З ХРЕСТА...

З хреста до Неба клич останній линув,
Дивився в даль Розп'ятий Божий Син...
Нащо Мене Ти,Господи,покинув?
Нащо Мене лишив.. Я тут Один..


Така гірка страждань і горя чаша,
Ісус Христос лиш думав про людей...
Вмираю тут за беззаконя ваші,
І Я для вас воскресну в третій день.

О Боже Мій,як витерпіти муки?
Потішу Матір чим в біді тепер ?
Би обійняв...Але прибиті Руки,
Якби не цвяхи , сльози б її втер...

Остання крапля в Чаші залишилась,
Прийми ж Ти , Отче , Сина Свого Дух...
Останній стогін і святе :" Звершилось",
Земля почула і усе навкруг.

Помер Ісус,похована Надія,
Розлуки мить до болю не проста
Забрати хто страждання нам зуміє?
Як жити далі людям без Христа?

Хто сили дасть і доброго дощу,
Щоб проросли любові й віри зерна?
Хто скаже:"Я гріхи твої прощу?",
Хто зцілить душу,що пробита терном?

Три дні томились змучені серця...
Аж ось до грішних нас благовоління:
На Небі загоряється зоря,
Народжується диво-Воскресіння.


Співає весь Новий Єрусалим,
І сили зла здригнулися від жаху...
Бо подолав смерть смертю Божий Син,
І добра новина ширяє птахом.

Христос Воскрес!Спаситель наш Живий!
Немає щастя більшого на світі,
І Бог для нас сьогодні не чужий,
А ми для Бога найдорожчі діти!

Христос Воскрес!Ця радість неземна,
Що сил дає нам вірити,любити,
Для нас усіх відкриті Небеса,
Там зможемо від боротьби спочити.

Христос Воскрес!І з Ним навік жива
Людська душа,над нею смерть не владна,
Гріхи змиває Агнця Кров свята.
Веде вперед Надія нас і Правда.

Христос Воскрес. Пройшло три довгих дні
Якби не Він , Куди б вела дорога?
Загинуло б все людство у вогні,
У темряві проклятій і без Бога.

А нині ми по милості Отця,
Спасені!Бога будемо хвалити,
Коли прийде стежина до кінця,
Воістину на Небі будем жити!

©️ Н . Луцик- Мартинюк
(2016 р.)

ВІН ВОСКРЕС

Заглядає сонячне проміння ,
В кожен дворик , сад і в кожен дім
Звістку про Христове воскресіння,
Сповіщає нині радо всім.


Він воскрес! Слова ці серце гріють
Він воскрес ! Кайдани розірвав
В день пасхальний нас єднає мрія :
Щоб скоріше мирний час настав

Щоб пташки літали, не ракети ,
Щоб цвіла трояндою весна...
А в куточку нашому планети ,
Назавжди закінчилась війна...

Хочеться щоб пісня великодня,
Звеселила радо душі тих ,
Хто в окопі втомлений сьогодні,
Хто набутись вдома ще не встиг...

Що настане завтра- ми не знаєм ,
Але знаєм Того , Хто в Руках
Цілий світ і нас самих тримає
Сильний Він у діях і словах .

Це Господь . Він переміг і може ,
Врятувати край наш від біди  ...
Військо може вивести вороже
Строго приказати:" Відступи".

Бурі Він спиняв, то й спинить битви ,
Маємо такого Бога ми
Хай же з наших уст летять молитви ,
Будуть світлом посеред пітьми.

Хай настане свято воскресіння,
Там де ніч давно покрила все...
І в цей день Ісусу честь й хваління
Кожне серце вдячно принесе.

©️ Н . Луцик- Мартинюк

ДЛЯ МЕНЕ ПАСХА

Для мене Пасха - особливий час ,
Час  милості і зцілення від болю...
Подяка Тому , Хто від смерті спас ,
Для мене Пасха- вихід із неволі.

Це ні за що заколене ягня ,
Це мить , коли ми з  рабства поспішили...
Для мене Пасха - ранок того дня,
Коли Єгипет назавжди лишили.


Для мене Пасха- це нове життя,
Для мене Пасха- віра і надія,
Нова дорога в вічне майбуття,
Для мене Пасха - благодать у дії.

Це бачити прекрасне наяву ,
Тріумф великий світла над пітьмою ,
І розуміти, Що тепер живу ,
Для Того , Хто прикрив від зла Собою.

Гірка трава ... ягня... і прісний хліб...
Для мене Пасха - з Господом зближатись...
Для мене Пасха - це порожній гріб,
Не привід  , щоб три дні лиш розважатись...

Не писанки , не випічка смачна,
Для мене Пасха- день благословенний.
Це диво з див. Це радість. Це весна.
Осмислення, що я тепер спасенна.

Для мене Пасха- це з безодні трос,
Над смертю і над пеклом- перемога ..
Для мене Пасха- це Святий Христос,
Для мене Пасха- це Обійми Бога.

Це дозвіл повернутися в Едем ,
Це право пробувати вічно в Небі .
І знати ...ми ніколи не помрем
Скажи : а чим ця Пасха є для тебе?
( ©️ Н. Мартинюк 09.04.2023)

Молитва до Бога

Схиливши коліна до Бога в безсиллі
Коли огортає тривога і страх
Коли все довкола здається так сіро
Схиливши коліна до Бога в благанні

Віддай всі печалі і страхи свої
Віддай всі тривоги й проблеми
Він той хто тебе пробачає
Він той хто за мене і тебе страждав

Висів на хресті ...за наші гріхи
Величний Спаситель
Так тяжко страждав....
Щоб ти мав життя

Він той хто приніс світло у тьму
І смертю своєю він смерть переміг
Не забарися мій друже блукати!!!
Не забарися життя марнувати

Покайся ти щиро,віддай все Христу
Вручи ти йому  життя все своє
І він огорне тебе ніжно та щиро
Він той хто пробачить,очистить тебе!

Він той хто пітьму проганяє,блукання,тривоги,страхи і печалі.
Схиливши до Бога свої ти коліна
Всю Славу і честь ти йому віддавай

Бо він є спасіння
Бо він є життя
Він є та надія і сила твоя
Не забарися мій друже блукать....

Господь він чекає,Він любить тебе
Не забарися мій друже блукать...
Спіши до Ісуса
Спіши до Христа
Бо він справжнє щастя
Він справжнє життя
Амінь.
19.04.2025
Автор:Lesya Zvonarova
@virsh_online

(НА ПАСХУ)

~ЩЕ, НІБИ, ВЧОРА У СЕЛО ЙШЛИ УЧНІ~

Ще, ніби, вчора у село йшли учні
Й шукали там прив'язане осля,
Яке ніким приборкане не було
Для нього була місія своя...

Учора, ніби, віття пальм стелилось,
В'їзджав славетно Цар в Єрусалим.
Лунали звідусіль крики "Осанна",
А Він смиренно їхав на ослі.

Сьогодні ж суд нічний йде у Кияфи,
Й розлючений стоїть синедріон,
Щоб неправдиве свідчення сказати,
І смерть щоб заподіять за добро...

Невдовзі суд Ісуса у Пилата,
І вирок прозвучить Йому : "розп'ять"...
І шлях Його пройде через Голгофу,
Він волю йде Отця звершать.

Він знав, що шлях лежить через страждання,
Що в жертву має Він віддать життя.
Що перенісши муки, бичування,
Цю чашу має випити до дна.

Він знав, що вояки будуть знущатись,
Що в багряницю зодягнуть Царя.
На голову вінок вдягнуть терновий,
Й плювати будуть у лице Царя.

Він знав цей світ не визнає спасіння...
Що жертва марна є для багатьох...
Та знавши це Він зголосився,
Життя віддать за Свій народ...

Він всіх любив, і тих хто віття клали,
І тих, хто одіж рвали на шматки.
Любив і тих, хто у лице плювали,
І голосно кричали : "Розіпни"...

Любив і тих, хто палицями били,
Вінок терновий, що Йому
вдягли.
Любив Він всіх, Його любов безмірна.
Життям Своїм Він всім простив гріхи.

Слова промовив ... і духа віддавши,
Вмирав Спаситеть світу на хресті,
Поблизу Нього два розбійники вмирали,
А з низу люди сповнені злоби...

Слова промовив... й темрява знялася,
Й завіса в храмі розірвалась на шматки...
Земля вся загриміла й затряслася,
І скелі розпадатись почали...

І страх весь огорнув народ навколо,
І люди говорити почали :
"Невже Месія справді там розп'ятий,
Невже це Цар Юдейський на хресті ?"

Ісус помер... і згаснула надія,
І все навколо втратило свій сенс...
І зникла віра, що в серцях горіла,
Коли Спаситель на Голгофі вмер.

І в учнів тоді руки опустились...
І повернувшись до свого життя,
Занурились в турботи цього світу,
Не бачили життя більш без Христа.

Та прийде час й вони на власні очі
Побачать всі воскреслого Христа.
Здійсняться враз тоді слова пророчі,
І віра зміцниться жива.

Христос воскресне і настане день той,
Утре Він сльози зраненим серцям.
Наповнить Він їх радістю, любов'ю,
І мир небесний запанує там.

Він переміг і вирвав смерті жало...
Немає влади навіть смерть над Ним.
Він переміг, відкривши двері раю,
Й гріхи святою кров'ю Він обмив.

Христос Воскрес ! Тепер Він разом з нами.
Гріха кайдани Він порвав в ту мить,
Щоб зцілення знайшли в Його ми ранах,
Життя твоє Він хоче в мить змінить.

Христос Воскрес ! Нема вже серед мертвих,
І тіло вже у гробі не лежить.
Христос Воскрес ! Впусти Його ти в серце,
Щоб Він і там спасіння зміг звершить.

19.04.2025🕊
@virsh_online
Автор @karinaholovchak

Ісус, Тебе я розпинала, Кричала з тим народом: «Розіпни!» Хоч навіть ще тоді не існувала... Та Ти страждав і за мої гріхи!

Ти помирав там на хресті за мене, Провини бачив наперед мої, І скільки болю принесу для Тебе Ти знав! І взяв на плечі все Свої.

Мій Боже, всі Твої оті страждання То справді болі і гріхи мої. Ти знав усі оті переживання, Які приносили тягар Тобі.

Ти бачив слабкості, мої всі недостатки, Та взяв за руку ніжно, як дитину. Коли торкнувсь відчула Твої рани, Що біль приносили Тобі у ту годину...

Прости, прошу... Ти це не заслужив. Я, Боже мій, перед Тобою каюсь. Чому Ти сильно любиш так мене, Не дивлячись, що часто спотикаюсь?

Твою любов не вмію описати, Її не зможу розумом збагнути. Прошу, на силах дай не знемагати, Щоб вічність із Тобою досягнути!

Зійшло з небес величне те світання —
Камінь відвалено, порожній став той гріб.
Ісус воскрес — дарує нам прощення,
Надія в Нім зростає з кожних слів.

Радіє небо, і земля співає,
Бо смерть навік зламав Святий Агнець.
Життя і світло знову запалає —
Христос воскрес! Йому хай буде честь!

Автор: Олена Самінчук @virsh_online

В шумі вітрів і бурях життєвих
Зовсім не легко встояти.
Наші мрії крихкіші від ваз кришталевих,
В одну мить всього може не стати.

Якщо Бог повелить,то зруйнуються плани
І те,що було вчора,в мить пропаде.
Самовпевненість завдасть глибокі рани,
Якщо душа до Бога не прийде.

Не буде все так, як хочемо ми,
Бо в Бога на все є свій задум,
Він кращий за той,що ведеться людьми.
Лиш з ним життя стане садом.

Бо Господь,мов садівник за тобою доглядає,
Джерело любові у Його руках.
Він від зла твої стебла очищає,
Щоб життя багатіло в плодах.

Бог не ламає,не нищить тебе,
Він лиш верхівку твою підрізає,
Прибирає усе зів'яле й сухе,
Щоб ряснішало цвітіння твоє.

Бог ні на мить не лишає,
Поруч з тобою проходить крізь все,
Наче квітку тебе обробляє,
Прибирає кожен бур'ян,що біля стебел росте.

Бог не руйнує життя,Він збудовує душу.
В випробуваннях не втрата,а надбання.
Через них молитви порушують тишу
І Бога на колінах шукає життя.

Бог нам скорботи посилає,
Щоб ми не забували про потребу у Христі.
Буває Він і близьких забирає,
Щоб стати центром і опорою в житті.

Ісус стане єдиним,що у тебе є,
Щоб ти пізнав,що в Ньому абсолютно все.
Він - це найбільше багатство твоє.
Лиш Бог, життю сенс подарує і душу спасе.

Автор: @yanasoboleva1703 @virsh_online

Що скажеш ти в кінці ?

А що залишиш ти, мій друже, після себе?
Які з собою забереш скарби?
Яке майно, зароблене тобою,
Зможеш забрать в небесні ті світи?

Які дари залишиш для людей ти,
І які з них з собою забереш?

Подумай, друг, як ти життя прожив своє,
І що на цій землі ти встиг зробить,
І що зробив такого, щоб і іншим
В житті своєму міг ти послужить?

Згадай своє життя і лиш подумай,
Чи вдосталь ти зробив на цій землі?
Чи допоміг сестрі своїй, чи брату,
Чи, може, допоміг комусь в біді?

Чи, може, руку допомоги ти
Простягнув тому, хто у нужді?
Чи, як об когось витирали ноги,
Ти заступився, рад був помогти?

А, може, ти, бувало, сиротинку
Зігрів своїм теплом, любов подарував?
Чи, може, тому, хто просив хлібинку,
Може, йому продукти ти придбав?

А, може, коли ливень був і буря,
Ти на авто своїм когось підвіз?
Чи, може, повз проїхавши, подумав:
“Хай інших хтось це зробить в простоті”?

А ти згадай, скільки разів в житті
Проходив повз людей, які страждали.
Ти навіть не подумав підійти
І вислухати, щоб їм легше стало.

Такі моменти у житті не раз
Й не два траплялися тобі,
Та ти проходив повз і не хотів
Комусь хоча б в малому помогти.

Тобі байдуже було до людей —
Ти жив своїм життям,
Збирав собі скарби,
І ти навіть не думав про той день,
Коли прийдеться звіт давать тобі.

Прийде той день — і будеш на суді,
Упавши на коліна, ти ридать —
Про дні, прожиті марно на землі,
Про те, що не хотів любов являть.

Господь буде судити всіх людей —
І вже тоді не буде оправдань.
Тож зараз лиш подумай добре ти,
Чи вдосталь ти зробив хороших справ.

@virsh_online

У чому сенс твого життя ?

У чому сенс твого життя?
Чи задавався цим питанням?
Чи ти живеш у забуття ?
Чи знаєш ти для чого в світ цей послав тебе Творець життя ?
Тоді подумай ти про себе: «так в чому ж сенс мого життя ?»
Чи є заради чого жити?
А якщо й так, то чим живеш ?
Якому богу обереш служити ?
Живому чи з мамоной шлях зведеш ?
Що твоє серце наповняє?
Що ти вживаєш з дня на день?
Що розумом твоїм керує?
Чи думав ти, що ти є диявола мішень?
Чи знаєш ти, що він так прагне
тебе від правди відвернуть ?
Усі злі сили закликає ,
щоб втратив ти життя всю суть.
Він вміє підійти так гарно ,
Що ти й не зможеш зрозуміть,
Як від накруток в голові так плавно
Він мир у тебе вкрав в ту саму мить.
І це б здавалось зовсім не значним.
Подумаєш, хотів підзаробити
Ну сталось так, що вже під місяцем нічним
Встигаю всю роботу докінчити.
З служінням зараз не завжди виходить,
Ти ж зрозумій, до тебе гроші самі не прийдуть.
Ну да, я знаю, так життя й проходить,
Але ж тепер, я знаю його суть.
Казали, що за гроші щастя не купити,
Та хто не пробував, не зрозуміє він.
А замість того, щоб годинами у церкві просидіти,
То краще буде заробити якийсь чин.
Окей, про це поговорили.
Чим далі слухаєш, тим гірше..
Що люди підсвідомо Бога змінили
Якимсь матеріальним, і думають, що мають більше.
Тепер, що ж на рахунок соціалу?
Гортаючи щоденно стрічку Інстаграму
Ми, люди, дивимось і прагнемо якогось ідеалу.
Матеріального, фізичного, та лиш би не святого.
Можливо хтось забув яка вага у Біблії,
Тримаючи гантелі кожен день у залі.
Хоть памʼятаєш досі шелест сторінок її ?
Чи став ти сильний духом, не лише в тілі?
Можливо, ти шукав опору в своїх силах,
Але забув, що віра більша, ніж зусилля.
Гантелі — це для тіла, а для душі — любов,
Що в слові Божім вічно ллється знов і знов.
Відкрий її сторінки, там правда і надія,
Там світло, що в пітьмі завжди тебе зігріє.
Бо сила не у м’язах, а в чистоті думок,
І в серці, що до Бога звернене разок.
А що там твоя віра?
Хоча б від неї щось лишилось?
Чи, може, з часом потьмяніла,
Як листя, що з дерев спустилось?
Я знаю, страху тут багато,
Тим більше у цей час війни.
А хтось сьогодні знов лишився тата,
Який був вбитий навіть без вини.
Та навіть серед бур і болю,
Коли здається, сил нема,
Я чую голос тихий: «Волю
Даю тобі, бо Я — твій шлях, мета».
Не страх веде до світла й миру,
А віра в те, що Бог є тут.
Він не покине нас у вирі,
І кожен біль у спокій обернуть.
Тож, брате, сестро, не лякайся,
Хоч світ навколо мов у грі.
До Господа лише схиляйся,
Бо в Ньому правда і спасіння в дні лихі.
Лиш в Ньому ти знайдеш життя всю суть
Лиш Він дасть спокій й забере весь страх
І в Ньому тільки знайдеш правди путь
Якщо будеш ходити по Його стопах.
Повір, не для концерту тут стою я,
І ти тут не для того, щоб послухати й піти.
Це голос Бога, що в любові знов волає,
До твого серця прагне Він прийти.
Ще стукає, ще кличе крізь завіси,
Крізь втому, біль і сутінки життя.
Його любов не виміряти в числах,
Вона в тобі, вона без каяття.
Не слухай світ, що шепче про байдужість,
Не замикай в пітьмі душі дверей.
Він хоче дати спокій, мир і мудрість,
Він той, хто поруч, навіть у скорботі днів.
Не для концерту, не для форми й слави,
Для вічності стоїть Його наказ.
І стукає, мов ніжний звук у правді,
Відкрий Йому — Він жде тебе весь час.


Автор: @ellochka_a @virsh_online

Твоя надія йти далі — це Я, Сила Божа"

Коли ти не зміг у боротьбі,
І зрозумів, що більше не можеш іти…
Немає надії?
Немає сили,
Немає молитви,
Немає присутності Святого Духа?..

Боротьба за боротьбою,
Момент за моментом —
Знесилюєшся ти.
І твоя надія гасне на очах…
Ти питаєш:
«Де Ти, Отець Небесний?
Чому не чую Твого голосу?..»

І скільки часу
Ти йшов по важкій дорозі…
Але запам’ятай:
Те, що зробить тебе сильним —
Це надія йти далі за Ним.

Надія йти далі —
Це перебувати в молитві,
Щодня читати Слово Боже,
І не просто читати —
А виконувати Його.

Бо Бог любить тих,
Хто не здається,
Хто йде далі,
Попри все.

Так, у житті є переживання,
Але свідчити Його Слово —
Це й є жива ріка
До нового життя.

Не переживай, якщо Ісус мовчить.
Він відповідає.
Можливо, ти не звернув уваги,
Можливо, не почув…

І не сумнівайся —
Він поруч.
Твоя сила — в Його присутності.
Саме тому ти ще стоїш.
@virsh_online

Коли ідеш ти по вузькій дорозі
Й бажаєш ти до вічності дійти,
То пам’ятай, потрібно пильнувати в Бозі,
Щоб з вірної дороги не зійти.

Спокус багато будеш зустрічати,
То ворог хоче збити на шляху.
Але щоб з Богом вічність мати,
Пильнуй завжди і віру май святу.

Пильнуй в розмові з братом чи сестрою,
Пильнуй в думках, як маєш на це час.
Пильнуй в ділах, бо в небо йдеш з метою
Щоб мати вічність з Богом повсякчас.

Господь залишив нам слова науки
Як жити, щоб до вічності дійти
Ісус готовий нам подати свої руки
Коли ми падаєм, та все ж готові далі йти.

Науку Божу маєм завжди пам’ятати
І пильними ми маєм бути знов і знов.
Служити Богу й іншим сповіщати
Про Божу ласку, милість та любов.

Просім у Бога мудрості для себе,
Просімо сили щоб в дорозі йти
Бо це в останній час нам дуже треба
Нелегко і непросто до небес дійти.

А Бог готовий нам допомагати.
Він любить нас і хоче кожного спасти
Та чи готові ми від Нього все приймати,
І за собою тяжкий хрест нести?

Хай наші душі, що ідуть до неба
Радіють в Бозі, тішаться завжди.
Хоч іще сили нам багато треба
Та вірю, з Богом зможемо дійти.

І будьмо вдячними за все ми Богу,
Він грішних нас так сильно полюбив.
Він проложив для нас небес дорогу,
І постраждав за нас Господній Син!


27.04.2025
Автор: Жанна Сад
@virsh_online

***
У Небі немає земних турбот,
Там немає печальних скорбот,
Там щастя і радість,
Добро і ласкавість.
Усе квітне і сяє у Небі,
Усе пахне, наче, весна,
Там любов не має межі,
Божа ласка нас не покида.
А коли, ми ще на землі,
То, не будемо сумувати у дні,
Чути спів солов'їний прекрасний,
Милий він, але не повсякчасний .
А у Небі ми будем співати,
Наче, ангельськими вустами,
Прославляти ми Бога будемо,
Вічну славу Йому віддамо.
Тож, не гаймо ми часу дарма,
І молімося Богу щодня,
На Голгофі Ісус умирав,
Кров Святу за весь світ проливав.
Романюк С. @virsh_online

***
Віра Божа- це є дар нам з Неба,
Віра Божа- чиста і свята,
Як вода, що ллється з джерела,
Та на жаль, не у всіх є вона.
Вона, наче, сокіл, що у небі ширяє,
Вона, як соловейко, що в лісі співає.
І не кожному вона дана -
Така прекрасна, справжня, не людська.
Вона невидима, але така сильна,
Вона легка, з нею гарне життя.
Ми ходили не знаючи Бога,
Ми так жили, не чули Христа,
Бог послав Свого Єдиного Сина,
Бо Він бачив - гріхам немає кінця.
А тепер, коли Бога пізнали,
Коли Він простив наші гріхи,
Треба Віру Живу здобувати,
Треба Божим шляхом іти.
Романюк С. @virsh_online

Колись ти прокинешся іншим,
Вже геть не таким, який був.
Розбудить новина вже втішна —
Не та, що була про війну.

Розбудить тебе не ракета,
Не дрон від поганих сусід.
Розбудить тебе вістка втішна —
Про те, що нема вже війни.

Ти більше не чутимеш болю
І більш не відчуєш страждань.
І більше не буде вже горя,
І більше не буде страждань.

Життя твоє зміниться дуже —
На краще, мій друже, повір!
В своєму житті ще почуєш
Багато хороших новин.

Настане той день.
Ти згадаєш все те, що прийшлося пройти,
І з вдячністю Богу засяєш
За те, що тебе Він зберіг.

Це станеться все неодмінно —
Лиш віру в Христа бережи.
І, що б не було, ти щоденно
В молитві до Нього спіши.

І якось настане той ранок,
І якось настане той день —
Закінчаться наші ридання,
І радість проллється з грудей. @virsh_online

Бог бачить все...Бог бачить біль,образу
Він бачить той тягар що на твоїй душі
Прийди до Нього,в щирім покаяні
А Він почує й відповідь пішле.

Він бачить як болить твоє серденько
Як у молитві просиш ти:"Допоможи"
Він бачить зранену і змучену твою душу
Він бачить все...Бог знає все.

Він бачить все.І знає помогти як
Він знає що потрібно тобі ще...
Твоя душа вже зранена й безсила
А Бог ще поміч Свою подає.

Він бачить як вночі ти тихо плачеш
Він бачить що немає сили далі йти
А Він чекає доки прийдеш ти до Нього
А Він чекає,Він тебе ще жде.

Прийди до Нього в щирім покаяні
А Він простить тебе і в серце мир пішле
Бо для Ісуса тут немає неможливо
Він може все...Бог зможе все.

І хоч на шмаття рветься твоє серце
Душа кричить,а відповідь не йде
Для всього час свій,Бог не забариться
Він відповідь подасть,терпіння лише май.

Можливо думаєш що Бог забув вже
Що Йому байдуже на твої молитви
Що Він забув тебе ,ти Йому не потрібен
То зрозумій Він завжди із тобою йде.

Можливо важко хрест вперед нести свій
Можливо кажеш досить Господи уже
Можливо нарікання ти на долю свою в'яжеш
То пам'ятай Ісус з тобою йде.

Не покине Він тебе не байдуже Йому
Він завжди бачить твої сльози
Довірся ти Йому віддай все в Його руки
Буде ще милість й доброта Його.

Хоч час тривожний навкруги панує
Та Бог ще Той, і не змінився Він
І в час страшний,невір'я йди до Нього
І на коліна знову ти схились.

Зайди в свою таємну ти кімнату
І все Йому ти розкажи,хоч знає Він усе
Він вислухає тебе й витре сльози
І заспокоїть,сили й віри дасть.

І пам'ятай ти не один,з тобою Бог
Він руку завжди свою подає
А коли вже знесилишся іти
То на руках тебе тоді Він понесе.
💫Б.І.О. 22.01.2025✨
@virsh_online

-ВІРШ-
Коли ти стукаєш Господь
Коли нема вже сил молитись
Допоможи прийняти клич душі
Відкрити свого серця двері

Господь дай розрізнити голос твій
Твій голос неба ,голос Твій любові
Благослови коли не маю сил
Йти далі слідом за тобою

Господь ти бачиш скільки гір
Ти бачиш світу перешкоди
Але ти Боже бачиш свій народ
Дай Боже сил не відступити

Господь ти бачиш наше все життя
Ти бачиш всі гріха падіння
Але коли ми відвертаєм голос твій
Дай Боже сил не втратити спасіння

Дай сили не згубити благодать
Даровану тобою для спасіння
В цей не легкий для дітей час
Ти не залиш нас на одинці

Благослови Господь дітей своїх
Своїм Благословінням неба
Не відкидати заклик Твій
Дарованим тобою небесами

Віддав Ти Сина за наш гріх
Щоб були в вічності з тобою
Пройшовши всі долини на землі
З твоєю сильною рукою

Дай Боже мудрості в цей час
Дай сил не відпустити твою руку
Дай сил дійти у вічний дім
Щоби зустрітись в небесах з Тобою.
©️Аліна @virsh_online

Дякую Матусю

Я дякую Матусю що Ти є!
Я дякую що Ти мене родила.
Благословляєш Ти життя моє.
І Ти мене людиною зростила!

Я дякую Тобі за ночі недоспані.
Я дякую Тобі за ріки сліз.
Я дякую і за молитви ранні!
Я дякую що завдяки Тобі я ріс!

Я дякую за руки що носили.
Мене малечу,крихітку твою!
Можливо часто нехватало сили.
Але Ти встояла в життєвому бою!

Я дякую Тобі за колискові ночі!
Я дякую за посмішку ранкових днів!
Я дякую Тобі за ніжні Твої очі!
Я дякую за доньок та синів!

Матусю рідна,Ти життя планети!
Ти Богом данна.Ти на землі одна!
І навіть не опишуть всі поети.
Наскільки Ти для мене чарівна!


А.Швегло @virsh_online

Зламалася тростина на вітру,
І сил немає, щоб уже піднятись.
Несе мовчання крізь густу імлу,
Де хочеться від світу заховатись.

Тростині важко, серце так болить,
Вона проплакала не тільки днину,
Про допомогу більше не кричить,
А тільки плаче, мов мала дитина.

Вона все думає про своє життя:
Про те, що зроблено,
Про те, що ще не встигла,
Їі життя проходить мов танок,
В якому герої не зовсім щасливі.

Вона втомилась вірити й чекати,
І сил нема з надії знов творить.
Лиш спогади приходять обійняти,
Та тиша, що не вміє говорить.

Втомилась… Сіла просто край дороги,
І вже не хоче більше йти, кричать.
Але із неба, поміж тишини й тривоги,
Прийшов до неї Той, Хто вміє ждать.

Не з грому — ні… У подиху веснянім,
У світлі дня, що крізь імлу упав,
Він приходився ніжно, без докору,
І тихо мовив: «Я тебе чекав.

Чекав, коли ти схилиш серце,
Коли дозволиш працювать Мені.
Я все чекав і стукав в твої дверці,
Хоча й здавалось тобі, що мовчав.

Я був з тобою в кожному падінні,
Коли мовчала — Я тоді все чув.
Я бачив сльози, плакав із тобою,
Й від тебе погляд Свій не відвернув.

Я не забув… Ти досі — Моя доня.
Твоє ім’я — написане в Мені.
І навіть якщо світ тебе зневолив —
Я визволю. Довірся лиш Мені.

Цей світ шепоче, що ти не потрібна,
Не варта й крапельки тепла.
Моя рука тримає тебе, Доню,
Не доламаю, підніму з багна.

Ти цінна перла у Моїх долонях,
Ти цінна Доню, ти Мені повір.
Хоч часто йшла стежками ти не тими,
Та я кохана поруч завжди був.

Я полюбив тебе не за заслуги,
Не за красу, чи добрі ще діла.
Я вибрав ще до того як родилась —
І в Моїх очах ти завжди була дорога.

Твоя тростина ще розквітне, мила,
Бо Я — Господь, що вміє все зцілить.
Я — Бог Надії, втомленим дає крила,
Я Той, хто може серце воскресить.

Тож підведись, не бійся більше болю,
Я — поряд. Крок за кроком — не сама.
Твоя дорога знов веде до волі,
Де більше не панує самота.

Я твій початок і твоя опора,
Я — ціль і тиша, Я — твій новий шлях.
Зцілю Я рани, змию кожну втому,
Й тебе тримаю в люблячих руках.»

І щось тоді в середині здригнуло —
Немов весна зворушила зиму.
І серце, що мов камінь вже заснуло,
Заплакало… та більше — не в пітьму.

Бо зламану тростину не забуто.
І Той, Хто знає кожен біль земний,
Прийшов не засудити, а підняти
Зцілити рани, душу оживить.
Він вміє — навіть попіл оживляти,
І в найтемнішій ночі засвітить.

Бо хоч тростина зламана у бурях,
Та не забута — Бог її трима.
І втомлена душа лиш усміхнулась,
Заплакане обличчя підняла
І мовила з надією у серці:
«Я хочу жити… Тільки вже в Тобі».

03.05.2025
Darina Gelich @virsh_online

Як ти колись ... давно... у теплу осінь
Моє з любов’ю гладила волосся
В косички світлі бантики вплітала
Мені любов і ласку віддавала...

Тепер і я як сонця захід бачу,
Твоє волосся з сивиною гладжу...
Ти вже не та ... щось призабути можеш
Та все ж ти та... на інших всіх не схожа...

Коли ходити я малою вчилась
На кроки ти із трепетом дивилась
Тепер твій розум час земний хитає...
І з трепетом тебе я обіймаю...

Свою роботу час цей робить, мамо
Тепер ми помінялися  ролями...
Для мене ти дитям немовби стала ,
Я дбаю так , як ти про мене дбала...

Побудь зі мною ще хоч трішки вдома ,
Зіпрись на мене ,  забереться втома...
Лишайся поруч... не спіши летіти ,
Хоч добігає до кінця вже літо...

Благослови мене присутністю своєю
Бо важко йти вперед мені без неї...
А час прийде ... я відпущу долоні ,
Як сивину мою погладить доня.

Автор: Наталя Луцик-Мартинюк @virsh_online