Осанна

Коли в’їжджав Христос в Єрусалим,
Там, як царя Його зустріли,
І радісно дорогу перед Ним,
Як переможцю постелили.
«Благословенний хто іде в Ім’я
Господнє», - так Його вітали -
«Осанна в вишніх!» - одіж і гілля,
Під ноги, пальмове кидали.
Осанна! - вигук звідусіль лунав,
«Спаси і поможи» - це значить,
Бо волі, й перемог народ чекав,
Спасителя у Ньому бачив.
Це той, хто від кайда́нів нас звільнить,
Від влади римської позбавить,
Всі мрії наші, новий цар здійснить,
Ізраїлю поверне славу.
Та не від світу Царство те було,
В якому мав Він царювати,
У грішний світ прийшов Ісус,щоб зло
і смерть, і пекло подолати.
Він викривав гріховне їх життя,
Казав, що це найгірше рабство,
І кликав через віру й каяття,
Піти в нове, небесне Царство.
Та на земне народ всі покладав,
Свої думки і сподівання,
А те, що їм Христос пропонував,
Принесло їм розчарування.
І не пройшло і тижня, як вони -
Хто в захваті стелив дорогу,
Вже криком не "Осанна!" - "Розіпни!"
Його погнали на Голгофу.
…
С тих пір багато ми́нуло часу́,
Чим все закінчилось ми знаєм -
І те, для чого йшов у світ Ісус,
І те, від чого Він спасає.
Але не краще стали ми за них,
Хоч правда Божа нам відкрита,
Ми часто разом з ними : "Розіпни!"
Кричи́мо теж несамовито.
Якщо йдемо свідомо до гріха,
Сказавши перед цим осанна,
Ми, як вони б’ємо свого цвяха,
В Христові незагойні рани.
Але коли, Він в другий раз прийде́,
Своїх на небеса забрати,
Це скоїться у мить, і не буде́,
Часу́ осанна вже співати.
Він буде нас судити по ділах,
Які чинили ми у вірі,
А не за те, що з вербами в руках,
Осанною Його зустріли.
Тож в серце своє при́йнявши Христа,
Неси плід гідний покаяння,
А твоє чисте, змінене життя,
Це краща Господу Осанна. @virsh_online

СОН
Все то, что происходит в жизни нашей
Все беды и тревоги – не случайны.
И для кого-то горькой будет чаша,
Сомненья жизни станут так реальны.
Мы думаем, что жизнь у нас плохая,
Что хуже ничего на свете нет,
Что у других судьба совсем иная…
Что в них гораздо чаще виден свет…
И я, друзья, грешила мыслью этой…
Случилось так, что жизнь моя была
Какой-то трудной, темной, без просвета
И по ее теченью я плыла.
Проблемы изовсюду окружили,
Сразили мертвой хваткой наповал,
Лучи надежды сразу вдаль уплыли,
И потерялся с виду мой причал…
Я христианкой выросла и ею
Была в тот трудный час моей судьбы.
Я понимала, что роптать не смею,
Но слишком тяжким был тот груз беды.
В молитве я отчаянно взывала:
«Ответь мне, Боже, что я, хуже всех,
Что на меня такая скорбь упала?!
Иль, может, я свершила страшный грех?!!!
Ответь, за что?» Я Бога укоряла.
А Он смиренно слушал и…молчал…
Моим молитвам ропотным внимая,
Он все терпел, сносил и ожидал…
Он ждал того, что я смирюсь с судьбою,
Что соглашусь я с участью своей.
И что тогда Он мне другой откроет
Мир без проблем, без горя и скорбей.
А так, как я не поняла урока,
Которым Бог хотел меня учить,
И я взывала к Господу с упреком,
То Он помог мне жизни смысл открыть…
…Был серый день и вечер был угрюмый.
И я уснула быстро, утомясь,
Усталая от грустной моей думы,
Ни Слова не читая, не молясь…
И вдруг…Что это?.. Где я?!.. Оглянулась…
Какой-то хаос, крик и суета,
Народ бежит, торопится, волнуясь,
И непонятно, что? Зачем? Куда?
Я женщину переспросить хотела,
Что, может, праздник был или парад.
Но этого я сделать не успела,
Ведь в тот момент поймала чей-то взгляд…
Да! Это Он меня тогда увидел!
И это Он мне все помог понять!
Я вмиг забыла о былой обиде
И моя совесть ожила опять!
Хотя всего секундное мгновенье
Совсем недолго длилось между нас,
Но наших глаз, сердец наших общенье
Само собой все сделало в тот час!..
…Он под крестом, сгибаясь, шел устало…
И тела не видать – сплошная кровь…
И в сердце сильным эхом застонала
Полна забытой нежности Любовь!
Я плакала без слез, изнемогая.
Мне было очень страшно сознавать,
Что вот одна минута, вот вторая…
Его, как вора, будут распинать…
Закрыв глаза руками от бессилья
Рыдает мать, не слыша злобный смех…
Вокруг сгустились ночь и мрак могильный
И, хохотя, ликуют смерть и грех…
Возвышен крест… Сгустились в небе тучи…
Почил на нем казненный Божий Сын!..
И только гром один рукой могучей
Веселый смех в смятенье превратил.
И в этот миг моих переживаний
Как будто жизнь предстала предо мной!
И все мои, так бы сказать, страданья,
Казались лишь пищинкою морской!
Вдруг я проснулась, тяжко задыхаясь.
Став на колени, плакала в мольбе,
Пред вечным Богом с чистым сердцем каясь
О всех роптаньях на моей судьбе!
Я знаю то, что Бог людей прощает,
И верю в то, что Он меня простил.
И даже если скорбь Он посылает,
То даст надежды, веры, новых сил.
О, брат в Христе или сестра родная,
Ты принимай, что послано Христом,
Без ропота, упреков, покоряясь,
И доверяй Иисусу целиком.
И помни то, что Он терпел сильнее,
Что чашу издевательств выпил Он.
А ношу жизни ты снести сумеешь,
Иначе и тебе приснится сон! @virsh_online

Змиритися так міг лиш Божий Син –
В славетне місто віслюком в’їжджає.
А з натовпу навколо голоси
Благословляють і хвалу співають.
«Благословенний, - чути звідусіль,-
Той, Хто іде в ім’я Господнє!
Мир в небесах і слава в висоті!» -
Лунають голоси аж до сьогодні.
«Осанна в висоті! – народ гукає,-
Благословенне Царство, що надходить!»
Свій одяг на дорогу вистилають
І пальмове гілля навкруг знаходять.
В смиренні всю хвалу Господь приймає,
На віслюкові їде Божий Син.
І тільки Бог і Агнець Божий знають,
Чому в’їжджає Він в Єрусалим. @virsh_online

СИЛА ЖИТТЯ

Осінній вітер легку насінину
Із квіточки зів’ялої зірвав
Підняв у гори й в кам’яну щілину
Немов в могилу бережно поклав
Не стало сонця , темрява настала
І потекли її нещасні дні
Заснула там і довго, міцно спала
Немов у тому , летаргічнім сні
Та ось Весна - повіяла із півдня
Тепленьким вітром і рясним дощем
І враз життя проснулося в насіння
І все сильніш , бодріш із кожним днем
І розірвав росток - навпіл той камінь
І з вірою в життя лице підняв
В ту синь небес - де сонця ясний промінь
Й таким чудовим едельвейсом став…
**************************
Дві тисячі років уже минуло
Як слово Правди, що прийшло з Небес
Серця людські мов камені здвигнуло
Тим чудним закликом - Христос Воскрес !
І ми в ці дні, вітаймось друзі щиро
Христос Воскрес ! - Воістину Воскрес !
Лиш тільки Він сповняє душу Миром
І відкриває світ - своїх Чудес
Лиш тільки Він , спроможний із могили
Піднять своїх до нового буття
Це Він відняв у смерті смертну силу
Нам дарував надію - на Життя !
Хай смуток не долає нас надмірно
Бо маєм віру й впевненість на те
Коли ми в землю ляжем мов насіння
Нетлінність наша --- з тління проросте !
1 до коринтян : -15;53 @virsh_online

ВІН ПОМЕР ЗА НАС

Він йшов покірно , біль стискала груди
А на плечі прокляттям хрест лежав
Позаду й спереду вони - немов нелюди
І кожен з них плював, сміявся і кричав
А спрага мучила під сонцем до нестями
О як не легкий цей до страти путь
Вела дорога - до гори до ями
Де хрест вкопають , і де Його розіпнуть
Ув день оцей , бурлило усе місто
Повсюди гам - спішить на гору люд
Спішили всі побачити те дійство
Як смертників на страту віддають
Серця жіночі плавились від жалю
У матері Христа вже не хватало сліз
За що синочкові жахлива така доля
Невже лиш для хреста , тут на землі він ріс ?
О як не легко бачити страждання
Де сили взять , щоб це перенести
Вона б сама напевно без вагання
Пішла б на смерть - щоби його спасти…
Та ось і все : - прибили… хрест вкопали
Й закапала з хреста страждальця кров
О Якби в час оцей серця людей спізнали
Що розп’яли вони не зло – а розп’яли Любов
Та час пройде - пройде якась година
І сотник там від страху закричить
Воістину Він був Господнім Сином !...
О як йому тепер з своїм сумлінням жить ?
Як людству жить - Спасителя не стало
Невже навік в полоні смерті Він…?
Ні ! Він Воскрес ! - зламавши смерті жало
Із мертвих первенець – людський і Божий Син
**********************************
Земля стряхнула дні, мов стерла пил з долоні
Хоч канув в вічність той далекий час
Та не забудьмо друзі - краплі ті солоні
Крові Христової , що пролилась за нас
Згадаймо браття хрест , Христа пробиті руки
Згадаймо те як Він за нас вмирав
Прославмо Господа за Сина - що на муки
З великою любов’ю , Бог за нас віддав !
@virsh_online

ГОЛГОФА
О , Голгофо, я тебе не бачу,
Та й чи буду бачити коли?
Ти напевно, ще й сьогодні плачеш
За Христом, якого розп'яли.
Я іду у помислах до тебе.
Із гріхом вступаючи в двобій,
Відчуваю на душі потребу,
Низько поклонитися тобі.
Може, тут, сягаючи вершини,
Де віки з вітрами гомонять,
Я почую стомлене: "Звершилось..."
І сприйму, як Божу благодать.
І життя, що вже надміру сіре,
Враз освітять чисті небеса,
І до серця доторкнеться віра,
Дух Святий, що творить чудеса.
І прийде так легко й світанково
Вже згори народження моє...
О, Голгофо, з іменем Христовим
Образ твій для мене постає.
Хоч тебе не разу я не бачив,
Та чи й буду бачити коли?
Все одно - задумаюсь і плачу
Тут Його, Ісуса, розп'яли.
Він за мене у нелюдських муках
Смерть прийняв, здолавши силу зла.
О, Голгофо, сива, як розлука,
До твойого прихилюсь чола.
Може, тут, на перехресті світу,
У недремній пам'яті сторіч,
Я прозрію і побачу світло,
Що розсіє наді мною ніч.
Зможу душу спраглу оросити
Життєдайним золото-дощем,
Щоби вічним бути, як Спаситель,
Прославляти ще Його і ще... @virsh_online

Воскресіння
Хвала Христу! Хвала навіки!
Сіяє сонце із небес.
Лилися сльози мов ті ріки,
але живий наш Бог! Воскрес!
Воскрес Ісус! Воскрес Месія!
Не в силах смерть ніщо зробить.
Живий наш Бог! Жива надія
В серцях у нас вона горить.
Її диявол не загасе.
Голгофський хрест вже не страшний
Звалися хмари у кутаси.
Радія небо, Бог живий!
Нема вже мук! Нема страждання
не треба хрест Йому нести.
Воскрес Ісус і є питання,
а чи воскрес для Нього ти?
Чи став в сльозах ти на коліна
Сказав прости пробач Господь.
Його любов до нас не зміння.
Чи відповів тобі Він: "Входь!
Я радий бачить тебе сину.
Ти мертвим був, але ожив!
В біді тебе я не покину.
На хрест я руки положив."
І там помер Господній Син
Земля ридала і тужила.
А фарисеї як один
раділи що прийшла могила.
Та сили пекла не страшні
їм Божих планів не зламати.
Прийшлось змиритись сатані
В гробу не буде Бог лежати!
Воскрес, аби жила надія.
Помер, аби людей спасти.
Живий наш Бог! Живий Месія!
а чи воскрес для Нього ти?
Юра Задерій @virsh_online

СВІТЛИЙ ДЕНЬ ВОСКРЕСІННЯ
«Смертю смерть подолав» —
Все це так незбагненно,
І життя дарував
Він сьогодні для мене.
І живу я, росту
В цьому світі розлогім,
І радію Христу
У любові до Нього.
Він живий, він воскрес,
Бо любов невмируща.
Я візьму Його хрест
І нестиму в грядуще,
Щоби світ не погас,
Як зоря на світанні,
Щоб останній той час
Був для нас не останній,
Розквітали поля
Врожаєм небувалим,
Щоби доля моя
Бо любов невмируща.
Я візьму Його хрест
І нестиму в грядуще,
Щоби світ не погас,
Як зоря на світанні,
Щоб останній той час
Був для нас не останній,
Розквітали поля
Врожаєм небувалим,
Щоби доля моя
Згодом піснею стала…
О Ісус, Ти страждав
На Голгофі так довго,
Смертю смерть подолав
Радищастя мойого.
Благодатним дощем
Я відмию сумління —
Хай світлішає ще
Світлий день Воскресіння.
Згодом піснею стала…
О Ісус, Ти страждав
На Голгофі так довго,
Смертю смерть подолав
Радищастя мойого.
Благодатним дощем
Я відмию сумління —
Хай світлішає ще
Світлий день Воскресіння. @virsh_online

Воскресіння
Звершилось чудо із чудес:
- Христос воскрес!
- Христос воскрес!
- Христос воістину воскрес!
Він на землі юдеїв жив,
Великі чудеса звершив.
Але народ свого Месію не впізнав,
І на хресті Його він розіп’яв.
Хоча минуло з того часу
Сотні, тисячі вже літ,
Та як говорить Новий Заповіт:
- Коли ті люди замовчать,
Каміння про події, що були, заговорять.
Як добре, що і на моїй землі
До храмів люди тягнуться в ці дні.
- Христос воскрес! -
Лунають по землі слова.
- Воістину воскрес! -
На привітання кожен ближньому
відповіда.
Смерть переможена!
Ісусу Спасові хвала!
Могила не зуміла втримати Христа
І смертю смерть Він подолав,
На воскресіння свідчення
Всім людям дарував.
Тож, милий друже, пам’ятай,
Воістину існує пекло й рай.
Смерть - це не кінець буття,
А лише двері в майбуття.
І хто повірить у Христа,
Увійде в небеса.
Ти справжню віру в Нього май,
Христу воскреслому хвалу віддай! @virsh_nline

ХРИСТОС ВОСКРЕС
Христос Воскрес! Лунає скрізь і всюди
Христос Воскрес!
Хвалу і шану віддають
Христу Ісусу люди!
Він не помер, Він вже живий
І вічно жити буде
У серці тому, де Христос Воскрес
Там вічна радість буде.
Христос Воскрес! Воскресла нам надія
Що для життя воскреснуть лиш ті
В чиєму серці є любов і віра
І хто виконує слова Його святі.
Христос Воскрес! Воскреснуть усі люди
Та вічно жити з ним лиш будуть ті
Хто буде ближньому добро робити
Любити всіх, прощати всім в житті
Я вдячна тобі любий Спас
Що в моїм серці Ти воскрес
Тепер я вірю й твердо знаю
Ти Цар і Бог, творець чудес
Христос воскрес! Співаєм Алілуя
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Лиш тому
З молитвою хто лине до небес
Радійте всі! Христос воскрес
Несіть цю радість до небес
Хваліть Його в своїх серцях
Христос воскрес! Христос воістинно воскрес. @virsh_online

ХРИСТОС ВОСКРЕС
Христос воскрес! По світі дзвонять дзвони,
Лунає дивна вістка із небес.
Іде весна, порвавши перепони,
Блищить струмок й співа: Христос воскрес!
Христос воскрес! Долинами й горами
Лунає вічне чудо із чудес.
Мій друже й брате, втомлений гріхами,
Прийми благу цю вість: Христос воскрес!
Воскреслий Спас дає тобі спасіння,
Він хоче, щоб і ти життям воскрес,
Коли ж то буде, теє воскресіння,
Щоб Він тебе міг взяти до небес?
Послухай, дзвонять дзвони великодні!
Послухай, як струмок з гори дзюрчить, -
Воскресни й ти, негайно, ще сьогодні,
Вже досить у могилі темній жить!
Прийди до Нього і не будь байдужим,
До тебе лине голос із небес…
Прийди до Нього ще сьогодні, друже,
Й з природою співай: Христос воскрес! @virsh_online

СПАСЕННИМ - ЖИТИ
Христос воскрес!- співає небо.
Христос воскрес!- Радіти треба.
Христос воскрес!-Птахи співають.
Христос воскрес!-Обличчя сяють.
І радість наших Голосів
Впливає в небесний спів.
Христос воскрес!- ось перемога!
Христос воскрес!- Прийдіть до Бога.
Христос воскрес!- Спасеним - жити
І вічно господа любити.
Христос воскрес!- Нам є надія!
Христос воскрес!- Земля радіє
Христос воскрес!- Всі Божі діти
Несуть зю вістку всьому світу.
Ми в Церкві Божій підроостаєм
І теж Ісуса прославляєм. @virsh_online

А Марія стояла і плакала…
Десь в куточку боліла ніжність.
І, здавалося, цілу вічність
Її сльози нечутно капали…
А довкола земля прокидалася,
Трави заспані в ноги хилилися,
Десь на сході зоря займалася,
І ранкові акорди лилися.
Що до того Марії стривоженій?
Їй не чути світанкових дзвонів.
Тут Він був, тут Він ними похований,
Тільки вчора лежав, а сьогодні…
… Їй вбачались Христові очі,
І чоло у вінку колючім.
Жах вселяла тривога ночі
І печери навислої круча.
Сльози бігли, на землю капали,
Серце птахою билось болісно.
І стояла Марія і плакала,
Десь відлуння зітхнуло голосно…
Раптом голос: «Маріє…» — бажаний,
Дотик ніжний, як вітру подих,
А вона ще не вірила, вражена,
Рук хотіла торкнутись проколотих.
Я, Марія, Твоя, Спасителю,
Ти приходь у хвилини розпачу.
Клич мене на ім’я, Учителю,
Коли Світло Твоїх очей втрачу я.
Я впізнаю рубці долонь Твоїх,
Я до ніг Твоїх мовчки схилюся…
… Не ховала Марія сліз своїх…
Так і я і плачу й молюся.
Марія Звірид @virsh_online

Воскреснути! Яка блага мета!
Воскреснути! Після тортур і гніту.
Воскреснути подібно до Христа
і воскресіння дарувати світу!
Отцю небесному вклонитися затим,
зерно добра засіяти на ниві –
нехай віддасть врожаєм золотим
й вквітчає землю посміхом щасливим.
Тож воскресай, Вітчизно дорога,
напій живильний скуштувавши волі,
воістину мета твоя блага,
Христос воскрес в надії і любові! @virsh_online

Марія Магдалина
Вона прийшла до гробу дуже рано,
Трохи світало, сад був ще пустий
І свіжа в серці ще горіла рана,
Як важко,що помер Друг Дорогий!
Душа змиритись з болем не хотіла,
Згадала знову все життя своє,
В гробниці мертве лиш лежало тіло,
«О як Христос Тебе недостає!
Я пам'ятаю день, коли Ти в Божій Силі,
Від демонів сімох мене звільнив.
І ось, тепер я тут,а Ти в могилі,
Невже для цього Ти родився й жив?
Ти радість дав мені, життя й спасіння,
Таким став близьким до серця мого,
Віднині Ти приречений на тління,
Чому так рано Ти пішов з життя Свого?
Чому Тебе торкнулось смерті жало
І місце поховання— оцей сад?
Адже Ти Богом був,, я бачила і знала,
Які Рука Твоя звершала чудеса!
Тебе ніхто не зможе замінити,
Бо тільки Ти даєш утіху і спокій,
Як я без тебе Боже зможу жити?
Як жити зможу у скорботі цій?
Перед очима хрест і Ти Розп'ятий,
О,скільки все Ти витерпіти зміг?..
і ось, принесла я до гробу аромати,
Схилюся знову до пробитих ніг»...
В думках таких Марія
І оніміла..Що це?Хто зробив?
Невже це диво якесь сталось,
Хтось каменя від гробу відвалив?
До своїх друзів побігла Марія,
«Тіло Учителя із гробу віднесли!»
Комусь Ісуса смерть йому мішала,
Вони до гробу разом з нею пішли.
і дуже дивно: гріб відкритий,
Нема Ісуса й пелени лежать.
Думки спливають:—Хтож то б міг тут бути?
Від подиву в них руки аж тремтять.
Не вірили ще і не розуміли,
Чому у гробі Господа нема,
Марія низько голову схилила
І безутішно плакала вона.
Ніхто її печаль не потривожив,
Враз чує, за спиною хтось іде.
«Хто це так рано в саду бути може,
Напевне садівник.Хай підійде!»
Марія Іісуса не впізнала,
«Чому ти плачеш?»— в неї запитав.
«У цій гробниці Господа не стало,
Скажи,де тіло ти Його поклав?».
Промовив Незнайомець їй «Маріє!»
і затремтіла...Що це?Сон чи яв?
Лише Господь так звати її вміє,
Невже це справді Він її назваа?
І сумніви усі враз позникали,
«Раввуні!»—й ласкава ця любов,
Перед Христом навколішки упала,
І радість серце наповняла знов.
Зосталось все позаду: хрест і муки
І стид і смерть і камінь і печать,
і ночі, що тягли часи розлуки,
Позаду все... і відійшла печаль.
Немає в щасті цім більше границі,
Рікою радість й тішиться душа.
В ранковий час, в саду, біля гробниці,
Марія Господа знайшла.
Ранок Пасхальний, Радості Ранок,
Кожен співає,хто спасенний Ним є,
А хтось і сумує, душа не радіє,
Можливо мій друже це серце твоє?
Встань! Ось у тебе Ісус за спиною,
Встань, як Марія в саду, обернись!
Знає Христос твого серця всі болі,
Ти перед Ним на коліна схились.
Живий наш Ісус!Він всім володіє,
Ім'я твоє також відоме Христу!
Тільки в Ісусі знайдеш ти надію,
Встань, оглянись, як Марія в саду!
Автор:Любовь Васенина,
Переклад:Ангеліни Ющук.
@stihi_christianski

Оченята свої підіймаю,

Бачу хрест, а на нім розп’яття.

Хто висить на хресті – я питаю –

І за що відібрали життя?
Я вдивляюсь в проколені руки,

На чолі Його – краплями кров.

Ну за що Він терпів такі муки –

Я питаю у вас знов і знов.


Що раз голос свій підіймаю,
А у відповідь - тишина.


Ну й мовчіть, я і так уже знаю,
Я у Ньому впізнала Христа.


Як у вас піднімалися руки
На невиннеє Боже Дитя?

Як могли причинить такі муки

І не визнати в Ньому Царя?


Ще не пізно, людино, покайся,
Він і так усе бачить з небес,

Й до гріха більше ти не вертайся,

Щоб Ісус в твому серці воскрес!

Тебя распяли на кресте,
А Ты безропотно молчал.
Ты жизнь Свою за грех людской
В час тот любовью отдавал.

Они смотрели на Тебя,
Твоей любви не понимая.
Толпа кричала: смерть Ему.
А Ты глядел на них прощая.

Ты им хотел свободу дать
От рабства смерти и греха,
Дорогу к небу указать,
Где ждут объятия Отца.

Но не смогли они принять
Той жертвы, что за них отдал.
И лишь разбойник на кресте
В Тебе Спасителя узнал.

С тех пор прошло немало лет,
Минули годы и века.
Но Твоя жертва на кресте
Имеет силу, как тогда.

Ты умирал за всех людей -
Кто жил, живет и будет жить.
Ничто не сможет на земле
Твоей святой любви затмить.

Ты стал Спасителем для всех,
Кто с покаянием придет,
И у подножия креста
Грехов прощенье обретет.

Получит с Богом примиренье,
Дар новой жизни во Христе.
И для души успокоенье
Навеки обретет в Тебе.

Ирина Шмелева
@stihi_christianski

Марія біля гробу

Холодний камінь тиснув важко груди
І бовваніла скеля, як мара.
За що ж ви так, за що ж ви, черстві люди,
На смерть судили вашого Царя?

Куди піти? До мертвого в печеру?
Не чує Він з-за сірої стіни.
А Він дав мир, Він дав життя і віру,
Він спас мене від влади сатани.

Ішла Марія. Ранок витер сльози.
Ось вже могила. Спогади болять.
Стиснули серце вранішні морози.
...В могилі — пустка.
                    ...Ангели стоять.

Схилилось небо, слухало новину.
Слова котились росами в траву.
«Христа немає!» — линуло в долину...
...Вставав Великдень, гонячи пітьму.

«Христа немає?» — билося у грудях.
«Він є... Живий! Я серцем чую це.
Нехай мене зневірену осудить
Його святе скривавлене лице».

Побігла жінка. Камінь ранив ноги.
Святковим дзвоном серце калата.
«Воскрес Учитель!» — зойнкула з порога
Змертвілим учням вмерлого Христа.

«Ісус живий!» — все місто гомоніло.
«Життя воскресло», — плакали сліпці.
І не шукала вже Його Марія,
І не втирала сліз на всміхненім лиці...

Коли Господь до серця промовляє,
Його слова, немов дощу краплини,
Втамують спрагу, душу напувають,
Й любити зможеш просто, як дитина,

Усіх, хто поряд: ворогів і друзів,
Не помічаєш ні образ, ні гніву,
Прощаєш й віддаєш не по заслузі,
Любов'ю покриваєш всі провини.

І неможливе враз стає можливим,
Бо з Богом легко йти й перемагати,
В Його словах є незбагненна сила,
Для тих, хто в Ньому буде пробувати.

Коли для Бога серце відкриваєш,
Він завжди вчасно скаже Своє слово,
Наставить , втішить, залікує рани,
Й прийде для духа радість та обнова.

Дай, Боже, серед марноти земної
Твій голос чути лагідний, привітний,
Іти покірно слідом за Тобою,
Не заблукати, не згубитись в цьому світі.

Слова Твої, Господь, немов перлини,
Допоможи у серці зберігати,
Перед тобою ми, неначе глина,
Але в Тобі усе наше багатство.

Бо благодать з небес рікою ллється
В серце голодне, спрагнене, смиренне,
Й воно для Тебе тут живе і б'ється,
І щиро прославляє твоє Ймення.

Бог збереже його в часи скорботи,
І милості Своєї не відніме,
Дасть сили труднощі усі перебороти,
З небес пішле Свої благословіння.

Дай, Господи, з Тобою близько бути,
Ти нас завжди з доріг земних чекаєш,
Слова Твої й поради не забути,
Які Ти в серце спрагнене вкладаєш.

Как нужен Бог

Как нужен Бог тому,кто в Бога верит,
Как нужен Бог,незнающим Его!
Никто нужды той в Боге не измерит,-
Мы все во всём зависим от Него.

Бог нужен,нужен каждому на свете,
Среди всех этих хлопотных дорог:
Когда в беду попали наши дети,
Когда болезнь внезапно сбила с ног.

Бог нужен в море,если там несчастье,
И помощь ниоткуда не придёт...
Бог нужен в воздухе,когда ненастье,
И потерял с землёю связь пилот.

Когда твой друг в горах завис над бездной,
А ты не можешь там ему помочь.
Когда попытки выжить бесполезны,-
Метёт пурга,а впереди вся ночь...

Бог нужен,когда шахту затопило,
А там твой самый близкий человек.
Бог нужен,когда старость наступила,
И вдруг заметил,как короток век...

Бог нужен,когда хлеб в полях сгорает,
А долгожданного дождя всё нет.
Когда тревога на душе терзает,
А неизвестность всё не шлёт ответ.

Бог нужен людям в трудную минуту,
Когда надежды в горе нет другой,
Соломинкой той видится кому-то
Бог,когда дно уходит под ногой.

И сколько раз летело в Небо эхом:
О Боже,если Ты на свете есть...
Свидетельств много собралось об этом-
Ответов Божьих никому не счесть.

Но иногда бывало слишком поздно,
Ведь Бог до этого так долго ждал;
И кто-то очень страшно,очень грозно
Своё неверье на земле пожал.

Бог долго терпит,ждёт,Бог всех нас любит,
Но есть долготерпению предел.
И шанс свой упустив,себя погубит
Тот,кто нуждаться в Боге не хотел.

Не надо ждать,когда камин остынет,
Когда цветы на холмик понесёшь,
Когда один окажешься в пустыне,
Когда отчаянье в тебе,как нож.

Так хочется,чтобы к Богу приходили
Не потому,что грянула беда,
А потому,что Бога полюбили,
Что власть Его признали навсегда.

И хочется,чтоб все могли осмыслить,
Увидеть,перечувствовать,познать.
Как нужен Бог!Как милостив Всевышний!
Как хорошо Ему принадлежать

Ви знаєте, про що шкодують люди, Життя яких вже близиться кінця І дихання ледь гріє хворі груди? Чи просять вони слави у Творця? Чи серце їх наповнене жагою Збагаченням і пошуку грошей? Чи, може, заклопотані собою, Фігурою, чи думкою людей?

А чим вони заповнюють хвилини, Що тануть, мов сніжинка, на очах? Невже, на хвилювання і рутину, На ненависть, на чвари, чи на страх? Про що вони ведуть свої розмови? Про гроші, про політику, зірок? Коли останнє, може, кожне слово, Коли лишився лиш маленький крок.

Та ні, вони не думають про статки, Їх більше не цікавить світ речей, Їм вдосталь і маленької кімнатки, Лиш тільки б чути рідних в ній людей. Їм смачно і від каші, що без солі, Як тільки її зварить хтось близький. Всміхатимуться навіть попри болі І вЕстимуть незримо власний бій.

Їм вдосталь світла лагідного слова І теплої долоні на чолі. А смерть стоїть в кутку така раптова І гріється в предсмертному теплі. Ви знаєте, їм хочеться лиш чАсу, Хвилинку ще обійми відчувать. Чи думають вдягать якусь гримасу І кОгось з себе іншого вдавать?

Знімає смерть з людей усяку маску, Зникає все збудоване умить. Та тільки дуже часто надто важко Буває все минуле відпустить. Та люди відпускають, бо в ті миті Їм видно справжні цінності життя. Роки в гоніннях бездуму прожиті І щире непідробне каяття.

Ви знаєте, про що вони шкодують? Про те, що уявити не могли, Що рідних вже своїх не поцілують, Що мали все, та жаль, не вберегли. Для них тепло очей і сміх дитячий Дорожчий за всі гроші на землі. Від щастя гірким болем тихо плачуть, На смертному останньому одрі.

Якби їм дати день, вони б прожили Його, повірте, зовсім не як ми, Їх несли б вже не ноги - сильні крила, Забуті, жаль, сучасними людьми. Вони б за ті хвилини так багато Віддали без жалЮ і без думОк. Якби все це раніше їм пізнати, Отримати безцінний свій урок. Але...

Та ми живі і час невпинний У жилах наших кров'ю струменить! Ми можемо, ми маєм час на зміни! Дай Боже, нам все вчасно зрозуміть! Збагнути, що в кінці шляху людського Знецінеться усе, за чим біжим,
Залишиться тепло і світло слова, Залишиться душа і зникне грим.

Ви знаєте, про що шкодують люди, Як серце їх сповільнює биття? Про те що більше часУ в них не буде, Про те, що вкрали в себе сенс життя.