раптова думка, яку я ношу в собі вже кілька днів - як же важливо і добре якомога більше уваги звертати на справжніх людей і справжнє, нормальне життя. на своє життя, що іноді значно відрізняється від того, що ми щодня можемо бачити або в житті інших людей, або в соц мережах, порівняння себе з якими ніколи не мало і не буде мати гарний вплив на нас. так само, як і думка, що ти можеш бути гіршим за когось, якщо ваші шляхи, світогляди та досягнення не збігаються й відрізняються один від одного

я - це я. зі своїм життєвим шляхом, своїми особливостями, своїми думками і усім іншим, чого немає ні в кого, крім мене. я не стаю гіршою, якщо хтось стає кращим за мене. я не стаю поганою людиною, якщо я відрізняюся від інших. я та мої досягнення не стаємо менш значущими, якщо досягнення інших є «більшими» за мої. і якби важко не було частіше собі про це нагадувати - це блін така правда!

« я сильна, я гарна, мене цінують і люблять, я розумна, я ніколи не перестаю рухатись далі, у мене є речі, люди та заняття, що роблять мене щасливою, я нікуди не запізнююсь, в мене є час і в мене все буде добре, обов’язково» - казати собі це частіше

який кошмар, мене вже вирубає

ладно, дівчата. я кожного разу, коли щось таке трапляється обіцяю собі вийти і подивитися але… або я сплю, або в нас просто нічого не видно…. може мені пощастить в цей раз

находила свою норму кроків до обіду і побувала усюди, де тільки могла, сподіваюсь, цей день більше нічим мене не здивує :с

у мене зібрано рівно нуль речей до поїздки на завтра, я вже встигла побувати у лікаря і не тільки, я відчуваю, що нічого не встигаю і ще мене душить спека, чому все просто не може зробитися само

дівчата, завтра я вперше в житті лечу літаком. мені вже перестало бути страшно, але… все одно трохи дивно!

справжній квест почався зараз, бо у нас з сестрою один чемодан на двох і поки у нас не дуже вдається впихнути усе, що ми хотіли брати *важкий вдих*

мій організм ніколи не знає, чекає його сьогодні 10 тисяч кроків, 10 тисяч зʼїдених калорій чи стільки ж годин, коли я нічого не роблю

сьогодні друге перемогло, бо мама спекла найсмачніший в світі медовик на день народження сестри. думаю, тут усе зрозуміло

чомусь почала трохи переживати за дорогу і думаю, як тепер змусити себе швидко заснути

дівчата, ми дуже офігили від гарячого повітря, яке нас вдарило після того, як ми вийшли з літаку, але яка вода в морі!

ще нам сказали, що сьогодні тут відносно «не спекотний» день і до цього тут було в кілька разів гірше *звук пістолету*

подруги, ми погуляли всього кілька годин по місту, зараз прийшли додому і ми в шоці. думки залишитися вдома під кондиціонером вже не здаються такими поганими

але ми другий день тут і ніхто з нас ще не згорів, тому думаю, це більше ніж просто добре!

а мені захід сонця з таким видом дорожче за все інше

коли ти стоїш на березі дивишся на море і в голові раптово починає грати вона. oh yes