«Наскільки я знаю, то це було рішення трьох людей – віцепрезидента Полісся Володимира Теслі, керівника скаутінга клубу Анатолія Волкова і головного тренера Імада Ашура. Вони тоді вирішили, що я не підходжу Поліссю».

«Це неприємний період. Багато міркував, я неправильно зробив, що прийняв пропозицію Анжи і поїхав туди у тяжкий момент для України. Жалкував багато, але, що зроблено, то зроблено. Я багато разів вибачався за це рішення.

Перед переходом у Анжи я мав оффер з Трабзонспора, я довго чекав. Мені казали, що вже все майже домовилися і незабаром придбають мене. Потім я давав інтервю і турецькому клубу щось там не сподобалося і трансфер зірвався. Агент сказав, що є тільки варіант з Анжи. Наразі я розумію, що мені потрібно тоді було попроситися назад у Зорю»

«Тоді склалася така ситуація: у тренера була своя тактика, він грав у «ромб», а я не міг у неї вписатися. Не міг знайти себе на футбольному полі. У нас не склалися взаємовідносини, і мені довелося піти в Десну. Про це я не шкодую, адже той період став одним із найкращих у моїй кар’єрі».