Друзі, цей канал створено психологом та бізнес-тренером з Одеси, яка до повномасштабного вторгнення росії в Україну працювла переважно російською мовою.Також багато чудернацьких українських висловлюваннь я успадкувала від своєї бабусі в дитинстві, з Київщини. Але ж не завжди отримане в спадщину- можна використати в роботі, якщо ти спеціаліст допомагаючих професій. Саме для розвитку та збагачення здібностей помічати та влучно висловлювати почуття й стани-створено цей канал.
Найкраща гуманітарна допомога Україні та українцям будь якого віку у будь якому місці планети- це вільне володіння українською в будь якій галузі.
Знаю, як непросто бути психологом, коучем, рятівником, медсестрою або викладачем та шукати шлях до порозуміння. Особливо, якщо замало слів.
Тож давайте зростати разом!
Я буду викладати тут не тільки слова та фрази українською з перекладом на рос.мову, але й контекст, і до висловлювання почуттів буду додавати мальовничі ескізи з української поезії, філософії, історії або літератури. Для того, щоб акцентувати емоціями та о‌бразами нові зв'язки в нашому мозку та полегшувати опанування мови почуттів.

Велемовна зустріч-
( російською-"многоречивая встреча, значимая" )

"А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. "

"З певного часу... я надзвичайно полюбив усамітнення. Миле усамітнення! Нічого в житті не може бути солодше, чарівніше за усамітнення, а надто — перед лицем усміхненої, квітучої красуні матері–Природи. Під її солодкими, чудесними чарами людина мимохіть занурюється сама в себе і, як каже поет, бачить Бога на землі. Я й раніше не любив галасливої діяльності, чи, краще сказати, галасливого неробства. А після десятилітнього казарменого життя усамітнення здається мені справжнім раєм».

Т.Г.Шевченко. Щоденник.

Зрештою, коли Шевченко писав, що любить бувати на самоті, він говорив не про самотність, а про усамітнення. А це дуже різні речі, і сам поет чудово це розумів. Згадаймо хоч би тонку психологічну замальовку явно автобіографічного характеру в повісті «Художник». Найближчий друг героя Віля Штернберг, із яким вони мешкали на одній квартирі, їде із Санкт–Петербурга в далекі–далекі азійські степи. Герой проводжає його. Ось вони прощаються аж у передмісті. Герой повертається назад. На душі йому сумно — він ледь стримує сльози. Хотів був заїхати до знайомих, «та мені, — каже він, — хотілось усамітнення й не хотілось їхати до себе на квартиру: я боявся порожнечі, що вразить мене вдома». Ось так: герой хоче бути на самоті, та не хоче бути самотнім...

"Це була свого роду агорафобія — страх перед безмежжям, коли безмежжя, яке відкривається перед тобою, стає раптом пустелею, емоційною пустелею — коли ти сам–самісінький у юрбі. Це було, коли хочете, відчуття покинутої дитини, повсякчасний й непослабний неспокій, якась тривога, боязнь пустки–порожнечі, стан, чудово переданий у повісті «Музикант». Там оповідач читає лист свого друга про те, який він тепер щасливий у колі сім’ї, а потім каже: «Дочитавши цей написаний самим щастям лист, я впав у якусь хворобливу задуму. Боже мій, невже це була заздрість? Ні, я не заздрив нікому на світі. Це було гірке, невимовно гірке почуття самотності. Я ледь не заплакав від внутрішнього болю».

І саме тому наприкінці життя поет так відчайдушно шукав «свою маленьку благодать» — дружину. Пробує раз, удруге, утретє... Він мало не по–дитячому благає своїх друзів знайти йому жінку. Листи поета сповнені відчаю: «Що мені на світі робить? Я одурію на чужині та на самоті!»; «Самотина мене отут допікає!» Самотина в райському саду..."

Вважайте, браття, як се він зухвало себе рівняє до Христа! (Л. Укр., III, 1952, 67);
— Ви не ніяковійте, будьте задиракою, тримайтеся зухваліше!
(Гончар, III, 1959, 21);

"Коли капiтан суворий i дбайливий, така в нього буває й команда"
Крюс Джеймс - "Тiм Талер, або Проданий смiх".

Приголомшений твоєю байдужістю- рос."ошеломлён твоим безразличием".

"Приголомшений пригодою й несподіваним щастям визволення, він аж тремтів від бажання кинутися звідси чимдуж до лісу, боячись, що сержант може похопитися й завернути їх."
Багряний Іван Павлович - "Людина біжить над прірвою".

"Крайнє розстроєний і приголомшений на дусі Герман їхав до Львова, щоб розвідатись докладно, що сталося з його сином"
Франко Іван Якович - "Борислав сміється"

"Груди розпирало обурення, був такий приголомшений, що замість піднятися до ангара, погнав кабіну ліфта вниз і опам’ятався десь на кілометровій глибині"
Бережний Василь Павлович - "Під крижаним щитом".

"Ти любиш всіх, а любити всіх означає не любити нікого. Тобі всі однаково байдужі."- Оскар Уайльд.

Доречі, байдужий стан проявляється як захисна реакція організму. Людина відсторонюється від навколишнього світу. Не бажаючи відчувати розпач або самотність, вона перестає проявляти емоції.

Впада́ти (впа́сти, вдава́тися, вда́тися і т. ін.) в ро́зпач — піддаватися почуттю сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності. "Веселий і рухливий Дмитрій ніколи не впадав у розпач, хоч як було важко" (Хижняк, Д. Галицький);
З ро́зпачу — будучи охопленим почуттям сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності, я з розпачу ухватив весло і замахнувся так, ніби хотів перебити рибалку надвоє (Ю. Янов.).
РО́ЗПАЧ- стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай. "Жіночі уста шепочуть благання; очі піднесені догори..; але в жадних не світиться ні жах, ні розпач." (Стар., Облога.).

Одне з розповсюджених русизмів, це висловлювання "я розстроївся", "не розстраюй мене".
Доречі в українській існує багато виразів та слів, якими ми можемо висловити почуття більш відповідно до стану. Наприклад: засмучуватися, перейматися, розладнений ( "розладнене життя")

ГИДУВА́ТИ- рос. "чувствовать отвращение, брезговать", відчувати огиду, відразу; гребувати.
— Я вже одвикла й од м’яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (Н.-Лев., III, 1956, Варка.)

—Душі моєї до себе не навернете… Ненавиджу вас, аж гидую! (Кроп., II, 1958)

НЕ́ХТУВАТИ- ставитися презирливо, зарозуміло, зневажливо і т. ін. до кого-, чого-небудь; ігнорувати.
— Кожне мало право налаяти його, нехтувати ним, бо він сирота, мужиченя… (Коцюб., І, 1955,);
—Занепокоєна Варвара наставляла дочку, що завжди нехтувала давні звичаї (Горд., II).

Багато з нас полюбляє слово суєта. А ось українське: метушня

Про кохання українською
❤️ Кохання, почуття, поцілунки бувають пристрасними, палкими, спраглими (а не «страсними»).
❤️ Коли вам хтось подобається, пускайте бісики, підбивайте клинці, смаліть халявки, стеліть містки, топчіть стежку… Тобто кокетуйте, залицяйтеся, загравайте!
❤️ Осві́дчуватися — зізнаватися в коханні; просити в жінки / чоловіка згоди стати дружиною / чоловіком. Крім того, можна попросити руки.
❤️ Коли освідчуватиметеся, скажіть «Я тебе кохаю!», бо люблять маму, Україну й борщ. Цінуймо те, що українська дає змогу чітко висловити почуття.
❤️ Для освідчення вам знадобиться гарна обручка (а не «обручальне кольце»). Ще можна подарувати квіти, солодощі або смаколики (а не «вкусняшки»).
❤️ Після заручин або змовин (а не «помолвки») ви станете нареченими («женіх і нєвєста» — суржик).

Жага до марнославства й самозакоханість, гонор, засліпленість власною величчю,
те, що українською красномовно звучить як "пихатість" (а в рос. для цього є слово "тщеславие") - на відміну від нормальної потреби в соціальному схваленні, є ненаситною.

Ненаситність оцієї пихатості свідчить про те, що вона є сурогатом задоволення інших потреб, які так і залишаються незадоволеними.

Як говорить старе прислів'я, гордість передує падінню, а пихатий дух - перед падінням.
As the old saying goes, pride goes before destruction, and a haughty spirit before a fall.

Хти́вий погляд–з рос. похотли́вый взгляд.

Визначення хтивості:
Ми маємо схильність думати про

хтивість як про наявність неналежного сильного почуття або фізичного потягу до іншої людини, але можна відчувати хтивість або пожадання до будь-чого: грошей, власності, предметів і, звичайно ж, інших людей

(див. Путівник по Писаннях, “Хтивість”).
Доречі, дивитись на когось хтивим поглядом, якщо ви в компанії або організації – вже стосується політики Sexual Harassment & Abuse of Authority.

Вда́ваний, уда́ваний- щось фальшиве, награне.

УДА́ВАНИЙ
Умисно роблений, неприродний, напускний (про чиюсь поведінку, манеру триматися тощо).

Вона .. дивиться так поважно і просто в очі кожному, без тої звичайної дівочої соромливості, трошки щирої, а трошки й удаваної.
(Леся Українка)

Здавалось, приголубив би Волю батько, без сліду зникла б і хлоп'яча зухвалість, і всі пустощі, й удавана брутальність. (О. Ільченко)

"Антон свою ненависть до Хомахи затамовував удаваною чемністю."
(С. Чорнобривець)

"Досить було Степанові перехопити чийсь погляд, як лихі очі кидалися врозтіч, бралися байдужістю або й удаваним співчуттям."
(М. Стельмах)

"Шлях, який веде не до схвалення, не до слави, а до згоди з самим собою; не до зовнішньої «тиші», а до «тиші» внутрішньої, в якій немає нічого фальшивого, вдаваного та награного. Шлях нагору завжди залишатиме щось позаду, але ці втрати очищують простір для СПРАВЖНЬОГО"