Італієць
Вже на третій день після нового року перевозили хлопця з підрозділу РДК після тяжкого поранення додому в Італію. В нього майже прямим влучанням потрапила 120-ка, нажаль, втратив нижню кінцівку та друга залишається під питанням.
Хлопець не лише витримав це гідно, як подобає воїну його lvl, а ще й залишається позитивним та більш того - прагне продовжити службу у лавах підрозділу після реабілітації вдома.
З розмови з ним для себе зрозумів, що маю честь спілкуватись у першу чергу із неабияким тігором й Чоловіком (з великої літери)
Себе вважає українцем та пишається тим, що прийняв участь у захисті суверенної держави. Бажаю, щоб самі українці брали приклад
Скорішого тобі одужання, друже, та крутезного кіберпротезу для майбутніх звитяг😐
Додаю уривок з інтервʼю РДКшників де вони трошки про італійського рембо розклали, дивитись повністю)
Вже на третій день після нового року перевозили хлопця з підрозділу РДК після тяжкого поранення додому в Італію. В нього майже прямим влучанням потрапила 120-ка, нажаль, втратив нижню кінцівку та друга залишається під питанням.
Хлопець не лише витримав це гідно, як подобає воїну його lvl, а ще й залишається позитивним та більш того - прагне продовжити службу у лавах підрозділу після реабілітації вдома.
З розмови з ним для себе зрозумів, що маю честь спілкуватись у першу чергу із неабияким тігором й Чоловіком (з великої літери)
Себе вважає українцем та пишається тим, що прийняв участь у захисті суверенної держави. Бажаю, щоб самі українці брали приклад
Скорішого тобі одужання, друже, та крутезного кіберпротезу для майбутніх звитяг
Додаю уривок з інтервʼю РДКшників де вони трошки про італійського рембо розклали, дивитись повністю)
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤2
Forwarded from ✒️ЧОРНИЛО✒️
Вже остогидли розмови про перемовини, особливо на фоні наших далеко не найкращих результатів на фронті і безлічі відео, де можна побачити всю красу «рускай чєловєчності»
🔵 Для когось можливість вкотре висловити свою думку про перемовини - це аргумент, що Трамп айяйяй який поганий; хтось говорить про перемовини адже вважає що він політичний експерт; дехто втомився донатити 100 гривень у півроку, тому він також говорить про перемовини.
Те що вони будуть, то й до гадалки не ходи. Про це говорять наші політичні керівники. Говорять про це прямо.
🔵 Але особисто мені бридко читати, коли не дотичні/мало причетні до війни, пишуть про те чому цю війну не потрібно закінчувати на тому етапі, яка вона зараз є і чому перемовини для нас це так погано.
Скажімо так: чим далі від фронту, тим більш ми розумні, політично обізнані, здатні до критичного та глибокого мислення та і в цілому видніше як краще воювати...
Чим довше ти сидиш в умовному Києві, тим більше ти знаходиш аргументів чому перемовини це погано і потрібно продовжувати воювати.
🔵 Також інколи дивно це читати від деяких військових. І зараз не про бойових пацанів, які мають право на висловлення думки типу «до переможного кінця», а от штабні писарі в телеграмчику то окрема каста: постійно обурені, постійно наповнені сил та натхнення на новий допис контратаки Безуглої та Арестовича, постійно налаштовані перемагати🦾
Але ситуація із військовими, які знаходяться на 0, які знаходяться куйову частку часу в зоні бойових дій і не мають часу на ПОТУЖНУ аналітику і дописи в телеграмі - заєбалися від війни.
Найчастіша фраза, яку я чую від піхоти: «коли ця хуйня вже нарешті закінчиться?».
Думаєте багато таких, які кажуть: «Ех, коли знову на позиції. Ото б вже дали бебрамса і я поїхав звільняти…»? Ні, забудьте, це вийшло з організму разом із потом та кровʼю.
🔵 Їх життя стало сірою важкою рутиною, де вони вбивають організм мівінами, тушняками і супчиками з куснем хліба; найціннішим стає пляшка води; відпочинок - це помитися, постіратися та поспати; найбільша мрія - хоча б на декілька годин побачити рідних. А смерті і поранення побратимів як щось звичайне.
НАВІТЬ ЗВАЖАЮЧИ НА ЦЕ, вони все рівно продовжують воювати, продовжують боронити державу, продовжують штурмувати, продовжують захищати нас. Можливо, в них вже не та мотивація, але вони ПРОДОВЖУЮТЬ.
А от ті, хто так і не розпочали захищати нашу державу ПРОДОВЖУЮТЬ аналізувати чому потрібно воювати далі до переможного кінця.
Сюр…
📌 Шкода, що ті хто, можливо, постраждають від цих перемовин найбільше - найменше вирішують у цій ситуації. Питання перемовин суто політична площина і давно вона покинула площину «поля бою».
Час, коли ми мали здобувати підґрунтя для вигідних умов - минув. Тепер потрібно просто не пройобувати, те за що віддали життя наші захисники до цього і це стосується далеко не лише військових…
Хочеться, заходячи в коментарі навіть під своїми дописами - не бачити повідомлень якогось Ромчіка із сторізами з Львівської кофейні «чому ми не маємо йти на перемовини». Просто мовчіть та підтримуйте, але не вирішуйте за тих, хто вас обороняє.
Те що вони будуть, то й до гадалки не ходи. Про це говорять наші політичні керівники. Говорять про це прямо.
Скажімо так: чим далі від фронту, тим більш ми розумні, політично обізнані, здатні до критичного та глибокого мислення та і в цілому видніше як краще воювати...
Чим довше ти сидиш в умовному Києві, тим більше ти знаходиш аргументів чому перемовини це погано і потрібно продовжувати воювати.
Але ситуація із військовими, які знаходяться на 0, які знаходяться куйову частку часу в зоні бойових дій і не мають часу на ПОТУЖНУ аналітику і дописи в телеграмі - заєбалися від війни.
Найчастіша фраза, яку я чую від піхоти: «коли ця хуйня вже нарешті закінчиться?».
Думаєте багато таких, які кажуть: «Ех, коли знову на позиції. Ото б вже дали бебрамса і я поїхав звільняти…»? Ні, забудьте, це вийшло з організму разом із потом та кровʼю.
НАВІТЬ ЗВАЖАЮЧИ НА ЦЕ, вони все рівно продовжують воювати, продовжують боронити державу, продовжують штурмувати, продовжують захищати нас. Можливо, в них вже не та мотивація, але вони ПРОДОВЖУЮТЬ.
А от ті, хто так і не розпочали захищати нашу державу ПРОДОВЖУЮТЬ аналізувати чому потрібно воювати далі до переможного кінця.
Сюр…
Час, коли ми мали здобувати підґрунтя для вигідних умов - минув. Тепер потрібно просто не пройобувати, те за що віддали життя наші захисники до цього і це стосується далеко не лише військових…
Хочеться, заходячи в коментарі навіть під своїми дописами - не бачити повідомлень якогось Ромчіка із сторізами з Львівської кофейні «чому ми не маємо йти на перемовини». Просто мовчіть та підтримуйте, але не вирішуйте за тих, хто вас обороняє.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤1
Forwarded from Український Наступ | #УкрТг ∆
Трамп це буквально глядач телемарафону/тіктоків про те що "палітіки нас пассорілі", який «та я б за два дні розрулив цю всю вашу хуйню», коли йому буквально дали можливість це зробити
Адміністрація Трампа імовірно призупинила розробку так званого "плану припинення війни", бо нарешті вирішили послухати та врахувати позиції союзників по НАТО й окреслити майбутній внесок. Клоуни єбані.
Адміністрація Трампа імовірно призупинила розробку так званого "плану припинення війни", бо нарешті вирішили послухати та врахувати позиції союзників по НАТО й окреслити майбутній внесок. Клоуни єбані.
Forwarded from ✒️ЧОРНИЛО✒️
Шлях диванної війни
Ситуація 1.
Українська влада ігнорує адміністрацію США, яка максимально толерує нашому ворогу.
Відмовляємо, кажемо ні, не погоджуємося.
Воїн: ууу сука, та що ж ви проти нашого головного стратегічного партнера!
Що це за дипломатія така, де ж гнучкість? Вони образили своїми діями/висловами Трампа. Нам гаплик.
Ситуація 2.
Умовно півроку тому назад. Що ж ми бля сидимо, терпимо, мовчимо.
Треба показувати характер, а не з усім погоджуватись.
Де потужність? Де сталеві яйця нашої дипломатії?
Ситуація номер 3.
Всі навколо підари, всі роблять не так, рухаємося не туди. Все пропало. В будь-якому випадку все погано.
Піти в ТЦК оновити дані або допомогати війську - тиша…
Ситуація 1.
Українська влада ігнорує адміністрацію США, яка максимально толерує нашому ворогу.
Відмовляємо, кажемо ні, не погоджуємося.
Воїн: ууу сука, та що ж ви проти нашого головного стратегічного партнера!
Що це за дипломатія така, де ж гнучкість? Вони образили своїми діями/висловами Трампа. Нам гаплик.
Ситуація 2.
Умовно півроку тому назад. Що ж ми бля сидимо, терпимо, мовчимо.
Треба показувати характер, а не з усім погоджуватись.
Де потужність? Де сталеві яйця нашої дипломатії?
Ситуація номер 3.
Всі навколо підари, всі роблять не так, рухаємося не туди. Все пропало. В будь-якому випадку все погано.
Піти в ТЦК оновити дані або допомогати війську - тиша…
Сьогодні для мене особливий день. Це, мабуть, мій другий день народження. Я його не святкую, проте формально так вважаю.
24 лютого, сидячи за кордоном, я отримав дзвінок від дівчини о 5-й годині ранку:
— Почалася війна, літають бомби, здається, до Дніпра будуть заходити.
— Так, зараз, я тобі перетелефоную.
Сплю ще три години.
Передзвін.
— В смислі, єбать, війна? Ви де?
— Та ми вже всі на твоєму домі, купили мамі горілку, сидимо, балакаємо.
Отакої…
Потім Польща, волонтери, добробат у Дніпрі. Нам кожен день говорять, що до вторгнення в Дніпро залишилося 15 хвилин. Примкнути штики, власне, панове.
Війна, дякувати ЗСУ, не дійшла до міста. Тож ми з пацанами, яких ще не мобілізували, підписали контракт та дійшли до війни самостійно. Трошки нас порозкидало по частинах (хоча всі мали відношення до однієї), але своє ми виконували.
У Британії на навчання нам, звісно, «Макдональдса» не привезли, але ми всі швидко звикли, що таке ЗСУ, бурпі та «іді нахуй, воєнний».
Стало легше, з’явилася мрія — так красиво задвухсотитись, щоб аж Герой України, колишня сумує
Потім Донецьк, Авдос, ДАП (Опитне), геніальний контрнаступ, водний в окопі під обстрілами гелікоптера. Власне, війна.
Втрачені друзі…
Юджин, Німець, Шаман, Адам, Волина, Гном, Одеса, Німець, Орев та ще багато імен.
Я серед них не опинився поки що лише тому, що «фартануло».
Продовжуємо справу з пацанами: виготовляємо дрони, забезпечуємо інших хлопців, допомагаємо реабілітації поранених.
Війна не зупиняється.
Я дякую кожному, хто вдягнув форму та трощить цих підарів, не звертаючи уваги на дефекацію Трампа. Просто робить своє діло — для всіх, навіть не за «спасибі».
Моя повага, хлопці!
Слава ЗСУ!
24 лютого, сидячи за кордоном, я отримав дзвінок від дівчини о 5-й годині ранку:
— Почалася війна, літають бомби, здається, до Дніпра будуть заходити.
— Так, зараз, я тобі перетелефоную.
Сплю ще три години.
Передзвін.
— В смислі, єбать, війна? Ви де?
— Та ми вже всі на твоєму домі, купили мамі горілку, сидимо, балакаємо.
Отакої…
Потім Польща, волонтери, добробат у Дніпрі. Нам кожен день говорять, що до вторгнення в Дніпро залишилося 15 хвилин. Примкнути штики, власне, панове.
Війна, дякувати ЗСУ, не дійшла до міста. Тож ми з пацанами, яких ще не мобілізували, підписали контракт та дійшли до війни самостійно. Трошки нас порозкидало по частинах (хоча всі мали відношення до однієї), але своє ми виконували.
У Британії на навчання нам, звісно, «Макдональдса» не привезли, але ми всі швидко звикли, що таке ЗСУ, бурпі та «іді нахуй, воєнний».
Стало легше, з’явилася мрія — так красиво задвухсотитись, щоб аж Герой України, колишня сумує
Потім Донецьк, Авдос, ДАП (Опитне), геніальний контрнаступ, водний в окопі під обстрілами гелікоптера. Власне, війна.
Втрачені друзі…
Юджин, Німець, Шаман, Адам, Волина, Гном, Одеса, Німець, Орев та ще багато імен.
Я серед них не опинився поки що лише тому, що «фартануло».
Продовжуємо справу з пацанами: виготовляємо дрони, забезпечуємо інших хлопців, допомагаємо реабілітації поранених.
Війна не зупиняється.
Я дякую кожному, хто вдягнув форму та трощить цих підарів, не звертаючи уваги на дефекацію Трампа. Просто робить своє діло — для всіх, навіть не за «спасибі».
Моя повага, хлопці!
Слава ЗСУ!
❤1👍1