Мене звати Сурікат, я небінарна людина (він/вони). На мене з моїм коханим Данилом 3 квітня в Києві напали на підґрунті ненависти до ЛГБТ+ людей.

Компанія з ~10 перехожих на Дніпровській набережній почала нас переслідувати, коли побачила, що ми йдемо разом і тримаємося за руки. Услід нам кричали «геї» та «п*дори». Я і Данило ішли до компанії назустріч, ніяк не відреагували і пройшли повз. Компанія розвернулася і почала нас переслідувати. Більше нікого на вулиці не було, було темно (все відбувалося пізно ввечері), і ми вирішили бігти. За нами погналися двоє.

Поки ми бігли, Данило викликав поліцію. Нападки переслідували нас до найближчого закладу McDonalds на Івана Миколайчука, 16. Він був зачинений, але в залі був присутній персонал.
Ми стукали в двері, пояснювали, що нас переслідують і погрожують нам, але персонал відмовився пустити всередину.

За кілька хвилин до McDonalds добігли ті двоє нападників, вони погрожували нам фізичною розправою, зокрема вбивством, називали п*дорами. Мені завдали удари в щелепу і пах, також вони цілили Данилові в голову й живіт, але він вчасно поставив блок. Ми не відповідали цим молодикам словесно чи фізично, адже не хотіли провокувати ще більшу агресію у свій бік, тим більше до двох нападників прямувало «підкріплення». У дворику закладу сиділи двоє людей. За мене й Данила заступився один із них. Він став між нами й нападниками.

Врешті вони розвернулися і пішли, а за хвилину-дві після цього приїхала поліція. Ми написали заяву, причому я акцентував на тому, що це напад на ґрунті ненависти.

Я й далі триматиму коханих людей за руки і відкрито любитиму їх без страху. Бо я не боюся того, ким я є і кого кохаю. Вулиці українських міст, сіл та смт мають бути безпечними для всіх, окрім росіян та колаборантів.

Я писатиму апдейти по цій справі й хочу, аби вона була публічною, адже дискримінація, фізичне та вербальне насильство не мають толеруватися у вільній (від упереджень) Україні. Для цього потрібен законопроєкт №5488 про злочини на ґрунті ненависти до ЛГБТ+ людей. Адже поки що максимум, що світить нападникам, — це стаття за хуліганство, коли насправді йдеться про систематичне насильство на підґрунті дискримінації. Причому йдеться про пряму загрозою життю — і все через те, що ЛГБТ+ люди не захищені державою. Прийняття законопроєкту №5488 — це питання виживання. І навіть якщо ви самі не ЛГБТ+ людина, ви можете його підтримати своїм розголосом про такі напади — адже під загрозою може опинитися хтось із вашого оточення.

Будь ласка, поширюйте нашу історію, а також допис в інсті та тред у твітері, і відмічайте відповідні держоргани, держслужбовців, блогерів та інших впливових людей.

Paul Baudry
Le rêve
1867

https://send.monobank.ua/jar/A31dgSBk9T

Травень (та дотичні проекти) має запит від нашої любої прибиральниці Надії. Її чоловік захищає нас у лавах аеророзвідки 215 батальйону 125 бригади ТРО. Його пітрозділ потребує зарядної станції EcoFlow Delta 2 для якісного виконання бойових завдань. То ж ми відкриваємо збір. Для заохочення маємо такі призи:
- квиток 500 грн місячний абонемент на дьонер (умови як і минулий раз);
- квиток 200 грн футболка з майбутнього мерчу Травня (це буде скоро);
- квиток 100 грн квиток на концерт @rudnic_ore у @nyzhnyj_zal (якщо встигнемо закрити збір до концерту, якщо ні, то на будь яку подію Травня).
Чим більше квитків, тим більше шансів на перемогу (1000 грн - це два квитки по 500 і п‘ять по 200). Обов‘язково робіть підпис під час поповнення банки, щоб ми могли знайти переможців!
Посилання на банку в описі.
Будемо дуже вдячні за пожертви та поширення!

привіт усім! 🌿

я долучилася до збору на 2 ПНБ для групи ССО на Купʼянському напрямкові, в якій воює мій брат. загальна сума збору 242 тис грн, я підняла мету своєї допоміжної банки до 100 тис грн, і зараз розігрую книжку «Лісова пісня» Лесі Українки у чудовому ілюстрованому виданні «Основ», яку мені любʼязно надала моя добра знайома і буктюберка Grumpy Readerka (https://www.youtube.com/@GrumpyReaderka). можливо, хтось за нею полює, це гарний шанс спробувати свою удачу.

я проводитиму розіграш серед усіх донатів, кратних 100, за період з 26.04.24.

дякую всім, хто долучається та поширює серед своїх зацікавлених знайомих.

https://send.monobank.ua/jar/sCG48jndd

Поки ти не встанеш з ліжка,
Життя не почнеться.
Ніхто не нагодує кота і не помиє посуд,
Не прочитає робочі повідомлення,
Нікому буде творити й змінювати
Світ і нікому – почуватися ним придавленим.

Не закрутяться незмащені механізми,
Не будуть псуватися зуби,
Не злетять ракети, ніхто не загине.
Все страшне, що вже сталося,
Залишиться сном-міражем.

Привіт Кийов,
я тут з хатиником

Хочеться знайомити вас з українськими анімаційними фільмами, слухати лампових музикантів і водночас допомагати ЗСУ. Тому 12го серпня кличу вас у у сікрет плейс дивитися і слухати! Квитки — це донат мінімум 200 гривень для фонду волонтерської сотні «Україна-світ», за участі Наталії Лелюх . На зібрані кошти вони зможуть закупити і відвезти ліки цивільним, які не можуть отримати якісну медичну допомогу через війну під боком. Приходьте робити корисні речі, відтанцьовувати і обійматись.

Посилання на реєстрацію отут

Також звучатимуть:
Зіниця горіха та Василь Похильченко

Сьогодні я плавала в холодному морі, дно було камʼянисте і гостре. Потрапила у тінь каменю. Над камінням завжди плавати страшно. Аж раптом розчинилася у воді і стала водою, нависла над каменем, заплющила очі і тільки слухала, як тіло хлюпочеться у морі. Незнайомі чоловіки сміються незнайомою мовою. Зліз купальник. Я сідаю на камінь біля берега. Порізала ногу навіть не каменем, а мушлею. Колонії мушель на камені. Стрибаю камінням у воді. Якось аж навіть не боюсь. Після цього обіймаю платан. Уперше за два роки обіймаю платан, який бачу щодня з вікна. Щока до кори. Кора шорстка і мовчазна, я докурюю цигарку і заплющую очі. Гуде сирена. Балістика, балістика, балістика, є чотири хвилини, щоб заховатися. Але платан такий великий і гіллястий, крізь нього сонце мене не дістане. Спираюся спиною об стан платану. Може, воно і не страшно було б тут померти, бо втікати нікуди не хочеться. Я розчиняюся у воді, я розчиняюся у камені, я розчиняюся у землі, я розчиняюся у повітрі, я розчиняюся у просторі, я розчиняюся у всіх тривогах, я розчиняюся у страху, я розчиняюся у тому, що робило мені боляче і видихаю. Чоловік каже: ви завжди щось таке придумуєте! А я кажу. Я щось кажу і розповідаю про перо, яке плавало на поверхні води. Ми обоє тішимося. Мокре перо на воді. Облізлий платан. Я дивлюся на нього з балкону і розумію: розчинятися можна лише будучи цілою, щоб було на що ділитися. Щоб було із ким. Щоб вода відчувалася чимось повільним. Я зібрала найгарніші мушлі на пляжі. Довго роздивлялася і сказала чоловікові: ось це — ви, така ж жовта, така маленька і така особлива мушля. І лежала просто у піску. Просто була собі. І буде далі, я сховаю її і принесу додому. Маленький хлопчик прибігає до дідуся і каже, що щось гупає. Я теж це чула. Прислухаюся, що скаже дід. Він каже, тривоги нема. І я розчиняюся далі. І видихаю

Денис Мацола, один з найближчих моїх друзів багато років. Моя рідна людина.

Ден — кримський активіст, журналіст, доброволець-морпіх.
Вже три роки Ден перебуває у російському полоні.
Три роки Ден у полоні, три роки ми не знаємо про його долю майже нічого. Майже два роки з цих трьох Дена тримають в одиночній камері.

Наш спільний друг, Костянтин Реуцький: «Денис став до лав війська ще у 2021 році, коли невідворотність масштабного вторгнення стала очевидною, він разом із побратимами бився у Бердянську та Маріуполі і потрапив у полон, не встигнувши повністю одужати після отриманого поранення.»

Перейдіть за посиланням та підпишіть петицію з вимогами до національних та міжнародних інституцій якнайшвидше зробити все необхідне для звільнення Дениса та його побратима, теж нашого рідного друга, Влада Журавльова, з російського полону:
https://forms.gle/nwi9GhbLFEri2QnZ8

РЕПОСТ

#freeMatsolaFreeZhuravlev

Всіх нас ошелешило термінове голосування за сраний Цивільний кодекс, тому ми беремо картонки і виходимо на протест у Києві.

Сьогодні, 28 квітня, 18:30, Майдан Незалежності.

Організаторки - Neko Safespace

Розповсюдьте і виходьте.