"Надіємось, що родина автокефальних, помісних церков нас підтримає"

Це хто? Оце позорище наприклад? Чи ті з якими у Феофанії сьогодні знову відказались налагоджувати євхаристійне спілкування деякі вдарені на голову митрополити? Чи які прибульці з космічного патріархату? Хто ці таїнственні Помісні Церкви? Ну а Його Блаженству шо. Поки товстий зсохне, то худий здохне. Єпархії валяться, то таке. Головне що ванна стабільно тепла.

Колись ще Українська Церква переживе розвінчання культу лічності митрополита Онуфрія. Самі заідеалізували, самі повірили в свою казку, але страждають не самі, а всі інші.

#актуальне #думки_вголос
УПЦ перед прірвою: втрачений шанс – протоієрей Сергій Прокопчук

Отже… Чуда не сталося.

Сьогоднішня зустріч та нарада єпископів УПЦ завершилися черговим розчаруванням.

Ми — УПЦ — втратили останній шанс на позитивне вирішення питань нашого буття у найближчі роки.

На нараді найгучніше лунав голос митрополита Феодосія Черкаського. Його заклик «зберігати канонічний устрій Церкви і за жодних обставин не розривати зв’язків із Церквою-матір’ю» ліг в основу подальшої позиції керівництва УПЦ.

Заклики окремих архієреїв про необхідність відновлення євхаристійного спілкування з чотирма Помісними Церквами залишилися без уваги.

Звернення Предстоятеля, на тлі всього, що відбулося, виглядає як спроба бодай частково згладити наслідки дії нового законодавства.
Це не заява, і тим більше не рішення Собору чи Синоду. Лише добрий намір — який може змінитися з першими поривами політичного вітру.

Єпископат УПЦ навіть не спромігся зібратися у форматі Архиєрейського Собору, аби засвідчити соборний дух Церкви.

Шкода.

Що чекає на УПЦ?

1. Подальше загострення конфлікту між УПЦ і українським суспільством.

2. Зростання кількості конфліктів навколо майнових питань між УПЦ та ПЦУ.

3. Тиск з боку держави.

4. Подальша мобілізація священників УПЦ, які не зможуть отримати відсрочки та бронювання.

5. «Гоніння» і «катакомби» стануть щоденною реальністю для кожної, навіть найвіддаленішої парафії УПЦ. І ця реальність буде наслідком не стільки вірності Христу та Церкві, скільки вірності Москві — і, зокрема, Предстоятелю митрополиту Онуфрію.

Сьогоднішня бездіяльність і відсутність хребта у єпископату УПЦ лише посилить вплив релігійного чинника на перебіг війни Росії проти України. Це свідчення того, що «русскій мір» усе ще живе в умах і серцях більшості представників УПЦ — від архієрея до останньої парафіянки.

УПЦ має пройти свій тернистий шлях — через біль, страждання, випробування, очищення та переосмислення.

Час чудес минув...

Сьогодні...

Сьогодні Державна служба України з етнополітики та свободи совісті визнала організацію «КМ УПЦ» (Київська митрополія УПЦ МП - ред.) афілійованою з МП за ознаками, передбаченими законом, та надала припис про усунення ознак афілійованості.

Деталі - згодом.

Як там Ваше Блаженство Ви казали? Катюзі по заслузі?

Поки балдика Феодосій лобом пробиває і грудями захищає "кананічєскую правду нашей церкві"

У храмі Андрія Первозванного на Митниці, який нещодавно приєднався до ПЦУ, перше богослужіння - повідомляє ТГ-канал 18000

Перша служба українською мовою запланована у четвер, 29 травня, о 9:00. Її очолить митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан.

Південно-Західному і Дахнівці приготуватися.

Доречі, як повідомляють наші джерела з Черкас, в обласному центрі вже починаються перші проблеми в катакомбників-федосєївців з місцевими ОСББ з приводу релігійного життя в підвалах багатоповерхівок.

Що сьогодні вирішили на архієрейській нараді УПЦ?

27 травня в УПЦ відзначили третю річницю Феофанівського Собору. У резиденції митр. Онуфрія в селищі Феофанія під Києвом зібрались майже всі архієреї УПЦ. Багато хто сподівався, що може хоч з нагоди 3-ї річниці нарешті буде прийнято якісь реальні офіційні та недвозначні рішення про вихід УПЦ зі складу РПЦ МП. Що може буде відновлено євхаристійне єднання зі Вселенським Патріархатом та направлено до предстоятелів Помісних Церков офіційні звернення про визнання повної автокефалії УПЦ. Багато хто чекали на це і сподівались... Але і на цей раз всі сподівання виявились марними. На радість Москві ((

Пропозиції щодо відновлення діалогу та євхаристійної єдності зі Вселенським Патріархатом, або щодо прийняття офіційного звернення до предстоятелів Помісних Церков про визнання автокефалії УПЦ не були підтримані. Все обмежилось зачитуванням звернення митр. Онуфрія з нагоди річниці Феофанівського Собору та обміном думками між архієреями, серед яких тональність задавав черкаський митрополит Феодосій Снєгєрьов, який озвучував віронопідданську щодо МП позицію від імені "групи архієреїв та духовенства" УПЦ. Були серед архієреїв, на противагу, голоси і за повну автокефалію УПЦ, але більшість просто промовчала. Як завжди ((

Але чи могло бути інакше, якщо організаторами сьогоднішнього зібрання його свідомо приурочено до 33-річчя т.зв. "харківського собору"? Того самого, що був скликаний у травні 1992 за наказом з Москви, щоб не допустити проголошення повної автокефалії УПЦ від МП.

Доволі характерно, що в УПЦ не відзначають річниць Помісних Соборів УПЦ від 1990 та 1991 рр., які справді заклали основи самоуправління УПЦ та визначили її курс до повної автокефалії (а проте цьогоріч сповнюється 35 років!). Натомість щороку на офіційному рівні в УПЦ відзначається т.зв. "харківський собор" 1992, який не тільки не був Помісним, але й за багатьма канонічними ознаками може вважатись швидше архієрейською нарадою, аніж повноцінним архієрейським собором. Ця таємна нарада, якою керували в "ручному режимі" по телефону з Чистого провулку у Москві, в порушення власного Статуту УПЦ фактично відмовилась від рішення Помісного Собору УПЦ від 1991 щодо здобуття канонічної автокефалії УПЦ. Після здобуття державної незалежності України вона залишила УПЦ у подальшій залежності від МП (що суперечить канонічним принципам помісності), спричинивши тим розкол в українському православ'ї. І це саме завдяки їй УПЦ вже 33 роки перебуває загнаною у глухий кут, втрачаючи підтримку власного суспільства та власної держави.

Спроби виведення ідентичності УПЦ від "харківського собору" стали пасткою, що була штучно накинута з МП, і з якої УПЦ ніяк не може вибратись вже понад 30 років. Без переосмислення помилок минулого, зокрема й т.зв. "харківської ідентичності" та інших наративів МП, неможливо по-справжньому ступити на шлях повноцінної автокефалії. У цій "ідентичності" причина 33-х річного топтання на місці і тієї внутрішньої кризи, яка спіткала УПЦ.

Тож коли ще тиждень тому з'явились повідомлення, що сьогоднішнє архієрейське зібрання вкотре буде присвячене річниці "харківського собору", було очевидно, що за такого ідеологічного підгрунтя чекати від нього чогось послідовного та конкретного марно. Спадщина "харківського собору" не про це. Вона про 33 річницю спроб за будь-яку ціну вберегти, нехай навіть у прихованому вигляді, канонічний зв'язок і залежність УПЦ від МП. Навіть попри четвертий рік російської агресії проти України і щоденні жахливі бомбардування і вбивства десятків тисяч українців, які здійснюються з благословення вищого керівництва РПЦ МП.

Після 24.02.22 залишатись у складі МП стало аморальним. У більшості українців той день назавжди змінив їхнє життя та свідомість. Знаю дуже багатьох рядових священиків та вірян УПЦ, які щиро вболівають та прагнуть повного розриву з МП. Є й архієреї, які це усвідомлюють і теж не згодні з офіційним курсом "стояння на місці" свого керівництва. Проте, на жаль, їхні голоси у церковних верхах не чують. І не хочуть. Попри четвертий рік війни.

Навпаки, тепер їхній голос в УПЦ ще менший, ніж три роки тому.

Господь вкотре посилав привід і шанс для УПЦ на звільнення з московського ярма (а скільки їх вже було починаючи з 1991 року!). На жаль, і на цей раз їх нерозсудливо втрачено. У відповідь буде в чергове вигадано купу виправдовувальних фраз. Замість однієї - "ми оголошуємо про повний вихід УПЦ зі складу РПЦ МП". А отже, УПЦ як була, так, на жаль, і надалі лишається в канонічній залежності від МП. Це означає, що її внутрішня криза продовжуватиметься. А отже, наростатиме подальший розрив з власним суспільством та державою. Для тисяч вірян та рядових священиків все це дуже боляче. Проте всі їхні благання, звернення та сподівання вкотре не почуто. Хоча, чи можливо очікувати щось інше від сергіянської школи радянської церкви, яку так і не було остаточно демонтовано?

Є знову сподівання, що може щось зміниться на найближчому Синоді УПЦ... Як би хотілося вірити. Але чи зміниться?

P.S. Якщо кому цікаво, щоб трохи краще зрозуміти суть сучасних проблем, запрошую ознайомитись з цими моїми двома статтями:

1. КДБ та Російська Православна Церква// Радіо Свобода, 21.05.2025. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/rpts-kdb-spivpratsya-nyshchennya-tserkov-srsr/33419997.html

2. Відійти від Москви. Чи обере УПЦ шлях автокефалії від РПЦ МП? // Радіо Свобода, 27.08.2024. URL:
https://www.radiosvoboda.org/a/33093361.html

З повагою,
Сергій Шумило

Про зліт шакалів

Якщо сьогоднішнім теревеням у Феофанії даний ресурс пише дані дифірамби, значить в москві задоволені і промосковська партія в УПЦ також. Все йде по плану. Ванна у Феофанії відробляє поставлені задачі по окозамилюванню, головозадуренню і вішанню на вуха вірянам УПєЦе не еМПє макаронних виробів понад план.
Так тримати Ваше Блаженство! Даєте під ніж сотні парафій, сотні священиків і тисячі вірян?
Вам крім себе нікого не жалко. Як це Ви сьогодні сказали єпископам? УПЦ крепка, вистоїть.

Безумство! Повне, тотальне і безпробудно! І все ж заради вірності коханій москві

В ПЦУ не пошел ні одін єпіскоп, зато в рпz пошел нє одін єпіскоп

Мільйони простих православних християн, включаючи мене, зовсім не здивовані повною відсутністю моральної мужності та чесності серед ієрархії УПЦ МП.
Я думаю, що Україна та українці давно втратили надію на цю купку боягузів та корумпованих торговців.

Наскільки ідеологічно промитими мізками та морально деградованими можуть бути ці ієрархи, що навіть на третьому році жорстокого геноцидного вторгнення Росії в Україну, яке відбулося за повної підтримки Московського Патріархату (який, до речі, вбив, поранив, ув'язнив та пригнобив так багато українських православних християн за те, що вони українці), ви не наважуєтесь викрити Кирила Гундяєва та ієрархію РПЦ за їхню участь у цій катастрофі?!

Наскільки ж брехливі та жорстокі ці тварини, що вони досі чіпляються за Московський Патріархат навіть після всієї цієї різанини в Україні, тим самим не виявляючи жодного співчуття до своїх вірян, які справедливо вимагають чіткого канонічного відокремлення від грішного та єретичного Московського Патріархату?!

Шановний владико Онуфрій та вся ієрархія УПЦ МП, настав час назвати вас вашими справжніми іменами. Ви — сьогоднішні Пілати, які зручно вимили руки перед засудженою та стражденною Україною, щоб ви не ризикували своїми крихітними, дріб’язковими корпоративними інтересами. Україна та українці ніколи не пробачать і не забудуть ваш егоїзм та зраду.
Коли ви знову крикнете «переслідування, переслідування», жоден українець при здоровому глузді не прийде вам на допомогу.

Раб Божий Давид

У зв’язку з поширеною у мережі інформацією про нібито завершену процедуру дослідження на предмет встановлення ознак афілійованості або їх відсутності Київської митрополії УПЦ із забороненою в Україні релігійною організацією, пресслужба ДЕСС уповноважена заявити таке:

Вказане дослідження розпочато 20 травня 2025 року. Воно триває у суворій відповідності до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації " та Постанови Кабінету Міністрів України від 9 травня 2025 р. № 543 «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена» і наразі не є завершеним.

Тому поширена інформація щодо висновку, якого нібито дійшла дослідницька група, не відповідає дійсності.

Інформація про завершення дослідження та його результати буде оприлюднена на офіційному сайті ДЕСС.

Митрополит УПЦ у Сумах Євлогій любить гойдалки:

«Чи вийшла УПЦ з МП?

Дехто нібито дивується: А чому Собор УПЦ 2022 р. не заявив про вихід із МП? Як зазвичай, відповідаю: А як Україна заявила про свій вихід із СРСР? Відповідь, як правило, така: прийняттям Акта про проголошення незалежності України. Відкриваємо цей документ, читаємо. І де тут написано, що Україна виходить зі складу СРСР? Там сказано, що Україна проголошує себе незалежною і самостійною державою. Усе! Це і є документ про вихід зі складу Радянського Союзу. Чи знайдуться розумники, які після цього стверджуватимуть, що Україна і далі перебуває у складі іншої держави?
Наш Собор 2022 р. по суті повторив Акт про проголошення незалежності України тільки в Церковному плані. І цим Собором ми вийшли зі складу МП, що підтвердив і наш новий статут. Собор засвідчив «повну самостійність і незалежність Української Православної Церкви» (з Постанови Собору УПЦ 2022р.).
Саме на основі рішень Собору и Блаженіший Предстоятель заявив: «Ми більше не є частиною Московського Патріархату».

А феодосіюшка вийде і знову скаже, що не можна розривати зв'язки з кіріархальною церквою-матірю- з РПЦ.

Крилатиє качелі
Замиліть всьо хотєлі

Відровідаємо митропооиту Євлогію і ігуменії Серафимі:

«Україна НЕ виходила зі складу СРСР. Немає такого акту і бути не може. З Союзу вийшли лише країни Балтії. А сам СРСР припинив своє існування, тобто, розпався. Достатньо подивитися в Інтернеті "Біловезьку угоду". Там усе сказано: Біловезька угода, підписана представниками держав-засновниць СРСР (Республіки Білорусь, РРФСР та України — в подальшому Сторони), констатувала, «що Союз РСР як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування», а функціонування органів колишнього СРСР на територіях держав СНД припиняється.
Угоду ратифіковано 10.12.1991 парламентами Білорусі та України, 12.12.1991 — Росії.»

Історію треба читати і аналізувати. А не висмоктувати із пальця і підлаштовувати під своє боягузство.

Остапенко про своє звільнення.

https://youtu.be/VAbayyeOc2A?si=7YPNjzA1rrhJUOuY

​​Звернення митрополита Рівненського і Острозького Іларіона до духовенства і вірян Рівненщини, які досі перебувають у юрисдикції московського патріархату, з нагоди третьої річниці Собору УПЦ (МП) у Феофанії
 
Христос Воскрес!
У дні, коли ще відлунює пасхальна радість, а Церква Христова прославляє силу Життя, що перемогло смерть, я з любов’ю і болем звертаюся до вас, дорогі брати і сестри — до тих, хто досі з різних причин залишається у юрисдикції московського патріархату.

Минуло вже три роки від Собору у Феофанії, який декларував нібито «відмежування» УПЦ від москви. Але чи принесло це справжню свободу? Чи справді змінило духовну суть? Ні. Замість справжньої незалежності — невизначеність. Замість єдності з повнотою світового Православ’я — канонічна ізоляція. Замість братерської єдності українського православ’я — нові розділення. Замість чіткого осуду агресії росії — мовчазне схвалення, прикрите красивими словами.

Сьогодні, коли на нашій землі триває війна, коли гинуть захисники, коли матері ховають синів, а священники — відспівують дітей, не може бути «наполовину правди» і «наполовину свободи». Бо наполовину вільний — значить досі в полоні. Наполовину свій — значить ще чужий.

Дорогі у Христі! Справжній відхід від москви — це не косметичні зміни у статуті. Це — глибоке, цілісне, канонічне, духовне розмежування з релігійною системою, яка благословляє війну, виправдовує насильство, поширює ідеологію «русского міра», що є анти євангельською і анти християнською за своєю суттю.
Саме тому сьогодні я знову, як брат, як архіпастир, закликаю вас: об’єднайтесь із Помісною Православною Церквою України — єдиною канонічною Церквою українського народу, визнаною Вселенським Патріархом та іншими Помісними Церквами. Церквою, яка молиться рідною мовою, яка стоїть поруч з воїнами і волонтерами, яка благословляє правду, а не тиранію.

Православна Церква України — не політичний проект, як дехто намагається переконати. Це — плід столітньої боротьби за духовну свободу. Це — відповідь на мільйони молитов, пролиту кров, терпіння і жертовність нашого народу. Це Церква, яка народжувалася не в кабінетах, а в підпіллі радянських гонінь, у наметах Майдану, в окопах на Сході, в госпіталях і шелтерах — там, де Бог завжди поруч із стражденним.

Чи не до цієї Церкви сьогодні кличе вас Христос? Чи не тут — місце пастиря, який хоче бути зі своїм народом, а не в затінку колоніального минулого?
Знаю, що вам непросто. Знаю про страх, нерозуміння, тиск середовища. Але послухайте голос Євангелія:

«Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, той недостойний Мене; і хто любить сина або дочку більше за Мене, той
недостойний Мене. І хто не бере свого хреста і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене» (Мф. 10:37–38).

Єдність із Автокефальною Православною Церквою України — це не зрада, це — вірність Христу. Це — повернення до правди. Це — духовне визволення. 

Ми чекаємо вас — не з образою, а з розпростертими обіймами. Як батько — сина. Як брат — брата. Бо ми не вороги. Ми — одна родина. Один народ. Одна Церква.
У нашій єпархії вже десятки громад зробили цей вибір. І всі вони говорять одне: «Ми знову відчули, що стоїмо перед Богом, а не перед чиновником. Ми знову молимося нашою мовою. Ми знову — вдома.

Не бійтеся. Повертайтеся. Бо Церква — це не стіни. Це Христос, Який посеред нас. І сьогодні Він знову говорить: «Щоб усі були єдині…» (Ін. 17:21)
У єдності — наша сила. У правді — наша свобода. У Христі — наше майбутнє.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Нехай благословення Воскреслого Спасителя зійде на кожного, хто прагне йти дорогою правди, любові й вірності. І нехай серце кожного з вас почує голос Божий і насмілиться відповісти на нього з довірою та мужністю.

Один російськомовний ТГ-канал який ми рекламувати не будемо називаючи, але на кшталт інших відомих російськоправославноорієнтованих пише про вчорашню Феофанію таке:
Митрополит Феодосій синовнє просив Блаженнішого не робити кроки які розділять єдність Церкви. Просив пожаліти тих єпископів і тисячі, а може й десятки тисяч священиків, монашествуючих та вірян які проти цього. Які всі ці тридцять років на собі тягнули нашу церкву, які мають інший погляд на події що відбуваються зараз.
Звучали ще купки голосів по оголошенню автокефалії, чи відновленню євхаристійного єдинства з чотирма Помісними Церквами.

Так ось...
Промосковське крило УПЦ досить впевнено розправило плечі і досить потужно та успішно контратакує весь час після Феофанії, поки говорящі голови як митрополії, так і КДАіС намагаються досі продавати соціуму прострочку. Тобто ті половинчасті рішення трьохрічної давності як небувалий прорив і майже автокефалію, або й краще неї. Чому ж ви всі такі розумні, цьому московиту фактами не затулили рота? Владика Климент, слабО розказати про те, що вішаєте людям на телебаченні? Чи то для плєбса який Вам аплодує стоячи після ефіру з митрополитом Олександром вважаючи що Ви його переспорили? Владика Сильвестре, також слабО потенційні докази привести і присадити цього доктора богослов'я із сплагіаченою роботою? Чи це для думаючого, проавтокефального духовенства УПЦ така пігулка заспокійлива від академії? Поки москвороті сміливо виборюють своє на своєму фронті, ви ж потім буде як собаки сутулі виправдовуватися приблизно так: ми ж хороші, а нас за що? А може ви всі для соціума просто граєте роль хорошого і поганого поліцейських, а по суті за одне і те саме?

Завжди бралася і береться до уваги тільки промосковська частина, яку треба пожаліти бо вони ж терплять за кіріла і єдність з ним в такі нелегкі для цього часи. І головне ж сказати дивіться, нас тисячі якщо не десятки тисяч ім'я їм легіон? ущємльонних за правую вєру. А оті що? Он купка за автокефалію, а друга купка за відновлення євхаристійної єдності. Не те що ми, не те що десятки тисяч нас. Тут хіба що до повноти не вистачило у митрополита Феодосія великої бульки з носа.

Блаженніший надівши маску мудреця всіх вислухав і оцінивши старання доповідача сказав, хватить хлопці теревеняти. Цуйка готова, обід вистигає. Лишайте ту свою автокефалію вже.

Їжте, пийте, веселіться... Сіль обуявша🤬

За русь усрусь!

Доспівалися, до поминалися...

УПЦ МП більше не має жодної земельної ділянки в Черкасах — громади, які перейшли до ПЦУ, офіційно отримали землю

Під час сесії Черкаської міської ради було ухвалено принципове рішення: жодна земельна ділянка в місті більше не перебуває у користуванні УПЦ Московського патріархату.

Відтепер земля передана у постійну власність громадам, які вийшли з підпорядкування Москви та приєдналися до Православної Церкви України.

Землю офіційно передано трьом парафіям ПЦУ:
• парафії святого апостола Андрія Первозванного (вул. Героїв Дніпра, 30),
• парафії Різдва Христового (вул. Сумгаїтська, 39/1),
• парафії святителя Софронія, митрополита Київського (вул. Вікентія Хвойки, 18).

Раніше права на ці ділянки були скасовані для громад УПЦ МП. Тепер, після всіх юридичних процедур, вони закріплені за громадами, які обрали шлях єдності з Православна Церква України.

Це не просто технічне рішення — це історичний крок. Тепер жоден клаптик черкаської землі не служить впливу Московського патріархату.

Дякуємо всім, хто підтримує духовну незалежність України та стоїть на захисті віри, правди й справедливості.
Разом — будуємо вільну Церкву на своїй, Богом даній землі! 🇺🇦🙏