- Кто еті мощьниє, суровиє дЯдькі?
- Ета же сталпи кананічєскага праваславія.
- Можна бить тєпєрь спакойним, ета гнусная автакєфалія нє прайдьот. Біндєравци в стойла.
- Ета же сталпи кананічєскага праваславія.
- Можна бить тєпєрь спакойним, ета гнусная автакєфалія нє прайдьот. Біндєравци в стойла.
У ФЕОФАНІЇ МИТРОПОЛИТ ОНУФРІЙ ОЧОЛИВ УРОЧИСТЕ БОГОСЛУЖІННЯ З НАГОДИ ТРЕТЬОЇ РІЧНИЦІ СОБОРУ УПЦ
27 травня, у третю річницю Собору Української Православної Церкви, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив Божественну літургію у Пателеймонівському жіночому монастирі (Феофанії).
Святкове богослужіння звершили з нагоди річниці Собору Української Православної Церкви у Феофанії, який відбувся 27 травня 2022 року та став важливою подією у житті Церкви.
У Пантелеймонівському соборі обителі Предстоятелю співслужив сонм архієреїв УПЦ та численне духовенство.
Після завершення Божественної літургії Блаженніший Митрополит Онуфрій виголосив звернення з нагоди третьої річниці Собору УПЦ у Феофанії.
У своєму слові Предстоятель зазначив, що після Собору Українська Православна Церква має усі атрибути повної канонічної незалежності.
Архіпастир висловив сподівання, що уся родина Автокефальних Помісних Церков морально підтримає нашу Церкву, схвалить нашу канонічну незалежність та відзначить її належною відзнакою.
Блаженніший закликав паству до посиленої молитви за Церкву, за нашу державу Україну, її народ та воїнів.
Насамкінець Предстоятель нагадав, що сьогодні річниця двох доленосних подій у житті Української Православної Церкви – Собору 1992 року у Харкові та Собору 2022 року у Феофанії. Архіпастир привітав усіх з Пасхою Христовою та закликав на вірян Боже благословення.
27 травня, у третю річницю Собору Української Православної Церкви, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив Божественну літургію у Пателеймонівському жіночому монастирі (Феофанії).
Святкове богослужіння звершили з нагоди річниці Собору Української Православної Церкви у Феофанії, який відбувся 27 травня 2022 року та став важливою подією у житті Церкви.
У Пантелеймонівському соборі обителі Предстоятелю співслужив сонм архієреїв УПЦ та численне духовенство.
Після завершення Божественної літургії Блаженніший Митрополит Онуфрій виголосив звернення з нагоди третьої річниці Собору УПЦ у Феофанії.
У своєму слові Предстоятель зазначив, що після Собору Українська Православна Церква має усі атрибути повної канонічної незалежності.
Архіпастир висловив сподівання, що уся родина Автокефальних Помісних Церков морально підтримає нашу Церкву, схвалить нашу канонічну незалежність та відзначить її належною відзнакою.
Блаженніший закликав паству до посиленої молитви за Церкву, за нашу державу Україну, її народ та воїнів.
Насамкінець Предстоятель нагадав, що сьогодні річниця двох доленосних подій у житті Української Православної Церкви – Собору 1992 року у Харкові та Собору 2022 року у Феофанії. Архіпастир привітав усіх з Пасхою Христовою та закликав на вірян Боже благословення.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
"Надіємось, що родина автокефальних, помісних церков нас підтримає"
Це хто? Оце позорище наприклад? Чи ті з якими у Феофанії сьогодні знову відказались налагоджувати євхаристійне спілкування деякі вдарені на голову митрополити? Чи які прибульці з космічного патріархату? Хто ці таїнственні Помісні Церкви? Ну а Його Блаженству шо. Поки товстий зсохне, то худий здохне. Єпархії валяться, то таке. Головне що ванна стабільно тепла.
Колись ще Українська Церква переживе розвінчання культу лічності митрополита Онуфрія. Самі заідеалізували, самі повірили в свою казку, але страждають не самі, а всі інші.
Це хто? Оце позорище наприклад? Чи ті з якими у Феофанії сьогодні знову відказались налагоджувати євхаристійне спілкування деякі вдарені на голову митрополити? Чи які прибульці з космічного патріархату? Хто ці таїнственні Помісні Церкви? Ну а Його Блаженству шо. Поки товстий зсохне, то худий здохне. Єпархії валяться, то таке. Головне що ванна стабільно тепла.
Колись ще Українська Церква переживе розвінчання культу лічності митрополита Онуфрія. Самі заідеалізували, самі повірили в свою казку, але страждають не самі, а всі інші.
Forwarded from Софійське Братство
#актуальне #думки_вголос
УПЦ перед прірвою: втрачений шанс – протоієрей Сергій Прокопчук
Отже… Чуда не сталося.
Сьогоднішня зустріч та нарада єпископів УПЦ завершилися черговим розчаруванням.
Ми — УПЦ — втратили останній шанс на позитивне вирішення питань нашого буття у найближчі роки.
На нараді найгучніше лунав голос митрополита Феодосія Черкаського. Його заклик «зберігати канонічний устрій Церкви і за жодних обставин не розривати зв’язків із Церквою-матір’ю» ліг в основу подальшої позиції керівництва УПЦ.
Заклики окремих архієреїв про необхідність відновлення євхаристійного спілкування з чотирма Помісними Церквами залишилися без уваги.
Звернення Предстоятеля, на тлі всього, що відбулося, виглядає як спроба бодай частково згладити наслідки дії нового законодавства.
Це не заява, і тим більше не рішення Собору чи Синоду. Лише добрий намір — який може змінитися з першими поривами політичного вітру.
Єпископат УПЦ навіть не спромігся зібратися у форматі Архиєрейського Собору, аби засвідчити соборний дух Церкви.
Шкода.
Що чекає на УПЦ?
1. Подальше загострення конфлікту між УПЦ і українським суспільством.
2. Зростання кількості конфліктів навколо майнових питань між УПЦ та ПЦУ.
3. Тиск з боку держави.
4. Подальша мобілізація священників УПЦ, які не зможуть отримати відсрочки та бронювання.
5. «Гоніння» і «катакомби» стануть щоденною реальністю для кожної, навіть найвіддаленішої парафії УПЦ. І ця реальність буде наслідком не стільки вірності Христу та Церкві, скільки вірності Москві — і, зокрема, Предстоятелю митрополиту Онуфрію.
Сьогоднішня бездіяльність і відсутність хребта у єпископату УПЦ лише посилить вплив релігійного чинника на перебіг війни Росії проти України. Це свідчення того, що «русскій мір» усе ще живе в умах і серцях більшості представників УПЦ — від архієрея до останньої парафіянки.
УПЦ має пройти свій тернистий шлях — через біль, страждання, випробування, очищення та переосмислення.
Час чудес минув...
УПЦ перед прірвою: втрачений шанс – протоієрей Сергій Прокопчук
Отже… Чуда не сталося.
Сьогоднішня зустріч та нарада єпископів УПЦ завершилися черговим розчаруванням.
Ми — УПЦ — втратили останній шанс на позитивне вирішення питань нашого буття у найближчі роки.
На нараді найгучніше лунав голос митрополита Феодосія Черкаського. Його заклик «зберігати канонічний устрій Церкви і за жодних обставин не розривати зв’язків із Церквою-матір’ю» ліг в основу подальшої позиції керівництва УПЦ.
Заклики окремих архієреїв про необхідність відновлення євхаристійного спілкування з чотирма Помісними Церквами залишилися без уваги.
Звернення Предстоятеля, на тлі всього, що відбулося, виглядає як спроба бодай частково згладити наслідки дії нового законодавства.
Це не заява, і тим більше не рішення Собору чи Синоду. Лише добрий намір — який може змінитися з першими поривами політичного вітру.
Єпископат УПЦ навіть не спромігся зібратися у форматі Архиєрейського Собору, аби засвідчити соборний дух Церкви.
Шкода.
Що чекає на УПЦ?
1. Подальше загострення конфлікту між УПЦ і українським суспільством.
2. Зростання кількості конфліктів навколо майнових питань між УПЦ та ПЦУ.
3. Тиск з боку держави.
4. Подальша мобілізація священників УПЦ, які не зможуть отримати відсрочки та бронювання.
5. «Гоніння» і «катакомби» стануть щоденною реальністю для кожної, навіть найвіддаленішої парафії УПЦ. І ця реальність буде наслідком не стільки вірності Христу та Церкві, скільки вірності Москві — і, зокрема, Предстоятелю митрополиту Онуфрію.
Сьогоднішня бездіяльність і відсутність хребта у єпископату УПЦ лише посилить вплив релігійного чинника на перебіг війни Росії проти України. Це свідчення того, що «русскій мір» усе ще живе в умах і серцях більшості представників УПЦ — від архієрея до останньої парафіянки.
УПЦ має пройти свій тернистий шлях — через біль, страждання, випробування, очищення та переосмислення.
Час чудес минув...
Сьогодні...
Сьогодні Державна служба України з етнополітики та свободи совісті визнала організацію «КМ УПЦ» (Київська митрополія УПЦ МП - ред.) афілійованою з МП за ознаками, передбаченими законом, та надала припис про усунення ознак афілійованості.
Деталі - згодом.
Як там Ваше Блаженство Ви казали? Катюзі по заслузі?
Сьогодні Державна служба України з етнополітики та свободи совісті визнала організацію «КМ УПЦ» (Київська митрополія УПЦ МП - ред.) афілійованою з МП за ознаками, передбаченими законом, та надала припис про усунення ознак афілійованості.
Деталі - згодом.
Як там Ваше Блаженство Ви казали? Катюзі по заслузі?
Поки балдика Феодосій лобом пробиває і грудями захищає "кананічєскую правду нашей церкві"
У храмі Андрія Первозванного на Митниці, який нещодавно приєднався до ПЦУ, перше богослужіння - повідомляє ТГ-канал 18000
Перша служба українською мовою запланована у четвер, 29 травня, о 9:00. Її очолить митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан.
Південно-Західному і Дахнівці приготуватися.
Доречі, як повідомляють наші джерела з Черкас, в обласному центрі вже починаються перші проблеми в катакомбників-федосєївців з місцевими ОСББ з приводу релігійного життя в підвалах багатоповерхівок.
У храмі Андрія Первозванного на Митниці, який нещодавно приєднався до ПЦУ, перше богослужіння - повідомляє ТГ-канал 18000
Перша служба українською мовою запланована у четвер, 29 травня, о 9:00. Її очолить митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан.
Південно-Західному і Дахнівці приготуватися.
Доречі, як повідомляють наші джерела з Черкас, в обласному центрі вже починаються перші проблеми в катакомбників-федосєївців з місцевими ОСББ з приводу релігійного життя в підвалах багатоповерхівок.
Що сьогодні вирішили на архієрейській нараді УПЦ?
27 травня в УПЦ відзначили третю річницю Феофанівського Собору. У резиденції митр. Онуфрія в селищі Феофанія під Києвом зібрались майже всі архієреї УПЦ. Багато хто сподівався, що може хоч з нагоди 3-ї річниці нарешті буде прийнято якісь реальні офіційні та недвозначні рішення про вихід УПЦ зі складу РПЦ МП. Що може буде відновлено євхаристійне єднання зі Вселенським Патріархатом та направлено до предстоятелів Помісних Церков офіційні звернення про визнання повної автокефалії УПЦ. Багато хто чекали на це і сподівались... Але і на цей раз всі сподівання виявились марними. На радість Москві ((
Пропозиції щодо відновлення діалогу та євхаристійної єдності зі Вселенським Патріархатом, або щодо прийняття офіційного звернення до предстоятелів Помісних Церков про визнання автокефалії УПЦ не були підтримані. Все обмежилось зачитуванням звернення митр. Онуфрія з нагоди річниці Феофанівського Собору та обміном думками між архієреями, серед яких тональність задавав черкаський митрополит Феодосій Снєгєрьов, який озвучував віронопідданську щодо МП позицію від імені "групи архієреїв та духовенства" УПЦ. Були серед архієреїв, на противагу, голоси і за повну автокефалію УПЦ, але більшість просто промовчала. Як завжди ((
Але чи могло бути інакше, якщо організаторами сьогоднішнього зібрання його свідомо приурочено до 33-річчя т.зв. "харківського собору"? Того самого, що був скликаний у травні 1992 за наказом з Москви, щоб не допустити проголошення повної автокефалії УПЦ від МП.
Доволі характерно, що в УПЦ не відзначають річниць Помісних Соборів УПЦ від 1990 та 1991 рр., які справді заклали основи самоуправління УПЦ та визначили її курс до повної автокефалії (а проте цьогоріч сповнюється 35 років!). Натомість щороку на офіційному рівні в УПЦ відзначається т.зв. "харківський собор" 1992, який не тільки не був Помісним, але й за багатьма канонічними ознаками може вважатись швидше архієрейською нарадою, аніж повноцінним архієрейським собором. Ця таємна нарада, якою керували в "ручному режимі" по телефону з Чистого провулку у Москві, в порушення власного Статуту УПЦ фактично відмовилась від рішення Помісного Собору УПЦ від 1991 щодо здобуття канонічної автокефалії УПЦ. Після здобуття державної незалежності України вона залишила УПЦ у подальшій залежності від МП (що суперечить канонічним принципам помісності), спричинивши тим розкол в українському православ'ї. І це саме завдяки їй УПЦ вже 33 роки перебуває загнаною у глухий кут, втрачаючи підтримку власного суспільства та власної держави.
Спроби виведення ідентичності УПЦ від "харківського собору" стали пасткою, що була штучно накинута з МП, і з якої УПЦ ніяк не може вибратись вже понад 30 років. Без переосмислення помилок минулого, зокрема й т.зв. "харківської ідентичності" та інших наративів МП, неможливо по-справжньому ступити на шлях повноцінної автокефалії. У цій "ідентичності" причина 33-х річного топтання на місці і тієї внутрішньої кризи, яка спіткала УПЦ.
Тож коли ще тиждень тому з'явились повідомлення, що сьогоднішнє архієрейське зібрання вкотре буде присвячене річниці "харківського собору", було очевидно, що за такого ідеологічного підгрунтя чекати від нього чогось послідовного та конкретного марно. Спадщина "харківського собору" не про це. Вона про 33 річницю спроб за будь-яку ціну вберегти, нехай навіть у прихованому вигляді, канонічний зв'язок і залежність УПЦ від МП. Навіть попри четвертий рік російської агресії проти України і щоденні жахливі бомбардування і вбивства десятків тисяч українців, які здійснюються з благословення вищого керівництва РПЦ МП.
Після 24.02.22 залишатись у складі МП стало аморальним. У більшості українців той день назавжди змінив їхнє життя та свідомість. Знаю дуже багатьох рядових священиків та вірян УПЦ, які щиро вболівають та прагнуть повного розриву з МП. Є й архієреї, які це усвідомлюють і теж не згодні з офіційним курсом "стояння на місці" свого керівництва. Проте, на жаль, їхні голоси у церковних верхах не чують. І не хочуть. Попри четвертий рік війни.
27 травня в УПЦ відзначили третю річницю Феофанівського Собору. У резиденції митр. Онуфрія в селищі Феофанія під Києвом зібрались майже всі архієреї УПЦ. Багато хто сподівався, що може хоч з нагоди 3-ї річниці нарешті буде прийнято якісь реальні офіційні та недвозначні рішення про вихід УПЦ зі складу РПЦ МП. Що може буде відновлено євхаристійне єднання зі Вселенським Патріархатом та направлено до предстоятелів Помісних Церков офіційні звернення про визнання повної автокефалії УПЦ. Багато хто чекали на це і сподівались... Але і на цей раз всі сподівання виявились марними. На радість Москві ((
Пропозиції щодо відновлення діалогу та євхаристійної єдності зі Вселенським Патріархатом, або щодо прийняття офіційного звернення до предстоятелів Помісних Церков про визнання автокефалії УПЦ не були підтримані. Все обмежилось зачитуванням звернення митр. Онуфрія з нагоди річниці Феофанівського Собору та обміном думками між архієреями, серед яких тональність задавав черкаський митрополит Феодосій Снєгєрьов, який озвучував віронопідданську щодо МП позицію від імені "групи архієреїв та духовенства" УПЦ. Були серед архієреїв, на противагу, голоси і за повну автокефалію УПЦ, але більшість просто промовчала. Як завжди ((
Але чи могло бути інакше, якщо організаторами сьогоднішнього зібрання його свідомо приурочено до 33-річчя т.зв. "харківського собору"? Того самого, що був скликаний у травні 1992 за наказом з Москви, щоб не допустити проголошення повної автокефалії УПЦ від МП.
Доволі характерно, що в УПЦ не відзначають річниць Помісних Соборів УПЦ від 1990 та 1991 рр., які справді заклали основи самоуправління УПЦ та визначили її курс до повної автокефалії (а проте цьогоріч сповнюється 35 років!). Натомість щороку на офіційному рівні в УПЦ відзначається т.зв. "харківський собор" 1992, який не тільки не був Помісним, але й за багатьма канонічними ознаками може вважатись швидше архієрейською нарадою, аніж повноцінним архієрейським собором. Ця таємна нарада, якою керували в "ручному режимі" по телефону з Чистого провулку у Москві, в порушення власного Статуту УПЦ фактично відмовилась від рішення Помісного Собору УПЦ від 1991 щодо здобуття канонічної автокефалії УПЦ. Після здобуття державної незалежності України вона залишила УПЦ у подальшій залежності від МП (що суперечить канонічним принципам помісності), спричинивши тим розкол в українському православ'ї. І це саме завдяки їй УПЦ вже 33 роки перебуває загнаною у глухий кут, втрачаючи підтримку власного суспільства та власної держави.
Спроби виведення ідентичності УПЦ від "харківського собору" стали пасткою, що була штучно накинута з МП, і з якої УПЦ ніяк не може вибратись вже понад 30 років. Без переосмислення помилок минулого, зокрема й т.зв. "харківської ідентичності" та інших наративів МП, неможливо по-справжньому ступити на шлях повноцінної автокефалії. У цій "ідентичності" причина 33-х річного топтання на місці і тієї внутрішньої кризи, яка спіткала УПЦ.
Тож коли ще тиждень тому з'явились повідомлення, що сьогоднішнє архієрейське зібрання вкотре буде присвячене річниці "харківського собору", було очевидно, що за такого ідеологічного підгрунтя чекати від нього чогось послідовного та конкретного марно. Спадщина "харківського собору" не про це. Вона про 33 річницю спроб за будь-яку ціну вберегти, нехай навіть у прихованому вигляді, канонічний зв'язок і залежність УПЦ від МП. Навіть попри четвертий рік російської агресії проти України і щоденні жахливі бомбардування і вбивства десятків тисяч українців, які здійснюються з благословення вищого керівництва РПЦ МП.
Після 24.02.22 залишатись у складі МП стало аморальним. У більшості українців той день назавжди змінив їхнє життя та свідомість. Знаю дуже багатьох рядових священиків та вірян УПЦ, які щиро вболівають та прагнуть повного розриву з МП. Є й архієреї, які це усвідомлюють і теж не згодні з офіційним курсом "стояння на місці" свого керівництва. Проте, на жаль, їхні голоси у церковних верхах не чують. І не хочуть. Попри четвертий рік війни.
Радіо Свобода
Російська православна церква і КДБ: факти
Серед розсекречених таємних співробітників КДБ, зокрема, значаться агент «Дроздов» – митрополит Ленінградський та московський патріарх Алексій (Рідігер), агент «Михайлов» – митрополит Калінградський та нинішній московський патріарх Кирило (Гундяєв)
Навпаки, тепер їхній голос в УПЦ ще менший, ніж три роки тому.
Господь вкотре посилав привід і шанс для УПЦ на звільнення з московського ярма (а скільки їх вже було починаючи з 1991 року!). На жаль, і на цей раз їх нерозсудливо втрачено. У відповідь буде в чергове вигадано купу виправдовувальних фраз. Замість однієї - "ми оголошуємо про повний вихід УПЦ зі складу РПЦ МП". А отже, УПЦ як була, так, на жаль, і надалі лишається в канонічній залежності від МП. Це означає, що її внутрішня криза продовжуватиметься. А отже, наростатиме подальший розрив з власним суспільством та державою. Для тисяч вірян та рядових священиків все це дуже боляче. Проте всі їхні благання, звернення та сподівання вкотре не почуто. Хоча, чи можливо очікувати щось інше від сергіянської школи радянської церкви, яку так і не було остаточно демонтовано?
Є знову сподівання, що може щось зміниться на найближчому Синоді УПЦ... Як би хотілося вірити. Але чи зміниться?
P.S. Якщо кому цікаво, щоб трохи краще зрозуміти суть сучасних проблем, запрошую ознайомитись з цими моїми двома статтями:
1. КДБ та Російська Православна Церква// Радіо Свобода, 21.05.2025. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/rpts-kdb-spivpratsya-nyshchennya-tserkov-srsr/33419997.html
2. Відійти від Москви. Чи обере УПЦ шлях автокефалії від РПЦ МП? // Радіо Свобода, 27.08.2024. URL:
https://www.radiosvoboda.org/a/33093361.html
З повагою,
Сергій Шумило
Господь вкотре посилав привід і шанс для УПЦ на звільнення з московського ярма (а скільки їх вже було починаючи з 1991 року!). На жаль, і на цей раз їх нерозсудливо втрачено. У відповідь буде в чергове вигадано купу виправдовувальних фраз. Замість однієї - "ми оголошуємо про повний вихід УПЦ зі складу РПЦ МП". А отже, УПЦ як була, так, на жаль, і надалі лишається в канонічній залежності від МП. Це означає, що її внутрішня криза продовжуватиметься. А отже, наростатиме подальший розрив з власним суспільством та державою. Для тисяч вірян та рядових священиків все це дуже боляче. Проте всі їхні благання, звернення та сподівання вкотре не почуто. Хоча, чи можливо очікувати щось інше від сергіянської школи радянської церкви, яку так і не було остаточно демонтовано?
Є знову сподівання, що може щось зміниться на найближчому Синоді УПЦ... Як би хотілося вірити. Але чи зміниться?
P.S. Якщо кому цікаво, щоб трохи краще зрозуміти суть сучасних проблем, запрошую ознайомитись з цими моїми двома статтями:
1. КДБ та Російська Православна Церква// Радіо Свобода, 21.05.2025. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/rpts-kdb-spivpratsya-nyshchennya-tserkov-srsr/33419997.html
2. Відійти від Москви. Чи обере УПЦ шлях автокефалії від РПЦ МП? // Радіо Свобода, 27.08.2024. URL:
https://www.radiosvoboda.org/a/33093361.html
З повагою,
Сергій Шумило
Радіо Свобода
Російська православна церква і КДБ: факти
Серед розсекречених таємних співробітників КДБ, зокрема, значаться агент «Дроздов» – митрополит Ленінградський та московський патріарх Алексій (Рідігер), агент «Михайлов» – митрополит Калінградський та нинішній московський патріарх Кирило (Гундяєв)
Forwarded from Українська Православна Церква
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Якщо сьогоднішнім теревеням у Феофанії даний ресурс пише дані дифірамби, значить в москві задоволені і промосковська партія в УПЦ також. Все йде по плану. Ванна у Феофанії відробляє поставлені задачі по окозамилюванню, головозадуренню і вішанню на вуха вірянам УПєЦе не еМПє макаронних виробів понад план.
Так тримати Ваше Блаженство! Даєте під ніж сотні парафій, сотні священиків і тисячі вірян?
Вам крім себе нікого не жалко. Як це Ви сьогодні сказали єпископам? УПЦ крепка, вистоїть.
Безумство! Повне, тотальне і безпробудно! І все ж заради вірності коханій москві
Так тримати Ваше Блаженство! Даєте під ніж сотні парафій, сотні священиків і тисячі вірян?
Вам крім себе нікого не жалко. Як це Ви сьогодні сказали єпископам? УПЦ крепка, вистоїть.
Безумство! Повне, тотальне і безпробудно! І все ж заради вірності коханій москві
Мільйони простих православних християн, включаючи мене, зовсім не здивовані повною відсутністю моральної мужності та чесності серед ієрархії УПЦ МП.
Я думаю, що Україна та українці давно втратили надію на цю купку боягузів та корумпованих торговців.
Наскільки ідеологічно промитими мізками та морально деградованими можуть бути ці ієрархи, що навіть на третьому році жорстокого геноцидного вторгнення Росії в Україну, яке відбулося за повної підтримки Московського Патріархату (який, до речі, вбив, поранив, ув'язнив та пригнобив так багато українських православних християн за те, що вони українці), ви не наважуєтесь викрити Кирила Гундяєва та ієрархію РПЦ за їхню участь у цій катастрофі?!
Наскільки ж брехливі та жорстокі ці тварини, що вони досі чіпляються за Московський Патріархат навіть після всієї цієї різанини в Україні, тим самим не виявляючи жодного співчуття до своїх вірян, які справедливо вимагають чіткого канонічного відокремлення від грішного та єретичного Московського Патріархату?!
Шановний владико Онуфрій та вся ієрархія УПЦ МП, настав час назвати вас вашими справжніми іменами. Ви — сьогоднішні Пілати, які зручно вимили руки перед засудженою та стражденною Україною, щоб ви не ризикували своїми крихітними, дріб’язковими корпоративними інтересами. Україна та українці ніколи не пробачать і не забудуть ваш егоїзм та зраду.
Коли ви знову крикнете «переслідування, переслідування», жоден українець при здоровому глузді не прийде вам на допомогу.
Раб Божий Давид
Я думаю, що Україна та українці давно втратили надію на цю купку боягузів та корумпованих торговців.
Наскільки ідеологічно промитими мізками та морально деградованими можуть бути ці ієрархи, що навіть на третьому році жорстокого геноцидного вторгнення Росії в Україну, яке відбулося за повної підтримки Московського Патріархату (який, до речі, вбив, поранив, ув'язнив та пригнобив так багато українських православних християн за те, що вони українці), ви не наважуєтесь викрити Кирила Гундяєва та ієрархію РПЦ за їхню участь у цій катастрофі?!
Наскільки ж брехливі та жорстокі ці тварини, що вони досі чіпляються за Московський Патріархат навіть після всієї цієї різанини в Україні, тим самим не виявляючи жодного співчуття до своїх вірян, які справедливо вимагають чіткого канонічного відокремлення від грішного та єретичного Московського Патріархату?!
Шановний владико Онуфрій та вся ієрархія УПЦ МП, настав час назвати вас вашими справжніми іменами. Ви — сьогоднішні Пілати, які зручно вимили руки перед засудженою та стражденною Україною, щоб ви не ризикували своїми крихітними, дріб’язковими корпоративними інтересами. Україна та українці ніколи не пробачать і не забудуть ваш егоїзм та зраду.
Коли ви знову крикнете «переслідування, переслідування», жоден українець при здоровому глузді не прийде вам на допомогу.
Раб Божий Давид