This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
І нагадуємо, що УПЦ завжди внє палітікі.
Влада запустила перевірки організацій УПЦ.
https://www.youtube.com/live/huwk8Pf24h8?si=lQjJiVkrGtq5l7GR
https://www.youtube.com/live/huwk8Pf24h8?si=lQjJiVkrGtq5l7GR
YouTube
Влада запускає перевірку УПЦ: ліквідація московського впливу чи гоніння на церкву? | Новий відлік
20 травня минув відведений законом термін, після якого розпочалася перевірка можливих зв’язків УПЦ з РПЦ. Ще у серпні 2024 року було ухвалено закон про заборону діяльності в Україні релігійних організацій, пов’язаних із Росією. Наскільки успішно відбулася…
Чи знали ви, що до початку ХХ ст. Феофанія була спочатку заміською дачею, а потім повноцінним скитом. Якого монастиря?
.... Барабанна дробь.....
Михайлівського Золотоверхого....
Совпаденіє? Не думау😂😂😂
.... Барабанна дробь.....
Михайлівського Золотоверхого....
Совпаденіє? Не думау😂😂😂
Forwarded from НЕ капелан☦
Коли я заходив сюди півтора місяці тому ця пшеничка була маленька. Сьогодні це вже зелені колоски. Біля десятка, не більше кілометрів до пекла. Сьогодні на диво тихий, але погожий, весняний день.
Яка ж ціна цього хлібця? Життя людське. Єдине просив біля цієї пшениці, щоб благословив Господь збирати її Українцям для Українців, а не бути хлібові Божому потоптаному і спаленому орчими потворами.
Яка ж ціна цього хлібця? Життя людське. Єдине просив біля цієї пшениці, щоб благословив Господь збирати її Українцям для Українців, а не бути хлібові Божому потоптаному і спаленому орчими потворами.
На днях митрополит Київський Єпіфаній предстоятель ПЦУ освятив Престол в Канівському Успенському соборі.
Хотів отець Юрій Почтовий щоб "праклятим раскольнікам" достався мінімум, то зняв не тільки дзвони з дзвіниці, а й навіть Престол.
Якщо людина хоче вистрілити собі в ногу, то не заважай їй, бо раптом передумає і вистрілить в голову. Якось так сталось і в Каневі. Візит предстоятеля завдяки цьому виявився більш урочистим.
Доречі панікадило, як і великого дзвона демонтувати з дзвіниці не змогли, то зняли з нього язик.
Не з'їм то хоть понадкушую.
Хотів отець Юрій Почтовий щоб "праклятим раскольнікам" достався мінімум, то зняв не тільки дзвони з дзвіниці, а й навіть Престол.
Якщо людина хоче вистрілити собі в ногу, то не заважай їй, бо раптом передумає і вистрілить в голову. Якось так сталось і в Каневі. Візит предстоятеля завдяки цьому виявився більш урочистим.
Доречі панікадило, як і великого дзвона демонтувати з дзвіниці не змогли, то зняли з нього язик.
Не з'їм то хоть понадкушую.
Митрополит Олександр Драбинко прояснює деякі моменти:
Маленьке архівне зауваження щодо частини однієї нещодавно озвученої доповіді:
… "Крім того, слід додати, що єпископи Української Православної Церкви після 1990 р. напряму спілкувалися з єпископами інших Помісних Православних Церков. Зокрема, делегації УПЦ регулярно звершували візити до інших Помісних Церков, не погоджуючи їх з Московським патріархом. Так само і до України регулярно приїздили предстоятелі та представники інших Помісних Церков, напряму спілкуючись з предстоятелем та єпископами УПЦ. Тому фразу грамоти про те, що УПЦ з’єднується з іншими Церквами через РПЦ, ніколи не вважалася в УПЦ забороною на пряме спілкування з іншими Помісними Церквами"
Маленьке архівне зауваження щодо частини однієї нещодавно озвученої доповіді:
… "Крім того, слід додати, що єпископи Української Православної Церкви після 1990 р. напряму спілкувалися з єпископами інших Помісних Православних Церков. Зокрема, делегації УПЦ регулярно звершували візити до інших Помісних Церков, не погоджуючи їх з Московським патріархом. Так само і до України регулярно приїздили предстоятелі та представники інших Помісних Церков, напряму спілкуючись з предстоятелем та єпископами УПЦ. Тому фразу грамоти про те, що УПЦ з’єднується з іншими Церквами через РПЦ, ніколи не вважалася в УПЦ забороною на пряме спілкування з іншими Помісними Церквами"
Руде нєдоразуменіє ПЦУ коментує кадрові зміни в Лаврі:
«Не слід шукати приводів для затягувань, щоби дати можливість МП якнайдовше лишатися в Лаврі – речник ПЦУ
Речник ПЦУ митрополит Євстратій (Зоря) прокоментував вчорашнє звільнення директора національного заповідника Києво-Печерська Лавра Максима Остапенка.
За концепцією Максима Остапенка КПЛ виглядала швидше, як площа для проведення заходів та зйомок шоу, де монастир, богослужіння, чернече життя мали бути лише частиною експозиції. Крім того, відбувалося всіляке відкладання і затягування, під різними приводами, звільнення печер Лаври від контролю з боку МП. Бо відкриття доступу до печер і їхніх святинь для української молитви – це момент справжнього і остаточного звільнення Лаври від «русского міра». Вірним і паломникам потрібна можливість молитися біля мощей Преподобних отців.
Про це пише у фб м. Євстратій (Зоря).
«Формально МП нібито давно вже не має жодних прав на перебування на території Лаври – але їхні представники там досі живуть і служать. Цілком спокійно потрапляючи на 1) охоронювану 2) закриту територію. Хто з ким домовився про такий стан речей? І на яких умовах?», – запитує владика, зазначаючи, що у одному з храмів Лаври на честь Живоносного джерела, який нібито був так само «закритий», служителі МП не просто проводили свою діяльність (заходячи і виходячи там, де потрапити нібито було неможливо), але навіть вели зі своїх служінь трансляції в прямому ефірі.
«Лише після тривалих, неодноразових і наполегливих прохань нарешті розвʼязати дивну ситуацію – вдалося досягти того, щоби згаданий храм був наданий військовим для їхніх духовних потреб. Бо ситуація дійшла до того, що мало лишалося до висловлення від ПЦУ публічного протесту – і мабуть лише це допомогло її розвʼязати», – пише владика.
На думку архієрея, питання стало частиною більш широкої проблеми, а саме: як концептуально виглядає бачення майбутнього Лаври.
«І з різних концепцій та публічних презентацій (а ще більше з повсякденної практики надання навіть храмових приміщень просто як площ для проведення заходів та зйомок шоу) складалася картина, де монастир, богослужіння, чернече життя мали бути лише частиною експозиції. Де провідна і домінуюча роль Лаври мала бути саме як філософсько-культурного осередку, музейних площ, але не як монастиря», – стверджує речник Церкви.
«І ще одне, як на мене найбільш знакове – це де-факто всіляке відкладання і затягування, під різними приводами, звільнення печер Лаври від контролю з боку МП. Бо відкриття доступу до печер і їхніх святинь для української молитви – це момент справжнього і остаточного звільнення Лаври від русміра. Вірним і паломникам потрібна можливість молитися біля мощей Преподобних отців, – аргументує представник ПЦУ, – нам чудово відомо, яку концепцію спротиву обрано. І як у цій концепції сформувалося своєрідне «світсько-емпешне партнерство». Не маючи можливості прямо і публічно перешкодити звільненню Лаври від русміра, наші опоненти роблять все можливе для того, аби Лавра не могла повноцінно діяти як український монастир. Щоб було якнайменше богослужінь. Щоби печери та мощі святих не були доступні для українських паломників та української молитви».
При цьому, стверджує владика, на всіх нарадах і в усіх доповідних записках лунало, що ПЦУ «не хоче, не бажає, не спроможна».
«Колись ті самі наративи активно просувала попередня очільниця з питань релігій Олена Бондаренко, яку за це Павло Лебідь називав «мудрая женщіна». Її було звільнено, але концептуальний підхід пошуку приводів для всіляких зволікань і затягувань, щоби дати можливість МП якнайдовше лишатися в Лаврі, а ПЦУ якнайменше дозволяти розвивати її саме як український монастир – залишився і діяв», – пояснює речник.⬇️ ⬇️ ⬇️
«Не слід шукати приводів для затягувань, щоби дати можливість МП якнайдовше лишатися в Лаврі – речник ПЦУ
Речник ПЦУ митрополит Євстратій (Зоря) прокоментував вчорашнє звільнення директора національного заповідника Києво-Печерська Лавра Максима Остапенка.
За концепцією Максима Остапенка КПЛ виглядала швидше, як площа для проведення заходів та зйомок шоу, де монастир, богослужіння, чернече життя мали бути лише частиною експозиції. Крім того, відбувалося всіляке відкладання і затягування, під різними приводами, звільнення печер Лаври від контролю з боку МП. Бо відкриття доступу до печер і їхніх святинь для української молитви – це момент справжнього і остаточного звільнення Лаври від «русского міра». Вірним і паломникам потрібна можливість молитися біля мощей Преподобних отців.
Про це пише у фб м. Євстратій (Зоря).
«Формально МП нібито давно вже не має жодних прав на перебування на території Лаври – але їхні представники там досі живуть і служать. Цілком спокійно потрапляючи на 1) охоронювану 2) закриту територію. Хто з ким домовився про такий стан речей? І на яких умовах?», – запитує владика, зазначаючи, що у одному з храмів Лаври на честь Живоносного джерела, який нібито був так само «закритий», служителі МП не просто проводили свою діяльність (заходячи і виходячи там, де потрапити нібито було неможливо), але навіть вели зі своїх служінь трансляції в прямому ефірі.
«Лише після тривалих, неодноразових і наполегливих прохань нарешті розвʼязати дивну ситуацію – вдалося досягти того, щоби згаданий храм був наданий військовим для їхніх духовних потреб. Бо ситуація дійшла до того, що мало лишалося до висловлення від ПЦУ публічного протесту – і мабуть лише це допомогло її розвʼязати», – пише владика.
На думку архієрея, питання стало частиною більш широкої проблеми, а саме: як концептуально виглядає бачення майбутнього Лаври.
«І з різних концепцій та публічних презентацій (а ще більше з повсякденної практики надання навіть храмових приміщень просто як площ для проведення заходів та зйомок шоу) складалася картина, де монастир, богослужіння, чернече життя мали бути лише частиною експозиції. Де провідна і домінуюча роль Лаври мала бути саме як філософсько-культурного осередку, музейних площ, але не як монастиря», – стверджує речник Церкви.
«І ще одне, як на мене найбільш знакове – це де-факто всіляке відкладання і затягування, під різними приводами, звільнення печер Лаври від контролю з боку МП. Бо відкриття доступу до печер і їхніх святинь для української молитви – це момент справжнього і остаточного звільнення Лаври від русміра. Вірним і паломникам потрібна можливість молитися біля мощей Преподобних отців, – аргументує представник ПЦУ, – нам чудово відомо, яку концепцію спротиву обрано. І як у цій концепції сформувалося своєрідне «світсько-емпешне партнерство». Не маючи можливості прямо і публічно перешкодити звільненню Лаври від русміра, наші опоненти роблять все можливе для того, аби Лавра не могла повноцінно діяти як український монастир. Щоб було якнайменше богослужінь. Щоби печери та мощі святих не були доступні для українських паломників та української молитви».
При цьому, стверджує владика, на всіх нарадах і в усіх доповідних записках лунало, що ПЦУ «не хоче, не бажає, не спроможна».
«Колись ті самі наративи активно просувала попередня очільниця з питань релігій Олена Бондаренко, яку за це Павло Лебідь називав «мудрая женщіна». Її було звільнено, але концептуальний підхід пошуку приводів для всіляких зволікань і затягувань, щоби дати можливість МП якнайдовше лишатися в Лаврі, а ПЦУ якнайменше дозволяти розвивати її саме як український монастир – залишився і діяв», – пояснює речник.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
На думку митрополита Євстратія, Лавра має бути монастирем, який разом з музеєм у співпраці зберігають і примножують наш духовний і культурний спадок, але не музеєм, де монастирю і монахам відведена роль експонатів та аніматорів, і де МП нібито нема, але він звідти ніяк не хоче виходити і продовжує тримати багатьох за непомітні, але міцні ниточки…»
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
Ярослава Міщенко підспівує:
«Як журналіст тоді Укрінформу я підтримувала призначення нового очільника заповідника.
Розуміла важливість моменту, в який його призначено.
Відповідальність місії.
І вірила, що Максим Остапенко, виконавши цю місію, працюватиме директором стільки, скільки захоче сам.
Що конфлікт бачень, його та монастиря, ми зможемо розв’язати, що печери нарешті відкриють, що Максим Остапенко зрозуміє, турист не замінить паломника. Точніше, що півтора десятки інтелектуалів в гуртку Лаври не замінять тисячі паломників.
Життя в Лавру вдихає той, хто приходить туди молитися.
Я особисто зняла купу напруг і провела безліч терапій вірянкам, які запитували мене: чому при МП печери були відкриті, а зараз - зачинені.
Але вчора стало відомо про його звільнення.
Мені шкода, що Максима Остапенка звільнено саме так, але по-іншому не вийшло.
Слова про раптове та несподіване усунення не зовсім достовірні. Нинішній менеджмент заповідника має впливових покровителів.
Що схибило нещодавнього директора?
На жаль, так буває, посівши посаду, виконавши частину складної роботи, людина, навіть хороша, починає зважувати свій інтерес, заходити в апаратні ігри, інвентаризовувати ресурси так, що виникаж питання, чи не хоче вона відщипувати від них.
Ми колись жахнулися, що ПЦУ (Церква, яка живе на пожертви) платить Лаврі-заповіднику 20 тисяч гривень за можливість служити, а МП і далі має там майстерні для виготовлення продукції. Ви не знали? Але ж ми часто бачимо лише на рівні наших очей.
І зрештою, недопуск до печер Української Церкви, який пояснюється судовою процедурою виглядає сумнівно, бо дуже багато правильних та знакових речей зараз начебто суперечать процедурі. Нагадайте, чи не було порушенням процедури навіть саме призначення Максима?
Тоді казали, що попередника Максима Остапенка звільнили за небажання витісняти МП.
Чи хотів пан Максим зберегти репутацію борця із МП та завершити справу очищення монастиря? Напевно так. Але спокуси деколи виявляються сильнішими за головний чіткий і точно євангельський курс.
Ми підписуємося під вчорашньою аналітикою речника Церкви – в коментарях. Церква довго та шляхетно мовчала), і віримо, що наступний директор зробить те, до чого приступив Максим Остапенко.
Шукаючи покровителя у одному - єдиному місці - печерах. Людям потрібно молитися, Лавра для цього створювалася.»
«Як журналіст тоді Укрінформу я підтримувала призначення нового очільника заповідника.
Розуміла важливість моменту, в який його призначено.
Відповідальність місії.
І вірила, що Максим Остапенко, виконавши цю місію, працюватиме директором стільки, скільки захоче сам.
Що конфлікт бачень, його та монастиря, ми зможемо розв’язати, що печери нарешті відкриють, що Максим Остапенко зрозуміє, турист не замінить паломника. Точніше, що півтора десятки інтелектуалів в гуртку Лаври не замінять тисячі паломників.
Життя в Лавру вдихає той, хто приходить туди молитися.
Я особисто зняла купу напруг і провела безліч терапій вірянкам, які запитували мене: чому при МП печери були відкриті, а зараз - зачинені.
Але вчора стало відомо про його звільнення.
Мені шкода, що Максима Остапенка звільнено саме так, але по-іншому не вийшло.
Слова про раптове та несподіване усунення не зовсім достовірні. Нинішній менеджмент заповідника має впливових покровителів.
Що схибило нещодавнього директора?
На жаль, так буває, посівши посаду, виконавши частину складної роботи, людина, навіть хороша, починає зважувати свій інтерес, заходити в апаратні ігри, інвентаризовувати ресурси так, що виникаж питання, чи не хоче вона відщипувати від них.
Ми колись жахнулися, що ПЦУ (Церква, яка живе на пожертви) платить Лаврі-заповіднику 20 тисяч гривень за можливість служити, а МП і далі має там майстерні для виготовлення продукції. Ви не знали? Але ж ми часто бачимо лише на рівні наших очей.
І зрештою, недопуск до печер Української Церкви, який пояснюється судовою процедурою виглядає сумнівно, бо дуже багато правильних та знакових речей зараз начебто суперечать процедурі. Нагадайте, чи не було порушенням процедури навіть саме призначення Максима?
Тоді казали, що попередника Максима Остапенка звільнили за небажання витісняти МП.
Чи хотів пан Максим зберегти репутацію борця із МП та завершити справу очищення монастиря? Напевно так. Але спокуси деколи виявляються сильнішими за головний чіткий і точно євангельський курс.
Ми підписуємося під вчорашньою аналітикою речника Церкви – в коментарях. Церква довго та шляхетно мовчала), і віримо, що наступний директор зробить те, до чого приступив Максим Остапенко.
Шукаючи покровителя у одному - єдиному місці - печерах. Людям потрібно молитися, Лавра для цього створювалася.»
LB про майбутнє УПЦ:
«Україна без РПЦ. Як держава планує реалізовувати профільний закон?
Минуло дев’ять місяців, які вступив в дію закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій». Саме 9 місяців відводилось релігійним організаціям, які мають керівний центр на території держави-агресора на те, щоб цей зв'язок розірвати. І хоча в законі прямо про УПЦ МП жодного разу не згадується, але очевидно, що йдеться передовсім про неї.
Дива не сталося: за дев'ять місяців УПЦ МП не вчинила дій, щоб фактично вийти зі складу РПЦ. Не відбулося також масового переходу до ПЦУ громад, які могли самі визначити своє майбутнє, а не чекати на рішення церковного керівництва. Тож 20 травня Державна служба етнополітики та свободи совісті розпочала дослідження на предмет афілійованості Київської митрополії УПЦ МП з РПЦ. А під вечір того ж дня очільник УПЦ МП Онуфрій заявив, що, мовляв, його Церква вже три роки не є частиною Московського патріархату і «має всі атрибути канонічної незалежності». Цим – ще раз задекларував, що не планує нічого змінювати. Хоча слова його не відповідають дійсності, а формулювання «атрибути канонічної незалежності» - взагалі оксюморон.
Тож державі не залишається нічого іншого, як послідовно і наполегливо реалізовувати закон, щоб урешті звільнити Україну від Російської церкви.
20 серпня 2024 Верховна Рада України ухвалила Закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», а 24 серпня його підписав президент, наголосивши на важливості духовної незалежності України. Це сталося після шаленого спротиву прихильників російської церкви всередині країни, їхньої адвокаційної кампанії за її межами, зокрема в США - між першим та другим читанням минув майже рік (з жовтня 2023-го).
У законі сказано, що Російська православна церква є частиною кремлівського режиму і підтримує його агресивну політику, а отже необхідно захистити державу від впливу цієї структури. Релігійні організації мають порвати з Російською православною церквою, і всі розуміють, що йдеться передусім про УПЦ МП.
Державна служба України з етнополітики та свободи совісті реалізовує дослідження, яке встановлює наявність чи відсутність входження тієї чи іншої релігійної організації в Україні до складу РПЦ.
«Наша служба почала дослідження на наявність чи відсутність афіліації з забороненою в Україні релігійною організацією, тобто з РПЦ. Начальник відділу у справах релігій подав мені службову записку, в якій йдеться про те, що у нього є підстави вважати, що Українська православна церква яка представлена своїм центром - Київською митрополією, афілійована з Російською Православною Церквою. І він обґрунтовує, чому в нього є підстави так вважати. Тому я видав наказ про те, що ми починаємо дослідження про наявність або відсутність афіліації Київської митрополії з забороненою церквою, тобто РПЦ», - розповідає голова ДЕСС Віктор Єленський.
У цій справі ДЕСС керується переліком ознак, які свідчать про афілійованість релігійної організації з РПЦ. Всі вони перераховані в законі. Список – за посиланням.
Якщо бодай за однією із цих ознак ДЕСС підтвердить зв’язок із РПЦ, то організація отримає припис усунути це порушення у встановлений термін, а в разі невиконання припису - звертається до суду про припинення діяльності організації.
«Дається 30 днів. Але теоретично можуть бути випадки, коли їм може знадобитися більше часу. Умовно кажучи, ми говоримо: "Вийдіть зі складу Російської церкви». А вони нам: «Ну, ви знаєте, для того, щоб вийти зі складу, нам треба зібрати Помісний Собор. А для цього 30 днів недостатньо». Тоді їм дається 60 днів. І вже після цього, якщо вони не усувають порушення, Державна служба позивається до суду. І метою є те, щоб Київська митрополія перестала існувати як юридична особа», - пояснює Віктор Єленський.
За його словами, держава вимагає тільки, щоб організація вийшла зі складу Російської церкви, яка є ідеологічною складовою кремлівського режиму й загрозою для нашої безпеки.
«Україна без РПЦ. Як держава планує реалізовувати профільний закон?
Минуло дев’ять місяців, які вступив в дію закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій». Саме 9 місяців відводилось релігійним організаціям, які мають керівний центр на території держави-агресора на те, щоб цей зв'язок розірвати. І хоча в законі прямо про УПЦ МП жодного разу не згадується, але очевидно, що йдеться передовсім про неї.
Дива не сталося: за дев'ять місяців УПЦ МП не вчинила дій, щоб фактично вийти зі складу РПЦ. Не відбулося також масового переходу до ПЦУ громад, які могли самі визначити своє майбутнє, а не чекати на рішення церковного керівництва. Тож 20 травня Державна служба етнополітики та свободи совісті розпочала дослідження на предмет афілійованості Київської митрополії УПЦ МП з РПЦ. А під вечір того ж дня очільник УПЦ МП Онуфрій заявив, що, мовляв, його Церква вже три роки не є частиною Московського патріархату і «має всі атрибути канонічної незалежності». Цим – ще раз задекларував, що не планує нічого змінювати. Хоча слова його не відповідають дійсності, а формулювання «атрибути канонічної незалежності» - взагалі оксюморон.
Тож державі не залишається нічого іншого, як послідовно і наполегливо реалізовувати закон, щоб урешті звільнити Україну від Російської церкви.
20 серпня 2024 Верховна Рада України ухвалила Закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», а 24 серпня його підписав президент, наголосивши на важливості духовної незалежності України. Це сталося після шаленого спротиву прихильників російської церкви всередині країни, їхньої адвокаційної кампанії за її межами, зокрема в США - між першим та другим читанням минув майже рік (з жовтня 2023-го).
У законі сказано, що Російська православна церква є частиною кремлівського режиму і підтримує його агресивну політику, а отже необхідно захистити державу від впливу цієї структури. Релігійні організації мають порвати з Російською православною церквою, і всі розуміють, що йдеться передусім про УПЦ МП.
Державна служба України з етнополітики та свободи совісті реалізовує дослідження, яке встановлює наявність чи відсутність входження тієї чи іншої релігійної організації в Україні до складу РПЦ.
«Наша служба почала дослідження на наявність чи відсутність афіліації з забороненою в Україні релігійною організацією, тобто з РПЦ. Начальник відділу у справах релігій подав мені службову записку, в якій йдеться про те, що у нього є підстави вважати, що Українська православна церква яка представлена своїм центром - Київською митрополією, афілійована з Російською Православною Церквою. І він обґрунтовує, чому в нього є підстави так вважати. Тому я видав наказ про те, що ми починаємо дослідження про наявність або відсутність афіліації Київської митрополії з забороненою церквою, тобто РПЦ», - розповідає голова ДЕСС Віктор Єленський.
У цій справі ДЕСС керується переліком ознак, які свідчать про афілійованість релігійної організації з РПЦ. Всі вони перераховані в законі. Список – за посиланням.
Якщо бодай за однією із цих ознак ДЕСС підтвердить зв’язок із РПЦ, то організація отримає припис усунути це порушення у встановлений термін, а в разі невиконання припису - звертається до суду про припинення діяльності організації.
«Дається 30 днів. Але теоретично можуть бути випадки, коли їм може знадобитися більше часу. Умовно кажучи, ми говоримо: "Вийдіть зі складу Російської церкви». А вони нам: «Ну, ви знаєте, для того, щоб вийти зі складу, нам треба зібрати Помісний Собор. А для цього 30 днів недостатньо». Тоді їм дається 60 днів. І вже після цього, якщо вони не усувають порушення, Державна служба позивається до суду. І метою є те, щоб Київська митрополія перестала існувати як юридична особа», - пояснює Віктор Єленський.
За його словами, держава вимагає тільки, щоб організація вийшла зі складу Російської церкви, яка є ідеологічною складовою кремлівського режиму й загрозою для нашої безпеки.
LB.ua
Історичне рішення. Як парламент ухвалив закон про заборону московської церкви
Верховна Рада на третьому році повномасштабної війни нарешті спромоглася ухвалити в цілому закон про заборону релігійної філії ФСБ в Україні. До цього історичного голосування парламент пройшов довгий і непростий шлях. Ще 19 жовтня 2023 року Верховна Рада…
«Від них не вимагають, щоб вони зрадили православ'я чи щоб змінили літургійну мову, чи церковний календар, чи навіть того, щоб стали частиною іншої церкви, - тільки аби вони вийшли з Російської церкви, яка, як проголошує резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи, є ідеологічним продовженням злочинного режиму Путіна. Усе це легітимно, встановлено законом, робиться в демократичній процедурі, тому що останнє слово за судом», - зазначає керівник ДЕСС.
І хоча Єленський, розповідаючи про «60 днів на скликання Помісного собору», натякає УПЦ МП на простий вихід із ситуації, від цієї структури годі чекати адекватних рішень.
Свідченням цього – уся недавня історія УПЦ МП.
Коли на початку великої війни чимала частина вірян й священників УПЦ МП, шоковані звірствами агресора, просили своє свящєнноначаліє порвати з Москвою, це спричинило значні бурління всередині цієї – загалом доволі консервативної та замкненої – структури. Настільки, що 27-го травня 2022-го року в Феофанії (резиденція митрополита Онуфрія) відбувся Собор, на якому очільник УПЦ МП ініціював зміни до статуту організації так, щоб звідти зникли будь-які згадки про РПЦ. Примітно, що Онуфрій не погоджував свої дії ні з правою своєю рукою митрополитом Антонієм (Паканичем), ні з Вадимом Новінським, ні з митрополитом Павлом (на прізвисько «Мерседес»), ні з одіозними членами Синоду. Всі вони потім довго і голосно обурювалися, звинувачуючи його хіба не в «зраді». З іншого боку, такі дії мирополита Онуфрія багато кому дали надію. Хибну, як виявилося.
Бо насправді «розрив з Москвою» був фікцією. Скерованою на те, щоб просто «випустити пару» та «перечекати». «Зміни» до Статуту, які озвучували «з голосу» так і не опублікували. А в частині рішень Собору заховали «сюрпризи». Наприклад – підтвердження розриву канонічного спілкування з Константинополем. Вслід за Москвою. Як «помсту» за ПЦУ.
В подальшому цей пункт унеможливив будь-які розмови про «легалізацію» УПЦ МП поза РПЦ. Йдеться про ідею отримання ще одного Томосу для України чи створення так званого екзархату Вселенського патріархату на базі тієї ж УПЦ МП, яка певний час була популярною в Офісі Президента.
Тим часом, при ухваленні закону прихильним до МП політикам вдалося виторгувати дев’ятимісячне відтермінування досліджень громад на афілійованість з РПЦ. Із 10 тисяч парафій буквально кілька відсотків використали цей період, щоб провести свої збори та добровільно приєднатися до ПЦУ. Решта – вичікували. Адже не секрет: однією з умов «капітуляційного переліку», який Росія має для України, є «відновлення прав УПЦ МП».
Як вже згадувалося, в свіжому зверненні митрополит Онуфрій запевняє: зі статуту були вилучені всі пункти про зв’язок із РПЦ; закріплено, що предстоятель пожиттєво обирається єпископатом церкви та не потребує благословення від Московського патріарха і що сам Онуфрій припинив членство у Священному Синоді РПЦ.
Але де пруфи? Взяти, от, найменше – Синод РПЦ. Заяву про «вихід» Онуфрія з його складу ніхто не бачив (бо її не існує. - Ред.), натомість патріарший календар (Гугдяєва. - Ред.) на 2025-й рік містить портрети Онуфрія та інших архієреїв УПЦ МП як представників єпископату РПЦ.
Докторка філософських наук, релігієзнавиця Людмила Филипович говорить:
«Вони й далі перебувають у тій парадигмі мислення, в якій були і до Собору у Феофанії, і до прийняття закону про захист конституційного ладу. Усі ці заяви про незалежність - це виключно формальність, тому що вони нічого не зробили для того, щоби підкріпити їх документами. Де заява Онуфрія на ім'я Московського патріарха про те, що він виходить із складу Священного Синоду? Де заява інших ієрархів УПЦ, про те, що вони виходять із синодальних комісій, різноманітних структур і так далі? Нема. Де листи, які направлені всім предстоятелям православних церков, де повідомляється, що від нині ми виходимо із підпорядкування Московського патріархату і є самостійними і незалежними? Немає», - підкреслює Людмила Филипович.
Вона теж наголошує, що ніхто не посягає на літургійні правила УПЦ МП, мову богослужінь та інше, потрібні тільки докази розірвання зв’язку з РПЦ.
І хоча Єленський, розповідаючи про «60 днів на скликання Помісного собору», натякає УПЦ МП на простий вихід із ситуації, від цієї структури годі чекати адекватних рішень.
Свідченням цього – уся недавня історія УПЦ МП.
Коли на початку великої війни чимала частина вірян й священників УПЦ МП, шоковані звірствами агресора, просили своє свящєнноначаліє порвати з Москвою, це спричинило значні бурління всередині цієї – загалом доволі консервативної та замкненої – структури. Настільки, що 27-го травня 2022-го року в Феофанії (резиденція митрополита Онуфрія) відбувся Собор, на якому очільник УПЦ МП ініціював зміни до статуту організації так, щоб звідти зникли будь-які згадки про РПЦ. Примітно, що Онуфрій не погоджував свої дії ні з правою своєю рукою митрополитом Антонієм (Паканичем), ні з Вадимом Новінським, ні з митрополитом Павлом (на прізвисько «Мерседес»), ні з одіозними членами Синоду. Всі вони потім довго і голосно обурювалися, звинувачуючи його хіба не в «зраді». З іншого боку, такі дії мирополита Онуфрія багато кому дали надію. Хибну, як виявилося.
Бо насправді «розрив з Москвою» був фікцією. Скерованою на те, щоб просто «випустити пару» та «перечекати». «Зміни» до Статуту, які озвучували «з голосу» так і не опублікували. А в частині рішень Собору заховали «сюрпризи». Наприклад – підтвердження розриву канонічного спілкування з Константинополем. Вслід за Москвою. Як «помсту» за ПЦУ.
В подальшому цей пункт унеможливив будь-які розмови про «легалізацію» УПЦ МП поза РПЦ. Йдеться про ідею отримання ще одного Томосу для України чи створення так званого екзархату Вселенського патріархату на базі тієї ж УПЦ МП, яка певний час була популярною в Офісі Президента.
Тим часом, при ухваленні закону прихильним до МП політикам вдалося виторгувати дев’ятимісячне відтермінування досліджень громад на афілійованість з РПЦ. Із 10 тисяч парафій буквально кілька відсотків використали цей період, щоб провести свої збори та добровільно приєднатися до ПЦУ. Решта – вичікували. Адже не секрет: однією з умов «капітуляційного переліку», який Росія має для України, є «відновлення прав УПЦ МП».
Як вже згадувалося, в свіжому зверненні митрополит Онуфрій запевняє: зі статуту були вилучені всі пункти про зв’язок із РПЦ; закріплено, що предстоятель пожиттєво обирається єпископатом церкви та не потребує благословення від Московського патріарха і що сам Онуфрій припинив членство у Священному Синоді РПЦ.
Але де пруфи? Взяти, от, найменше – Синод РПЦ. Заяву про «вихід» Онуфрія з його складу ніхто не бачив (бо її не існує. - Ред.), натомість патріарший календар (Гугдяєва. - Ред.) на 2025-й рік містить портрети Онуфрія та інших архієреїв УПЦ МП як представників єпископату РПЦ.
Докторка філософських наук, релігієзнавиця Людмила Филипович говорить:
«Вони й далі перебувають у тій парадигмі мислення, в якій були і до Собору у Феофанії, і до прийняття закону про захист конституційного ладу. Усі ці заяви про незалежність - це виключно формальність, тому що вони нічого не зробили для того, щоби підкріпити їх документами. Де заява Онуфрія на ім'я Московського патріарха про те, що він виходить із складу Священного Синоду? Де заява інших ієрархів УПЦ, про те, що вони виходять із синодальних комісій, різноманітних структур і так далі? Нема. Де листи, які направлені всім предстоятелям православних церков, де повідомляється, що від нині ми виходимо із підпорядкування Московського патріархату і є самостійними і незалежними? Немає», - підкреслює Людмила Филипович.
Вона теж наголошує, що ніхто не посягає на літургійні правила УПЦ МП, мову богослужінь та інше, потрібні тільки докази розірвання зв’язку з РПЦ.
LB.ua
Історичне рішення. Як парламент ухвалив закон про заборону московської церкви
Верховна Рада на третьому році повномасштабної війни нарешті спромоглася ухвалити в цілому закон про заборону релігійної філії ФСБ в Україні. До цього історичного голосування парламент пройшов довгий і непростий шлях. Ще 19 жовтня 2023 року Верховна Рада…
«Чітко і ясно скажіть, що ви розірвали відносини і доведіть це паперами. Має бути офіційний документ або лист предстоятеля, або рішення Священного Синоду. Нема ні того, ні того - тільки заяви», - зазначає релігієзнавиця.
До речі, в цьому ж зверненні, де йдеться про «самостійність» УПЦ МП та її прагнення «до повної канонічної незалежності», Онуфрій уповає на «схвалення Помісних Церков». До яких, як ми з’ясували, він по таке навіть не звертався. А з частиною, які – вслід за Вселенським патріархатом, визнали ПЦУ - МП розірвало евхаристійне спілкування.
А далі ДЕСС робитиме свою роботу – для цього є законодавчі й правові механізми. Це буде нелегко, але, виглядає, що Віктор Єленський та його команда готові «лупати сю скалу».
УПЦ МП гратиме роль «гнаної і переслідуваної». Багато кому в середині цієї церкви це навіть подобається (тут – не перебільшення. - Ред.). Особливо, як не дивно, таких випадків багато на Західній Україні.
Поступово вони втрачатимуть храми. За законом, якщо встановлюються факти афіліації, в певний термін припиняються договори на користування державним і комунальним майном. Якщо ж йдеться про приватне майно, то, за словами Віктора Єленського, ми не в Північній Кореї – ніхто кийками розганяти людей не буде.
«Люди мають право на свободу віросповідання, а ця свобода включає в себе право на зібрання. Але як структура і як юридична особа організація перестає існувати», - зазначає він.
Очевидно, є також багато роботи для спецслужб: не всіх агентів у рясах виявлено, далеко не всіх покарано.
А українське суспільство має пам’ятати, як представники цієї церкви з короваями зустрічали окупантів, віддавали храми під катівні і «здавали» росіянам позиції ЗСУ. Не забувати, як на заході України попи закривали двері храму перед домовинами із загиблими воїнами і їхніми згорьованими мамами – щоб часом «ПЦУшники» не захопили. І не пробачити всі роки на службі Кремлю, пропаганду «русского міра», зневаження всього українського і цю довгу й криваву війну.
І цілком, можливо, проблема присутності Російської церкви в Україні розв’яжеться навіть швидше, ніж прописано в законах.»
До речі, в цьому ж зверненні, де йдеться про «самостійність» УПЦ МП та її прагнення «до повної канонічної незалежності», Онуфрій уповає на «схвалення Помісних Церков». До яких, як ми з’ясували, він по таке навіть не звертався. А з частиною, які – вслід за Вселенським патріархатом, визнали ПЦУ - МП розірвало евхаристійне спілкування.
А далі ДЕСС робитиме свою роботу – для цього є законодавчі й правові механізми. Це буде нелегко, але, виглядає, що Віктор Єленський та його команда готові «лупати сю скалу».
УПЦ МП гратиме роль «гнаної і переслідуваної». Багато кому в середині цієї церкви це навіть подобається (тут – не перебільшення. - Ред.). Особливо, як не дивно, таких випадків багато на Західній Україні.
Поступово вони втрачатимуть храми. За законом, якщо встановлюються факти афіліації, в певний термін припиняються договори на користування державним і комунальним майном. Якщо ж йдеться про приватне майно, то, за словами Віктора Єленського, ми не в Північній Кореї – ніхто кийками розганяти людей не буде.
«Люди мають право на свободу віросповідання, а ця свобода включає в себе право на зібрання. Але як структура і як юридична особа організація перестає існувати», - зазначає він.
Очевидно, є також багато роботи для спецслужб: не всіх агентів у рясах виявлено, далеко не всіх покарано.
А українське суспільство має пам’ятати, як представники цієї церкви з короваями зустрічали окупантів, віддавали храми під катівні і «здавали» росіянам позиції ЗСУ. Не забувати, як на заході України попи закривали двері храму перед домовинами із загиблими воїнами і їхніми згорьованими мамами – щоб часом «ПЦУшники» не захопили. І не пробачити всі роки на службі Кремлю, пропаганду «русского міра», зневаження всього українського і цю довгу й криваву війну.
І цілком, можливо, проблема присутності Російської церкви в Україні розв’яжеться навіть швидше, ніж прописано в законах.»
LB.ua
Історичне рішення. Як парламент ухвалив закон про заборону московської церкви
Верховна Рада на третьому році повномасштабної війни нарешті спромоглася ухвалити в цілому закон про заборону релігійної філії ФСБ в Україні. До цього історичного голосування парламент пройшов довгий і непростий шлях. Ще 19 жовтня 2023 року Верховна Рада…
На Буковині розпочали кримінальне провадження щодо дитячої експлуатації у Банченському монастирі - пише ТГ-канал Православних новин Антифон.
Правоохоронці проводять досудове розслідування, за результатами якого буде надано остаточну правову кваліфікацію інциденту.
"Під час моніторингу соціальних мереж буковинські поліцейські виявили відеозапис з інформацією про вчинення правопорушень на території дитячого будинку при одному із монастирів Чернівецької області. Відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 150 (Експлуатація дітей) Кримінального кодексу України", - написали правоохоронці.
Вони також додали, що проводиться досудове розслідування, за результатами якого буде надано остаточну правову кваліфікацію події.
Фотограф Едгар Каланча опублікував дві серії документального фільму, присвяченого життю неповнолітніх у дитячому будинку при Банченському монастирі в Чернівецькій області.
Співрозмовники на відео, які представилися як колишні вихованці дитбудинку, розповідають, як їх били й не дозволяли отримати медичну допомогу. Дитячий будинок при монастирі відкрили у 2002 році. Через опікунство Михайла Жара пройшло понад 500 дітей. Там, за повідомленням місцевих мешканців, дітей виховують або румунською, або російською мовою.
Правоохоронці проводять досудове розслідування, за результатами якого буде надано остаточну правову кваліфікацію інциденту.
"Під час моніторингу соціальних мереж буковинські поліцейські виявили відеозапис з інформацією про вчинення правопорушень на території дитячого будинку при одному із монастирів Чернівецької області. Відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 150 (Експлуатація дітей) Кримінального кодексу України", - написали правоохоронці.
Вони також додали, що проводиться досудове розслідування, за результатами якого буде надано остаточну правову кваліфікацію події.
Фотограф Едгар Каланча опублікував дві серії документального фільму, присвяченого життю неповнолітніх у дитячому будинку при Банченському монастирі в Чернівецькій області.
Співрозмовники на відео, які представилися як колишні вихованці дитбудинку, розповідають, як їх били й не дозволяли отримати медичну допомогу. Дитячий будинок при монастирі відкрили у 2002 році. Через опікунство Михайла Жара пройшло понад 500 дітей. Там, за повідомленням місцевих мешканців, дітей виховують або румунською, або російською мовою.
25 травня 996 року у Києві освятили першу на Русі кам'яну церкву. Освячена на честь Богородиці, а саме Її славного Різдва.
Споруджена давньоруськими та візантійськими майстрами у 989-996 рр. у період князювання Володимира Святославовича, котрий виділив на її побудову десяту частину княжих доходів – десятину. Звідси й виникла назва храму.
За легендою, храм побудували на тому місці, де язичницькому богові Перуну були принесені в жертву жвох християн – Іоанна і Федора.
Церква представляла собою хрестово-купольний шестистовпний храм. На початку ХІ ст. її оточили галереями. Десятинну церкву вкрашали мозаїка, фрески, різні мармурові та шиферні плити (ікони, хрести та посуд привезено з Херсонеса Тавридського (Корсуня). У Десятинній церкві поховані Володимир Святославович та його жінка – візантійська царівна Анна, сюди ж з Вишгорода привезли прах княгині Ольги.
Наприкінці 1240 р. орди хана Батия, захопивши Київ, знищили Десятинну церкву – останню схованку киян.
Споруджена давньоруськими та візантійськими майстрами у 989-996 рр. у період князювання Володимира Святославовича, котрий виділив на її побудову десяту частину княжих доходів – десятину. Звідси й виникла назва храму.
За легендою, храм побудували на тому місці, де язичницькому богові Перуну були принесені в жертву жвох християн – Іоанна і Федора.
Церква представляла собою хрестово-купольний шестистовпний храм. На початку ХІ ст. її оточили галереями. Десятинну церкву вкрашали мозаїка, фрески, різні мармурові та шиферні плити (ікони, хрести та посуд привезено з Херсонеса Тавридського (Корсуня). У Десятинній церкві поховані Володимир Святославович та його жінка – візантійська царівна Анна, сюди ж з Вишгорода привезли прах княгині Ольги.
Наприкінці 1240 р. орди хана Батия, захопивши Київ, знищили Десятинну церкву – останню схованку киян.