В Україні від HIMARS загинув піп РПЦ Антоній Савченко, який окормляв російські окупаційні сили.

Земля скловатою тобі, нелюдь в рясі.

Ярослава Міщенко відповідає ігуменії Серафимі:

«Чому така недоброзичливість м. Серафіма? Бо колишня діячка РПЦ визнала Українську Церкву, а ви - ні? Чому її жахнули діяння РПЦ, а вас ні? Ви мали б бути однієї крові? Жительки Небесної вітчизни, монахині, одна з яких не визнає Церкву своєї вітчизни, а друга боронить її на всіх майданчиках світу. Може вона по суті значно менше РПЦ, ніж ті, хто все ніяк не зречеться РПЦ. По суті...»

Сергій Бортник теж розмірковує над явлінням монахині Васи в Україні:

«Думаю, що пан Єленський застосував принцип, що особиста позиція людини важливіша за формальну ознаку афілійованості. Це правильний підхід. І його треба застосовувати до вірних УПЦ - що кожен з нас особисто робить на користь чи шкоду України? А не забороняти всіх скопом.»

Трохи радянсько- ерпецешної історії.

о. Роман Грищук з ПЦУ пропонує кардинально наровнити бюджет:

«Як одночасно:
1) Вирішити питання з московським патріархатом;
2) Звести до нуля кількість ватників в інтернеті;
3) Наповнити бюджет країни.

Є в Естонії така штука - інтернет-констебль називається. Це такий добрий фей, який ходить ночами по фейсбуку і дивиться, щоб всі, кому погано, прийняли, нарешті-то, правильне рішення, покинули "любимую Естонію", не мучились і жили довго і щасливо далеко від "моральних уродів". Для цього він спускається по трубі і кладе їм у поштові ящики відкритки.

Нам в Україні його давно треба, якщо хочемо вижити! Зразу зникнуть кликуші, що живуть в Україні і борються зі всім українським!

Ось пройшовся московський піп Усть-Путили парадом «за пабєду» - штраф 500 євро.
Написала, чи сказала ватниця, що хоче московської церкви - штраф 200 євро.
Прийшли любителі «русміра» відстоювати московську окупацію храму - скинулися по 200 євро!
Написав в інтернеті щось проти України, чи Української Церкви - на перший раз солідний штраф, на другий - термін!

І глянь - усі патріоти, усі ЗА Україну, нікому уже не треба моспатріархату! Але що я говорю? Для цього треба політичну волю керівництва України.

І не розказуйте мені про свободу слова і самовираження! У Євросоюзі цієї свободи побільше ніж у нас! Але харкати у свій бік там московитам держава не дозволяє! Тому і живуть по-європейськи, а не як ми…»

Головний убір сщмч. Макарія ілюструє яким повинен бути куколь предстоятеля Української Православної Помісної Церкви. Не той, який сформувався в Москві з однієї сторони, а з іншої Київський митрополит саме як Предстоятель повинен відрізнятися від інших митрополитів. І не треба вигадувати велосипед, а згадати славетну історію древньої Київської Русі і Церкви.

З днем пам'яті священномученика Макарія!

Наразі "Софійське братство" проводить проєкт по примиренню православних в Україні. Деякі до нього ставляться скептично. Але, можливо, це та ситуація, коли за висловом Христа "камені заволають" (Лк. 19:40). І мене попросили виступити - спочатку інтерв'ю, потім виступ на панельній дискусії. Ще на сайті фонду "Академічна ініціатива" я виставив доопрацьований текст свого виступу - перероблений, щоб не стільки критикувати, скільки пропонувати конструктивні пропозиції. І згадав там концепцію подолання конфлікту, якій мене вчились біля 30 років тому в Інституті міжнародних відносин.

новина українською - https://www.academic-initiative.org.ua/2025/05/12/sofiyske_bratstvo/

Сергій Бортник, УПЦ.

Вся кацапія в одному відео.

Росія б’є рекорди абсурду: від так званих «героїв» до свинячого бенкету!

На Росії після урочистостей дня пабєди одноразовий посуд із портретами фейкових «героїв сво» віддали на обід бомжам та собакам, а тарілки з алаудіновим і кадировим — дісталися свинкам, які влаштували ціле шоу, наминаючи з «елітного» посуду. Це вже новий «рывок патріотизму» або «культурный суверенитет».

Країна свиней в людській подобі. І вони хочуть Українців чогось вчити і від чогось там аzvaбаждать.

Архімандрит Феогност Пушков роздумує:

Патриарх Тихон: уроки политической гибкости
Потихоньку разгребая разные материалы, касающиеся жизни святителя Тихона (Белавина), удивляюсь, как реакционно-консервативной кодле удалось извратить его образ. В глянцевой «житийной иконе» нет ни капли правды! Тому, что именно он (вместе с питерским митр. Антонием Вадковским) вывел в священство и в епископат всю религиозную интеллигенцию (которую потом заклеймят «обновленцами») будет посвящен мой отдельный очерк. Сейчас же я хотел бы сосредоточиться на его политической гибкости:
1. Принимает он епископский сан, дав перед этим присягу императору (как полагалось в то время). Судя по его биографии, у него не очень складывались отношения с Двором, но, тем ни менее, он от императора получал и награды.
2. После падения монархии его сначала избирают архиепископом Московским – решением епархиального собрания клириков и мирян. И он, покинув Вильну, принимает эту должность – еще при живом митрополите Макарии (Невском). Заметим, без Синода! Макарий узнал о своем «смещении» (и никогда, до самой смерти, не признавал его законным) только уже post factum. Но решение собрания не было, как принято считать, «спонтанным». Временное Правительство через своих агентов влияния ткнуло пальцем на Тихона – потому его и «избрали». Он был одним из самых доброжелательных к Временному Правительству епископов.
Он активно поддерживал суфражисток (еще у алеутов он сдружился с британским кружком суфражисток – они и были его основной опорой в работе). Он лично благословлял в апреле 1917 организованный Временным Правительством и суфражистками «2-й Московский женский ударный батальон смерти» (!). И на Соборе 1917-1918, когда стало известно о смерти Николая II, он категорически запретил на богослужении или панихиде поминать его как «бывшего государя» только как «раба Божьего Николая», подчеркнуто именуя его постоянно «гражданином Романовым».
3. Пришел совок зловонный! Поначалу Тихон его громил! Хотя, как громил? Он мигом нашел общий язык с красноармейцами, охранявшими (!) Кремль и соборян! Когда совок объявил о борьбе с религией на уничтожение – Тихон, разумеется, восстал! И резко громил их! Но в 1923 г. он отменил все свои анафемы и громко заявил, что он «не враг советской власти». Более того! Объявил отлученными от общения именно представителей белой эмиграции!
Кто-то скажет, что это – уроки коллаборационизма. Я думаю, это была школа выживания! И когда сегодня показывают пальцем на епископат той, или иной Поместной Церкви как «слишком гибкий», я прошу задуматься: а не потому ли они гибкие, что работаю с ними «умельцы прогибать»?

ФОТО: митрополит Московский Тихон благословляет 2-й Женский Батальон Смерти (Временное Правительство)

#церковнаяжизнь
#персоналии
#агиография

ФБ сторінка Древлеправославна Буковина пише:

🔔 Храм, що зачинили від своєї громади...
Вже майже 2 роки віряни Храму Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної Церкви України, вул. Ореста Криворучка, 40, більше 200 осіб — не можуть потрапити до своєї святині..

Ще в серпні 2023 року громада одноголосно ухвалила рішення про зміну канонічної приналежності до Древлеправославної Церкви України. Це рішення було законно оформлене й підтверджене усіма судовими інстанціями — аж до Верховного Суду України - https://reyestr.court.gov.ua/Review/125191670.

Але що маємо сьогодні? 🙁

Колишній настоятель разом із кількома прибічниками (приблизно 10 осіб) самовільно утримують храм, не допускаючи більшість парафіян. Вони продовжують подавати скарги, листи, маніпулювати печатками та називати себе громадою "русской православной старообрядческой церкови" — попри чіткі рішення судів.

📌 Громада подала позов до суду, щоб припинити незаконні перешкоди у користуванні храмом, що належить саме їй. Справа вже розглядається у Шевченківському райсуді.
Поки тривають суди, ми молимось в орендованому приміщенні, де збирається 60-80 людей. Ми — свідомі українці, християни, і ми молимось за нашу державу, за воїнів, за мир.

🙏 Ми щиро сподіваємось на справедливість.
🙏 Ми мріємо повернутись до свого храму.
🙏 Ми не шукаємо конфлікту, ми шукаємо правди.

Отець Андрій Шиманович попереджає про маніпуляції і спекуляції від СПЖ на основі його нещодавнього інтерв'ю каналу Віче.

Представники СПЖ (Спілка православних журналістів) насмикали необхідних для них цитат із мого вчорашнього інтерв'ю на каналі "Віче", переклали на російську мову, додали свої власні, суттєво радикалізовані й тенденційні коментарі та опублікували у себе в Telegram без посилання на першоджерело. Публікація в ТГ містить посилання на їхній сайт, але він заблокований.

Такий підхід можна назвати будь-як, але це точно не добросовісна і професійна журналістика. І тут не важливо, чи ти православний, чи католицький, чи єговістський медійник. Ти або професіонал, або пропагандист. Наголошу, що текст зі мною ніхто не узгоджував, я його не погоджував і він не відповідає моїй позиції щодо міжконфесійного діалогу. Закликаю представників СПЖ, які читатимуть цей допис, бути православними християнами не лише у назві свого ресурсу, а й у своїй повсякденній діяльності.

Прошу поширити цей допис, щоб про мою особисту позицію щодо цього випадку знала якомога більша кількість людей.