Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
9 травня день весняних загострень і побєдобєсно-релігійного марення.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Віктор Козоріз обурений поведінкою священника Харківської єпархії УПЦ:
«Сьогодні, 8 травня, в селищі Бабаї Харківського району відбулося урочисте відкриття Алеї пам’яті Героїв та пам’ятного знаку Героям-захисникам України. Офіційний захід був приурочений до Дня пам'яті і примирення. І все б нічого, коли б не присутність на заході попа московської церкви, який почав проповідувати про братські народи. Звісно, російською мовою.
Ні голова Височанської селищної ради Олександр Мороз, ні його перший заступник Іван Михайличенко, які організували цей захід, ні шановні гості та місцеві поліціянти не наважилися зупинити московського попа. Аж поки у справу не втрутився начальник штабу ДФТГ "Фенікс" Геннадій Сушко. Що було далі - дивіться на відео.»
Ну а священнику порада- якщо вам так кортить процитувати російських релігііних діячів, то хоч перекладіть їхні тексти українською. Ви ж не дотримуєтеся у житті правила все читати на оригінальній мові? Бо тоді б ви читали старий заповіт і євангеліє від Матфея на арамейському, а іншу частину нового заповіту- на давньогрецький.
«Сьогодні, 8 травня, в селищі Бабаї Харківського району відбулося урочисте відкриття Алеї пам’яті Героїв та пам’ятного знаку Героям-захисникам України. Офіційний захід був приурочений до Дня пам'яті і примирення. І все б нічого, коли б не присутність на заході попа московської церкви, який почав проповідувати про братські народи. Звісно, російською мовою.
Ні голова Височанської селищної ради Олександр Мороз, ні його перший заступник Іван Михайличенко, які організували цей захід, ні шановні гості та місцеві поліціянти не наважилися зупинити московського попа. Аж поки у справу не втрутився начальник штабу ДФТГ "Фенікс" Геннадій Сушко. Що було далі - дивіться на відео.»
Ну а священнику порада- якщо вам так кортить процитувати російських релігііних діячів, то хоч перекладіть їхні тексти українською. Ви ж не дотримуєтеся у житті правила все читати на оригінальній мові? Бо тоді б ви читали старий заповіт і євангеліє від Матфея на арамейському, а іншу частину нового заповіту- на давньогрецький.
Этот пост по-русски для моих друзей, которые прислали мне совковое поздравление с днём победы. По-русски, чтобы они точно поняли мою позицию, и не слали больше мне эту кремлёвскую пропаганду.
Долгое время после окончания Второй мировой войны — почти два десятилетия — 9 мая не было никаким "праздником". В СССР его не отмечали на государственном уровне с помпой и парадами, потому что война ещё пульсировала в памяти людей. Потому что не было ощущения победы — было ощущение выживания. Было понимание, что 27 миллионов погибших (по скромным подсчётам) — это не повод для фейерверков. Ветераны тогда были молоды, живы, многие из них — молчаливы, потому что слишком хорошо помнили не киношный героизм, а вонь гари, грязь окопов, кровь друзей, гибель близких и зверства, которые творились не только врагами, но и своими.
Но в 1965 году политбюро решило иначе. Брежневу нужна была скрепа, нужно было цементировать народ, а цемент, как известно, лучше всего схватывается на крови и памяти. И день победы вернули — не как день скорби, не как день переосмысления, а как день гордости, парадов и бронетехники. Так появился праздник, которого до этого почти 20 лет не было — придуманный, оформленный, а затем отлитый в бронзе под марш «Священная война».
Я, как и миллионы других советских людей, в этом участвовал. Мы не задумывались. Мы шли с портретами, мы несли цветы, мы смотрели парады. Тогда ещё это не выглядело как фарс. Тогда это было частью общего сознания — возможно, ошибочного, но искреннего. Тогда ещё не было лозунга "можем повторить", потому что его в аду бы придумать постеснялись.
Прошло ещё полвека. И этот день окончательно превратился в мерзкий шабаш победобесия. День, когда от Вечного огня осталась только гопническая бравада. День, который больше не про жертву, а про понты. День, когда в первых рядах сидят не 100-летние ветераны, а свеженакрашенные «внучки победителей» в пилотках и с флажками. День, когда на трибуне вместо настоящих участников войны — Стивен Сигал, чиновники-убийцы и военные преступники. День, когда путин публично целует северокорейских маршалов в фуражках и с гирляндами наград, купленных в сувенирной лавке, а рядом стоит «друг Си», а не кто-то из тех, с кем советская армия делила фронт. Белорусы, казахи, армяне, украинцы, киргизы — они больше не в кадре. Для кремля они уже никто.
Сегодня, когда моя страна — Украина — снова под ударами, когда мой родной Харьков горит от российских бомб, когда гибнут мои друзья и близкие, — я не могу воспринимать 9 мая как "праздник". Этот день стал инструментом новой войны. Его используют не для того, чтобы помнить, а для того, чтобы убивать. Его риторика — топливо для новых преступлений. Его эстетика — обёртка для фашизма под другим флагом.
И поэтому для меня есть чёткое разделение.
- 8 мая — День памяти всех погибших во Второй мировой. День слёз, боли, осмысления.
- 9 мая — день, когда я просто жду 10-е. День, который хочется пережить. Желательно — уже без россии.
И для тех, кто сегодня говорит мне, что я забыл про Холокост или что "советская армия спасла мир от фашизма" — я отвечу: я помню. Именно поэтому я не могу праздновать этот день под лозунгами "на Берлин" и "за деда", когда эти лозунги теперь — прикрытие новой бойни. Я знаю больше, чем знал в 1970-м. И я знаю главное: память — это не оркестр и танки на Красной площади. Память — это ответственность. А у победобесия этой ответственности больше нет.
Едуард Рубин
Долгое время после окончания Второй мировой войны — почти два десятилетия — 9 мая не было никаким "праздником". В СССР его не отмечали на государственном уровне с помпой и парадами, потому что война ещё пульсировала в памяти людей. Потому что не было ощущения победы — было ощущение выживания. Было понимание, что 27 миллионов погибших (по скромным подсчётам) — это не повод для фейерверков. Ветераны тогда были молоды, живы, многие из них — молчаливы, потому что слишком хорошо помнили не киношный героизм, а вонь гари, грязь окопов, кровь друзей, гибель близких и зверства, которые творились не только врагами, но и своими.
Но в 1965 году политбюро решило иначе. Брежневу нужна была скрепа, нужно было цементировать народ, а цемент, как известно, лучше всего схватывается на крови и памяти. И день победы вернули — не как день скорби, не как день переосмысления, а как день гордости, парадов и бронетехники. Так появился праздник, которого до этого почти 20 лет не было — придуманный, оформленный, а затем отлитый в бронзе под марш «Священная война».
Я, как и миллионы других советских людей, в этом участвовал. Мы не задумывались. Мы шли с портретами, мы несли цветы, мы смотрели парады. Тогда ещё это не выглядело как фарс. Тогда это было частью общего сознания — возможно, ошибочного, но искреннего. Тогда ещё не было лозунга "можем повторить", потому что его в аду бы придумать постеснялись.
Прошло ещё полвека. И этот день окончательно превратился в мерзкий шабаш победобесия. День, когда от Вечного огня осталась только гопническая бравада. День, который больше не про жертву, а про понты. День, когда в первых рядах сидят не 100-летние ветераны, а свеженакрашенные «внучки победителей» в пилотках и с флажками. День, когда на трибуне вместо настоящих участников войны — Стивен Сигал, чиновники-убийцы и военные преступники. День, когда путин публично целует северокорейских маршалов в фуражках и с гирляндами наград, купленных в сувенирной лавке, а рядом стоит «друг Си», а не кто-то из тех, с кем советская армия делила фронт. Белорусы, казахи, армяне, украинцы, киргизы — они больше не в кадре. Для кремля они уже никто.
Сегодня, когда моя страна — Украина — снова под ударами, когда мой родной Харьков горит от российских бомб, когда гибнут мои друзья и близкие, — я не могу воспринимать 9 мая как "праздник". Этот день стал инструментом новой войны. Его используют не для того, чтобы помнить, а для того, чтобы убивать. Его риторика — топливо для новых преступлений. Его эстетика — обёртка для фашизма под другим флагом.
И поэтому для меня есть чёткое разделение.
- 8 мая — День памяти всех погибших во Второй мировой. День слёз, боли, осмысления.
- 9 мая — день, когда я просто жду 10-е. День, который хочется пережить. Желательно — уже без россии.
И для тех, кто сегодня говорит мне, что я забыл про Холокост или что "советская армия спасла мир от фашизма" — я отвечу: я помню. Именно поэтому я не могу праздновать этот день под лозунгами "на Берлин" и "за деда", когда эти лозунги теперь — прикрытие новой бойни. Я знаю больше, чем знал в 1970-м. И я знаю главное: память — это не оркестр и танки на Красной площади. Память — это ответственность. А у победобесия этой ответственности больше нет.
Едуард Рубин
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Пророцтво про митрополита УПЦ в Черкасах Феодосія.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
До вступу у дію закону про заборону УПЦ залишилося 10 днів)
І що вирішують архієреї УПЦ зробити для цього?
Правильно! Треба повним чином зі співом «Христос Воскрес» освятити корівник.
Як то кажуть,духовного крінжу Вам у стрічку
І що вирішують архієреї УПЦ зробити для цього?
Правильно! Треба повним чином зі співом «Христос Воскрес» освятити корівник.
Як то кажуть,духовного крінжу Вам у стрічку
Поки УПЦ з ПЦУ міряються пісюнами, тобто канонічністю, в цей час ті й ті програють.
Програють бо втрачають майбутнє.
"Я не вірю в Бога". Всі чули?
Феофанія, Золотоверхий, чули? Роззуйте очі, роззуйте вуха, перестаньте деградувати ті й ті. Невже ви не бачите до чого ми дійдемо? Це страшно. Вам не страшно? А мені страшно. Дуже страшно.
Задумайтеся!!!
Чи не ви сліпі поводирі сліпих. Може ще щось пастирське не вмерло в вас?
Хоча... те що вмерло, вмерти вдруге вже не може.
Господь!!! Жгі..........
Програють бо втрачають майбутнє.
"Я не вірю в Бога". Всі чули?
Феофанія, Золотоверхий, чули? Роззуйте очі, роззуйте вуха, перестаньте деградувати ті й ті. Невже ви не бачите до чого ми дійдемо? Це страшно. Вам не страшно? А мені страшно. Дуже страшно.
Задумайтеся!!!
Чи не ви сліпі поводирі сліпих. Може ще щось пастирське не вмерло в вас?
Хоча... те що вмерло, вмерти вдруге вже не може.
Господь!!! Жгі..........
Forwarded from Жизнерадостный Архидиакон Андрей Пальчук
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Война никогда не закончится!
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
В наш час у релігійному житті не хватає відвертої, щирої, дружньої розмови. Нажаль, через це утворилась прірва між єпископатом та священниками, священником та вірянами, церковними людьми та суспільством. Ця прірва збільшується через нашу неймовірну зайнятість. Всі кудись біжать, саішать і зібратися, щоб просто поспілкуватися, буває дуже складно.
Тому Софійське Братство започатковує новий, сучасний формат спілкування у прямому ефірі на ютубі. Долучайтеся. Будуть цікаві гості, відверті розмови, складні питання та прості відповіді.
Нас чекають щопятниці о 20.00 в прямому ефірі.
Тому Софійське Братство започатковує новий, сучасний формат спілкування у прямому ефірі на ютубі. Долучайтеся. Будуть цікаві гості, відверті розмови, складні питання та прості відповіді.
Нас чекають щопятниці о 20.00 в прямому ефірі.
Скоро, скоро дєнь послєдній!
Кабмін прийняв постанову, яка відкриє шлях до заборони афілійованих з РПЦ організацій в Україні
Кабінет Міністрів України затвердив новий порядок, який передбачає перевірку релігійних організацій на наявність зв’язків з іноземними структурами, діяльність яких заборонена в Україні. Це може стати правовою основою для заборони діяльності організацій Української Православної Церкви, якщо буде доведено її зв'язок з Московським Патріархатом.
Про це йдеться у постанові Кабміну від 9 травня. Згідно з документом, спеціально створена дослідницька група при Державній службі з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) здійснюватиме перевірки релігійних організацій на ознаки афілійованості з іноземними структурами, діяльність яких заборонена через загрозу національній безпеці. І це не лише питання релігійних переконань, а й важливий елемент національної безпеки в умовах глобальних геополітичних змін.
"Відповідно до абзацу восьмого статті 30 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" Кабінет Міністрів України постановляє: Затвердити Порядок проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, що додається", – йдеться в документі.
Процедура перевірки може бути ініційована не лише самою ДЕСС, а й органами влади, громадськими організаціями або громадянами. В ході дослідження ДЕСС може звертатися до державних органів, використовувати висновки релігієзнавців та відкриті джерела, зокрема медіа, а також проводити опитування представників релігійних організацій із фіксацією процесу. Це дає можливість ширше поглянути на питання й забезпечити повноту аналізу, враховуючи всі аспекти, що можуть мати вплив на релігійне життя країни.
------------------------------
Керівництво УПЦ мали цілих дев'ять місяців щоб зрушити з місця питання про повний і безповоротній розрив з Москвою і нарешті прийняти його. Але де там. Розігрувати по місцях тему підвалів, катакомб, розганяти істерику для прорашистських і рашистських TV ось що справді робилось і робиться як діячами в Україні, так і тими хто спетляв закордон.
Третя річниця Феофанії стане гробовою кришкою для УПЦ в тому вигляді в якому її докерували митрополит Онуфрій і Синодали.
No comments!!!!
Кабмін прийняв постанову, яка відкриє шлях до заборони афілійованих з РПЦ організацій в Україні
Кабінет Міністрів України затвердив новий порядок, який передбачає перевірку релігійних організацій на наявність зв’язків з іноземними структурами, діяльність яких заборонена в Україні. Це може стати правовою основою для заборони діяльності організацій Української Православної Церкви, якщо буде доведено її зв'язок з Московським Патріархатом.
Про це йдеться у постанові Кабміну від 9 травня. Згідно з документом, спеціально створена дослідницька група при Державній службі з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) здійснюватиме перевірки релігійних організацій на ознаки афілійованості з іноземними структурами, діяльність яких заборонена через загрозу національній безпеці. І це не лише питання релігійних переконань, а й важливий елемент національної безпеки в умовах глобальних геополітичних змін.
"Відповідно до абзацу восьмого статті 30 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" Кабінет Міністрів України постановляє: Затвердити Порядок проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, що додається", – йдеться в документі.
Процедура перевірки може бути ініційована не лише самою ДЕСС, а й органами влади, громадськими організаціями або громадянами. В ході дослідження ДЕСС може звертатися до державних органів, використовувати висновки релігієзнавців та відкриті джерела, зокрема медіа, а також проводити опитування представників релігійних організацій із фіксацією процесу. Це дає можливість ширше поглянути на питання й забезпечити повноту аналізу, враховуючи всі аспекти, що можуть мати вплив на релігійне життя країни.
------------------------------
Керівництво УПЦ мали цілих дев'ять місяців щоб зрушити з місця питання про повний і безповоротній розрив з Москвою і нарешті прийняти його. Але де там. Розігрувати по місцях тему підвалів, катакомб, розганяти істерику для прорашистських і рашистських TV ось що справді робилось і робиться як діячами в Україні, так і тими хто спетляв закордон.
Третя річниця Феофанії стане гробовою кришкою для УПЦ в тому вигляді в якому її докерували митрополит Онуфрій і Синодали.
No comments!!!!
Єпископ Софітський Димитрій вікарій Аккарської митрополії Антіохійського патріархату з "благаславєнія патріарха Кіріла" разом з митрополитом-окупантом РПЦ в Донецьку Володимиром відвідав окуповані території України.
Яку мету переслідував візит даного ієрарха думаю що ясно. Москва навмисне пришвидшеними темпами поляризує православ'я. Показують хто з ними, хто солідарний з політикою рашки і хто куплений за путінські криваві срібняки.
Отже, що ми поки що маємо:
За Константинополем у нас
Олександрійська, Еладська, Кіпрська ПЦ.
За Москвою в нас Ієрусалимська, Антіохійська і Сербська.
Інші або визначаються, або набивають собі ціну як дорожче продатися путлєру.
Христова Правда?
Ні, не чули!!!
Як відреагує на цей візит УПЦ? Гадаємо що ніяк, вчергове показавши що УПЦ та РПЦ одна церква і ось такі благаславєнія патріарха з маскви аж ніяк не порушують незалежність найнезалежнішоївід здорового глузду УПєЦе.
Яку мету переслідував візит даного ієрарха думаю що ясно. Москва навмисне пришвидшеними темпами поляризує православ'я. Показують хто з ними, хто солідарний з політикою рашки і хто куплений за путінські криваві срібняки.
Отже, що ми поки що маємо:
За Константинополем у нас
Олександрійська, Еладська, Кіпрська ПЦ.
За Москвою в нас Ієрусалимська, Антіохійська і Сербська.
Інші або визначаються, або набивають собі ціну як дорожче продатися путлєру.
Христова Правда?
Ні, не чули!!!
Як відреагує на цей візит УПЦ? Гадаємо що ніяк, вчергове показавши що УПЦ та РПЦ одна церква і ось такі благаславєнія патріарха з маскви аж ніяк не порушують незалежність найнезалежнішої
“⚡15.05.2025 року на території Спасо-Преображенського собору ПЦУ м.Вараш буде працювати ревізійна комісія релігійної парафії ПЦУ.
✅ Вже більш ніж 2 роки колишні настоятелі з московської церкви незаконно утримують і використовують комплекс будівель і майно релігійної громади ПЦУ.
✅ Віряни ПЦУ намагаються мирним шляхом повернути кафедральний собор під контроль релігійної громади ПЦУ м.Вараш.
✅ За 2 роки ЖОДЕН суд не прийняв ЖОДНОГО позитивного рішення по оскаржуваним питанням зі сторони московської церкви.
🔴 🤯 московські попи накручують своїх одурманених вірян і хочуть кривавого протистояння для гарної картинки на росії.”
Але в ПЦУ не має ні кадрів для служіння, ні людей-вірян.
В місті Вараш 3 парафії ПЦУ. Не пусті, але місця предостатньо.
Питання в тому, чи назбирають активісти людей для "ревізії" і "передачі" храма? Головний активіст - міський депутат та місцевий бандит. Збори про "перехід" зуміли провести завдяки "дружньої підтримки" начальника відділу освіти. Зігнали на майдан для голосування педагогів зі всієї Вараської ОТГ.
В соборі нині на недільній літургії декілька сотень парафіян. В піст собор був забитий. Майже щодня служби.
Митрополиту Анатолію Сарненському - підготуватися. Твоя "золота жила".
Ніхто не взяв до уваги твою "патріотичну" позицію.
І навіть участь в архипідписантах не допомогла.
✅ Вже більш ніж 2 роки колишні настоятелі з московської церкви незаконно утримують і використовують комплекс будівель і майно релігійної громади ПЦУ.
✅ Віряни ПЦУ намагаються мирним шляхом повернути кафедральний собор під контроль релігійної громади ПЦУ м.Вараш.
✅ За 2 роки ЖОДЕН суд не прийняв ЖОДНОГО позитивного рішення по оскаржуваним питанням зі сторони московської церкви.
🔴 🤯 московські попи накручують своїх одурманених вірян і хочуть кривавого протистояння для гарної картинки на росії.”
Але в ПЦУ не має ні кадрів для служіння, ні людей-вірян.
В місті Вараш 3 парафії ПЦУ. Не пусті, але місця предостатньо.
Питання в тому, чи назбирають активісти людей для "ревізії" і "передачі" храма? Головний активіст - міський депутат та місцевий бандит. Збори про "перехід" зуміли провести завдяки "дружньої підтримки" начальника відділу освіти. Зігнали на майдан для голосування педагогів зі всієї Вараської ОТГ.
В соборі нині на недільній літургії декілька сотень парафіян. В піст собор був забитий. Майже щодня служби.
Митрополиту Анатолію Сарненському - підготуватися. Твоя "золота жила".
Ніхто не взяв до уваги твою "патріотичну" позицію.
І навіть участь в архипідписантах не допомогла.