Мама-мама
Боже-Боже.

Зовсім подуріли зі своїми дідами. І бабами.

П.С. Хтось знає цього побєдобєса?

Архієпископ Іона дуже сильно вазмутілся.

Чого б це?
Вільна людина, європейка, черниця Васса, приїхала в Україну і зустрічається з ким хоче, а не з ким лінія партії велить.

Чи всі по умовчанню мають бігти у Феофанію і лобизати двері в ванну?

Алло! Ви переплутали! Це не попів чмирити на єпархіальних зборах.
Тут ніхто не буде оглядуватись з ким кому зустрічатися і спілкуватися.

Тому радимо нєрви скласти в коробочку і повибачатися для початку перед народом України і зокрема тими хто боронить Україну за сидіння у ВР 10 років тому. Ми точно знаємо що Ви це прочитаєте, бо всіх хто Вам нагадує про це на фб Ви блокуєте, а сюди командувати руки короткі.

о. Василій Левченко про перехід з УПЦ в ПЦУ.

Куди котиться Черкаська єпархія?

В нашу редакцію надійшла чергова новина від підписників з Черкаської єпархії.

Отже! Вчора, 9 травня при храмі Різдва Христового в Черкасах відбулися збори священиків міста і району.

"Пора зняти рожеві окуляри" - прозвучала фраза митрополита Феодосія. Думаєте знімати їх буде він? Як би не так.

Все що сталося з Андріївським храмом на Митниці на днях, чекає всі інші храми і не тільки по місту а й селах. Про це було сказано прямим текстом. Священики не мають очікувати щось від архієрея, а мають самі за себе тягнути, але лишатися надалі йому вірними. Було дане благословення вивозити з храмів начиння та все що можна вивезти. Також було сказано в екстренному порядку вже і зараз шукати горища, підвали та інші приміщення які можна зняти для створення катакомб. Молодим дияконам готуватися до рукоположення, а  священикам готуватися очолити ці осередки яких планується відкрити по місту в більшій кількості ніж було парафій і храмів. Священики мають забути про зарплату і все інше особисте життя, а головне про безпеку.  Основний, означений пріоритет це зберегти людей.
Поставлена задача номер один, це максимально маргіналізувати прихожан і втягнути якомога більше народу за собою в катакомби.

Піднімалась мова про організацію автобусів і доставки людей для організації масовок на службах владики. Як варіант, пропонувалось покласти цю задачу на автобуси які є в православній гімназії в селі Думанці як найменш коштозатратний варіант для єпархії.

Митрополит чітко заявив, що якщо блаженніший зробить більше чим зробив у Феофанії він буде визнаний розкольником і його б вже визнали таким аби не його особистий авторитет в церковних колах.

Вперше, прямим текстом прозвучало з вуст архієрея віра пророцтвам схіарх. Зосими Сокура як одній з непреложних істин. Наприклад митрополит Феодосій висловив претензію чому монахи Києво-Печерської Лаври тримаються за монастир а не йдуть щоб збувалися його пророцтва. Мабуть малось на увазі пророцтво про те, як ченці полишать Лавру то невдовзі воз'єднається Святая Русь.
Архімандрит Полікарп та інші автокефально налаштовані ченці Лаври для владики Феодосія м'яко кажучи не зрозумілі в своєму намірі лишатися в обителі попри все. Всі прихильники автокефалії в єпархії та серед єпископату УПЦ називались характерними епітетами.

Звучало ще багато всього "цікавого" 💩 але думаю написаного достатньо щоб зрозуміти що далі і чому стається те, що стається з єпархією. Прикро, що коли вже озвучується така явна єресь прямим текстом в очі, клір і мир показують свою імпотентність боячись сказати своє вагоме слово цьому зарвавшомуся чорту.

⬆️⬆️⬆️
Офіційне відео з озвученням частини тез. Вовки кругом, одні ми ягнятки😂
https://youtu.be/kWT7rnPre7Q?si=PMrbGf7kqRiFp1yJ

9 травня день весняних загострень і побєдобєсно-релігійного марення.

Віктор Козоріз обурений поведінкою священника Харківської єпархії УПЦ:

«Сьогодні, 8 травня, в селищі Бабаї Харківського району відбулося урочисте відкриття Алеї пам’яті Героїв та пам’ятного знаку Героям-захисникам України. Офіційний захід був приурочений до Дня пам'яті і примирення. І все б нічого, коли б не присутність на заході попа московської церкви, який почав проповідувати про братські народи. Звісно, російською мовою.

Ні голова Височанської селищної ради Олександр Мороз, ні його перший заступник Іван Михайличенко, які організували цей захід, ні шановні гості та місцеві поліціянти не наважилися зупинити московського попа. Аж поки у справу не втрутився начальник штабу ДФТГ "Фенікс" Геннадій Сушко. Що було далі - дивіться на відео.»

Ну а священнику порада- якщо вам так кортить процитувати російських релігііних діячів, то хоч перекладіть їхні тексти українською. Ви ж не дотримуєтеся у житті правила все читати на оригінальній мові? Бо тоді б ви читали старий заповіт і євангеліє від Матфея на арамейському, а іншу частину нового заповіту- на давньогрецький.

Этот пост по-русски для моих друзей, которые прислали мне совковое поздравление с днём победы. По-русски, чтобы они точно поняли мою позицию, и не слали больше мне эту кремлёвскую пропаганду.

Долгое время после окончания Второй мировой войны — почти два десятилетия — 9 мая не было никаким "праздником". В СССР его не отмечали на государственном уровне с помпой и парадами, потому что война ещё пульсировала в памяти людей. Потому что не было ощущения победы — было ощущение выживания. Было понимание, что 27 миллионов погибших (по скромным подсчётам) — это не повод для фейерверков. Ветераны тогда были молоды, живы, многие из них — молчаливы, потому что слишком хорошо помнили не киношный героизм, а вонь гари, грязь окопов, кровь друзей, гибель близких и зверства, которые творились не только врагами, но и своими.

Но в 1965 году политбюро решило иначе. Брежневу нужна была скрепа, нужно было цементировать народ, а цемент, как известно, лучше всего схватывается на крови и памяти. И день победы вернули — не как день скорби, не как день переосмысления, а как день гордости, парадов и бронетехники. Так появился праздник, которого до этого почти 20 лет не было — придуманный, оформленный, а затем отлитый в бронзе под марш «Священная война».

Я, как и миллионы других советских людей, в этом участвовал. Мы не задумывались. Мы шли с портретами, мы несли цветы, мы смотрели парады. Тогда ещё это не выглядело как фарс. Тогда это было частью общего сознания — возможно, ошибочного, но искреннего. Тогда ещё не было лозунга "можем повторить", потому что его в аду бы придумать постеснялись.

Прошло ещё полвека. И этот день окончательно превратился в мерзкий шабаш победобесия. День, когда от Вечного огня осталась только гопническая бравада. День, который больше не про жертву, а про понты. День, когда в первых рядах сидят не 100-летние ветераны, а свеженакрашенные «внучки победителей» в пилотках и с флажками. День, когда на трибуне вместо настоящих участников войны — Стивен Сигал, чиновники-убийцы и военные преступники. День, когда путин публично целует северокорейских маршалов в фуражках и с гирляндами наград, купленных в сувенирной лавке, а рядом стоит «друг Си», а не кто-то из тех, с кем советская армия делила фронт. Белорусы, казахи, армяне, украинцы, киргизы — они больше не в кадре. Для кремля они уже никто.

Сегодня, когда моя страна — Украина — снова под ударами, когда мой родной Харьков горит от российских бомб, когда гибнут мои друзья и близкие, — я не могу воспринимать 9 мая как "праздник". Этот день стал инструментом новой войны. Его используют не для того, чтобы помнить, а для того, чтобы убивать. Его риторика — топливо для новых преступлений. Его эстетика — обёртка для фашизма под другим флагом.

И поэтому для меня есть чёткое разделение.
- 8 мая — День памяти всех погибших во Второй мировой. День слёз, боли, осмысления.
- 9 мая — день, когда я просто жду 10-е. День, который хочется пережить. Желательно — уже без россии.

И для тех, кто сегодня говорит мне, что я забыл про Холокост или что "советская армия спасла мир от фашизма" — я отвечу: я помню. Именно поэтому я не могу праздновать этот день под лозунгами "на Берлин" и "за деда", когда эти лозунги теперь — прикрытие новой бойни. Я знаю больше, чем знал в 1970-м. И я знаю главное: память — это не оркестр и танки на Красной площади. Память — это ответственность. А у победобесия этой ответственности больше нет.

Едуард Рубин

До вступу у дію закону про заборону УПЦ залишилося 10 днів)
І що вирішують архієреї УПЦ зробити для цього?
Правильно! Треба повним чином зі співом «Христос Воскрес» освятити корівник.

Як то кажуть,духовного крінжу Вам у стрічку

Ще один випуск.

Дивимося і коментуємо.

https://youtu.be/tA-zpC9n0PQ?si=Prvb6gXPhQExCR5Y

Продовжуємо рубрику цитати вєлікіх 🤪🤪🤪

Поки УПЦ з ПЦУ міряються пісюнами, тобто канонічністю, в цей час ті й ті програють.

Програють бо втрачають майбутнє.

"Я не вірю в Бога". Всі чули?

Феофанія, Золотоверхий, чули? Роззуйте очі, роззуйте вуха, перестаньте деградувати ті й ті. Невже ви не бачите до чого ми дійдемо? Це страшно. Вам не страшно? А мені страшно. Дуже страшно.

Задумайтеся!!!
Чи не ви сліпі поводирі сліпих. Може ще щось пастирське не вмерло в вас?

Хоча... те що вмерло, вмерти вдруге вже не може.

Господь!!! Жгі..........