Веселий піп
5.49K subscribers
5.5K photos
1.06K videos
2 files
1.43K links
Канал ведеться спільнотою православних священників та архієреїв.
Повідомити про новину @funpriest_feedback_bot
Download Telegram
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Армія рабZії знищує Горнальський, Миколаївський монастир на Курщині.

Це для тих, хто не вірить що кацапи знищують святині України. Не тільки України, а й на своїй території.

По плодах їхніх, пізнаєте їх.

Діти диявола
Подивився це жахіття…
Тільки не цензурні слова приходять на думку...

Таж скільки ж ці " ртутні " білоклобочні, будуть ховатися за спинами людей? 🤦‍♂

Скільки священників захоплених храмів визнало, що першопричиною проблеми були свої ж правлячі єпископи та онкфрієва політика?

Мама-мама-Боже-Боже…

https://youtu.be/LB_lqo0uZCU?si=Jb4M9_ASV-QmYZ0N
Сьогодні, 8 травня, у Ватикані кардинали обрали нового Папу Римського. Ним став кардинал Роберт Превост зі США. Він взяв собі ім’я Лев XIV.

69-річний кардинал Роберт Френсіс Превост, який протягом останніх двох років обіймав посаду глави надзвичайно впливової Дикастерії у справах єпископів при Папі Франциску. Це зробило його відповідальним за надання Папі порад щодо вибору нових єпископів по всьому світу, що, серед іншого, є чудовим способом завести друзів у католицькій єрархії.
Коли його колеги-прелати познайомилися з колишнім настоятелем августинців, багатьом з них сподобалося те, що вони побачили: поміркована, врівноважена особистість, відома своїм твердим судженням і гострим слухом, яка не потребує бити себе в груди, щоб її почули.

Народившись у 1955 році в Чикаго в родині італійського, французького та іспанського походження, Превост навчався в середній школі при малій семінарії, якою опікувався орден святого Августина, відомий як «августинці». Звідти він вступив до Віллановського університету у Філадельфії, де в 1977 році отримав диплом бакалавра математики. Того ж року він вступив до ордену августинців і почав навчання в Католицькому богословському союзі, де в 1982 році отримав ступінь магістра богослов'я. (Превост є першим випускником КБС, який отримав кардинальський сан).
Далі його відправили до Риму, де він отримав докторський ступінь з канонічного права в домініканському Університеті Святого Томи Аквінського, широко відомому як «Анджелікум».

У 1985 році Прево приєднався до місії августинців у Перу. Його лідерські якості швидко були визнані, і з 1985 по 1986 рік він був призначений канцлером територіальної прелатури Чулуканас. Кілька років він провів у Чикаго як префект у справах покликань в своїй августинській провінції, після чого повернувся до Перу, де наступне десятиліття провів, керуючи августинським семінарієм у Трухільйо, викладаючи канонічне право і обіймаючи посаду префекта з навчання в єпархіальній семінарії.

У духовному житті існує старе правило, згідно з яким компетентність є прокляттям – обсяг роботи має тенденцію зростати прямо пропорційно до того, наскільки ти вважаєшся талановитим у виконанні своїх обов'язків. Так, окрім своєї основної роботи, Превост також працював парафіяльним священиком, чиновником у єпархіальній канцелярії, директором з питань формування духовенства в Трухільйо та судовим вікарієм єпархії.

У 1999 році Превост знову повернувся до Чикаго, цього разу як настоятель своєї провінції. Саме в цей період він зіткнувся зі скандалами, пов'язаними із сексуальним насильством духовенства, підписавши рішення про дозвіл обвинуваченому священику проживати в монастирі поблизу школи. Хоча пізніше це рішення викликало критику, воно було прийняте до того, як американські єпископи у 2002 році затвердили нові стандарти щодо таких випадків, і його підпис був лише формальністю для угоди, яка вже була укладена між архиєпархією та духовним наставником звинуваченого священика і наглядачем за виконанням плану безпеки.

У 2001 році Превост був обраний генеральним пріором всесвітнього ордену августинців, штаб-квартира якого знаходиться в Римі в Папському патристичному інституті августинців, відомому як «Августініум», що розташований безпосередньо біля площі Святого Петра і є престижним місцем для зустрічей духовенства та єпископів з усього світу. Превост пробув на цій посаді два терміни, заробивши репутацію вправного керівника та адміністратора, після чого з 2013 по 2014 рік ненадовго повернувся до Чикаго як директор з питань формування ордену.

У листопаді 2014 року Папа Франциск призначив Превоста апостольським адміністратором єпархії Чіклайо в Перу, а рік по тому він став єпископом-ординарієм. Історично перуанські єпископи були сильно розділені між лівим крилом, близьким до руху Теології визволення, і правим крилом, близьким до Opus Dei. У цій нестабільній ситуації Превост став вважатися поміркованою фігурою, що відбилося на тому, що він був членом постійної ради конференції і віце-президентом з 2018 по 2023 рік.⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
У лютому цього року Папа Франциск прийняв Превоста до ексклюзивного ордену кардиналів-єпископів, що є явним знаком папської довіри та прихильності – і це незважаючи на те, що, за словами спостерігачів, Превост і покійний понтифік не завжди були однодумцями, але Франциск все ж бачив в американському прелаті людину, на яку він міг покластися.

Його міжнародний досвід стане в пригоді у вирішенні державних завдань, а його природна стриманість і врівноваженість можуть стати у нагоді в дипломатичній справі. Нарешті, його успішна робота на різних керівних посадах – релігійного настоятеля, єпархіального ординарія та префекта Ватикану – є доказом його здатності керувати.

Андрій Смирнов
На Закарпатті затримано священника УПЦ і ще одного ватніка, які розгулювали по Міжгір’ю з радянською символікою.

Відкрито кримінальну справу.

П.С. Підписник @Romul_Sheridan повідомляє: «Це Володимир Гнепа, клірик Хустської єпархії УПЦ не МП. Й він ще той фрік. Він з фейковими орденами й у дивних підрясниках с погонами у вигляді шинелі та тєльняжці постійно ходить. Ордени та медалі у нього від царських, радянських до упівських й навіть сучасних українських! А ще він завжди при собі носить справжні поліцейські кайданки)))»
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Мама-мама
Боже-Боже.

Зовсім подуріли зі своїми дідами. І бабами.

П.С. Хтось знає цього побєдобєса?
Архієпископ Іона дуже сильно вазмутілся.

Чого б це?
Вільна людина, європейка, черниця Васса, приїхала в Україну і зустрічається з ким хоче, а не з ким лінія партії велить.

Чи всі по умовчанню мають бігти у Феофанію і лобизати двері в ванну?

Алло! Ви переплутали! Це не попів чмирити на єпархіальних зборах.
Тут ніхто не буде оглядуватись з ким кому зустрічатися і спілкуватися.

Тому радимо нєрви скласти в коробочку і повибачатися для початку перед народом України і зокрема тими хто боронить Україну за сидіння у ВР 10 років тому. Ми точно знаємо що Ви це прочитаєте, бо всіх хто Вам нагадує про це на фб Ви блокуєте, а сюди командувати руки короткі.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
о. Василій Левченко про перехід з УПЦ в ПЦУ.
Куди котиться Черкаська єпархія?

В нашу редакцію надійшла чергова новина від підписників з Черкаської єпархії.

Отже! Вчора, 9 травня при храмі Різдва Христового в Черкасах відбулися збори священиків міста і району.

"Пора зняти рожеві окуляри" - прозвучала фраза митрополита Феодосія. Думаєте знімати їх буде він? Як би не так.

Все що сталося з Андріївським храмом на Митниці на днях, чекає всі інші храми і не тільки по місту а й селах. Про це було сказано прямим текстом. Священики не мають очікувати щось від архієрея, а мають самі за себе тягнути, але лишатися надалі йому вірними. Було дане благословення вивозити з храмів начиння та все що можна вивезти. Також було сказано в екстренному порядку вже і зараз шукати горища, підвали та інші приміщення які можна зняти для створення катакомб. Молодим дияконам готуватися до рукоположення, а  священикам готуватися очолити ці осередки яких планується відкрити по місту в більшій кількості ніж було парафій і храмів. Священики мають забути про зарплату і все інше особисте життя, а головне про безпеку.  Основний, означений пріоритет це зберегти людей.
Поставлена задача номер один, це максимально маргіналізувати прихожан і втягнути якомога більше народу за собою в катакомби.

Піднімалась мова про організацію автобусів і доставки людей для організації масовок на службах владики. Як варіант, пропонувалось покласти цю задачу на автобуси які є в православній гімназії в селі Думанці як найменш коштозатратний варіант для єпархії.

Митрополит чітко заявив, що якщо блаженніший зробить більше чим зробив у Феофанії він буде визнаний розкольником і його б вже визнали таким аби не його особистий авторитет в церковних колах.

Вперше, прямим текстом прозвучало з вуст архієрея віра пророцтвам схіарх. Зосими Сокура як одній з непреложних істин. Наприклад митрополит Феодосій висловив претензію чому монахи Києво-Печерської Лаври тримаються за монастир а не йдуть щоб збувалися його пророцтва. Мабуть малось на увазі пророцтво про те, як ченці полишать Лавру то невдовзі воз'єднається Святая Русь.
Архімандрит Полікарп та інші автокефально налаштовані ченці Лаври для владики Феодосія м'яко кажучи не зрозумілі в своєму намірі лишатися в обителі попри все. Всі прихильники автокефалії в єпархії та серед єпископату УПЦ називались характерними епітетами.

Звучало ще багато всього "цікавого" 💩 але думаю написаного достатньо щоб зрозуміти що далі і чому стається те, що стається з єпархією. Прикро, що коли вже озвучується така явна єресь прямим текстом в очі, клір і мир показують свою імпотентність боячись сказати своє вагоме слово цьому зарвавшомуся чорту.
⬆️⬆️⬆️
Офіційне відео з озвученням частини тез. Вовки кругом, одні ми ягнятки😂
https://youtu.be/kWT7rnPre7Q?si=PMrbGf7kqRiFp1yJ
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
9 травня день весняних загострень і побєдобєсно-релігійного марення.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Віктор Козоріз обурений поведінкою священника Харківської єпархії УПЦ:

«Сьогодні, 8 травня, в селищі Бабаї Харківського району відбулося урочисте відкриття Алеї пам’яті Героїв та пам’ятного знаку Героям-захисникам України. Офіційний захід був приурочений до Дня пам'яті і примирення. І все б нічого, коли б не присутність на заході попа московської церкви, який почав проповідувати про братські народи. Звісно, російською мовою.

Ні голова Височанської селищної ради Олександр Мороз, ні його перший заступник Іван Михайличенко, які організували цей захід, ні шановні гості та місцеві поліціянти не наважилися зупинити московського попа. Аж поки у справу не втрутився начальник штабу ДФТГ "Фенікс" Геннадій Сушко. Що було далі - дивіться на відео.»

Ну а священнику порада- якщо вам так кортить процитувати російських релігііних діячів, то хоч перекладіть їхні тексти українською. Ви ж не дотримуєтеся у житті правила все читати на оригінальній мові? Бо тоді б ви читали старий заповіт і євангеліє від Матфея на арамейському, а іншу частину нового заповіту- на давньогрецький.
Этот пост по-русски для моих друзей, которые прислали мне совковое поздравление с днём победы. По-русски, чтобы они точно поняли мою позицию, и не слали больше мне эту кремлёвскую пропаганду.

Долгое время после окончания Второй мировой войны — почти два десятилетия — 9 мая не было никаким "праздником". В СССР его не отмечали на государственном уровне с помпой и парадами, потому что война ещё пульсировала в памяти людей. Потому что не было ощущения победы — было ощущение выживания. Было понимание, что 27 миллионов погибших (по скромным подсчётам) — это не повод для фейерверков. Ветераны тогда были молоды, живы, многие из них — молчаливы, потому что слишком хорошо помнили не киношный героизм, а вонь гари, грязь окопов, кровь друзей, гибель близких и зверства, которые творились не только врагами, но и своими.

Но в 1965 году политбюро решило иначе. Брежневу нужна была скрепа, нужно было цементировать народ, а цемент, как известно, лучше всего схватывается на крови и памяти. И день победы вернули — не как день скорби, не как день переосмысления, а как день гордости, парадов и бронетехники. Так появился праздник, которого до этого почти 20 лет не было — придуманный, оформленный, а затем отлитый в бронзе под марш «Священная война».

Я, как и миллионы других советских людей, в этом участвовал. Мы не задумывались. Мы шли с портретами, мы несли цветы, мы смотрели парады. Тогда ещё это не выглядело как фарс. Тогда это было частью общего сознания — возможно, ошибочного, но искреннего. Тогда ещё не было лозунга "можем повторить", потому что его в аду бы придумать постеснялись.

Прошло ещё полвека. И этот день окончательно превратился в мерзкий шабаш победобесия. День, когда от Вечного огня осталась только гопническая бравада. День, который больше не про жертву, а про понты. День, когда в первых рядах сидят не 100-летние ветераны, а свеженакрашенные «внучки победителей» в пилотках и с флажками. День, когда на трибуне вместо настоящих участников войны — Стивен Сигал, чиновники-убийцы и военные преступники. День, когда путин публично целует северокорейских маршалов в фуражках и с гирляндами наград, купленных в сувенирной лавке, а рядом стоит «друг Си», а не кто-то из тех, с кем советская армия делила фронт. Белорусы, казахи, армяне, украинцы, киргизы — они больше не в кадре. Для кремля они уже никто.

Сегодня, когда моя страна — Украина — снова под ударами, когда мой родной Харьков горит от российских бомб, когда гибнут мои друзья и близкие, — я не могу воспринимать 9 мая как "праздник". Этот день стал инструментом новой войны. Его используют не для того, чтобы помнить, а для того, чтобы убивать. Его риторика — топливо для новых преступлений. Его эстетика — обёртка для фашизма под другим флагом.

И поэтому для меня есть чёткое разделение.
- 8 мая — День памяти всех погибших во Второй мировой. День слёз, боли, осмысления.
- 9 мая — день, когда я просто жду 10-е. День, который хочется пережить. Желательно — уже без россии.

И для тех, кто сегодня говорит мне, что я забыл про Холокост или что "советская армия спасла мир от фашизма" — я отвечу: я помню. Именно поэтому я не могу праздновать этот день под лозунгами "на Берлин" и "за деда", когда эти лозунги теперь — прикрытие новой бойни. Я знаю больше, чем знал в 1970-м. И я знаю главное: память — это не оркестр и танки на Красной площади. Память — это ответственность. А у победобесия этой ответственности больше нет.

Едуард Рубин
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Пророцтво про митрополита УПЦ в Черкасах Феодосія.