Юрій Богданов аналізує зсуви в українському релігійному житті:

«Фейсбук обговорює “духовну лідерку”, яка оголосила себе Богородицею.

І вона, здається, цілком щиро у це вірить через кукуху що відїхала без своєчасної медичної допомоги, але при цьому здійснює вчинки, які протирічать моралі і кримінальному кодексу. Наприклад, вимагає гроші у родичів поранених бійців в обмін на “послуги” зі зцілення. Раніше духовна лідерка мала бізнес, в тому числі доволі непогане кафе. А зараз - отак.

В силу того, що війна поки не закінчується, а коли і закінчиться відразу легше не стане, я дещо нагадую собі і читачам.

Перше. Ні, будь які порівняння таких персонажів і більш розвинених сект з системною релігією і церквою видають у вас дурників. Це я вам як агностичний атеїст кажу. Чому?

Практика будь-якої системної поширеної в Україні конфесії (ПЦУ, УГКЦ, РКЦ, протестанти, навіть більшість приходів УПЦ, іслам чи іудаїзму) отаку маячню не передбачає. На системному рівні - точно. Бо всі ці конфесії заперечують магію. А це - саме про магію.

Друге. Ні, ніхто не застрахований від віри у таке. Незалежно від рівня освіти, “критичного мислення” чи ще чогось. Просто тому що психіка кожної людини вразлива. І - особливо - коли зовнішні чи особисті обставини критичні чи непередбачувані. Мислення влаштоване так, що в кризовій ситуації прямує до спрощень.

Тому під час війн, криз, особистих трагедій так легко впасти в один з багатьох напрямів спрощення реальності. Конспірологію і теорію змов від світового уряду (який дуже спрощує надскладний світ) до антивакцинаторів. Магію. Віру у фінансові піраміди чи чудодійних псевдопророків. Езотерику всіх видів від карт таро і гороспоків до візитів до бабок з передбаченнями майбутнього.

Це я вже не кажу про те, що по-справжньому збожеволіти теж набагато простіше в такі часи. Особливо якщо ігнорувати профілактику і профільну медицину. А якщо ви вже повірили що ви пророк, а ще у вас є харизма - то і до індукованого божевілля недалеко.

Третє. Якщо ви думаєте, що після війни це все піде на спад, то ні. Перші роки все буде лише гірше з цим. Бо - незалежно від результатів війни - суспільство і кожну окрему людину чекає пошук відповідей на складні питання. Чи втеча від самих питань. “А щоб шо?”. “А чи варто було?”. “А чому світ такий несправедливий?”. “А як з цим усім жити?”. Якщо ви думаєте, що відповіді вам чи мені очевидні - то ні. Це трохи складніше влагтовано.

Європу хвилі містицизму і езотерики, навали божевільних і не дуже пророків накривали і після першої, і після другої світової війни. Навіть Америка пережила зародження всіх найбільш деструктивних сект - в тому числі сумнозвісних саєнтологів - після Другої світової. Тому що війна залишає на суспільстві і людях глибокі рани, навіть якщо ці суспільства, зрештою, технічно перемогли.

Четверте. Закруглимо про релігію. Зараз по всьому західному (та і східному) світу шалено зростає пошесть конспірології, теорій змов, а також віри в магічне. В Британії за 10 років “віра в гороскопи” зросла в три рази. В Україні, в Росії і в США - вдвічі. Так чи інакше у різні магічні практики вірить від 50 до 70% населення європейських та навколо європейських країн. Росія навіть тут виділяється. Там більше 50% вірять у “світовий уряд”. От такого ніде більше немає.

Так от, одна з причин, чому люди звертаються до магічного чи ще більш деструктивного для мозку - втрата релігійності. Так, є ще інформаційна революція і нарощування почуття нестабільності. Але якщо раніше невизначеність знаходила втіху у релігійності, то зараз люди активніше шукають ще простіших практик. Ні, магія була силою і під час високої релігійності. Але вона стала набагато сильнішою у пострелігійних суспільствах. До яких і ми, і Європа, і Росія вже відносяться, а США - впевнено прямують.

Тому коли ви критикуєте релігію і думаєте, що маси людей в умовах невизначеності і нестабільності перейдуть від релігійного до більш “прогресивного і критичного мислення”, ви глибоко помиляєтесь. Хтось перейде. А хтось “спростить” так, що ви офігієте. Або ваші родичі, коли будуть намагатися витягти вас з секти.»

Тож і надалі з послабленням православʼя в Україні зростатимуть квазірелігійні містичні рухи, послідовників яких будуть лікувати у спеціальних медичних закладах.

Внутрішньої сили протидіяти цій руйнівній хвилі змін немає- ні в УПЦ, ні в ПЦУ.

📬 Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа

Відповідаємо Монологу.Здєсь

Взагалі то преподобний Сергій Радонезький був кліриком Константинопольського патріархату.

Крім того, є версія, що преподобний Сергій був українцем, бо його батьки були ростовськими боярами, які, в переважній більшості, були біженцями з України після нашестя татар.

І наостанок. Після початку повномасштабного вторгення вже лунали думки про перегляд святців УПЦ з трьома конкретними цілями:

1. Вилучення зі святців, вилучення служб з нових видань богослужбової літератури та переосвячення українських храмів на честь тих святих, які були заплямовані пролиттям крові українців.

2. Вилучення зі святців, вилучення служб з нових видань богослужбової літератури та переосвячення українських храмів на честь тих святих, канонізація яких відбулася виключно в рамках промосковської імперської політичної канонізації.

3. Деканонізація тих, хто був прославлений УПЦ по помилці, після чого були відкриті факти участі цих святих у злочинах.

Преподобний отче Сергіє, моли Бога о нас!

Сьогодні шануємо день святого апостола Іоанна Богослова- апостола любові.

Його молитвами подай, Боже, і нам Твоєї любові у наші серця!

📬 Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа

Підтрумуємо одеську ігуменію Серафиму. Вона завжди каже правильні речі:

«Чую: Сергій Радонезький? московит? вичистити! Чистка чекає на Димитрія та Ісаію Ростовських, Ніфонта і Микиту
Новгородських, Симона Володимирського,
Інокентія і Софронія Іркутських, Філофея Сибірського, Павла Тобольського, на сотні імен.

Не було в православії чистилища - тепер буде.»

📬 Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа

96 правило Шостого вселенського собору з тлумаченням вишлядає так:

«Епітіміям і відлученню підлягають ті, які підфарбовують своє волосся, щоб зробити його світлим або золотистим, або підв'язують його {завивають}, щоб зробити його кучерявим, або носять чуже волосся. Тієї епітімії підлягають бриючі бороди свої, щоб вони росли після рівніше і красивіше, або щоб завжди здаватися молодими безбородими. Також ті, які випалюють маленькими щипчиками волосся на обличчі, щоб здаватися ніжнішими і благообразнішими, які підфарбовують свої бороди, щоб не здаватися старими.

Цю ж епітімію піддаються жінки, які вживають білила або рум'яна {або будь-яку іншу косметику} для залучення до себе чоловіків.

Ох! Як може Бог визнати в них Своє творіння і Свій образ, коли вони носять інше диявольське обличчя? Хіба вони не знають, що уподібнюються блудній Єзавелі?

Отже, всі чоловіки і жінки, які роблять щось подібне, зазнають відлучення. Якщо ж все це заборонено мирянам взагалі, то тим більше клірикам і священним особам, які мають повчати народ і словом, і ділом і зовнішнім благочестям» (грецька керманича «Педаліон» стор. 270, вид. – 1888 р.).

Треба тепер відлучити від Святої Церкви майже всіх архієреїв, добру частину священників та майже всіх їхніх дружин.

Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа

​​о. Сергій Ярмула з ПЦУ розмірковує про молитву:

«Уявіть собі картину, ви щовечора та щоранку, а можливо і протягом дня відкриваєте збірник під назвою "Словосполучення та фрази для спілкування з дружиною" і стоячи перед коханою починаєте зачитувати їй без розбору одні й ті ж самі слова – і так щодня, щомісяця, щороку...

Згодом ви вже напам'ять повторюєте ці ж фрази інколи просто находу, інколи так само стоячи перед нею, а можливо й сидячі – чи багато щирості в такому роді спілкування? А якщо серед цих висловлювань трапляється щось таке, що взагалі не стосується вашої поведінки по відношенню до неї, скажімо, ви щовечора просите у неї пробачення, що кепкували з неї, а на її заперечення ви відповідаєте, що тут так написано і ви не маєте права щось змінювати...

Скажіть чесно, через який час людині, що вас кохає це все ж таки набридне? Що краще, сказати кілька щирих слів чи тримати за руку й не відпускати, доки не перечитаєш весь збірник, що хтось склав для висловлювання своїх почуттів?

Ось так буває з нашою молитвою до Бога, коли ми бездумно вичитуємо те, що називаємо "правилом", а не спілкуємося живою мовою від всього нашого палаючого любовью до Творця серця. Так, Ісус також молився словами Святого Письма, але вони завжди мали відношення до ситуації, а не були вичитуванням наприклад трьох "отченашей" задля отримання коштів на придбання омріяного авто. Доречі, молитва "Отче наш" називається "молитвою Господньою", бо Ісус Сам її склав і дав Своїм учням, як основу, що має всі необхідні прохання про небесне, земне та славлення Бога Творця.

Звісно, ми можемо використовувати молитви та псалми, що маємо в наших молитовниках, але кожна молитва, тобто живе спілкування з Богом, має бути осмисленим! Кожне прохання має йти від серця!

А набір чужих висловлювань, що інколи навіть не мають відношення до нашого життя та наших дій, будуть так само "приємні" Богу, як і повторення коханій людині сорок раз фрази "я виніс сміття" після того, як наступили їй на ногу.

Молитва має бути з розумом».

Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа

Дарія Морозова, член Софійського братства, не зовсім згодна з романтизмом о. Ярмули. І ми з нею повністю згодні:

«Днями, звертаючись до 738 Бригади, отець капелан Сергій Ярмула висловив дуже неординарне бачення молитви, яке в мене викликає водночас і симпатію, і заперечення. Панотець дуже кумедно уявив, що було б, якби хтось розмовляв зі своєю жінкою так, як у православ’ї заведено розмовляти з Богом – за збірником «Словосполучення та фрази для спілкування з дружиною».

О. Сергій припустив, що жінка було б, м’яко кажучи, дещо здивована таким поводженням – яке ми щоденно практикуємо до Бога. «Ось так буває з нашою молитвою до Бога, коли ми бездумно вичитуємо те, що називаємо “правилом”, а не спілкуємося живою мовою від всього нашого палаючого любовью до Творця серця». Я щиро згодна з отцем капеланом, що кілька теплих безпосередніх слів бувають дорогоцінніше за цілі години холодної вичитки правил.

Причому, на мою думку, ці слова можуть виражати не лише «палаючу любов до Творця», а просто те, що зараз є на серці, – коли вдячність, коли тривогу, коли надію, коли сум і біль, коли екзистенційне питання. Ці слова можуть здаватися «неблагочестивими» – як звучали слова Іова для його друзів, але це не їх, друзів, діло. Молитва – Таїнство двох, як і шлюб. Важливо, щоб це звернення було чесним – і водночас відкритим до Іншого, Який слухає нас. Бо правдива молитва – це мабуть передусім про довіру.

З іншого боку, я не можу погодитись із дещо протестантським посилом о.Сергія, що щире спілкування з Богом як із Другом робить зайвим молитовні правила. На мою скромну думку, порівнювати ці речі – все одно, що порівнювати тепле з квадратним. Ідеться про різні явища, кожне з яких має своє місце в духовному житті і для чогось потрібне. Правила є, перш за все, християнською повсякденною практикою, побожною рутиною, якщо хочете. Тим вони й цінні. Люди, які починають день із пробіжки, розминки чи йоги, мабуть знають, що це допомагає не лише скинути вагу і вдосконалити форми. Це дає нам змогу зібратись, стряхнути з вій залишки сновидінь, повернутися в колію денного життя. Звісно, тут у кожного своя міра – особисто я не фанат «продлинновенних» правил із канонами й акафістами. Субота для людини, а не людина для суботи.

Маленькі ритуали, які структурують наш час, особливо незамінні, коли ми переживаємо стрес, проходимо через випробування – а саме це з нами і відбувається зараз, хоча й різною мірою. За спогадами в’язнів концтаборів, найстійкішими з них виявилися ті, які примушували себе робити, здавалося б, непотрібні в тих нелюдських умовах щоденні дії – хоча б просто чистити зуби і розчісувати волосся. Адже рутина буває спасенною. Це знали давні християнські письменники: наприклад Феодорит Кирський в особистому листуванні радив згорьованим удовицям чи батькам, що втратили дітей, щоденно читати Псалми. Як вода, що точить камінь, ця повсякденна практика поволі повертає думки в русло нормального життя.

А як же Бог? Може, Йому й справді нудно тисячі років вислуховувати одні й ті ж слова різними священними і «несвященними» мовами?.. Бог відрізняється від дружини тим, що в Нього є для нас ціла вічність. У Нього не википає молоко на плиті, і Йому не треба бігти у справах. Він завжди радо вислухає наше молитовне белькотіння – адже навіть мені радісно слухати, як моя доня вчиться читати казки, добре відомі мені з дитинства.

І ще одна думка про «палаючу любов». Гірка правда полягає в тому, що вона не завжди є. Харизматичний, реформаторський підхід до віри вимагає того ж, чого райдужний романтизм вимагає від стосунків. Це має бути «як в кіно» – зі сльозами, пелюстками троянд, танцями слонів і воскресінням померлих. Утім, очікування принца на білому коні – так само, як і прагнення стати цим принцем, – не завжди закінчуються хеппі-ендом. В реальному житті це часто веде до розриву стосунків – або втрати віри. Адже щоб не розчаровуватись, варто одразу не надто очаровуватись. Церковне життя, як і життя сімейне, зіткане з низки повторюваних дій.⬇️⬇️⬇️

Люди просто раз-у-раз повертаються додому, щодня забирають дітей зі школи, ходять в крамницю за покупками – і навряд при цьому вважають себе лицарями, які служать Прекрасній Дамі (чи там навпаки).

Так і віряни, які щовечора запалюють лампаду, щонеділі йдуть до церкви, щовесни починають так чи інак готуватись до Великодня, не завжди при цьому чимось палають. Але ці прості маленькі кроки в жодному разі не треба знецінювати й поневажати. Бо з усіх цих звичних зусиль і непомітних повернень сплітається спільний Шлях, який веде у вічне життя.»

Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа

Щось.
Гарно.

Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа

Наша редакція отримала інформацію щодо зустрічі делегацій Вселенського патріархата і Софійського братства, спільнота якого об'єднує представників усіх трьох зацікавлених сторін діалогу та має своїх послідовників в усіх куточках України й за кордоном.

Усіх цікавить, які ж теми обговорювали під час спілкування і який був рівень довіри між учасниками діалогу?

Зі слів людей, котрі були присутні, розмова була невимушеною та відкритою.

Братчиків приємно здивувала обізнаність членів делегації у питаннях внутрішнього життя церков. Так, один із делегатів позитивно відгукнувся про деяких архієреїв УПЦ і ПЦУ. Навіть через священників передавали низький уклін їхнім правлячим архієреям.

Рівень спілкування був настільки невимушений і дружній, що учасники зустрічі дозволяли собі навіть пошуткувати.

Відверта розмова та щирість є важливими факторами для позитивного діалогу.

Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа

Сайт Діалог.Тут тепер заблокований не тільки в Україні.

На жаль.

Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа