Отже, перелік депутатів Верховної ради, які підтримують митрополита Іонафана Єлецьких, митрополита Феодосія Снегірьова, митрополита Антонія Паканіча, патріарха Кирила Гундяєва і інших активістів z-православʼя і руського міру.
Храм м. Часів Яр.
Денацифіковано за благословінням Кирила Гундяєва та за підтримки 140 народних депутатів України (перелік вище). Саме вони є захистом і лобістами інтересів УПЦ. А та, в свою чергу, слугувала і слугуватиме штопором знищення української державності. Штопором в руках алтарніка Путіна.
Денацифіковано за благословінням Кирила Гундяєва та за підтримки 140 народних депутатів України (перелік вище). Саме вони є захистом і лобістами інтересів УПЦ. А та, в свою чергу, слугувала і слугуватиме штопором знищення української державності. Штопором в руках алтарніка Путіна.
Братія Почаївської лаври звернулась до митрополита Онуфрія:
«Звертаємось до Вас, як можливо до останньої церковної інстанції. Хочемо донести до Вас стан справ в нашій обителі. Вже багато років ми терпимо знущання словесні, моральні, а деколи й рукоприкладство від намісника. Можливо так треба виховувати нас в послусі ігумену перетворюючи «ветхого человека» в нового, оновленого у Воскреслому Христі.
Кожен з нас прийшов в монастир стати кращим, перемогти фізичне духовним, підкорити плоть духові. Ми прийшли в старовинне, намолене місце де віками сяє слава Пресвятої Богородиці в Її Чудотворній Стопі та Чудотворній Іконі. Де в давні часи прославився преподобний Іов, а новітні преподобний Амфілохій. В місце, яке відстоювали і будували потом і кров`ю монахи. Були вчені монахи, богослови, визначні діячі відомі далеко за Почаєвом і Україною, і були також прості, які щодня іменем Божим Ісусовою молитвою перемагали диявола. Обитель наша росла і міцніла, збагачувалась духовно і матеріально.
Одним з головних, відомий промислів яким прославились Почаївські іноки було книгодрукування. Спочатку це рукописні книги, зокрема прп. Іов разом з монахами писав вручну книги, потім це лаврська друкарня яка була при Православних, уніатах і знову православних аж до І-ої Світової.
Ви знаєте, бо були намісником і застали живими тих монахів які відстоювали обитель при Хрущові, які подвизались ще за часів Польщі, народжених до появи радянського союзу. Люди які теплою вірою вчили духовно жити черпаючи мудрість в молитві і повчаннях Святих Отців, які вони читали і передавали молодшому поколінню монахів і мирянам під час проповідей і настановах сповіді.
Все, що віками збиралось в Лаврі і те що збереглось завдяки стоянню в вірі і любові до Бога наших наставників-отців сьогодні… не примножується, а навпаки знецінюється. Здавалося б Лавра переживає розквіт, обростає новими спорудами і собором, але пустіє всередині. Не кількістю людей, а якістю. Наростаюча помпезність служб і свят це не більше ніж спроба затулити собою і своєю персоною все що було до.
Ми терпимо коли нас обзивають, смиряють, коли годують неякісною їжею через те що на пересмаженій олії готують і ми псуємо шлунково-кишковий тракт, зриваємо спини, руки і ноги на безкінечних погрузках-розгрузках, будуванні-розбиранні та іншій рабській праці. Ми прийшли сюди вмерти, щоб ожити з воскреслим Христом. Але тепер ми бачимо, що нас хочуть і позбавити цього. Яким чином? Дуже просто. У нас вибивають з-під ніг орієнтир який веде до Христа. Уже два тижні як палиться, горить в котельні наша бібліотека. Горять не тільки нові книги, а горять і стародруки. Видання вже неіснуючої нашої, Почаївської типографії 18 сторіччя. Горять тільки через те, що вони уніатські. Ними ніхто не користується на службах, вони лежать в хранилищі, але є одна чітка установка. Ніщо і ніхто не повинен нагадувати що в монастирі був хтось хто більш сяяв чеснотами від владики Володимира.
З його благословіння десять іноків на чолі з ієромонахом Никодимом Шамайлом два тижні перебирають і палять всю бібліотеку.
Раритети, які зберігали і примножували ціною власного життя і здоров`я в невтомній праці наші покійні наставники. Тепер ми не зможемо піти в бібліотеку і потримати в руках дореволюційний томик. В усьому світі люди бережуть культурну спадщину, а в нашій обителі це все палиться в угоду прихотям однієї людини.
Де ми маємо черпати настанови чернецького життя, в бібліотеці чи в інтернеті? В творах святих отців завжди монахи черпали мудрість, росли духовно, збагачували себе і весь світ. Кого збагатив цим діянням наш намісник? Він задовольняє свою гординю і амбіції ціною спасіння і духовного росту братії, ціною втрат які в цьому понесла вся наша Церква, адже це не просто загально-церковне надбання, а й загальнонародне.
І це ми розповіли тільки про бібліотеку, а ще є ризниця, ще є храми та архітектурний комплекс, ще інші сторони життя такі як наші монастирські традиції, які перервались в недавні часи.
«Звертаємось до Вас, як можливо до останньої церковної інстанції. Хочемо донести до Вас стан справ в нашій обителі. Вже багато років ми терпимо знущання словесні, моральні, а деколи й рукоприкладство від намісника. Можливо так треба виховувати нас в послусі ігумену перетворюючи «ветхого человека» в нового, оновленого у Воскреслому Христі.
Кожен з нас прийшов в монастир стати кращим, перемогти фізичне духовним, підкорити плоть духові. Ми прийшли в старовинне, намолене місце де віками сяє слава Пресвятої Богородиці в Її Чудотворній Стопі та Чудотворній Іконі. Де в давні часи прославився преподобний Іов, а новітні преподобний Амфілохій. В місце, яке відстоювали і будували потом і кров`ю монахи. Були вчені монахи, богослови, визначні діячі відомі далеко за Почаєвом і Україною, і були також прості, які щодня іменем Божим Ісусовою молитвою перемагали диявола. Обитель наша росла і міцніла, збагачувалась духовно і матеріально.
Одним з головних, відомий промислів яким прославились Почаївські іноки було книгодрукування. Спочатку це рукописні книги, зокрема прп. Іов разом з монахами писав вручну книги, потім це лаврська друкарня яка була при Православних, уніатах і знову православних аж до І-ої Світової.
Ви знаєте, бо були намісником і застали живими тих монахів які відстоювали обитель при Хрущові, які подвизались ще за часів Польщі, народжених до появи радянського союзу. Люди які теплою вірою вчили духовно жити черпаючи мудрість в молитві і повчаннях Святих Отців, які вони читали і передавали молодшому поколінню монахів і мирянам під час проповідей і настановах сповіді.
Все, що віками збиралось в Лаврі і те що збереглось завдяки стоянню в вірі і любові до Бога наших наставників-отців сьогодні… не примножується, а навпаки знецінюється. Здавалося б Лавра переживає розквіт, обростає новими спорудами і собором, але пустіє всередині. Не кількістю людей, а якістю. Наростаюча помпезність служб і свят це не більше ніж спроба затулити собою і своєю персоною все що було до.
Ми терпимо коли нас обзивають, смиряють, коли годують неякісною їжею через те що на пересмаженій олії готують і ми псуємо шлунково-кишковий тракт, зриваємо спини, руки і ноги на безкінечних погрузках-розгрузках, будуванні-розбиранні та іншій рабській праці. Ми прийшли сюди вмерти, щоб ожити з воскреслим Христом. Але тепер ми бачимо, що нас хочуть і позбавити цього. Яким чином? Дуже просто. У нас вибивають з-під ніг орієнтир який веде до Христа. Уже два тижні як палиться, горить в котельні наша бібліотека. Горять не тільки нові книги, а горять і стародруки. Видання вже неіснуючої нашої, Почаївської типографії 18 сторіччя. Горять тільки через те, що вони уніатські. Ними ніхто не користується на службах, вони лежать в хранилищі, але є одна чітка установка. Ніщо і ніхто не повинен нагадувати що в монастирі був хтось хто більш сяяв чеснотами від владики Володимира.
З його благословіння десять іноків на чолі з ієромонахом Никодимом Шамайлом два тижні перебирають і палять всю бібліотеку.
Раритети, які зберігали і примножували ціною власного життя і здоров`я в невтомній праці наші покійні наставники. Тепер ми не зможемо піти в бібліотеку і потримати в руках дореволюційний томик. В усьому світі люди бережуть культурну спадщину, а в нашій обителі це все палиться в угоду прихотям однієї людини.
Де ми маємо черпати настанови чернецького життя, в бібліотеці чи в інтернеті? В творах святих отців завжди монахи черпали мудрість, росли духовно, збагачували себе і весь світ. Кого збагатив цим діянням наш намісник? Він задовольняє свою гординю і амбіції ціною спасіння і духовного росту братії, ціною втрат які в цьому понесла вся наша Церква, адже це не просто загально-церковне надбання, а й загальнонародне.
І це ми розповіли тільки про бібліотеку, а ще є ризниця, ще є храми та архітектурний комплекс, ще інші сторони життя такі як наші монастирські традиції, які перервались в недавні часи.
⬆️⬆️⬆️ Вимагаємо від Вас втрутитись особисто в стан справ, відсторонити владику від несення обов`язків намісника і забрати його з Лаври, очолити комісію по розбору всього об`єму тих проблем які є в монастирі. Про це вже почав гудіти інтернет, про це вже почали говорити люди не церковні.
Наостанок хочемо Вам нагадати слова Біблії проте, що за сиріт заступається Сам Бог, а ми сироти. Тому що той, хто мав стати нам батьком і наставником гірше відчима. Ви глава Української Церкви, Апокаліпсис називає глав Церков Ангелами. Ангел це служитель Божий, вісник, посланник який несе Мир.
Віримо, що Ваше втручання принесе Мир, який вже не один десяток років порушений в обителі. Але, якщо Ви проігноруєте цей лист ми будемо писати далі. В газети, інтернетресурси, високі кабінети на всіх щаблях влади, іншим релігійним лідерам та спільнотам як в Україні, а якщо буде потреба то й за її межами. Проте ми впевнені що до цього не дійде, а в церковно-правовому полі Ви як Предстоятель зможете навести порядок твердим словом і ділом. Віримо Вам як Божій людині!!!»
Наостанок хочемо Вам нагадати слова Біблії проте, що за сиріт заступається Сам Бог, а ми сироти. Тому що той, хто мав стати нам батьком і наставником гірше відчима. Ви глава Української Церкви, Апокаліпсис називає глав Церков Ангелами. Ангел це служитель Божий, вісник, посланник який несе Мир.
Віримо, що Ваше втручання принесе Мир, який вже не один десяток років порушений в обителі. Але, якщо Ви проігноруєте цей лист ми будемо писати далі. В газети, інтернетресурси, високі кабінети на всіх щаблях влади, іншим релігійним лідерам та спільнотам як в Україні, а якщо буде потреба то й за її межами. Проте ми впевнені що до цього не дійде, а в церковно-правовому полі Ви як Предстоятель зможете навести порядок твердим словом і ділом. Віримо Вам як Божій людині!!!»
Сергій Шумило віднайшов на Афоні українські стародруки:
«На Святій Горі Афон отримав унікальну можливість попрацювати з рідкісними українськими стродруками XVI - XVIII стт., які зберігаються тут у великій кількості в закритих монастирських книгосховищах. Зокрема, тут виявлено три невідомі раніше примірники Острозької Біблії (1581 р.) — першого повного друкованого українського видання Біблії церковнослов'янською мовою. На фото якраз тримаю один з таких примірників Острозької Біблії 1581 р. з афонської книгозбірні.
Всього у світі на сьогодні відомо бл. 350 збережених примірників Острозької Біблії. Тепер до цього переліку додалися ще три раніше невідомі екземпляри. Судячи з маргінальних записів на стародруках, вони належали українським афонським ченцям кін. XVI - поч. XVII ст. (всі ці маргіналії (деякі з них дуже унікальні) потребують окремого дослідження).
Окрім трьох примірників Острозької Біблії, у цій же монастирській книгозбірні, зокрема, зберігаються наступні стародруки, видані в XVI - XVII стт. в Київській Митрополії: Євангеліє (Вільно, 1575); О єдиній істинній вірі (Острог, 1588); Аделцфотес (Львів, 1591); Слова Василія Великого, Острог, 1594 (3 примірники); Маргарит Златоустого, Острог, 1595 (2 примірники); Учительне Євангеліє (Крилос, 1606 – видання єп. Гедеона Балабана); Повчання св. Іоана Златоустого (Острог, 1607); Граматика Смотрицького (Ев'є, 1619); Вертоград душевний (Вільно, 1620) – 2 примірники; Толкованія Златоустого на апостола Павла (Київ, 1623); Авва Дорофей і Лимонар/Цвітник (Київ, 1623); Житіє Варлаама і Йоасафа (Кутейнинський монастир, 1637); Учительне Євангеліє (Київ, 1637); Євангеліє (Вільно, 1644); Требник Петра Могили (Київ, 1646); Лексикон славено-роский Памви Беринди (Кутейнинський монастир, 1653); Діоптра альбо Зерцало духовне (Кутейнинський монастир, 1654, в одному книжковому тілі з "Рай мислений", Іверський монастир, 1659); Отечник Печерський (Київ, 1661); Небо нове з новими звездами (Львів, 1665); Мир Богу з человеком (Київ, 1669); Житіє св. Іоана Рильського (Київ, 1671) та інші. Також тут велика кількість (понад 60 примірників) українських стародруків XVIII ст.
В іншому афонському монастирі мені вдалося виявити такі стародруки XVII ст., видані в Київській Митрополії: «Лекарство на умисел» (Острог, 1607); «Діоптра альбо Зерцало» Віталія Дубенского (Вільно, 1612); «Іоана Златоуста» (Львів, 1614); «Вертоград душевный» інока Фікари Святогорця (Вільно, 1620); «Бесіди» Іоана Златоуста (Київ, 1623 та 1624); «Лексикон» Памви Беринди (Київ, 1627); «Тріодіон» (Київ, 1627 та 1632); Авви Дорофея (Київ, 1628); Номоканон (Київ, 1629); Акафистник (Київ, 1629 та 1677); Октоїх (Львів, 1630); Анфологіон (Львів, 1632); Часослов (Львів, 1642); Євангеліе (Львів, 1644); Требник Петра Могили (Київ, 1646); Акафистник (Львів, 1660); Патерик Печерський (Київ, 1661); «Меч духовний» Лазаря Барановича (Київ, 1666); Іннокентія Гизеля (Київ, 1669); Проповіді Антонія Радивіловського (Київ, 1676 та 1688); Анфологіон (Чернігів, 1678); Книга житія святих Димирія Туптала (Київ, 1689 та 1700); Апостол (Київ, 1695) та інші.
Це ще далеко не повний перелік... Особливо багато видань друкарні Києво-Печерської Лаври XVIII ст. Все це безцінні скарби української духовно-культурної спадщини, які зберігаються в закритих книгозбірнях афонських монастирів.
Велика кількість українських стародруків XVI – XVIII століть, що зберігаються на Афоні, засвідчує тісні контакти афонських монастирів з духовенством та чернецтвом Київської Митрополії, а також з українським козацтвом та козацькою старшиною (зокрема й гетьманами та кошовими отаманами Запорозької Січі), та духовно-культурні впливи Київської Церкви по всьому православному світу, зокрема й у світовому центрі православного чернецтва - на Святій Горі Афон. Це тема окремих подальших досліджень. І це є предмет нашої національної гордості.
Більш детально про це в наступних публікаціях.
Ця наукова експедиція на Святу Гору Афон стала можливою завдяки підтримці The British Academy та University of Exeter , за що висловлюю щиру подяку».
«На Святій Горі Афон отримав унікальну можливість попрацювати з рідкісними українськими стродруками XVI - XVIII стт., які зберігаються тут у великій кількості в закритих монастирських книгосховищах. Зокрема, тут виявлено три невідомі раніше примірники Острозької Біблії (1581 р.) — першого повного друкованого українського видання Біблії церковнослов'янською мовою. На фото якраз тримаю один з таких примірників Острозької Біблії 1581 р. з афонської книгозбірні.
Всього у світі на сьогодні відомо бл. 350 збережених примірників Острозької Біблії. Тепер до цього переліку додалися ще три раніше невідомі екземпляри. Судячи з маргінальних записів на стародруках, вони належали українським афонським ченцям кін. XVI - поч. XVII ст. (всі ці маргіналії (деякі з них дуже унікальні) потребують окремого дослідження).
Окрім трьох примірників Острозької Біблії, у цій же монастирській книгозбірні, зокрема, зберігаються наступні стародруки, видані в XVI - XVII стт. в Київській Митрополії: Євангеліє (Вільно, 1575); О єдиній істинній вірі (Острог, 1588); Аделцфотес (Львів, 1591); Слова Василія Великого, Острог, 1594 (3 примірники); Маргарит Златоустого, Острог, 1595 (2 примірники); Учительне Євангеліє (Крилос, 1606 – видання єп. Гедеона Балабана); Повчання св. Іоана Златоустого (Острог, 1607); Граматика Смотрицького (Ев'є, 1619); Вертоград душевний (Вільно, 1620) – 2 примірники; Толкованія Златоустого на апостола Павла (Київ, 1623); Авва Дорофей і Лимонар/Цвітник (Київ, 1623); Житіє Варлаама і Йоасафа (Кутейнинський монастир, 1637); Учительне Євангеліє (Київ, 1637); Євангеліє (Вільно, 1644); Требник Петра Могили (Київ, 1646); Лексикон славено-роский Памви Беринди (Кутейнинський монастир, 1653); Діоптра альбо Зерцало духовне (Кутейнинський монастир, 1654, в одному книжковому тілі з "Рай мислений", Іверський монастир, 1659); Отечник Печерський (Київ, 1661); Небо нове з новими звездами (Львів, 1665); Мир Богу з человеком (Київ, 1669); Житіє св. Іоана Рильського (Київ, 1671) та інші. Також тут велика кількість (понад 60 примірників) українських стародруків XVIII ст.
В іншому афонському монастирі мені вдалося виявити такі стародруки XVII ст., видані в Київській Митрополії: «Лекарство на умисел» (Острог, 1607); «Діоптра альбо Зерцало» Віталія Дубенского (Вільно, 1612); «Іоана Златоуста» (Львів, 1614); «Вертоград душевный» інока Фікари Святогорця (Вільно, 1620); «Бесіди» Іоана Златоуста (Київ, 1623 та 1624); «Лексикон» Памви Беринди (Київ, 1627); «Тріодіон» (Київ, 1627 та 1632); Авви Дорофея (Київ, 1628); Номоканон (Київ, 1629); Акафистник (Київ, 1629 та 1677); Октоїх (Львів, 1630); Анфологіон (Львів, 1632); Часослов (Львів, 1642); Євангеліе (Львів, 1644); Требник Петра Могили (Київ, 1646); Акафистник (Львів, 1660); Патерик Печерський (Київ, 1661); «Меч духовний» Лазаря Барановича (Київ, 1666); Іннокентія Гизеля (Київ, 1669); Проповіді Антонія Радивіловського (Київ, 1676 та 1688); Анфологіон (Чернігів, 1678); Книга житія святих Димирія Туптала (Київ, 1689 та 1700); Апостол (Київ, 1695) та інші.
Це ще далеко не повний перелік... Особливо багато видань друкарні Києво-Печерської Лаври XVIII ст. Все це безцінні скарби української духовно-культурної спадщини, які зберігаються в закритих книгозбірнях афонських монастирів.
Велика кількість українських стародруків XVI – XVIII століть, що зберігаються на Афоні, засвідчує тісні контакти афонських монастирів з духовенством та чернецтвом Київської Митрополії, а також з українським козацтвом та козацькою старшиною (зокрема й гетьманами та кошовими отаманами Запорозької Січі), та духовно-культурні впливи Київської Церкви по всьому православному світу, зокрема й у світовому центрі православного чернецтва - на Святій Горі Афон. Це тема окремих подальших досліджень. І це є предмет нашої національної гордості.
Більш детально про це в наступних публікаціях.
Ця наукова експедиція на Святу Гору Афон стала можливою завдяки підтримці The British Academy та University of Exeter , за що висловлюю щиру подяку».
Митрополит Олександр Драбинко жге:
«Нафан "великий композитор",
Вдруг возомнил, что инквизитор,
Взялся за старую работу:
Затеял он на ведьм охоту.
В Москве раскрыл свой грязный рот,
Что в УПэцэ - переворот!
И разошёлся не на шутку,
Под Балашова Коли дудку.
Кричит на лево и на право:
Тульчин ему - МА расправа!
Забыл видать сей тугодум,
Как ночью убегал из Сум!
Петровне ручки целовал,
Как лавру тихо обобрал,
В раскол ходил к автокефалам...
Всего не счесть - дерьма там валом.
И бегал бы он в пиджачке,
Да чистил, что лежит в толчке,
Если б не тот же Сабодан,
Ему вернул священный сан!
Ведь сей бродячий господин -
Шаталовки-деревни сын,
Впитал название сие!
По имени и житие!
И каялся Ионафан,
Что колдовал, вводил в дурман,
Что Кашпировским увлекался,
И экстрасенсом стать пытался.
Кирилл, однажды для прикола,
Назначил регентом Собора,
И то несчастное созданье,
Внушилось, что имеет Званье!
Когда МВ лежал в больнице,
Эта тульчинская телица,
В собраньи принял заявленье,
Чтоб дал МВ им обьясненье.
Теперь же сей церковный князь,
Вновь льёт на память МВ грязь.
Не раз святитель сокрушался,
Что фрукт сей УПэЦэ достался.
Взбодрился, вспомнил наш ревнитель,
Что он Руси святой спаситель!
Теперь подумайте вы сами,
Не климакс ли у тети Фани?!»
«Нафан "великий композитор",
Вдруг возомнил, что инквизитор,
Взялся за старую работу:
Затеял он на ведьм охоту.
В Москве раскрыл свой грязный рот,
Что в УПэцэ - переворот!
И разошёлся не на шутку,
Под Балашова Коли дудку.
Кричит на лево и на право:
Тульчин ему - МА расправа!
Забыл видать сей тугодум,
Как ночью убегал из Сум!
Петровне ручки целовал,
Как лавру тихо обобрал,
В раскол ходил к автокефалам...
Всего не счесть - дерьма там валом.
И бегал бы он в пиджачке,
Да чистил, что лежит в толчке,
Если б не тот же Сабодан,
Ему вернул священный сан!
Ведь сей бродячий господин -
Шаталовки-деревни сын,
Впитал название сие!
По имени и житие!
И каялся Ионафан,
Что колдовал, вводил в дурман,
Что Кашпировским увлекался,
И экстрасенсом стать пытался.
Кирилл, однажды для прикола,
Назначил регентом Собора,
И то несчастное созданье,
Внушилось, что имеет Званье!
Когда МВ лежал в больнице,
Эта тульчинская телица,
В собраньи принял заявленье,
Чтоб дал МВ им обьясненье.
Теперь же сей церковный князь,
Вновь льёт на память МВ грязь.
Не раз святитель сокрушался,
Что фрукт сей УПэЦэ достался.
Взбодрился, вспомнил наш ревнитель,
Что он Руси святой спаситель!
Теперь подумайте вы сами,
Не климакс ли у тети Фани?!»
У Черкасах під Будинком правосуддя перед початком судового засідання по справі митрополита УПЦ в Черкасах Феодосія містяни зібралися з плакатами.
о. Михаїл з УПЦ:
«Хочу скати декілька хороших слів на адресу Іонафана. Він сказав правду, що «страждав» не за Ім‘я Боже, а ім’я патріарха. Чим підтвердив, за чиє ім’я страждає УПЦ , її духовенство та віруючі.»
«Хочу скати декілька хороших слів на адресу Іонафана. Він сказав правду, що «страждав» не за Ім‘я Боже, а ім’я патріарха. Чим підтвердив, за чиє ім’я страждає УПЦ , її духовенство та віруючі.»
о. Василій Максимишинець, священник УПЦ на настоятель парафії у Бельгії про Іонафана:
«Несколько дней назад митрополит Тульчинский Ионафан (Винницкая обл), приговоренный к 5 годам заключения, оказался в России. Он был освобожден в рамках обмена на несколько украинских военнопленных и доставлен в Москву «на лечение».
Изначально новость вызывала двоякие чувства. Но вчерашнее видео владыки Иоанафана с патриархом Кириллом расставило все на свои места. В Москву забрали своего, пропели ему дифирамбы и вручили награду за верность.
Это не был побег от преследований украинской власти, а возвращение к тем, кого он по-настоящему считал своими.
Это чистое предательство украинского народа и украинской Церкви. Митрополит открыто признался, что в Украине он боролся за единство с РПЦ.
«Патриарх Кирилл - глава всей Русской Церкви, поэтому не посрамить ваше имя было моей задачей и моим сопротивлением злу».
Митрополит счастлив находиться «в святом месте со святейшим патриархом» - с человеком, который благословил войну, по благословению которого на оккупированных территориях российские правоохранители пытают мирных жителей и священнослужителей УПЦ.
Год назад митр. Ионафан присягал в любви к Украине и в своих стихах называл ее матерью. В своем видео-обращении он называл Украинскую Церковь независимой и цитировал блаженнейшего Онуфрия про объединение в любви к Украине.
Посмотрев два заявления митр. Ионафана, каждый может сам сделать выводы о его нравственности.
В этой истории я больше всего обеспокоен, как эта ситуация отразится на УПЦ. Своим поступком митр. Ионафан подтвердил обвинения украинских правоохранителей. Это удар по УПЦ и по всем невиновным клирикам, которые страдают от преследования.»
«Несколько дней назад митрополит Тульчинский Ионафан (Винницкая обл), приговоренный к 5 годам заключения, оказался в России. Он был освобожден в рамках обмена на несколько украинских военнопленных и доставлен в Москву «на лечение».
Изначально новость вызывала двоякие чувства. Но вчерашнее видео владыки Иоанафана с патриархом Кириллом расставило все на свои места. В Москву забрали своего, пропели ему дифирамбы и вручили награду за верность.
Это не был побег от преследований украинской власти, а возвращение к тем, кого он по-настоящему считал своими.
Это чистое предательство украинского народа и украинской Церкви. Митрополит открыто признался, что в Украине он боролся за единство с РПЦ.
«Патриарх Кирилл - глава всей Русской Церкви, поэтому не посрамить ваше имя было моей задачей и моим сопротивлением злу».
Митрополит счастлив находиться «в святом месте со святейшим патриархом» - с человеком, который благословил войну, по благословению которого на оккупированных территориях российские правоохранители пытают мирных жителей и священнослужителей УПЦ.
Год назад митр. Ионафан присягал в любви к Украине и в своих стихах называл ее матерью. В своем видео-обращении он называл Украинскую Церковь независимой и цитировал блаженнейшего Онуфрия про объединение в любви к Украине.
Посмотрев два заявления митр. Ионафана, каждый может сам сделать выводы о его нравственности.
В этой истории я больше всего обеспокоен, как эта ситуация отразится на УПЦ. Своим поступком митр. Ионафан подтвердил обвинения украинских правоохранителей. Это удар по УПЦ и по всем невиновным клирикам, которые страдают от преследования.»
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Отже, стало відомо, на кого обміняли засудженого громадянина рф митрополита УПЦ Іонафана Єлецьких.
Нагадаю, що обмін був здійснений при посредництві Ватикана.
Це двоє отців-редемптористів – о. Іван Левицький та о. Богдан Гелета, священники УГКЦ, яких 16 листопада 2022 року взяли у полон у Бердянську.
Понад рік і 7 місяців священники пробули у полоні.
Крім них, до України було повернуто ще 8 цивільних. В тому числі з білоруських тюрем.
Нагадаю, що обмін був здійснений при посредництві Ватикана.
Це двоє отців-редемптористів – о. Іван Левицький та о. Богдан Гелета, священники УГКЦ, яких 16 листопада 2022 року взяли у полон у Бердянську.
Понад рік і 7 місяців священники пробули у полоні.
Крім них, до України було повернуто ще 8 цивільних. В тому числі з білоруських тюрем.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Тисячі німців зібралися в парку, де банда ісламістів забила до смерті 20-річного польсько-грецького мігранта Філіппоса Цаніса за носіння хреста на грудях. Про це повідомляє портал Visegrad 24.
Філіппоса били з особливою жорстокістю. Він помер у лікарні.
Головний підозрюваний у вбивстві - 18-річний сирійський мігрант, який приїхав у Німеччину як прохач притулку.
Філіппоса били з особливою жорстокістю. Він помер у лікарні.
Головний підозрюваний у вбивстві - 18-річний сирійський мігрант, який приїхав у Німеччину як прохач притулку.