Відправили дорогому о. Сергію Ющику генератор для тих, з ким він їздив до Азовсталі рік тому. Від всіх нас дякуємо нашим друзям - UkraineTrustChain.
Далі- пряма мова о. Сергія:
«Дружба, народжена війною...
Так. Війна не тільки розділяє, а ще й єднає тих, чиї б шляхи не перетнулись в іншому житті. Рік тому на виїзді з Запоріжжя ми пересіли у великі автобуси зі сміливими водіями, котрі повезли нас на Азовсталь. Майже тиждень спільного життя, спільних переживань та вболівань нас здружили. І от, через рік після знайомства, ми зустрічаємося в Києві зі знайомим запоріжським автобусом і з одним зі сміливих водіїв, котрий нині уже боєць ЗСУ.
Свої захоплення водіями-героями я описував минулого року, а сьогодні мали можливість посидіти в тому автобусі, котрий був нам в Маріуполі і транспортом, і молитовною кімнатою, і трапезною, і місцем спілкування. От така дружба, народжена війною.
До воєнних друзів з порожніми руками в гості не ходять. Доземно вклоняюсь тим, хто допоміг в організації та доставці генератора для наших захисників. Як завжди, це багато людей: священики та віряни Української Православної Церкви Дніпропетровської та Волинської єпархії, ветеранський актив Української спілки ветеранів Афганістану, прихожани Воскресенського храму пам'яті загиблим та ветеранам Афганістану, і усі люди доброї волі.»
Далі- пряма мова о. Сергія:
«Дружба, народжена війною...
Так. Війна не тільки розділяє, а ще й єднає тих, чиї б шляхи не перетнулись в іншому житті. Рік тому на виїзді з Запоріжжя ми пересіли у великі автобуси зі сміливими водіями, котрі повезли нас на Азовсталь. Майже тиждень спільного життя, спільних переживань та вболівань нас здружили. І от, через рік після знайомства, ми зустрічаємося в Києві зі знайомим запоріжським автобусом і з одним зі сміливих водіїв, котрий нині уже боєць ЗСУ.
Свої захоплення водіями-героями я описував минулого року, а сьогодні мали можливість посидіти в тому автобусі, котрий був нам в Маріуполі і транспортом, і молитовною кімнатою, і трапезною, і місцем спілкування. От така дружба, народжена війною.
До воєнних друзів з порожніми руками в гості не ходять. Доземно вклоняюсь тим, хто допоміг в організації та доставці генератора для наших захисників. Як завжди, це багато людей: священики та віряни Української Православної Церкви Дніпропетровської та Волинської єпархії, ветеранський актив Української спілки ветеранів Афганістану, прихожани Воскресенського храму пам'яті загиблим та ветеранам Афганістану, і усі люди доброї волі.»
7 травня в нашій волоській парафії Дніпропетровської єпархії УПЦ прошли загальнопарафіяльні збори. Останні збори проходили більше 3-ох років тому.
Рішення, прийняті зборами, наступні:
1. З числа членів загальних парафіяльних зборів виключено 7 осіб, які припинили відвідувати богослужіння та приймати участь у житті парафії.
2. З числа членів загальних парафіяльних зборів виключено 6 осіб у зв'язку зі смертю.
3. В число членів загальних парафіяльних зборів включено 10 осіб, які постійно відвідують богослужіння та приймають участь у житті парафії.
4. Загальна кількість членів загальних парафіяльних зборів затверджена у кількості 50 осіб. На зборах були присутні 46 парафіян, з них онлайн - 9 осіб. До складу загальних парафіяльних зборів входить 3 священника.
5. Обговорили питання мови богослужіння. Вирішили:
Визначити основну мову богослужіння, як українську і розпочати процес українізації богослужінь в парафії.
Визначити, що при здійсненні богослужінь, як спільних, так і приватних, духовенство парафії використовуватиме українську мову богослужінь з 08 травня 2023 року.
За проханням, духовенство парафії може здійснювати приватні богослужіння на церковно-слов’янській мові.
Визначити, що перехід чтеців парафії на українську мову відбудеться після моменту, коли відповідні богослужбові тексти часослову, міней, октоїху, тріодій з’являться в бібліотеці парафії.
У зв’язку з тим, що як таковий, хор в парафії відсутній, а всі співи здійснюються всім зібранням парафіян, визначити, що перехід виконання співів під час спільних богослужінь на українську мову буде здійснений після організації необхідної кількості занять для навчання парафіян спільному злагодженому виконанню богослужбових текстів українською мовою.
Визначити, що при співі парафіянами єктеній українська мова використовуватиметься з 08 травня 2023 року.
Визначити, що в квітні місяці кожного року недільні богослужіння в парафії здійснюватимуться київським ізводом. Місяцем київського ізводу обрано квітень, тому що саме в квітні в загальноосвітніх школах на історії України вивчають київський ізвод і діти, після засвоєння матеріалу в школі, зможуть почути київський ізвод в храмі. А де-які зможуть на ньому і прочитати молитви.
Ось результати поіменного голосування по питанню мови богослужіння:
“за” - 38 осіб, що складає 76,0% від загального складу парафіян;
“проти” - 1 особа, що складає 2,0% від загального складу парафіян;
“утримався” - 7 осіб, що складає 14,0% від загального складу парафіян;
“відсутні” - 4 особи, що складає 8,0% від загального складу парафіян.
6. Про богослужбовий календар. Після гарячих дискусій богослужбовим календарем обрано новоюліанський. Тобто, тепер у Волоському святкуватимуть всі свята, які мають постійну дату святкування, за сучасним календарем: Різдво - 25 грудня, Хрещення - 6 січня і так далі. Пасха і всі свята, які підв'язані до неї (початок і кінець Великого посту, Вознесіння, Трійця) будуть святкуватися як і раніше.
Ось результати поіменного голосування по питанню календаря богослужіння:
“за” - 32 осіб, що складає 64,0% від загального складу парафіян;
“проти” - 4 осіб, що складає 8,0% від загального складу парафіян;
“утримався” - 8 осіб, що складає 16,0% від загального складу парафіян;
“не голосував” - 2 особи, що складає 4,0% від загального складу парафіян;
“відсутні” - 4 особи, що складає 8,0% від загального складу парафіян.
Нагадаю, що правилами Церкви питання мови богослужіння віднесено до компетенції саме загальних парафіяльних зборів, а не єпархіальних управлінь або митрополії. Також нагадаю, що більше 100 парафій в УПЦ (1,6% від загальної кількості), користуючись благословінням Блаженнійшого митрополита Онуфрія, давно вже відправляють богослужіння за новоюліанським календарем.
Рішення, прийняті зборами, наступні:
1. З числа членів загальних парафіяльних зборів виключено 7 осіб, які припинили відвідувати богослужіння та приймати участь у житті парафії.
2. З числа членів загальних парафіяльних зборів виключено 6 осіб у зв'язку зі смертю.
3. В число членів загальних парафіяльних зборів включено 10 осіб, які постійно відвідують богослужіння та приймають участь у житті парафії.
4. Загальна кількість членів загальних парафіяльних зборів затверджена у кількості 50 осіб. На зборах були присутні 46 парафіян, з них онлайн - 9 осіб. До складу загальних парафіяльних зборів входить 3 священника.
5. Обговорили питання мови богослужіння. Вирішили:
Визначити основну мову богослужіння, як українську і розпочати процес українізації богослужінь в парафії.
Визначити, що при здійсненні богослужінь, як спільних, так і приватних, духовенство парафії використовуватиме українську мову богослужінь з 08 травня 2023 року.
За проханням, духовенство парафії може здійснювати приватні богослужіння на церковно-слов’янській мові.
Визначити, що перехід чтеців парафії на українську мову відбудеться після моменту, коли відповідні богослужбові тексти часослову, міней, октоїху, тріодій з’являться в бібліотеці парафії.
У зв’язку з тим, що як таковий, хор в парафії відсутній, а всі співи здійснюються всім зібранням парафіян, визначити, що перехід виконання співів під час спільних богослужінь на українську мову буде здійснений після організації необхідної кількості занять для навчання парафіян спільному злагодженому виконанню богослужбових текстів українською мовою.
Визначити, що при співі парафіянами єктеній українська мова використовуватиметься з 08 травня 2023 року.
Визначити, що в квітні місяці кожного року недільні богослужіння в парафії здійснюватимуться київським ізводом. Місяцем київського ізводу обрано квітень, тому що саме в квітні в загальноосвітніх школах на історії України вивчають київський ізвод і діти, після засвоєння матеріалу в школі, зможуть почути київський ізвод в храмі. А де-які зможуть на ньому і прочитати молитви.
Ось результати поіменного голосування по питанню мови богослужіння:
“за” - 38 осіб, що складає 76,0% від загального складу парафіян;
“проти” - 1 особа, що складає 2,0% від загального складу парафіян;
“утримався” - 7 осіб, що складає 14,0% від загального складу парафіян;
“відсутні” - 4 особи, що складає 8,0% від загального складу парафіян.
6. Про богослужбовий календар. Після гарячих дискусій богослужбовим календарем обрано новоюліанський. Тобто, тепер у Волоському святкуватимуть всі свята, які мають постійну дату святкування, за сучасним календарем: Різдво - 25 грудня, Хрещення - 6 січня і так далі. Пасха і всі свята, які підв'язані до неї (початок і кінець Великого посту, Вознесіння, Трійця) будуть святкуватися як і раніше.
Ось результати поіменного голосування по питанню календаря богослужіння:
“за” - 32 осіб, що складає 64,0% від загального складу парафіян;
“проти” - 4 осіб, що складає 8,0% від загального складу парафіян;
“утримався” - 8 осіб, що складає 16,0% від загального складу парафіян;
“не голосував” - 2 особи, що складає 4,0% від загального складу парафіян;
“відсутні” - 4 особи, що складає 8,0% від загального складу парафіян.
Нагадаю, що правилами Церкви питання мови богослужіння віднесено до компетенції саме загальних парафіяльних зборів, а не єпархіальних управлінь або митрополії. Також нагадаю, що більше 100 парафій в УПЦ (1,6% від загальної кількості), користуючись благословінням Блаженнійшого митрополита Онуфрія, давно вже відправляють богослужіння за новоюліанським календарем.
Мене заборонили у служінні. Звісно, незаконно і по наклепу.
Подробиці - на сьогоднішньому вечірньому стрімі о 20.00 у моєму фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001981718431
Подробиці - на сьогоднішньому вечірньому стрімі о 20.00 у моєму фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001981718431
Безтолкові попи підтримують Веселого попа і засвідчують, що його заборона, нібито через те, що він на території Сарненської єпархії готував заколот і планував перехід у Константинопольський патріархат - то брехня і наклеп. Якщо хотіли заборонити, то треба було придумати, щось правдоподобніше....
https://www.dialogtut.org/my-spilkuyemosya-z-lyudmy-na-misczyah-bachymo-zminy-j-virymo-shho-vony-dadut-pozytyvni-rezultaty/
https://www.dialogtut.org/my-spilkuyemosya-z-lyudmy-na-misczyah-bachymo-zminy-j-virymo-shho-vony-dadut-pozytyvni-rezultaty/
#ДіалогТУТ
«Ми спілкуємося з людьми на місцях, бачимо зміни й віримо, що вони дадуть позитивні результати»
Протоієрей Сергій Прокопчук — про те, що собі думають «підписанти» і в якому напрямку працюють.
о. Олександр Сорокін пише:
«Утру же бывшу, совет сотвориша вси архиерее и старцы людстии на Иисуса, яко убити Его» (Мф. 27;1)
Висловлюю свою принципову та категоричну підтримку отцю Андрію Пінчуку, якого сьогодні заборонили у служінні та зняли з настоятельства.
Всі підстави - надумані та смішні. Одразу видно неприкрите бажання закрити рота справжньому священнику та християнину, який стоїть на стороні Євангельської Правди та є справжнім патріотом України.
Проросійське кодло у лавах керівництва УПЦ зводить з ним свої рахунки, а через нього з усіма нами, отцями-підписантами листа до Пентархії щодо суду над кривавим білокукольним антихристом - кирилом московським.
Ми їм як шило у одному місці.
Я був на зустрічі священників-підписантів у Сарненській єпархії, куди ми приїхали привітати з Днем народження нашого дорогого собрата о. Сергія Прокопчука.
Ми відслужили подячний молебень Господу Богу за іменинника та два дні провели разом, відпочиваючи та радіючи спілкуванням одне з одним в єднанні Христової любові.
І тут тобі справжнісінька Євангельська історія - одразу після вечері зрада та розправа над невгодним. Знайшли зручні підстави «яко да убити его».
Прикро, що справжніх священників, які прагнуть жити по Євангелію, утискають та забороняють, а сребролюбців, колаборантів та зрадників у панагіях покривають усіма можливими засобами.
Нічого, прийде й на них праведний Суд Божий. Хоча, він вже розпочався.»
«Утру же бывшу, совет сотвориша вси архиерее и старцы людстии на Иисуса, яко убити Его» (Мф. 27;1)
Висловлюю свою принципову та категоричну підтримку отцю Андрію Пінчуку, якого сьогодні заборонили у служінні та зняли з настоятельства.
Всі підстави - надумані та смішні. Одразу видно неприкрите бажання закрити рота справжньому священнику та християнину, який стоїть на стороні Євангельської Правди та є справжнім патріотом України.
Проросійське кодло у лавах керівництва УПЦ зводить з ним свої рахунки, а через нього з усіма нами, отцями-підписантами листа до Пентархії щодо суду над кривавим білокукольним антихристом - кирилом московським.
Ми їм як шило у одному місці.
Я був на зустрічі священників-підписантів у Сарненській єпархії, куди ми приїхали привітати з Днем народження нашого дорогого собрата о. Сергія Прокопчука.
Ми відслужили подячний молебень Господу Богу за іменинника та два дні провели разом, відпочиваючи та радіючи спілкуванням одне з одним в єднанні Христової любові.
І тут тобі справжнісінька Євангельська історія - одразу після вечері зрада та розправа над невгодним. Знайшли зручні підстави «яко да убити его».
Прикро, що справжніх священників, які прагнуть жити по Євангелію, утискають та забороняють, а сребролюбців, колаборантів та зрадників у панагіях покривають усіма можливими засобами.
Нічого, прийде й на них праведний Суд Божий. Хоча, він вже розпочався.»
Бочка комунізму от помийки СПЖ:
«Запрет Пинчука: почему сейчас и что дальше?
17 мая 2023 года митрополит Днепропетровский и Павлоградский Ириней запретил в служении священника Андрея Пинчука. Что будет дальше, предположить сложно. Но, учитывая характер Пинчука, скандала избежать не получится.
Пинчук, который сам называет себя «веселым попом», человек довольно известный, как в светских, так и в церковных кругах. Однако, эта известность связана не столько с его волонтерской деятельностью (тут он действительно проявил себя с лучшей стороны), сколько с его высказываниями в адрес священноначалия УПЦ и своих собратьев-священников.
Например, комментируя суд над митрополитом Кировоградским Иоасафом, Пинчук написал: «Наступні на черзі: Павло Лаврський, Феодосій Черкаський, Єлісей екс-Ізюмський, Іосіф екс-Роменський, Іонафан Тульчинський, Антоній Пухкан, Сергій Аніцой, Лука Запорізький. І Антоній Паканіч - вішенкою на цьому архієрейсько-колаборантському торті».
У Пинчука вообще много злобы на иерархов УПЦ. От него достается почти всем. Почему «почти»? Потому что, нигде и ни в одном посте он не высказался критически в адрес своего правящего митрополита Иринея. А вот в адрес членов Синода, пришедших к Зеленскому, Пинчук слова нашел: Що ви там стоїте і ляси точите? Помоліться вже, шо лі. А то Павло обіцяв почати молитися і так не почав. Акафіст візьміть «Прібавлєніє ума». Кажуть, що допомогає».
Митрополита Антония (Паканича) и митрополита Павла (Лебедя) отец Андрей особенно не любит. Им посвящены многие его посты и высказывания, приводить которые не имеет смысла (если хотите почитать - зайдите в телеграммной-канала Веселого попа).
Эта нелюбовь к указанным митрополитам, выливается у Пинчука в ненависть ко всему, к чему они имеют хоть какое-то отношение. Например, к Киево-Печерской лавре.
В то время, как простые верующие УПЦ уже около двух месяцев совершают молитвенное стояние у стен обители, когда они терпят нападки и оскорбления от врагов Церкви и Христа, Пинчук занимается тем, что «подливает масла» в огонь противостояния. Для него Киево-Печерский монастырь – это «московсько- гундяєвське кубло». И не надо думать, что это случайное выражение. Нет, по словам отца Андрея – «Лавра - це ракова пухлина на тілі УПЦ і на тілі всієї України. УПЦ з цією пухлиною вже нічого не може вдіяти».
Запрет: почему сейчас?
Можно вспомнить еще огромное количество высказываний Пинчука в адрес священников, епископов и простых мирян, можно вспомнить, как он «спрашивал» у СБУ почему отдельные представители духовенства УПЦ еще на свободе, или как он рассказывал о «преступных действиях» своих же собратий-священников, но и без этого ясно, что «веселий піп» давно и сознательно поставил себя вне Церкви. Остается только удивляться, почему его запрет последовал только сейчас?
В документе, опубликованном отцом Андреем, говорится, что основаниями для его запрета, а также освобождения от должности настоятеля храма в селе Волосское стали несколько факторов:
Деструктивные действия.
Неканонический действия.
Нарушение присяги священника.
Все эти «действия» связаны с проведением собраний духовенства в Сарненской и Киевской епархиях без благословениях правящих архиереев. Также, необходимо указать, что митрополит Ириней отреагировал на них только после того, как в епархиальное управление пришло письмо от Блаженнейшего Митрополита Онуфрия о поступках Пинчука.
То есть, подчеркнем, ни Предстоятель УПЦ, ни митрополит Ириней не посчитали нужным реагировать на слова «веселого попа». Почему? Потому что, такова позиция Блаженнейшего: «если тебя оскорбляют - терпи, а тот, кто оскорбляет - будет отвечать перед Богом».
Почему не запретили раньше?
Вспомните его слова на собрании духовенства Киевской епархии: «Мы люди и на нас много выливают грязи в эти дни… Что-то мы заслужили, потому что мы грешники, но большинство обвинений – надуманы, искусственно скомпонованы, фейки. Но мы терпим, благодаря Богу, потому что пострадать, будучи невиновным, – это, по слову апостола, большая честь. И за эти страдания Господь прощает нам многие грехи.
«Запрет Пинчука: почему сейчас и что дальше?
17 мая 2023 года митрополит Днепропетровский и Павлоградский Ириней запретил в служении священника Андрея Пинчука. Что будет дальше, предположить сложно. Но, учитывая характер Пинчука, скандала избежать не получится.
Пинчук, который сам называет себя «веселым попом», человек довольно известный, как в светских, так и в церковных кругах. Однако, эта известность связана не столько с его волонтерской деятельностью (тут он действительно проявил себя с лучшей стороны), сколько с его высказываниями в адрес священноначалия УПЦ и своих собратьев-священников.
Например, комментируя суд над митрополитом Кировоградским Иоасафом, Пинчук написал: «Наступні на черзі: Павло Лаврський, Феодосій Черкаський, Єлісей екс-Ізюмський, Іосіф екс-Роменський, Іонафан Тульчинський, Антоній Пухкан, Сергій Аніцой, Лука Запорізький. І Антоній Паканіч - вішенкою на цьому архієрейсько-колаборантському торті».
У Пинчука вообще много злобы на иерархов УПЦ. От него достается почти всем. Почему «почти»? Потому что, нигде и ни в одном посте он не высказался критически в адрес своего правящего митрополита Иринея. А вот в адрес членов Синода, пришедших к Зеленскому, Пинчук слова нашел: Що ви там стоїте і ляси точите? Помоліться вже, шо лі. А то Павло обіцяв почати молитися і так не почав. Акафіст візьміть «Прібавлєніє ума». Кажуть, що допомогає».
Митрополита Антония (Паканича) и митрополита Павла (Лебедя) отец Андрей особенно не любит. Им посвящены многие его посты и высказывания, приводить которые не имеет смысла (если хотите почитать - зайдите в телеграммной-канала Веселого попа).
Эта нелюбовь к указанным митрополитам, выливается у Пинчука в ненависть ко всему, к чему они имеют хоть какое-то отношение. Например, к Киево-Печерской лавре.
В то время, как простые верующие УПЦ уже около двух месяцев совершают молитвенное стояние у стен обители, когда они терпят нападки и оскорбления от врагов Церкви и Христа, Пинчук занимается тем, что «подливает масла» в огонь противостояния. Для него Киево-Печерский монастырь – это «московсько- гундяєвське кубло». И не надо думать, что это случайное выражение. Нет, по словам отца Андрея – «Лавра - це ракова пухлина на тілі УПЦ і на тілі всієї України. УПЦ з цією пухлиною вже нічого не може вдіяти».
Запрет: почему сейчас?
Можно вспомнить еще огромное количество высказываний Пинчука в адрес священников, епископов и простых мирян, можно вспомнить, как он «спрашивал» у СБУ почему отдельные представители духовенства УПЦ еще на свободе, или как он рассказывал о «преступных действиях» своих же собратий-священников, но и без этого ясно, что «веселий піп» давно и сознательно поставил себя вне Церкви. Остается только удивляться, почему его запрет последовал только сейчас?
В документе, опубликованном отцом Андреем, говорится, что основаниями для его запрета, а также освобождения от должности настоятеля храма в селе Волосское стали несколько факторов:
Деструктивные действия.
Неканонический действия.
Нарушение присяги священника.
Все эти «действия» связаны с проведением собраний духовенства в Сарненской и Киевской епархиях без благословениях правящих архиереев. Также, необходимо указать, что митрополит Ириней отреагировал на них только после того, как в епархиальное управление пришло письмо от Блаженнейшего Митрополита Онуфрия о поступках Пинчука.
То есть, подчеркнем, ни Предстоятель УПЦ, ни митрополит Ириней не посчитали нужным реагировать на слова «веселого попа». Почему? Потому что, такова позиция Блаженнейшего: «если тебя оскорбляют - терпи, а тот, кто оскорбляет - будет отвечать перед Богом».
Почему не запретили раньше?
Вспомните его слова на собрании духовенства Киевской епархии: «Мы люди и на нас много выливают грязи в эти дни… Что-то мы заслужили, потому что мы грешники, но большинство обвинений – надуманы, искусственно скомпонованы, фейки. Но мы терпим, благодаря Богу, потому что пострадать, будучи невиновным, – это, по слову апостола, большая честь. И за эти страдания Господь прощает нам многие грехи.
Telegram
Веселий піп
Що ви там стоїте і ляси точите?
Помоліться вже, шо лі.
А то Павло обіцяв почати молитися і так не почав.
Акафіст візьміть «Прібавлєніє ума».
Кажуть, що допомогає.
Помоліться вже, шо лі.
А то Павло обіцяв почати молитися і так не почав.
Акафіст візьміть «Прібавлєніє ума».
Кажуть, що допомогає.
Но когда человек хулит Бога… Бог этого не заслужил. Бог живит всякое дыхание, всякую живую душу и даже тех, кто является хулителями Его – они тоже оживляются благодатью Святого Духа».
То есть, до тех пор, пока Пинчук высказывался об архиереях, обзывая и высмеивая их, его в служении не запрещали - терпели. Но, когда «веселый поп» взял на себя смелость проводить собрания духовенства, принимать на них какие-то решения, обращаться к кому-то с заявлениями, его действия приобрели совершенно иной характер, став деструктивными и антаиканоническими.
Конечно, можно сейчас говорить о том, что даже за слова надо было запрещать Пинчука, потому что его высказывания вносили смущение в среду обычных верующих людей. Надо было. Хотя бы для того, чтобы он со своей злобой и ненавистью не стоял перед престолом Божиим, не приносил Безкровную Жертву, тем самым совершая смертный грех.
Господь говорит: «Итак, если ты принесешь дар твой к жертвеннику и там вспомнишь, что брат твой имеет что-нибудь против тебя, оставь там дар твой пред жертвенником, и пойди прежде примирись с братом твоим, и тогда приди и принеси дар твой» (Мф. 5, 23-24). Святитель Иоанн Златоуст, комментируя эти слова Христа, говорит: «Через все это Он показывает, что трапеза Господня не допускает к себе враждующих друг против друга. Да слышат это посвященные в таинства, но со враждою приступающие к алтарю».
То есть, нельзя служить Литургию, если ты враждуешь против кого-либо, если ты позволяешь себе оскорблять любого человека. Поэтому, Пинчука следовало бы запретить давно, но его терпели. Терпели через заслуги в качестве волонтера, через помощь фронту и беженцам. Но, даже благотворительная деятельность не может стать оправданием канонического бесчинства.
Что будет дальше?
Пинчук запрет свой не признает. Служить, скорее всего, он будет и после распоряжения митрополита Иринея. Возможен вариант с переходом в ПЦУ. Кстати, многие считают, что «веселый поп» именно по этой причине так жестко высказывался в адрес УПЦ - дескать, специально провоцировал запрет, чтобы перейти к Думенко с ореолом «мученика» и «страдальца за правду». Но, запретили-то его не за слова…
В любом случае, будет скандал, будут еще громкие слова, и кончится все тем, что Пинчук только еще больше выльет грязи на Церковь, в которой он получил священный сан.
Как человека его жалко. Хотелось бы, чтобы запрет стал для Пинчука ушатом холодной воды, который отрезвил бы его и вернул хоть в какие-то рамки приличия, подобающие священнику, а не гопнику. Но, честно говоря, надежды на это мало.»
Ну хоч пожаліли бідолагу. І на тому дякуємо.
То есть, до тех пор, пока Пинчук высказывался об архиереях, обзывая и высмеивая их, его в служении не запрещали - терпели. Но, когда «веселый поп» взял на себя смелость проводить собрания духовенства, принимать на них какие-то решения, обращаться к кому-то с заявлениями, его действия приобрели совершенно иной характер, став деструктивными и антаиканоническими.
Конечно, можно сейчас говорить о том, что даже за слова надо было запрещать Пинчука, потому что его высказывания вносили смущение в среду обычных верующих людей. Надо было. Хотя бы для того, чтобы он со своей злобой и ненавистью не стоял перед престолом Божиим, не приносил Безкровную Жертву, тем самым совершая смертный грех.
Господь говорит: «Итак, если ты принесешь дар твой к жертвеннику и там вспомнишь, что брат твой имеет что-нибудь против тебя, оставь там дар твой пред жертвенником, и пойди прежде примирись с братом твоим, и тогда приди и принеси дар твой» (Мф. 5, 23-24). Святитель Иоанн Златоуст, комментируя эти слова Христа, говорит: «Через все это Он показывает, что трапеза Господня не допускает к себе враждующих друг против друга. Да слышат это посвященные в таинства, но со враждою приступающие к алтарю».
То есть, нельзя служить Литургию, если ты враждуешь против кого-либо, если ты позволяешь себе оскорблять любого человека. Поэтому, Пинчука следовало бы запретить давно, но его терпели. Терпели через заслуги в качестве волонтера, через помощь фронту и беженцам. Но, даже благотворительная деятельность не может стать оправданием канонического бесчинства.
Что будет дальше?
Пинчук запрет свой не признает. Служить, скорее всего, он будет и после распоряжения митрополита Иринея. Возможен вариант с переходом в ПЦУ. Кстати, многие считают, что «веселый поп» именно по этой причине так жестко высказывался в адрес УПЦ - дескать, специально провоцировал запрет, чтобы перейти к Думенко с ореолом «мученика» и «страдальца за правду». Но, запретили-то его не за слова…
В любом случае, будет скандал, будут еще громкие слова, и кончится все тем, что Пинчук только еще больше выльет грязи на Церковь, в которой он получил священный сан.
Как человека его жалко. Хотелось бы, чтобы запрет стал для Пинчука ушатом холодной воды, который отрезвил бы его и вернул хоть в какие-то рамки приличия, подобающие священнику, а не гопнику. Но, честно говоря, надежды на это мало.»
Ну хоч пожаліли бідолагу. І на тому дякуємо.
Запрет в служении о. Андрея Пинчука – это «запрет» для всех священнослужителей и «отлучение» от причастия всех мирян нашей церкви, кто считает, что в настоящих исторических условиях совершенное отделение УПЦ от МП крайне необходимо, (без чего свободы страны не бывает). То есть всех тех, кто борются за духовную свободу церкви и кто полагает души свои за независимость Украины. Всех тех (украинцев), которые считают себя самостоятельным народом и желают ему полной свободы…
Вот такой «смелый» наш епископат. И это – Божие попущение за наши грехи. Прости и помилуй всех, Господи.
р.Б. Михаил. 18.05.2023г.
Вот такой «смелый» наш епископат. И это – Божие попущение за наши грехи. Прости и помилуй всех, Господи.
р.Б. Михаил. 18.05.2023г.
Служба Божа України викрила клірика Ізюмської єпархії УПЦ, який освячував російських військових під час окупації Ізюма, публічно виправдовував збройну агресію рф та воєнні злочини окупантів, публічно заявляв, що місцева релігійна громада підпорядковується виключно російській РПЦ.
У зв’язку з цим клірик за власної ініціативи написав листа помічнику московського патріарха Кирила з проханням надіслати «гумдопомогу» на окуповану частину регіону.
У подальшому фігурант використовував російські товари для забезпечення «лояльності» місцевого населення до загарбників.
Крім того, він неодноразово виступав перед камерами кремлівських пропагандистів, які приїздили до захопленого на той час Ізюма.
У своїх коментарях зловмисник дискредитував українських захисників, заперечував факти російської агресії та героїзував знищених рашистів.
Передайте митрополиту Онуфрію, щоб не вздумав його заборонити. Хай медальку якусь надішле йому.
У зв’язку з цим клірик за власної ініціативи написав листа помічнику московського патріарха Кирила з проханням надіслати «гумдопомогу» на окуповану частину регіону.
У подальшому фігурант використовував російські товари для забезпечення «лояльності» місцевого населення до загарбників.
Крім того, він неодноразово виступав перед камерами кремлівських пропагандистів, які приїздили до захопленого на той час Ізюма.
У своїх коментарях зловмисник дискредитував українських захисників, заперечував факти російської агресії та героїзував знищених рашистів.
Передайте митрополиту Онуфрію, щоб не вздумав його заборонити. Хай медальку якусь надішле йому.
о. Серафім Панкратов про заборону:
«АКТ БЕЗСИЛЛЯ
Що зазвичай роблять люди, які довели до межі банкрутства підприємство, або якусь галузь, або, як в нашому випадку, велику релігійну спільноту? І не спроможні визнати свою в цьому провину? Вони показово жорстко карають тих підлеглих, які наважуються відкрито говорити про їх деструктивне керівництво. Це дає їм змогу, хоч на короткий час, компенсувати відчуття власного безсилля, проявом "влади" над непокірними. Але це - завжди слабкий вибір, який тільки поглиблює кризу та робить ще більш явним безсилля керівників (приклад наслідків такого вибору - в першому коментарі).
Чи не дивно те, що вкрай авторитарний, розбещений багатством та всевладдям zетріарх Кіріл, терпів головного та не менш жорсткого критика о.Андрія Кураєва набага-а-а-а-ато довше, ніж смиренний митрополит Онуфрій - отця Андрія Пінчука? Ні, не дивно, а, нажаль, показово...
Але в випадку УПЦ сказати, що провина за нинішню кризу лише на тих, хто керував безпосередньо (тріумвірат митр.Онуфрій-митр.Антоній-Новинський), було б полу-правдою. Ще ширше - провина на тяжко хворій єпископській корпорації, ще ширше - на священиках й мирянах (так, і на мені теж), мовчазно підтримувавших системні хвороби, та в різній мірі їми вражених. Ці хвороби можна узагальнити так: церковне життя, побудоване на не-Євангельських засадах.
Моє співчуття особисто о.Андрію, громаді храму Архангела Михаїла с. Волоське, та всім, хто поважає о.Андрія.»
«АКТ БЕЗСИЛЛЯ
Що зазвичай роблять люди, які довели до межі банкрутства підприємство, або якусь галузь, або, як в нашому випадку, велику релігійну спільноту? І не спроможні визнати свою в цьому провину? Вони показово жорстко карають тих підлеглих, які наважуються відкрито говорити про їх деструктивне керівництво. Це дає їм змогу, хоч на короткий час, компенсувати відчуття власного безсилля, проявом "влади" над непокірними. Але це - завжди слабкий вибір, який тільки поглиблює кризу та робить ще більш явним безсилля керівників (приклад наслідків такого вибору - в першому коментарі).
Чи не дивно те, що вкрай авторитарний, розбещений багатством та всевладдям zетріарх Кіріл, терпів головного та не менш жорсткого критика о.Андрія Кураєва набага-а-а-а-ато довше, ніж смиренний митрополит Онуфрій - отця Андрія Пінчука? Ні, не дивно, а, нажаль, показово...
Але в випадку УПЦ сказати, що провина за нинішню кризу лише на тих, хто керував безпосередньо (тріумвірат митр.Онуфрій-митр.Антоній-Новинський), було б полу-правдою. Ще ширше - провина на тяжко хворій єпископській корпорації, ще ширше - на священиках й мирянах (так, і на мені теж), мовчазно підтримувавших системні хвороби, та в різній мірі їми вражених. Ці хвороби можна узагальнити так: церковне життя, побудоване на не-Євангельських засадах.
Моє співчуття особисто о.Андрію, громаді храму Архангела Михаїла с. Волоське, та всім, хто поважає о.Андрія.»
ПРО МОЮ ЗАБОРОНУ НА «ДУХОВНОМУ ФРОНТІ»
Що говорив священник УПЦ (МП), якому керівництво Церкви заборонило звершувати Богослужіння?
18 травня стало відомо, що Священника Дніпропетровської єпархії Української православної Церкви (в єдності з Московським патріархатом) протоєрея Андрія Пінчука, який часто критикує єрархів УПЦ (МП), заборонили у служінні за наказом предстоятеля УПЦ (МП) митрополита Онуфрія (Березовського).
Деякі священники УПЦ (МП) вже відреагували на цю заборону назвавши її “актом безсилля” керівництва їх Церкви.
Духовний Фронт України пропонує вашій увазі збірку висловів отця Андрія Пінчука, які відкривали правду на становище УПЦ (МП) і які не подобались керівництву цієї Церкви.
Отець Андрій широко став відомий серед ЗМІ у квітні 2022 року, коли ініціював збір підписів за трибунал над Московським патріархом Кірілом і закликали Предстоятелів Помісних Православних Церков “засудити військову агресію Російської Федерації проти України”.
Понад 400 кліриків УПЦ (МП) підписали цю ініціативу, що складає менш як 5% всього духовенства УПЦ (МП). Звернення не підписав жоден єпископ УПЦ (МП). Також двоє священнослужителів із Полтавщини відкликали свої підписи після тиску зі сторони місцевого митрополита УПЦ (МП) в Полтаві Філіпа. Очевидно, що вже тоді, рік тому, Пінчук став “поперек горла” деяким архієреям із УПЦ (МП).
Священник Андрій Пономаренко, який перейшов до ПЦУ і служить на Дніпровщині так відгукувався про Пінчука: “священик Дніпропетровської єпархії Андрій Пінчук — я його знаю вже дуже давно, ми з ним створювали один із перших на Дніпропетровщині православний духовно-освітній центр. І мені тоді доводилося навіть “гальмувати” його просто шалений темперамент (я був завучем того центра)… Сьогодні цей панотець вже врятував з-під обстрілів тисячі людей… А поряд є священнослужителі, які повторюють злочинну мантру, що єдність з МП дорівнює вірності Церкві Христовій…Так само і “підписанти” позову на Патріарха Кирила до Пентархії є людьми дуже різними. Є ті, хто сподіваються на рішучі дії єпископату УПЦ. Вони чекають обіцяного в кулуарах Архиєрейського Собору УПЦ після Світлої Седмиці, тобто завтра-післязавтра. Є ті, хто мають надію на двох-трьох єпископів, що відшукають в своїй християнській совісті мужність звільнитися від тиску корпоративного духа закритого кола архиєреїв, та очолять ініціативу низового священства… Тож, кожен чекає на своє…”.
Пізніше отець Андрій Пінчук розповідав, що позов про трибунал над Гундяєвим із соцмереж рухається до суду. Він додав, що після оголошення про збір підписів, на нього ніхто не тиснув. Але був тиск на його колег-священників РПЦвУ із інших єпархій: «У Криворізькій єпархії, в Полтавській, там місцеві митрополити тисли на священників (вони згодом відкликали свої підписи під позовом – ред.). Вони [митрополити] – просто бовдури і рускоміровци і все, нічим вони [свою позицію] не аргументують. Вони за путіна, тому вони тиснуть».
У червні 2022 року митрополит УПЦ МП у Львові Філарет (Кучеров) заявив, що не підтримав звернення священника УПЦ МП Андрія Пінчука, щодо церковного трибуналу над патріархом Московським Кирилом, бо це звернення ніхто всерйоз не розглядатиме.
У день важливого собору УПЦ (МП) в Феофанії, 27 травня 2022 року, Пінчук звертав увагу на те, що керівництво УПЦ МП повністю проігнорувало чесну процедуру обрання кандидатів на зібрання, яке має визначити подальшу долю Церкви. “Таку процедуру дотрималася лише 1 єпархія з 52. Те, що сьогодні проходитиме у Феофанії, можна сміливо назвати розширеними Архиєрейськими зборами або Собором. І це не є добре. Але наші архиєреї поки що до соборності не доросли. Боязно їм”, – писав тоді він.
Отець Андрій схвально висловлювався щодо предстоятеля ПЦУ в контексті засудження дій очільника РПЦ: «Ми цього листа відправили патріарху Константинопольському Варфоломію, ми його відправили в інші помісні церкви. Я хочу подякувати Блаженнішому митрополиту Єпіфанію, на останньому засіданні Синоду ПЦУ вони підтримали це звернення і погодилися, що потрібно вершити такий суд», – зауважив Пінчук.
Що говорив священник УПЦ (МП), якому керівництво Церкви заборонило звершувати Богослужіння?
18 травня стало відомо, що Священника Дніпропетровської єпархії Української православної Церкви (в єдності з Московським патріархатом) протоєрея Андрія Пінчука, який часто критикує єрархів УПЦ (МП), заборонили у служінні за наказом предстоятеля УПЦ (МП) митрополита Онуфрія (Березовського).
Деякі священники УПЦ (МП) вже відреагували на цю заборону назвавши її “актом безсилля” керівництва їх Церкви.
Духовний Фронт України пропонує вашій увазі збірку висловів отця Андрія Пінчука, які відкривали правду на становище УПЦ (МП) і які не подобались керівництву цієї Церкви.
Отець Андрій широко став відомий серед ЗМІ у квітні 2022 року, коли ініціював збір підписів за трибунал над Московським патріархом Кірілом і закликали Предстоятелів Помісних Православних Церков “засудити військову агресію Російської Федерації проти України”.
Понад 400 кліриків УПЦ (МП) підписали цю ініціативу, що складає менш як 5% всього духовенства УПЦ (МП). Звернення не підписав жоден єпископ УПЦ (МП). Також двоє священнослужителів із Полтавщини відкликали свої підписи після тиску зі сторони місцевого митрополита УПЦ (МП) в Полтаві Філіпа. Очевидно, що вже тоді, рік тому, Пінчук став “поперек горла” деяким архієреям із УПЦ (МП).
Священник Андрій Пономаренко, який перейшов до ПЦУ і служить на Дніпровщині так відгукувався про Пінчука: “священик Дніпропетровської єпархії Андрій Пінчук — я його знаю вже дуже давно, ми з ним створювали один із перших на Дніпропетровщині православний духовно-освітній центр. І мені тоді доводилося навіть “гальмувати” його просто шалений темперамент (я був завучем того центра)… Сьогодні цей панотець вже врятував з-під обстрілів тисячі людей… А поряд є священнослужителі, які повторюють злочинну мантру, що єдність з МП дорівнює вірності Церкві Христовій…Так само і “підписанти” позову на Патріарха Кирила до Пентархії є людьми дуже різними. Є ті, хто сподіваються на рішучі дії єпископату УПЦ. Вони чекають обіцяного в кулуарах Архиєрейського Собору УПЦ після Світлої Седмиці, тобто завтра-післязавтра. Є ті, хто мають надію на двох-трьох єпископів, що відшукають в своїй християнській совісті мужність звільнитися від тиску корпоративного духа закритого кола архиєреїв, та очолять ініціативу низового священства… Тож, кожен чекає на своє…”.
Пізніше отець Андрій Пінчук розповідав, що позов про трибунал над Гундяєвим із соцмереж рухається до суду. Він додав, що після оголошення про збір підписів, на нього ніхто не тиснув. Але був тиск на його колег-священників РПЦвУ із інших єпархій: «У Криворізькій єпархії, в Полтавській, там місцеві митрополити тисли на священників (вони згодом відкликали свої підписи під позовом – ред.). Вони [митрополити] – просто бовдури і рускоміровци і все, нічим вони [свою позицію] не аргументують. Вони за путіна, тому вони тиснуть».
У червні 2022 року митрополит УПЦ МП у Львові Філарет (Кучеров) заявив, що не підтримав звернення священника УПЦ МП Андрія Пінчука, щодо церковного трибуналу над патріархом Московським Кирилом, бо це звернення ніхто всерйоз не розглядатиме.
У день важливого собору УПЦ (МП) в Феофанії, 27 травня 2022 року, Пінчук звертав увагу на те, що керівництво УПЦ МП повністю проігнорувало чесну процедуру обрання кандидатів на зібрання, яке має визначити подальшу долю Церкви. “Таку процедуру дотрималася лише 1 єпархія з 52. Те, що сьогодні проходитиме у Феофанії, можна сміливо назвати розширеними Архиєрейськими зборами або Собором. І це не є добре. Але наші архиєреї поки що до соборності не доросли. Боязно їм”, – писав тоді він.
Отець Андрій схвально висловлювався щодо предстоятеля ПЦУ в контексті засудження дій очільника РПЦ: «Ми цього листа відправили патріарху Константинопольському Варфоломію, ми його відправили в інші помісні церкви. Я хочу подякувати Блаженнішому митрополиту Єпіфанію, на останньому засіданні Синоду ПЦУ вони підтримали це звернення і погодилися, що потрібно вершити такий суд», – зауважив Пінчук.