⬆️ Ми постали перед вибором: або бути витісненими з суспільного життя, в тому числі через втрату авторитету, через порушення нормального функціонування церковного організму в сфері управління, комунікації, якості євангельської місії, або ми знайдемо в собі сили підняти складні питання та разом зуміємо їх вирішити.
Використання принципів соборності — це саме той механізм, котрий створений Церквою для вирішення зазначених проблем.»
https://www.dialogtut.org/zavdyaky-dialogu-my-zmozhemo-dostojno-projty-shlyah-vyprobuvan-i-shhe-bilshe-zvelychyty-czerkvu-hrystovu/
Використання принципів соборності — це саме той механізм, котрий створений Церквою для вирішення зазначених проблем.»
https://www.dialogtut.org/zavdyaky-dialogu-my-zmozhemo-dostojno-projty-shlyah-vyprobuvan-i-shhe-bilshe-zvelychyty-czerkvu-hrystovu/
#ДіалогТУТ
Завдяки діалогу ми зможемо пройти шлях випробувань і ще більше звеличити Церкву Христову
Протоієрей Сергій Прокопчук — про те, що саме мають на увазі підписанти, коли просять скликати Собор УПЦ.
о. Іоан з УПЦ пише свої роздуми про провал православної місії:
«На днях прочитав в Євангелії про вино нове і міхи старі.
І прийшли такі цікаві думки
От дивився покоління синодалів, той же Паканич, Черкаський Феодосій та інші одногодки. Це ті люди які гоніння совка не помнять, а помнять в дитинстві пломбір і ковбасу по 2.20. І тут бачу ось такий психологічний момент більше.
Вони хочуть вернути ті часи, тільки без політики держатеїзму. Путін теж хоче восстановити совєцьку імперію, власне, чого він і почав цю війну в Україні, чому є конфлікт у Придністров
Так от получається, що люди, народжені в середині-кінці 60 - початку середині 70-их зараз бояться зрадити не москву, не патріарха, а себе самих, тобто тих дітей, які живуть всередині них і на пожовтіших фотографіях в альбомах. Коли були живі мама і тато, коли я мєлкій ходив з ними на каруселі на 1 травня і жував той самий пломбір. Вони не заточені будувати нове, а обернувши голову, вміють тільки ностальгірувати по тому, що безвозвратно пішло і вже не повернеться. Це люди, в яких немає майбутнього, а значить для них немає всього того, що сталося на початку 90-их рр. ХХ сторіччя. Для них, як і для держмашини РФ, розвал совка і незалежність України це "вимушена досада яку прийшов час виправити".
Чому в храмах або пенсіонери, які з дня на день помруть, або шизіки без довідки в переважній більшості? Тому що подібне тянеться до подібного. А де молодь? Нема і такими темпами не буде. Коли нарешті Православна Церква в Україні воз`єднається, то чи потрібна вона вже буде тим, хто звик жити без неї?
Я оце все сьогодні думав і від цих думок в мене просто відчай. Ми всі... УПЦ в першу чергу, також КП і УАПЦ, власне як і тепер ПЦУ провалили час свободи Церкви. Провалили повністю...
УГКЦ провалили частково, але багато чого встигли і встигають далі.
Цей час не провалили тільки протестанти...»
«На днях прочитав в Євангелії про вино нове і міхи старі.
І прийшли такі цікаві думки
От дивився покоління синодалів, той же Паканич, Черкаський Феодосій та інші одногодки. Це ті люди які гоніння совка не помнять, а помнять в дитинстві пломбір і ковбасу по 2.20. І тут бачу ось такий психологічний момент більше.
Вони хочуть вернути ті часи, тільки без політики держатеїзму. Путін теж хоче восстановити совєцьку імперію, власне, чого він і почав цю війну в Україні, чому є конфлікт у Придністров
ї, та інші більш чи менш заморожені сутчики на просторах колишнього соцтабору. Так от, вони бачать, що він благодєтєльствує церкву, а не тисне, і думають, що, якщо вони поможуть йому в Україні, то заживемо, як при брєжнєвському застої, тільки з новими фарбами і сучасними можливостями.
Росіянам це дуже сильно вливали у вуха багато років. Я вже говорив і ще раз розповім. Років 7 тому мені попався на очі серіал про Чорнобиль, який зняли в росії. Щось таке пригодницько-юнацько-фантастичне. Так от, там в кінці останньої серії є момент, коли головний герой прокидається в Припяті, а вона не зона відчуження, а квітуче місто. Такий собі рай на землі. Він підходить до міліціонера, який їсти пиріжок в папері, як колись продавали, і питає про те, який рік і чого не руїни і зона тут. Той сміється з нього і каже, що, мовляв, ти вчора перегуляв на дискотеці чи фантастики обдивився? Йди до дому спати. Так он він підходить до терміналу з інтернетом, який називається рунет, і вводить запит про аварії на атомних станціях і йому вибиває, що в США в 1987 році була аварія і взагалі США колапс і біднота, в Європі також і т.д. Це вливалось у вуха росіянам десятиріччя планомірно. Так от получається, що люди, народжені в середині-кінці 60 - початку середині 70-их зараз бояться зрадити не москву, не патріарха, а себе самих, тобто тих дітей, які живуть всередині них і на пожовтіших фотографіях в альбомах. Коли були живі мама і тато, коли я мєлкій ходив з ними на каруселі на 1 травня і жував той самий пломбір. Вони не заточені будувати нове, а обернувши голову, вміють тільки ностальгірувати по тому, що безвозвратно пішло і вже не повернеться. Це люди, в яких немає майбутнього, а значить для них немає всього того, що сталося на початку 90-их рр. ХХ сторіччя. Для них, як і для держмашини РФ, розвал совка і незалежність України це "вимушена досада яку прийшов час виправити".
Чому в храмах або пенсіонери, які з дня на день помруть, або шизіки без довідки в переважній більшості? Тому що подібне тянеться до подібного. А де молодь? Нема і такими темпами не буде. Коли нарешті Православна Церква в Україні воз`єднається, то чи потрібна вона вже буде тим, хто звик жити без неї?
Я оце все сьогодні думав і від цих думок в мене просто відчай. Ми всі... УПЦ в першу чергу, також КП і УАПЦ, власне як і тепер ПЦУ провалили час свободи Церкви. Провалили повністю...
УГКЦ провалили частково, але багато чого встигли і встигають далі.
Цей час не провалили тільки протестанти...»
Forwarded from Монолог.здєсь 😁
🙈🙈🙈 "Хочеш закрию очі на твої виступи проти москви і патріарха кіріла - облий брудом Пінчука!"
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Наш фонд «Помагаєм» привіз допомогу для переселенців, які мешкають в Одесі: продуктові та гігієнічні набори і підгузки на загальну вартість 355 тис грн.
о. Миколай Каров з Криворізької єпархії УПЦ пише про повернення до основ соборності:
«ПРОБЛЕМА СОБОРНОСТІ
Конференції як метод вирішення загальноцерковних проблем.
Є низка проблем, які можна вирішити запровадженням постійних конференцій різного рівня.
1. Духовенству гостро бракує програм підвищення кваліфікації. Це очевидно, священники залишені самі на себе і самі себе навчають, що може призводити, і часто приводить до спотвореного розуміння що є віра в Бога, і чим має жити Церква.
Серед багатьох світських професій цілком нормально, коли фахівці, час від часу, навчаються на різного роду з'їздах. Служіння Церкви – найважливіша справа і підвищення рівня професіоналізму – і це зрозуміло, оскільки від рівня знань і досвіду священника багато в чому залежить духовне зростання церковної громади. На загальні з'їзди духовенства можна запрошувати спікерів різного спрямування. В Церкві достатньо видатних діячів, які могли б робити найкорисніші доповіді, ділячись досвідом та проектами розвитку церковного життя. Такі збори є чудовою платформою для підвищення кваліфікації священства.
2. Немає механізму загальноцерковного обговорення проблем. Є питання та проблеми, але на загальному рівні їх обговорити, і тим більше вирішити, просто неможливо. Верхи неспроможні почути низи. Точніше, майже не існує засобу комунікації між простим духовенством та вищим церковним керівництвом. Такий стан справ приводить не до соборності Церкви, а до феодалізму.
Конференції різного рівня можна визначити як певною мірою неофіційну міжсоборну присутність, де можна розпочати обговорення церковних реформ і методів поліпшення життя церковних громад. Для початку проблеми обговорюються на рівні зборів благочинь. Потім ці питання обговорюються на загальних єпархіальних зборах, а далі – в митрополію.
3. Проблема спілкування.
Є криза спілкування між духовенством. Ми розучилися розмовляти один з одним, і втрачаємо бажання дискутувати та обговорювати найважливіші питання пастирства. Кожен вільний залишатися при своїй думці, що часто призводить до роз'єднаності, та різного роду поділів.
Конференції, де збираються священики та роблять доповіді, а в паузах неформально спілкуються – це чудовий метод, який реально може надихати та об'єднувати.
Зібралися, поговорили, поділилися досвідом, подивилися один на одного - і вже не чужинці. Штатні єпархіальні збори, здебільшого, з такими завданнями не справляються, бо немає достатнього простору для дискусії та неформального спілкування.
Запропонував би таку структуру з'їздів:
Що
А. Загальноцерковного рівня – 2 рази на рік
Б. Загальнопархіального рівня – 1 раз на квартал
В. Загальноблагочинного рівня – 1 раз на місяць
Як альтернатива очних з'їздів – онлайн-конференції.»
«ПРОБЛЕМА СОБОРНОСТІ
Конференції як метод вирішення загальноцерковних проблем.
Є низка проблем, які можна вирішити запровадженням постійних конференцій різного рівня.
1. Духовенству гостро бракує програм підвищення кваліфікації. Це очевидно, священники залишені самі на себе і самі себе навчають, що може призводити, і часто приводить до спотвореного розуміння що є віра в Бога, і чим має жити Церква.
Серед багатьох світських професій цілком нормально, коли фахівці, час від часу, навчаються на різного роду з'їздах. Служіння Церкви – найважливіша справа і підвищення рівня професіоналізму – і це зрозуміло, оскільки від рівня знань і досвіду священника багато в чому залежить духовне зростання церковної громади. На загальні з'їзди духовенства можна запрошувати спікерів різного спрямування. В Церкві достатньо видатних діячів, які могли б робити найкорисніші доповіді, ділячись досвідом та проектами розвитку церковного життя. Такі збори є чудовою платформою для підвищення кваліфікації священства.
2. Немає механізму загальноцерковного обговорення проблем. Є питання та проблеми, але на загальному рівні їх обговорити, і тим більше вирішити, просто неможливо. Верхи неспроможні почути низи. Точніше, майже не існує засобу комунікації між простим духовенством та вищим церковним керівництвом. Такий стан справ приводить не до соборності Церкви, а до феодалізму.
Конференції різного рівня можна визначити як певною мірою неофіційну міжсоборну присутність, де можна розпочати обговорення церковних реформ і методів поліпшення життя церковних громад. Для початку проблеми обговорюються на рівні зборів благочинь. Потім ці питання обговорюються на загальних єпархіальних зборах, а далі – в митрополію.
3. Проблема спілкування.
Є криза спілкування між духовенством. Ми розучилися розмовляти один з одним, і втрачаємо бажання дискутувати та обговорювати найважливіші питання пастирства. Кожен вільний залишатися при своїй думці, що часто призводить до роз'єднаності, та різного роду поділів.
Конференції, де збираються священики та роблять доповіді, а в паузах неформально спілкуються – це чудовий метод, який реально може надихати та об'єднувати.
Зібралися, поговорили, поділилися досвідом, подивилися один на одного - і вже не чужинці. Штатні єпархіальні збори, здебільшого, з такими завданнями не справляються, бо немає достатнього простору для дискусії та неформального спілкування.
Запропонував би таку структуру з'їздів:
Що
А. Загальноцерковного рівня – 2 рази на рік
Б. Загальнопархіального рівня – 1 раз на квартал
В. Загальноблагочинного рівня – 1 раз на місяць
Як альтернатива очних з'їздів – онлайн-конференції.»
МИТРОПОЛИТ ХАРКІВСЬКИЙ УПЦ ОНУФРІЙ
є ласником старовинного маєтку за адресою Бурсацький узвіз, 6 у м. Харків, якою він володіє через фірму “Лакі Траст”, серед співвласників якої значиться він і його рідний брат Яромир Легкий. Останній працював секретарем-референтом Харківської єпархії УПЦ і запам’ятався тим, що його близько десятка разів зупиняли за водінням у стані алкогольного сп’яніння.
22 липня на сторінці “Український Харків” у Facebook з’явилось повідомлення, що “прямо зараз у Харкові під приводом “реконструкції” у всіх на очах відбувається руйнування будівлі на одній із найдавніших вулиць міста – Бурсацькому узвозу”.
Дослідник Харкова та блогер Іван Пономаренко зауважив, що мова йде про будинок Штейфонів 1830-х років побудови по Бурсацькому узвозу, 6.
Як будинок виглядав раніше
“Його руйнують прямо зараз – просто так. Так, тих самих Штейфонів, майстрів капелюшного діла, їхня майстерня капелюхів була у дворі. На жаль, будівля не є пам’ятником архітектури, тому з нею можна робити що завгодно”, – зазначив Пономаренко.
“Будівництво не огороджене. Інформаційні щити відсутні. Сьогодні будівельників там не було. На місці дізналася, що будівельники з’являються зрідка. Кілька разів приїздила поліція і зупиняла роботи. Це ознака нахалстрою, значить зовсім ніяких дозвільних і проектних документів немає. Всі ми знаємо, як поліція уникає зупиняти незаконні роботи. Для будівництва висотки ділянка не придатна. До будинку літерою П примикає інша будівля, комунальна, там працює районний Зеленбуд, працівники якого і надали мені інфу як депутату. По факту питань більше ніж відповідей. Не відомо навіть, хто регулярно викликає поліцію”, – зазначила депутатка Гончарова у своєму дописі.
І про митрополитів- нестяжателів УПЦ.
є ласником старовинного маєтку за адресою Бурсацький узвіз, 6 у м. Харків, якою він володіє через фірму “Лакі Траст”, серед співвласників якої значиться він і його рідний брат Яромир Легкий. Останній працював секретарем-референтом Харківської єпархії УПЦ і запам’ятався тим, що його близько десятка разів зупиняли за водінням у стані алкогольного сп’яніння.
22 липня на сторінці “Український Харків” у Facebook з’явилось повідомлення, що “прямо зараз у Харкові під приводом “реконструкції” у всіх на очах відбувається руйнування будівлі на одній із найдавніших вулиць міста – Бурсацькому узвозу”.
Дослідник Харкова та блогер Іван Пономаренко зауважив, що мова йде про будинок Штейфонів 1830-х років побудови по Бурсацькому узвозу, 6.
Як будинок виглядав раніше
“Його руйнують прямо зараз – просто так. Так, тих самих Штейфонів, майстрів капелюшного діла, їхня майстерня капелюхів була у дворі. На жаль, будівля не є пам’ятником архітектури, тому з нею можна робити що завгодно”, – зазначив Пономаренко.
“Будівництво не огороджене. Інформаційні щити відсутні. Сьогодні будівельників там не було. На місці дізналася, що будівельники з’являються зрідка. Кілька разів приїздила поліція і зупиняла роботи. Це ознака нахалстрою, значить зовсім ніяких дозвільних і проектних документів немає. Всі ми знаємо, як поліція уникає зупиняти незаконні роботи. Для будівництва висотки ділянка не придатна. До будинку літерою П примикає інша будівля, комунальна, там працює районний Зеленбуд, працівники якого і надали мені інфу як депутату. По факту питань більше ніж відповідей. Не відомо навіть, хто регулярно викликає поліцію”, – зазначила депутатка Гончарова у своєму дописі.
І про митрополитів- нестяжателів УПЦ.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Митрополит Павло вийшов з під варти, заплативши 33,3 млн грн.
За сукупністю злочинів митрополита Тульчинського Іонафана Єлецьких засудили до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та сплатою 23 тис грн за судові експертизи.
Починаємо збирати мільйони для визволення і цього z-митрополита УПЦ.
Починаємо збирати мільйони для визволення і цього z-митрополита УПЦ.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Славно бо прославися!
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Мер Черкас Анатолій Бондаренко:
– Я досить часто спілкувався з покійним владикою Софронієм. Я заявляю сьогодні тим людям, які прийшли на його місце: якби був покійний владика Софроній тут, церква давно б уже перейшла, як зробив його рідний брат у Смілі. Наше завдання сьогодні – допомогти громаді це зробити, – сказав Бондаренко.
– Вони займаються тим, щоб зберегти свої приходи так звані, – сказав Бондаренко, додавши, що нещодавно у відео священнослужителі розповідали про “батальйон “Перлина”. – Батальйон “Перлина” вичистить вашу московську нечисть до останнього. Я був осторонь до цієї теми, але від сьогодні беру на себе зобов’язання очолити цю тему проти вас, проти московських агентів, які засіли тут і, прикриваючись рясою, збирають кошти з наших громадян.
Насамкінець він зазначив, що має документи, які підтверджують, що половина культових споруд УПЦ МП, збудованих у Черкасах, є незаконними.
– Готуйтеся, у Черкасах не буде московських попів. У Черкасах всі люди – проукраїнські, у Черкасах будуть молитися українською мовою, – резюмував Бондаренко.
Вітаємо z-митрополита Черкаського УПЦ Феодосія з повністю проваленою місією.
Так тримати!
Дайте хто-небудь Феодосію грамотку і медальку.
– Я досить часто спілкувався з покійним владикою Софронієм. Я заявляю сьогодні тим людям, які прийшли на його місце: якби був покійний владика Софроній тут, церква давно б уже перейшла, як зробив його рідний брат у Смілі. Наше завдання сьогодні – допомогти громаді це зробити, – сказав Бондаренко.
– Вони займаються тим, щоб зберегти свої приходи так звані, – сказав Бондаренко, додавши, що нещодавно у відео священнослужителі розповідали про “батальйон “Перлина”. – Батальйон “Перлина” вичистить вашу московську нечисть до останнього. Я був осторонь до цієї теми, але від сьогодні беру на себе зобов’язання очолити цю тему проти вас, проти московських агентів, які засіли тут і, прикриваючись рясою, збирають кошти з наших громадян.
Насамкінець він зазначив, що має документи, які підтверджують, що половина культових споруд УПЦ МП, збудованих у Черкасах, є незаконними.
– Готуйтеся, у Черкасах не буде московських попів. У Черкасах всі люди – проукраїнські, у Черкасах будуть молитися українською мовою, – резюмував Бондаренко.
Вітаємо z-митрополита Черкаського УПЦ Феодосія з повністю проваленою місією.
Так тримати!
Дайте хто-небудь Феодосію грамотку і медальку.