о. Кирило Говорун пише:
«19 мая митрополит Бердянский Ефрем запретил 4-х клириков своей епархии, а несколькими днями позже епископ Бердянский Лука той же юрисдикции РПЦ (не спрашивайте, как такое возможно), вменил эти запрещения якоже не бывшие. До сих пор игнорировались лишь меж-юрисдикционные запрещения, а теперь игнорируются и запрещения внутри-юрисдикционные. Институт запрещений окончательно стал якоже не бывшим. И это хорошая новость.»
«19 мая митрополит Бердянский Ефрем запретил 4-х клириков своей епархии, а несколькими днями позже епископ Бердянский Лука той же юрисдикции РПЦ (не спрашивайте, как такое возможно), вменил эти запрещения якоже не бывшие. До сих пор игнорировались лишь меж-юрисдикционные запрещения, а теперь игнорируются и запрещения внутри-юрисдикционные. Институт запрещений окончательно стал якоже не бывшим. И это хорошая новость.»
Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви від 23 травня 2023 року.
27 травня 2023 року виповнюється рік, як в місті Києві у Свято-Пантелеімонівському монастирі у Феофанії відбувся Собор Української Православної Церкви, який є найвищим органом церковного управління і скликається Предстоятелем Української Православної Церкви для вирішення принципових богословських, канонічних, богослужбових та пастирських питань. Цього ж дня тридцять один рік тому, відбувся й Харківський Архієрейський Собор, який відкрив нову сторінку в історії Православної України. Собор у Феофанії став відповіддю на непрості питання церковного життя, що виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України. Після тривалих конструктивних обговорень учасники Собору – архієреї, духовенство, чернецтво і миряни – ухвалили низку важливих рішень, зафіксованих у Постанові Собору.
Особлива увага була зосереджена на внесені доповнень і змін до Статуту про управління Української Православної Церкви. Зміни у Статуті не тільки розширили можливості Української Православної Церкви як самостійної і незалежної Церкви, але й стали переконливим аргументом для спростування численних наклепів і надуманих звинувачень, що лунали і, на жаль, ще продовжують лунати на адресу нашої Церкви. Крім цього, за результатами роботи Собору, в Києві відновлена стародавня практика варіння Святого Мира. Впродовж року після Собору розпочали свою діяльність понад 40 українських православних парафій закордоном, які на сьогодні об’єднані у Західноєвропейське вікаріатство Української Православної Церкви. Це також стало виконанням соборної ухвали про необхідність місії серед православних українців, які внаслідок війни вимушено опинились за межами Батьківщини, задля збереження ними своєї віри, культури, мови та православної ідентичності. Рік церковного життя засвідчив правильність рішень цього Собору Української Православної Церкви, який символічно відбувся рівно у тридцяту річницю історичного Харківського Архієрейського Собору. Адже саме на Харківському Соборі вперше у новітній історії ієрархи Української Православної Церкви засвідчили спроможність спільною духовною працею у благодаті Духа Святого знаходити правильні церковні рішення у відповідь на складні виклики сьогодення.
Дуже серйозним викликом і важким випробуванням для всіх нас стала війна, що більше як рік тому прийшла на нашу українську землю. З самого початку кровопролиття в усіх храмах та монастирях Української Православної Церкви безупинно підноситься молитва за Українську державу, її територіальну цілісність і наших воїнів, які нині виборюють суверенітет України. Наша Церква з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ на українську землю засудила цю кровопролитну війну, всіма можливими засобами долучилася до захисту Батьківщини та благословляє вірян захищати свою рідну Україну. Лише наша згуртованість, а не розділення, взаєморозуміння, а не приниження чи звинувачення, зможуть посіяти зерна миру, які у найближчому часі принесуть плід матеріального відновлення та духовного відродження України.
Нехай Всемилостивий Господь допоможе усім нам потрудитися заради перемоги, заради утвердження миру і проповіді любові. У сьогоднішній нелегкий час для нашої Батьківщини пам’ятатимемо слова Бога, які були сказані святому пророку Ісайї: не бійся, бо Я з тобою, не бентежся, бо Я — Бог твій, Я укріплю тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе десницею правди Моєї (Іс. 41:10).
27 травня 2023 року виповнюється рік, як в місті Києві у Свято-Пантелеімонівському монастирі у Феофанії відбувся Собор Української Православної Церкви, який є найвищим органом церковного управління і скликається Предстоятелем Української Православної Церкви для вирішення принципових богословських, канонічних, богослужбових та пастирських питань. Цього ж дня тридцять один рік тому, відбувся й Харківський Архієрейський Собор, який відкрив нову сторінку в історії Православної України. Собор у Феофанії став відповіддю на непрості питання церковного життя, що виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України. Після тривалих конструктивних обговорень учасники Собору – архієреї, духовенство, чернецтво і миряни – ухвалили низку важливих рішень, зафіксованих у Постанові Собору.
Особлива увага була зосереджена на внесені доповнень і змін до Статуту про управління Української Православної Церкви. Зміни у Статуті не тільки розширили можливості Української Православної Церкви як самостійної і незалежної Церкви, але й стали переконливим аргументом для спростування численних наклепів і надуманих звинувачень, що лунали і, на жаль, ще продовжують лунати на адресу нашої Церкви. Крім цього, за результатами роботи Собору, в Києві відновлена стародавня практика варіння Святого Мира. Впродовж року після Собору розпочали свою діяльність понад 40 українських православних парафій закордоном, які на сьогодні об’єднані у Західноєвропейське вікаріатство Української Православної Церкви. Це також стало виконанням соборної ухвали про необхідність місії серед православних українців, які внаслідок війни вимушено опинились за межами Батьківщини, задля збереження ними своєї віри, культури, мови та православної ідентичності. Рік церковного життя засвідчив правильність рішень цього Собору Української Православної Церкви, який символічно відбувся рівно у тридцяту річницю історичного Харківського Архієрейського Собору. Адже саме на Харківському Соборі вперше у новітній історії ієрархи Української Православної Церкви засвідчили спроможність спільною духовною працею у благодаті Духа Святого знаходити правильні церковні рішення у відповідь на складні виклики сьогодення.
Дуже серйозним викликом і важким випробуванням для всіх нас стала війна, що більше як рік тому прийшла на нашу українську землю. З самого початку кровопролиття в усіх храмах та монастирях Української Православної Церкви безупинно підноситься молитва за Українську державу, її територіальну цілісність і наших воїнів, які нині виборюють суверенітет України. Наша Церква з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ на українську землю засудила цю кровопролитну війну, всіма можливими засобами долучилася до захисту Батьківщини та благословляє вірян захищати свою рідну Україну. Лише наша згуртованість, а не розділення, взаєморозуміння, а не приниження чи звинувачення, зможуть посіяти зерна миру, які у найближчому часі принесуть плід матеріального відновлення та духовного відродження України.
Нехай Всемилостивий Господь допоможе усім нам потрудитися заради перемоги, заради утвердження миру і проповіді любові. У сьогоднішній нелегкий час для нашої Батьківщини пам’ятатимемо слова Бога, які були сказані святому пророку Ісайї: не бійся, бо Я з тобою, не бентежся, бо Я — Бог твій, Я укріплю тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе десницею правди Моєї (Іс. 41:10).
Синод зібрався, щоб митрополити разом з друзями провели час і затвердили оцю молитовку про атєчєство, землю і страну нашу.
Звісно, за Україну ніхто молитися не збирається.
Бо України на думку авторів цього літургічно-богослужбового вбожества, не існує.
Бо Україна, по думці авторів цієї молитви - неслухняний шмат російської держави.
Звісно, за Україну ніхто молитися не збирається.
Бо України на думку авторів цього літургічно-богослужбового вбожества, не існує.
Бо Україна, по думці авторів цієї молитви - неслухняний шмат російської держави.
Ось ще одне прохання на єктеньї, яке, на жаль, синодом затверджене не було:
«Ще молимося і за служителів Української Церкви нашої, що зібранням своїм потрясли сонний синод, і правлячих та вікарних. Щоб і надалі вони спонукали до ревності в ділі збереження віри Христової на землі Українській, з радістю звершуючи труд пастирський та опіку над всіма вірними. Щоб ні «заборони», ні «виверження» і ніяка інша архієрейська примха не розділили їх від любові Божої. Аби під покровом Пречистої перебуваючи, стали вони світлом правди для світу, і славою Церкви Твоєї! Молимося всі, почуй і помилуй!
Господи, помилуй (тричі).»
«Ще молимося і за служителів Української Церкви нашої, що зібранням своїм потрясли сонний синод, і правлячих та вікарних. Щоб і надалі вони спонукали до ревності в ділі збереження віри Христової на землі Українській, з радістю звершуючи труд пастирський та опіку над всіма вірними. Щоб ні «заборони», ні «виверження» і ніяка інша архієрейська примха не розділили їх від любові Божої. Аби під покровом Пречистої перебуваючи, стали вони світлом правди для світу, і славою Церкви Твоєї! Молимося всі, почуй і помилуй!
Господи, помилуй (тричі).»
Дивлячись на сьогоднішнє засідання Синоду, дізналися, що у нас все просто чудово.
Ну, і слава Богу!
Один мінус: не обрали жодного нового архієрея. А так хотілося ще одного єпископа…
Жаль.
Правда, екс-Хмельницького митрополита Антонія Фіалко зробили вікарієм у митрополита Київського.
В Київській єпархії у київського митрополита ще не так багато вікарних єпископів - начебто, тільки 30.
У Київській області більше 1000 населених пунктів. По-моєму, ще якусь немаленьку кількість штук вікаріїв можна рукоположити.
Не синод, а радість духовна.
Ну, і слава Богу!
Один мінус: не обрали жодного нового архієрея. А так хотілося ще одного єпископа…
Жаль.
Правда, екс-Хмельницького митрополита Антонія Фіалко зробили вікарієм у митрополита Київського.
В Київській єпархії у київського митрополита ще не так багато вікарних єпископів - начебто, тільки 30.
У Київській області більше 1000 населених пунктів. По-моєму, ще якусь немаленьку кількість штук вікаріїв можна рукоположити.
Не синод, а радість духовна.
Пише священник о. Сергій:
«Черговий раз "гора народила мишу". Вкотре Синод УПЦ показав повну недієздатність, параліч думок і відсутність бачення майбутнього Цекви в контексті майбутнього країни.
Рік тому відбулась "Феофанія" яку тепер ліплять скрізь. Зібрались, прийняли рішення, молодці. Але яка з того користь, коли частина єпископату УПЦ і священики на місцях витирають ноги об цей собор а керівництво УПЦ не помічає цього.
Блаженніший та єпископат живуть у повній пітьмі знаючи правоту тільки свою. Кожен хто йде проти лінії керівництва залякується, запихається в якісь канонічні заборони, чиниться моральний тиск.
Багато проукраїнського духовенства потерпає від єпископів за свою патріотичну позицію. Робиться повний дурдом в головах, а звідти такі ж й рішення. Рішення які руйнують мабутнє і відправлять УПЦ в небуття...»
«Черговий раз "гора народила мишу". Вкотре Синод УПЦ показав повну недієздатність, параліч думок і відсутність бачення майбутнього Цекви в контексті майбутнього країни.
Рік тому відбулась "Феофанія" яку тепер ліплять скрізь. Зібрались, прийняли рішення, молодці. Але яка з того користь, коли частина єпископату УПЦ і священики на місцях витирають ноги об цей собор а керівництво УПЦ не помічає цього.
Блаженніший та єпископат живуть у повній пітьмі знаючи правоту тільки свою. Кожен хто йде проти лінії керівництва залякується, запихається в якісь канонічні заборони, чиниться моральний тиск.
Багато проукраїнського духовенства потерпає від єпископів за свою патріотичну позицію. Робиться повний дурдом в головах, а звідти такі ж й рішення. Рішення які руйнують мабутнє і відправлять УПЦ в небуття...»
«Духовенство наше здобуло собі славу, що отверезило народ і спільно з мирською інтелігенцією приводить його до самопізнання.
Слава за то нашому духовенству, дбаючому о долю народу, слава і тим людям всіх станів, що спільно працюють над луччою нашою долею.
Часи поезії минули вже – і для того треба братися до праці, щоб не було запізно.»
Іван Франко
Слава за то нашому духовенству, дбаючому о долю народу, слава і тим людям всіх станів, що спільно працюють над луччою нашою долею.
Часи поезії минули вже – і для того треба братися до праці, щоб не було запізно.»
Іван Франко
Отвечая на вопрос о «российских агентах влияния», глава Молдовы Майя Санду отметила, что «ясно, что часть церкви работает или в значительной степени поддерживает Россию, к сожалению, некоторые из них даже поддерживают войну».
«Видела, что церковь и глава церкви заявили, что они не поддерживают войну. То есть церковь представляет разные мнения. Есть люди в политике, есть люди вне политики, которые по-прежнему работают на Россию. Мы укрепляем наши институты, мы реформируем наши спецслужбы, мы разрабатываем новую стратегию безопасности страны, чтобы убедиться, что наше государство станет достаточно сильным, чтобы не позволить таким людям подорвать наше государство, наши усилия и наши интересы.»
Какая же она… прекрасная!
Будем молиться о сестре нашей Майе!
«Видела, что церковь и глава церкви заявили, что они не поддерживают войну. То есть церковь представляет разные мнения. Есть люди в политике, есть люди вне политики, которые по-прежнему работают на Россию. Мы укрепляем наши институты, мы реформируем наши спецслужбы, мы разрабатываем новую стратегию безопасности страны, чтобы убедиться, что наше государство станет достаточно сильным, чтобы не позволить таким людям подорвать наше государство, наши усилия и наши интересы.»
Какая же она… прекрасная!
Будем молиться о сестре нашей Майе!
Сьогодні відбувся також синод ПЦУ.
«У складі ПЦУ було утворено релігійну організацію «Свято-Троїцький Іонинський чоловічий монастир Київської Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», священноархімандритом якої був затверджений Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.»
Ну, то й що?
Зате синод УПЦ сьогодні молитовки про атєчєство затвердив.
«У складі ПЦУ було утворено релігійну організацію «Свято-Троїцький Іонинський чоловічий монастир Київської Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», священноархімандритом якої був затверджений Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.»
Ну, то й що?
Зате синод УПЦ сьогодні молитовки про атєчєство затвердив.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Мирної ночі, зайчики!
о. Георгій Гуляєв пише:
«Слава Богу за все!
З російського полону звільнено священника Ігоря Новосільського, настоятеля храму св.кн.Ольги с.Токарівка Херсонської області.
В серпні 2022 року окупанти заарештували священника УПЦ та кинули в Херсонське СІЗО. У листопаді, його разом з іншими в'язнями, вивезли на Лівобережжя.
Після 9 місяців перебування в умовах фізичного насилля та психологічного тиску, священник потребує лікування та реабілітації. За свідченням рідних, голод і тортури залишили рани на його здоров'ї. Але головне - він зараз в безпеці!»
«Слава Богу за все!
З російського полону звільнено священника Ігоря Новосільського, настоятеля храму св.кн.Ольги с.Токарівка Херсонської області.
В серпні 2022 року окупанти заарештували священника УПЦ та кинули в Херсонське СІЗО. У листопаді, його разом з іншими в'язнями, вивезли на Лівобережжя.
Після 9 місяців перебування в умовах фізичного насилля та психологічного тиску, священник потребує лікування та реабілітації. За свідченням рідних, голод і тортури залишили рани на його здоров'ї. Але головне - він зараз в безпеці!»
Цікаво, яка б була реакція Синоду та єпископату, якщо б, як і в молитві, затвердженій Синодом, про "Отечество наше.., землю нашу", в храмах перестали б в єктеніях та на Великому вході уточнювать, яких саме єпископів поминають, без називання імен та титулів: Єще помолімся о Господіне і отце нашем Блажєннєйшем мітрополітє землі нашей и господінє нашем (високо) преосвященнєйшем мітрополітє (архієпіскопє, єпіскопє) єпархіі нашєй? Ну і так же, мабуть, всім зрозуміло, які саме єпископи, яка єпархія?