«Я за мир, за дружбу і за любов».

Мої друзі, обізнані в лаврських справах, кажуть про те, що з усієї братії не менше 2/3 - гундяєвці і/ або путіністи, які не люблять/ ненавидять Україну.

Не думаю, що влада цього не знає.

І це відео - не виключення з правил, а норма мислення лаврських монахів.

Сергій Чапнін пише:

«Заседание синода УПЦ состоится завтра, в понедельник. Главный вопрос простой и сильно запоздавший: на каких условиях митрополит Павел готов уйти с должности наместника Киево-Печерской лавры?

Всем было бы лучше, если бы он ушел тихо и быстро, однако сам Павел "без крови" уходить не хочет и требует, чтобы одновременно митрополит Антоний (Паканич) отрекся от должности Управделами УПЦ. Но Антоний пока уходить никак не хочет. Затянет ли его Павел с собой в омут?

Однако интрига...»

Розпочалося та прямо зараз йде у резиденції предстоятеля УПЦ на території Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври засідання священного синоду Української Православної Церкви.

Засідання очолює блаженніший Онуфрій. Під час роботи священного синоду архієреї розглянуть поточні питання з життя Церкви.

А заодно, мабуть, поспоряться і про моє грішне недостоїнство.

Синод у повному складі прибув до Офісу Президента.

Нагадаю, що на передостаньому синоді точилися запеклі спори, чи потрібно спілкуватися зі владою. Частина ієрархів наполягала на створенні комісії у статусі синодальної задля перемовин з Офісом Президента. Більшість членів синоду, послухавши митрополита Антонія Паканіча, цю ідею відкинули. Мовляв, негоже синодальним небожителям опускатися до якогось там Президента України.

Бачимо, що щось змінилося.

Чи синодали порозумнішали, чи щось, мабуть, сталося за ці кілька місяців.

З Офісом Президента зустріч з ієрархами узгоджена не була. Може, Президента і немає на місці. Але показова фоточка вже гуляє мережею.

Краще пізно, ніж ніколи.

Антоній Паканіч не відстає.

Запилив вже хфоточку.

Пророкую, що Президент весь цей підсанкційний клуб не прийме. Хоч би прийшли без підсанкційних митрополитів. Так - ні. Забули, що незваний гість хуже митрополита Павла Лаврського.

Зате, впевнений, потім розішлють по всьому світові фоточку з приблизно таким текстом:

«Ми стояли під Офісом Президента 30 годин, просили і благали зустрітися, мучалися на холоді та вітру, але нас до Президента не пустили.

Поганий Президент, гонима церква!»

Якби домовилися про зустріч і відправили непідсанкційних митрополитів, які заплямили себе підтримкою руzкого міру, то, впевнений, Президент Зеленський би їх прийняв.

До синодалів вийшов працівник Офісу Президента і сказав, що готовий прийнятиїх заяву.

Но - ніт.

Синодали відповіли, що хочуть зустрітися персонально з Зеленським і передати йому звернення у руки.

Співробітник ОП пішов думати.

Стає все цікавіше.
Де мій поп-корн?

Я, звісно, нічого не тямлю в комунікаціях. У нас в УПЦ є тільки один інформаційний експерт - митрополит Климент Вечеря.

Але, якщо ви вже, крім притомних ієрархів, підтягнули до Офісу Президента гурток підсанкційних митрополитів - поцінувачів руzкого міру, то треба було все ж довершити композицію і нагнати із собою лаврський хор вєсталок під керівництвом о. Захарії. Ну, той хор, у якого звон пливе над росією.

Було б якось довершеніше. І веселіше. І хор би міг про звон співать, поки Президент не вийде.

А то непорядок.

Коли проросійські митрополити є, а їхній хор десь загубився.

Цікаво, що хоч Антоній Паканіч і не президент, а простий митрополит, я не зміг до нього додзвонитися, коли йому телефонував з рік тому на його прямий номер телефону.

Цікаво, що я так і не зміг потрапити на прийом до митрополита Онуфрія. Мені просто було відмовлено в аудієнції його оточенням.

І, думаю, наші митрополити не так сильно заклопотані, як Президент України. Але вони майже недоступні.

При цьому вони збираються потрапити до Президента України без попереднього письмового чи телефонного узгодження.

Що ви там стоїте і ляси точите?

Помоліться вже, шо лі.

А то Павло обіцяв почати молитися і так не почав.

Акафіст візьміть «Прібавлєніє ума».

Кажуть, що допомогає.

Голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент прокоментував заяву прессекретаря Президента Сергія Никифорова щодо того, що Президент України на сьогодні не запланував зустріч із представниками Української Православної Церкви.

«Нам дуже шкода, що держава уникає прямого контакту та діалогу зі значною частиною українського народу, яка є віруючими УПЦ. Нам дуже шкода, що держава артикулює перекрученими фактами про Українську Православну Церкву. Звинувачує УПЦ у всіх гріхах і при цьому не знаходить можливості пояснити свою позицію та зробити все, щоб розвивався діалог між Церквою та Державою Україна», – зазначив владика.

МОЖЕ, ТРЕ БУЛО ДОМОВИТИСЯ ПРО ЗУСТРІЧ?

Моя бабка в таких випадках завжди казала:
- Хто всрався?
- Невістка.

о. Кирил Говорун пише:

«Возможно, если бы не сидели в Раде в 2015-м, не пришлось бы стоять под Офисом президента в 2022. И тогдашнее сидение, и нынешнее стояние унизительны для церкви».

Синодальний майдан розійшовся. Палатки не ставили. Тільки пенопласт під ножки підкладали. Бо Антоній Паканіч, який, скоріш за все, і придумав цей синодальний майдан, нікого не попередив, щоб тепло вдягалися і взувалися та брали із собою термоси із чаєм.

Картинка вийшла зачьотна. Якраз для Соловйова і Скабєєвої.

​​ПІДСУМКИ СИНОДУ ВІД 20 БЕРЕЗНЯ

1. Виведений зі складу синоду митрополит Кримський Лазар – найвпливовіший сановник і найбільший зрадник і колаборант УПЦ. Правда, вивели його з недолугим і брехливим формулюванням «у зв’язку із неможливістю брати участь у засіданнях синоду». Брехливе це формулювання тому, що Лазар може приймати участь онлайн у засіданні синоду. Але він цього не бажає, бо зрадив УПЦ і пішов на співпрацю з російськими окупантами та, в односторонньому порядку оголосивши про вихід з УПЦ, перейшов під керівництво білокукольного московського чьорта.

Тебе будуть судити, високопреосвященний зраднику! Ти побіжиш разом з окупантами на росію і будеш переховуватися там, як і інші священнослужителі- колаборанти. Але тебе знайдуть. І будуть судити. І закінчеш ти своє життя у камері, а не у якомусь монастирі на спокої.

2. За власним бажанням звільнили з посад вікарія Київської митрополії та намісника Десятинного монастиря єпископа Гедеона. І знову – мерзенна брехня і бажання вигородити єпископа-колаборанта. Гедеона треба було звільняти не за станом здоров’я, як той написав у своїй заяві, а за те, що він у січні 2023 року, перебуваючи у Казані, публічно молився за російську владу та за російських солдатів, які вбивають і гвалтують українців.

Ну а ми всі починаємо поступово звикати до тієї брехні, яку народжує синод УПЦ - це зібрання павлінів в золотих клітках з ознаками зміненої свідомості і проданої кремлю совісті.

3. Синод ухвалив текст звернення до Президента України Володимира Зеленського. Ну, про це Пінопластове стояння біля Офісу Президента тільки ленивий не писав.

Коли роблять вони, а соромно нам.

4. Також Синод звернувся з посланням до вірних, затвердив ігумена та ігуменію двох монастирів в Одеській і Чернівецькій єпархіях, затвердив 2 тексти: однієї служби і одного акафісту.

5. По мені інформації немає. Чи то не встигли розглянути, чи то посміялися з тих, хто збирав підписи за моє виверження із сану, чи то і не збиралися це питання розглядати.

Попри всі козні, я залишаюся священиком, буду продовжувати нести своє служіння – словом і ділом.

Словом втіхи і словом гострим.

Справами добрими і милосердними.

ІНСАЙДИ СИНОДУ

«Журнал N 15 від 20 березня 2023 року:

СЛУХАЛИ: про «10 запитань» до єпископату та Синоду УПЦ від духовенства та мирян

УХВАЛИЛИ: не відповідати на «10 запитань» до єпископату та Синоду УПЦ від духовенства та мирян».

о. Кирил Говорун пише:

«По поводу обращения Синода УПЦ к Зеленскому. Слова по поводу свободы совести и прав человека подобраны правильно. Но церкви обычно вспоминают об этих категориях, только когда самих прижмет. А если не прижимает, то можно и не вспоминать, а если подвернется повод, то и поучаствовать в прижимании других. Поэтому обычно таким словам и не верят.»

ПРО ЛАВРУ

Коментар о. Кирила Говоруна:

«Дал сейчас комментарий Дождю. Основные мысли такие:

1. В Лавре есть три ипостаси УПЦ: монастырь, митрополия и духовные школы. От выселения больше всего пострадают студенты, которым, в отличие от монахов и особенно митрополитов с их недвижимостью, ехать особо некуда.

2. Для монастыря будет лучше всего, если митрополия отселится. Центры церковной администрации были всегда токсичными для монашеской жизни.

3. Лавра достаточно большая, чтобы на ее территории поместилось несколько монашеских общин, в том числе община УПЦ.

4. Я всегда агитирую за переход в ПЦУ, но этот переход может быть только добровольным. В нынешней ситуации монахи оказались перед дилеммой: оставаться в монастыре, но в составе ПЦУ, или уходить. Эта дилемма ложная. Монахи не должны переходить в ПЦУ, только чтобы остаться в Лавре. Это будет плохо и для монахов, и для ПЦУ. А еще хуже это будет для будущего меж-юрисдикционного мира в Украине.»

Сергій Чапнин пише:

«События в УПЦ 20 марта оставляют гнетущее впечатление. Сперва заседание синода, на котором митрополит Онуфрий не решился принять *единственно важное*, хотя и крайне запоздавшее решение – снять митр. Павла с должности наместника Киево-Печерской лавры. Было бы правильно снять одновременно и митр. Антония с должности Управделами. Судя по всему, пред синодом на этом «размене» настаивал и сам митр. Павел. Мол, если уходить, то вдвоем. И в этом есть своя логика: оба митрополита оказались под санкциями Зеленского, аналогом «иностранных агентов» в путинской России. Однако, хотя митр. Антоний и пребывает в тяжелой депрессии, но уходить никуда не собирается.
Подозреваю, что и сам митр. Онуфрий не так уж хочет избавляться от Павла. Если изгнание лаврских монахов действительно произойдет, то на Павла как наместника ляжет ответственность по дальнейшему содержанию 200 человек братии. Вероятнее всего деньги у Павла на это есть. Наверное, есть деньги и у Онуфрия, но с точки зрения Онуфрия лучше, чтобы Павел тратил свои деньги, а не укатил с ними неизвестно куда. Да, если смотреть с прагматической очки зрения, то для Онуфрия снимать сейчас павла – это стрелять себе в ногу. Впрочем, если не снимать Павла – это тоже стрелять себе в ногу. Получается, что выбор довольно простой: стрелять все равно придется, поэтому важно выбрать ногу, которую не жалко. Онуфрий выбрал не ту ногу, на которой повис и качается митр. Павел. И за этот выбор придется заплатить огромную цену.

Удивительно, что синод УПЦ промолчал по поводу Киевской духовной академии. Она в лавре занимает четыре корпуса. Это более 250 студентов и почти 50 преподавателей и сотрудников, постоянно проживающих в лавре. Как им быть? Куда податься? Синод решил об этом не думать и решений не принимать.

Главный документ, рожденный синодом, это обращение к президенту Зеленскому. Выглядит оно взвешенным и спокойным. Проблема соблюдения прав и свобод, прежде всего свободы вероисповедания, сформулирована правильно. Многие, в том числе и православные греки, как минимум с недоумением смотрят на действия правительства Украины. Однако голая констатация фактов и вряд ли поможет УПЦ. Нужны действия. Именно действий, а не слов многие, в том числе и политики, ждут сейчас от УПЦ.

Решение поехать на встречу с Зеленским прямо после заседания синода было воспринято с надеждой: этих переговоров ждали многие. Некоторое недоумение возникло после того, как выяснилось, что на встречу с Зеленским поехали все члены синода, включая двух «иноагентов» - Павла и Антония. Было ясно, что с ними Зеленский встречаться точно не будет. Еще более удивила информация о том, что члены синода более часа ожидают встречи на улице перед офисом президента. Первые сомнения, что встреча была хоть как-то подготовлена, появились именно в этот момент.

Далее всё превратилось в скверный анекдот. Спикер Зеленского сделал официальное заявление для СМИ, что никакой встречи с иерархами УПЦ он проводить не собирается. Синодалов приняли его помощники.
И получается, что никакого «политического процесса» нет. У митрополита Онуфрия и его синодалов есть наивное, а в нынешних обстоятельствах надо сказать жестче – идиотское, представление о том, с кем, как и когда они могу вступать в переговоры.

Всем уже очевидно, что УПЦ находится в полном административном коллапсе. Нет ни плана действий, ни представления о том, как строить переговорный процесс, ни своевременных, хотя бы тактических, оперативных решений.
Сегодня члены синода продемонстрировали полную, безнадежную беспомощность.»

ПІНОПЛАСТОВИЙ СИНОД

У понеділок серед дня
Якась така була фігня -
Всі синодали спохватились
І до Гаранта попросились.

Сиділи, встали і разом
Усі чекали на прийом.
А Президент не був на місці
Десь він катавсь по стольнім місті.

Діди в шапках преосвященні
На пенсію давно опріділенні
Стоять разом на пінопласті
Покаятись збираються у власті.

Чому святії, нашії владики,
Не чуєте попів і попадів ви крики?
Андрія хочете судити -,
Ви схаменіться так чудити!

Пройшла пора такому суду.
Щоб всі боялися вас з дуру!
Нічим не кращії ви нас -
Тепер моліться повсякчас.

СтоЇте ви на пінопласті
Й нема нічого в вашій власті!
Моліться крепко й через раз
Щоби не кинули ми вас!

У Господа усе прийнЯто,
Буде і в людях гарне свято -
Єдина Церква і свята
Всю Україну прославля!!!

Тепер терпіння наше кредо,
А ви не можете - й не треба!
Ми самі Господа просили -
І про питань, що десять, голосили!!!

Молились щиро й повсякчас,
Щоби війна минула нас -
Тепер у нас прості прохання,
А не якісь такі стояння!

Багато можна ще казати,
Але всім вам на нас начхати.
Ми Богу служим й Україні,
А ви сидіть собі в руїні!

Ой, Підписанти, дорогії,
Не Глазового наші мрії.
Простії люди ми разом
Молімося усі гуртом!

Автор - невідомий волинський протоієрей