🌞 Ніч Весни.

Вальборг, Вальпуружина ніч, Белтейн, Травнева ніч. У солярних календарях індоєвропейців з найдавніших часів було велике свято, яке випадає на перші дні травня. Ночі з останніх днів квітня на початок травня — час радості та оновлення, час, коли слабне межа між світами, час божественної присутності. По всій Європі наші предки проводили різні ритуали, влаштовували жертвоприношення Богам родючості, славили вічне Сонце, палили великі багаття та танцювали навколо них.

В германо-скандинавській традиції Вальборг символізує оновлення, пробудження природи та новий цикл життя. Вважається, що традиція сягає корінням до шанування богині родючості та любові Фреї. Германці в цей час палили багаття з мертвих гілок, щоб відлякати злих духів, спалити старе і відсвяткувати народження нового. До паління багаття додавалося споживання главлаксу — свіжого лосося, маринованого в солі, цукрі та кропі. Саме слово Valborg походить від того ж кореня, що й давньоскандинавські Valhall(a) і Val-kyrjor.

З кельтської традиції відомо про Белтейн — свято Бога Сонця та родючості Беленуса, якому друїди приносили жертви. На пагорбах розпалювали великі багаття гідні Бога Сонця, між яких проводили худобу для її очищення від хвороб та захисту у новому сезоні. Белтейн вважався порою приходу тепла та сприятливої погоди для майбутнього врожаю. Кельтське слово Beltane походить від того самого кореня, що й давньоанглійське Bældæg, ім'я Бальдра, сина Фрейї — від праіндоєвропейського *bʰel, "сяяти".

Слов'яни у Вальпуружину ніч традиційно палили великі багаття, в яких горіло високе Травневе дерево навколо якого танцювали люди. Подібна традиція зустрічається не лише у слов'ян, а по всій Європі. Коли вечір наближався до півночі, а вогонь слабшав — наставав час шукати квітуче вишневе дерево, під яке молодому хлопцеві слід було відвести свою наречену та поцілувати її там. Західні слов'яни напередодні Травневої ночі насипали на поріг пісок або траву, щоб злі духи не могли увійти до будинку, доки не перерахують усі піщинки або травинки.

В римській традиції вважалося, що в цей час пробуджується Добра Богиня родючості, здоровʼя та жіночності. Римляни збиралися на містерії, які починалися вдосвіта і закінчувалися в сутінках. З еллінської традиції відомо про звичай носити від дому до дому зелену гілку, прикрашену стрічками. Юнаки кладуть гілку біля будинку коханої дівчини. Якщо вона згодна вийти заміж — вона бере цю гілку до будинку.

Прихід семітського міфу з пустель Близького Сходу на землі священної Європи почав спотворювати містичну сутність цього європейського свята, замінюючи світло — темрявою. Час веселощів, бенкетів, та сім'ї перетворився на «бал князя темряви та його відьм», які літають небом з метою виклику гроз і дощів, затемнення Сонця, Місяця або зірок. Навіть це — є проявом спотворення європейських міфів, зокрема зі скандинавського язичництва відомо, як по небу мандрували Одін зі своїм Диким Гоном, і Фрейя, і Тор на колісниці.

☠️ @vallholl

Ганьба. Сєргєй Стерненко, обратітє вніманіє!

Тіпи взагалі в якомусь окремому світі живуть. Легалайз пукалок. Якби в цивільному кодексі були прописані шлюби унтерменшів — ніякого теракту в Києві взагалі і не було б. Так бачу.

☠️ @vallholl

🇺🇦 12 років тому ультрас футбольних клубів «Чорноморець» та «Металіст», активісти «Правого сектору», Самооборони та небайдужі громадяни ультраправих та націоналістичних поглядів стали на захист Одеси проти проросійських озброєних сепаратистів.

Одеса завжди була і залишається окремою мрією московитів, по сьогоднішній день частіше за все десь в інтернеті можна бачити тези по типу "Одесса — русский город". Того дня ці тези вийшли на вулиці міста. Невідомі в балаклавах, озброєні холодною та вогнепальною зброєю, з георгіївськими стрічками, знаменували прихід "русской вєсни". Все те саме, що й відбувалося в Донецьку з Луганськом, Харкові чи Маріуполі. Як і завжди, на захист свого міста від русского міра стали українці націоналістичних та патріотичних поглядів — ніяким іноземцям-мігрантам не було б цікаво, під яким прапором вони ходять.

Протистояння почалися у центрі міста на вулицях Грецькій, Дерибасівській, Грецькій площі, а згодом перейшли у гоніння озброєних прихильників Московії на Куликове поле, в Будинок профспілок, в якому вони сховались. Обидві сторони кидали «коктейлі Молотова». Сепаратисти обладнали у Будинку Профспілок вогневі точки, звідки вели прицільну стрільбу по проукраїнських активістах. Двоє активістів отримали вогнепальні поранення. Через деякий час у будівлі, в яку увірвалися сепаратисти, в результаті підпалу виникла пожежа, внаслідок чого загинуло декілька десятків осіб.

Ці всі дії були порушенням Кримінального кодексу України, з точки зору закону націоналісти були злочинцями. Але попри все, історія завжди тягліє до справедливості, і цього разу їй вдалося розставити все по своїх місцях. Сьогоднішній день — день, коли "Малоросії" не дали вийти до моря, день перемоги над сепаратистами в Одесі. Це день, коли полум'я сердець пасіонарних радикалів об'єдналося, та в прямому і переносному сенсі вирвалося на волю, щоб влаштувати Муспельхейм тим, хто прагнув утворення ще одної "народної республіки" на українській землі та здачі її московитам.

Також сьогодні варто віддати шану загиблим націоналістам, та згадати десятника «Правого Сектору» Ігора Іванова, який міг вижити, але помер через відмову у медичній допомозі у «Єврейській лікарні». Вічна пам'ять Ігору Іванову та Андрію Бірюкову — обоє загинули в той день. Хоч сепаратисти і мали вогнепальну зброю, але це не врятувало їх від об'єднаного гніву тих, хто захищав дім своїх предків. Події в Одесі — черговий приклад того, що домовленості, резолюції та меморандуми не працюють в сучасному світі належним чином. Справжню свободу та тривалий мир можуть забезпечити лише обвуглені рештки їх противників.

☠️ @vallholl