🎁 Здається, список для Санти до найближчого Різдва вже готовий.

У серпні рубрика #Хотіти обмежується однією книжкою, але задля неї треба відкорегувати назву. "ААААААА, хочу-хочу, просто зараз, давайте негайно, АААААААА!".

📕 А книжка ця виросла з колонок Джо Волтон про переможців та номінантів Г'юґо. 500+ сторінок про 50 років розвитку фантастики.

З #видайтеукраїнською шансів нема, але якщо це не мастгев, то я вже не знаю, що тоді саме.

PS: якшошо, Джо Волтон - це жінка, яка написала Among Others - одну з найпрекрасніших книжок з усього, що я читала, магічнореалістичну історію про дівчинку, яка бачила фей - і заразом такий собі репортаж про старі-добрі часи британського фендому. Г'юго за цей роман вона, до речі, отримала. І не тілько його. (Старенький вже пост про книжку - отут: https://bit.ly/2M5zSAB)

#СписокЦікавинок

Я почала складати черговий вішлист з новинок сезону - імені Форуму, хто б сумнівавсі - і серед них найяскравішою зіронькою сяє "Персеполіс". Собі поки що не замовляла (можливо, навіть і не буду - залишу як подарунковий варіант, є такий особливий списочок книжок), але всім щиро раджу, бо "Персеполіс" дуже крутий. А заразом надумала помріяти про те, серед яких книжок цьому виданню би класно стоялося на одній полиці.

Виявилося, що таких дуже багато, більшість варіантів - дуже неправдоподібні з точки зору #ВидайтеУкраїнською, тому вирішила трохи обмежити політ фантазії. Тож склала невеличкий перелік most wanted графічних романів (комікси-онгоїнги тихо заплакали в куточку), написаних жінками. А! І важливий момент - це ті, графічні романи, що я їх вже прочитала. Бо список нечитаних має очолювати Fun Home (ага, я все ще нє - в тому психологічна травма від ремонту винна).

І чого ж мені не вистачає для щастя?

https://goo.gl/hxYWQA

#КороткоПро п'ятий том пригод знаної драконознавиці леді Трент. Дуже коротко - це було прекрасно.

Ця жінка змусила мене сьогодні забути про обіцянку в найближчий вихідний нарешті написати притомний книжковідгук до блогу! І, як не дивно, ця жінка - то не Ізабелла, леді Трент - невтомна натуралістка-дослідниця драконів, а її творчиня Марі Бреннан.

Я трохи занудьгувала на четвертій книжці (хоча вона безмежна прекрасна тими частинами, котрі переспівують новітні археологічні теорії зразу кінця ХІХ століття на фентезійний лад), тому з п'ятою вирішила: хай там як, а цього року треба добивати. І це було офігенно. Останній пазлик ліг на своє місце, хвости, що ненав'язливо помахували уважним читачам ще з першої частини, нарешті отримали свої урочисті бантики, п'ять томів стали струнко, розправили плечі і дали нарешті змогу оцінити масштаби, деталізацію та рефрени наскрізного сюжету. /лунає захоплений вереск, крізь який прориваються поодинокі осмислені фрази, навроді "Та ж #видайтеукраїнською!"/

Це все ще було про наукову відвагу і нескінченний пошук, про прийняття себе й іншого (і трішки - іншого в собі), про буквально карколомні пригоди в екзотичних локаціях (цього разу - альтісторичний аналог Гімалаїв в умовах отвєточки за Опіумні війни - ні, в цьому світі їх не було, Бреннан по-іншому вивернулася) і ще карколомніші відкриття. Тільки цього разу було ще більше політики, ще більше лінгвістики та антропології, а вишенькою на торті слугує ідеальна ілюстрація принципу sic sunt dracones.

А ще, схоже, Тодд Локвуд малював Ізабеллу з Меггі Сміт, і я тепер мрію про екранізації, де вона начитуватиме закадровий текст.

#ПершийПогляд: цьогоріч вийшла нова книжка Джоан Гарріс - роман в казках. І проілюстрував подарункове видання Чарлз Весс. Тут мав би бути теґ #видайтеукраїнською, але, здається, на фентезійну Гарріс у нас ще не замахувались, включно з дилогією, де вона переповідає події Старшої Едди з точки зору Локі

Друзі із "Зоряної Фортеці" подивилися за нас церемонію нагородження Г'юґо і дбайливо занотували результати.

Марту Веллс я не читала, але романна нагорода цей цикл давно шукала.
"Імператриця Солі й Талану" (щось мені саме такий варіант перекладу ближчий) - не просто цікавий текст про стосунки старої імперії і нової сили на основі китайської історії (хоча, як на мене - англомовна аудиторія занадто захопилася антиколоніальними прочитаннями, там трохи складніше), а ще й дуже прикольно сконструйований, тому втішно, що експерименти з формою знаходять визнання.

Ну і за Урсулу Вернон/Т. Кінґфішер я з вереском радію завжди, бо її оповідання - чи не перше моє #ябпереклала (а дещо таки й переклала, просто друком воно не вийшло), а бойові печивка - довічна любов, #видайтеукраїнською, бо скільки вже можна! Власне, для української аудиторії сюжет про місто в облозі й те, що не існує занадто малого внеску в оборону, прозвучав би ще яскравіше за юних американських читачів.

Усі результати - тут: http://starfort.in.ua/page/hugo-award-2021

​​#КороткоПро дивний, але дуже красивий графічний роман за мотивами фінської міфології. Теґ #видайтеукраїнською йому цілком пасує, непогано вписалося б на полицю з виданнями від Видавництва.

"Жорстоко й поетично, химерно й хтонічно. Акварель і чорнило, міфологія й психологічно достовірні сімейні проблеми. "Оксі" - це щось на межі сайлентбуку та "класичнішого" графічного роману в тому сенсі, що тут є безтектові епізоди, які авторка не поспішатиме пояснювати, і... воно й не завжди треба і точно мало коли варто. І все це про те, як посеред лісу в родині ведмедів народжується шото таке... Дивне, небезпечне, шалено зворушливе.

А ще про те, звідки приходять тіні, що трапляється з тими, хто падає з небес, про те, як виживати в сім'ї, коли тебе не люблять, і як жити з дитиною, яка, сама того не розуміючи, здатна розтрощити все навколо, про те, куди приводить пісня і з якого огидного місива може прорости культура. Ну і взагалі-то це захмарно красивий, але дуже моторошний переспів космологічного міфу про протистояння Богині Неба та Смерті, в якому полонених не беруть та на collateral damage не зважають. І про незграбне не-ведмежа, яке з ведмежою не-грацією проломило стежку крізь це протистояння. "Мамо-мамо, ти ж мною пишаєшся, я зрозуміла, як робити м'ясо!" - бррр".