The Science Behind Deja Vu: Exploring the Neurophysiology of Familiarity

"That was our place, I found it first

I made the jokes you tell to her when she's with you…

Do you get déjà vu when she's with you?

Do you get déjà vu, huh?"

Well-well, buddy, our today’s post has started quite differently from most of them before thanks to the beautiful song of Olivia Rodrigo, and I should already ask you: "Did you find all this situation pretty familiar?". I mean, the name of the article, these lines from the song, your body position on a sofa or a chair... Does something make you feel like you were actually in a particularly similar situation before? It doesn’t matter if you have this sensation or not at the moment, but you definitely had it in the past. Let me introduce this shrouded-in-mystery neurophysiological process: that’s deja vu, my clever reader, and today I am going to deepen your knowledge of the peculiarities of the appearance of this feelingand the possible causes of its occurrence from the point of view of physiology.

How does it occur? The exact order of processes is pretty hard to investigate and recreate, but despite it, I’ve found newsworthy information on how the common sensation of deja vu forms. Deja vu, a feeling of having experienced something before, could be caused by a small malfunction in the brain's pathways that transmit sensory information to higher processing centres. Different pathways carry incoming sensory data, and a neurochemical event that affects the speed of transmission in one pathway only (such as a momentary depletion of neurotransmitters at a neuronal connection) could create the illusion of deja vu. This is because the brain combines information from different pathways to create a unified experience, and a slight delay or acceleration in one pathway relative to another could make the brain interpret the data as separate copies of the same practice. A similar explanation involves communication between the brain's two hemispheres. If incoming information travels directly to the dominant hemisphere for processing but also goes through the non-dominant hemisphere before reaching the dominant hemisphere, a delay in the fibres that transmit information between the hemispheres (through the corpus callosum) could also result in deja vu.

Actually, I hunted up the two gripping medical case reports, one of Darrin J Lee and another of Norbert Kovacs, that were written in 2009 to reveal this issue from the perspective of pathologies. Darrin reported a case where a teenager had seizures, deja vu, and olfactory auras that were resolved after an amygdalectomy. This demonstrated that the amygdala alone can cause these types of auras without involvement from other parts of the mesial temporal lobe. Kovacs provided a detailed account of treating hemidystonia using deep brain stimulation (DBS) to the globus pallidus. They noticed that DBS-induced deja vu was associated with increased blood flow in the right hemisphere mesial temporal structures, which they confirmed through imaging. Both reports suggest that the mesial temporal regions are involved in generating deja vu.

The early fascination with deja vu was due to the observation that individuals with temporal lobe epilepsy experienced it as part of their pre-seizure aura. Does it mean that rapid feelings of deja vu indicate temporal lobe epilepsy and cannot occur in completely healthy people? As might be expected, a frequent occurrence (more than 1-2 times per year) of such sensations may be caused by taking drugs, sudden seizure activity, stress, or migraines.

Well, it seems to be pretty comprehensible now; therefore, only one question remains to be answered: "How many times did you get deja vu last year?" 😏

Джерела

Авторка: @ast_jor

Дизайнерка: @velass

#engфаза

А ми вже почали лекцію!
Приєднуйтесь!
https://us04web.zoom.us/j/72676335214?pwd=LKDR7fZfPPbR3qQQP3FttUx2yB1EY7.1

💕 Кожну молоду людину хвилює, як зробити своє статеве життя приємним і безпечним. Часто відповіді на ці важливі запитання ми шукаємо в інтернеті, соцмережах чи біжимо за порадою до друзів. Але, погодьтесь, якщо мовою фактів говорить фахівець, то страх і незнання зникають. Саме тому ми запросили на розмову лікаря-інтерна, акушер-гінеколога, дослідницю, авторку гінекологічного проєкту, резидентку БФ Олени Пінчук Ярину Веретельник.

Ми поговоримо про інфекції, що передаються статевим шляхом, контрацепцію, підготовку до першого статевого акту. Буде цікаво й дуже комфортно!

📅 Зустріч відбудеться у форматі прямого ефіру в Instagram 1 липня о 17:30.

❗️Пам'ятай, що незручних питань не буває!

Любиш квести й хочеш круто провести один з найзагадковіших днів року— свято Івана Купала?🍃

МГО UkrTeenScience і Київський міський Будинок природи запрошує всіх охочих на захід "Зелений четвер: у пошуках квітки папороті".🌺

На учасників чекає квест, де всі шукатимуть ту саму квітку папороті й цікавий інтерактив.

З пошуками допомагатиме к.б.н, доцент кафедри біології рослин ННЦ "Інститут біології та медицини" КНУ імені Тараса Шевченка, флористка Баданіна Владислава Анатоліївна.

Але чи вдасться знайти рослину, про яку складено сотні легенд? І що переможе: містика чи наука? Перевіримо!
Буде цікаво й насичено! Такого у нас ще не було!

Коли? 6 липня о 14 годині.

Яка тривалість заходу? 2-2,5 години.

Де? Київський міський Будинок природи, вул. Рогнідинська, 3, м. Палац Спорту.

Для кого? Для усіх охочих школярів, студентів й молодих людей.

Вхід вільний, лише потрібно зареєструватися!

Поринь у містичну, ой, наукову атмосферу!👻

Ми впевнені, що серед наших підписників є майбутні біотехнологи, тому читайте уважно: зараз буде ідея для біотехнологічного стартапу.

Вирощуванням і розмноженням рослин в пробірці зараз вже нікого не здивуєш. Але цей метод можна застосовувати не лише для наукових цілей, а й для комерційного масштабного розмноження культурних та декоративних видів. По суті, за допомогою технологій in vitro можна не просто виростити, а і розмножити рослину з повним збереженням вихідного генотипу в будь-який сезон. Таке масштабне клонування має назву — мікроклональне розмноження.

Що ж нам потрібно для цього? По-перше, відібрати здорові рослини, які потрібно клонувати. Потім — ввести їх в асептичну культуру in vitro. На цьому етапі потрібно враховувати фотоперіод, інтенсивність світла та контролювати вологість.

Отримавши в лабораторних умовах культуру потрібної рослини, можна переходити безпосередньо до мікроклонального розмноження, а саме до стадії утворення пагонів. Щоб мати успіх, потрібно дуже ретельно підібрати живильні середовища та регулятори росту, що змусять рослини активно індукувати велику кількість пагонів. Щоб стимулювати утворення коренів, змінюють співвідношення фітогормонів в середовищі. От власне і все, залишилося акліматизувати нові рослини до природних умов та пересадити їх з живильних середовищ до теплиці.

Попри наявність багатьох переваг цього методу, таких як масштабність, швидке розмноження, незалежність від кліматичних умов, є ряд недоліків. Найбільші обмежувальні фактори, з яким ви можете зіштовхнутися  – це великі матеріальні затрати та пошук кваліфікованих співробітників.

Отже, користуючись мікроклональним розмноженням, з маленького шматочка рослини можна отримати десятки та сотні нових ідентичних організмів. Навіть за наявності недоліків, цей метод є доречним для розмноження рідкісних рослини та представників різних кліматичних зон.

Більш детально про підходи мікроклонального розмноження описано тут:

Iliev, Ivan & Gajdošová, A. & Libiaková, G. & Jain, Shri. (2010). Plant Micropropagation. 10.1002/9780470686522.ch1.
Duong Tan, Nhut & Nguyen, Trinh-Don & Nguyen, Vu & Nguyen, Thien & Dang, Thu Thuy & Nguyen Duy, Nguyen & Teixeira da Silva, Jaime. (2006). Advanced technology in micropropagation of some important plants.

Авторка: @r_yulia

Дизайнерка: @velaass

#біотехнології