Уявіть, що клітина - це надсучасний комп'ютер, а її ДНК — операційна система, яка безперервно керує життям організму. Цей мікросвіт щодня зазнає атак тисяч вірусів, які прагнуть не лише проникнути всередину клітини, а й перепрограмувати її роботу на власну користь.
Одним із таких «загарбників» є вірус папіломи людини (ВПЛ). Він здатний втручатися в регуляцію експресії генів клітини-господаря та створювати умови для її злоякісної трансформації.
Автор @nataliaree (Шкіра Наталія)
Дизайнер @cerulean_sun (Мурга Каріна)
Джерело: 1,
Одним із таких «загарбників» є вірус папіломи людини (ВПЛ). Він здатний втручатися в регуляцію експресії генів клітини-господаря та створювати умови для її злоякісної трансформації.
Автор @nataliaree (Шкіра Наталія)
Дизайнер @cerulean_sun (Мурга Каріна)
Джерело: 1,
❤5
Forwarded from UkrTeenScience🇺🇦
Поки триває підготовка до експериментів, ми зібрали трохи цифр про цьогорічний набір Science Mentoring. Готовий/а знайомитися? Гортай карусель вже зараз.
Цього року програма реалізується за підтримки KSE Foundation та фінансування STEM Talent Fund.
Фінансування надано в межах грантової програми Da Vinci Ukraine – ініціативи для розвитку STEM-освіти в Україні.
Цього року програма реалізується за підтримки KSE Foundation та фінансування STEM Talent Fund.
Фінансування надано в межах грантової програми Da Vinci Ukraine – ініціативи для розвитку STEM-освіти в Україні.
❤5
RAS - онкогени: ізоформи, мутації та клітинні функції
RAS - один із центральних регуляторів клітинного сигналінгу, який визначає, як клітина реагує на зовнішні стимули. У нормі він працює як молекулярний «перемикач», що точно контролює ріст, поділ і виживання клітин. Проте мутації в генах RAS порушують цей баланс: білок залишається постійно активним і безперервно передає сигнал проліферації. Це робить RAS одним із найважливіших онкогенів у людини та ключовим елементом у розвитку багатьох типів раку.
Автор @Anastasia_Gold1 (Палієнко Анастасія)
Дизайнер @cerulean_sun (Мурга Каріна)
для рубрики #онкогенетика
RAS - один із центральних регуляторів клітинного сигналінгу, який визначає, як клітина реагує на зовнішні стимули. У нормі він працює як молекулярний «перемикач», що точно контролює ріст, поділ і виживання клітин. Проте мутації в генах RAS порушують цей баланс: білок залишається постійно активним і безперервно передає сигнал проліферації. Це робить RAS одним із найважливіших онкогенів у людини та ключовим елементом у розвитку багатьох типів раку.
Автор @Anastasia_Gold1 (Палієнко Анастасія)
Дизайнер @cerulean_sun (Мурга Каріна)
для рубрики #онкогенетика
❤4
Привіт! Чи знаєте, як зараз дослідники визначають таксономічну приналежність того чи іншого організму?
Сьогоднішня систематика намагається побудувати таксономічне дерево так, щоб воно максимально відповідало еволюційному.
Споконвіку основним способом розділення на певні таксони та їхню ідентифікацію проводили за фенотиповими проявами, зокрема морфологічними. Однак цей метод має недоліки. Наприклад, є види-двійники, які візуально виглядають подібно, але генетично різні. Або вид може мати настільки високу мінливість протягом життєвого циклу, що його помилково можна занести до кількох видів. Це було поширено серед грибів, де статеву і нестатеву стадію помилково заносили до двох видів (так звані анаморфи і телеоморфи).
Тому сьогодні використовують переважно молекулярно-генетичні методи, де інструментом є молекулярні маркери, які базуються на послідовностях певних ділянок ДНК. Справа в тому, що чим раніше розійшлись популяції від спільного предка, тим більше різних мутацій накопичується у тому ж локусі, особливо якщо він не піддається активному природному добору. І саме за різницею у послідовностях визначають, наскільки таксономічно віддаленні організми. А знаючи частоту виникнення мутацій, яка є доволі сталою, то можна ще визначити, коли організми розійшлись, тому використовують для цього ще термін «молекулярний годинник». Також ці послідовності заносять у бази даних, що дозволяє потім ідентифіковувати той чи інший організм, порівнюючи результати секвенування із ними (так зване «генетичне штрихкодування» чи «ДНК-баркодинг»)
Автор: @euchromatin
Дизайнер @ukaralius
Джерела:
· doi:10.1038/s41564-021-00888-x
· Delimiting species in Basidiomycota: a review, Bin Cao Danny Haelewaters et al 2021
· doi:10.3389/fmicb.2022.847067
· DOI:10.1126/sciadv.abd0079
Сьогоднішня систематика намагається побудувати таксономічне дерево так, щоб воно максимально відповідало еволюційному.
Споконвіку основним способом розділення на певні таксони та їхню ідентифікацію проводили за фенотиповими проявами, зокрема морфологічними. Однак цей метод має недоліки. Наприклад, є види-двійники, які візуально виглядають подібно, але генетично різні. Або вид може мати настільки високу мінливість протягом життєвого циклу, що його помилково можна занести до кількох видів. Це було поширено серед грибів, де статеву і нестатеву стадію помилково заносили до двох видів (так звані анаморфи і телеоморфи).
Тому сьогодні використовують переважно молекулярно-генетичні методи, де інструментом є молекулярні маркери, які базуються на послідовностях певних ділянок ДНК. Справа в тому, що чим раніше розійшлись популяції від спільного предка, тим більше різних мутацій накопичується у тому ж локусі, особливо якщо він не піддається активному природному добору. І саме за різницею у послідовностях визначають, наскільки таксономічно віддаленні організми. А знаючи частоту виникнення мутацій, яка є доволі сталою, то можна ще визначити, коли організми розійшлись, тому використовують для цього ще термін «молекулярний годинник». Також ці послідовності заносять у бази даних, що дозволяє потім ідентифіковувати той чи інший організм, порівнюючи результати секвенування із ними (так зване «генетичне штрихкодування» чи «ДНК-баркодинг»)
Автор: @euchromatin
Дизайнер @ukaralius
Джерела:
· doi:10.1038/s41564-021-00888-x
· Delimiting species in Basidiomycota: a review, Bin Cao Danny Haelewaters et al 2021
· doi:10.3389/fmicb.2022.847067
· DOI:10.1126/sciadv.abd0079
❤5❤🔥1