Дослідники проводять експерименти з використанням різних експериментальних моделей, які можна класифікувати на два основних типи: in vivo та in vitro залежно від того, де проводяться дослідження та типу біологічної системи, що вивчається.

Що Таке Дослідження іn vivo?
"In vivo" походить від латинського терміна, що означає "в живому організмі". Експерименти in vivo проводяться всередині живого організму, наприклад, тварина або людина.
Іn vivo дослідження зазвичай проводяться на тваринах та включають клінічні випробування, починаючи від основних фізіологічних досліджень до складних досліджень хвороб, поведінки та екологічних взаємодій.

Приклад експерименту іn vivo.
Травень 2023р.Метаболізм in Vivo від 1,5-ангідро-д-фруктози до 1,5-ангідро-д-глюцитолу. Знаю, багато невідомих назв, але поясню, яка особливість цього дослідження. В ньому використовували мініпігів! 😱

Що Таке Дослідження іn vitro?
"In vitro" перекладається як "в склі" латинською мовою.
Експерименти in vitro проводяться в штучному стані поза живим організмом, як правило, в лабораторних умовах, таких як пробірка або чашка Петрі.

Приклад експерименту in vitro.
Екстракорпоральне запліднення.
ЕКЗ передбачає вилучення яйцеклітин з яєчників жінки, які потім запліднюються спермою. Ця техніка глибоко вплинула на сферу репродуктивної медицини, даючи надію незліченним парам, які стикаються з проблемами безпліддя.

Підсумовуючи, можна сказати, що дослідження in vitro мають багато переваг перед дослідженнями in vivo, такі як (1) жорсткий контроль хімічного та фізичного середовища, (2) зниження вартості (3) більш висока пропускна здатність та (4) зменшення використання тваринами. Однак однією з істотних недоліків експериментів in vitro є те, що вони не можуть відтворити умови клітин в організмі, наприклад, ізольовані та культивовані первинні клітини зазвичай сильно відрізняються від відповідного типу клітин в організмі, обмежуючи цінність даних in vitro для прогнозування поведінки in vivo.

Джерела: 1, 2, 3,

Авторка: @homingagain
Дизайнер: @ske1f

Яка перша асоціація у вас виникає при слові “Середньовіччя”? Антисанітарія? Ненауковість? “Темні віки"?🧙🌿 Якщо це так, то нещодавня стаття проєкту CEMLM відкриває трохи іншу сторону середньовічної медицини, яка може бути релевантною й сьогодні.

Дослідники зібрали сотні середньовічних медичних рукописів з різних європейських бібліотек та архівів і порівняли тодішні практики із сучасними методами лікування. Виявилося, що насправді набагато більше середньовічних рецептів мають яке-не-яке наукове підтвердження.

До прикладу, олія з рози та персика справді може зменшити біль при мігрені і бути заспокійливим засобом, засоби з календули та звіробою виконують протизапальну та антисептичну дію. А дике, як здається на перший погляд, використання ящірки як засобу для пишності волосся або навіть його видалення (наприклад, при додаванні великої кількості лусок) має свої паралелі в сучасності. Сьогодні це можна порівняти з восковою депіляцією або використанням муцину равликів у косметології.

Команда дослідників буде працювати над перекладом старих манускриптів і надалі, та, сподіваємось, поділяться з нами новими (старими) рецептами!

Копірайтерка: @stars_in_the_fridge
Дизайнерка: @cerulean_sun
Джерела: 1, 2, 3, 4

Нові знайомства, корисні знання, цікаві можливості — це все про форум "Державотворець", який днями відвідали представники правління молодіжної громадської організації "UkrTeenScience".😉

📌Ми переконані, що у сучасних реаліях молодь є рушійною силою, а тому долучаємось до подібних заходів, аби посприяти налагодженню взаємодії між державою, бізнесом та громадським сектором.
Серед спікерів форуму — відомі політики, громадські діячі, підприємці.

Дякуємо за можливість тримати руку на пульсі!😍

Привіт-привіт, це рубрика #генетикастаті. Ми як і обіцяли, підготували другу частину про психологічні аспекти відмінності між статями. І сьогодні коротко опишемо ймовірні причини, чому більшості людей є привабливими особини протилежної статі та чому деякі із них демонструють іншу поведінку.

Так, і тут були виявлені структурні відмінності у мозку, які визначають направленість сексуальної поведінки. Так наприклад було продемонстровано, що 3-тєінтерстиціальне ядро переднього гіпоталамуса (INAH3) є диморфним, тобто його розміри відрізняються залежно від статі, а також як повідомляється, він менший у жінок і чоловіків-геїв, ніж у гетеросексуальних чоловіків. Тобто, можливо, саме воно і визначає, риси якої статі є привабливими. Однак це поки неможна вважати повністю доведеним причино-наслідковим зв’язком, бо вибірка не
надто велика.

Взагалі, хоч переважній більшості людей подобаються особини протилежної статі, тобто є гетеросексуальними, однак є невелика кількість людей, які не є гетеросексуалами (тобто бі-, гомо-,пан- та асексуалами). А саме: у європейських популяціях та у США нараховано близько 3,5% не-гетеросексуалів, а у інших популяціях – 1,4-4,7%.

За допомогою багатьох досліджень було виявлено, що сексуальна орієнтація є ознакою, що закладається до народження людини, і її не можна змінити. Тут є генетичні фактори, наприклад, поліморфізм у локусі Xq28 раніше пов’язували із чоловічою гомосексуальністю, але дані щодо цього є суперечливими, як і щодо інших потенційних локусів, тому і не розглядаються серйозно (тобто, є генетичний вплив, але треба знайти достовірні локуси). Також присутні фактори під час вагітності, наприклад, влив високого рівня тестостерону внаслідок вродженої гіперплазії наднирників при пренатальному розвитку може трохи підвищувати частоту гомосексуальної поведінки у жінок в дорослому віці (пам’ятаєте допис про цей стан?). Коефіцієнт конкордантності за різними джерелами становить коло 0,2.

Є гіпотези, які намагаються пояснити, чому така ознака, як гомосексуальність, не зникла повністю внаслідок природного добору, незважаючи на те, що гомосексуали, як правило, не лишають нащадків. Найкраще пояснення такого парадоксу: гіпотези про груповий добір (кін-добір) та гіпотеза сексуально антагоністичних генів для чоловічої гомосексуальності. Кін-добір може пояснити, що, можливо, такі особини можуть допомагати у вирощуванні та вихованні племінників, а друга гіпотеза говорить про те, що помічено, що в середньому сестри, матері та тітки геїв мають більше нащадків, ніж зазвичай, тому чоловіча гомосексуальність є «платою» за можливість лишати більше нащадків жінкам. Однак обидві гіпотези –дійсно лише гіпотези, які потребують перевірки, хоча їм знаходять докази у реальному житті.

Тобто як ми бачимо, психологічні аспекти теж можуть бути критерієм статі. І як і на попередніх рівнях (генетичний, гонадний та фенотиповий), так і тут можуть бути розбіжностями. Однак у даному випадку прояви не-гетеросексуальної поведінки не вважаються хворобою, бо не завдають шкоди як носію, так і навколишнім людям, а також не є «заразною» чи «навіяною». Також ви могли помітити, що більшість даних, які ми наводили, не є однозначними та потребують подальшої перевірки.

На цьому допис підходить до кінця і тому бажаємо вам гарного дня!

Автор: @euchromatin
Дизайнерка: @cerulean_sun
Джерела: 1, 2, 3