Сьогодні все більше видів опиняються під загрозою зникнення через діяльність людини. Попри сотні проведених досліджень, не існувало узагальнювальних висновків про масштаби цієї проблеми. 🌍

Щоб заповнити цю прогалину вчені проаналізували понад дві тисячі публікацій й створили набір даних незалежних порівнянь впливу людини на біорізноманіття. Одним з наслідків людської діяльності є зменшення кількості видів, особливо серед плазунів, земноводних та ссавців.

Окрім зменшення чисельності видів, змінюється й видове різноманіття. Вирубка лісів, знищення луків або забруднення витісняють види з їх природного ареалу існування. Так, інтенсивне сільське господарство створює подібний ландшафт з досить обмеженою різноманітністю видів на великих територіях.

Вплив людини може докорінно змінювати біорізноманіття, тому це викликає занепокоєння. Завдяки глобальному аналізу можна виділити основні проблеми й розробити план заходів щодо збереження унікальності природи.

Авторка:@r_yulia
Дизайнерка:@cerulean_sun
Джерела:1 2

Сьогодні в низці країн діють обмеження щодо тестування косметичних засобів на тваринах. Це дало поштовх на пошуки альтернатив для перевірки токсичності косметичних засобів 🧫🐇

Команда австрійських та індійських вчених розробила протокол для створення штучну шкіру, яка повністю імітує структуру тканини та
біомеханіку людської шкіри. Такий аналог шкіри можна друкувати на 3D-принтері.В основу штучної шкіри входить гідрогель на основі целюлози. Дослідники розробили спеціальну методику, щоб створити ідеальні умови для росту і розвитку живих клітин шкіри всередині гідрогелю.

Після цього клітини шкіри розвиваються
протягом трьох тижнів у гідрогелі створюється успішна імітація шкіри. Перші надруковані 3D-моделі шкіри є стабільними й не токсичними . Далі ці моделі будуть використовуватися для тестування.

Надіємося, що схожі методи зможуть замінити тестування на тваринах. Як ви гадаєте така розробка є корисною?

Авторка: @r_yulia
Дизайнерка: @cerulean_sun
Джерела: 1

Привіт-привіт, шановні читачі! Давно не було дописів #генетикастаті, тому, напевно, ви вже зачекалися) Тепер трохи поговоримо про поведінкові аспекти та чи є різниця між статями. Про сексуальні аспекти буде наступний допис, а тут розглянемо різницю
у будові та функціонуванні мозку обох статей (спойлер: різниця незначна).

Отже, було помічено, що часом жінки та чоловіки поводять себе по-різному. У деяких культурах різниця більш виражена, в деяких — менш, що може вказувати на соціокультурний вплив на поведінку. Хоча є й певні біологічно зумовлені чинники.
Приклади відмінностей: когнітивні здібності, емоційність, розміри та структура певних структур мозку та сексуальна поведінка.

Необґрунтовані твердження про природу та функцію нейронних статевих відмінностей продовжують висуватись, і такі твердження можуть завдати серйозної шкоди, оскільки раніше ними виправдовували більш скромну роль жінок у соціумі. Але нехтувати статевими відмінностями у мозку також не варто.

Структура мозку: у метааналізі 2014 року зібрано та кількісно визначено поточну літературу щодо статевих
відмінностей у морфології людського мозку, де було показано, що у середньому чоловіки мають більші абсолютні об’єми, хоча відносно маси тіла суттєвої різниці не помічено.

Об’єми сірої та білої речовини також залежать від статі. Жінки мають вищий відсоток сірої речовини, тоді як чоловіки — вищий відсоток білої речовини та ліквору. Однак дані тут мають суперечливий характер. Також окремі ділянки мозку вказують
на невеликі відмінності між статями.

Щодо аспектів поведінки:
Повідомляється, що дорослі жінки перевершують чоловіків у завданнях, пов’язаних зі швидкістю сприйняття та тонкою спритністю рук, тоді як зорово-просторові та
математичні здібності зазвичай вищі у чоловіків.

Навчання: існує стереотип, що до математичних наук більше схильні хлопці, ніж дівчата. Дійсно, помічено, що у багатьох країнах хлопчики вже у початкових класах проявляють вищі здібності у математиці, ніж дівчата, та оцінюють свої здібності краще. Однак у різних країнах різниця може бути незначною, а подекуди дівчата демонстрували перевагу над хлопцями. Загалом вимальовується тенденція, що при простих завданнях немає гендерної різниці, але при ускладненні задач вона починає слабко проявлятися на користь чоловіків через невелику різницю у підходах до їхнього розв’язання.

Емоційність: існує стереотип, що жінки емоційніші, ніж чоловіки. Однак зараз відомо, що в середньому різниці немає або вона незначна.

Щодо розладів: є дані, що чоловіки частіше страждають від розладів аутистичного спектру, однією з причин може бути більш високий рівень тестостерону, однак це ще може бути пояснено через специфіку виховання, тому аутичні риси у дівчат часто сприймають
геть не так, як у хлопців, тому і діагностують в рази рідше. Дівчата частіше страждають від депресії.

Щодо агресивності: у багатьох ссавців самці демонструють більш агресивну поведінку, ніж самиці, однак для людей результати суперечливі і роль тестостерону тут теж спірна: він скоріше підсилює ту поведінку, до якої є схильність, і це необов’язково агресивність.

Тобто, як бачите, різниця таки існує, однак вона незначна для того, щоб вказувати на перевагу в чийсь бік. І тим паче це не привід сприймати людину крізь призму стереотипів, бо загалом люди різні.

Про сексуальну поведінку розкажемо у наступному дописі, тому на цьому бажаємо вам гарних днів!

Автор: @euchromatin
Дизайнерка @cerulean_sun
Джерела: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11

#генетикастаті

Загибель бактерій має вирішальне значення при переробці поживних речовин. Однак основні механізми, які дозволяють переробляти макромолекули після загибелі бактерій, значною мірою невідомі.

У журналі Nature Communications опублікували дослідження!
Мікробіологи виявили, що у бактерій кодуюєть посмертний білковий катаболізм за допомогою лон-протеази, яка виділяється з мертвих бактерій. Фермент, який залишається активним навіть після їхньої смерті, розщеплює білки з клітин бактерій, щоб їхні сусіди могли легше використати їх для будівництва власних клітин. Аналізи росту та метаболоміка демонструють, що лон-протеаза сприяє вивільненню пептидних поживних речовин, приносячи користь живим клітинам і діючи як спільне суспільне благо.

Вчені використовували матеріал мертвих клітин (лізати), що походить від кишкової палички, де смерть була індукована лізисом, для дослідження основного механізму, за допомогою якого вивільнені білки катаболізуються та використовуються іншими живими бактеріями.

У ході дослідження випливали такі результати:
1. Лон-протеаза збільшує посмертну переробку поживних речовин.
2. Протеолітична активність Lon, але не активність ATPase, необхідна для посмертної переробки поживних речовин.
3. Роль протеази Lon у посмертній переробці поживних речовин не є специфічною для видів.
4. Протеаза Lon може функціонувати після смерті, щоб опосередковувати переробку поживних речовин.
5. Лон-протеаза необхідна для виробництва невеликих пептидів при посмертній переробці поживних речовин.
6. Лон-протеаза, здається, є посмертною соціальною адаптацією.

Дослідники сподіваються, що знання про такий механізм підтримання колонії бактерій допоможуть ефективніше боротися з інфекціями та підсилювати ріст бактерій, які використовують у біотехнологічних процесах.

Копірайтерка: @homingagain
Дизайнерка: @ukaralius
Джерела: 1, 2

Неймовірний прорив у світі нейронауки!🧠⚡️ В рамках проєкту MICrONS понад 150 вчених створили найдетальнішу на сьогоднішній день мапу нейронних звʼязків частин мозку миші. Вони зібрали дані обсягом 1.6 петабайт, що еквівалентно 22 рокам безперервного HD-відео. Завдяки цьому вдалося виявити понад 200 тисяч клітин, 4 км аксонів та понад півмільярда синапсів.

Щоб реалізувати цей амбітний проєкт, вчені спостерігали за активністю мозку миші, поки вона дивилась фрагменти відео на YouTube. За допомогою супер точних мікроскопів вони записували як нейрони реагують на те, що бачить тварина. Потім цю крихітну ділянку мозку (між іншим, розміром усього з піщинку!) – розрізали на понад 25 000 надтонких шарів і аналізували за допомогою ШІ, щоб зібрати всі звʼязки у тривимірну структуру. В результаті вони отримали точну цифрову карту, де можна побачити як саме з’єднані нейрони, і можна побачити, що відбувається в мозку не тільки структурно, а й функціонально.

Розуміння схеми “такої електричної проводки” мозку — це, за словами одного з дослідників, як мати схему для зламаного радіо: дає змогу зрозуміти, що не так, і як це можна виправити.

Копірайтерка: @stars_in_the_fridge
Дизайнерка: @cerulean_sun
Джерела1, 2, 3

EBNA 1 (Epstein-Barr nuclear antigen 1) — це один із найважливіших генів вірусу Епштейна-Барр (EBV), який відіграє ключову роль у регуляції вірусних процесів у клітинах-хазяїнах. Різні типи EBNA 1 мають специфічні функції, що визначають особливості взаємодії вірусу з клітинами організму.

Функції різних типів EBNA 1:
🔹 Перший тип — відповідає за реплікацію вірусних генів, тобто забезпечує копіювання вірусної ДНК
всередині заражених клітин.
🔹 Другий тип —регулює транзактивацію вірусних генів, що активує їхню експресію та підтримує
життєздатність вірусу.
🔹 Третій тип (підтипи A, B, C) — впливає на регуляцію другого типу, тобто визначає
рівень транзактивації вірусних клітин та генів.
🔹 EBNA-LP — цей тип білків взаємодіє з EBNA 2 і також впливає на регуляцію транзактивації вірусних
генів.

Роль LMP у життєвому циклі вірусу
LMP (Latent Membrane Protein) — це мембранний білок, який відіграє важливу роль у регуляції латентної фази вірусу Епштейна-Барр.
🔹 LMP як гомолог CD40 — активує сигнальні шляхи клітин, сприяючи виживанню заражених клітин і перешкоджаючи їхньому апоптозу (запрограмованій загибелі).
🔹 LMP-2 — інгібує реактивацію вірусу, тобто запобігає виходу вірусу зі стану латентності та його повторному розмноженню.

Інгібований комплекс та взаємодія з клітинними процесами
Коли генетичний матеріал вірусу стає інгібованим, тобто «вимкненим», він тимчасово не активується в клітині. Проте перший тип LMP може запускати каскад реакцій,що призводять до апоптозу клітин, особливо при активному імунному захисті організму.
Існують також РО-білки, які контролюють старіння клітин, а другий тип LMP активує NH2 — сигнальну систему, що підтримує виживання та рухливість клітин.

EBV та його зв’язок із лімфомою Беркитта
Вірус Епштейна-Барр пов’язаний із розвитком лімфоми Беркитта, агресивної форми раку лімфатичної системи. Вірус здатний викликати специфічну транслокацію, що сприяє неконтрольованому поділу клітин. Незважаючи на високу частоту випадків зараження EBV у світі, розвиток лімфоми залишається рідкісним явищем.

Висновок
EBNA 1 та LMP — це ключові білки вірусу Епштейна-Барра, які регулюють реплікацію, виживання клітин та запобігають їхньому знищенню імунною системою. Розуміння їхньої ролі допомагає краще досліджувати механізми вірусного
онкогенезу та знаходити нові підходи до лікування вірус-асоційованих захворювань.

Копірайтерка: @Anastasia_Gold1
Дизайнерка: @cerulean_sun