Заразитись від водорості

Заразитися вірусом від водоростей … можливо!

Поверхні слизової оболонки людини містять широкий спектр мікроорганізмів. Біологічна дія цих організмів, переважно, невідома. Що сталося? Науковці з Університету Джона Хопкінса (США) припустили, що вірус зелених водоростей Acanthocystis turfacea chlorella virus 1 (ATCV-1) може викликати порушення когнітивних функцій людини.

Під час метагеномного аналізу ДНК, виділеної зі зразків носоглотки дорослих людей без психічного розладу або серйозних фізичних захворювань, було виявлено послідовності геному вірусу. Наявність ДНК ATCV-1 була підтверджена кількісною ПЛР у ДНК зразках з носоглотки, отриманих у 40 (43,5%) з 92 особин. Дослідження включало в себе тест на перевірку когнітивних функцій та розумових здібностей. За результатами експерименту люди інфіковані ATCV-1 на 10% гірше виконують візуальні тести. Крім того, вони не так довго, як незаражені, могли утримувати рівень уваги.

Це підтвердилося експериментами і на мишах. Оцінювали експресію генів у гіпокампі мишей. Гіпокамп був обраний саме через наявність шляхів, що відповідають за пам’ять, навчання і поведінку. Видимих проблем зі здоров’ям в інфікованих мишей не спостерігалося. Проте вони довше шукали вихід з лабіринту, а також їм знадобилося більше часу, щоб зрозуміти, який предмет перед ними знаходиться, в порівнянні з контрольною групою. Також було виявлено зміну експресії 1285 генів у гіпокампі, частина з яких відповідає за підтримку противірусного імунітету, синаптичну пластичність, а деякі були пов’язані з реакцією нейронів на нейромедіатор дофамін. Дофамін у свою чергу важливий для перемикання уваги та навчання. Дія вірусу на гіпокамп, скоріш за все, опосередкована через активацію цитокінів, що здатні пригнічувати функціонування клітин.

- Детальніше: Acanthocystis turfacea chlorella virus 1 (ATCV-1) – гігантський вірус з дволанцюговою ДНК з роду Chlorovirus. Ці віруси здатні експресувати до 410 білків (для порівняння, вірус грипу – лише 12). ATCV-1 паразитує зелені прісноводні водорості, наприклад, хлорели, що живе в усіх озерах і ріках. Як саме вірус, що спеціалізується на водоростях, потрапив у тваринну клітину, поки що не зрозуміло. Але його присутність впливає на погіршення аналізу зорової інформації, здатності до навчання та порушення концентрації уваги.

Важко сказати, що цього дослідження достатньо для ствердження про якусь небезпеку для нас з боку водоростей, та все ж водичку в ставках краще не пити)

Прочитати оригінальну статтю можна тут: [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4234575/#!po=33.8235](https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4234575/#!po=33.8235)
#генетика #вірусологія

Технології желатинових солодощів

Настав пречудовий для дітей день, у ніч на який до нас навідується Святий Миколай, приносячи з собою всілякі подарунки і, звичайно ж, солодощі. Нерідко улюбленими стають саме желейні. Та чи корисні вони для нашого організму?

Пропонуємо ознайомитися з технологією їх виготовлення та інгредієнтами, які роблять "желейки" такими прозорими і тягучими. Якщо ми говоримо про домашнє виробництво, то соки, вичавлені з фруктів власного саду, це найкращий та найкорисніший спосіб отримати приємний смак та привабливий зовнішній вигляд продукту. Звідси можна отримати чимало запасів фруктози, жиророзчинних (А, С, Е) та водорозчинних (В1, В2, В6) вітамінів. Про користь останніх сумнівів нема, як і від фруктози, яка є джерелом цукрів, котрі також необхідні організму для виробництва енергії.

Наступним і головним елементом желейок є власне речовини, які роблять
сироп або сік загустілим і тягучим. Пектин і агар-агар - речовини рослинного походження. Пектинові речовини регулюють вміст холестерину, що є вкрай важливим задля підтримання гомеостазу. Також вони позитивно
впливають на внутрішньоклітинні реакції дихання та обміну речовин, підвищують стійкість організму до алергічних факторів, стимулюють загоювання ран, прискорюють лікування опіків, виводять радіонукліди. Тоді як агар-агар є клітинним включенням водоростей (бурих і червоних) - нижчих рослин.

Останнім можливим варіантом подібних речовин є желатин - речовина тваринного походження, яка є продуктом денатурації колагену, що й надає желатину властивості підтримувати форму цукерок чи інших продуктів, які виробляються з його додаванням.

Усі перераховані загусники - ось те, що робить желейки унікальними та відомими усім прихильникам солодкого. Це пов'язано з тим, що вони здатні утворювати колоїдні розчини при контакті з водою за високої температури, після чого під час охолодження вони густішають, утворюючи драглі.

Відповідно останні етапи виготовлення цих солодощів є додавання за потреби цукру, харчових барвників чи деяких специфічних добавок (шматочки фруктів, інші желейки чи "помадки"). У результаті ми маємо корисні й смачні частування.

Потрібно лише пам'ятати, що забагато солодкого їсти не варто. Щасливого Дня Святого Миколая і солодких подарунків!

Джерело: <[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8]

[https://www.unian.ua/health/worldnews/korist-ovochiv-tablicya-naypotribnishih-svizhih-produktiv-ostanni-novini-11606791.html]

[https://akiba.com.ua/chi-korisni-zhelejni-cukerki/]

[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B3%D0%B0%D1%80-%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%80]

[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B5%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD]
#біотехнології

Мікроекоактивісти

В історії людства є ряд винаходів, які суттєво змінювали суспільство і уклад життя. Без вагань, таким винаходом є двигуни і паливо для них. Технології нафтопереробки зараз є величезною частиною хімічної галузі, це велетенські вкладення і ще більші прибутки. Тим не менш, передові технології це також ризик. За останню сотню років відомо безліч випадків витоків нафти або продуктів нафтопереробки. Немає сенсу говорити про шкоду таких інцидентів для середовища, її масштаб складно було б переоцінити.

Останнім часом, з огляду на ріст усвідомленості суспільства зростає запит на дослідження способів ліквідації наслідків забруднення нафтою. Виявилось, що біотехнологам зовсім не обов’язково братися за генетичну інженерію, щоб використати мікробів у подібних цілях. Наразі відомо як про бактерії, що населяють прибережні води Антарктиди і здатні метаболізувати нафту, так і про бактерії, що населяють практично всі океани і ґрунти. Окрім того, що мікроорганізми з такою «суперсилою» є всюдисущими, вони ще й розкладають різні речовини з неоднаковою ефективністю, тобто якщо правильно добрати види бактерій, то цілком можна ліквідувати екологічну катастрофу.

Що цікаво, цим почали займатися доволі давно, ще у середині минулого століття з’явилися перші дані про деградацію нафтопохідних бактеріями. Перший у світі запатентований генетично модифікований організм — бактерія, здатна розкладати вуглеводні. Після Другої Світової війни мікроорганізми «допомагали» очищати ґрунти забруднені паливом і тяжкими металами після воєнних дій. Після перемоги, Україна зіткнеться з подібною проблемою, тож варто знати про можливі варіанти її вирішення.

Джерела:

1. Petroleum Hydrocarbon-Degrading Bacteria for the Remediation of Oil Pollution Under Aerobic Conditions: A Perspective Analysis

2. 14 - Marine hydrocarbonoclastic bacteria

3. Rhizospheric microorganisms as a solution for the recovery of soils contaminated by petroleum: A review
#мікробіологія

Окситоцин-гормон радості чи щось більше?

Окситоцин – це пептидний гормон, який складається з 9 амінокислот і синтезується в паравентрикулярному ядрі гіпоталамусу. Він задіяний у дуже важливих процесах, наприклад, під час пологів він забезпечує перейми. Коли голова дитини тисне на шийку матки, нервові імпульси передаються в підкіркові структури головного мозку матері, активуючи задній гіпофіз для секреції окситоцину. Потім цей окситоцин переноситься з кров’ю в матку, щоб ще більше підсилити її скорочення, і цикл триває до пологів. Також гормон стимулює скорочення міоепітеліальних клітин, що вистилають протоки молочної залози.

Останні дослідження спрямовують свою увагу на роль окситоцину в різних формах поведінки, зокрема оргазм та сексуальну активність, ерекцію, еякуляцію, соціальне визнання, зв'язок і поведінку матері. Наприклад, на полівках було проведено досліди для визначення ролі окситоцину в утворенні моногамних стосунків, а також для дослідження ролі гормону в процесі закоханості. Це робить окситоцин та його рецептори потенційними мішенями для медикаментозного лікування паталогічних станів.

Механізм роботи гормону:

Екзогенний окситоцин індукує ті ж самі реакції в жіночих репродуктивних органах, що й ендогенний — стимулює скоротливу активність міометрія за рахунок індукції пов’язаних з G-білком окситоцинових рецепторів. Активація цих рецепторів викликає появу безлічі внутрішньо- і міжклітинних сигналів, пов’язаних з підвищенням внутрішньоклітинного рівня кальцію. Регуляція секреції окситоцину відбувається за принципом позитивного зворотного зв’язку: вивільнений окситоцин стимулює скорочення матки, при цьому стимулюються барорецептори, які, у свою чергу, подають сигнал про секрецію більшої кількості окситоцину.

Схоже, що багатовимірний пептид відіграє центральну роль у соціальній поведінці, і нові клінічні випробування спрямовані на оцінку та визначення його терапевтичного потенціалу в лікуванні патофізіологічної поведінки. Таким чином, існує сильний поштовх до розробки та створення нових технологічних інструментів, які дозволять нам використовувати весь потенціал окситоцину.

Джерела: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3183515/
https://compendium.com.ua/dec/266744/

#нейробіологія #біохімія