​​"У В’єтнам я потрапила несподівано для себе — побачила оголошення про пошук викладачів для роботи у мовному центрі і, не довго думаючи, вирішила відправитися туди, — пригадує Марина Зальотіна. — Для виїзду мені потрібно було легалізувати диплом вчителя, медичну довідку та довідку про несудимість.

Зараз я живу у Ханої — столиці В’єтнаму із населенням близько 9 мільйонів осіб. В’єтнам здебільшого дуже шумний: транспорт на дорогах постійно сигналить, таким чином попереджаючи про свою присутність. А от під час обідньої сієсти у невеликих містах усе затихає — продавці стелять ковдри та сплять прямо поміж прилавками..."

Як Марина потрапила у В’єтнам, чим складна місцева мова, як смакує суп із крові, та ще багато іншого читайте на Urban❤️

​​Yakusha Design — українська студія дизайну, що працює над міжнародними проектами — створює архітектуру та інтер’єри в авторському стилі “живий мінімалізм”. Urban відвідав київський простір, розташований на вулиці Василя Тютюнника, 43. Тут працює 28 співробітників — фахівці архітектури, дизайну, маркетингу, логістики та продажів.

Площа офісу — близько 200 квадратних метрів. Тут є робочий простір, кухня, дві вбиральні, душова та кілька складських приміщень. Кожен працівник має закріплене робоче місце, але за бажанням тут можна працювати, наприклад, на дивані. В офіс можна приходити із дітьми, а також брати на роботу домашніх улюбленців.

Незалежний огляд офісу компанії шукайте на Urban ❤️

​​Світчери – люди, які кардинально змінюють професію. Найчастіше цей термін застосовують до фахівців, які переходять в IT-галузь.

"До 2016 року я працював аккаунт-менеджером у страховій компанії, — розповідає Дмитро Наливайко. — Коли мене остаточно перестала влаштовувати заробітна плата на моїй роботі, я вирішив спробувати стати програмістом. Для навчання я обрав чотиримісячні курси – вивчав front-end developing з нуля.

За місяць до закінчення навчання я почав шукати нову роботу. І знайшов! Щоправда, пропрацював у тій компанії усього тиждень, адже потрапив під скорочення. Згодом я змінив вектор роботи: з програмування – на business development management. Мій попередній досвід роботи у страховій компанії допоміг і досі допомагає мені на новій позиції".


Про досвід зміни професії читайте на Urban ❤️

​​"Коли мені було 10, до нас у школу в пошуках нових учнів завітав тренер циркової студії при Львівському державному цирку. Уже незабаром я прийшла туди в якості учениці, — пригадує Уляна Хаврона. — Уже у 17 я вийшла на манеж Львівського цирку з власним сольним номером. У виступі було задіяно 20 обручів: їх треба було утримувати на талії, руках, грудях, колінах…

Ще через кілька років я спробувала себе у номері “Еквілібр на першах” (перша — це пілон довжиною від 3 до 5 метрів). Звісно, на висоті було страшно, але мені це подобалось. А якось мій партнер за цирковою програмою запропонував мені виступати у новому жанрі. Так ми створили парний номер на роликах. Саме завдяки номеру “Акробати на роликах” здійснилася моя професійна мрія — ми потрапили на роботу в Цирк дю Солей..."

На Urban Уляна розповідає, як потрапила на роботу до знаменитого циркового шоу, та ділиться закуліссям праці там🔥

​​"Ми з чоловіком родом із Івано-Франківська. З 18 років працювали гідами у різних країнах. А 10 років тому оселилися в Мексиці, — розповідає Ірина Максимчук — Зараз ми мешкаємо у місті Канкун, що на узбережжі Карибського моря. Тут ми заснували власну туристичну компанію, в якій я відповідаю за організаційні моменти, а чоловік — фотографує.

Мексиканці, згідно з дослідженнями, набагато щасливіші, ніж українці: в рейтингу щастя Мексика — на 36 місці, а Україна — аж на 110. У Мексиці вважають, що життя потрібно жити, а не проживати, а все, чого ми не можемо змінити, не варте переживань та істерик. Я люблю мексиканців: вони навчили мене терпінню, а також ставитись з повагою до життя і нікуди не поспішати".

На Urban Іра розповідає про життя у Мексиці, а також радить місця, які варто відвідати, та страви, які слід скуштувати❤️

​​"Я працюю актором дубляжу вже 7 років, — розповідає Руслан Драпалюк. — На сьогодні я озвучив дуже багато фільмів і мультфільмів. Найвідомішими роботами є дублювання “Людини-павука” у фільмі “Кіновсесвіту Marvel”. У мультику “Співай” я озвучив горилу Джонні. Серед останніх робіт — роль Отіса із серіалу “Сексуальна освіта” і Номер п’ять з “Академії Амбрелла”.

Актор дубляжу повинен мати хоча б елементарні акторські навички, адже застосовувати “ліпсинг” (прийом, коли актор повинен потрапити в ритм руху губ персонажа), непросто. Талановито відтворювати потрібно навіть специфічне дихання актора чи плямкання язиком..."

Більше про особливості роботи актора дубляжу читайте на Urban🔥

​​"Публічні виступи й гумор я люблю з дитинства, — пригадує Роман Щербан. — На другому курсі університету (я навчався в ЛНУ імені Івана Франка) почав брати участь у КВК: разом із товаришем ми створили університетську команду “Зефір”.

Згодом я зрозумів, що хочу виступати сольно, бо лише тоді сам відповідатиму за весь процес, за реакцію людей на мої жарти, за ймовірні факапи. 1 квітня 2017 року я вперше поїхав на “відкритий мікрофон” у Тернополі, де отримав свою першу тисячу гривень за виступ. Для мене це було щось неймовірне: помандрувати в інше місто, виступити і ще й заробити!"

Про закулісся професії стендап-коміка читайте на Urban ❤️

​​"Я завжди хотіла мати власний бізнес, — розповідає Наталія Сухацька. — Уже під час навчання у Львівській політехніці почала відкладати гроші на власну справу. Одного разу на іноземному сайті я побачила дуже якісні керамічні чашки, а також фляги, термоси з іронічними написами. Почала моніторити український ринок і нічого схожого не знайшла. Тоді й у мене виникла ідея створювати товари з цікавими написами.

Моїм стартовим капіталом стало 15 тисяч гривень власних заощаджень і 20 тисяч, позичених у брата. За них я закупила все необхідне — принтер, чорнила та папір, термостійкий скотч, сублімаційний станок. Пам’ятаю, коли я спробувала надрукувати малюнок на принтері, у мене нічого не вийшло. Загалом, поки навчилася друкувати, я зіпсувала пів ящика замовлених заготовок..."

Як Наталія просувала свій проєкт та які факапи її спіткали, читайте на Urban ❤️

​​"Я прихильниця мелодистів. І, як на мене, Michael Kiwanuka — один із найвишуканіших представників цього напряму, — каже співачка і бандуристка Марина Круть. — Він — один із моїх найулюбленіших виконавців. Цей кремезний чоловік дуже чуттєвий, а його меланхолійна музика настільки прекрасна, що й мені хотілося б створювати таку!

Його композиція Love&Hate у мене асоціюється із літнім фестивальним вечором. І якби мене запитали, що я обов’язково взяла б із собою для польоту на Марс, то я відповіла б, що цю пісню. Музика — це моє життя. Вона допомагає мені доповнювати реальність. Тому я намагаюся споживати лише якісні роботи".

Композиції, які принесли Марині естетичну насолоду, а також вплинули на формування її як співачки шукайте на Urban ❤️

​​"Коли я навчалася у 9-му класі, команда моєї школи брала участь у місцевих змаганнях КВК, тож ми з однокласниками пішли її підтримати, — пригадує Алла Корнієнко. — Наприкінці там відбувався розіграш фотоапарата: організатори вийняли з мішечка дві картки — на одній було вказано номер ряду, а на іншій — місця, на якому сидить переможець. Щасливицею виявилася я!

Ще якось я виграла новенький iPоd. Мене запросили на вечірку з нагоди Дня журналіста. Там роздавали фішки, які можна було використовувати для ставок у свинячих перегонах. Я зробила ставку на шосту, оскільки це моє улюблене число — я народилася 06.06. І інтуїція мене не підвела! Свинка прийшла до фінішу першою, а мені вручили iPоd".

Історію Алли, яка регулярно щось виграє, читайте на Urban ❤️

​​"Я довгий час думала, що скаржитися — неправильно, — каже Ірина Батюк, — тому мовчки терпіла хамовиту поведінку продавчині у супермаркеті біля мого дому: то вона не хотіла зважити мені кілька мандаринок, бо, мовляв, магазин не продає менше кілограма, то обурювалася, що я не хочу брати пластиковий пакет…

Одного дня мені довелося простояти біля порожніх ваг у цьому магазині близько п’яти хвилин. Працівниці не було на робочому місці, а самостійно виконати таку операцію не можна було. Чекати набридло. Я пішла до сусіднього відділу з проханням покликати когось до ваг. За дві хвилини прийшла та сама люта Тетяна. Обурена! Як я могла порушити її спокій в робочий час?! Жінка взяла мої огірки, зважила і жбурнула їх так, що кілька просто вилетіло з пакета".

Іра стала першою, хто вніс запис у книгу скарг і пропозицій того магазину... Чому скаржитися і захищати себе — це нормально, читайте на Urban ❤️

​​"Якось я приїхала до батьків в Україну на зимові канікули і в стрічці фейсбуку випадково натрапила на цікаву вакансію, — пригадує Галина Палійчук, яка на той момент працювала в канадському парламенті — Не довго думаючи, я надіслала своє резюме. Мене взяли! До Канади я вже не повернулася...

Я жодного разу не пошкодувала про своє рішення. У моєму випадку це не був крок назад — це був крок уперед. У Канаді я могла мати гарну роботу, але вище стелі там не стрибнеш, тобі просто не дадуть це зробити. Вдома ж я — у своїй тарілці, я високооплачувана спеціалістка, адже маю крутий міжнародний досвід".

Більше про те, чому Галина маючи перспективи в Канаді, повернулася на Батьківщину, читайте на Urban ❤️

​​"У мене давно була мрія потрапити на острів Крит, — пригадує Надія Валінкевич. — У Києві я навіть одночасно працювала на двох роботах, аби назбирати гроші на мандрівку. Шалено втомлювалася, але терпіла непростий графік заради мрії. І ось у 2012-му вона здійснилася.

На третій день відпочинку подруга, з якою я прилетіла на Крит, сильно обгоріла на сонці, тому залишилася в номері, а я пішла гуляти. Зайшла у супермаркет неподалік, щоб купити води. І там випадково познайомилася з Дімітрісом — керівником цього магазину. Він був гарним, струнким, засмаглим, із м’якою усмішкою..."

На Urban Надія Валінкевич розповідає, як випадково зустріла кохання на грецькому острові Крит, а потім, разом з чоловіком, відкрила там власний бізнес❤️

​​"Про спільне життя у Львові ми з Олегом почали говорити буквально на другий місяць стосунків, — пригадує Інна М'ясоїд. — Така можливість випала лише в жовтні 2021 року. Напередодні ми обговорили те, як будемо ділити хатні обов’язки, наповнювати і витрачати бюджет. Ця розмова виявилася дуже важливою для розвитку наших стосунків.

Наприклад, хатні обов’язки ми ділимо навпіл. Якщо обоє партнерів працюють чи навчаються, то несправедливо скидати домашню роботу на когось одного, бо обоє однаково втомлюються. Ми розподілили хатні обов’язки залежно від своїх уподобань: наприклад, я люблю готувати, тож займаюся цим, а Олег миє посуд, адже така механічна робота дозволяє йому розвантажити мозок. Ідеальний тандем!"

Що варто обговорити перед тим, як ви починаєте жити разом з партнером? Читайте на Urban ❤️

​​Любов до партнера/партнерки може вичерпатися, а любов до котиків — вічна! У День закоханих пропонуємо вам текст про безкорисливу любов до тварин❤️

​​"За 7 років роботи барменом я працював у різних закладах, — розповідає Дмитро Вишняк. — Всюди, очевидно, різна зарплата. В середньому вона складає 800 гривень за один робочий день + відсотки від продажу. Також усюди дають різні чайові: у нічних клубах за одну зміну можна заробити від 500 гривень до трьох тисяч, а в стриптиз-клубах, бувало, що мав і шість тисяч за вечір.

Найбільше у роботі бармена мені подобається спілкуватися з клієнтами. За ніч у клубі я комунікую з п’ятьма-шістьома сотнями людей. У моїй професії є й мінуси. Наприклад, я рідко бачу денне світло, адже працюю з 22:00 до 6:00, а вдень сплю. До того ж, чи не щодня доводиться мати справу з п’яними людьми..."

На Urban міленіали, які працюють за баром, розповідають про заробітки, правила в роботі та улюблені напої🍸

​​"Я вирушаю на тренування тероборонців, яке відбувається у Голосіївському районі Києва, — розповідає Анастасія Коваль. — Біля місця збору бачу автівки, поруч стоять чоловіки у військовій формі. Це — резервісти Територіальної оборони міста Києва. Сьогодні у них заплановане тренування з використанням страйкбольної зброї і піротехнічних засобів.

У тренуваннях беруть участь дві бригади, усі її учасники — волонтери, які у звичному житті працюють у кардинально різних професіях і переважно не мають бойового досвіду. У програмі — відпрацювання індивідуальних навичок: перенесення зброї ліворуч, праворуч, правильне тримання зброї під час обстрілу…"

Що мотивує міленіалів приєднуватися до Територіальної оборони? Читайте в репортажі Анастасії Коваль на Urban 🔥

​​I3 Engineering — інноваційна компанія-виробник у галузях автоматизації та “розумного будинку”. Завдяки мобільному додатку від I3 Engineering можна віддалено керувати освітленням, опаленням, вентиляцією, енергозбереженням, шторами у будинку, а також дбати про подвір’я. Urban відвідав офіс компанії у Львові на вулиці Під Голоском, 2а.

У компанії кілька відділів — інженерів, спеціалістів з програмного забезпечення, дизайнерів і розробників. Більшість робочих кабінетів мають скляні стіни, їх часто використовують, як дошку для письма. Офіс в компанії “розумний” — через мобільний додаток працівники керують світлом, жалюзями, монітором якості і температури повітря...

Незалежний огляд офісу компанії читайте на Urban ❤️

​​"На вулицю Грушевського я приїхав рано-вранці 22 січня — знайомі покликали мене на допомогу до медпункту, який вони охороняли, — пригадує Максим Гошовський. — Я прибув, коли звідти виносили тіла Сергія Нігояна та Михайла Жизневського. Я допомагав донести їх до “швидкої”, яка прямувала в морг…

Згодом почалися найжорстокіші сутички з “Беркутом”. Пам’ятаю, вони поливали нас водою, тому під ногами було дуже слизько. Я впав, до мене одразу ж підбіг “беркутівець” і став бити палицею по ногах. Чоловіки, які були поруч, підбігли до нас, один з них стрибнув на “беркутівця” і збив його з ніг. Так мені вдалося врятуватися..."

На Urban молоді люди діляться спогадами про перебування на Майдані та розповідають про основні переживання у ті моменти❤️

​​"Коли мені було 18, моя подруга побачила оголошення про набір волонтерів до об’єднання “Молодь за мир”, які мали б роздавати їжу бездомним. Вона зацікавилась цією ідеєю і запросила мене з собою, — розповідає Ольга Макар. — Тоді волонтерство ще не було таким поширеним, як зараз, і я, чесно кажучи, не розуміла, навіщо їй це, та вирішила все ж піти за компанію, щоб не образити її.

Те, що я там побачила, дуже мене вразило: до нас прийшло багато бездомних, а також бідних людей, які мають дім, але не мають що їсти. Вони були привітними і дружними, хотіли з нами спілкуватися, просили приходити ще. З того дня я вже протягом 14 років мінімум раз на тиждень роздаю їжу людям, які цього потребують".

Чому Ольга вирішила допомагати бездомним людям і що для них може зробити кожен із нас? Читайте на Urban❤️