Myran, D. T., MacDonald-Spracklin, R., Pugliese, M., Gibb, M., Fiedorowicz, J. G., Kaster, T. S., & Solmi, M. (2025). Hospital-based care for hallucinogens and risk of mania and bipolar disorder: A population-based cohort study. PLoS medicine, 22(12), e1004805.
У контексті зростання немедичного та лікувального використання галюциногенів це масштабне когортне дослідження в Онтаріо (Канада) оцінило ризик розвитку манії чи біполярного розладу (БАР) після випадків звернення по невідкладну допомогу, пов’язаних із вживанням галюциногенів. До аналізу включили понад 9,3 млн осіб без історії БАР, серед яких 7285 мали візит до відділення невідкладної допомоги або госпіталізацію в зв’язку з використанням галюциногенів.
Протягом трьох років після такого епізоду 1,43 % цих осіб мали манію, що потребувала гострої допомоги, порівняно з 0,06 % у загальній популяції — тобто, 25-кратне підвищення ризику. Після корекції за демографічними та психіатричними факторами ризик залишався підвищеним: HR = 5.97 (95% ДІ: 3.29–10.82). Ризик нового діагнозу біполярного розладу також зростав у 3,7 рази (HR = 3.75), при абсолютній частоті 2,50 % проти 0,11 %.
Автори зазначають, що це дослідження відображає ризики лише серед людей, які потрапляють у лікарню через галюциногени, і не може бути застосоване до всіх користувачів. Проте результати підкреслюють потребу в особливій обережності щодо вживання галюциногенів у людей із підвищеним ризиком біполярного розладу, а також важливість розробки цільових рекомендацій, освітніх програм і політик у контексті зростання популярності психоделіків.
https://journals.plos.org/plosmedicine/article?id=10.1371/journal.pmed.1004805
Joy Donegan, C., Daldegan-Bueno, D., Sumner, R. L., Forsyth, A., Evans, W., Hoeh, N. R., ... & Reynolds, L. (2025). What is it like to microdose LSD for depression? a thematic analysis of participant interviews from an open-label trial. Therapeutic Advances in Psychopharmacology, 15, 20451253251396253.
Це відкрите пілотне дослідження (фаза IIa) вивчало досвід 17 учасників із великим депресивним розладом, які протягом восьми тижнів приймали мікродози ЛСД двічі на тиждень. Після завершення протоколу з учасниками провели напівструктуровані інтерв’ю, які проаналізували за допомогою тематичного аналізу.
Учасники повідомляли про позитивні зміни, що згрупувалися у п’ять основних тем: підвищена самостійність і відчуття контролю над життям, зростання відчуття зв’язку з іншими та навколишнім світом, покращення когнітивних функцій (зокрема ясності думок), поліпшення емоційного стану та зменшення депресивної симптоматики. Ці ефекти часто підсилювали один одного — наприклад, більша впевненість сприяла соціальній відкритості, що покращувало мислення та емоційний добробут.
Водночас ефекти були неоднорідними: деякі учасники не відчули значних змін або повідомляли про небажані явища. Можливі причини — індивідуальні відмінності у відповіді на препарат, недостатнє дозування або відсутність специфічного терапевтичного ефекту мікродозування для частини людей. Це підкреслює важливість обережної титрації дози та реалістичних очікувань. Ключове обмеження дослідження — відсутність плацебо-контролю, що унеможливлює чітку ідентифікацію, які зміни були зумовлені саме ЛСД, а які — іншими факторами чи очікуваннями
https://journals.sagepub.com/doi/full/10.1177/20451253251396253
У контексті зростання немедичного та лікувального використання галюциногенів це масштабне когортне дослідження в Онтаріо (Канада) оцінило ризик розвитку манії чи біполярного розладу (БАР) після випадків звернення по невідкладну допомогу, пов’язаних із вживанням галюциногенів. До аналізу включили понад 9,3 млн осіб без історії БАР, серед яких 7285 мали візит до відділення невідкладної допомоги або госпіталізацію в зв’язку з використанням галюциногенів.
Протягом трьох років після такого епізоду 1,43 % цих осіб мали манію, що потребувала гострої допомоги, порівняно з 0,06 % у загальній популяції — тобто, 25-кратне підвищення ризику. Після корекції за демографічними та психіатричними факторами ризик залишався підвищеним: HR = 5.97 (95% ДІ: 3.29–10.82). Ризик нового діагнозу біполярного розладу також зростав у 3,7 рази (HR = 3.75), при абсолютній частоті 2,50 % проти 0,11 %.
Автори зазначають, що це дослідження відображає ризики лише серед людей, які потрапляють у лікарню через галюциногени, і не може бути застосоване до всіх користувачів. Проте результати підкреслюють потребу в особливій обережності щодо вживання галюциногенів у людей із підвищеним ризиком біполярного розладу, а також важливість розробки цільових рекомендацій, освітніх програм і політик у контексті зростання популярності психоделіків.
https://journals.plos.org/plosmedicine/article?id=10.1371/journal.pmed.1004805
Joy Donegan, C., Daldegan-Bueno, D., Sumner, R. L., Forsyth, A., Evans, W., Hoeh, N. R., ... & Reynolds, L. (2025). What is it like to microdose LSD for depression? a thematic analysis of participant interviews from an open-label trial. Therapeutic Advances in Psychopharmacology, 15, 20451253251396253.
Це відкрите пілотне дослідження (фаза IIa) вивчало досвід 17 учасників із великим депресивним розладом, які протягом восьми тижнів приймали мікродози ЛСД двічі на тиждень. Після завершення протоколу з учасниками провели напівструктуровані інтерв’ю, які проаналізували за допомогою тематичного аналізу.
Учасники повідомляли про позитивні зміни, що згрупувалися у п’ять основних тем: підвищена самостійність і відчуття контролю над життям, зростання відчуття зв’язку з іншими та навколишнім світом, покращення когнітивних функцій (зокрема ясності думок), поліпшення емоційного стану та зменшення депресивної симптоматики. Ці ефекти часто підсилювали один одного — наприклад, більша впевненість сприяла соціальній відкритості, що покращувало мислення та емоційний добробут.
Водночас ефекти були неоднорідними: деякі учасники не відчули значних змін або повідомляли про небажані явища. Можливі причини — індивідуальні відмінності у відповіді на препарат, недостатнє дозування або відсутність специфічного терапевтичного ефекту мікродозування для частини людей. Це підкреслює важливість обережної титрації дози та реалістичних очікувань. Ключове обмеження дослідження — відсутність плацебо-контролю, що унеможливлює чітку ідентифікацію, які зміни були зумовлені саме ЛСД, а які — іншими факторами чи очікуваннями
https://journals.sagepub.com/doi/full/10.1177/20451253251396253
👍3❤2
Aboulafia Brakha, T., Buchard, A., Mabilais, C., Alaux, S., Amberger, C., Furtado, L., ... & Penzenstadler, L. (2025). Real-World Effectiveness and Safety of Psychedelic-Assisted Psychotherapy: Outcomes from a Large-Scale Compassionate Use Cohort in Geneva, Switzerland. MedRxiv, 2025-12.
Це ретроспективне дослідження проаналізувало реальні клінічні дані 115 пацієнтів із резистентними депресивними та/або тривожними розладами, які отримали перший цикл психоделічно асистованої психотерапії (100 мкг ЛСД або 25 мг псилоцибіну) в університетській клініці Швейцарії. Симптоми депресії (BDI) та тривожності (STAI-T) оцінювали під час скринінгу, за місяць до сесії та через 1–3 місяці після неї. У частини учасників додатково вимірювали стратегії когнітивної емоційної регуляції (CERQ).
Симптоми депресії та тривожності значно зменшилися з великим ефектом часу для BDI (partial η² = 0.42) та середнім — для STAI-T (partial η² = 0.17), без значущої різниці між ЛСД і псилоцибіном. CERQ показав зниження самозвинувачення, руминацій і катастрофізації та підвищення позитивного перефокусування й переоцінки. Хоча інтенсивність переживання мала різні часові профілі для ЛСД і псилоцибіну, суб’єктивні ефекти та клінічні результати були подібними. Побічні реакції були переважно легкими й короткотривалими, без серйозних ускладнень чи припинення лікування.
Результати свідчать, що у рамках «compassionate use» перша повноцінна сесія ПАТ із ЛСД або псилоцибіном добре переноситься та суттєво покращує депресивні та тривожні симптоми в умовах спеціалізованої клінічної практики, підтверджуючи здійсненність і ефективність підходу в реальному лікуванні.
https://www.medrxiv.org/content/10.1101/2025.12.01.25341335v1
Це ретроспективне дослідження проаналізувало реальні клінічні дані 115 пацієнтів із резистентними депресивними та/або тривожними розладами, які отримали перший цикл психоделічно асистованої психотерапії (100 мкг ЛСД або 25 мг псилоцибіну) в університетській клініці Швейцарії. Симптоми депресії (BDI) та тривожності (STAI-T) оцінювали під час скринінгу, за місяць до сесії та через 1–3 місяці після неї. У частини учасників додатково вимірювали стратегії когнітивної емоційної регуляції (CERQ).
Симптоми депресії та тривожності значно зменшилися з великим ефектом часу для BDI (partial η² = 0.42) та середнім — для STAI-T (partial η² = 0.17), без значущої різниці між ЛСД і псилоцибіном. CERQ показав зниження самозвинувачення, руминацій і катастрофізації та підвищення позитивного перефокусування й переоцінки. Хоча інтенсивність переживання мала різні часові профілі для ЛСД і псилоцибіну, суб’єктивні ефекти та клінічні результати були подібними. Побічні реакції були переважно легкими й короткотривалими, без серйозних ускладнень чи припинення лікування.
Результати свідчать, що у рамках «compassionate use» перша повноцінна сесія ПАТ із ЛСД або псилоцибіном добре переноситься та суттєво покращує депресивні та тривожні симптоми в умовах спеціалізованої клінічної практики, підтверджуючи здійсненність і ефективність підходу в реальному лікуванні.
https://www.medrxiv.org/content/10.1101/2025.12.01.25341335v1
❤2👍2
Pinhas, N., Eidlman, N., Barnea, A., & Peled-Avron, L. (2025). Effects of Psychedelic Microdosing on Cognitive Functions: A Systematic Review and Meta-Analysis. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 106493.
Цей метааналіз дослідив вплив мікродозування класичних психоделіків на когнітивні функції, об’єднавши дані 14 досліджень (N = 1614) та 59 ефектів у різних когнітивних доменах. Аналіз охоплював як оцінки гострих ефектів («on-drug»), так і постефектів («off-drug»).
Основний результат — значне зниження когнітивного контролю, тоді як жодних ефектів на інші когнітивні домени або на загальні когнітивні показники не виявлено. Тип речовини (LSD чи псилоцибін), доза (0.1–0.5 г псилоцибіну; 6.5–20 мкг ЛСД), тривалість мікродозування (1–42 дні) та час оцінки не модифікували ефектів.
Отримані результати узгоджуються з когнітивними та нейромоделями впливу психоделіків, згідно з якими мікродози можуть послаблювати жорсткий контроль «згори донизу» і сприяти більш «гнучким» станам обробки інформації. Водночас залишається незрозумілим, чи мікродозування має лише тимчасовий фармакологічний ефект, чи може викликати стійкі когнітивні зміни.
Через значну методологічну різнорідність наявних досліджень потрібні стандартизовані протоколи та механістичні підходи, щоб точніше визначити когнітивні та нейрофізіологічні наслідки мікродозування психоделіків.
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0149763425004944
Modlin, N. L., Williamson, V., Goodwin, G. M., Malievskaia, E., Atli, M., Elek, Z., ... & Rucker, J. (2025). Investigational psilocybin treatment for post-traumatic stress disorder: a qualitative study of participant experience, trauma engagement, and differences from standard treatment. EClinicalMedicine, 90.
Це якісне дослідження, вбудоване у фазу 2 відкритого клінічного випробування, вивчало досвід дорослих пацієнтів із ПТСР, які отримали одноразове лікування псилоцибіном COMP360 у поєднанні зі стандартизованою підготовкою та інтеграцією. У дослідженні взяли участь 21 пацієнт у США та Великій Британії. Напівструктуровані інтерв’ю проводили до лікування, наступного дня та через 12 тижнів; дані проаналізовано методом рефлексивного тематичного аналізу.
Виявлено чотири ключові теми. По-перше, учасники наголошували на вирішальному значенні нефрамакологічних факторів безпеки: довірливих стосунків з терапевтами, ретельної підготовки та чіткої інформованої згоди. По-друге, лікування псилоцибіном сприймалось як глибоко екзистенційний, емпіричний досвід, що виходить за межі традиційної розмовної терапії. По-третє, під час сесії учасники стикалися з травматичним матеріалом у різних формах — як у прямому вигляді, так і опосередковано через емоційні, тілесні та самотрансцендентні переживання (єдність, зникнення кордонів «я», відчуття зв’язку з більшим цілим). Нарешті, порівняно зі звичайними методами лікування ПТСР, що вимагають прямої експозиції до травми, псилоцибін дозволяв м’якіше, ширше та менш загрозливе опрацювання травматичного досвіду.
Загалом результати свідчать, що псилоцибін у поєднанні зі стандартизованою психологічною підтримкою може забезпечити новий терапевтичний шлях для пацієнтів із ПТСР. Автори підкреслюють потребу у подальших контрольованих дослідженнях та комбінованих (якісних і кількісних) підходах для глибшого розуміння впливу на симптоми, функціонування та пацієнтський досвід.
https://www.thelancet.com/journals/eclinm/article/PIIS2589-5370(25)00626-1/fulltext
Цей метааналіз дослідив вплив мікродозування класичних психоделіків на когнітивні функції, об’єднавши дані 14 досліджень (N = 1614) та 59 ефектів у різних когнітивних доменах. Аналіз охоплював як оцінки гострих ефектів («on-drug»), так і постефектів («off-drug»).
Основний результат — значне зниження когнітивного контролю, тоді як жодних ефектів на інші когнітивні домени або на загальні когнітивні показники не виявлено. Тип речовини (LSD чи псилоцибін), доза (0.1–0.5 г псилоцибіну; 6.5–20 мкг ЛСД), тривалість мікродозування (1–42 дні) та час оцінки не модифікували ефектів.
Отримані результати узгоджуються з когнітивними та нейромоделями впливу психоделіків, згідно з якими мікродози можуть послаблювати жорсткий контроль «згори донизу» і сприяти більш «гнучким» станам обробки інформації. Водночас залишається незрозумілим, чи мікродозування має лише тимчасовий фармакологічний ефект, чи може викликати стійкі когнітивні зміни.
Через значну методологічну різнорідність наявних досліджень потрібні стандартизовані протоколи та механістичні підходи, щоб точніше визначити когнітивні та нейрофізіологічні наслідки мікродозування психоделіків.
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0149763425004944
Modlin, N. L., Williamson, V., Goodwin, G. M., Malievskaia, E., Atli, M., Elek, Z., ... & Rucker, J. (2025). Investigational psilocybin treatment for post-traumatic stress disorder: a qualitative study of participant experience, trauma engagement, and differences from standard treatment. EClinicalMedicine, 90.
Це якісне дослідження, вбудоване у фазу 2 відкритого клінічного випробування, вивчало досвід дорослих пацієнтів із ПТСР, які отримали одноразове лікування псилоцибіном COMP360 у поєднанні зі стандартизованою підготовкою та інтеграцією. У дослідженні взяли участь 21 пацієнт у США та Великій Британії. Напівструктуровані інтерв’ю проводили до лікування, наступного дня та через 12 тижнів; дані проаналізовано методом рефлексивного тематичного аналізу.
Виявлено чотири ключові теми. По-перше, учасники наголошували на вирішальному значенні нефрамакологічних факторів безпеки: довірливих стосунків з терапевтами, ретельної підготовки та чіткої інформованої згоди. По-друге, лікування псилоцибіном сприймалось як глибоко екзистенційний, емпіричний досвід, що виходить за межі традиційної розмовної терапії. По-третє, під час сесії учасники стикалися з травматичним матеріалом у різних формах — як у прямому вигляді, так і опосередковано через емоційні, тілесні та самотрансцендентні переживання (єдність, зникнення кордонів «я», відчуття зв’язку з більшим цілим). Нарешті, порівняно зі звичайними методами лікування ПТСР, що вимагають прямої експозиції до травми, псилоцибін дозволяв м’якіше, ширше та менш загрозливе опрацювання травматичного досвіду.
Загалом результати свідчать, що псилоцибін у поєднанні зі стандартизованою психологічною підтримкою може забезпечити новий терапевтичний шлях для пацієнтів із ПТСР. Автори підкреслюють потребу у подальших контрольованих дослідженнях та комбінованих (якісних і кількісних) підходах для глибшого розуміння впливу на симптоми, функціонування та пацієнтський досвід.
https://www.thelancet.com/journals/eclinm/article/PIIS2589-5370(25)00626-1/fulltext
👍7❤4
Simon, G., Tadmor, N., Skragge, M., Evans, J., & Robinson, O. (2025). Recalled childhood trauma and post-psychedelic trajectories of change in a mixed-methods study. Scientific Reports.
Це змішане дослідження вивчало, як і яким чином дитячі або юнацькі психологічні травми, ідентифіковані самими учасниками, можуть проявлятися під час психоделічних переживань, а також як такі епізоди впливають на подальший психологічний стан. Попереднє опитування (фаза 1) включало 608 людей, які повідомляли про труднощі після вживання психоделіків, що тривали довше за гострі ефекти. Ті, хто вважав свої труднощі пов’язаними з ранньою травмою (41,8%), частіше були старшими за віком, жінками, мали попередні діагнози психічних розладів і частіше використовували психоделіки в керованих умовах. Вони також повідомляли більше емоційних проблем, але менше перцептивних порушень після досвіду.
У фазі 2 було проведено напівструктуровані інтерв’ю з 18 ретельно відібраними учасниками. Рефлексивний тематичний аналіз виявив три основні способи появи травматичного матеріалу: пряме повторне переживання події (39%, включно з випадками без попередніх свідомих спогадів), символічно-соматичне «перевтілення» травми (22%) та фрагментовані, плутані переживання (50%). Четверта тема описувала різні траєкторії після досвіду: переважно позитивну інтеграцію (50%), змішані ефекти (28%) або повторну травматизацію (22%). Додатковим чинником дистресу була невизначеність щодо достовірності відновлених спогадів.
Дослідження підкреслює, що хоча психоделіки можуть полегшити опрацювання травми, вони також несуть ризик повторного травмування. Тому критично важливими є травма-інформована підготовка, безпечне та підтримуване середовище, а також тривала інтеграційна підтримка для мінімізації ризиків і посилення терапевтичного потенціалу.
https://www.nature.com/articles/s41598-025-26198-4
Це змішане дослідження вивчало, як і яким чином дитячі або юнацькі психологічні травми, ідентифіковані самими учасниками, можуть проявлятися під час психоделічних переживань, а також як такі епізоди впливають на подальший психологічний стан. Попереднє опитування (фаза 1) включало 608 людей, які повідомляли про труднощі після вживання психоделіків, що тривали довше за гострі ефекти. Ті, хто вважав свої труднощі пов’язаними з ранньою травмою (41,8%), частіше були старшими за віком, жінками, мали попередні діагнози психічних розладів і частіше використовували психоделіки в керованих умовах. Вони також повідомляли більше емоційних проблем, але менше перцептивних порушень після досвіду.
У фазі 2 було проведено напівструктуровані інтерв’ю з 18 ретельно відібраними учасниками. Рефлексивний тематичний аналіз виявив три основні способи появи травматичного матеріалу: пряме повторне переживання події (39%, включно з випадками без попередніх свідомих спогадів), символічно-соматичне «перевтілення» травми (22%) та фрагментовані, плутані переживання (50%). Четверта тема описувала різні траєкторії після досвіду: переважно позитивну інтеграцію (50%), змішані ефекти (28%) або повторну травматизацію (22%). Додатковим чинником дистресу була невизначеність щодо достовірності відновлених спогадів.
Дослідження підкреслює, що хоча психоделіки можуть полегшити опрацювання травми, вони також несуть ризик повторного травмування. Тому критично важливими є травма-інформована підготовка, безпечне та підтримуване середовище, а також тривала інтеграційна підтримка для мінімізації ризиків і посилення терапевтичного потенціалу.
https://www.nature.com/articles/s41598-025-26198-4
❤🔥4👍2❤1🤝1
Lindegaard, T., & Käll, A. (2025). Does number of dosing sessions and type of adjunctive psychotherapy affect outcomes in psychedelic-assisted-psychotherapy for depressive disorders and anxiety disorders? A systematic review and meta-analysis. Journal of Affective Disorders, 120732.
Систематичний огляд і метааналіз охопили 23 клінічні дослідження психоделічно асистованої психотерапії (ПАТ), спрямовані на лікування депресивних і тривожних розладів. Загальні результати засвідчили великі та дуже великі ефекти лікування як одразу після терапії, так і на подальших етапах (Hedges g = 0.98–1.83). Дослідники проаналізували, чи впливають два ключові методологічні чинники — кількість психоделічних сесій та тип супровідної психотерапії — на результативність ПАТ.
Метааналіз показав певний модеруючий ефект кількості дозувальних сесій у міжгруповому порівнянні: дві сесії давали кращі результати, ніж одна. Проте у внутрішньогруповому аналізі ця закономірність не підтвердилася, тому висновок потребує перевірки в майбутніх контрольованих дослідженнях. Аналіз ролі виду психотерапевтичного супроводу був обмежений: лише три дослідження використовували протоколи, засновані на доказових психотерапіях, що не дозволило зробити надійні висновки про вплив цього фактора.
Автори відзначають, що надійність даних зменшується через часту відсутність сліпого оцінювання та невикористання принципу intention-to-treat. Майбутні дослідження потребують детальнішого опису психотерапевтичних інтервенцій та експериментальних дизайнів, щоб краще зрозуміти, які саме методологічні елементи посилюють терапевтичний ефект ПАТ.
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0165032725021743
Bhavaraju, K. P., Mason, N. L., Mallaroni, P., Heinke, D., Toennes, S., Ramaekers, J., & Amico, E. (2025). Unmixing the Psychedelic Connectome: Brain Network Traits of Psilocybin. BioRxiv, 2025-11.
Дослідження показує, що гострий стан під впливом псилоцибіну не є однорідною зміною мозкової активності, як це часто подають існуючі моделі. Використавши підхід Connectome Independent Component Analysis (connICA) з багаторівневим ресемплінгом, автори проаналізували resting-state fMRI здорових добровольців і розклали конектоми на незалежні компоненти функціональної зв’язності («FC-трейти»).
Було виявлено два різні нейронні патерни. Перший — глобальний кортикальний патерн — достовірно змінювався пропорційно до концентрації псилоцину в плазмі. Другий FC-трейт виявився незалежним від першого та окремо асоціювався з погіршенням продуктивності у завданні на візуальне дивергентне мислення.
Отримані результати свідчать, що псилоцибін викликає композитний нейрофізіологічний стан, у якому кілька різних процесів співіснують одночасно. Це підтверджує ефективність декомпозиційних конектомних підходів для точнішого розділення фармакологічних і когнітивних компонентів психоделічного досвіду.
https://www.biorxiv.org/content/10.1101/2025.11.17.688834v1.abstract
Систематичний огляд і метааналіз охопили 23 клінічні дослідження психоделічно асистованої психотерапії (ПАТ), спрямовані на лікування депресивних і тривожних розладів. Загальні результати засвідчили великі та дуже великі ефекти лікування як одразу після терапії, так і на подальших етапах (Hedges g = 0.98–1.83). Дослідники проаналізували, чи впливають два ключові методологічні чинники — кількість психоделічних сесій та тип супровідної психотерапії — на результативність ПАТ.
Метааналіз показав певний модеруючий ефект кількості дозувальних сесій у міжгруповому порівнянні: дві сесії давали кращі результати, ніж одна. Проте у внутрішньогруповому аналізі ця закономірність не підтвердилася, тому висновок потребує перевірки в майбутніх контрольованих дослідженнях. Аналіз ролі виду психотерапевтичного супроводу був обмежений: лише три дослідження використовували протоколи, засновані на доказових психотерапіях, що не дозволило зробити надійні висновки про вплив цього фактора.
Автори відзначають, що надійність даних зменшується через часту відсутність сліпого оцінювання та невикористання принципу intention-to-treat. Майбутні дослідження потребують детальнішого опису психотерапевтичних інтервенцій та експериментальних дизайнів, щоб краще зрозуміти, які саме методологічні елементи посилюють терапевтичний ефект ПАТ.
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0165032725021743
Bhavaraju, K. P., Mason, N. L., Mallaroni, P., Heinke, D., Toennes, S., Ramaekers, J., & Amico, E. (2025). Unmixing the Psychedelic Connectome: Brain Network Traits of Psilocybin. BioRxiv, 2025-11.
Дослідження показує, що гострий стан під впливом псилоцибіну не є однорідною зміною мозкової активності, як це часто подають існуючі моделі. Використавши підхід Connectome Independent Component Analysis (connICA) з багаторівневим ресемплінгом, автори проаналізували resting-state fMRI здорових добровольців і розклали конектоми на незалежні компоненти функціональної зв’язності («FC-трейти»).
Було виявлено два різні нейронні патерни. Перший — глобальний кортикальний патерн — достовірно змінювався пропорційно до концентрації псилоцину в плазмі. Другий FC-трейт виявився незалежним від першого та окремо асоціювався з погіршенням продуктивності у завданні на візуальне дивергентне мислення.
Отримані результати свідчать, що псилоцибін викликає композитний нейрофізіологічний стан, у якому кілька різних процесів співіснують одночасно. Це підтверджує ефективність декомпозиційних конектомних підходів для точнішого розділення фармакологічних і когнітивних компонентів психоделічного досвіду.
https://www.biorxiv.org/content/10.1101/2025.11.17.688834v1.abstract
❤5👍2
Renner, A. C., & Kargbo, R. B. (2025). Engineering the Next Generation of Psychedelic Therapeutics through Serotonergic Precision and Pharmacokinetic Control. ACS Medicinal Chemistry Letters.
Сучасна психоделічна наука виходить за межі класичних триптамінів і переходить до точного конструювання серотонергічних сполук із керованими фармакокінетичними та нейрохімічними властивостями. Три нещодавні патентні розробки демонструють цей зсув у бік «інженерії психоделіків», спрямованої на оптимізацію модулювання рецептора 5-HT2A.
У заявці WO 2025/189271 A1 описано фторовані триптамінові похідні з вибірковою дією на 5-HT2A та помірною афінністю (Ki ≈ 3 мкМ). Сполуки синтезували через амідне зв’язування з подальшим відновленням LiAlH₄, отримуючи аналоги індолу та індазолу, структурно подібні до псилоцину. LC-MS та ¹H NMR підтвердили їхню чистоту, а радіолігандні та функціональні тести показали агоністоподібну активність, близьку до псилоцину та ДМТ. Фторування розширює хімічний простір психоделічних лігандів і може покращувати стабільність та взаємодію з рецептором.
У патенті WO 2025/145241 A1 представлена серія похідних ДМТ, розроблених як часткові агоністи 5-HT2A з балансованою активністю на 5-HT1A та 5-HT2C. Сполуки (EC₅₀ = 10–100 нМ) синтезували редуктивним амінуванням і N-метилюванням заміщених індолів. Вони демонстрували коротший у поведінкових моделях психоделічний ефект (менша тривалість head-twitch response), що свідчить про більш передбачувану інтенсивність і тривалість дії — важливі параметри для терапії депресії, тривоги та ПТСР.
Третя заявка, WO 2025/153822 A1, пропонує ДМТ-базовані проліки та аналоги з оптимізованими фармакокінетичними характеристиками. Ацилювання та амідування дозволяють створити контрольовані форми вивільнення з передбачуваним проникненням у мозок (Kp,brain > 3). Потужність у тестах на 5-HT2A була <50 нМ, а дослідження на гризунах виявили можливість точно налаштовувати початок дії та кліренс препарату. Мета — отримати короткі, керовані терапевтичні сеанси з меншою потребою у тривалому клінічному нагляді.
У сукупності ці три розробки демонструють послідовний перехід від простого відкриття психоделіків до їх цілеспрямованого молекулярного дизайну. Спільною темою є частковий агонізм 5-HT2A, що дозволяє досягати нейропластичних ефектів без надмірного психоделічного навантаження. Модифікації ліпофільності, електронних властивостей і швидкості метаболізму дають змогу розвести у часі терапевтичну дію й інтенсивність суб’єктивного досвіду.
https://pubs.acs.org/doi/full/10.1021/acsmedchemlett.5c00661
Сучасна психоделічна наука виходить за межі класичних триптамінів і переходить до точного конструювання серотонергічних сполук із керованими фармакокінетичними та нейрохімічними властивостями. Три нещодавні патентні розробки демонструють цей зсув у бік «інженерії психоделіків», спрямованої на оптимізацію модулювання рецептора 5-HT2A.
У заявці WO 2025/189271 A1 описано фторовані триптамінові похідні з вибірковою дією на 5-HT2A та помірною афінністю (Ki ≈ 3 мкМ). Сполуки синтезували через амідне зв’язування з подальшим відновленням LiAlH₄, отримуючи аналоги індолу та індазолу, структурно подібні до псилоцину. LC-MS та ¹H NMR підтвердили їхню чистоту, а радіолігандні та функціональні тести показали агоністоподібну активність, близьку до псилоцину та ДМТ. Фторування розширює хімічний простір психоделічних лігандів і може покращувати стабільність та взаємодію з рецептором.
У патенті WO 2025/145241 A1 представлена серія похідних ДМТ, розроблених як часткові агоністи 5-HT2A з балансованою активністю на 5-HT1A та 5-HT2C. Сполуки (EC₅₀ = 10–100 нМ) синтезували редуктивним амінуванням і N-метилюванням заміщених індолів. Вони демонстрували коротший у поведінкових моделях психоделічний ефект (менша тривалість head-twitch response), що свідчить про більш передбачувану інтенсивність і тривалість дії — важливі параметри для терапії депресії, тривоги та ПТСР.
Третя заявка, WO 2025/153822 A1, пропонує ДМТ-базовані проліки та аналоги з оптимізованими фармакокінетичними характеристиками. Ацилювання та амідування дозволяють створити контрольовані форми вивільнення з передбачуваним проникненням у мозок (Kp,brain > 3). Потужність у тестах на 5-HT2A була <50 нМ, а дослідження на гризунах виявили можливість точно налаштовувати початок дії та кліренс препарату. Мета — отримати короткі, керовані терапевтичні сеанси з меншою потребою у тривалому клінічному нагляді.
У сукупності ці три розробки демонструють послідовний перехід від простого відкриття психоделіків до їх цілеспрямованого молекулярного дизайну. Спільною темою є частковий агонізм 5-HT2A, що дозволяє досягати нейропластичних ефектів без надмірного психоделічного навантаження. Модифікації ліпофільності, електронних властивостей і швидкості метаболізму дають змогу розвести у часі терапевтичну дію й інтенсивність суб’єктивного досвіду.
https://pubs.acs.org/doi/full/10.1021/acsmedchemlett.5c00661
👍6❤2🔥1
Фільм «Від шоку до зцілення» тепер доступний для перегляду на YouTube.
З моменту показу у 2024 році, команда UPRA працювала над тим, щоб ця документальна стрічка стала відкритою для ширшої аудиторії. Після офлайн-показу та публічної дискусії фільм переходить у відкритий доступ.
«Від шоку до зцілення» — це документальна розповідь про досвід ветеранів і процеси психологічного відновлення після війни. Без спрощень, універсальних відповідей чи гучних обіцянок — з увагою до складності й реальності цього шляху.
Фільм доступний на YouTube-каналі UPRA (https://youtu.be/Ha611C92UrI).
Якщо ви вважаєте цю тему важливою, будемо вдячні, якщо поширите фільм серед тих, кому він може бути корисним.
Дякуємо команді фільму — продюсерам Люк Коте та Жанін Сагерт, а також усім учасникам, які долучилися до створення цієї стрічки.
Над українською версією працювали:
Анастасія Журавель — переклад
Катерина Вашталова — коректура
Даніла Хомутовський — озвучення
Олена Бушевська — озвучення
Андрій Іващенко — адаптація трейлера українською
Катерина Кіфа — координація перекладу субтитрів, комунікація з авторами з питань прав та дозволів
Саша Астрон, Юстина Місків, Катерина Піскунова — менеджмент проєкту
Проєкт реалізовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» #фондвідродження
З моменту показу у 2024 році, команда UPRA працювала над тим, щоб ця документальна стрічка стала відкритою для ширшої аудиторії. Після офлайн-показу та публічної дискусії фільм переходить у відкритий доступ.
«Від шоку до зцілення» — це документальна розповідь про досвід ветеранів і процеси психологічного відновлення після війни. Без спрощень, універсальних відповідей чи гучних обіцянок — з увагою до складності й реальності цього шляху.
Фільм доступний на YouTube-каналі UPRA (https://youtu.be/Ha611C92UrI).
Якщо ви вважаєте цю тему важливою, будемо вдячні, якщо поширите фільм серед тих, кому він може бути корисним.
Дякуємо команді фільму — продюсерам Люк Коте та Жанін Сагерт, а також усім учасникам, які долучилися до створення цієї стрічки.
Над українською версією працювали:
Анастасія Журавель — переклад
Катерина Вашталова — коректура
Даніла Хомутовський — озвучення
Олена Бушевська — озвучення
Андрій Іващенко — адаптація трейлера українською
Катерина Кіфа — координація перекладу субтитрів, комунікація з авторами з питань прав та дозволів
Саша Астрон, Юстина Місків, Катерина Піскунова — менеджмент проєкту
Проєкт реалізовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» #фондвідродження
YouTube
«Від шоку до зцілення» — документальний фільм про травму, ПТСР і шлях до відновлення
Картина «Від шоку до сцілення» розповідає про шлях ветеранів, які за допомогою альтернативних методів терапії, зокрема психоделічних, прагнуть відновити внутрішній мир після травм війни. Глибокий фільм про трансформацію та зцілення, які приходять після найглибших…
❤🔥43❤7🔥5🙏2
Друзі запрошуємо вас на лекцію «Коло ділення — простий і доступний інструмент інтеграції» яку проведe психолог і психотерапевт Вольфганг Віммер.
Багато інструментів інтеграції потребують терапії, воркшопів або клінічних умов. Коло ділення — ні. Це потужний метод, який часто залишається поза увагою. Це простий, низьковитратний формат, що працює без терапевтів, фасилітації чи втручання. Люди з подібним досвідом і потребами збираються разом, щоб ділитися й слухати — без порад, без аналізу, лише через ділення та впізнавання себе в досвіді інших.
На думку Вольфангу спілкування з людьми, які не мали психоделічного досвіду — навіть із близькими або терапевтами — може бути складним і фруструючим та залишати відчуття ізоляції від власного цінного переживання. Почути знайомі історії, якими діляться інші в безпечному колі, зменшує відчуття ізольованості, створює відчуття належності та підтримує процес інтеграції, коли складно підібрати слова.
Тоді коло ділення активує внутрішнього цілителя та допомагає м’яко інтегрувати інсайти в повсякденне життя. Мета — використання власних внутрішніх ресурсів для інтеграції. Для підтримки запуску та сталого функціонування безпечних кіл можуть бути надані готові до використання практичні формати, рекомендації (зокрема щодо таймінгу та уникнення перехресних коментарів) і базові організаційні структури.
Вольфганг Віммер — коуч, ментор і спікер із десятиліттями особистого досвіду у сфері відновлення, роботи з травмою та інтеграції. Він має глибокий особистий і практичний досвід психоделічно асистованої терапії та процесів інтеграції. Його робота зосереджена на піринговому зціленні, світській духовності та відчутті належності. Спираючись на традиції самодопомоги та терапевтичні контексти, він робить акцент на доступних, неклінічних форматах. Підтримуючи окремих людей і групи, надаючи практичні інструменти, рекомендації та перевірені структури кола ділення.
Дата: 17.02.2026
Час: 19:00
Формат: Онлайн
Лінк для реєстрації — https://forms.gle/kHz5yXhSR4jFGGoq7
Подія проводиться за підтримки МБФ “Відродження” #фондвідродження
Багато інструментів інтеграції потребують терапії, воркшопів або клінічних умов. Коло ділення — ні. Це потужний метод, який часто залишається поза увагою. Це простий, низьковитратний формат, що працює без терапевтів, фасилітації чи втручання. Люди з подібним досвідом і потребами збираються разом, щоб ділитися й слухати — без порад, без аналізу, лише через ділення та впізнавання себе в досвіді інших.
На думку Вольфангу спілкування з людьми, які не мали психоделічного досвіду — навіть із близькими або терапевтами — може бути складним і фруструючим та залишати відчуття ізоляції від власного цінного переживання. Почути знайомі історії, якими діляться інші в безпечному колі, зменшує відчуття ізольованості, створює відчуття належності та підтримує процес інтеграції, коли складно підібрати слова.
Тоді коло ділення активує внутрішнього цілителя та допомагає м’яко інтегрувати інсайти в повсякденне життя. Мета — використання власних внутрішніх ресурсів для інтеграції. Для підтримки запуску та сталого функціонування безпечних кіл можуть бути надані готові до використання практичні формати, рекомендації (зокрема щодо таймінгу та уникнення перехресних коментарів) і базові організаційні структури.
Вольфганг Віммер — коуч, ментор і спікер із десятиліттями особистого досвіду у сфері відновлення, роботи з травмою та інтеграції. Він має глибокий особистий і практичний досвід психоделічно асистованої терапії та процесів інтеграції. Його робота зосереджена на піринговому зціленні, світській духовності та відчутті належності. Спираючись на традиції самодопомоги та терапевтичні контексти, він робить акцент на доступних, неклінічних форматах. Підтримуючи окремих людей і групи, надаючи практичні інструменти, рекомендації та перевірені структури кола ділення.
Дата: 17.02.2026
Час: 19:00
Формат: Онлайн
Лінк для реєстрації — https://forms.gle/kHz5yXhSR4jFGGoq7
Подія проводиться за підтримки МБФ “Відродження” #фондвідродження
Google Docs
«Коло ділення — простий і доступний інструмент інтеграції» Вольфганг Віммер 17.02.26
Дякуємо, за проявлений інтерес!
❤21
20 березня запрошуємо вас на експертний вебінар «Правові та регуляторні аспекти впровадження психоделічно асистованої терапії в Європі».
Одне з ключових питань, яке стоїть перед Україною сьогодні — як створити правове та регуляторне середовище, що дозволить проводити дослідження і впроваджувати психоделічно асистовану терапію відповідально і в рамках закону. Щоб відповісти на це питання, ми звертаємось до європейського досвіду — до країн, які вже пройшли або проходять цей шлях.
На вебінарі три провідних європейських експерти— розкажуть про те, як виглядає ця робота зсередини: які правові рамки існують, як працює регуляторний процес на рівні EMA, і що це означає для країн, які тільки формують свою політику у цій сфері.
Спікери:
Жуан Таборда да Гама — Юрист, університетський професор права та публічної політики, засновник і партнер португальської юридичної фірми Gama Glória, старший консультант Albright Stonebridge Group / Dentons Global Advisors у Вашингтоні. Консультує уряди, міжнародні компанії та пацієнтські організації з питань регулювання контрольованих речовин у медичному та науково-дослідному контексті. Викладає у Школі права Католицького університету Португалії. Автор книги Direito Psicadélico (2023).
Маріон Габеркамп — Докторка медицини, лікарка-спеціалістка з внутрішньої медицини, неврології та психіатрії. З 2017 року — керівниця відділу неврології, психіатрії та офтальмології Федерального інституту лікарських засобів та медичних виробів Німеччини (BfArM). Віцеголова Робочої групи з центральної нервової системи Європейського агентства з лікарських засобів (EMA CNSWP), співголова незалежної міжнародної робочої групи з оцінки доказової бази у сфері психоделіків (IPEA-WG). Має багаторічний досвід наукового консультування у сфері розробки неврологічних і психіатричних препаратів.
Павел Пахта, Ph.D. — експерт у сфері міжнародного регулювання наркотичних речовин, колишній член МККН, директор з міжнародних регуляторних питань ICCI, заступник секретаря та керівник відділу контролю над наркотиками МККН, фахівець ООН з регулювання наркотичних речовин (27 років)
Після доповідей відбудеться відкрита дискусія — у форматі, що дає можливість поставити запитання наживо.
Вебінар буде корисним для дослідників, клініцистів, представників органів влади та інших фахівців, які працюють із новими підходами до лікування психічних розладів.
Дата: 20.03.2025
Час: 19:00
Формат: Онлайн
Лінк для реєстрації — https://forms.gle/Bo9WsDRzT979ZYHi8
Мова вебінару — англійська, із синхронним перекладом на українську
У партнерстві з Центр громадського здоровʼя України та PAREA.
Одне з ключових питань, яке стоїть перед Україною сьогодні — як створити правове та регуляторне середовище, що дозволить проводити дослідження і впроваджувати психоделічно асистовану терапію відповідально і в рамках закону. Щоб відповісти на це питання, ми звертаємось до європейського досвіду — до країн, які вже пройшли або проходять цей шлях.
На вебінарі три провідних європейських експерти— розкажуть про те, як виглядає ця робота зсередини: які правові рамки існують, як працює регуляторний процес на рівні EMA, і що це означає для країн, які тільки формують свою політику у цій сфері.
Спікери:
Жуан Таборда да Гама — Юрист, університетський професор права та публічної політики, засновник і партнер португальської юридичної фірми Gama Glória, старший консультант Albright Stonebridge Group / Dentons Global Advisors у Вашингтоні. Консультує уряди, міжнародні компанії та пацієнтські організації з питань регулювання контрольованих речовин у медичному та науково-дослідному контексті. Викладає у Школі права Католицького університету Португалії. Автор книги Direito Psicadélico (2023).
Маріон Габеркамп — Докторка медицини, лікарка-спеціалістка з внутрішньої медицини, неврології та психіатрії. З 2017 року — керівниця відділу неврології, психіатрії та офтальмології Федерального інституту лікарських засобів та медичних виробів Німеччини (BfArM). Віцеголова Робочої групи з центральної нервової системи Європейського агентства з лікарських засобів (EMA CNSWP), співголова незалежної міжнародної робочої групи з оцінки доказової бази у сфері психоделіків (IPEA-WG). Має багаторічний досвід наукового консультування у сфері розробки неврологічних і психіатричних препаратів.
Павел Пахта, Ph.D. — експерт у сфері міжнародного регулювання наркотичних речовин, колишній член МККН, директор з міжнародних регуляторних питань ICCI, заступник секретаря та керівник відділу контролю над наркотиками МККН, фахівець ООН з регулювання наркотичних речовин (27 років)
Після доповідей відбудеться відкрита дискусія — у форматі, що дає можливість поставити запитання наживо.
Вебінар буде корисним для дослідників, клініцистів, представників органів влади та інших фахівців, які працюють із новими підходами до лікування психічних розладів.
Дата: 20.03.2025
Час: 19:00
Формат: Онлайн
Лінк для реєстрації — https://forms.gle/Bo9WsDRzT979ZYHi8
Мова вебінару — англійська, із синхронним перекладом на українську
У партнерстві з Центр громадського здоровʼя України та PAREA.
Google Docs
Правові та регуляторні аспекти впровадження психоделічно асистованої терапії в Європі. Живе обговорення 20.03.26
Дякуємо, за проявлений інтерес!
❤9👍9🔥3⚡2
Друзі запрошуємо вас на лекцію «Психоделіки, медитація та буддійська традиція: де вони перетинаються, де розходяться та чому інтеграція важлива» яку проведe незалежний фасилітатор і консультант з інтеграції психоделічних досвідів Віктор Дживанеску.
Про психоделіки та буддійську медитацію часто говорять так, ніби вони ведуть до одного й того самого місця. Ця лекція пропонує більш детальну карту. Спираючись на сучасні дослідження психоделіків, дані про майндфулнес та ветеранів, дослідження ретриту Вані Палмерс / Франца Волленвейдера, представлене у фільмі «Спуск з гори», а також на особистий досвід, Віктор Дживанеску досліджує, де психоделічний досвід та контемплативна практика справді збігаються, особливо в питаннях самоаналізу, уваги та пошуку сенсу, а також де вони суттєво розходяться. У доповіді висвітлюються типові помилки в класифікації, обговорюються переваги та ризики в обох сферах, а також стверджується, що саме підготовка, етика та інтеграція визначають, чи стануть змінені стани цілющими, дестабілізуючими чи просто захоплюючими переживаннями.
Віктор Дживанеску — незалежний фасилітатор і консультант з інтеграції психоделічного досвіду, який мешкає в Берліні, Німеччина. Раніше він обіймав посаду директора зі сталого розвитку та фасилітатора інтеграції у MIND Foundation, де підтримував навчальні програми, воркшопи та просвітницькі ініціативи.
Маючи досвід у стратегічному консалтингу та післядипломну освіту в галузі трансперсональної психології й досліджень свідомості, у своїй роботі він поєднує наукові дані, контемплятивні практики, тілесний підхід та етику.
Він зосереджується на тому, щоб перетворювати інсайти, отримані у змінених станах свідомості, на стійкі поведінкові зміни через індивідуальний коучинг, групові процеси та спільнотно-орієнтовані підходи до інтеграції. Його поточні інтереси включають дослідження інтеграції, масштабовані цифрові інструменти підтримки, а також тілесно-орієнтовану інтеграцію й контемплятивні практики.
Дата: 25.03.2026
Час: 19:00
Формат: Онлайн
Лінк для реєстрації — https://forms.gle/ns7bFE2ndJXTb5UA6
Подія проводиться за підтримки МБФ “Відродження” #фондвідродження
Про психоделіки та буддійську медитацію часто говорять так, ніби вони ведуть до одного й того самого місця. Ця лекція пропонує більш детальну карту. Спираючись на сучасні дослідження психоделіків, дані про майндфулнес та ветеранів, дослідження ретриту Вані Палмерс / Франца Волленвейдера, представлене у фільмі «Спуск з гори», а також на особистий досвід, Віктор Дживанеску досліджує, де психоделічний досвід та контемплативна практика справді збігаються, особливо в питаннях самоаналізу, уваги та пошуку сенсу, а також де вони суттєво розходяться. У доповіді висвітлюються типові помилки в класифікації, обговорюються переваги та ризики в обох сферах, а також стверджується, що саме підготовка, етика та інтеграція визначають, чи стануть змінені стани цілющими, дестабілізуючими чи просто захоплюючими переживаннями.
Віктор Дживанеску — незалежний фасилітатор і консультант з інтеграції психоделічного досвіду, який мешкає в Берліні, Німеччина. Раніше він обіймав посаду директора зі сталого розвитку та фасилітатора інтеграції у MIND Foundation, де підтримував навчальні програми, воркшопи та просвітницькі ініціативи.
Маючи досвід у стратегічному консалтингу та післядипломну освіту в галузі трансперсональної психології й досліджень свідомості, у своїй роботі він поєднує наукові дані, контемплятивні практики, тілесний підхід та етику.
Він зосереджується на тому, щоб перетворювати інсайти, отримані у змінених станах свідомості, на стійкі поведінкові зміни через індивідуальний коучинг, групові процеси та спільнотно-орієнтовані підходи до інтеграції. Його поточні інтереси включають дослідження інтеграції, масштабовані цифрові інструменти підтримки, а також тілесно-орієнтовану інтеграцію й контемплятивні практики.
Дата: 25.03.2026
Час: 19:00
Формат: Онлайн
Лінк для реєстрації — https://forms.gle/ns7bFE2ndJXTb5UA6
Подія проводиться за підтримки МБФ “Відродження” #фондвідродження
Google Docs
Психоделіки, медитація та буддійська традиція: у чому вони перетинаються, у чому розходяться та чому їхнє поєднання має значення…
Дякуємо, за проявлений інтерес!
❤21🔥7👍2👏1
Друзі, запрошуємо вас на лекцію «З зон бойових дій до клінічної практики: кетамін-асистована терапія в Ізраїлі під час тривалого конфлікту», яку проведе соціальний працівник, психоделічний терапевт та ветеран бойових дій Пінні (Пінхас) Баумол.
Протягом останніх двох років тривала війна в Ізраїлі призвела до хронічного травматичного впливу на тлі обмеженого доступу до психологічної допомоги. Ця лекція представляє досвід впровадження кетамін-асистованої психотерапії (КАП) у рамках публічної системи охорони здоров'я в Єрусалимі. Фокусуючись на роботі з мирними жителями та солдатами резерву з воєнно-пов'язаною депресією та ПТСР, Пінні Баумол досліджуватиме, як терапія адаптується в кризових умовах — включно з груповими форматами, інтегрованою допомогою, а також ключовими етичними та клінічними викликами.
Пінні Баумол — соціальний працівник і психоделічний терапевт, адвокат зі зменшення шкоди та дослідник, ветеран бойових дій. Обіймає посаду заступника директора Центру стійкості «Шааре Нефеш» у Єрусалимі, де очолює програму кетамін-асистованої психотерапії в рамках державної системи охорони здоров'я. Співзасновник і голова Центру доступу до психоделічної терапії (ACPT).
Дата: 15.04.2026
Час: 19:00–21:00
Формат: Онлайн
Лінк — https://forms.gle/5iKKL5EUy94EWFuz7
Подія проводиться за підтримки МБФ «Відродження» #фондвідродження
Протягом останніх двох років тривала війна в Ізраїлі призвела до хронічного травматичного впливу на тлі обмеженого доступу до психологічної допомоги. Ця лекція представляє досвід впровадження кетамін-асистованої психотерапії (КАП) у рамках публічної системи охорони здоров'я в Єрусалимі. Фокусуючись на роботі з мирними жителями та солдатами резерву з воєнно-пов'язаною депресією та ПТСР, Пінні Баумол досліджуватиме, як терапія адаптується в кризових умовах — включно з груповими форматами, інтегрованою допомогою, а також ключовими етичними та клінічними викликами.
Пінні Баумол — соціальний працівник і психоделічний терапевт, адвокат зі зменшення шкоди та дослідник, ветеран бойових дій. Обіймає посаду заступника директора Центру стійкості «Шааре Нефеш» у Єрусалимі, де очолює програму кетамін-асистованої психотерапії в рамках державної системи охорони здоров'я. Співзасновник і голова Центру доступу до психоделічної терапії (ACPT).
Дата: 15.04.2026
Час: 19:00–21:00
Формат: Онлайн
Лінк — https://forms.gle/5iKKL5EUy94EWFuz7
Подія проводиться за підтримки МБФ «Відродження» #фондвідродження
Google Docs
«З зон бойових дій до клінічної практики: кетамін-асистована терапія в Ізраїлі під час тривалого конфлікту» 15.04.26
Дякуємо, за проявлений інтерес!
❤11👍8🤡1