Подивився фільм про контрабандиста «Баррі Сіл — король контрабанди» (American Made) (2017) (і знову аплодисменти локалізаторам, які засцяли перекласти так як є).
Історія, заснована на реальних подіях, про те, як один пілот організував ніхуйовий канал контрабанди наркотиків з країн Латинської Америки у США. Прочитавши його біографію стає зрозуміло, що у фільмі є певні перебільшення та упущення, але це не сильно впливає на загальну картину, тому не будемо заглиблюватися в деталі відмінностей фільму від реальної історії.
Тож, щодо фільму. Кіно вийшло абсолютно другорядне і попри цікаву історію не виглядає чимось цільним і самодостатнім. Стилістика фільму дуже схожа на аналогічні біографічні фільми, де після неймовірної історії успіху в чомусь (зазвичай кримінальному) наступає падіння на саме дно. Відразу будуються паралелі з «Обличчя зі шрамом» та «Вовк з Уолл-стріт» (у вас можуть згадатися інші фільми, таких ще є трохи). Але схожість закінчується на рівні структури сюжету. Ні тієї динаміки, яка є у «Вовку з Уолл-стріт», ні того психологізму, який є в “Обличчі зі шрамом” тут немає навіть близько. І це перша проблема, яка хоч і не робить фільм поганим, але не дає йому стати більше, ніж просто нормальним.
Друга проблема фільму — головний герой. Ну не виходить у Круза зараз грати персонажів, які не б’ються і не воюють з кимось. Персонаж вийшов абсолютно не харизматичним. Як бідний Том не старався, але йому не вдалося розкрити свого персонажа. А коли актор не здатен розкрити персонажа, то й вірити йому важкувато.
Ну і останній недолік — рваний сюжет. Він місцями йде рівно і логічно, а місцями стрибає, наче кобила, що хоче коня. Загальна лінія не втрачається, але ці стрибки трохи псують загальне враження. Здається, тут монтажеризнатно порізали фінальну картину.
Окремої згадки не заслужив звук, бо його тут наче й немає. Я не почув жодної теми, яка б нормально підзвучувала те, що відбувається на екрані.
В цілому можна сказати, що фільм дивитися можна (і може бути цікаво, навіть), але слабка драматична складова і слабо подані персонажі тримають фільм на місці, наче ціпок тримає буй на пляжі.
Оцінка: 6/10
#кіно #кінорецензія #ррцз #кримінальний #біографічний #том_круз
Історія, заснована на реальних подіях, про те, як один пілот організував ніхуйовий канал контрабанди наркотиків з країн Латинської Америки у США. Прочитавши його біографію стає зрозуміло, що у фільмі є певні перебільшення та упущення, але це не сильно впливає на загальну картину, тому не будемо заглиблюватися в деталі відмінностей фільму від реальної історії.
Тож, щодо фільму. Кіно вийшло абсолютно другорядне і попри цікаву історію не виглядає чимось цільним і самодостатнім. Стилістика фільму дуже схожа на аналогічні біографічні фільми, де після неймовірної історії успіху в чомусь (зазвичай кримінальному) наступає падіння на саме дно. Відразу будуються паралелі з «Обличчя зі шрамом» та «Вовк з Уолл-стріт» (у вас можуть згадатися інші фільми, таких ще є трохи). Але схожість закінчується на рівні структури сюжету. Ні тієї динаміки, яка є у «Вовку з Уолл-стріт», ні того психологізму, який є в “Обличчі зі шрамом” тут немає навіть близько. І це перша проблема, яка хоч і не робить фільм поганим, але не дає йому стати більше, ніж просто нормальним.
Друга проблема фільму — головний герой. Ну не виходить у Круза зараз грати персонажів, які не б’ються і не воюють з кимось. Персонаж вийшов абсолютно не харизматичним. Як бідний Том не старався, але йому не вдалося розкрити свого персонажа. А коли актор не здатен розкрити персонажа, то й вірити йому важкувато.
Ну і останній недолік — рваний сюжет. Він місцями йде рівно і логічно, а місцями стрибає, наче кобила, що хоче коня. Загальна лінія не втрачається, але ці стрибки трохи псують загальне враження. Здається, тут монтажеризнатно порізали фінальну картину.
Окремої згадки не заслужив звук, бо його тут наче й немає. Я не почув жодної теми, яка б нормально підзвучувала те, що відбувається на екрані.
В цілому можна сказати, що фільм дивитися можна (і може бути цікаво, навіть), але слабка драматична складова і слабо подані персонажі тримають фільм на місці, наче ціпок тримає буй на пляжі.
Оцінка: 6/10
#кіно #кінорецензія #ррцз #кримінальний #біографічний #том_круз
Подивився «Вісім подруг Оушена» (Ocean's 8) (2018). Черговий виток шахрайських махінацій з хитрим та складним планом, результатом якого стане те, що головні герої щось вкрадуть, а хтось нехороший буде підставлений. Попередні три фільми в команді були лише чоловіки з Джорджем Клуні на чолі, тепер гендерна рівність вирівняла шанси і дала нам команду в якій лише жінки. Трохи дивно, що підставити вирішили чоловіка. Трохи дискримінаційно, як на мене. Тим більше у такому гендерно рівному фільмі.
На щастя, якщо не зациклюватися на ідіотських гендерних рішеннях авторів, то можна отримати від фільму реальне задоволення. Так, він трохи не дотягує до жодної з частин про Оушена, але дає змогу розслабитися і з посмішкою поспостерігати за тим, як дамочки за 50 організовують дуже ніхуйове пограбування. Деталей та нюансів в плані, знову ж таки, менше ніж у чоловічій версії фільмів, але їх достатньо щоб зацікавити глядача і не дати йому відірватися від екрану.
Акторська гра, натомість, вийшла хріновенькою. Попри солідний акторський склад, ці акторки відверто забили хуй на акторську гру і знімаються в ньому на повному розслабоні. Добре, що стилістика фільму дозволяє таке — в більш серйозних жанрах вони б отримали добрячу порцію критики.
В цілому вийшов хороший фільм, але з добрячим багажем нюансів.
Оцінка: 7/10
#кіно #кінорецензія #ррцз #безцензури #кримінальний
На щастя, якщо не зациклюватися на ідіотських гендерних рішеннях авторів, то можна отримати від фільму реальне задоволення. Так, він трохи не дотягує до жодної з частин про Оушена, але дає змогу розслабитися і з посмішкою поспостерігати за тим, як дамочки за 50 організовують дуже ніхуйове пограбування. Деталей та нюансів в плані, знову ж таки, менше ніж у чоловічій версії фільмів, але їх достатньо щоб зацікавити глядача і не дати йому відірватися від екрану.
Акторська гра, натомість, вийшла хріновенькою. Попри солідний акторський склад, ці акторки відверто забили хуй на акторську гру і знімаються в ньому на повному розслабоні. Добре, що стилістика фільму дозволяє таке — в більш серйозних жанрах вони б отримали добрячу порцію критики.
В цілому вийшов хороший фільм, але з добрячим багажем нюансів.
Оцінка: 7/10
#кіно #кінорецензія #ррцз #безцензури #кримінальний
Подивився фільм «Готель Артеміда» (Hotel Artemis) (2018). Зацікавив він мене лише тим, що там знялося кілька знайомих морд, бо трейлер був досить посереднім.
Коли почав дивитися, то був приємно здивований тим, що це фантастика. Хоча фантастичний тут лише фон, антураж в якому відбуваються події фільму, але це додає цій стрічці атмосфери.
Сама ж історія досить банальна — бандюки, які тікають від правоохоронних органів та інших бандюків, ховаються в “нейтральній зоні”, де домовлено, що ніхто нікого не чіпає. Таким місцем тут виступає, власне, готель «Артеміда», в честь якого і назвали фільм. Само собою рано чи пізно починає відбуватися всяка хуйня, хтось когось хоче вбити, всі місяться, відбуваються перестрілки, бої та інша поєбєнь. Дохуя персонажів вмирає, трошки персонажів виживає, а по факту фільм виходить ні про що. Не вперше вже в кіно використовують ідею, щоб зібрати в одному місці купу пиздюків і подивитися, що з того вийде. Таке вже було в «Джону Уіку» (деякі сцени та ідея “нейтральної території” у вигляді готелю) та «Перестрілці» (майже весь сюжет), як мінімум. І за таким цікаво спостерігати лише у двох випадках:
В сюжеті складні персонажі з цікавими історіями життя, за якими цікаво спостерігати і переживати.
На екрані твориться дика хуйня, яка реально вражає.
Тут немає ні першого, ні другого пункту. Є певні потуги, але їх замало.
Є ще досить непогані актори, які зараз часто світяться на другорядних ролях в серйозних фільмах і постарівша Джоді Фостер, але нікому з них не вдається зацікавити хоча б акторською грою.
Фільм вийшов посереднім. Його можна глянути, але шанси, що він зможе вразити чимось — десь в районі нуля.
Оцінка: 6/10
#кіно #кінорецензія #ррцз #безцензури #кримінальний #трилер #дейв_батіста #джоді_фостер #софія_бутелла
Коли почав дивитися, то був приємно здивований тим, що це фантастика. Хоча фантастичний тут лише фон, антураж в якому відбуваються події фільму, але це додає цій стрічці атмосфери.
Сама ж історія досить банальна — бандюки, які тікають від правоохоронних органів та інших бандюків, ховаються в “нейтральній зоні”, де домовлено, що ніхто нікого не чіпає. Таким місцем тут виступає, власне, готель «Артеміда», в честь якого і назвали фільм. Само собою рано чи пізно починає відбуватися всяка хуйня, хтось когось хоче вбити, всі місяться, відбуваються перестрілки, бої та інша поєбєнь. Дохуя персонажів вмирає, трошки персонажів виживає, а по факту фільм виходить ні про що. Не вперше вже в кіно використовують ідею, щоб зібрати в одному місці купу пиздюків і подивитися, що з того вийде. Таке вже було в «Джону Уіку» (деякі сцени та ідея “нейтральної території” у вигляді готелю) та «Перестрілці» (майже весь сюжет), як мінімум. І за таким цікаво спостерігати лише у двох випадках:
В сюжеті складні персонажі з цікавими історіями життя, за якими цікаво спостерігати і переживати.
На екрані твориться дика хуйня, яка реально вражає.
Тут немає ні першого, ні другого пункту. Є певні потуги, але їх замало.
Є ще досить непогані актори, які зараз часто світяться на другорядних ролях в серйозних фільмах і постарівша Джоді Фостер, але нікому з них не вдається зацікавити хоча б акторською грою.
Фільм вийшов посереднім. Його можна глянути, але шанси, що він зможе вразити чимось — десь в районі нуля.
Оцінка: 6/10
#кіно #кінорецензія #ррцз #безцензури #кримінальний #трилер #дейв_батіста #джоді_фостер #софія_бутелла
