Угода китайського виробника LED-чипів із нідерландською Lumileds зірвалася через спротив США

Китайська компанія Sanan Optoelectronics разом із малайзійським партнером відмовилася від угоди на 239 млн доларів щодо купівлі нідерландської технологічної компанії Lumileds Holding після заперечень з боку американської влади. Комітет з іноземних інвестицій у США (CFIUS) дійшов висновку, що угода створює “невирішувані ризики для національної безпеки США”, після чого сторони відкликали заявку й фактично відмовилися від транзакції.

Це вже не перший випадок, коли продаж Lumileds китайському покупцеві провалюється через позицію США. Історія стала ще одним свідченням того, наскільки складніше китайським технологічним компаніям стало просувати закордонні поглинання в умовах посилення американського контролю над чутливими технологічними секторами. Компанія Sanan заявила, що продовжить курс на інтернаціоналізацію, але сам випадок показує, що геополітика дедалі сильніше обмежує зовнішню експансію китайського технологічного бізнесу.

США не зупинили розвиток китайського ШІ

У колонці для The New York Times Себастіан Маллабі стверджує, що американська політика обмеження доступу Китаю до передових чипів для штучного інтелекту не досягла своєї головної мети. За його словами, китайські розробники змогли обходити обмеження, зокрема використовуючи потужності дата-центрів у третіх країнах, а також компенсувати дефіцит передових чипів шляхом поєднання менш потужних чипів і швидкого копіювання можливостей провідних американських моделей.

❗️Автор наголошує, що сьогодні конкуренція у сфері ШІ визначається вже не лише тим, хто першим створить найсильнішу модель, а тим, хто краще впровадить ШІ в реальні сектори економіки й безпеки. Китай особливо сильний саме в прикладному використанні технології: яскравими прикладами слугують Huawei та Hikvision, які розгортають системи ШІ для технічного обслуговування швидкісних поїздів, управління гірничими роботами та моніторингу забруднення води.

Маллабі закликає США не покладатися лише на стримування Китаю, а шукати формат домовленостей із Пекіном щодо глобальної безпеки ШІ — за аналогією з режимом нерозповсюдження ядерної зброї. Він також зазначає, що частина китайських еліт серйозно ставиться до ризиків ШІ, а отже простір для такого діалогу все ж існує.

Фраза тижня: “імітація роботи” (假装上班, jiǎ zhuāng shàng bān)

Цей вислів став популярним на тлі складної ситуації на китайському ринку праці, де конкуренція за вакансії різко посилилася, молодіжне безробіття залишається високим, а технологічний сектор переживає хвилю скорочень і “оптимізації” кадрів.

На цьому тлі в різних містах Китаю почали з’являтися так звані “компанії імітації роботи”. Це офісні простори, куди люди приходять не для реальної зайнятості, а щоб відтворити сам ритм робочого дня: сидіти за столом, працювати за комп’ютером, дотримуватися звичного графіка, спілкуватися з іншими і хоча б частково зберігати відчуття стабільності.
Для багатьох це не просто дивний соціальний тренд, а спосіб психологічно пережити період безробіття. Такі місця дають структуру, дисципліну і відчуття, що ти не випав із суспільства.

Джерело: Sinica

Фотографія у стилі carte de visite часів династії Цін, Пекін, 1905 рік.

Хоча німецький підпис стверджує, що на фото зображена китайська пара, найімовірніше, це постановочний знімок, зроблений у борделі часів династії Цін.

Такі фотографії часто робили місцеві фотоательє й продавали іноземцям як екзотичні сувеніри на згадку про їхню подорож до Китаю.

Джерело

📢 Представляємо вашій увазі три статті журналу «Східний Світ» №1 (130), 2026 року.

1. Китайці в Україні (1900-ті–1938 рр.): міграція, інституціоналізація, репрезентація

У статті вперше подано узагальнений нарис історії китайців на українських землях від Російсько-японської війни 1905 р. до сталінських репресій 1938 р.

Дослідження зосереджується на двох ключових аспектах: по-перше, на процесах формування та подальшого переривання становлення китайської діаспори, а по-друге, на витісненні китайців з етнічної мапи України внаслідок політичних репресій та асиміляційних практик радянської влади.
На підставі аналізу наявних студій у роботі запропоновано методологічний підхід до належного термінологічного окреслення присутності китайців в Україні в різні історичні періоди та встановлення чітких хронологічних рамок окремих хвиль міграції. Вперше введено до наукового обігу й проаналізовано свідчення про присутність китайців в Україні до 1915 р., зокрема випадки, коли солдати поверталися з Маньчжурії з китайськими слугами чи усиновленими дітьми, а також простежено особливості їхньої адаптації в місцевому середовищі.
Окрему увагу приділено вербуванню китайських кулі російськими промисловцями під час Першої світової війни та обґрунтовано тезу про те, що саме вони стали підґрунтям для подальшого формування китайської діаспори в радянській Україні.

У статті розглянуто виникнення інституціоналізованих громад у Харкові, Києві та Полтаві, а також окреслено основні центри поселення китайців. На основі архівних матеріалів уперше здійснено реконструкцію узагальненого профілю китайського емігранта в Україні 1920–1930-х рр., зокрема висвітлено соціально-економічний статус, професійну зайнятість та характер взаємодії з місцевим населенням. Залучення архівних джерел 1922–1924 та 1937–1938 рр. дало змогу зібрати й проаналізувати базові демографічні дані про китайських мігрантів, завдяки чому відтворено їхній колективний образ: вікову структуру, соціальне походження та напрями професійної діяльності.

Отже, дослідження не лише заповнює істотну прогалину в українській та світовій історіографії, а й формує підґрунтя для подальших студій у царині історії китайської діаспори у Східній Європі.

Посилання на статтю

2. Нань Ґунбо. Лі Цінчжао. Глава Х / Переклад з китайської, вступна стаття та коментарі Г. В. Дащенко

У цій публікації продовжено переклад історичного роману “Лі Цінчжао” (“李清照”) авторства гонконзького письменника Наня Ґунбо (南宮搏, 1924–1983). Представлено переклад Х глави (епізоди 119–132), яка виходила з 29 серпня до 13 вересня 1960 року в тайванській “Центральній щоденній газеті” (“中央日報”). Події, зображені в цій частині роману, відбуваються приблизно наприкінці 1129 – на початку 1130 року.

Ця глава присвячена опису зустрічі Лі Цінчжао та Лі Шиши, яка є одним із ключових композиційних і смислових вузлів роману. Дві видатні жінки династії Сун – поетеса-аристократка та знаменита співачка з “веселих кварталів” – постають не лише як окремі літературні персонажі, а і як символи різних аспектів культури Північної Сун. Їхня зустріч на кораблі, що пливе по Янцзи, інтерпретується як символічний момент переплетіння соціально та культурно різних життів на тлі грандіозних історичних катастроф.

У цій главі Нань Ґунбо використовує два повних сунських ци (Ціня Ґуаня і Лі Цінчжао), а також окремі рядки з поезій Лі Цінчжао, Лю Юна і Бая Цзюй-ї. У вступній статті висвітлено роль поетичних текстів у романі, які не лише формують настрій цієї глави, а й створюють розгалужену систему інтертекстуальних зв’язків, у межах якої переживання героїнь вписані в багатовікову китайську ліричну традицію. Поетичні образи резонують із психологічним станом жінок та віддзеркалюють їхнє відчуття втрати дому, стабільності та колишнього життя. Зустріч Лі Цінчжао і Лі Шиши постає як літературне осмислення жіночої долі в умовах занепаду держави та водночас як естетичне свідчення неперервності традиції, що переживає своїх творців.

У примітках подано пояснення термінів та реалій, а також стислі відомості про історичних осіб, згаданих у романі.

Посилання на статтю

3. Хань Янь, Сі Мужун, Хуей Ва. Три поетки сучасного Китаю. Вірші / Переклад з китайської, вступна стаття та коментарі Н. О. Черниш

Поезія Хань Янь (寒烟), Сі Мужун (席慕容) та Хуей Ва (灰娃) може бути охарактеризована як яскрава частина сучасної китайської лірики, що вирізняється поєднанням глибокого ліризму, філософської рефлексії та інтертекстуальних зв’язків із класичною та світовою поезією. Саме в такій послідовності віку представлена поезія сучасних нам авторок: молодша Хань Янь, старша Сі Мужун та найстарша Хуей Ва. Створена композиція не тільки відповідає їхньому віку, а й іде за зміною кута зору: від особистісного конфлікту до міжособистісних стосунків і далі до зв’язків із вічним та універсальним.

Хань Янь заглиблюється у внутрішні, особистісні переживання. Теми болю, конфлікту, ідентичності та спадщини є інтенсивними та концентрованими. Читач спочатку занурюється у світ внутрішньої боротьби, пошуку себе, свого бачення світу, що є загальною проблемою людини на початку її становлення, коли людина вчиться у всьому покладатися на себе. Сі Мужун виходить за межі суто внутрішнього конфлікту та переходить до тем кохання, долі та взаємодії між людьми, і не тільки одного покоління. Її поезія, що досліджує переплетення минулого й теперішнього, а також ідеї реінкарнації, показує, як особистісні переживання виходять за рамки одного життя і стають частиною більшої, міжлюдської історії, яка стає опорою у світобаченні людини. Звернення до іншої людини начебто розсіюють внутрішню тривогу, і поезія стає легкою, наче пісня. Вірші Хуей Ва підносять тематику від людських стосунків до космологічних та універсальних понять. Поетка виходить за межі людського досвіду та звертається до вічності, тиші, пише про зв’язок людини з природою та Всесвітом. Особистісні переживання та взаємодія з природою стають нібито частиною взаємодії з вічністю. Людина шукає відповіді поза людською історією, хоча все ще тісно пов’язана з нею.

Таке умовне розділення на різні тематичні групи не можна зарахувати до всієї творчості кожної з них, але власне в цій підбірці віршів чітко простежується саме ця лінія, яку не можна проігнорувати.

Посилання на статтю

Китайські міста почали пропонувати житлові субсидії учасникам марафонів

В Китаї деякі міста почали поєднувати марафони з підтримкою ринку нерухомості: учасникам і навіть просто зареєстрованим бігунам пропонують знижки та субсидії на купівлю житла. Наприклад, у районі Ціся в Нанкіні фінішери напівмарафону можуть отримати 100 тисяч юанів житлової субсидії, ті, хто не добіг, — 60 тисяч, а зареєстровані, але неучасники — 20 тисяч.

Газ для Китаю дешевший: росія зберігає ціновий розрив з Європою до 2029 року

Російський газ для Китаю й надалі залишатиметься суттєво дешевшим, ніж для європейських покупців. За даними Bloomberg, у 2026 році середня ціна російського газу для Китаю прогнозується на рівні близько $258,8 за 1 000 кубометрів — це більш ніж на 38% менше, ніж платять ті небагато європейських клієнтів, які ще зберегли імпорт. Навіть до 2029 року ціновий розрив, за прогнозами, перевищуватиме 27%.

Це ще раз показує межі російського «повороту на Схід». Хоча Китай став найбільшим покупцем російського трубопровідного газу, для Москви цей ринок залишається менш вигідним, ніж колись була Європа. Після 2022 року більшість енергетичних зв’язків Росії з Європою зруйнувалася, і Москва дедалі більше залежить від азійського напряму, але вже на слабших для себе цінових умовах.

Поставки до Китаю поступово зростають через газопровід «Сила Сибіру», який у 2025 році вийшов на повну потужність. Водночас у довшій перспективі Росія розраховує збільшити експорт газу до Китаю до 52,5 млрд кубометрів на рік до 2029 року, тоді як трубопровідні поставки до Європи, за прогнозами, скоротяться приблизно до 32 млрд кубометрів. Для порівняння: до повномасштабної війни Росія постачала європейським країнам до 200 млрд кубометрів газу щороку.

У Пекіні роботи обігнали людей на півмарафоні

У Пекіні відбувся півмарафон, у якому разом із людьми взяли участь гуманоїдні роботи.

Робот на ім’я Lightning подолав дистанцію за 50 хвилин 26 секунд, що швидше за чинний людський світовий рекорд.

Це привернуло особливу увагу медіа до теми технологічного розвитку та практичного застосування гуманоїдних систем. Китайські джерела подають подію як показову демонстрацію прогресу Китаю у сфері робототехніки та інженерних розробок.

Відео

Чи має світ боятися Китаю?

Книга Чжоу Бо — це спроба подивитися на Китай не лише крізь призму західних страхів, а й через те, як сам Пекін бачить свою роль у світі. Уже сама назва ставить одне з ключових питань сучасних міжнародних відносин: чи справді Китай є загрозою, чи радше викликом, який світ ще не навчився правильно розуміти.

Ця книжка цікава тим, що дає можливість побачити китайську аргументацію зсередини: як у Китаї пояснюють своє посилення, ставлення до США, безпеки, Тайваню, глобального порядку та власних амбіцій.

Навіть якщо не погоджуватися з автором, це корисне читання для всіх, хто хоче краще зрозуміти логіку китайської зовнішньої політики від відставного китайського полковника.

Книга є в продажу на сайті Oxford University Press

Індія посилює свою енергетичну гру в Шрі-Ланці, намагаючись стримати зростання впливу Китаю.

У центрі плану — створення енергетичного хабу в Трінкомалі разом з ОАЕ та проєкт нафтопроводу між Індією і Шрі-Ланкою. За задумом, це має зміцнити енергетичну безпеку острова, зменшити залежність від морських поставок і водночас закріпити Індію як довгострокового енергетичного партнера.

Китай, зі свого боку, вже активно розширює свою присутність у шрі-ланкійському енергетичному секторі: від вугільної генерації до нафтопереробки, імпорту пального та роздрібного ринку через Sinopec. Тобто боротьба між Індією та Китаєм у Шрі-Ланці вже давно вийшла за межі портів та інфраструктури — тепер ідеться про контроль над ланцюгами енергопостачання.

Для Коломбо це шанс балансувати між двома великими гравцями, залучаючи інвестиції з обох боків. Але для регіону це ще один сигнал: Індійський океан стає не лише торговельним, а й енергетично-геополітичним полем суперництва між Індією та Китаєм.

Китай застеріг США, Філіппіни та Японію від розширення військової співпраці в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, заявивши, що такі дії можуть підірвати довіру між країнами регіону та посилити розбіжності.

Ця заява пролунала на тлі старту щорічних навчань Balikatan, які тривають з 20 квітня до 8 травня 2026 року. Цього разу до них долучилася Японія, причому її сили самооборони вперше беруть участь у навчаннях із бойовими стрільбами.

Речник МЗС КНР Го Цзякунь заявив, що Азійсько-Тихоокеанському регіону найбільше потрібні мир і стабільність, а не «зовнішні сили», які, за словами Пекіна, провокують поділ і конфронтацію. Китай також наголосив, що військове співробітництво не повинно бути спрямоване проти третіх сторін, шкодити їхнім інтересам чи підривати регіональну безпеку.

Пекін додав і жорсткіше попередження: країни, які надмірно «зв’язують себе» безпековими союзами, можуть у підсумку зіткнутися з негативними наслідками для самих себе.

Окремо Китай відреагував на прохід японського есмінця JS Ikazuchi через Тайванську протоку. Китайські військові заявили, що відстежували корабель силами флоту та авіації. У відповідь Пекін закликав Токіо діяти обережно й не демонструвати військову силу таким чином, що це може дестабілізувати ситуацію в регіоні.

Прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш розкритикував заплановану поїздку голови Сенату Мілоша Вистрчила на Тайвань, заявивши, що вона може зашкодити діловим зв’язкам країни з Китаєм.

За словами Бабіша, уряд не надасть для цього візиту державний літак і натомість виступає за більш прагматичну зовнішню політику, яка не підривала б торговельно-економічні відносини з Пекіном.

Прем’єр повідомив, що Вистрчил, який представляє Громадянську демократичну партію і планує очолити бізнес-делегацію до Тайбея у травні, має летіти звичайним комерційним рейсом. Бабіш також розкритикував попередні поїздки чеських високопосадовців на Тайвань, заявивши, що вони, на його думку, «зруйнували бізнес».

Чехія, як і більшість держав, офіційно визнає Пекін, а не Тайбей. Водночас упродовж останніх років Прага активізувала контакти з Тайванем, зокрема на тлі інтересу до співпраці з тайванською напівпровідниковою індустрією та зростання інвестицій.

У своїх коментарях Бабіш підкреслив, що зовнішня політика Чехії має працювати насамперед на користь національного бізнесу, а не бути «ціннісно орієнтованою», оскільки, за його словами, такий підхід лише шкодив чеським компаніям. Він додав, що уряд проводитиме «прагматичну зовнішню політику».

Голова КНР Сі Цзіньпін під час телефонної розмови зі спадкоємним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом закликав зберегти Ормузьку протоку відкритою для нормального судноплавства.

Розмова відбулася на тлі загострення навколо Ірану та зростання ризиків для одного з ключових енергетичних маршрутів світу.

Китай, як великий імпортер іранської нафти, безпосередньо зацікавлений у стабільності в регіоні та безперервності поставок. Сі також закликав до негайного і всеосяжного припинення вогню, наголосивши, що конфлікти на Близькому Сході мають вирішуватися політичними й дипломатичними засобами, а не шляхом військової ескалації.

Окремо китайський лідер висловив підтримку прагненню країн регіону самостійно визначати своє майбутнє та працювати над досягненням довгострокового миру і стабільності. Цей дзвінок став частиною активізації близькосхідної дипломатії Пекіна на тлі нової регіональної напруги.

У Тайвані військового засудили до 12 років ув’язнення за продаж фотографій секретних матеріалів.

За даними суду, сержант армії Сун Чуцюань у 2021–2022 роках завантажував секретні військові та державні документи на службовому комп’ютері, фотографував їх телефоном і передавав через Telegram трьом особам під вигаданими іменами. За це він отримав загалом 67 770 тайванських доларів.

Ця справа знову показує, наскільки серйозно Тайвань ставиться до витоків чутливої інформації на тлі постійного тиску та шпигунських ризиків у сфері безпеки. Окремо показово, що, за версією обвинувачення, мотивом стали борги, тобто йдеться не лише про питання лояльності, а й про вразливість персоналу до фінансового шантажу.

На тлі кризи на Близькому Сході Китай коригує тактику щодо Тайваню та Японії, намагаючись одночасно посилити свій образ глобальної стабілізуючої сили й жорсткіше діяти у власному регіоні.

Пекін активізує дипломатичні контакти з іноземними лідерами, просуваючи себе як голос стабільності та порядку на тлі міжнародної нестабільності. Водночас Китай посилює військові й політичні сигнали навколо Тайваню, Японії та Південно-Китайського моря.

Щодо Тайваню, Пекін, схоже, дедалі більше прив’язує свою риторику не лише до військового тиску, а й до президентських виборів 2028 року.

Китай почав активніше просувати тезу: перемога Гоміньдану може відкрити шлях до тіснішого зближення й допомогти уникнути конфлікту, тоді як нова перемога Демократичної прогресивної партії означатиме подальше загострення.

Паралельно зростає напруження у відносинах із Японією. У матеріалі згадується, що Китай негативно реагує на жорсткіші заяви Токіо щодо Тайваню, зокрема на слова прем’єр-міністерки Японії Санае Такаїті про те, що можливе захоплення Тайваню Китаєм може стати для Японії загрозою виживанню. Також у китайських заявах і медіа фігурує занепокоєння тим, що Японія потенційно могла б рухатися до посилення власних оборонних можливостей, аж до ядерного виміру, хоча японський уряд офіційно підтверджує відданість неядерному статусу.

На ширшому геополітичному рівні Пекін намагається використати близькосхідну кризу для посилення свого міжнародного образу. У статті зазначено, що Китай прагне постати як прихильник діалогу, суверенітету та вільної торгівлі, особливо на контрасті з діями США. Така ситуація створює для Китаю не лише можливості, а й серйозні ризики, адже нестабільність у Перській затоці б’є по енергетичних маршрутах і глобальних ланцюгах постачання, від яких залежить і сама китайська економіка.

3 квітня у Вашингтоні в Johns Hopkins SAIS відбулася конференція «Дискусія про Китай, якої ми не ведемо: політика, технології та подальший шлях».

Ключові тези:

📌 У США досі не було серйозної дискусії на високому політичному рівні про те, чи справді американо-китайські відносини є за своєю природою суто грою з нульовою сумою. Учасники конференції наголосили, що будь-який успіх Пекіна не слід трактувати як безпосередню загрозу американським інтересам.

📌 Один із центральних висновків дискусії: Китай не обов’язково прагне замінити США як нового глобального гегемона. Базові цілі Китаю сьогодні радше зосереджені навколо суверенітету, безпеки, розвитку та легітимності у світовому порядку, який тривалий час формувався під американським домінуванням.

📌 Китай, радше, прагне не “керувати всім світом”, а забезпечити собі максимальну свободу дій і мінімізацію зовнішнього тиску. Йдеться не стільки про побудову повністю нового світового порядку за китайським зразком, скільки про створення для себе таких умов, за яких Китай зможе діяти вільніше, убезпечити себе від американського тиску та зміцнити власні позиції у міжнародній системі без надмірного перевантаження глобальними зобов’язаннями.

📌 Конференція також поставила не менш важливе питання: а чого сьогодні хочуть самі Сполучені Штати у відносинах із Китаєм? Прозвучала дуже важлива думка, що старий американський консенсус щодо Китаю фактично вичерпується, але новий ще не сформувався.

📌 Технології, ШІ та кіберпростір стають ключовим полем майбутнього суперництва США і Китаю. Дебати про Китай сьогодні вже неможливо вести лише в категоріях дипломатії чи торгівлі — вони дедалі більше стосуються контролю над технологічним майбутнім.

📌 У Вашингтоні часто оцінюють Китай через американську оптику, приписуючи Пекіну логіку, яка більше властива самим США. Спікери наголосили, що треба уважніше аналізувати китайські цілі, виходячи з китайської логіки, а не з американських уявлень про те, як має поводитися велика держава.

📌 Дебати про Китай у США мають стати менш ідеологічними, менш автоматичними й значно більш інтелектуально чесними. Учасники конференції погодилися, що політика щодо Китаю має спиратися не лише на страх, політичні кліше чи інерцію, а на глибший аналіз того, якою є реальна природа конкуренції між двома країнами і якими можуть бути її межі.

Джерело: Sinica