Передісторія ↑

В канун Прощенного воскресенья Никольский приход в Амстердаме (РПЦ МП) прекратил поминовение патриарха Кирилла за богослужением. Вот что произошло дальше.
Дорогие прихожане,
Как вы, возможно, знаете, мы подписали обращение Патриарху Кириллу с просьбой призвать к прекращению вторжения в Украину. Мы также опубликовали заявление на Facebook. Когда Патриарх выразил свою полную поддержку вторжению, 4 марта мы сообщили архиепископу Елисею, что нам больше не можем поминать имя Патриарха за богослужением.
В воскресенье 6 марта архиепископ Елисей приехал к нам в храм без предупреждения, незадолго до начала Литургии. Он прибыл на дипломатической машине. Мы были захвачены врасплох этим визитом, который отчасти был нацелен на то, чтобы имя Патриарха несмотря ни на что поминалось на службе. Духовенство посчитало неуместным вести открытую дискуссию об этом перед лицом прихожан, готовящихся к Прощеному воскресенью, которыми была полна церковь.
После службы владыка архиепископ поставил наших священников в известность, что наше обращение вызывает большую озабоченность не только в Патриархии, но и в Министерстве иностранных дел России, которое: «к вашей церкви проявляет большой интерес».
После этого, давление на наш приход стало расти. В адрес прихода и духовенства также поступило несколько угроз.
В такой ситуации наше здание более не может быть безопасным местом для верующих, которые приходят сюда на встречу с Богом. Риск инцидентов и опасных ситуаций слишком велик. Мы также обеспокоены личной безопасностью вовлеченных лиц. Мы находимся в контакте с полицией и правоохранительными органами по этому вопросу. К сожалению, мы вынуждены закрыть церковь до дальнейшего уведомления.
Завтра состоится внеочередное заседание приходского совета для обсуждения сложившейся ситуации.
Мы просим вашего понимания и ваших молитв в этой чрезвычайной ситуации, которая является большим испытанием для всех нас.
Духовенство прихода

Ще одна передісторія ↓
Матеріал пропаганди зі священиком УПЦ прот. Віктором Талько, благочинним Першого Бородянського благочиння:

Талько: Война - это горе. И это нам за грехи. По Киеву гомосексуалисты парады устраивают. На какой развратной литературе воспитывают наше поколение. Нас все время ругают как московскую церковь, называют москалями. Хотя церковь любит всех. Христос заповедовал любить не только друзей, но и врагов. Поддерживает ли вас народ Украины? Я вам скажу так: в 2014 году вас бы цветами встречали. Янукович подвел всех нас, сбежав в Россию. А за эти восемь лет мы видим, как тут воспитали людей. Мы, люди верующие, сами слышали, как солдаты украинской армии приветствуют друг друга «Хайл Гитлер». Это нормально?

Кореспондент: Удастся нам когда-нибудь залечить этот разрез по живому?
Талько: Бог может все. Выход один - покаяние. И нельзя озлобляться. Озлобление ведет к уничтожению. Уничтожению друг друга... Темнеет, батюшка благословляет и крепко бьет по плечу ладонью: «С Богом».

https://www.kp.ru/daily/27373/4555356/ (заходити під VPN)


Відхрещення Коментар від Київської митрополії:
"У зв’язку з тим, що окремі російські ЗМІ опублікували відео, на якому настоятель храму Архістратига Михаїла у м. Бородянка Київської області прот. Віктор Талько висловлює оцінку політичної ситуації в Україні, керівництво Київської Митрополії Української Православної Церкви відразу після появи цієї інформації намагалося зв’язатися з ним, для отримання пояснень. Однак, на даний час відсутній будь-який зв’язок з означеним священиком та з членами його родини. Окрім того, існує інформація, що на адресу прот. Віктора останніми днями надходили погрози.

Київська Митрополія намагається з’ясувати долю цього священнослужителя та членів його родини.

Щодо висловлених ним оцінок політичних процесів в Україні, Київська Митрополія Української Православної Церкви заявляє, що не лише їх категорично не поділяє, але і рішуче засуджує агресію Російської Федерації щодо України та її народу."
https://news.church.ua/2022/03/12/zayava-kijivskoji-mitropoliji-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi-shhodo-situaciji-z-nastoyatelem-xramu-u-m-borodyanka/?fbclid=IwAR0pXi5-bJAdWfbaEPhYF_gdV-T0M_ebd39U5pfQh7YyHf1WGVL9gfIweck

v4.0
Карта була оновлена раніше і не була відправлена вчасно через надію на подальші позитивні зміни...

Патріарха Кирила вже можна зараховувати до воєнних злочинців нарівні з Путіним. Він щодня пробиває чергове дно.
Переважна більшість духовенства в РФ нічим не краще. Кількість відео, де священники та єпископи РПЦ пропагують на проповіді кремлівські наративи зашкалює. Храми РПЦ стали ще одним майданчиком стимулювання війни в Україні.
Натомість більшість священників УПЦ всіма силами прагнуть повного розриву із цією повністю дискредитованою структурою, яка по суті стала просто частиною державного апарату Росії.
Вже очевидно, що згадувати ім'я ПК на службах неприпустимо, майже всі священнослужителі УПЦ цього і не роблять нині, але цього недостатньо. Цього вкрай мало.
Вже є декілька єпархій УПЦ, в яких духовенство звернулося до свого архієрея з проханням зробити все необхідне для якнайшвидшого проведення архієрейського собору, на якому можна було би очікувати рішення про направлення до РПЦ вимоги надати повну автокефалію. Саме вимоги, а не прохання. Просити щось у тих, хто благословляє вбивць нашого народу вважаю некоректним.
Треба соборним голосом церкви вимагати повного розриву із тими, слова і дії яких дискредитують всіх православних людей. А тим більше нас, простих священників УПЦ, які жодним чином не розділяють ідеї "русского мира", але вимушені постійно червоніти за російських пропагандистів в рясах. Червоніти через наявність між нами примарного зв'язку та й взагалі через те, що вони вважають себе також християнами.
Прошу і духовенство, і вірян підтримати репостом і коментарями цей допис.
І архієреї, і священники УПЦ повністю на стороні України та її територіальної цілісності. Парафіяни наших храмів з благословення своїх духівників несуть службу в ЗСУ, охороняють міста і села у загонах територіальної оборони. Церква допомагає біженцям, організовує гуманітарну допомогу постраждалим, щодня молиться за перемогу України над російськими військами.
Це очевидні речі, які мають непереборну силу.
А червоніти за ту маячню, яка лине з церковних амвонів Росії я не бажаю. Набридло.

- прот. Олександр Клименко щодо сьогоднішньої проповіді п.к.

Звернення до волинської пастви керуючого єпархією архієпископа Волинського і Луцького Нафанаїла

Дорогі отці, улюблені у Христі брати і сестри!

Сьогодні ми з вами переживаємо важкі часи. Уже третій тиждень поспіль наша країна переживає страшні події війни. Війни, яку своїм нападом на нашу землю розпочали війська Російської Федереції.

За цей час більше тисячі мирних людей загинули від рук ворога. Вперше у 21-ому столітті ми почули про те, що дитина 6 років померла від зневоднення.

Як зазначив наш Предстоятель, «війна — це найстрашніший гріх, який існує на цьому світі. Адже вона змушує дивитися на іншу людину не як на образ Божий, а як на ворога, якого треба вбити. Тому немає виправдання тим, хто розпочинає війни».

Наша Церква щодня молиться за всіх невинно вбитих наших співвітчизників та усіх воїнів Збройних Сил України. Особливі прохання підносилися і у храмах нашої єпархії цього тижня – першого тижня Великого посту. Кожного ранку та ввечері ми розпочинали та завершували богослужіння особливими молитвами за наших військових, які мужньо обороняють нашу землю, завдяки яким ми ще живемо, не чуючи постійних пострілів та вибухів, як мешканці східних регіонів. Ми маємо, що їсти та пити, але сьогодні є вже ті, хто позбавлені навіть цього. Ці люди змушені покидати свої домівки та їхати у пошуках спокійнішого життя та миру над головою.

Звертаюся до вірних Волинської єпархії, священників та чернецтва з проханням не стояти осторонь чужої біди, а всіляко допомагати людям, які через лихоліття війни змушені були стати біженцями.

А Волинська єпархія Української Православної Церкви продовжує свої благодійні проекти і надалі. Наші храми та православні громади продовжують збір продуктів та необхідних речей для військових та наших переселенців. Неодноразово наші священники передавали допомогу для луцького пологового та обласного перинатального центру, де знаходяться наші найменші дітки.

Наразі ж молимося за якнайшвидше припинення військових дій та про настання довгоочікуваного миру в нашій Україні. Віримо, що Господь наш Іісус Христос заступництвом Своєї Пречистої Матері, збереже нашу країну та її боголюбивий народ, і подасть нам довгоочікуваний мир.

Нафанаїл, архієпископ Волинський і Луцький

Одна із декларацій від провідних світових теологів і представників інших наук:

«За мир у всьому світі, за стійкість святих Божих Церков, і за єдність усіх Господу помолімся». (Божественна Літургія)

Російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року є історичною загрозою для народу православної християнської традиції. Ще більш тривожним для православних віруючих є те, що вища ієрархія Російської православної церкви відмовилася визнати це вторгнення, роблячи натомість нечіткі заяви про необхідність миру у світлі «подій» і «ворожих дій» в Україні, підкреслюючи при цьому братерський характер українськjого та російського народів у складі «Святої Русі», звинувачуючи у військових діях злий «Захід» і навіть скеровуючи свої громади молитися у спосіб, який активно заохочує ворожнечу.

Підтримка війни президента Володимира Путіна проти України багатьма представниками ієрархії Московського патріархату корениться у формі православного етнофілетичного релігійного фундаменталізму, тоталітарного за характером, який називається «русский мир», фальшиве вчення, яке приваблює багатьох у Православній церкві і яке, навіть, було підхоплене ультраправими католицькими та протестантськими фундаменталістами.

У промовах Президента Володимира Путіна та патріарха Московського Кирила (Гундяєва) неодноразово лунали заклики до ідеології "русского мира" протягом останніх 20 років. У 2014 році, коли Росія анексувала Крим і ініціювала проксі (повірену через т.зв. днр та лнр) війну на Донбасі в Україні, аж до початку повноцінної війни проти України, а потім Путін і патріарх Кирило використовували ідеологію "русского мира" як основне виправдання свого вторгнення. У вченні стверджується, що існує транснаціональна російська сфера або цивілізація, яка називається Свята Русь, до якої входять Росія, Україна і Білорусь (а іноді Молдова і Казахстан), а також етнічні росіяни та російськомовні люди по всьому світу. Вважається, що цей «русский мир» має спільний політичний центр (Москву), спільний духовний центр (Київ як «матір всієї Русі»), спільну мову (російську), спільну церкву (Російська православна церква, Московський Патріархат), а також спільного патріарха (патріарх Московський), який працює в «симфонії» зі спільним президентом / національним лідером (Путіним), щоб керувати цим російським світом, а також підтримувати спільну відмінну духовність, мораль і культуру.

Проти цього «русского мира» (так говорить вчення) стоїть корумпований Захід на чолі зі Сполученими Штатами та західноєвропейськими націями, який капітулював перед «лібералізмом», «глобалізацією», «християнофобією», «гомосексуальними правами», які пропагуються у гей-парадах та «войовничий секуляризм». Проти Заходу і тих православних, які впали в розкол і помилки (наприклад, Вселенський патріарх Варфоломій та інші помісні православні церкви, які його підтримують) стоїть Московський патріархат разом з Володимиром Путіним як справжні захисники православного вчення, яке вони розвивають з точки зору традиційної моралі, воно є ригористським і негнучким розумінням традиції, шануванням Святої Русі.

З моменту інтронізації Патріарха Кирила у 2009 році провідні діячі Московського Патріархату, а також представники російської держави постійно спиралися на ці принципи, щоб зірвати богословську основу православної єдності. Принцип етнічної організації Церкви був засуджений на Константинопольському соборі 1872 року. Неправдиве вчення про етнофілетизм є основою ідеології «русского мира». Якщо вважати такі хибні принципи дійсними, то Православна Церква перестає бути Церквою Євангелія Ісуса Христа, Апостолів, Нікейсько-Константинопольського Символу Віри, Вселенських Соборів і Отців Церкви. Єдність стає неможливим по суті.

Тому ми відкидаємо єресь «русского мира» і ганебні дії уряду Росії щодо розв’язання війни проти України, що випливає з цього підлого і незаперечного вчення за потурання Російської Православної Церкви, як глибоко неправославні, нехристиянські, як спрямовані проти людства, покликані бути «оправданим... освітленим... і омитим в Ім’я Господа нашого Ісуса Христа і Духом Божим» (Обряд хрещення). Так само, як Росія вторглася в Україну, так і Московський Патріархат патріарха Кирила вторгся в Православну Церкву, наприклад, в Африці, спричинивши розкол і чвари, завдаючи незліченні жертви не лише для тіла, а й для душі, поставивши під загрозу порятунок вірних.

З огляду на вчення про «русский мир», яке нищує і роз’єднує Церкву, ми надихаємося Євангелієм Господа нашого Ісуса Христа і Святим Переданням Його Живого Тіла, Православної Церкви, проголошувати і сповідувати такі істини:

1. «Моє царство не від світу цього. Якби моє царство було від світу цього, мої слуги воювали б, щоб я не був виданий юдеям; але тепер моє королівство не звідси». (Ів 18:36).

Ми стверджуємо , що Богом призначена мета і досягнення історії, її телос (кінець), це прихід Царства Господа нашого Ісуса Христа, Царства праведності, миру і радості у Святому Дусі, Царства, засвідченого Святим Письмом, як авторитетно витлумачено Отцями. Це і є Царство, в якому ми беремо участь через переживання цього на кожній Святій Літургії: «Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків!» (Божественна літургія). Це Царство є єдиною основою і авторитетом для православних, а також для всіх християн. Немає окремого джерела одкровення, жодної основи для спільноти, суспільства, держави, закону, особистої ідентичності та вчення, для Православ’я як Тіла Христа Живого, крім того, що об’явлене в Господі нашому Ісусі Христі і через Нього в Дусі Божому.

Тому ми засуджуємо як неправославне і відкидаємо будь-яке вчення, яке прагне замінити Царство Боже, передбачене пророками, проголошене і відкрите Христом, навчене апостолами, прийняте Церквою як мудрість, викладене як догмат від Отців і переживане в кожній Святій Літургії, на царство цього світу, будь то Свята Русь, Священна Візантія чи будь-яке інше земне царство, узурпуючи тим самим владу Христа передати Царство Богу-Отцю (1 Коринтян 15:24) і заперечуючи силу Бога витирати кожну сльозу з кожного ока (Об’явлення 21:4). Ми рішуче засуджуємо будь-яку форму теології, яка заперечує, що християни є пришельцями та біженцями в цьому світі (Євреїв 13:14), тобто той факт, що «наше громадянство на небі, і саме звідти ми очікуємо Спасителя, Господа Ісуса Христа» (Филип'ян 3: 20) і що християни «проживають у своїх країнах, але лише як пришельці. Вони у всьому беруть участь як громадяни і миряться з усім як іноземці. Кожна чужина – це їхній дім, і кожна домівка – чужина» (Послання до Діогнета , 5).

2. «Отож, віддайте кесареве кесареві, а Боже Богові». (Матвія 22:21)

Ми стверджуємо, що в очікуванні остаточного тріумфу Божого Царства ми визнаємо єдину та остаточну владу нашого Господа Ісуса Христа. У цей вік земні правителі забезпечують мир, щоб народ Божий жив «спокійним і впорядкованим життям, у всій побожності та святості» (Божественна літургія). Проте немає жодної нації, держави чи порядку людського життя, які могли б висунути для нас вищі вимоги, ніж Ісус Христос, перед чиїм ім’ям «мусить схилитися кожне коліно на небі, і на землі, і під землею» (Филип’ян 2:10). .

Тому ми засуджуємо як неправославне та відкидаємо будь-яке вчення, яке підпорядковує Царство Боже, виявлене в Єдиній Святій Церкві Божій, будь-якому царству цього світу, шукаючи інших церковних чи світських володарів, які могли б виправдати і викупити нас. Ми рішуче відкидаємо всі форми правління, які обожнюють державу (теократію) і поглинають Церкву, позбавляючи Церкву її свободи протистояти будь-якій несправедливості. Ми також докоряємо всім тим, хто стверджує цезаропапізм, замінюючи свою остаточну послух розіп’ятому і воскреслому Господу послухом будь-якого лідера, наділеного правлячою владою і стверджуючи, що він є Божим помазанцем, незалежно від того, чи відомий під титулом «Цезар», «Імператор», «Цар» або «Президент».

3. «Немає вже єврея чи грека, нема раба чи вільного, нема чоловіка й жінки; бо всі ви одне в Христі Ісусі». (Галатів 3:28).

Ми стверджуємо, що поділ людства на групи на основі раси, релігії, мови, етнічної приналежності чи будь-якої іншої другорядної ознаки людського існування є характеристикою цього недосконалого і гріховного світу, який, дотримуючись патристичної традиції, характеризується як «розрізнення плоті». (Св. Григорій Назіанзін, Орація 7, 23). Твердження переваги однієї групи над іншими є характерним злом таких поділів, які цілком суперечать Євангелію, де всі єдині й рівні у Христі, усі повинні відповідати перед Ним за свої вчинки, і всі мають доступ до Його любові та прощення, не як членів певних соціальних чи етнічних груп, а як осіб, створених і народжених однаково за образом і подобою Бога (Буття 1:26).

Тому ми засуджуємо як неправославне та відкидаємо будь-яке вчення, яке приписує божественне встановлення чи владу, особливу святість чи чистоту будь-якій окремій місцевій, національній чи етнічній ідентичності або характеризує будь-яку конкретну культуру як особливу чи божественно визначену, чи то грецька, румунська, російська, українська, чи будь-яка інша.

4. «Ви чули, що було сказано: «Люби ближнього свого і ненавидь ворога свого». А я кажу вам: любіть ворогів своїх і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб ви були синами Отця вашого, що на небі». (Матвія 5: 43-45)

Дотримуючись наказу нашого Господа, ми стверджуємо, що, як стверджує святий Силуан Афонський, «Благодать Божа не в людині, яка не любить своїх ворогів», і що ми не можемо пізнати мир, поки не полюбимо своїх ворогів. Таким чином, розгортання війни є остаточною невдачею Христового закону любові.

Тому ми засуджуємо як неправославне і відкидаємо будь-яке вчення, яке заохочує поділ, недовіру, ненависть та насильство між народами, релігіями, конфесіями, націями чи державами. Ми також засуджуємо як неправославне та відкидаємо будь-яке вчення, яке демонізує чи заохочує до демонізації тих, кого держава чи суспільство вважає «іншими», включаючи іноземців, політичних і релігійних інакомислячих та інших стигматизованих соціальних меншин. Ми відкидаємо будь-який маніхейський і гностицький поділ, який би підніс святу православну східну культуру та її православні народи над приниженим і аморальним «Заходом». Особливо погано засуджувати інші народи через спеціальні літургійні прохання Церкви, підносячи членів Православної Церкви та її культури як духовно освячених у порівнянні з тілесними, світськими «Гетеродоксами».

5. «Ідіть і дізнайтеся, що це означає: «Я бажаю милосердя, а не жертви». Бо Я прийшов покликати не праведників, а грішників» (Матвія 9:13; пор. Осії 6:6 та Ісаї 1:11-17).

Ми стверджуємо , що Христос закликає нас проявляти особисте та спільне милосердя до бідних, голодних, бездомних, біженців, мігрантів, хворих і стражденних, і шукати справедливості для переслідуваних, стражденних і нужденних. Якщо ми відмовимося від покликання ближнього; справді, якщо замість цього ми б'ємо і грабуємо, а ближнього залишаємо страждати і вмирати при дорозі (Притча про доброго самарянина, Лука 10:25-37), то ми не в любові Христа на шляху до Царства Божого, але зробили себе ворогами Христа та Його Церкви. Ми покликані не просто молитися за мир, але активно і пророчо вставати і засуджувати несправедливість, укладати мир навіть ціною нашого життя. «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться». (Матвія 5:9). Принесення жертви Літургії та молитви, відмовляючись діяти жертовно, є жертвою на осуд, що суперечить тому, що приноситься у Христі (Матвія 5: 22-26 і 1 Коринтян 11: 27-32).

Тому ми засуджуємо як неправославне та відкидаємо будь-яке пропагування духовного «заспокоєння» серед вірних і духовенства Церкви, від найвищого патріарха до найскромніших мирян. Ми докоряємо тим, хто молиться про мир, але не може активно укласти мир через страх чи відсутність віри.

6. «Якщо ви перебуваєте в моєму слові, ви справді Мої учні; і ви пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними». (Івана 8: 31-32).

Ми стверджуємо, що Ісус закликає Своїх учнів не лише пізнати правду, але й говорити правду: «Нехай ваше слово буде «так, так» або «ні, ні»; все більше, ніж це, походить від лукавого». (Матвія 5:37). Повномасштабне вторгнення другої за величиною військової держави світу в сусідню країну — це не просто «спеціальна військова операція», «події» чи «конфлікт» чи будь-який інший евфемізм, обраний для заперечення реальності ситуації. Це насправді повномасштабне військове вторгнення, яке вже призвело до численних загиблих цивільних і військових, насильницького руйнування життя понад сорока чотирьох мільйонів людей, а також переміщення та вигнання понад двох мільйонів людей (станом на 13 березня 2022 року). Цю правду треба сказати, якою б болючою вона не була.

Тому ми засуджуємо як неправославне та відкидаємо будь-яке вчення чи дію, що відмовляється говорити правду, чи активно пригнічує правду про зло, яке вчиняється проти Євангелія Христового в Україні. Ми цілковито засуджуємо всі розмови про «братовбивчу війну», «повторення гріха Каїна, який убив свого власного брата із заздрості», якщо вони прямо не визнають вбивчий намір і провину однієї сторони перед іншою (Об’явлення 3:15- 16).

Ми заявляємо, що істина, яку ми стверджуємо, і помилки, які ми засудили як неправославні і відкинули їх, засновані на Євангелії Ісуса Христа і Священному Переданні православної християнської віри. Ми закликаємо всіх, хто приймає цю декларацію, пам’ятати про ці богословські принципи у своїх рішеннях у церковній політиці. Ми благаємо всіх, кого стосується ця заява, повернутися до «єдності Духа в союзі миру» (Ефесян 4:3).

13 березня 2022 року - Неділя Православ'я
(оригінал -> https://www.polymerwsvolos.org/2022/03/13/a-declaration-on-the-russian-world-russkii-mir-teaching/, переклад "Майбутнє УПЦ")

Звернення митрополита Львівського і Галицького Філарета щодо війни Росії проти України

Шановні львів’яни, дорогі отці, брати і сестри!

Вже сімнадцятий день в багатьох українських містах чисте небо затягнене димом від розриву російських снарядів.

Духовенство Львівської єпархії Української Православної Церкви категорично засуджує війну, яку віроломно розпочала Російська Федерація проти нашої держави і українського народу.

Сьогодні бомбардування відбулося і на Львівщині. Російський агресор атакував військові об’єкти неподалік Львова, внаслідок чого загинуло 35 людей, 134 людей травмовано, постраждали мирні жителі навколо.

Вночі бомбардування зазнала Святогірська Лавра, в наслідок чого постраждали біженці, в тому числі і діти, які знайшли притулок у Лаврі, пошкоджена частина храмів та корпусів монастиря. Обстрілів і руйнувань зазнали багато храмів у центральній і східній частині Україні та на Київщині.

Самим жахливим є те, що агресор під приводом боротьби з нацизмом атакує жилі масиви з мирними жителями. Вже вщент зруйновано і знищено багато міст і поселень.

Те, що відбувається сьогодні це непросто гріх, а сатанинське безумство, що приводить до знищення невинних людей. Дії Росії по відношенню до українського народу все більше набувають сьогодні ознак геноциду.

Духовенство Львівської єпархії ще раз виголошує свою позицію: ми виступаємо за єдність українського народу та цілісність української держави в її конституційних кордонах. Ми засуджуємо агресію Російської Федерації та звертаємось до керівництва РФ – терміново припинити бомбардування населених пунктів, припинити знищення українського народу, вивести війська з території України та припинити війну.

У храмах Львівської єпархії щоденно підносять особливу молитву за Президента і владу України, за українських воїнів, за керманичів нашого міста, нашої області, які забезпечують життєдіяльність благословенного граду Львова та благополуччя сотень тисяч біженців.

Молитвами всіх святих Галицької землі хай Господь збереже наше місто Львів, нашу землю та народ України.

На парафіях Львівщини наші священники і парафіяни збирають допомогу для Збройних Сил України та загонів Територіальної оборони. Наша громада особливо піклується за тими, хто сьогодні опинився без притулку та їжі – допомагаємо великій кількості вимушених переселенців.

Прикликаю Боже благословення на наших захисників, на всіх, хто сьогодні боронить нашу державу, забезпечує правопорядок в місті та регіоні в загонах Територіальної оборони, поліції та інших військових формуваннях.

Щиро бажаю і молюся, щоб усі ми перебували під Покровом Пресвятої Богородиці та захистом покровителя міста Львова – святого Великомученика і Побідоносця Георгія.

+Філарет, Митрополит Львівський і Галицький
13 березня 2022 р.

Молитва під час військових дій українською нижче та церковно-слов'янською в прикріпленому pdf-файлі.


Боже, Творче світу цього! У цей страшний час, що переживає наша країна, будь з нами – твоїми синами і дочками. Не полиш нас Твоєї милості, щедрот і любові.

Ти бачиш серця наші, Тобі відомі всі наші думки, бо немає нічого таємного, що сховалося б від Тебе. Ти знаєш миролюбивий дух нашого народу, який тепер змушений обороняти свою землю від загарбника, стань, Боже, попереду нашого війська, наших людей ­– оборони нашу державу і землю, яку Ти благословив при хрещенні народу нашого, відкинь гордого ворога, який підняв зброю на нас. Скажи йому, як ти одного разу промовив до диявола, який спокушував Тебе: «Відійди сатано» і пошли мир на нашу землю і в наші серця.

Підтримай наше військо, утверди бойовий дух наших воїнів на перемогу нашу, відверни від них ворожі кулі та захисти їх від обстрілів і всякої підступності ворога. Зло нині бореться з нами, не дай нам захитатися в надії на Тебе, але стверди її та скріпи, а ворогів розсій і розпорош, щоб втікали з поля бою, ховаючись від лиця Твого подібно Каїну, після братовбивства.

Милостивий Господи! Подай втіху та швидку допомогу тим, які зараз найбільше потерпають від ненависті до нашого народу, збережи людей цілими та неушкодженими в укриттях, відверни від їх домівок ворожі бойові снаряди. Зміцни їх дух, впевненість в перемозі через надію на Тебе! Попередь їх сум та розпач радістю швидкої перемоги та мирного майбутнього у вдячності Тобі.

Благослови, Господи, волонтерів та всіх, хто покладає зусилля задля спільної перемоги та досягнення миру.

Віримо, що Ти скеровуєш все до блага та виправиш це беззаконня, яке нині твориться на нашій землі, бо сила Твоя в немощі нашій звершується. Довіряємо Твоїй турботі за нас та із покірливим серцем і смиренням в надії на Тебе, Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духу, Триєдиному Богові миру і любові, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.