Трохи потренувати нерви підчас посту.
Свящ. Геннадий Шкиль:
"Я поминал Святейшего Патриарха Кирилла до 24 февраля, буду поминать и впредь!!!
Во-первых, таковою есть установленная для нашей Церкви форма поминовения и ее НИКТО НЕ ОТМЕНЯЛ! А я есть законопослушным священником и подчиняюсь не воле каких-то священников, возомнивших себя пастырями Блаженнейшего и всего Священного Синода, а только священноначалию.
Но даже если Священный Синод УПЦ изменит форму поминовения, я буду поминать Патриарха в сугубой ектении, как я сейчас поминаю ряд епископов и священников, перед поминовением моих родственников.
В 2014 году ко мне подошли двое моих прихожан и тогда уже завели эту пластинку: почему мы поминаем на службе Патриарха, он же не высказался, так как мы хотим и пр. Я им ответил так: «Мы – христиане и просто обязаны молится даже за врагов своих! А уж о Патриархе и всем священноначалии и подавно. И уж если вы считаете, что патриарх в чем-то неправ, вы должны удвоить, утроить молитву за него. На следующую службу ожидаю от вас две записки – одну за родных, вторую – отдельно за Патриарха». Больше они ко мне с этим вопросом не подходили.
Второе. Почему я с пеной на губах не осуждаю Патриарха за то, что он сказал только то, что он сказал? Сначала я думал вам ответить, что, может быть, потому что я никогда не был Патриархом… Предстоятелем Церкви, в которую входят верующие многих стран…
А потом подумал, нет, я есть и сейчас патриархом… Пока был жив мой отец, он был патриархом нашего рода, после его смерти я стал патриархом своего рода, патриархом рода, куда входит, кроме меня и матушки, еще две семьи и двое пока неженатых сыновей…
И когда между моими сыновьями возникает конфликт, мне приходится очень нелегко, мне нужно найти такие слова, которые смогут примирить сыновей, погасить конфликт. Поверьте мне, это очень нелегко, примирить так, чтобы никто не обиделся… ТАК У МЕНЯ В РОДЕ МОЕМ ВСЕГО 8 ЧЕЛОВЕК (ну и маленькая внучка, которую тем более обижать нельзя)!!! Не миллионы, а восемь! И от моего решения или моих слов никогда не зависела судьба не только Церкви, но даже епархии! Кстати, поэтому я не собираюсь осуждать и иерархов епархий Западной Украины или епархий, где проходят боевые действия, которые запретили своим клирикам поминать Патриарха. Я вообще никого не собираюсь осуждать, мне бы со своими грехами разобраться…
В-третьих, ах, Патриарх поздравил Путина 23 февраля! Да вы что! А вот я оглядываюсь на полтора года назад а там… 24 июля 2020 Эрдоган превратил собор Святой Софии в Стамбуле в мечеть (что без преувеличения является глобальной катастрофой для всего православного мира), а 30 июля Варфоломей поздравляет Эрдогана с Курбан-Байрамом, заявляя, что «счастлив жить в такой стране как Турция» и что ему живется здесь «комфортно, мирно и равноправно». И ничего! Ни один мускул ни у одного грека не дрогнул и никто не осудил Варфоломея! И никто из условно «православных» украинцев тоже не возмутился такими поздравлениями.
(продовження ↓)
Свящ. Геннадий Шкиль:
"Я поминал Святейшего Патриарха Кирилла до 24 февраля, буду поминать и впредь!!!
Во-первых, таковою есть установленная для нашей Церкви форма поминовения и ее НИКТО НЕ ОТМЕНЯЛ! А я есть законопослушным священником и подчиняюсь не воле каких-то священников, возомнивших себя пастырями Блаженнейшего и всего Священного Синода, а только священноначалию.
Но даже если Священный Синод УПЦ изменит форму поминовения, я буду поминать Патриарха в сугубой ектении, как я сейчас поминаю ряд епископов и священников, перед поминовением моих родственников.
В 2014 году ко мне подошли двое моих прихожан и тогда уже завели эту пластинку: почему мы поминаем на службе Патриарха, он же не высказался, так как мы хотим и пр. Я им ответил так: «Мы – христиане и просто обязаны молится даже за врагов своих! А уж о Патриархе и всем священноначалии и подавно. И уж если вы считаете, что патриарх в чем-то неправ, вы должны удвоить, утроить молитву за него. На следующую службу ожидаю от вас две записки – одну за родных, вторую – отдельно за Патриарха». Больше они ко мне с этим вопросом не подходили.
Второе. Почему я с пеной на губах не осуждаю Патриарха за то, что он сказал только то, что он сказал? Сначала я думал вам ответить, что, может быть, потому что я никогда не был Патриархом… Предстоятелем Церкви, в которую входят верующие многих стран…
А потом подумал, нет, я есть и сейчас патриархом… Пока был жив мой отец, он был патриархом нашего рода, после его смерти я стал патриархом своего рода, патриархом рода, куда входит, кроме меня и матушки, еще две семьи и двое пока неженатых сыновей…
И когда между моими сыновьями возникает конфликт, мне приходится очень нелегко, мне нужно найти такие слова, которые смогут примирить сыновей, погасить конфликт. Поверьте мне, это очень нелегко, примирить так, чтобы никто не обиделся… ТАК У МЕНЯ В РОДЕ МОЕМ ВСЕГО 8 ЧЕЛОВЕК (ну и маленькая внучка, которую тем более обижать нельзя)!!! Не миллионы, а восемь! И от моего решения или моих слов никогда не зависела судьба не только Церкви, но даже епархии! Кстати, поэтому я не собираюсь осуждать и иерархов епархий Западной Украины или епархий, где проходят боевые действия, которые запретили своим клирикам поминать Патриарха. Я вообще никого не собираюсь осуждать, мне бы со своими грехами разобраться…
В-третьих, ах, Патриарх поздравил Путина 23 февраля! Да вы что! А вот я оглядываюсь на полтора года назад а там… 24 июля 2020 Эрдоган превратил собор Святой Софии в Стамбуле в мечеть (что без преувеличения является глобальной катастрофой для всего православного мира), а 30 июля Варфоломей поздравляет Эрдогана с Курбан-Байрамом, заявляя, что «счастлив жить в такой стране как Турция» и что ему живется здесь «комфортно, мирно и равноправно». И ничего! Ни один мускул ни у одного грека не дрогнул и никто не осудил Варфоломея! И никто из условно «православных» украинцев тоже не возмутился такими поздравлениями.
(продовження ↓)
Разорвать отношения с РПЦ? Вот уж воистину по-христиански! Приведу в пример такой случай. В марте 1941 года Румыния заключила союз с гитлеровскою Германией, а 22 июня вступила во Вторую мировую войну на стороне Вермахта.
Патриарх Румынский Никодим не только не осудил за это румынскую власть, но и заявил, что нападение на СССР есть священной борьбой за Бога и Его истину. Мы также знаем, что РПЦ поддерживала в этой войне советские войска.
Две Православные Церкви молились за властей и воинства, воюющие друг против друга, но на отношениях между этими Церквями это никак не сказалось, никто не разрывал никаких отношений друг с другом.
А знаете почему? Потому что они христианские Церкви… Чтобы вы понимали, Церковь это несколько другая институция и живет по другим законам, чем общество. В центре церковной жизни всегда находится Христос и Его учение…
Однако я в недоумении от того невероятного хайпа на беде, на человеческом горе, который решила подхватить группа духовенства, решившие, что они имеют право выступать от имени всех священников. А я получаю сообщения о том, что многие священники негативно относятся к движу, связанному с непоминанием Патриарха, и, уж тем более, к требованиям павших в прелесть, решивших, что они могут быть пастырями священноначалия, немедленно собрать Архиерейский Собор с целью изменить статус УПЦ.
Я бы посоветовал этим отцам прочитать то, что сказал идеолог Стамбульской «церкви» в Украине Иван Зоря, называющий себя «евстратием». Там многа букафф, поэтому цитировать не буду, но основная мысля Ивана такова: Ни непоминание Патриарха, ни самопровозглашенная автокефалия, ни даже дарованная РПЦ автокефалия, никак не отразится на судьбе нашей Церкви, прощены мы будем, только если двинемся на полусогнутых в СцУ и прямиком с ними в ад!
Повторюсь еще раз: что вас, братия, побудило на такой активный движ? Вы же и так не поминали Патриарха, а. если и поминали, то что мешает вам просто взять и прекратить? Ведь еще с 2014 года в случае, если вы не смогли, как я, убедить своих прихожан поминать Патриарха и большинство паствы против поминовения, есть благословение не поминать. Что побудило вас кошмарить архиереев? Может быть, ощущение дискомфорта, что рядом священник упорно продолжает поминать, а вы прекратили? Так это называется голос совести…
Еще раз повторю для тех, кто мало понимает, что такое Церковь и какие там процессы происходят. Поминовение Патриарха на богослужении – это не поминовение гражданина РФ Владимира Гундяева, а поминовение Патриарха, Предстоятеля самой большой Православной Церкви в мире, паства которой находится во многих странах мира. Вчера это был Патриарх Алексий, сегодня это Патриарх Кирилл."
Патриарх Румынский Никодим не только не осудил за это румынскую власть, но и заявил, что нападение на СССР есть священной борьбой за Бога и Его истину. Мы также знаем, что РПЦ поддерживала в этой войне советские войска.
Две Православные Церкви молились за властей и воинства, воюющие друг против друга, но на отношениях между этими Церквями это никак не сказалось, никто не разрывал никаких отношений друг с другом.
А знаете почему? Потому что они христианские Церкви… Чтобы вы понимали, Церковь это несколько другая институция и живет по другим законам, чем общество. В центре церковной жизни всегда находится Христос и Его учение…
Однако я в недоумении от того невероятного хайпа на беде, на человеческом горе, который решила подхватить группа духовенства, решившие, что они имеют право выступать от имени всех священников. А я получаю сообщения о том, что многие священники негативно относятся к движу, связанному с непоминанием Патриарха, и, уж тем более, к требованиям павших в прелесть, решивших, что они могут быть пастырями священноначалия, немедленно собрать Архиерейский Собор с целью изменить статус УПЦ.
Я бы посоветовал этим отцам прочитать то, что сказал идеолог Стамбульской «церкви» в Украине Иван Зоря, называющий себя «евстратием». Там многа букафф, поэтому цитировать не буду, но основная мысля Ивана такова: Ни непоминание Патриарха, ни самопровозглашенная автокефалия, ни даже дарованная РПЦ автокефалия, никак не отразится на судьбе нашей Церкви, прощены мы будем, только если двинемся на полусогнутых в СцУ и прямиком с ними в ад!
Повторюсь еще раз: что вас, братия, побудило на такой активный движ? Вы же и так не поминали Патриарха, а. если и поминали, то что мешает вам просто взять и прекратить? Ведь еще с 2014 года в случае, если вы не смогли, как я, убедить своих прихожан поминать Патриарха и большинство паствы против поминовения, есть благословение не поминать. Что побудило вас кошмарить архиереев? Может быть, ощущение дискомфорта, что рядом священник упорно продолжает поминать, а вы прекратили? Так это называется голос совести…
Еще раз повторю для тех, кто мало понимает, что такое Церковь и какие там процессы происходят. Поминовение Патриарха на богослужении – это не поминовение гражданина РФ Владимира Гундяева, а поминовение Патриарха, Предстоятеля самой большой Православной Церкви в мире, паства которой находится во многих странах мира. Вчера это был Патриарх Алексий, сегодня это Патриарх Кирилл."
Вот и из Парижа,
вслед за украинскими архиереями.
Открытое письмо Их Святейшеству Кириллу патриарху Московскому и всея России
L’Archevêque
N° de protocole : 2022.010
Paris, le 09 mars 2022
Ваше Святейшество,
В эти темные дни, когда в центре Европы развязана война вследствие интервенции Российской Федерации в Украину, позвольте Святейший Владыко, выразить Вам тревогу всей нашей Архиепископии, а также нашу полную солидарность с жертвами конфликта.
Смятение и ужас, вызванные во всем мире жестоким нападением Российской Федерации на Украину, не обошли стороной православную общину Западной Европы и, в частности, нашу Архиепископию, объединяющую верующих разного происхождения. Создавшиеся положение угрожает нашему единству. Верующие Архиепископии ожидают от своих пастырей, чтобы они несли им голос Церкви и Евангельскую весть о мире.
Мы с чувством смятения узнали об обращении к Вам членов Священного Синода Украинской Православной Церкви с просьбой обратиться к властям Российской Федерации, чтобы они положили конец кровавой войне.
От имени всех верующих нашей Архиепискоии обращаюсь к Вам с просьбой возвысить Ваш Первосвятительский голос Предстоятеля Русской Православной Церкви против чудовищной и бессмысленной войны и ходатайствовать перед властями Российской Федерации, чтобы они как можно скорей прекратили казавшийся до недавних пор невозможным братоубийственный конфликт между двумя народами и двумя странами, объединенными многовековой историей и общей верой во Христа.
Ваше Святейшество, в «проповеди» на Прощеное воскресенье, произнесенной в Патриаршем соборе Христа Спасителя 6 марта, Вы даете понять, что есть оправдание этой кровавой, агрессивной войне, что это – «метафизическая борьба» во имя «права стоять на стороне света, на стороне Божьей истины, на стороне того, что открыто нам светом Христа, Его Словом, Его Евангелием…».
Со всем должным уважением к Вам, в котором я вновь уверяю Вас, Ваше Святейшество, но и с бесконечной болью, не могу не довести до вашего сведения, что не могу согласиться с подобным прочтением Евангелия. Ни при каких обстоятельствах не может «добрый пастырь», коим мы должны являться, не быть «миротворцем».
Ваше Святейшество, смиренно, с тяжелым сердцем, умоляю Вас сделать все возможное, чтобы положить конец этой ужасающей войне, разделившей мир и сеющей смерть и разрушение.
Открытое письмо митрополита Iоанна N°2022.010.09.03
† Митрополит IОАНН Дубнинский,
Архиепископ православных церквей русской традиции
вслед за украинскими архиереями.
Открытое письмо Их Святейшеству Кириллу патриарху Московскому и всея России
L’Archevêque
N° de protocole : 2022.010
Paris, le 09 mars 2022
Ваше Святейшество,
В эти темные дни, когда в центре Европы развязана война вследствие интервенции Российской Федерации в Украину, позвольте Святейший Владыко, выразить Вам тревогу всей нашей Архиепископии, а также нашу полную солидарность с жертвами конфликта.
Смятение и ужас, вызванные во всем мире жестоким нападением Российской Федерации на Украину, не обошли стороной православную общину Западной Европы и, в частности, нашу Архиепископию, объединяющую верующих разного происхождения. Создавшиеся положение угрожает нашему единству. Верующие Архиепископии ожидают от своих пастырей, чтобы они несли им голос Церкви и Евангельскую весть о мире.
Мы с чувством смятения узнали об обращении к Вам членов Священного Синода Украинской Православной Церкви с просьбой обратиться к властям Российской Федерации, чтобы они положили конец кровавой войне.
От имени всех верующих нашей Архиепискоии обращаюсь к Вам с просьбой возвысить Ваш Первосвятительский голос Предстоятеля Русской Православной Церкви против чудовищной и бессмысленной войны и ходатайствовать перед властями Российской Федерации, чтобы они как можно скорей прекратили казавшийся до недавних пор невозможным братоубийственный конфликт между двумя народами и двумя странами, объединенными многовековой историей и общей верой во Христа.
Ваше Святейшество, в «проповеди» на Прощеное воскресенье, произнесенной в Патриаршем соборе Христа Спасителя 6 марта, Вы даете понять, что есть оправдание этой кровавой, агрессивной войне, что это – «метафизическая борьба» во имя «права стоять на стороне света, на стороне Божьей истины, на стороне того, что открыто нам светом Христа, Его Словом, Его Евангелием…».
Со всем должным уважением к Вам, в котором я вновь уверяю Вас, Ваше Святейшество, но и с бесконечной болью, не могу не довести до вашего сведения, что не могу согласиться с подобным прочтением Евангелия. Ни при каких обстоятельствах не может «добрый пастырь», коим мы должны являться, не быть «миротворцем».
Ваше Святейшество, смиренно, с тяжелым сердцем, умоляю Вас сделать все возможное, чтобы положить конец этой ужасающей войне, разделившей мир и сеющей смерть и разрушение.
Открытое письмо митрополита Iоанна N°2022.010.09.03
† Митрополит IОАНН Дубнинский,
Архиепископ православных церквей русской традиции
"Со всего мира верующие МП пишут петиции Кириллу с призывом воззвысить свой голос против войны, а не за. Странные люди. Подавайте в церковный суд на Кирилла, инстанцией церковного суда над ним являются 1.Первый престол православия, т.е. патриарх Варфоломей, 2.Архиерейский собор РПЦ, действующий в составе поместного собора. Потому - отрешение от власти, передача власти старейшему члену синода РПЦ, а потом суд. УПЦ МП вообще надо отделятся от Кирилла, не дожидаясь суда над этим антихристом. П.С. Отрешение патриархов поместных церквей вистории было, последний раз когда п. Варфоломей действовал вместе с Совещанием Предстоятелей и местным Синодом относительно кризиса в Иерусалимской Церкви. Власть Кирилла не абсолютна, действовать надо смелее тем, кто хочет быть христианином, а не только казаться."
- Ю.П. Черноморец
- Ю.П. Черноморец
Звернення до кліриків та вірних Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ
Дорогі отці, улюблені у Христі брати і сестри!
Сьогодні ми з вами переживаємо важкі часи. Другий тиждень поспіль в нашій Державі триває жахіття – йде війна. Вороги України напали на нашу землю і знищують наших співвітчизників. Українська Православна Церква, як Церква народу України, засуджує кровопролиття. Знаємо, що до початку війни, в нашій країні було не все гаразд. Однак, ми, українці, не запрошували російського агресора та не чекали такого «вирішення» наших проблем. Але, на жаль, за нами ніхто не залишив вибору. Ми не займаємось політикою і ніколи нею не займались.
Щиро молимось у ці дні за українське військо, яке віддано боронить суверенітет і цілісність нашої Держави, та всіляко підтримуємо його. За минулим недільним богослужінням в багатьох храмах нашої єпархії збиралася фінансова допомога для потреб українських військовослужбовців, які героїчно захищають нашу Батьківщину. Щиро віримо, що їх подвиг будуть пам’ятати багато поколінь свідомих українців.
В ці важкі дні випробування всім нам треба згуртуватися, забувши непорозуміння та взаємні образи. В єднанні наша сила та запорука щасливого майбутнього наших дітей та України.
На жаль, багато наших співвітчизників, які проживали в місцях, де тепер лунають постріли та вибухи, залишилися без крівлі над головою. Вони вимушені були покинути свої міста, містечка та села, щоби зберегти своє життя та життя своїх близьких. У міру своїх можливостей наша єпархія організовує таким людям тимчасовий прихисток, а також за допомогою небайдужих православних християн надає їм гуманітарну допомогу за їх потребами. Ми й надалі будемо працювати в цьому напрямку, аби біженці, які опинилися на Буковині, могли спокійно проживати у нашому краї та мали змогу задовільняти свої елементарні життєві потреби. Маємо зробити все, аби вони після свого повернення додому, з вдячністю та молитвою згадували співчуття і підтримку, проявлені до них буковинцями.
Ми молимось за найшвидше припинення військових дій та про настання довгоочікуваного миру. Щиро віримо, що люди, які через страшне горе змушені були покинути свої домівки, зможуть найближчим часом повернутися в свої оселі і продовжити повноцінне, мирне життя.
У святі дні Великого посту закликаю всіх вірних нашої Чернівецько-Буковинської єпархії до посиленої молитви за мир в Україні, за військових та за тих, хто став жертвою цього беззаконня. Нехай Всемилостивий Господь укріпить нас і подасть мир та припинить пролиття людської крові на нашій землі!
+Мелетій, митрополит Чернівецький і Буковинський
07 березня 2022 року Божого
Дорогі отці, улюблені у Христі брати і сестри!
Сьогодні ми з вами переживаємо важкі часи. Другий тиждень поспіль в нашій Державі триває жахіття – йде війна. Вороги України напали на нашу землю і знищують наших співвітчизників. Українська Православна Церква, як Церква народу України, засуджує кровопролиття. Знаємо, що до початку війни, в нашій країні було не все гаразд. Однак, ми, українці, не запрошували російського агресора та не чекали такого «вирішення» наших проблем. Але, на жаль, за нами ніхто не залишив вибору. Ми не займаємось політикою і ніколи нею не займались.
Щиро молимось у ці дні за українське військо, яке віддано боронить суверенітет і цілісність нашої Держави, та всіляко підтримуємо його. За минулим недільним богослужінням в багатьох храмах нашої єпархії збиралася фінансова допомога для потреб українських військовослужбовців, які героїчно захищають нашу Батьківщину. Щиро віримо, що їх подвиг будуть пам’ятати багато поколінь свідомих українців.
В ці важкі дні випробування всім нам треба згуртуватися, забувши непорозуміння та взаємні образи. В єднанні наша сила та запорука щасливого майбутнього наших дітей та України.
На жаль, багато наших співвітчизників, які проживали в місцях, де тепер лунають постріли та вибухи, залишилися без крівлі над головою. Вони вимушені були покинути свої міста, містечка та села, щоби зберегти своє життя та життя своїх близьких. У міру своїх можливостей наша єпархія організовує таким людям тимчасовий прихисток, а також за допомогою небайдужих православних християн надає їм гуманітарну допомогу за їх потребами. Ми й надалі будемо працювати в цьому напрямку, аби біженці, які опинилися на Буковині, могли спокійно проживати у нашому краї та мали змогу задовільняти свої елементарні життєві потреби. Маємо зробити все, аби вони після свого повернення додому, з вдячністю та молитвою згадували співчуття і підтримку, проявлені до них буковинцями.
Ми молимось за найшвидше припинення військових дій та про настання довгоочікуваного миру. Щиро віримо, що люди, які через страшне горе змушені були покинути свої домівки, зможуть найближчим часом повернутися в свої оселі і продовжити повноцінне, мирне життя.
У святі дні Великого посту закликаю всіх вірних нашої Чернівецько-Буковинської єпархії до посиленої молитви за мир в Україні, за військових та за тих, хто став жертвою цього беззаконня. Нехай Всемилостивий Господь укріпить нас і подасть мир та припинить пролиття людської крові на нашій землі!
+Мелетій, митрополит Чернівецький і Буковинський
07 березня 2022 року Божого
Настоятелям парафій та настоятелям, намісникам і настоятелькам монастирів Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви
Циркулярний лист
2 березня 2022 року відбулися збори благочинних Білоцерківської єпархії за участю членів єпархіальної ради, на яких обговорювалися проблеми в церковному житті, що виникли вже в перші дні війни, яка була спричинена нападом військ Російської Федерації на нашу Батьківщину. Зокрема, розглядалося питання відносно звернень до Керуючого Білоцерківською єпархією духовенства і вірних єпархії щодо доцільності подальшого поминання на Богослужіннях Святішого Патріарха Московського і всієї Русі. Це було спричинене нерозумінням і розчаруванням із приводу того, що Святіший Патріарх Кирил, якого належить поминати як «Великого Господина і Отця нашого», не підніс свій Першосвятительский голос, на відміну від Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія, на захист нашого боголюбивого народу України із закликом до керівництва Російської Федерації, зокрема її Президента, припинити військові дії проти нашої держави і розпочати переговори з владою України. Більше того, дехто навіть сприйняв його виступи, починаючи з 23 лютого ц. р., як підтримку військових дій з боку Росії. Із жалем і гіркотою духовенство та вірні зазначають, що й в наступних зверненнях Святішого, незважаючи на очікування вірних нашої Церкви й усього народу, жодного разу не прозвучало жодного конкретного, недвозначного, турботливого, насправді батьківського висловлювання з оцінкою трагедії і виразом архіпастирського «печалования» (церковнословʼянською мовою − піклування, клопотання, захист, рятування) про свою паству.
Варто зазначити, що в 1990 році Святіший Патріарх Олексій ІІ під час свого перебування у Свято-Успенській Почаївській Лаврі та в місті Рівне на прохання духовенства західноукраїнських єпархій погодився на те, щоб його не згадували на статутних поминаннях під час Богослужінь. Відомо, що цим дозволом користується й досі не лише духовенство, а й єпископи уже протягом 30-ти років, і до цих пір ніхто не казав, що блаженної пам’яті Патріарх Олексій ІІ своєю згодою благословив вчиняти гріх розколу.
Зважаючи на це і беручи до уваги настрої та прохання значної частини духовенства і вірних Білоцерківської єпархії, заради блага, спокою і єдності церковного народу, покладаючись на усвідомлення пастирської відповідальності і розсудливість настоятелів парафій, настоятелів, намісників і настоятельок монастирів, вважаю за можливе і припустиме утримуватися від статутних поминань на Богослужіннях титулу та імені Святішого Патріарха Московського і всієї Русі там, де таке рішення приймається, за умови погодження цього з причтом, парафіянами чи общиною монастиря.
+АВГУСТИН,
митрополит Білоцерківський і Богуславський
Циркулярний лист
2 березня 2022 року відбулися збори благочинних Білоцерківської єпархії за участю членів єпархіальної ради, на яких обговорювалися проблеми в церковному житті, що виникли вже в перші дні війни, яка була спричинена нападом військ Російської Федерації на нашу Батьківщину. Зокрема, розглядалося питання відносно звернень до Керуючого Білоцерківською єпархією духовенства і вірних єпархії щодо доцільності подальшого поминання на Богослужіннях Святішого Патріарха Московського і всієї Русі. Це було спричинене нерозумінням і розчаруванням із приводу того, що Святіший Патріарх Кирил, якого належить поминати як «Великого Господина і Отця нашого», не підніс свій Першосвятительский голос, на відміну від Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія, на захист нашого боголюбивого народу України із закликом до керівництва Російської Федерації, зокрема її Президента, припинити військові дії проти нашої держави і розпочати переговори з владою України. Більше того, дехто навіть сприйняв його виступи, починаючи з 23 лютого ц. р., як підтримку військових дій з боку Росії. Із жалем і гіркотою духовенство та вірні зазначають, що й в наступних зверненнях Святішого, незважаючи на очікування вірних нашої Церкви й усього народу, жодного разу не прозвучало жодного конкретного, недвозначного, турботливого, насправді батьківського висловлювання з оцінкою трагедії і виразом архіпастирського «печалования» (церковнословʼянською мовою − піклування, клопотання, захист, рятування) про свою паству.
Варто зазначити, що в 1990 році Святіший Патріарх Олексій ІІ під час свого перебування у Свято-Успенській Почаївській Лаврі та в місті Рівне на прохання духовенства західноукраїнських єпархій погодився на те, щоб його не згадували на статутних поминаннях під час Богослужінь. Відомо, що цим дозволом користується й досі не лише духовенство, а й єпископи уже протягом 30-ти років, і до цих пір ніхто не казав, що блаженної пам’яті Патріарх Олексій ІІ своєю згодою благословив вчиняти гріх розколу.
Зважаючи на це і беручи до уваги настрої та прохання значної частини духовенства і вірних Білоцерківської єпархії, заради блага, спокою і єдності церковного народу, покладаючись на усвідомлення пастирської відповідальності і розсудливість настоятелів парафій, настоятелів, намісників і настоятельок монастирів, вважаю за можливе і припустиме утримуватися від статутних поминань на Богослужіннях титулу та імені Святішого Патріарха Московського і всієї Русі там, де таке рішення приймається, за умови погодження цього з причтом, парафіянами чи общиною монастиря.
+АВГУСТИН,
митрополит Білоцерківський і Богуславський
Звернення митрополита Володимир-Волинського і Ковельського Володимира до захисників України
Дорогі Захисники України, відважні наші воїни, любі мої співвітчизники!
24 лютого 2022 року стало чорною датою для всього українського народу. Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну.
Серце переповнене болем і скорботою, очі наповнені слізьми, розум не хоче сприймати того, що сталося. Кремль прагнув тріумфально прокрокувати по Україні, але так не вийшло. Шлях агресору заступили воїни - наша гордість і сила, наші земні ангели. Вони продемонстрували всьому світу зразок патріотизму і гідності, проявили відданість справі захисту Української держави та її народу.
Українська Православна Церква не може мовчати в час загрози, місія її - бути поряд зі своїм народом. Боляче усвідомлювати, що ті, хто прийшов на нашу землю, вважають себе християнами і в той же час бомбардують житлові будинки, дитячі садки, храми, обстрілюють машини Червоного Хреста, вбивають дітей. Їхні крилаті ракети хочуть розбити наші мрії, наше майбутнє, нашу єдність.
За завтрашній мирний день багато героїв віддали своє життя і тим самим проявили жертовну любов за нас. Святе Євангеліє навчає: «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх». (Ін 13;15) Церква ніколи не забуде вашого подвигу. Ми щоденно молимось за скоріше закінчення війни, щоб наші воїни живі і здорові повернулися додому. Молитва - наш небесний щит, який захищає у важкі часи, дає силу і віру.
Дорогі наші захисники, Бог завжди з тими, на чиєму боці правда, а правда на нашому боці, бо ми на своїй землі, зі своїм народом. Бажаю міцного духу та віри в перемогу. Ми пам’ятаємо про тих, хто в благородній справі служіння Батьківщині зараз відстоює свободу нашої держави, і молимось за вас. Нехай Пресвята Богородиця покриває чесним своїм покровом всю Україну.
Будьмо єдині, бо в єдності наша сила, а в силі – перемога!
Слава Богу!
Слава Українському війську!
Митрополит Володимир-Волинський і Ковельський Володимир
Дорогі Захисники України, відважні наші воїни, любі мої співвітчизники!
24 лютого 2022 року стало чорною датою для всього українського народу. Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну.
Серце переповнене болем і скорботою, очі наповнені слізьми, розум не хоче сприймати того, що сталося. Кремль прагнув тріумфально прокрокувати по Україні, але так не вийшло. Шлях агресору заступили воїни - наша гордість і сила, наші земні ангели. Вони продемонстрували всьому світу зразок патріотизму і гідності, проявили відданість справі захисту Української держави та її народу.
Українська Православна Церква не може мовчати в час загрози, місія її - бути поряд зі своїм народом. Боляче усвідомлювати, що ті, хто прийшов на нашу землю, вважають себе християнами і в той же час бомбардують житлові будинки, дитячі садки, храми, обстрілюють машини Червоного Хреста, вбивають дітей. Їхні крилаті ракети хочуть розбити наші мрії, наше майбутнє, нашу єдність.
За завтрашній мирний день багато героїв віддали своє життя і тим самим проявили жертовну любов за нас. Святе Євангеліє навчає: «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх». (Ін 13;15) Церква ніколи не забуде вашого подвигу. Ми щоденно молимось за скоріше закінчення війни, щоб наші воїни живі і здорові повернулися додому. Молитва - наш небесний щит, який захищає у важкі часи, дає силу і віру.
Дорогі наші захисники, Бог завжди з тими, на чиєму боці правда, а правда на нашому боці, бо ми на своїй землі, зі своїм народом. Бажаю міцного духу та віри в перемогу. Ми пам’ятаємо про тих, хто в благородній справі служіння Батьківщині зараз відстоює свободу нашої держави, і молимось за вас. Нехай Пресвята Богородиця покриває чесним своїм покровом всю Україну.
Будьмо єдині, бо в єдності наша сила, а в силі – перемога!
Слава Богу!
Слава Українському війську!
Митрополит Володимир-Волинський і Ковельський Володимир
54:
Навчальний Давидів псалом.
Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся!
Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну, від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують...
Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене, страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула... казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!
Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села.
Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею...
Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку, вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому, нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,
бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього, але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені, з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу...
Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!
Я кличу до Бога, і Господь урятує мене: увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!
У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!
Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться, ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого, його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!...
Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!
А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!
Навчальний Давидів псалом.
Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся!
Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну, від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують...
Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене, страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула... казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!
Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села.
Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею...
Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку, вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому, нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,
бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього, але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені, з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу...
Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!
Я кличу до Бога, і Господь урятує мене: увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!
У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!
Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться, ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого, його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!...
Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!
А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!
Forwarded from Время Ч
2022-03-12-Letter-to-parishioners.pdf
208.6 KB
Еще одна срочная новость из Амстердама. Сегодня состоялось внеочередное заседание приходского совета. Причиной тому послужила ранее озвученная угроза приходу и духовенству. Во время заседания священнослужители прихода единогласно заявили, что для них стало невозможным осуществлять свое служение в составе Московского Патриархата и обеспечивать духовно безопасную обстановку для прихожан. В связи с этим они
обратились к архиепископу Елисею с прошением о выдачи отпускной грамоты. Они также направили прошение митрополиту Бельгии, Нидерландов и Люксембурга Афинагору (Вселенский Патриархат) о принятии их в его епархию. Митрополит Афинагор выразил готовность рассмотреть прошение и запросить у архиепископа Елисея переход духовенства прихода под свой омофор.
Приходской совет поддерживает данный шаг духовенства и рекомендует членам прихода последовать за духовенством.
* * *
Полный текст (см. pdf) - это удивительное христианское свидетельство о твердости исповедания своей веры.
обратились к архиепископу Елисею с прошением о выдачи отпускной грамоты. Они также направили прошение митрополиту Бельгии, Нидерландов и Люксембурга Афинагору (Вселенский Патриархат) о принятии их в его епархию. Митрополит Афинагор выразил готовность рассмотреть прошение и запросить у архиепископа Елисея переход духовенства прихода под свой омофор.
Приходской совет поддерживает данный шаг духовенства и рекомендует членам прихода последовать за духовенством.
* * *
Полный текст (см. pdf) - это удивительное христианское свидетельство о твердости исповедания своей веры.
Передісторія ↑
В канун Прощенного воскресенья Никольский приход в Амстердаме (РПЦ МП) прекратил поминовение патриарха Кирилла за богослужением. Вот что произошло дальше.
Дорогие прихожане,
Как вы, возможно, знаете, мы подписали обращение Патриарху Кириллу с просьбой призвать к прекращению вторжения в Украину. Мы также опубликовали заявление на Facebook. Когда Патриарх выразил свою полную поддержку вторжению, 4 марта мы сообщили архиепископу Елисею, что нам больше не можем поминать имя Патриарха за богослужением.
В воскресенье 6 марта архиепископ Елисей приехал к нам в храм без предупреждения, незадолго до начала Литургии. Он прибыл на дипломатической машине. Мы были захвачены врасплох этим визитом, который отчасти был нацелен на то, чтобы имя Патриарха несмотря ни на что поминалось на службе. Духовенство посчитало неуместным вести открытую дискуссию об этом перед лицом прихожан, готовящихся к Прощеному воскресенью, которыми была полна церковь.
После службы владыка архиепископ поставил наших священников в известность, что наше обращение вызывает большую озабоченность не только в Патриархии, но и в Министерстве иностранных дел России, которое: «к вашей церкви проявляет большой интерес».
После этого, давление на наш приход стало расти. В адрес прихода и духовенства также поступило несколько угроз.
В такой ситуации наше здание более не может быть безопасным местом для верующих, которые приходят сюда на встречу с Богом. Риск инцидентов и опасных ситуаций слишком велик. Мы также обеспокоены личной безопасностью вовлеченных лиц. Мы находимся в контакте с полицией и правоохранительными органами по этому вопросу. К сожалению, мы вынуждены закрыть церковь до дальнейшего уведомления.
Завтра состоится внеочередное заседание приходского совета для обсуждения сложившейся ситуации.
Мы просим вашего понимания и ваших молитв в этой чрезвычайной ситуации, которая является большим испытанием для всех нас.
Духовенство прихода
В канун Прощенного воскресенья Никольский приход в Амстердаме (РПЦ МП) прекратил поминовение патриарха Кирилла за богослужением. Вот что произошло дальше.
Дорогие прихожане,
Как вы, возможно, знаете, мы подписали обращение Патриарху Кириллу с просьбой призвать к прекращению вторжения в Украину. Мы также опубликовали заявление на Facebook. Когда Патриарх выразил свою полную поддержку вторжению, 4 марта мы сообщили архиепископу Елисею, что нам больше не можем поминать имя Патриарха за богослужением.
В воскресенье 6 марта архиепископ Елисей приехал к нам в храм без предупреждения, незадолго до начала Литургии. Он прибыл на дипломатической машине. Мы были захвачены врасплох этим визитом, который отчасти был нацелен на то, чтобы имя Патриарха несмотря ни на что поминалось на службе. Духовенство посчитало неуместным вести открытую дискуссию об этом перед лицом прихожан, готовящихся к Прощеному воскресенью, которыми была полна церковь.
После службы владыка архиепископ поставил наших священников в известность, что наше обращение вызывает большую озабоченность не только в Патриархии, но и в Министерстве иностранных дел России, которое: «к вашей церкви проявляет большой интерес».
После этого, давление на наш приход стало расти. В адрес прихода и духовенства также поступило несколько угроз.
В такой ситуации наше здание более не может быть безопасным местом для верующих, которые приходят сюда на встречу с Богом. Риск инцидентов и опасных ситуаций слишком велик. Мы также обеспокоены личной безопасностью вовлеченных лиц. Мы находимся в контакте с полицией и правоохранительными органами по этому вопросу. К сожалению, мы вынуждены закрыть церковь до дальнейшего уведомления.
Завтра состоится внеочередное заседание приходского совета для обсуждения сложившейся ситуации.
Мы просим вашего понимания и ваших молитв в этой чрезвычайной ситуации, которая является большим испытанием для всех нас.
Духовенство прихода
Ще одна передісторія ↓
Матеріал пропаганди зі священиком УПЦ прот. Віктором Талько, благочинним Першого Бородянського благочиння:
Талько: Война - это горе. И это нам за грехи. По Киеву гомосексуалисты парады устраивают. На какой развратной литературе воспитывают наше поколение. Нас все время ругают как московскую церковь, называют москалями. Хотя церковь любит всех. Христос заповедовал любить не только друзей, но и врагов. Поддерживает ли вас народ Украины? Я вам скажу так: в 2014 году вас бы цветами встречали. Янукович подвел всех нас, сбежав в Россию. А за эти восемь лет мы видим, как тут воспитали людей. Мы, люди верующие, сами слышали, как солдаты украинской армии приветствуют друг друга «Хайл Гитлер». Это нормально?
Кореспондент: Удастся нам когда-нибудь залечить этот разрез по живому?
Талько: Бог может все. Выход один - покаяние. И нельзя озлобляться. Озлобление ведет к уничтожению. Уничтожению друг друга... Темнеет, батюшка благословляет и крепко бьет по плечу ладонью: «С Богом».
https://www.kp.ru/daily/27373/4555356/ (заходити під VPN)
Відхрещення Коментар від Київської митрополії:
"У зв’язку з тим, що окремі російські ЗМІ опублікували відео, на якому настоятель храму Архістратига Михаїла у м. Бородянка Київської області прот. Віктор Талько висловлює оцінку політичної ситуації в Україні, керівництво Київської Митрополії Української Православної Церкви відразу після появи цієї інформації намагалося зв’язатися з ним, для отримання пояснень. Однак, на даний час відсутній будь-який зв’язок з означеним священиком та з членами його родини. Окрім того, існує інформація, що на адресу прот. Віктора останніми днями надходили погрози.
Київська Митрополія намагається з’ясувати долю цього священнослужителя та членів його родини.
Щодо висловлених ним оцінок політичних процесів в Україні, Київська Митрополія Української Православної Церкви заявляє, що не лише їх категорично не поділяє, але і рішуче засуджує агресію Російської Федерації щодо України та її народу."
https://news.church.ua/2022/03/12/zayava-kijivskoji-mitropoliji-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi-shhodo-situaciji-z-nastoyatelem-xramu-u-m-borodyanka/?fbclid=IwAR0pXi5-bJAdWfbaEPhYF_gdV-T0M_ebd39U5pfQh7YyHf1WGVL9gfIweck
Матеріал пропаганди зі священиком УПЦ прот. Віктором Талько, благочинним Першого Бородянського благочиння:
Талько: Война - это горе. И это нам за грехи. По Киеву гомосексуалисты парады устраивают. На какой развратной литературе воспитывают наше поколение. Нас все время ругают как московскую церковь, называют москалями. Хотя церковь любит всех. Христос заповедовал любить не только друзей, но и врагов. Поддерживает ли вас народ Украины? Я вам скажу так: в 2014 году вас бы цветами встречали. Янукович подвел всех нас, сбежав в Россию. А за эти восемь лет мы видим, как тут воспитали людей. Мы, люди верующие, сами слышали, как солдаты украинской армии приветствуют друг друга «Хайл Гитлер». Это нормально?
Кореспондент: Удастся нам когда-нибудь залечить этот разрез по живому?
Талько: Бог может все. Выход один - покаяние. И нельзя озлобляться. Озлобление ведет к уничтожению. Уничтожению друг друга... Темнеет, батюшка благословляет и крепко бьет по плечу ладонью: «С Богом».
https://www.kp.ru/daily/27373/4555356/ (заходити під VPN)
"У зв’язку з тим, що окремі російські ЗМІ опублікували відео, на якому настоятель храму Архістратига Михаїла у м. Бородянка Київської області прот. Віктор Талько висловлює оцінку політичної ситуації в Україні, керівництво Київської Митрополії Української Православної Церкви відразу після появи цієї інформації намагалося зв’язатися з ним, для отримання пояснень. Однак, на даний час відсутній будь-який зв’язок з означеним священиком та з членами його родини. Окрім того, існує інформація, що на адресу прот. Віктора останніми днями надходили погрози.
Київська Митрополія намагається з’ясувати долю цього священнослужителя та членів його родини.
Щодо висловлених ним оцінок політичних процесів в Україні, Київська Митрополія Української Православної Церкви заявляє, що не лише їх категорично не поділяє, але і рішуче засуджує агресію Російської Федерації щодо України та її народу."
https://news.church.ua/2022/03/12/zayava-kijivskoji-mitropoliji-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi-shhodo-situaciji-z-nastoyatelem-xramu-u-m-borodyanka/?fbclid=IwAR0pXi5-bJAdWfbaEPhYF_gdV-T0M_ebd39U5pfQh7YyHf1WGVL9gfIweck
kp.ru -
Священник Украинской православной церкви Московского патриархата: «Война нам - за грехи»
Наш спецкор Александр Коц передает из села Бородянка, что под Киевом
Тим часом зараз, live так би мовити, тривають обстріли у Святогірській лаврі.
Патріарха Кирила вже можна зараховувати до воєнних злочинців нарівні з Путіним. Він щодня пробиває чергове дно.
Переважна більшість духовенства в РФ нічим не краще. Кількість відео, де священники та єпископи РПЦ пропагують на проповіді кремлівські наративи зашкалює. Храми РПЦ стали ще одним майданчиком стимулювання війни в Україні.
Натомість більшість священників УПЦ всіма силами прагнуть повного розриву із цією повністю дискредитованою структурою, яка по суті стала просто частиною державного апарату Росії.
Вже очевидно, що згадувати ім'я ПК на службах неприпустимо, майже всі священнослужителі УПЦ цього і не роблять нині, але цього недостатньо. Цього вкрай мало.
Вже є декілька єпархій УПЦ, в яких духовенство звернулося до свого архієрея з проханням зробити все необхідне для якнайшвидшого проведення архієрейського собору, на якому можна було би очікувати рішення про направлення до РПЦ вимоги надати повну автокефалію. Саме вимоги, а не прохання. Просити щось у тих, хто благословляє вбивць нашого народу вважаю некоректним.
Треба соборним голосом церкви вимагати повного розриву із тими, слова і дії яких дискредитують всіх православних людей. А тим більше нас, простих священників УПЦ, які жодним чином не розділяють ідеї "русского мира", але вимушені постійно червоніти за російських пропагандистів в рясах. Червоніти через наявність між нами примарного зв'язку та й взагалі через те, що вони вважають себе також християнами.
Прошу і духовенство, і вірян підтримати репостом і коментарями цей допис.
І архієреї, і священники УПЦ повністю на стороні України та її територіальної цілісності. Парафіяни наших храмів з благословення своїх духівників несуть службу в ЗСУ, охороняють міста і села у загонах територіальної оборони. Церква допомагає біженцям, організовує гуманітарну допомогу постраждалим, щодня молиться за перемогу України над російськими військами.
Це очевидні речі, які мають непереборну силу.
А червоніти за ту маячню, яка лине з церковних амвонів Росії я не бажаю. Набридло.
- прот. Олександр Клименко щодо сьогоднішньої проповіді п.к.
Переважна більшість духовенства в РФ нічим не краще. Кількість відео, де священники та єпископи РПЦ пропагують на проповіді кремлівські наративи зашкалює. Храми РПЦ стали ще одним майданчиком стимулювання війни в Україні.
Натомість більшість священників УПЦ всіма силами прагнуть повного розриву із цією повністю дискредитованою структурою, яка по суті стала просто частиною державного апарату Росії.
Вже очевидно, що згадувати ім'я ПК на службах неприпустимо, майже всі священнослужителі УПЦ цього і не роблять нині, але цього недостатньо. Цього вкрай мало.
Вже є декілька єпархій УПЦ, в яких духовенство звернулося до свого архієрея з проханням зробити все необхідне для якнайшвидшого проведення архієрейського собору, на якому можна було би очікувати рішення про направлення до РПЦ вимоги надати повну автокефалію. Саме вимоги, а не прохання. Просити щось у тих, хто благословляє вбивць нашого народу вважаю некоректним.
Треба соборним голосом церкви вимагати повного розриву із тими, слова і дії яких дискредитують всіх православних людей. А тим більше нас, простих священників УПЦ, які жодним чином не розділяють ідеї "русского мира", але вимушені постійно червоніти за російських пропагандистів в рясах. Червоніти через наявність між нами примарного зв'язку та й взагалі через те, що вони вважають себе також християнами.
Прошу і духовенство, і вірян підтримати репостом і коментарями цей допис.
І архієреї, і священники УПЦ повністю на стороні України та її територіальної цілісності. Парафіяни наших храмів з благословення своїх духівників несуть службу в ЗСУ, охороняють міста і села у загонах територіальної оборони. Церква допомагає біженцям, організовує гуманітарну допомогу постраждалим, щодня молиться за перемогу України над російськими військами.
Це очевидні речі, які мають непереборну силу.
А червоніти за ту маячню, яка лине з церковних амвонів Росії я не бажаю. Набридло.
- прот. Олександр Клименко щодо сьогоднішньої проповіді п.к.