Forwarded from Митрополит Філарет
Духовенство Львівської єпархії звернулося до митрополита Філарета з листами про термінове скликання Архієрейського Собору УПЦ
Канцелярія Львівської єпархії Української Православної Церкви повідомляє, що 28 лютого та 1 березня 2022 року на адресу Канцелярії приходили звернення від священнослужителів єпархії до Єпархіального архієрея з проханням про скерування звернень до Предстоятеля УПЦ та Священного Синоду із проханням скликати Архієрейський Собор УПЦ, на якому прийняти рішення про вихід з РПЦ і проголошення автокефалії.
Текст звернення публікуємо.
Канцелярія Львівської єпархії Української Православної Церкви повідомляє, що 28 лютого та 1 березня 2022 року на адресу Канцелярії приходили звернення від священнослужителів єпархії до Єпархіального архієрея з проханням про скерування звернень до Предстоятеля УПЦ та Священного Синоду із проханням скликати Архієрейський Собор УПЦ, на якому прийняти рішення про вихід з РПЦ і проголошення автокефалії.
Текст звернення публікуємо.
У той час, як священики стурбовано намагаються щось виправити і пишуть от-такі звернення:
"Мирополиту Феодору Керуючому Кам’янець-Подільською і Городоцькою єпархією УПЦ
Ваше Високопреосвященство, загальні збори духовенства Городоцького благочиння звертаються до Вас із наступним:
24 лютого 2022 року за наказом Володимира Путіна російські війська напали на Україну. У кровопролитних боях з ворогом гинуть наші воїни, за цих шість днів війни загинули більше двох тисяч мирних жителів, тисячі поранених, більше трьох мільйонів українців стали біженцями. Російська влада прикриває це кровопролиття своїми політичними міфами. Та найгірше, що Московська Патріархія, замість того, щоб намагатись осудити і зупинити війну, або покриває цю агресію своїм мовчанням і загальними штампами, або ще гірше – цинічно схвалює її виразами прот. Андрія Ткачова.
Все це у середовищі і священників, і мирян викликає загальне обурення та приводить до висновку про недоцільність подальшого перебування у складі Московського Патріархату на правах автономії і необхідність зміни канонічного статусу нашої Церкви.
Ми однозначно схвалюємо і приймаємо сьогоднішнє рішення митрополита Онуфрія про припинення поминання патріарха Кирила на території України та просимо Вас підняти перед Священним Синодом УПЦ питання про вихід із складу Московського патріархату і набуття нашою Українською Православною Церквою статусу повноцінної незалежності - автокефалії. Стосунки із РПЦ надалі бажаємо мати у загально православному канонічному полі такі ж самі, як і з іншими Помісними Православними Церквами.
При цьому ми висловлюємо свою вірність Господу Ісусу Христу та визнаємо нашим предстоятелем Блаженнійшого Онуфрія, митрополита Київського і всієї України.
Наша Українська Православна Церква – з нашим народом. Будемо проводити максимально можливі організаційні заходи для допомоги українській армії та нашій державній владі.
Хай Господь допоможе захистити нашу землю від російської агресії!
2 березня 2022 року
Благочинний Городоцького району- Прот. Олексій Добош
Прот. Петро Бабак
Прот. Андрій Горохівський
Прот. Тарасій Мигаль
Прот. Степан Музика
Прот. Володимир Яловий
Прот. Олександр Сопіга
Прот. Олександр Яцейко
Прот. Микола Кибалюк
Прот. Олег Боровий
Прот. Володимир Мартинюк
Прот. Володимир Куку
Прот. Андрій Шумило
Прот. Іоан Мигаль",
місцевий митрополит Федор висловлює протилежну позицію: "Тільки в составі Московського патріархату можливе спасіння".
🤧 ну де ж беруться такі єпископи? На якій планеті вони живуть?..
"Мирополиту Феодору Керуючому Кам’янець-Подільською і Городоцькою єпархією УПЦ
Ваше Високопреосвященство, загальні збори духовенства Городоцького благочиння звертаються до Вас із наступним:
24 лютого 2022 року за наказом Володимира Путіна російські війська напали на Україну. У кровопролитних боях з ворогом гинуть наші воїни, за цих шість днів війни загинули більше двох тисяч мирних жителів, тисячі поранених, більше трьох мільйонів українців стали біженцями. Російська влада прикриває це кровопролиття своїми політичними міфами. Та найгірше, що Московська Патріархія, замість того, щоб намагатись осудити і зупинити війну, або покриває цю агресію своїм мовчанням і загальними штампами, або ще гірше – цинічно схвалює її виразами прот. Андрія Ткачова.
Все це у середовищі і священників, і мирян викликає загальне обурення та приводить до висновку про недоцільність подальшого перебування у складі Московського Патріархату на правах автономії і необхідність зміни канонічного статусу нашої Церкви.
Ми однозначно схвалюємо і приймаємо сьогоднішнє рішення митрополита Онуфрія про припинення поминання патріарха Кирила на території України та просимо Вас підняти перед Священним Синодом УПЦ питання про вихід із складу Московського патріархату і набуття нашою Українською Православною Церквою статусу повноцінної незалежності - автокефалії. Стосунки із РПЦ надалі бажаємо мати у загально православному канонічному полі такі ж самі, як і з іншими Помісними Православними Церквами.
При цьому ми висловлюємо свою вірність Господу Ісусу Христу та визнаємо нашим предстоятелем Блаженнійшого Онуфрія, митрополита Київського і всієї України.
Наша Українська Православна Церква – з нашим народом. Будемо проводити максимально можливі організаційні заходи для допомоги українській армії та нашій державній владі.
Хай Господь допоможе захистити нашу землю від російської агресії!
2 березня 2022 року
Благочинний Городоцького району- Прот. Олексій Добош
Прот. Петро Бабак
Прот. Андрій Горохівський
Прот. Тарасій Мигаль
Прот. Степан Музика
Прот. Володимир Яловий
Прот. Олександр Сопіга
Прот. Олександр Яцейко
Прот. Микола Кибалюк
Прот. Олег Боровий
Прот. Володимир Мартинюк
Прот. Володимир Куку
Прот. Андрій Шумило
Прот. Іоан Мигаль",
місцевий митрополит Федор висловлює протилежну позицію: "Тільки в составі Московського патріархату можливе спасіння".
🤧 ну де ж беруться такі єпископи? На якій планеті вони живуть?..
Духовенство Чернівецької єпархії також збирає підписи до правлячого архієрея з проханням підтримати ініціативу оголошення автокефалії. На даний момент звернення підтримало 90 священників.
Білоцерківська єпархія 😂:
2 березня 2022 року відбулися збори благочинних Білоцерківської єпархії за участю членів єпархіальної ради, на яких обговорювалися проблеми в церковному житті, що виникли вже в перші дні війни, яка була спричинена нападом військ Російської Федерації на нашу Батьківщину. Зокрема, розглядалося питання відносно звернень до Керуючого Білоцерківською єпархією духовенства і вірних єпархії щодо доцільності подальшого поминання на Богослужіннях Святішого Патріарха Московського і всієї Русі. Це було спричинене нерозумінням і розчаруванням із приводу того, що Святіший Патріарх Кирил, якого належить поминати як «Великого Господина і Отця нашого», не підніс свій Першосвятительский голос, на відміну від Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія, на захист нашого боголюбивого народу України із закликом до керівництва Російської Федерації, зокрема її Президента, припинити військові дії проти нашої держави і розпочати переговори з владою України. Більше того, дехто навіть сприйняв його виступи, починаючи з 23 лютого ц. р., як підтримку військових дій з боку Росії. Із жалем і гіркотою духовенство та вірні зазначають, що й в наступних зверненнях Святішого, незважаючи на очікування вірних нашої Церкви й усього народу, жодного разу не прозвучало жодного конкретного, недвозначного, турботливого, насправді батьківського висловлювання з оцінкою трагедії і виразом архіпастирського «печалования» (церковнословʼянською мовою − піклування, клопотання, захист, рятування) про свою паству.
Варто зазначити, що в 1990 році Святіший Патріарх Олексій ІІ під час свого перебування у Свято-Успенській Почаївській Лаврі та в місті Рівне на прохання духовенства західноукраїнських єпархій погодився на те, щоб його не згадували на статутних поминаннях під час Богослужінь. Відомо, що цим дозволом користується й досі не лише духовенство, а й єпископи уже протягом 30-ти років, і до цих пір ніхто не казав, що блаженної пам’яті Патріарх Олексій ІІ своєю згодою благословив вчиняти гріх розколу.
Зважаючи на це і беручи до уваги настрої та прохання значної частини духовенства і вірних Білоцерківської єпархії, заради блага, спокою і єдності церковного народу, покладаючись на усвідомлення пастирської відповідальності і розсудливість настоятелів парафій, настоятелів, намісників і настоятельок монастирів, вважаю за можливе і припустиме утримуватися від статутних поминань на Богослужіннях титулу та імені Святішого Патріарха Московського і всієї Русі там, де таке рішення приймається, за умови погодження цього з причтом, парафіянами чи общиною монастиря.
2 березня 2022 року відбулися збори благочинних Білоцерківської єпархії за участю членів єпархіальної ради, на яких обговорювалися проблеми в церковному житті, що виникли вже в перші дні війни, яка була спричинена нападом військ Російської Федерації на нашу Батьківщину. Зокрема, розглядалося питання відносно звернень до Керуючого Білоцерківською єпархією духовенства і вірних єпархії щодо доцільності подальшого поминання на Богослужіннях Святішого Патріарха Московського і всієї Русі. Це було спричинене нерозумінням і розчаруванням із приводу того, що Святіший Патріарх Кирил, якого належить поминати як «Великого Господина і Отця нашого», не підніс свій Першосвятительский голос, на відміну від Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія, на захист нашого боголюбивого народу України із закликом до керівництва Російської Федерації, зокрема її Президента, припинити військові дії проти нашої держави і розпочати переговори з владою України. Більше того, дехто навіть сприйняв його виступи, починаючи з 23 лютого ц. р., як підтримку військових дій з боку Росії. Із жалем і гіркотою духовенство та вірні зазначають, що й в наступних зверненнях Святішого, незважаючи на очікування вірних нашої Церкви й усього народу, жодного разу не прозвучало жодного конкретного, недвозначного, турботливого, насправді батьківського висловлювання з оцінкою трагедії і виразом архіпастирського «печалования» (церковнословʼянською мовою − піклування, клопотання, захист, рятування) про свою паству.
Варто зазначити, що в 1990 році Святіший Патріарх Олексій ІІ під час свого перебування у Свято-Успенській Почаївській Лаврі та в місті Рівне на прохання духовенства західноукраїнських єпархій погодився на те, щоб його не згадували на статутних поминаннях під час Богослужінь. Відомо, що цим дозволом користується й досі не лише духовенство, а й єпископи уже протягом 30-ти років, і до цих пір ніхто не казав, що блаженної пам’яті Патріарх Олексій ІІ своєю згодою благословив вчиняти гріх розколу.
Зважаючи на це і беручи до уваги настрої та прохання значної частини духовенства і вірних Білоцерківської єпархії, заради блага, спокою і єдності церковного народу, покладаючись на усвідомлення пастирської відповідальності і розсудливість настоятелів парафій, настоятелів, намісників і настоятельок монастирів, вважаю за можливе і припустиме утримуватися від статутних поминань на Богослужіннях титулу та імені Святішого Патріарха Московського і всієї Русі там, де таке рішення приймається, за умови погодження цього з причтом, парафіянами чи общиною монастиря.
По різних єпархіях УПЦ розсилають для примусового підпису ось такий текстик. Кажуть, що священики мають підписатись і віддати правлячому архієрею.
За таке має бути соромно... 😞
Обращение к Президенту Российской Федерации В.В. Путинy
Уважаемый Владимир Владимирович!
24 февраля 2022 года Вы объявили о начале специальной военной операции в связи с ситуацией в Донбассе. В тот же день начались боевые действия между армией Российской Федерации и Вооруженными Силами Украины, которые за несколько дней охватили значительную часть территории Украины. Сегодня уже восьмой день этого кровопролитного братоубийственного противостояния. Не могут не вызвать большую сердечную боль происходящие трагические события: гибнут военнослужащие и мирные люди, растет количество беженцев, ракеты и бомбы попадают в жилые дома. К большому нашему сожалению, уже есть жертвы среди священнослужителей Украинской Православной Церкви, от взрывов серьезно пострадало несколько наших храмов.
Для Украинской Православной Церкви большую ценность всегда имело духовное единство украинского и русского народов. Целые поколения наших прихожан воспитывались на благоговейном отношении к тому историческому факту, что наши народы вышли из одной Днепровской крещальной купели. Православные украинцы и православные русские люди всегда имели добрые братские отношения. Наша Церковь последовательно отстаивала этот принцип в непростых и даже сложных для себя внешних обстоятельствах.
Мы с великой скорбью наблюдаем, как этому духовному единству наносятся глубокие раны. Мы не хотим, чтобы оно было разрушено и потеряно навсегда. Глубоко убеждены, что война – это ошибочный путь, это путь, который не объединяет, а разъединяет людей на уровне души и сердца.
В преддверии Прощеного воскресенья и Великого Поста убедительно просим Вас сделать все возможное для скорейшего прекращения боевых действий и путем переговоров найти мирный выход из сложившейся ситуации.
Да поможет Вам Бог!
За таке має бути соромно... 😞
Обращение к Президенту Российской Федерации В.В. Путинy
Уважаемый Владимир Владимирович!
24 февраля 2022 года Вы объявили о начале специальной военной операции в связи с ситуацией в Донбассе. В тот же день начались боевые действия между армией Российской Федерации и Вооруженными Силами Украины, которые за несколько дней охватили значительную часть территории Украины. Сегодня уже восьмой день этого кровопролитного братоубийственного противостояния. Не могут не вызвать большую сердечную боль происходящие трагические события: гибнут военнослужащие и мирные люди, растет количество беженцев, ракеты и бомбы попадают в жилые дома. К большому нашему сожалению, уже есть жертвы среди священнослужителей Украинской Православной Церкви, от взрывов серьезно пострадало несколько наших храмов.
Для Украинской Православной Церкви большую ценность всегда имело духовное единство украинского и русского народов. Целые поколения наших прихожан воспитывались на благоговейном отношении к тому историческому факту, что наши народы вышли из одной Днепровской крещальной купели. Православные украинцы и православные русские люди всегда имели добрые братские отношения. Наша Церковь последовательно отстаивала этот принцип в непростых и даже сложных для себя внешних обстоятельствах.
Мы с великой скорбью наблюдаем, как этому духовному единству наносятся глубокие раны. Мы не хотим, чтобы оно было разрушено и потеряно навсегда. Глубоко убеждены, что война – это ошибочный путь, это путь, который не объединяет, а разъединяет людей на уровне души и сердца.
В преддверии Прощеного воскресенья и Великого Поста убедительно просим Вас сделать все возможное для скорейшего прекращения боевых действий и путем переговоров найти мирный выход из сложившейся ситуации.
Да поможет Вам Бог!
АРХІПАСТИРСЬКИЙ ЗВЕРНЕННЯ
Високопреосвященнішого Агафангела,
Митрополита Одеського та Ізмаїльського
Архіпастирям, пастирям, чернецким та всім вірним чадам Одеської єпархії Української Православної Церкви.
«Тепер час сліз, а не слів; ридання, а не промов; молитви, а не проповіді», – ці слова, які багато століть тому промовив великий святитель Іоанн Златоуст, звертаючись до своєї пастви, якнайкраще характеризують сьогоднішній момент. Зараз, у дні сумні Великого посту, хотілося б зосередитися у своїх молитвах, відклавши «будь-яке земне піклування», щоб принести Господу своє покаяння, з’єднане з клопотанням про нашу богоохоронну українську землю, яку нині спіткало жахливе горе – страшна війна.
Я усвідомлюю свою відповідальність перед своєю паствою, перед історією і перед Господом і тому моє архієрейське сумління закликає мене звернутися до всіх вас, Преосвященні Владики вікарії, всечесні отці, брати і сестри, дорогі мої українці, зі словами втіхи та підбадьорення. В цей тяжкий час випробувань, коли страх за майбутнє нашої країни охоплює наші серця і паралізує нашу волю, ми повинні, поклавши всю свою надію на Господа та на Його Пречисту Мати, об’єднатися разом та відстояти нашу улюблену Україну, її Незалежність, цілісність та суверенітет, позбавивши її дочок та вірних синів від ран, крові та жаху агресивних військових дій!
У страшні дні вогненних випробувань Українська Православна Церква завжди була зі своїм народом.З ним вона залишається і сьогодні, переживаючи жахи воєнного часу, закликає ворогуючі сторони до миру та дипломатичного діалогу!
Храми та монастирі Української Православної Церкви відкриті цілодобово не лише для молитви, багато хто з них перетворився на притулок для сотень сімей. Наші гуманітарні центри здійснюють свою місію, постачаючи медичні препарати, продукти харчування, життєво необхідні речі захисникам України та всім, хто змушений був залишити свій будинок, бо це наше спільне лихо та наша спільна справа.
Сьогодні ми всі разом маємо знову відстояти свій вибір – той, який мені як народному депутату Верховної Ради України першого скликання треба було зробити тридцять років тому, у серпні 1991 року. І, керуючись волею Бога та народу України, я його зробив, поставивши одним із перших свій підпис під Декларацією про державну Незалежність та суверенітет України. З тих пір, протягом довгих десятків років, я робив усе, що залежить від мене, щоб Україна стала прекрасною, доброю, дружелюбною, соборною і благословенною Богом Державою. День за днем я, разом з усім народом України, що об’єднує десятки та сотні різних націй та етносів, прагнув того, що вважаю найважливішим у житті людини – до творення, яке за своєю сутністю є співтворчістю нашому Богу та Творцю.
Але, на жаль, на нашу землю раптово прийшла біда.На превеликий жаль, українські діти з жахом вдивляються в бездонну глибину неба, виглядаючи там не журавлів і ластівок, що поспішають у рідні краї, але страшних залізних птахів, які несуть смерть, руйнування міст та вбивство мирних, ні в чому не винних мешканців нашої країни.
Сьогодні вибухами снарядів та гуркотом гармат, на жаль, руйнується наша спільна культура та зневажається наша спільна хрещальна купіль у водах сивого Дніпра.
Преосвященні Владики, батьки, брати та сестри, дорогі одесити, дорогі громадяни нашої улюбленої України! Прошу та благаю кожного з вас – зробіть все, що у ваших силах і навіть те, що їх перевершує, щоб зупинити війну та врятувати нашу улюблену Україну!
Високопреосвященнішого Агафангела,
Митрополита Одеського та Ізмаїльського
Архіпастирям, пастирям, чернецким та всім вірним чадам Одеської єпархії Української Православної Церкви.
«Тепер час сліз, а не слів; ридання, а не промов; молитви, а не проповіді», – ці слова, які багато століть тому промовив великий святитель Іоанн Златоуст, звертаючись до своєї пастви, якнайкраще характеризують сьогоднішній момент. Зараз, у дні сумні Великого посту, хотілося б зосередитися у своїх молитвах, відклавши «будь-яке земне піклування», щоб принести Господу своє покаяння, з’єднане з клопотанням про нашу богоохоронну українську землю, яку нині спіткало жахливе горе – страшна війна.
Я усвідомлюю свою відповідальність перед своєю паствою, перед історією і перед Господом і тому моє архієрейське сумління закликає мене звернутися до всіх вас, Преосвященні Владики вікарії, всечесні отці, брати і сестри, дорогі мої українці, зі словами втіхи та підбадьорення. В цей тяжкий час випробувань, коли страх за майбутнє нашої країни охоплює наші серця і паралізує нашу волю, ми повинні, поклавши всю свою надію на Господа та на Його Пречисту Мати, об’єднатися разом та відстояти нашу улюблену Україну, її Незалежність, цілісність та суверенітет, позбавивши її дочок та вірних синів від ран, крові та жаху агресивних військових дій!
У страшні дні вогненних випробувань Українська Православна Церква завжди була зі своїм народом.З ним вона залишається і сьогодні, переживаючи жахи воєнного часу, закликає ворогуючі сторони до миру та дипломатичного діалогу!
Храми та монастирі Української Православної Церкви відкриті цілодобово не лише для молитви, багато хто з них перетворився на притулок для сотень сімей. Наші гуманітарні центри здійснюють свою місію, постачаючи медичні препарати, продукти харчування, життєво необхідні речі захисникам України та всім, хто змушений був залишити свій будинок, бо це наше спільне лихо та наша спільна справа.
Сьогодні ми всі разом маємо знову відстояти свій вибір – той, який мені як народному депутату Верховної Ради України першого скликання треба було зробити тридцять років тому, у серпні 1991 року. І, керуючись волею Бога та народу України, я його зробив, поставивши одним із перших свій підпис під Декларацією про державну Незалежність та суверенітет України. З тих пір, протягом довгих десятків років, я робив усе, що залежить від мене, щоб Україна стала прекрасною, доброю, дружелюбною, соборною і благословенною Богом Державою. День за днем я, разом з усім народом України, що об’єднує десятки та сотні різних націй та етносів, прагнув того, що вважаю найважливішим у житті людини – до творення, яке за своєю сутністю є співтворчістю нашому Богу та Творцю.
Але, на жаль, на нашу землю раптово прийшла біда.На превеликий жаль, українські діти з жахом вдивляються в бездонну глибину неба, виглядаючи там не журавлів і ластівок, що поспішають у рідні краї, але страшних залізних птахів, які несуть смерть, руйнування міст та вбивство мирних, ні в чому не винних мешканців нашої країни.
Сьогодні вибухами снарядів та гуркотом гармат, на жаль, руйнується наша спільна культура та зневажається наша спільна хрещальна купіль у водах сивого Дніпра.
Преосвященні Владики, батьки, брати та сестри, дорогі одесити, дорогі громадяни нашої улюбленої України! Прошу та благаю кожного з вас – зробіть все, що у ваших силах і навіть те, що їх перевершує, щоб зупинити війну та врятувати нашу улюблену Україну!
Сьогодні напередодні Великого посту звертаюся до всіх з одним проханням – посилити молитву про мир в Україні. Те, що здається неможливим людській силі та людській мудрості, можливе для Всемогутнього Бога.
Він сильний позбавити нас усіх бід і скорбот. Ми знаємо і віримо – сьогодні Пречиста Божа Матір, наша єдина Надія та Представниця, є серед нас. Вона обтирає сльози і лікує рани, дає сили та наділяє натхненням, захищає беззахисних, оберігає приречених, утихомирює ворогуючих.
Одеська єпархія, [06.03.2022 8:34]
Вона Своїм Всечесним Покровом осяює нашу благословенну Українську землю. Ми – Її діти і знаємо, що Вона обов’язково вимолить нам у Бога мир і яскраве весняне сонце розжене хмари бід і спокус, осяяючи своїми мирними променями благословенну землю вільної та соборної України.
Нехай світ Божий, що перевершує всякий людський розум, осяє всіх нас.З благословенням,
АГАФАНГЕЛ
М И Т Р О П О Л И Т
Одесский и Измаильский
06.03.2022
г. Одесса
Він сильний позбавити нас усіх бід і скорбот. Ми знаємо і віримо – сьогодні Пречиста Божа Матір, наша єдина Надія та Представниця, є серед нас. Вона обтирає сльози і лікує рани, дає сили та наділяє натхненням, захищає беззахисних, оберігає приречених, утихомирює ворогуючих.
Одеська єпархія, [06.03.2022 8:34]
Вона Своїм Всечесним Покровом осяює нашу благословенну Українську землю. Ми – Її діти і знаємо, що Вона обов’язково вимолить нам у Бога мир і яскраве весняне сонце розжене хмари бід і спокус, осяяючи своїми мирними променями благословенну землю вільної та соборної України.
Нехай світ Божий, що перевершує всякий людський розум, осяє всіх нас.З благословенням,
АГАФАНГЕЛ
М И Т Р О П О Л И Т
Одесский и Измаильский
06.03.2022
г. Одесса