Що нам розповів генерал Сергій Наєв?

На момент вторгнення генерал-лейтенант Сергій Наєв обіймав посаду командувача Об'єднаних Сил оборони України. Рік тому Наєв був звільнений з посади і дізнався про це з новин. Вже після цього міністр оборони Рустем Умєров запропонував йому залишитися в Силах оборони для виконання різних завдань. Нижче – скорочена версія розмови, у якій Наєв згадує події напередодні повномасштабного вторгнення.

Про те, чи потрібно було вводити воєнний стан заздалегідь: Багато цивільних людей вважає, що воєнний стан вирішує багато питань. Ні, воєнний стан надає повноваження. А рішення про застосування Збройних сил, інших військових формувань, дає команду військовим і керівникам інших військових формувань діяти. Коли розпочалося широкомасштабне вторгнення, жоден військовий план не міг бути виконаним, тому що війська внаслідок несвоєчасного і неповного розгортання не зайняли кінцеві положення. Тому плани були, а от бойові дії вже виконувалися за реального положення військ ворога.

Про те, чи можна було підготувати війська напередодні: Готовність військ до застосування в мирний час може бути виконано тільки в пунктах постійної дислокації і тільки в межах штатів мирного часу. ЗСУ – це інструмент України для відстоювання суверенітету і незалежності. І цим інструментом користуються не військові. Цим інструментом в першу чергу керуються політичні керманичі України.

Про те, що відбувалося напередодні 24-го лютого: 21 лютого стосовно своїх 7 командувачів, 7 угруповань, які були мені підпорядковані, ініціативно і самостійно прийняв рішення я. Але генерал Залужний також усно дозволяв висуватися, розгортатися. Було відчуття того, що наближається біда. І 23 лютого підписав письмове розпорядження. Я не мав цих повноважень, це теж було самостійне ініціативне рішення.

Про те, чи були розвіддані про можливість вторгнення: В українському документообігу стосовно будь-якого військового командування за підписом будь-якого керівника розвідки немає такого документа, де написано, що 24 лютого 2022 року о 4 ранку відбудеться пряма агресія РФ проти України. 23 числа на мій пункт управління командувачу Сил оборони України не заходила жодна інформація від будь-якої посадової особи, що завтра відбудеться війна. Ні від кого.

Про ставлення до переговорів: Звісно, я би хотів, щоб українська армія мала більше ресурсів і більше можливостей для того, щоб звільнити окуповані території військовим шляхом і досягти перемоги. Але наші можливості на даний час дещо обмежені. Чи відбудеться збільшення цих можливостей у подальшому? Я буду тільки радий цьому. Але головне завдання будь-якого командира на полі бою – це виконати завдання з найменшими втратами, щоб зберегти людей.

Про те, наскільки є реальним вихід на кордони 1991 року: Ми можемо виконати завдання не тільки виходу на кордони. Ми можемо виконати завдання зі створення буферної зони навколо України. Всі питання полягають у площині ресурсів. Що таке економіка всього ЄС? Вона значно перебільшує економіку Росії. Тому питання полягає в площині не чи здатні вони, а чи спроможні вони прийняти таке рішення. Ще раз підкреслю: якщо дадуть стільки, скільки необхідно, щоб вийти на кордони 1991 року, то це відбудеться. І керівництво України постійно на цьому наголошує.

🎥 Повну версію дивіться на YouTube "Української правди"

Про що домовилися Трамп і Путін та що це змінює на практиці?

Трамп запровадив нову реальність, у якій Україна стрімко втрачає суб’єктність. Що найважливіше – зміст розмови з Путіним, виходячи з американської комунікації, не лише не погоджувався з Україною, а й різко суперечить українській позиції за низкою ключових питань. Що відбувається? Пояснюємо:

1. США всіляко показують, з якою стороною вони будуть насамперед домовлятися про умови "припинення" воєнних дій. До того ж Трамп не лише де-факто зняв міжнародну ізоляцію з Путіна, оголосивши про підготовку зустрічі з ним, а й відмовився називати Україну рівноправним учасником майбутніх "мирних" переговорів.

2. Украй важливою є відмова США від публічного проведення червоних ліній і від урахування позиції України, що ґрунтуються на нормах міжнародного права. Вимоги про виведення російських військ з України чи про те, що Росія має поважати суверенні рішення Києва, як-от її прагнення до НАТО, для США лишилися у минулому.

3. Вашингтон уже дає сигнали про те, на яких умовах примушуватиме Київ до "миру" з Москвою. Натомість умови для Росії досі не пролунали. Єдиною більш-менш постійною тезою американської сторони в цьому контексті є хіба використання енергетичного тиску на Москву через зниження глобальних цін на нафту і ефективніше застосування санкцій. Але незрозуміло, наскільки швидкий ефект матимуть ці важелі тиску, та й гарантії збереження санкційного важеля відсутні.

4. Дуже імовірно, що Трамп вирішив зменшити роль призначеного ним же спецпредставника Кіта Келлога у досягненні "мирного врегулювання". Хоча є інший варіант – розподіл обовʼязків. Мовляв, Келлог збиратиме думки європейців, а от переговорами з росіянами вже займатиметься спецпредставник Трампа з Близького Сходу Стівен Віткофф. І для України це є проблемою. Зрештою, з Келлогом українська сторона має певні позитивні контакти, а з Віткоффом – поки ні, принаймні публічно.

5. США не хочуть брати на себе відповідальність за те, що відбудеться після умовного "завершення війни" – у якій формі воно б не відбулося. Натомість в уявленні американської адміністрації за цим має стежити Європа (звідси – заява Гегсета про "європейських миротворців" в Україні).

6. Причому європейські держави загалом готові взяти на себе більшу роль у підтримці України, цей сценарій активно обговорюється європейським керівництвом ще з минулого року. Але натомість європейці вимагають участі своєї (і, природно, України) в "мирних переговорах".

Чи готується влада до виборів, і чому силовики зацікавились потенційними конкурентами Зеленського?

Яка буде розстановка сил всередині держави, якщо завтра в... вибори? Нам вдалося отримати дані трьох різних опитувань, проведених конкуруючими політичними групами. Абсолютні цифри наводити не будемо, почасти через засадничу складність для соціологів добитись повної репрезентативності в умовах війни і масової міграції. Але основні тенденції в опитуваннях такі:

1. Станом на початок лютого можна зафіксувати кілька очевидних соціологічних трендів. Перший – попри збереження високого рівня суспільної довіри президентський рейтинг Зеленського стабільно знижується. Тобто главі держави як людині українці продовжують довіряти, але ця величина перестала конвертуватись у політичну підтримку.

2. Друга тенденція, яка визначатиме політичний процес – це поява чіткого головного конкурента для чинного президента в особі Валерія Залужного. Зеленський зберігає реальні шанси перемогти за умови, що зможе не допустити балотування Залужного: або повернувши його в межі своєї команди, або якимось тиском. Проте, за словами джерел на Банковій, навіть Татаров не бачить сенсу відкривати якісь справи проти Залужного. Мовляв, якась нова справа – це буде тільки плюс до рейтингів Залужного.

3. Третя важлива тенденція – запит на військового лідера може бути задоволений не лише Залужним. Якщо Валерій Федорович вирішить не балотуватись, то інші військові мають шанси поборотись навіть за друге місце в опитуваннях. Зараз серед лідерів такого "другого вибору" – Кирило Буданов та Андрій Білецький. Але несподівано вистрелити за потрібного збігу обставин може багато хто з відомих військових діячів.

4. Тож, за більшістю можливих сценаріїв, президентське протистояння найімовірніше відбуватиметься між чинним главою держави і "новим обличчям". Найімовірніше, новий кандидат буде з ніші військових. Але не варто виключати і несподіваних поворотів типу умовного Олександра Усика, який у певних опитуваннях має рейтинги, зіставні з показниками Петра Порошенка.

5. Очевидно, що технологи Зеленського остерігаються такого відкритого протистояння з кимось новим. Тому частина команди бачить можливий вихід у тому, щоб протягнути у другий тур когось "старого", у якого можна буде більш-менш прогнозовано виграти. Принаймні саме з можливістю пропрацювання такого сценарію дехто в команді Зеленського пов'язує активізацію медійно-силової кампанії проти Порошенка.

6. Найбільш чітко видно синхронізацію виборчих і силових активностей на кримінальних справах проти оточення чи й особисто мерів міст-мільйонників. Очільника Дніпра Бориса Філатова і чиновників його міськради почали ледь не в щоденному режимі перевіряти, обшукувати, "підозрювати" і далі по списку. Інша гучна історія – в Одесі з благодійними генераторами і друзями Труханова. Ще один приклад – історія з гучною справою проти оточення мера Києва Віталія Кличка.

7. Ідея швидкого перемир'я і таких же швидких виборів видається нічним жахом із нерозв'язних організаційних, суспільних і ціннісних проблем. Але найбільший страх викликає навіть не так сама ідея проводити вибори, в яких не зможе взяти участь третина населення. Найстрашніше бачити, як всередині країни ще до старту будь-яких виборів починається внутрішня війна всіх проти всіх.

Копалини в обмін ні на що: як Україну шантажували у Мюнхені та чому зірвалася угода з США?

Що не так з ультимативною угодою про розподіл українських надр, яку Вашингтон привіз Україні на Мюнхенську конференцію? "Європейська правда" розкладає все по поличках у новому тексті, а ось дуже і дуже коротко:

1. У Мюнхені Україні поставили умову: хочете зустрітися з Венсом і вести з ним переговори про обриси миру – підписуйте. Утім, ця стратегія не спрацювала. Зеленський відмовився підписувати у Мюнхені документ у тому вигляді, на якому наполягав Білий дім. Після цього жорсткість з боку американських переговірників, що межувала з хамством, зникла, і натомість з’явився конструктив. Переговори з Венсом таки відбулися і без підписання та пройшли без жодного негативу.

2. За даними джерел "ЄП", в документі йдеться про розподіл прибутків від використання надр за принципом 50/50 між українською та американською стороною. З американського боку до схеми долучалися приватні інвестори, і на цьому етапі не визначено, про кого саме йдеться.

3. При цьому США претендували на видобуток не тільки рідкісноземельних металів. Плани Трампа були значно ширшими і охоплювали інші критичні матеріали (наприклад, літій), а також традиційні ресурси – як-от сферу нафтогазовидобування.

4. Що отримувала у відповідь Україна? Жодних безпекових положень договір не передбачав. Американці пояснювали, що прихід великих американських інвестицій до України створить для Вашингтона стимули допомагати Україні у захисті. Крім того, це дозволить Україні розпочати розробку тих родовищ, які Україна технічно наразі не може розробляти.

5. Окрема історія – вартість угоди. Оцінки в 500 мільярдів або трильйон доларів, що лунала від Трампа, готували самі американці, і є великий сумнів щодо їхньої коректності. Може йтися про оцінювання місткості родовищ лише на основі старої, часто ще радянської георозвідки. Тут постає ще один ризик: чи не стикнеться Україна зі ще більшим тиском Вашингтона, який вимагатиме "обіцяних" грошей?

6. Крім того, у Трампа оголосили, що доходи від угоди мають піти на погашення тієї допомоги, яку Україна отримала від США у попередні роки – називаючи при цьому цифри, які взагалі не пов’язані з реальністю. Зважаючи на те, як прописана американська версія угоди (з прибутками американських бізнесів, а не американського бюджету) – є сумнів у тому, що цей елемент дійсно передбачений проєктом. Втім, є всі підстави вважати, що цей елемент у Вашингтоні додали свідомо як елемент торгу.

7. Наразі, виходячи з того, як американці тиснули на Україну, є підстави вважати, що адміністрація Трампа вирішила скористатися вразливістю України та змусити її підписати наперед невигідний Києву договір про розподіл надр. А зрозумівши, що бажаний сценарій "не злітає" – вони відступили.

Як правоохоронці заробляють на прибутках моделей OnlyFans, і чому закони не змінюються, попри мільярдні прибутки індустрії?

Україна – один із найбільших порноринків світу, але знімати порно тут… незаконно. Як так сталося, що країна з мільйонами переглядів на Pornhub криміналізує власний ринок? І чому заборона – справжня золота жила для правоохоронців? Усе, що не покажуть на телемарафоні – у новому відео "Економічної правди", а ось лише декілька ключових фактів:

1. За статистикою Pornhub за 2024 рік Україна вкотре увійшла в топ-20 країн по трафіку, посівши 15 місце. Водночас виробництво порно в Україні заборонене законом. Це означає, що будь-яка українська порномодель чи вебкам-артистка – потенційний злочинець, який може бути оштрафований чи навіть ув’язнений.

2. Моделі OnlyFans, вебкам-моделі та актори аматорського порно – всі вони стають мішенями для правоохоронців. Їхня взаємодія з правоохоронцями зазвичай відбувається за типовою схемою: тиск, пропозиція "домовитися", закриття справи (або угода зі слідством та умовний термін) та щомісячні платежі за "кришування". Поширена історія – після того, як сплачується хабар за невідкриття справи, правоохоронці ставлять дівчат на "лічильник": або платиш $500-1000 на місяць, або їдеш з країни.

3. Значно більші платежі за "кришування" доводиться виплачувати організованому порнобізнесу. Йдеться про різних посередників між моделями та майданчиками, на яких вони викладають створений контент. Найпоширенішими такими посередниками в Україні є вебкам-студії та агентства OnlyFans. Як правило, "відкат" правоохоронцям у таких компаній становить близько 30% від обороту.

4. За виготовлення та розповсюдження недитячої порнографії в Україні можна отримати штраф та позбавлення волі до 7 років. Часто кримінальні провадження за ст. 301 ККУ реєструють проти пересічних громадян та громадянок, які, наприклад, розміщують свої оголені фото та відео на сайтах знайомств або просто пересилають їх близьким через месенджери. На розслідування кожного такого злочину витрачається чимало державних ресурсів: від "контрольних закупок" контенту до проведення численних експертиз.

5. У 2024 році податкова вперше отримала інформацію про українських моделей OnlyFans та розіслала їм "листи щастя" з вимогою заплатити податок. У грудні 2024 року Данило Гетманцев повідомив, що 350 моделей OnlyFans задекларували 305,4 млн грн доходу, сплативши 59 млн грн ПДФО та військового збору.

6. Чинна кримінальна відповідальність за виробництво та поширення порно ніяк не впливає на його споживання чи створення в Україні. Натомість вона лише створює ідеальні умови для корупції, коли правоохоронці "кришують" цей бізнес за відкатами. У результаті вебкам-моделі та автори контенту залишаються повністю безправними перед роботодавцями, які легко можуть перетворити їхню працю на сексуальну експлуатацію.

Трамп і Шерлок І Колонка Павла Казаріна

У такі моменти, як зараз, військовослужбовцям ЗСУ, на жаль, доводиться не лише продовжувати боротьбу на полі бою, а й виконувати роль колективних психотерапевтів, допомагаючи суспільству оговтатися від цієї навали апокаліптичних заголовків. Отже, до вашої уваги – кілька ключових тез із колонки публіциста в пікселі Павла Казаріна:

1. Армія звужує оптику. Є ти, твій підрозділ, ваші потреби та ваші завдання. Все інше відбувається вище і далі – і тобі не вистачає повноважень та компетенцій, щоб скласти свою думку про це. Тому на допомогу приходять "армійські шори" – ти надягаєш їх, щоб не відволікатися на білий шум, якого завжди надміру.

2. Війна народила попит на прогнози – і наразі його заповнюють випадкові люди. Складається відчуття, що головним критерієм тепер є безвідмовність, готовність не спізнюватися і заповнювати ефірний час словами. Наш простір медіаекспертизи віддано на відкуп гостьовим редакторам та їхнім дерев'яним солдатам. Деякі люди відомі тим, що вони відомі.

3. Гонитва за клікбейтом породжує апокаліптичні заголовки. Заголовки породжують у людях фрустрацію. Фрустровані люди тягнуть свої страхи в соцмережі – щоби виплеснути там свою невпевненість. Соцмережі перетворюються на чудовий матеріал для дисертації з психології – і на зовсім невідповідне середовище для дозвілля. Якщо ти не звик відпочивати на сеансах чужої психотерапії.

4. Новин не уникнути, але немає сенсу давати їм себе контролювати. Наше майбутнє визначають сотні факторів, і жоден із них окремо не обіцяє нам катастрофи. Новини повідомляють вам не про норму, а про її порушення. Тому ви ніколи не прочитаєте в стрічці про літаки, що благополучно долетіли до місця призначення. На відміну від єдиного, якого спіткала проблема.

5. Окрім США у нас є ще Європа. Крім того, що ми отримуємо від партнерів – те, що виробляємо та купуємо самі. Темпи просування росіян лякають у перерахунку на квадратні кілометри, але якщо перевести їх на час, то навіть вихід на кордони Донецької області для РФ може розтягнутися на роки.

6. Нація тримається на солідарності. На взаємній довірі та синергії. А тому Росія робить усе, щоби нас атомізувати. Зменшує досягнення. Перебільшує проблеми. Вона щосили намагається розмити той соціальний клей, який робить людей нацією, а територію – державою.

7. Тому я дуже ціную той привілей, який подарували мені Збройні сили. Я маю цілком конкретні завдання, які з'їдають мій вільний час. Я можу дозволити собі не відволікатися на новини. Уникаю клікбейтних заголовків. Не суджу про країну за соцмережами. Будь-яка цифра має значення лише на тлі інших. Якщо хтось продає мені емоцію – я волію її не купувати.

Пропозиція для Лукашенка: навіщо Трамп виводить з ізоляції білоруського диктатора?

Зміна влади у США відкрила "вікно можливостей" і для Александра Лукашенка. Самопроголошений президент Білорусі опинився за крок від пом’якшення санкцій – принаймні з боку США. Тож на які поступки можуть піти Сполучені Штати, і чи доцільно сподіватися, що пом’якшення санкцій може вивести Білорусь з орбіти російського впливу? Пояснюємо:

1. Нинішня криза у відносинах Лукашенка із Заходом зайшла так далеко, що навіть фактора Трампа може тепер виявитися недостатньо для їх перезавантаження. Перш за все, для білоруської економіки ключовою проблемою є санкції не США, а Європи. Саме втрата європейського ринку остаточно зацементувала залежність Білорусі від російської допомоги.

2. У Вашингтоні готові піти назустріч, вивівши з-під дії санкцій білоруські банки та експорт калію. Швидше за все, йдеться про повернення білоруських банків до платіжної системи SWIFT. Такий крок, безумовно, допоможе білоруській економіці, проте позитивні наслідки від цього не варто перебільшувати.

3. Інша річ – калійні добрива, експорт яких є ключовим джерелом валютних надходжень до Білорусі. І хоча США ніколи не були потужним покупцем білоруського калію, зняття американських санкцій має спростити експорт білоруських калійних добрив в Азію та Африку. Проте ключовою тут стає позиція Литви, адже досі цей експорт йшов через литовський порт Клайпеда.

4. Що в адміністрації Трампа хочуть отримати від покращення відносин із режимом Лукашенка? Наразі порозуміння з РФ виглядає пріоритетом для Трампа. І ставити його під сумнів заради перспективи послаблення російського впливу в Білорусі там навряд чи будуть. Не кажучи вже про те, що в російській зоні впливу Лукашенко перебуває не лише з економічних, а й зі світоглядних причин.

5. Єдине, на що може розраховувати Вашингтон – це звільнення політв’язнів. Адже це єдине, що може бути цікаво Трампу, орієнтованому на отримання швидких перемог – звільнення відомих людей, що можна показати як особистий успіх дипломатії нового президента США. Однак, і це головне, досягнувши цього успіху, в Білому домі можуть швидко втратити інтерес до Білорусі.

Що насправді каже соціологія про підтримку Зеленського?

У світовій історії було багато нерозгаданих загадок. Хто збудував піраміди? Чи існує Лохнеське чудовисько? Що таке НЛО? 19 лютого до цих нерозв'язаних загадок додалась ще одна – звідки Трамп взяв цифру 4% підтримки у Зеленського? Ми звернулися за роз'ясненням до провідних соцкомпаній України, і ось що стало відомо з результатів соцопитувань:

1. Чи хочуть українці виборів? Як свідчать дані опитування соціологічного центру "Социс" за лютий 2025 року, тотальна більшість українців досі різко виступають проти виборів. Менше ніж 1% опитаних хотіли б проведення лише виборів президента, приблизно 3% виступають за переобрання тільки Верховної Ради, ще 29% прагнуть одночасного переобрання Ради і глави держави. Але понад 63% проти будь-яких виборів до закінчення війни. 

2. Чи довіряють українці Зеленському? Згідно з найсвіжішими результами КМІСа, довіра українських виборців до глави держави складає в лютому 2025 року 57%. 37% опитаних не довіряють Зеленському, а ще 6% не визначились. Відповідно, навіть показник так званого балансу довіри, тобто різниця між тими, хто йому довіряє і не довіряє, для президента України складає +20.

3. Який баланс довіри у Трампа? Згідно з даними одного з найвідоміших американських сервісів аналізу суспільних настроїв "538", рівень схвалення американцями Трампа в лютому складає 49,4%, несхвалення – 45,6%. Тобто баланс схвалення складає приблизно +4%. 

4. Який рейтинг у Зеленського? Президентські рейтинги чинного президента мінімум в чотири рази вищі, ніж оголошені Трампом 4% чи "дуже низькі позиції". У лютому, за умови балотування таких людей, як Залужний, Буданов і багато інших нових імен із електоральної ніші військових, президент Зеленський впевнено тримає друге місце. Його рейтинг, якщо вірити "Соцису", станом на початок лютого складає приблизно 16%, або орієнтовно 22% серед тих, хто визначився і прийде на голосування.

5. Чи змінився рейтинг Зеленського після заяв Трампа? Молода українська соцкомпанія GradusResearch, яка спеціалізується на швидких цифрових замірах, як реакцію на заяву Трампа 19 лютого провела опитування 1000 респондентів. Її дані показали рейтинг Зеленського на рівні 23% і перше місце в опитуваннях. Хоча цей показник дещо контрастує з іншими опитуваннями, до яких мала доступ УП до цього.

Битва за Гостомель. Як обороняли аеропорт 24-го лютого 2022 року?

Битва за гостомельський аеропорт була неймовірно важливою як для росіян, так і для нас – у разі успіху росіяни змогли б використати захоплений аеропорт як трамплін для атаки на Київ. Та їхні плани провалився. За три роки після початку повномасштабного вторгнення двоє бійців, які безпосередньо відбивали атаку росіян, розповіли УП історію першої і, може, найважливішої, фази оборони аеропорту. Їхні спогади про цей день можна читати або дивитися, а ось лише маленький уривок:

1. Десь між 7-ю та 8-ю ранку нацгвардієць Сергій Фалатюк, який уночі заступив на чергування в аеропорту ДП "Антонов" у Гостомелі, отримав від командування повідомлення, що треба зробити повітряний коридор – над ними мали пройти два українські літаки.

2. Командир піднявся на спостережний пункт і побачив, як через складки місцевості, через посадки перескакує ворожа авіація. Вони летіли на низькій висоті і їх радари не бачили. Коли Сергій попросив ще одне уточнення, гелікоптери були вже на такій відстані від позицій захисників, що навіть без жодних оптичних приладів можна було розгледіти, що це ворожа авіація, а саме "гордість Путіна" – вертольоти Ка-52.

3. І він просто в радіостанцію крикнув: "Вогонь по повітряному противнику". Нацгвардієць першим відкрив вогонь, знищив один Ка-52 і передав на наші позиції, що в разі виявлення цілі – вогонь на ураження – нищити противника.

4. За якийсь час Сергій спустився з висоти, на якій була розташована його позиція, і, тримаючи в руках ПЗРК "Ігла", вибіг просто на злітну смугу. За 500 метрів просто перед ним у повітрі завис інший російський Ка-52. Технічні характеристики його "Ігли" не дозволяли вразити ворожий гелікоптер. Той був занадто близько, і ракета просто не змогла б захопити ціль. А тим часом Ка-52 почав швидко насуватися на Сергія.

5. Український боєць, сам посеред широкої злітно-посадкової смуги, був перед росіянами як на долоні. Ка-52 із будь-якого із численних видів озброєння на борту міг не просто вбити Сергія, а буквально стерти його з лиця землі. Але екіпаж чомусь цього не зробив. Мабуть, занадто сильно повірив у власну непереможність і те, що ця маленька точка на землі нічого не зможе.

6. "Він пролетів прямо наді мною. А тоді я розвернувся і вистрілив йому навздогін, так би мовити, в спину. І влучив, знищив його. Другий Ка-52 за ранок. Можливо, він думав, що якщо він мене пошкодує, дасть утекти, то і я його пошкодую. Але я на своїй землі, а це ворог – він прийшов до мене не з добрими намірами, тому треба було його знищити", – згадує Сергій.

Що буде, якщо Starlink в Україні вимкнуть?

Потенційне вимкнення Starlink для українських користувачів несподівано виявилося одним із важелів тиску адміністрації Трампа на українську владу. Сам Маск відкидає звинувачення, проте такі сигнали змушують замислитися: а що буде, якщо одного дня Starlink таки перестане працювати в Україні? Пояснюємо:

1. Супутниковий зв’язок із широкосмуговим покриттям зробив можливим мозаїчне управління військами та покращив координацію малих мобільних груп. Технологія підвищує мобільність командних пунктів, груп спостереження та ударних підрозділів, а також значно прискорює управління військовими операціями. Супутниковий інтернет також відіграє ключову роль у функціонуванні безпілотників, мобільних груп ППО, РЕБ та систем відеоспостереження.

2. Сам Маск відкинув повідомлення про можливе відключення Starlink. По-перше, SpaceX – приватна компанія, і виконання рішень держав, щоб надавити на іншу країну під час переговорів виглядає абсурдним. По-друге, за словами Федорова, інтернет від Starlink повністю фінансується західними донорами. Крім того, зі слів самого Маска, компанія отримує за роботу терміналів в Україні десятки мільйонів доларів на місяць.

3. Крім того, якщо SpaceX відключить Starlink в Україні, це вдарить по її репутації серед інших країн. Проте, зрештою, ніхто не забороняє компанії в будь-який момент повідомити про "технічний збій", який може тривати кілька днів. Саме тому Україна вже зараз має шукати альтернативи, щоб у майбутньому уникнути можливих ризиків.

4. Що станеться, якщо Starlink все ж таки вимкнуть? Найбільше це позначиться на роботі розвідки, а також швидкості та точності роботи артилерії. Наразі підключення до стріму з дрона та початок стрільби займає 3–5 хвилин. Без Starlink це буде значно складніше. Якщо починається атака на позиції бійців, а вони не мають відео з дрона, а лише отримують координати, це одразу знизить точність вогню.

5. Це також вплине на витрату боєприпасів. Якщо зі стрімом можна пристрілятися за два снаряди, то за диктованими координатами доведеться використати вже 5-7.

6. Крім того, всім підрозділам, де є Starlink потрібно буде наново перебудовувати систему зв’язку, а це займе час та однозначно вплине на її якість. Відповідно, будувати альтернативний зв’язок потрібно вже зараз, не чекаючи коли погрози стануть реальністю.

7. Зрештою в України є цілий контингент військ, який воює на території РФ, де термінали Starlink взагалі не працюють. Там українські війська використовують європейську альтернативу. Проте якщо Starlink достатньо просто встановити, замаскувати – і він одразу працює, то з аналогами потрібно вручну налаштовувати антену на супутник. Навіть після цього сигнал не завжди стабільний.

Як українська енергетика переживає чергову зиму?

З позитивних новин: прогнози експертів про "20 годин без світла на добу" не справдилися. З поганого: ніхто не скасовував загрозу нових обстрілів, а до завершення опалювального сезону – в кращому випадку місяць, а можливо, й більше. Тож як Україні вдалося вистояти? Розповідаємо:

1. Завдяки чому вдалося уникнути багатогодинних відключень? По-перше, за 2024 рік енергетики відновили близько 4 ГВт потужностей пошкоджених ТЕС та ГЕС. Крім того, покращилася протиповітряна оборона. Хоча, як розповів президент Зеленський, для повного захисту енергетики Україні потрібно ще 20 систем Patriot, інакше ми можемо втратити ще 4-5 ГВт генерації.

2. Ще один фактор – на боці українців переважно сприятлива погода. Хоча в лютому в окремих регіонах температура повітря опускалася до мінус 20 градусів, такі періоди тривали недовго. Це одразу відчували споживачі: через обмеження для промисловості та бізнесу і нетривалі аварійні вимкнення в кількох регіонах.

3. Важливим чинником у проходженні зими залишається імпорт електроенергії з країн ЄС. У 2024 році Україна збільшила імпорт електроенергії більш ніж уп'ятеро до 4,4 млн МВт-год. Упродовж більшої частини зими можливості імпорту з ЄС використовувалися менше, ніж на 50%, тож запас міцності залишався.

4. Газові обʼєкти зазнали найбільше руйнувань саме у 2024-2025 роках. Таким чином росіяни переслідували дві цілі: зірвати підготовку України до опалювального сезону та налякати іноземних трейдерів, щоб ті відмовилися зберігати газ в Україні. Останнє у ворога, на жаль, вийшло. Якщо до початку минулого осінньо-зимового періоду нерезиденти тримали в українських сховищах 2,5 млрд куб. м газу, то у 2024 році цей обсяг знизився майже до нуля.

5. Після Нового року удари по об’єктах видобутку газу суттєво посилилися. Наслідком атак стала втрата Україною близько 40% власного видобутку. Чи вистачить газу до кінця опалювального сезону? За словами співрозмовників ЕП в газовій галузі, усе буде залежати від температури повітря, обсягів видобутку та споживання. Для покриття дефіциту Україна також планує додатково імпортувати близько 800 млн куб. м газу. Щоправда, за цей ресурс доведеться суттєво переплатити, оскільки ціни на газ у ЄС зараз перевищують $500 за тис. куб. м, тоді як влітку вони становили $300-350.

6. Нафтопродуктовий сегмент енергетичного ринку виглядає сьогодні найбільш стабільно. Пального в Україні багато, сформована диверсифікована система постачання. Крім того, Трамп неодноразово акцентував на бажанні знизити ціни на нафту. Якщо вартість бареля впаде до $60-65, то у нас ціна знизиться на 7-8 грн. Але для нас ключове, що Росія буде отримувати менше грошей від власного експорту, що впливатиме на її спроможність вести війну проти України.

Публікуємо повний текст "Угоди про копалини" між Україною та США

За останні дні українській переговорній команді вдалося повністю змінити тональність документа у порівнянні з численними попередніми пропозиціями США. Отже, "Європейська правда" публікує повний текст документа, а ось декілька ключових позицій:

1. Спільна власність враховуватиме фактичні внески Учасників. Управління Фондом здійснюватиметься спільно представниками Уряду України та Уряду США. Максимальний відсоток володіння власним капіталом та фінансовими інтересами Фонду, який належатиме Урядові США, а також повноваження представників Уряду США щодо прийняття рішень, будуть у межах, дозволених чинним законодавством США.

2. Жоден з Учасників не буде продавати, передавати або прямо чи непрямо відчужувати будь-яку частину своєї частки у Фонді без попередньої письмової згоди іншого Учасника. Фонд зароблятиме дохід від майбутньої монетизації усіх відповідних природно-ресурсних активів, що є у державній власності України (незалежно від того, чи вони перебувають у прямій або непрямій державній власності України).

3. Уряд України вноситиме до Фонду 50% усіх надходжень, отриманих від майбутньої монетизації усіх відповідних природно-ресурсних активів, що є у державній власності України (незалежно від того, чи вони перебувають у прямій або непрямій держвласності України), визначених як родовища корисних копалин, вуглеводнів, нафти, природного газу та інших видобувних матеріалів та інша інфраструктура, відповідні до природно-ресурсних активів (таких, як термінали скрапленого природного газу та портова інфраструктура) за згодою обох Учасників.

4. Такі майбутні джерела надходжень не включають теперішні джерела надходжень, які вже входять до складу загальних доходів бюджету України. На свій власний розсуд Фонд може зараховувати або повертати Уряду України фактичні витрати, понесені за новоствореними проєктами, від яких Фонд отримує доходи.

5. Внески, зроблені у Фонд, будуть реінвестуватися принаймні раз на рік в Україні з метою сприяння безпеці, захисту та процвітанню України, що буде додатково визначено в Угоді про Фонд. Угода про Фонд також матиме положення щодо майбутніх дивідендів.

6. Уряд США буде підтримувати довгострокові фінансові зобов'язання для розвитку стабільної та економічно процвітаючої України. Подальші внески можуть складатися з коштів, фінансових інструментів та інших матеріальних і нематеріальних активів, критично важливих для відбудови України.

7. Інвестиційний процес Фонду буде розроблений таким чином, щоб залучати інвестиції для збільшення розвитку, обробки і монетизації всіх державних і приватних активів, включаючи наступне, і не тільки це: родовища корисних копалин, вуглеводнів, нафти, природного газу та інших видобувних матеріалів, інфраструктуру, порти та державні підприємства. Учасники залишають за собою право робити необхідні дії для захисту та максимізації цінності своїх економічних інтересів у Фонді. 

8. Угода про Фонд підлягатиме ратифікації Парламентом України. В Угоді про Фонд буде приділено особливу увагу механізмам контролю, які унеможливлять послаблення, порушення або обхід санкцій та інших обмежувальних заходів.

Чи допоможуть гроші посилити армію і що не так із мотиваційним проєктом для молоді?

Замість "батога" у вигляді зниження мобілізаційного віку влада запропонувала "пряник" – мільйонні контракти для українців 18–24 років із можливістю звільнитися зі служби за рік. Старт "мотиваційного" проєкту викликав неоднозначну реакцію з боку військових. Усі нюанси з'ясовуємо у тексті, а ось дуже коротко:

1. Загалом цільова аудиторія від 18 до 24 років – це майже 800 тисяч осіб, каже заступник керівника ОП, екскомандир 93-ої ОМБр "Холодний Яр" Павло Паліса, який координував створення проєкту. Він не береться прогнозувати, скільки з них підпишуть мотиваційні контракти. Співрозмовник УП у Міноборони називає розмиті очікування – десятки тисяч. За офіційними даними МОУ, станом на 17 лютого в "Резерв+" вже було понад 10 тисяч звернень на укладення річного контракту із ЗСУ від українців домобілізаційного віку.

2. Водночас вже рік парламент не розглядає законопроєкт, який передбачає безліч додаткових виплат військовослужбовцям. Суть проєкту: що довше воюєш, то більше отримуєш. Зокрема, якщо військовий служить рік і за цей час брав участь у бойових діях упродовж 6 місяців, його зарплата автоматично підвищується в 1,5 рази. Для військових, які уклали або продовжили контракт із ЗСУ після початку великої війни щонайменше на три роки або до завершення воєнного стану, депутати пропонують мотиваційні доплати. 

3. Запровадження "мотиваційних" контрактів для молоді не матиме фінансових ризиків, запевняє старший економіст Центру економічних стратегій Юрій Гайдай. На його думку, кошти на цю ініціативу можна знайти у зовнішніх джерелах фінансування. Він припускає, що підйомні виплати за "мотиваційними" контрактами в 2025-му обійдуться Україні орієнтовно в 55–60 млрд грн, тобто в межах $1,5 млрд, якщо прогнозувати, що їх підпишуть 100 тисяч українців.

4. "Торік грошове забезпечення військових склало трохи більше 700 млрд грн. Якщо завдяки цим контрактам кількість бійців у ЗСУ збільшиться приблизно на 10% від орієнтовної чисельності 800 тисяч, витрати на зарплати бійців зростуть ще умовно на 80 млрд грн. Але варто враховувати, що набір відбуватиметься впродовж року. Тому, думаю, суму річних видатків можна сміливо ділити на два", – вважає економіст.

5. Загалом підйомні виплати і зарплати контрактникам 18–24 років цьогоріч коштуватимуть Україні орієнтовно 100 млрд грн. Плюсом до мільйона контрактники отримуватимуть за участь у бойових діях до 120 тис на місяць, як і чинні військові. Тож зарплати обох категорій нічим не відрізнятимуться. 

6. Проблема в тому, що жодна повністю професійна армія світу не вигравала повномасштабних воєн на своїй території. Головними дійовими особами на полі бою повсякчас були мобілізовані. Робити кроки до переходу на контрактну армію і мотивувати тих, хто ще не у війську, поступово необхідно. Але точно не за рахунок демотивації військових віком 24+, від яких напряму залежить "завершення гарячої фази війни".

Народження нової сили: як Україна та ЄС захищатимуться без Америки?

Якими будуть наслідки, якщо США повністю згорнуть постачання зброї для Сил оборони України, і чи здатна Європа компенсувати цю "дірку"? Зʼясовуємо у тексті, а ось дуже коротко:

1. Кільський університет порахував обсяги американських та європейських постачань зброї для України. З 2022 по 2024 рік ЄС та Британія надали зброї на 62 млрд євро, а США – на 64 млрд євро. При цьому торік американці прислали військової техніки на 20 млрд євро.

2. На перший погляд здається, що європейські союзники України легко можуть компенсувати річну нестачу у 20 млрд євро, що становить 0,001% від ВВП ЄС. Але насправді проблема не тільки в грошах. Усе впирається у фізичну наявність зброї на складах та спроможності країн виробити стільки військової продукції.

3. Американці мають великі складські запаси, можливість контрактувати своїх союзників та домовлятись про боєприпаси для України, користуючись політичним впливом та зв’язками. Подібне роблять і країни ЄС, поставивши у 2024 році 500 тис. снарядів за "чеською ініціативою", за якою снаряди купували по всьому світу. Лише спільними зусиллями союзники змогли забезпечити Україну мінімально необхідною кількістю снарядів для продовження спротиву. Якщо американські боєприпаси випадуть з постачань, може утворитись "дірка", закрити яку буде тим ще викликом.

4. У 2025 році країни ЄС планують самотужки виробити вже 2 млн боєприпасів, реалізувавши рекордні держзамовлення для оборонних компаній, і ще певну кількість купити на світовому ринку. Але це досі значно менше за можливості РФ та КНДР. До того ж не всі вироблені нові боєприпаси підуть в Україну.

5. Важливу роль США відіграють у постачанні бронетехніки. Якщо зосередитись лише на походженні військової техніки, залишивши за дужками американське фінансування контрактів та залучення їхніх міжнародних зв’язків, то за даними Oryx, танки нам постачає здебільшого ЄС. Водночас американці поставили близько чверті від усіх БМП, близько половини БТРів та двох третин чотириколісних бронемашин.

6. США забезпечили половину постачань буксированої артилерії, а також виробляють багато високотехнологічної зброї, аналоги якої буде знайти дуже важко: радари, інженерне обладнання, HIMARS та ракети до них, Patriot разом із боєзапасом, авіаракети AIM-9M, балістичні ракети ATACMS, протирадіолокаційні ракети AGM-88 HARM. Зрештою, Україна використовує дані з американських військових розвідувальних супутників та зв’язок Starlink.

7. ЄС та Британія можуть замінити деякі американські системи власними аналогами. Наприклад, замість машин Bradley – шведські CV-90 або німецькі Puma. Замість систем ППО HAWK – німецькі IRIS-T, замість систем Patriot – франко-італійські SAMP-T. Проте спроба різко збільшити європейське виробництво нової зброї, особливо високотехнологічної, може впертись у проблеми масштабування.

8. Але найбільшим викликом для ЄС буде навчитись діяти разом: спільно купувати зброю та спільно будувати ланцюги постачань. Замовлення європейської військової техніки – фрагментовані, тобто кожна країна сама шукає постачальника, домовляється про ціну й прописує стандарти. Натомість європейським країнам потрібно об’єднатись, спільно залучити кошти, спланувати майбутні закупівлі, стратегічно визначити коло підрядників, укласти довгострокові контракти з адекватними цінами та перетворитись на великого сильного гравця на ринку озброєнь.

Що Трамп заявив Конгресу і який сигнал послав Україні?

"Такого ще не було... Багато хто каже, що перші місяці нашого президентства є найкращими в історії США, після мене йде Джордж Вашингтон", – розпочав свій виступ у Конгресі США Трамп. Ми впевнені, що в світі є тисяча і один спосіб провести майже 100 хвилин вашого життя набагато ефективніше, ніж дивитися запис виступу Трампа, тому зібрали ключові тези з його промови ось тут:

1. Якщо говорити про змістовну частину Трампового виступу, то оголошень нових політик пролунало небагато: переважно він ретельно перераховував підписані ним укази про протидію міграції, "відновлення свободи слова", ліквідацію програм із заохочення різноманіття у федеральних установах, розвиток енергосектора США.

2. Окрему увагу Трамп очікувано приділив новоствореному Департаменту ефективності держуправління (DOGE). Президент США не лише привітав Ілона Маска, якого – всупереч заявам Білого дому – назвав керівником DOGE, а ще й витратив хвилин 10, перелічуючи нібито безглузді федеральні контракти на десятки мільйонів доларів (деякі з них були представлені Трампом некоректно).

3. Не залишилися без згадки і 25% тарифи проти Канади й Мексики, які буквально в день промови Трампа набули чинності – та викликали дзеркальну відповідь. Трамп заявив, що на всі тарифи іноземних держав буде дзеркальна відповідь. Тобто – ще більше тарифів.

4. Чи не єдиною новиною стало оголошення про затримання терориста, відповідального за загибель 13 військових США в Афганістані у 2021 році. Побіжно було згадано і про необхідність тривалого забезпечення миру на Близькому Сході. А також про те, що США "так чи інакше" отримають Гренландію.

5. У виступі Трампа, на щастя, не пролунало жодного небезпечного для України меседжу. А це можна вважати вже неабияким позитивом. Так, він знову заговорив про "350 мільярдів доларів", які адміністрація Байдена нібито надала Україні. Звинуватив Європу в тому, що вона витратила більше грошей на "купівлю російської нафти і газу, ніж вона витратила на захист України".

6. Але Трамп, здавалося, взагалі забув про те, що минулого тижня називав Зеленського "диктатором", який не хоче миру, і вигнав його з Білого дому. Натомість він згадав твіт Зеленського. "Хіба це не було б чудово? Настав час зупинити це божевілля. Час зупинити вбивства. Час припинити цю безглузду війну. Якщо ви хочете покласти край війнам, ви повинні говорити з обома сторонами", – вважає американський лідер.

7. І хоча про угоду про надра Трамп так і не згадав, останні його заяви дають підстави сподіватися, що ситуація може повернутися до тих злощасних подій 28 лютого. Питання полягає лише в тому, яку ціну у Білому домі вимагатимуть від України за таке повернення.

Пів року Курської операції: з якими проблемами зіткнулися Сили оборони?

Чим Курщина відрізняється від інших напрямків фронту, як на хід тамтешніх бойових дій вплинула участь північнокорейських солдатів, навіщо Україні Курська область, а також ключове: що стало причиною того не надто вигідного становища, в якому нині опинилася українська армія? Якщо коротко:

1. З очевидних речей, які вирізняють Курський напрямок з-поміж інших – регулярне забезпечення боєприпасами. Серед інших відмінностей – проблеми Сил оборони зі зв'язком. Річ у тім, що на території Росії працюють далеко не всі старлінки. Усі інші користуються LTE-антенами, раціями або в принципі не мають зв'язку. З менш відомих особливостей Курського напрямку – значно швидший темп бойових дій, ніж на сході чи півдні України. 

2. Саме на Курщині росіяни у величезній кількості застосовують свої КАБи, FPV-дрони та особливо небезпечні FPV-дрони на оптоволокні, на які не діє РЕБ. З початку січня 2025-го року становище українського угруповання на Курщині стало поступово погіршуватися. Росіяни почали методично працювати над тим, щоб отримати контроль над головною дорогою постачання Сил оборони в Росії – Суми – Юнаківка – Суджа. 

3. Більша частина асфальтованої дороги Суми – Юнаківка – Суджа – це приблизно 15–20 км від села Стецьківка і майже до кордону – ще до початку операції перебувала в жахливому стані. А що гірша дорога – то повільніше рухаються машини і то вища ймовірність, що ворожий FPV влучить. При цьому це єдиний основний маршрут пересування, який є відомим для ворога. Звісно, на певній ділянці шляху від Сум до кордону були і є нині польові дороги. Однак користуватися ними можна лише в мороз або в суху теплу погоду. 

4. Однією з ключових проблем на Курщині стала логістика – побудова ланцюга забезпечення та обслуговування маршрутів. "Правильно було б розділити дорогу на танкову й колісну техніку, а ми пускали всіх по одній дорозі. Якби доріг було більше, ми б мали більше ділянок, які не потрапляють під ворожі FPV. А так ми поплатилися купою машин", – пояснює УП один із офіцерів 47-ої бригади.

5. За пів року Курської операції Росія втратила понад 48 тисяч своїх військових, повідомив Сирський. Половину з них, приблизно 20 тисяч – убитими.  Тобто за шість місяців боїв на Курщині російська армія безповоротно втратила майже стільки ж своїх солдатів, скільки за десять місяців щоденних м'ясних штурмів у Бахмуті. Втрати з боку Сил оборони на Курщині засекречені.

6. Співрозмовники УП, які вступали в бої з північнокорейцями, описують їх як абсолютно безстрашних, фізично сильних і витривалих чоловіків віком 25–35 років. Єдине, що хоча б трохи рятує Сили оборони від їхнього натиску, так це відсутність у північнокорейців реального бойового досвіду. "Вони б вмирали за Кім Чен Ина по три рази, якби могли. Ми захоплювали їхні блокноти, розшифровували, у них там пишуть, що (російсько-українська війна – УП) – це святе тренування перед війною з Південною Кореєю. До того ж вони не здаються в полон, підривають себе", – додає боєць ССО. 

7. "Утримуючи територію Курщини, ми даємо нашим політикам шанс на переговорах", – каже УП один із військовослужбовців, героїв цього тексту. Це прагматичний і правдивий висновок. Особливо у світлі заяв нової американської адміністрації, яка ставить бізнес-угоди вище за цінності демократичного світу. Розуміють це і росіяни, які не покидають спроб звузити фланги Сил оборони на Курщині й перерізати їхню головну дорогу постачання. Але, на щастя, їм це все ще не вдалось. 

Про що домовився оборонний саміт ЄС?

Ще до приїзду в Брюссель очільники Угорщини та Словаччини виступили з офіційними заявами, що вони блокуватимуть усі ініціативи, які допомагатимуть Україні воювати і створюватимуть для ЄС можливість підтримувати ЗСУ та Україну в цілому. Тож що саме відбувалося у Брюсселі, і які рішення таки вдалося ухвалити? Розповідаємо:

1. З двох питань порядку денного – про Україну та європейську безпеку – домовитися вдалося лише про друге. Європа розпочне масштабні, безпрецедентні інвестиції у свій оборонний сектор та у закупівлю боєприпасів і обладнання для своїх збройних сил. Орбан, який обіцяв заблокувати рішення, не мав аргументів для заперечення. Хоча чудово розумів, що схвалені ним програми підуть також на зброю для ЗСУ.

2. У заявах топпосадовців ЄС, як-от президентки ЄК Урсули фон дер Ляєн, йдеться про фінансові ресурси на на суму 800 млрд євро. Утім, у рішенні саміту цієї цифри немає – і причина цього не у скороченні фінансування чи чомусь подібному. Річ у тім, що фон дер Ляєн від початку свідомо називала завищену суму.

3. Ініціатива ЄК, що отримала назву "Переозброїти Європу" (ReArm Europe plan), складається з кількох незалежних одна від одної компонент. Серед них – новий інструмент ЄС для кредитування держав-членів за посередництва бюджету ЄС для закупівлі зброї, розмір програми – до 150 млрд євро. Решта 650 млрд – це не нові фінансові інструменти, а переспрямування тих коштів, які вже зараз є у бюджеті ЄС та держав-членів.

4. Звідки взялася сума у 650 млрд? Відверто кажучи, "зі стелі". Можна сміливо припустити, що реальні інвестиції у переозброєння будуть нижчими. Однак навіть у цьому разі обсяги коштів будуть історично рекордними для об’єднаної Європи у її нинішніх обрисах. По суті, ЄС переходить у режим "гонки озброєнь". Це фінансування допоможе також переозброювати ЗСУ. І йдеться не лише про довгострокові наслідки, на кшталт розбудови оборонної промисловості, а й про термінове постачання для ЗСУ.

5. Натомість саміту пропонували ухвалити також рішення, що стосується нашої країни напряму. У ньому державам-членам запропонували схвалити подальшу стратегію ЄС щодо підтримки України. Втім, тут вето Орбана виявилося непохитним.

6. Крім того, усі держави ЄС, окрім Угорщини, поставили "підписи" під окремим рішенням щодо України на 13 пунктів. Вони також оголосили 5 вимог до мирного врегулювання: ніяких переговорів щодо України без України; ніяких переговорів без залучення Європи з питань, які впливають на європейську безпеку. Крім того, будь-яке припинення вогню може відбуватися лише в рамках процесу, що веде до всеосяжної мирної угоди; така угода повинна супроводжуватися надійними гарантіями безпеки для України; повага незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України.

7. А ще 26 держав ЄС спільно погодили швидкий шлях до фінансування ЗСУ через надання Україні права використовувати для військових закупівель значну частину європейського фінансування, а саме 18,1 млрд євро, що є відсотками від заморожених російських активів. У цій окремій декларації, ухваленій без угорської участі, є ще один важливий елемент: компанію Орбану не склав навіть словацький прем'єр Роберт Фіцо. І це також стало важливим для України досягненням "оборонного" саміту ЄС.

Що відбувається з оборонними закупівлями на тлі зупинки допомоги від США?

Перефразовуючи слова зі щоденних зведень Генштабу, на внутрішньому ринку в Україні ситуація складна і неконтрольована. Чи є шанс відвернути катастрофу і як взагалі до неї дійшло? Розповідаємо:

1. Найбільша проблема у сфері оборонних закупівель – відсутність реальних грошей. За даними УП, за 2024 рік Агенція оборонних закупівель сумарно уклала контрактів більш як на 700 млрд грн. Але реальних грошей за цими угодами було сплачено трохи більше третини. Тобто ще є укладені угоди на суму приблизно 450 млрд, під які банально не було фізичних грошей. Однак вони підписані, чинні і чекають взяття під них бюджетних зобов'язань.

2. Друга хронічна загроза для закупівель зброї – невиконання підписаних угод. За контрактами 2024 року АОЗ сплатила постачальникам десь приблизно 250 млрд грн, а продукції отримала – на менш як 150 млрд. Де зависли понад 100 млрд грн, треба розбиратись в кожному окремому випадку. Але зброя на ці гроші не дійшла до фронту.

3. По багатьох напрямках АОЗ загалом нормально справилася із поставками. Але коли мова заходить про снаряди і міни крупних калібрів, то часом показники дуже плачевні. Наприклад, це стосується пострілів 155-го калібру. Формально в 2024-му під потребу Генштабу по цій номенклатурі уклали контрактів майже на 100 тисяч штук, але фактична поставка не склала і десятої частини.

4. Третя загроза – відсутнє чи епізодичне контрактування власних потужностей. Наприклад, в Україні є потенціал по випуску тих же боєприпасів 155 мм. Співрозмовники УП в Мінстратегпромі оцінюють потужності цього виробництва десь у 100 тисяч штук на перший рік. Однак станом на початок березня АОЗ не законтраткував жодної, навіть пробної партії.

5. Не краща ситуація і з технологічним озброєнням типу безпілотників різних систем тощо. Техносили порахували за підсумками 2024 року, що 63% виробничих потужностей членів їхньої асоціації простоювали. Тобто з 10 можливих дронів держава не закупила і 4.

6. Через кадрову колотнечу в АОЗ "голодні місяці" простоїв на початку року цьогоріч затягнулись аж до березня. Йде третій місяць року, а зброя не те що не на фронті, а ще навіть не підписані угоди на її виготовлення. Середній цикл виробництва – від 3 до 9 місяців, інколи – і 12 місяців. При цьому дефіцит за ці два місяці року, які вже минули, на фронті нічим не компенсуєш.

Кремль готує запуск Запорізької АЕС. Чи це можливо?

Після останніх перемовин США та РФ в Ер-Ріяді і розмов про можливе припинення вогню росіяни знову заговорили про "перезапуск Запорізької АЕС". Тож чи можливо відновити роботу ЗАЕС у разі перемир’я та які це матиме наслідки? Пояснюємо:

1. З вересня 2022 року ЗАЕС не працює, усі шість енергоблоків перебувають у стані холодного зупину, а електрику вона отримує з енергомережі України. Доки триває війна, не гарантована безпека станції і не вирішена низка складних питань, її перезапуск неможливий.

2. По-перше, поглиблюється деградація обладнання. За словами гендиректора ЗАЕС Руслана Карикова, через мілітаризацію території станції, неякісне технічне обслуговування, відсутність ремонту обладнання та недостатню кваліфікацію персоналу ситуація постійно погіршується.

3. По-друге, бракує води для охолодження реакторів. ЗАЕС втратила основне джерело води для своєї гідротехнічної системи через підрив росіянами в червні 2023 року Каховської ГЕС. Наразі рівень води в ставку-охолоджувачі ЗАЕС тримається на рівні 14,12 метра – цього достатньо для забезпечення потреб станції лише в режимі перебування всіх шести блоків у стані холодного зупину.

4. По-третє, із станції неможливо подавати електроенергію. Усі лінії, крім двох, які ведуть на підконтрольну Україні територію, розбиті. Президент "Енергоатома" Петро Котін не раз говорив, що росіянам не вдасться підключити ЗАЕС до Росії або окупованих територій, якщо ЗСУ переб'ють їм лінії, які вони збираються підключати. Як це буде вирішуватися в разі можливого припинення вогню і перебування ЗАЕС під контролем ворога – питання відкрите.

5. По-четверте, не відомо, у якому стані перебуває ядерне паливо. До того ж, скоро спливає дозволений Westinghouse термін його роботи. Чотири з шести реакторів були переведені на американське паливо, у двох були залишки російського.

6. Чи зможуть росіяни відновити роботу об’єкта за умови припинення вогню? Опитані ЕП урядовці та експерти вважають, що це буде складно, дорого, довго, але можливо. До наступного літа можна запустити два блоки, а до кінця зими – три-чотири. Працювати шістьма блоками без відновлення греблі Каховської ГЕС і повноцінної подачі води вони не зможуть.

Чи виконали аптеки обіцянку президента знизити вартість лікарських засобів на 30%?

ЕП проаналізувала ціни в аптеках із сайту Tabletki.ua на 100 згаданих у списку препаратів, вартість яких мала знизитися на 30%. Та чи виконали підписанти обіцянку? Розповідаємо:

1. 1 березня порівняно з початком лютого ціни на ці 100 позицій в середньому зменшилися на 15%. Порівняно із січнем падіння становить 25%. Проте слід врахувати, що на початку 2025 року ціни, які були більш-менш стабільні весь попередній рік, різко зросли. Порівняно з листопадом 2024 року – майже на 20%.

2. Хоча зниження вартості ліків почалося в лютому, ще до заяв офіційних осіб, цей тренд останніх двох місяців не є результатом ринкових факторів. ЕП проаналізувала ціни на інші 47 найпопулярніших препаратів із сайту Tabletki.ua (українського та іноземного виробництв), які не увійшли в згаданий перелік. Їх вартість у січні, лютому і березні досі на 15% вища, ніж у кінці 2024 року.

3. Це призвело до абсурдної ситуації. Дозування чи фасування того самого препарату одного виробника можуть бути різними, а ціни – майже ідентичні. Наприклад, "Ранитидин-Дарниця" продається в упаковках по 20 та 10 таблеток. Більша потрапила в список із 100 обраних і за місяць подешевшала із 75 грн до 55 грн, а менша, яка не потрапила до списку, коштує ті самі 40 грн.

4. Штучність ситуації виводить за дужки факт, що на ринку є ознаки нездорової конкуренції. Два найбільші дистриб'ютори ("БаДМ" та "Оптима-фарм") контролюють 85% ринку, а п'ять найбільших мереж аптек ("АНЦ", "Подорожник", "9-1-1", "Бажаємо здоровʼя" і "Доброго дня") – 50% роздрібних продажів ліків.

5. Досягти таких позицій їм вдалося, зокрема, завдяки щедрим маркетинговим бюджетам, якими їх "заливали" українські та іноземні виробники ліків. "Влітку 2023 року відбулася домовленість між двома великими дистриб'юторами і п'ятьма найбільшими мережами аптек, у результаті чого ринкова частка тих і тих почала зростати", – натякає на змову частини ринку представниця фармкомпанії “Дарниця” Катерина Загорій.

6. На це мав би реагувати не президент, а спеціальний орган – Антимонопольний комітет. Проте він вкотре демонструє безпорадність у питаннях конкуренції.