Атом іде в ремонт, в Україні очікується дефіцит електроенергії. Чи варто боятися відключень світла?

На початку березня в Україні стартувала ремонтна кампанія на блоках атомних і теплових електростанцій, через що в енергосистемі може виникнути дефіцит. Чим його планують покривати та чи варто знову готуватися до відключень? Пояснюємо:

1. Традиційно навесні в Україні стартує ремонтна кампанія на атомних електростанціях , яка триває майже до початку наступного осінньо-зимового періоду. За цей час усі девʼять атомних блоків повинні пройти профілактичні роботи включно з перезавантаженням ядерного палива, де це необхідно.

2. Сім з дев’яти блоків АЕС мають потужність 1000 МВт, ще два – по 440 МВт. Поки ще нема суттєвого потепління, а резерви генерації відсутні, виведення навіть одного блоку на тисячу мегаватів може призвести до дефіциту електрики в системі.

3. У 2024 році період пікових зимових навантажень вдалося пройти без відключень завдяки великій проточності води по Дніпру та Десні. Це дозволило гідроелектростанціям взимку виробити рекордний обсяг електроенергії. Зараз ситуація інша. Якщо минулого року "Укргідроенерго" значною мірою замістило атомників завдяки весняному водопіллю, то в цьому році води буде менше через брак опадів.

4. Найочевидніший спосіб балансування системи – імпорт електроенергії з ЄС. З 1 грудня 2024 року європейська мережа операторів передавання електроенергії ENTSO-E збільшила можливості для імпорту з 1 700 МВт до 2 100 МВт. Додатково Україна в разі потреби може отримувати до 250 МВт у режимі аварійної допомоги.

5. Другий інструмент – внутрішні резерви. Зокрема, можна максимізувати використання теплової генерації: тих блоків, які перебуватимуть у резерві і не постраждають від російських обстрілів. Третій – обмеження споживачів. Передусім буде обмежуватися промисловість. Крайній варіант – введення графіків аварійних відключень для побутових споживачів, дрібного та середнього бізнесу.

6. Чи повторяться тривалі відключення влітку? "Цьогоріч ремонти на АЕС оптимізовані. У найспекотніші місяці минулорічних провалів генерації не очікуємо", – каже джерело ЕП в енергетичній компанії. Менеджер підтверджує, що найбільший дефіцит очікується в липні. За його словами, весь обсяг можна покрити шляхом постачання електрики з ЄС.

Що змінили для України переговори Трампа з Путіним?

Що відбувалося навколо переговорів Путіна і Трампа і що буде далі з новою ідеєю про "часткове перемир’я", яке у Москві та у Вашингтоні зрозуміли по-різному? Розповідаємо:

1. Наразі у США не визнають, що у переговорах з РФ є проблеми. Особисто Трамп назвав розмову "доброю і продуктивною", Віткофф – "грандіозною". Однак є всі підстави стверджувати: президент США свідомий того, що він не виграв цей раунд. Саме тому він не зібрав пресу для брифінгу після розмови.

2. Пресрелізи за підсумками переговорів, поширені Білим домом і Кремлем, є принципово відмінними. А єдина попередня домовленість – щодо часткової зупинки авіаударів – отримала у двох столицях відмінне прочитання.

3. У пресрелізі Кремля йдеться, що після заперечень Путіна щодо повної зупинки бойових дій Трамп запропонував альтернативну "домовленість про взаємну відмову сторін конфлікту від ударів на 30 днів по об'єктах енергетичної інфраструктури". В офіційному повідомленні речниці Трампа це звучить так: "Лідери погодилися, що рух до миру почнеться з припинення вогню по енергетичних та інфраструктурних [об’єктах]". Відмінність принципова.

4. Утім, протягом середи американці показали, що і тут готові погодитися на російське бачення. Стів Віткофф скоригував американську позицію і визнав: Путін пообіцяв зупинити удари лише по енергооб’єктах, та й взагалі, нічна атака не була порушенням, бо дрони, мовляв, запустили до завершення розмови Путіна з Трампом.

5. Заява Кремля після переговорів лідерів наголошує, що передумовою для наступних кроків (і, схоже, також умовою для повного припинення вогню) "має стати повне припинення іноземної військової допомоги та надання розвідувальної інформації Києву". Зеленський вже назвав це неприйнятним; так само цю вимогу не сприймають партнери України у ЄС. Американська сторона зберігає стратегічну невизначеність.

6. Нікуди не подівся російський ультиматум щодо гарантії неприєднання України до НАТО. Ба більше, в РФ прагнуть, щоб у рамках мирної угоди щодо України Захід погодився на визнання "російськими" частини окупованих територій України. Причому переговори з Вашингтоном про це нібито вже тривають. Утім, жодних публічних заяв американської адміністрації про це не було.

7. Зеленський визнає: говорити про територіальні питання доведеться, і це не буде проста розмова. Водночас президент наголосив: Київ ніколи не визнає анексовані українські території російськими. Україна не визнає анексію. Та чи погодиться Київ на угоду, в якій буде таке визнання з боку США? Це питання наразі лишається без відповіді.

Що відбувалося на Курщині в останній місяць оборони?

Наша журналістка Ольга Кириленко стала однією з небагатьох представників медіа, яким за останній тиждень вдалося дістатися на Сумщину і попрацювати біля українсько-російського кордону. А також поговорити з двома десятками солдатів і командирів із чотирьох підрозділів, що беруть участь у Курській операції. Ось що вона розповідає:

1. Проблеми з логістикою, зв'язком, браком досвідченої піхоти тягнулися з осені 2024-го. І, як переповідають співрозмовники УП, ігнорувалися управлінням військ "Курськ", яке з осені було зосереджене в руках Командування Десантно-штурмових військ.

2. З вересня 2024-го, відколи російська армія пішла в контрнаступ на Курщині, вона насамперед атакувала фланги. Росіяни практично одразу відкинули українські війська ліворуч від дороги на Суджу – в районі сіл Глушково та Корєнєво. А потім щомісяця "надкушували" український виступ, відсуваючи Сили оборони все ближче до дороги Суми – Юнаківка – Суджа. Праворуч від дороги ситуація була трохи ліпшою. Однак і тут, у листопаді – грудні 2024-го Силам оборони довелося відійти ближче до Суджі та основної дороги, залишивши район Борок і Плєхова.

3. За словами більшості співрозмовників УП з офіцерського складу, командування операції припустилося помилки, виставивши на фланги Курського виступу слабші підрозділи. Тоді як сильніші, зокрема 95, 80, 82 бригади ДШВ, залишили на центр українського виступу – на залізницю в напрямку Льгова та дорогу в напрямку Курська.

4. Доволі неоднозначно серед військових було сприйняте рішення командування проводити наступальні дії в напрямку Большого Солдатського на початку січня. Це вздовж дороги, що веде з Суджі на Курськ. Адже в такий спосіб Сили оборони ще глибше затягували себе на територію противника, а не рятували фланги, які постійно звужувалися. Згодом Сили оборони все ж вирішили розширити свій правий фланг і на 3–5 км відсунули росіян від Суджі. Однак суттєвого впливу на ситуацію це вже не мало.

5. З січня 2025-го, коли росіяни почали масово літати над основною логістичною артерією українського угруповання – дорогою Суми – Юнаківка – Суджа дронами на оптоволокні, ситуація в українського угруповання погіршилася ще більше. Щонайменше з початку – середини лютого український гарнізон на території Росії не міг завозити людей на позиції машинами, не міг працювати технікою, не міг оперативно відправляти поповнення на відбиття штурмів. Будь-які дії стали повільними та тяжкими для виконання. Ефективна оборона в таких умовах була неможлива.

6. Найбільш категоричні, але все ж позитивно налаштовані до Курської операції співрозмовники були переконані, що, суто з військового погляду, виходити з території Росії варто було після контрнаступу росіян восени 2024-го. Але в такому випадку Силам оборони явно не вдалося б знищити там зо 20 тисяч росіян. Інші ж запевняють, що критичною точкою виходу мав стати січень 2025-го, коли росіяни почали перекривати логістику.

Що означатиме для України місія "миротворців" ООН?

Миротворча місія ООН може стати альтернативою "коаліції рішучих". Принаймні, за даними ЗМІ, такий сценарій президент Франції Макрон обговорював із генсеком ООН. Що це означатиме для України? Пояснюємо:

1. Якщо справа доходить до місії ООН, то для цього має бути встановлене довгострокове перемир'я – за 30 днів розгорнути місію ООН технічно неможливо. Місія може гарантувати дотримання перемир’я на землі, адже в них немає засобів, щоб гарантувати дотримання перемир’я в повітрі та на морі.

2. Кожна нова місія має свій специфічний мандат, затверджений Радбезом. Це може бути патрулювання кордону, можливо – роззброєння бойовиків, або відбудова мостів, або розмінування території, охорона важливих об'єктів, супроводження конвоїв з гуманітарними вантажами, або суто моніторинг – контроль за дотриманням режиму зупинки вогню.

3. Місія ООН буде складатися не тільки з європейців і навіть не переважно з них. Станом на початок 2025 року у трійці країн, які делегували найбільше миротворців ООН – Непал, Руанда та Бангладеш. На четвертому місці Індія, у топдесятці – Китай. А от європейців дуже мало, хіба що Італія направляє біля тисячі миротворців щороку.

4. Чи можемо ми довіряти індійським чи китайським миротворцям? Зокрема, щодо їхньої рівновіддаленості від сторін конфлікту. Скоріш за все, так. За довгу історію операцій не виникало значних скандалів за участю представників цих країн у рамках місій ООН. Хоча, звичайно, завжди обговорюється питання міжкультурних комунікацій, наскільки представники тієї чи іншої країни будуть сприйматися місцевим населенням.

5. Але головне – РФ є постійним членом Радбезу ООН, тож вона матиме вплив на формування місії, оскільки інакше цей мандат просто не проголосують. Більше того, у будь-який момент РФ може заблокувати продовження мандата або виділення коштів. Київ не може принципово відмовитися від місії ООН, оскільки такий крок дасть Росії аргументи на користь того, що ми не хочемо миру.

6. Проте наявність місії ООН не означає заборону інших місій. Яскравим прикладом є Косово, де одночасно наявні місії ООН, ОБСЄ, НАТО та ЄС. Так само у нас теоретично можуть перебувати чотири місії. Подібно до того, як наші двосторонні безпекові угоди містять пункт, що вони не є замінником членства в НАТО, місія ООН має стати доповненням, а не заміною "коаліції рішучих".

Два перемир’я на користь Росії. Пояснюємо деталі та проблеми "мирних переговорів" у Ер-Ріяді

Якщо подивитися в очі реальності, то відносним переможцем цього раунду стала Росія – Кремль зміг нав’язати США свою версію бачення "енергетичного перемир’я". Про що ще домовилися сторони у Саудівській Аравії? Пояснюємо усі нюанси тут:

1. Головний результат нинішнього раунду переговорів – зобов’язання лідерів Росії та України дотримуватися "часткового перемир’я" щодо ударів по об’єктах енергетики. Найголовніше: обидва лідери підтвердили, що вважають перемир’я вже чинним.

2. Але навіть щодо енергетики заборона значною мірою одностороння. Це – головна неприємна несподіванка. З переліку, який Росія вважає чинним, "випала" частина з енергооб’єктів, по яких Росія останнім часом завдає ракетні удари. Це – потужності нафтогазовидобування.

3. Крім того, нинішній раунд переговорів завершився без узгодження спільних заяв – це означає, що сторони не дійшли згоди. А ключове правило міжнародних переговорів каже, що сторони не домовилися ні про що, доки немає домовленості про все (nothing is agreed until everything is agreed).

4. Американці погодилися піти росіянам на поступки і взяли на себе зобов’язання "допомогти відновити доступ Росії до світового ринку для експорту сільськогосподарської продукції та добрив" через зниження вартості страхування кораблів, які прямують до портів РФ, та спрощення платежів російським виробниками за агропродукцію та добрива, які зараз ускладнені через санкції. По суті, США погодилися почати знімати з росіян санкції.

5. У Кремлі висунули низку умов щодо конкретного переліку санкційних послаблень; лише за цієї умови РФ готова рухатися далі у переговорах. І Трамп вже підтвердив готовність розглядати російський ультиматум. По суті, Кремль вимагає, щоб США змусили Європу зняти санкції з РФ. Зокрема, система SWIFT не є підконтрольною американцям. Хто має переконувати європейців піти на це? Є підстави вважати, що США бачать у цій ролі Україну.

6. А що робить Росія у відповідь на зняття санкцій? Це – ще більш цинічна деталь. У разі виконання ультиматуму щодо санкцій Кремль пообіцяв запровадити перемир’я на морі і відновити так звану "чорноморську зернову ініціативу". Фактично, зараз Україні цей механізм не потрібен, бо судноплавство вже відновлене після того, як українські морські дрони вигнали флот РФ до Новоросійська.

7. Якщо ж відновити його зараз, то виходитиме, що російські вантажі ходитимуть через Босфор без обмежень (з кораблів РФ знімуть санкції, і ніхто не перевірятиме, чи не везуть вони військову техніку). А кораблі до українських портів – будуть обмежені у пересуванні. Тому в Києві до цієї іде ставляться зі скепсисом. А міністр оборони Умеров попередив: Україна вийде з перемир’я, якщо російські військові кораблі вирішать, що можуть безпечно пересуватися Чорним морем.

Що нам розповів голова ЦВК Олег Діденко?

Усі складнощі не скасовують того, що вибори Україні провести доведеться. За даними The Economist, на Банковій уже навіть почали готуватися до швидкої президентської кампанії влітку. Та чи готова Україна до виборів, і які зміни в законодавстві необхідні? Коротко переказуємо наше інтервʼю з головою Центральної виборчої комісії Олегом Діденком:

Про проблеми з реєстром виборців: Якщо громадянин не зареєструвався за новим місцем перебування, то він значиться в реєстрі за старим, навіть якщо це, скажімо, місто Бахмут. Для розуміння, якщо говорити про місто Бахмут, на початок повномасштабного вторгнення там у реєстрі значилося близько 57 тисяч виборців, а на зараз – близько 56 тисяч. Тобто зміна відбулася на тисячу, а фактично ми всі знаємо, що там нікого немає...  І тому виникає питання механізму, як цю фактичну невідповідність відобразити і врахувати.

Про те, як провести вибори в умовах масового переміщення: Уже існують процедури, коли виборець може змінити виборчу адресу на місце свого фактичного проживання. Цю можливість запровадили з прийняттям Виборчого кодексу, й у 2020 році на місцевих виборах вона уже реалізовувалася. Або ж, якщо ми говоримо про загальнодержавні вибори, людина може змінити місце голосування без зміни виборчої адреси. Ми зараз опрацьовуємо пропозиції до закону про повоєнні вибори і будемо пропонувати Верховній Раді ще більше спростити і розширити ці можливості.

Про недостатню кількість дільниць закордоном: У нас є оцінки, що десь 5–6 мільйонів виборців за кордоном. Зрозуміло, що наші 102 дільниці, які існують зараз на території посольств і консульств, не можуть вирішити проблему. Пропускна здатність дільниці – 4-5 тисяч виборців, це в дуже інтенсивному режимі роботи. А цього недостатньо. Наприклад, у Польщі, здається, 960 тисяч українців і всього 5 дипломатичних установ.

Про те, як вирішити питання закордонного голосування: Ідея в тому, щоб наші громадяни за якийсь час до початку виборчого процесу могли подати заяву, фізично у посольство чи онлайн, що вони перебувають за кордоном і хочуть проголосувати там-то і там-то. І вже на підставі цих заяв і інформації про місця концентрації українців наші дипустанови зможуть запропонувати МЗС і нам утворити додаткові виборчі дільниці. Станом на зараз, закон передбачає можливість утворювати виборчі дільниці лише на території посольств і консульств. Відповідно, мають бути прийняті зміни до закону.

Про небезпеку електронного голосування: Електронне голосування – це система, яку дискредитувати значно легше, ніж традиційне паперове. Тому що голосування відбувається в неконтрольованому середовищі, ніхто не бачить, де і як голосують. Неможливо забезпечити таємницю волевиявлення, щоб спостерігачі чи хтось міг переконатися, що виборець віддає свій голос вільно, без чийогось впливу. Неможливо, наприклад, коли є спір, взяти і перерахувати голоси. 

Про ризики повоєнних виборів: Я часто говорю, що повоєнні вибори – це не місце для експериментів. Повоєнні вибори будуть дуже відповідальними і чутливими. Якісь необережні рухи, а тим більше зловживання, можуть спровокувати внутрішні конфлікти. А вони можуть мати дуже негативні наслідки, особливо зважаючи, що у наших виборців після війни буде, з одного боку, загострене почуття справедливості, а з іншого – багато зброї. Важливо, щоб ми не отримали внутрішній конфлікт зі ще гіршими результатами, ніж поразка у війні.

Що таке наземні дрони, і чи зможуть вони замінити людей на фронті?

Вже цього року військо отримає 15 тисяч наземних роботизованих комплексів. Що це таке, і як вони зарекомендували себе на полі бою? ЕП опитала трьох командирів підрозділів НРК, аби оцінити різні аспекти використання цих роботів. Отже:

1. Логістика – 5,5/10. Перевезення вантажів – це один з найбільш популярних напрямків застосування наземних роботів. Водночас їм досі не вистачає надійності та прохідності на полі бою. Також залишається відкритим питання балансу ціна/якість. Важливо, щоб на таких дронах була система скидання вантажу, бо в іншому випадку люди сильно ризикуватимуть, намагаючись забрати припаси вручну.

2. Роботи з турелями – 3/10. Проблемні зв’язок та прохідність поки не дозволяють наземним роботам ефективно використовувати стрілецьку зброю. Водночас є проблеми з точністю турелей. Якщо завдання – знищити ворога, то зараз це зробити буде складно. Але якщо завдання – налякати противника кулеметним вогнем, а потім добити його FPV-дроном, то наші автоматичні турелі вже з цим справляються.

3. Роботи-камікадзе – 5,5/10. Часто роботи-камікадзе та логістичні моделі використовуються як "мінери", скидаючи на землю протитанкові міни і повертаючись на базу. Деякі роботи здатні перевозити до 20 штук за один виїзд. Утім, через проблеми із зв’язком, прохідністю та невідточену тактику наразі використання таких роботів далеке від ідеалу.

4. Розмінування – 4,5/10. Військові, які випробували один український наземний дрон з мінним тралом звітують: з 15-ти протипіхотних мін підірвалися лише дві. Інші або розкидалися, або опинялися на дроні. Розмінувальники існують і в інших варіаціях. Наприклад, інженери 3-ї штурмової бригади розробили власну модель для знищення легких протипіхотних мін, яка йде попереду військових.

5. Евакуація – 3/10. "Ми використовуємо роботів-евакуаторів лише в крайньому випадку, коли немає інших варіантів. Поки в нас було зовсім мало виїздів, але у всіх цих випадках вдалося врятувати життя. Щоправда, в одному з них робот почав буксувати. Евакуаційні дрони мають бути дорогими, з хорошою підвіскою та надійним зв’язком, щоб людину не трясло, вона не випадала і поранений не загинув. У майбутньому роботи-евакуатори можуть бути оснащені спеціальним медичним обладнанням або принаймні зігрівати пораненого до приїзду в госпіталь.

6. Перенесення спеціального обладнання – 3,5/10. Це можуть бути системи РЕБ, РЕР, оптичної розвідки, обладнання для БПЛА. Бійці кількох підрозділів також встановлюють на свої дрони обладнання для розтягування колючого дроту. Зазвичай такі інженерні роботи вимагають багато часу та сил, тож військові під час кожного такого виходу наражають себе на небезпеку. Наземні дрони дозволяють автоматизувати цей процес.

7. У 2025 році держава взяла за ціль поставити 15 тис. роботів. В Агенції оборонних закупівель ЕП повідомили, що за друге півріччя 2024 року Міноборони уклало шість контрактів на постачання наземних роботів на 100 млн грн, а за перший квартал 2025 року – 31 контракт на 6 млрд грн. Майже всі роботи будуть вироблені в Україні.

Як росіяни прикривали свої штаби цивільними в Бучі?

За даними архівного відділу Бучанської міськради, станом на березень 2025 року вдалося ідентифікувати 581 вбиту людину громади. Ще 48 людей – не ідентифіковані і поховані на кладовищі під номерами. 37 людей досі є зниклими безвісти. Іще 34 перебувають у російському полоні. Ми поспілкувалися з очевидцями подій березня 2022-го, аби закарбувати їх у цьому тексті. Коротко переказуємо:

1. Колони 76-ої десантно-штурмової дивізії намагалися зайти до Бучі 27 лютого 2022-го. Вони отримали наказ ідентифікувати людей у чорному одязі як ворогів. За словами полоненого росіянина, видимість була достатня, а стріляли по цивільному одиночними. Згодом росіяни потрапили під обстріл "Піонів" 43-ої артилерійської бригади і відступили. 

2. Вдруге росіяни заходили до Бучі 3 березня. 234-ий полк Карташева рухався по вулиці Яблунській, у Склозаводському мікрорайоні. Там на базі приміщень фірми "Агробудпостач" росіяни і облаштувалися. Свою техніку, зокрема самохідні артустановки "Нона-С", окупанти ставили поруч із головною будівлею, у підвалі якої на той момент сиділи орієнтовно сотня жителів Бучі. Загалом у будівлі було десь 90–95 людей, з них десь 30 – діти.

3. У районі дитсадка "Яблунька" на вулиці Центральній росіяни з'явилися на день пізніше – 4 березня. Вони облаштувалися не лише в садочку, де на ту мить ховалися зо 350 людей, але й у навколишніх будинках. Висотна забудова, як і цивільні поряд, добре захищала окупантів від обстрілів. Один із штабів 234-ий полк поставив у висотці за адресою Центральна, 33. Російські солдати ж зайняли житло цивільних. 

4. 7 березня російські військові заявили, що українці домовилися про "зелений коридор". Втім, росіяни не надто раділи, що цивільні підуть. Пояснювали, переконували, що тут, у підвалі, їм буде безпечніше. Проте 7 березня приблизно 50 людей пішли. Десь стільки ж наступного дня. Загалом тікали ті, в кого були діти. До 10 березня в садочку лишилися здебільшого пенсіонери.

5. 10–11 березня принаймні частина 234-го полку Карташева знялася з вулиці Центральної й рушила далі: на вулицю Олекси Тихого, до ЖК "Континент". У цей же момент на Центральній почалися найбільші жахи: одних росіян змінили інші. Як пригадують місцеві – старші, брудніші. Людей водили на "бесіди" і вони не верталися. Вже після деокупації військові разом із журналістами знайшли навколо садочка тіла убитих місцевих. А біля школи неподалік Центральної російські військові розстрілювали цивільних.

6. Що ж до "Континенту" – росіяни облаштували ще один штаб, по периметру якого виставили артилерію, з якої обстрілювали Ірпінь. Тут 234-ий полк лишався до кінця березня, аж поки росіяни не почали відступ. Втім, місцеві запевняють: на території ЖК "Континент" також було кілька ротацій росіян. На зміну 76-ій дивізії прийшли росіяни, які нагадували бурятів. Всі 600 квартир комплексу вскрили. А ближче до кінця березня почали мародерити. Відео з пральними машинами на танках – це з "Континенту".

7. Станом на березень 2025 року спільно з Нацполом вдалося ідентифікувати понад тисячу окупантів, причетних до злочинів у громаді.

Чи планують США виходити з НАТО?

Публічно у НАТО усі говорять, що "впевнені" у прихильності Трампа до організації – та у приватних розмовах оптимізму меншає. Тож які є можливі сценарії розвитку подій? Пояснюємо:

1. Минулого тижня генсек Марк Рютте наполегливо попросив усіх навіть не згадувати про можливість того, що США відійдуть від зобов’язань перед НАТО. Мовляв, Трамп особисто дав обіцянку, що Штати залишаться з Альянсом.

2. Утім, лише за два дні після цього видання The Washington Post опублікувало зміст закритої стратегії Пентагону, в якій ідеться, що США вивчають лише один варіант свого військового залучення у разі нападу ворожої держави на союзника. І цей союзник – не НАТО, а Тайвань.

3. Документ також визнає, що це означає зростання ризику нападу Росії на Європу – і не пропонує нічого з цим робити. За майже повний тиждень, що минув відтоді, з боку Пентагону не було заперечень змісту цього документа, а генсек НАТО 2 квітня, по суті, підтвердив, що сприймає його як реальний.

4. Зміна стратегії та дій США у відносинах із союзниками зачепила також Україну. Днями відбудеться засідання у форматі "Рамштайн", у якому США вперше не братимуть участі.

5. Усі співрозмовники ЄП очікують, що ключову роль матиме саміт НАТО у Гаазі 24-25 червня. Саме там, найімовірніше, Трамп або оголосить про свій підхід до участі США у подальшому гарантуванні європейської безпеки, або й ухвалить його.

6. Найбільш оптимістичний сценарій – це домовленість з Трампом про поступову передачу відповідальності європейським партнерам, скажімо, за 5-10 років. А роль США може лишитися, приміром, у гарантуванні "ядерної парасольки".

7. Але чи потрібний Трампу такий м’який варіант? Наміри Європи купувати менше американської зброї і так дратують США, а після розбудови європейського ВПК ця залежність може стати ще меншою. Тому неможливо відкидати і варіант швидкого виведення частини військ США з Європи та їхнього озброєння – з тиском на європейські уряди, щоб вони замовили заміну в американських виробників.

Мита на імпорт авто в США: як Трамп почав автомобільну війну?

3 квітня Сполучені Штати запроваджують мита на автомобілі неамериканського походження. Що це змінить і наскільки зростуть ціни? Розповідаємо:

1. Трамп оголосив, що з 3 квітня набудуть чинності 25% мита на імпорт автомобілів та деяких запчастин. Це, переконані в Білому домі, стимулюватиме внутрішнє виробництво. У Білому домі очікують, що нові мита принесуть американському бюджету щорічно додаткові $100 млрд. Проте, за підрахунками економіста Пола Ешворта, насправді ця сума буде вдвічі меншою.

2. Експерти очікують, що мита підвищать вартість виробництва всіх автомобілів, що продаються в США, на тисячі доларів. Незалежно від того, чи підвищать ціни виробники, вартість машин у Штатах зросте через дисбаланс попиту і пропозиції.

3. Директор з досліджень фондового ринку інвестиційної компанії Wedbush Ден Айвз очікує загального підвищення цін для американських покупців від $5 тис до $10 тис. Масштаб і терміни зростання цін, за його словами, будуть варіюватися залежно від того, чи походить модель або її частини із США, а також від оцінки виробниками здатності своїх клієнтів покрити вищі витрати.

4. Очікується, що мита також призведуть до зростання вартості вживаних моделей, оскільки вищі ціни на нові авто змусять багатьох шукати варіанти з пробігом. Ба більше, навіть автомобілі, які не підпадатимуть під дію мит і збираються в США, можуть зіткнутися із зростанням цін, оскільки виробники робитимуть спроби розподілити нові витрати між своїми моделями.

5. За оцінкою Morgan Stanley, через два-три місяці, після вичерпання запасів авто в США, економічно обґрунтоване зростання цін становитиме 11-12%. Автострахування також, найімовірніше, подорожчає на 20%: мита зроблять ремонт дорожчим, частково – через вищі витрати на нові запчастини.

6. Запровадження мит може означати не лише подорожчання машин для покупців і зниження прибутків автовиробників. Це також призведе до звільнення працівників американського автопрому.

Чи справді у владі готуються до швидких виборів, і до яких саме?

Ми вирішили розібратися, чи справді у владі готуються до швидких виборів уже влітку 2025-го, до яких саме – президентських чи парламентських, і як на перспективи переобрання Зеленського впливає його публічний конфлікт із Трампом. Отже:

1. У статті The Economist йшлося про те, що в другій половині березня Зеленський зібрав нараду в ОП і поставив задачу команді готуватися до виборів. Співрозмовники УП в оточенні глави держави ухиляються від прямої відповіді про таку нараду, але саму підготовку не заперечують.

2. Що стосується питання послідовності виборів, то, за даними УП, у Банкової є переконання, що найбільш ефективним сценарієм збереження влади буде стрімка президентська кампанія. Цей варіант дає конкурентам чинного президента менше шансів на організацію кампанії. Та й виграш Зеленського на виборах має стати чудовим переходом на виборчу кампанію в Раду.

3. Скандал з Трампом мав несподіваний ефект для Зеленського. Згідно зі свіжими даними КМІСа, в березні рівень підтримки президента стрибнув на +12%, якщо порівнювати з початком лютого, і сягнув 69%. Єдина проблема – ніхто не може точно спрогнозувати, наскільки тривалим буде його дія. Тому, з погляду технологів Банкової, найбільш логічним кроком було б проводити вибори максимально швидко. 

4. Певна непубілічна підготовка владної команди до виборів іде. Всі розмови про неї впираються у прізвище віцепрем'єра Михайла Федорова. "Міша привозив технологів з Іспанії, які насправді українські. Щось думає, шукає варіанти. Намагається щось придумати по партії. Але це не штаби і регіональна сітка, це поки пошук ідей", – розповідає один зі співрозмовників із близьких до Банкової політтехнологів.

5. Частково в політичний процес на Банковій залучений відомий ІТ-підприємець Олександр Ольшанський. В його функціонал входить робота із соціологами, тож він може пропонувати якесь стратегічне бачення та інтерпретувати виборчі тенденції. 

6. Ще однією групою, залученою до пошуку нових сил для влади, є вертикаль глави ОП Андрія Єрмака: віцепрем'єр з відбудови Олексій Кулеба та заступник глави Офісу з регіональної політики Віктор Микита. Віднедавна разом із ними тісно працює глава Київської військової адміністрації Тимур Ткаченко.

7. Тhe last but not the least – Олег Татаров. Як переконують більшість співрозмовників УП у владі та опозиції, саме під його "загальним науковим керівництвом" проводиться дослідження, як далеко без ризиків зовнішнього втручання можна зайти у створенні проблем політичним опонентам Зеленського.

Демобілізація: чи визначить влада чіткі терміни служби?

Ми поспілкувалися з офіцерами, урядовцями і нардепами, щоб розібратися, чому Кабмін не зареєстрував у Раді обіцяний законопроєкт та чи можливо взагалі встановити чіткі терміни служби на нинішньому етапі війни. Спойлер: позитивних новин не буде. Але про все по черзі:

1. Ще наприкінці січня 2025-го представники Міноборони повідомили УП, що законопроєкт про демобілізацію під час воєнного стану вже готовий. Однак Генштаб не підтримав документ, тому урядовці не зареєстрували його в парламенті. Мовляв, у такому разі довелося б одномоментно демобілізувати орієнтовно 108 тисяч воїнів, серед яких 14 тисяч офіцерів.

2. У новій пропозиції Міноборони демобілізація через три роки служби залишається базисом. Але є кілька умов. По-перше, військові мають брати участь у бойових діях на фронті впродовж 18 місяців за сукупністю. По-друге, звільнитися можна буде лише після того, як президент оголосить загальну демобілізацію.

3. Нині в Міноборони думають, як зменшити напругу у військовому середовищі, не послабивши фронт. Одна з ідей – покращення реабілітації. Якщо боєць відслужив 36 місяців, серед яких щонайменше півтора року на "бойових", він зможе пройти безкоштовну двомісячну реабілітацію та отримати додатковий місяць відпустки. Але в реалізації цієї ініціативи Міноборони впирається у нестачу реабілітаційних закладів.

4. Нещодавно президент Зеленський заявив, що в 2024 році в Україні щомісяця мобілізували 30 тисяч новобранців. За словами джерел УП у військовому керівництві держави, в перші місяці після ухвалення "мобілізаційного" закону набирали, умовно кажучи, 100% від потреб, в січні – приблизно 70%, а були місяці, коли – 60–65%. При цьому умовних 100% вистачає для того, щоб поповнювати втрати і тримати в тонусі підрозділи. Це не про збільшення бригад. Це просто для того, щоб не йти в мінус.

5. Найбільш критично нестача бійців відчувається на передовій. Деякі позиції на фронті утримують двоє військових, коли мали би щонайменше 12, розповідає УП один із бойових офіцерів, який добровільно служить із 2014-го. Боєць категорично проти демобілізації на нинішньому етапі війни, оскільки вважає, що це прирівнюється до "обвалу фронту".

6. "Демобілізаційний" законопроєкт, який підготували представники Міноборони, передбачає обов'язкову ротацію військових через 90 діб участі в бойових діях. Але повертаємося до вихідних позицій: Генштаб не підтримує документ, резервів для реалізації цієї ініціативи недостатньо.

Коли і де в Україні побудують євроколії?

В Україні будують євроколію "Чоп-Ужгород", відкриття якої прогнозують на літо 2025 року. Паралельно готують ще один маршрут. Як це вплине на залізничні перевезення пасажирів та вантажів? Розповідаємо:

1. Залізнична система України історично базується на колії, ширшій за європейську: 1 520 мм проти 1 435 мм у ЄС. Різниця цього стандарту створює проблеми з пропускною спроможністю шляхів до ЄС, бо вимагає або перевантаження товарів, або зміни вагонів при вантажних або пасажирських перевезеннях.

2. В Україні вже є ділянки залізниці європейського стандарту, наприклад, відрізок від Чопа до кордону. Він дає сполучення з Віднем, Прагою, Братиславою, Мюнхеном, Будапештом, Белградом, Бухарестом та Софією. Крім того, існує одноколійна ділянка євростандарту від Ковеля до польського Хелма довжиною 85 км.

3. Нову залізницю європейського стандарту будують на ділянці між Чопом та Ужгородом. Роботи почалися у квітні 2024 року. До кінця жовтня будівельники переклали 3,5 км широкої колії, біля якої планують звести 22 км євроколії. "Укрзалізниця" заявляє, що, можливо, у серпні відкриється рух. Ця лінія з’єднає Ужгород з містами країн ЄС.

4. Також розробляється техніко-економічне обґрунтування євроколії довжиною 29 км від румунського кордону до Чернівців, яка з’єднає місто з румунською Сучавою. За оптимістичним сценарієм, будівництво ділянки може початися у 2026 році. При достатньому фінансуванні її можуть добудувати до 2027 року. Ця євроколія в перспективі створить залізничне сполучення з Будапештом, Софією, Бухарестом та Стамбулом.

5. Уряд виділить 544 млн грн на проєктування будівництва євроколії на ділянці "Львів-Чернівці-Вадул", яке планують розробити до кінця 2027 року. Ділянку між Чернівцями та станцією "Вадул-Сірет" біля кордону з Румунією, згідно з документом, планують збудувати у 2026-2029 роках за 7,3 млрд грн.

6. Наразі урядовці та "Укрзалізниця" не заявляли про початок робіт на ділянках до Києва та сходу країни. Тож у найближчій перспективі йдеться лише про лінію "Чоп-Ужгород" та проєктування й можливу добудову євроколії до Чернівців.

Чому зарплати військових наприкінці року опинились під загрозою?

Державі знову не вистачає грошей на війну. Чому військові видатки знову вийшли за межі ухваленого бюджету та чи підвищуватимуть українцям податки знову, аби профінансувати війну? Пояснюємо:

1. Закладені в бюджеті на 2025 рік видатки Міноборони становлять 1,568 трлн грн, що лише на 31 млрд грн більше, ніж у 2024 році. Проте цьогорічного бюджету оборони все ще буде замало.

2. Співрозмовники ЕП в уряді й парламенті зазначають, що держава наближає видатки Міноборони, через що наприкінці року їх може не вистачити на виплату грошового забезпечення військовим. Загальний обсяг видатків, які таким чином наблизили, перевищив 200 млрд грн. За даними співрозмовників ЕП, переважна більшість цих коштів пішла на контрактування снарядів. Ще частина – на закупівлю дронів та іншого озброєння.

3. За даними співрозмовника ЕП в уряді, держава вже використала видатки на виплати військовим за останній квартал року. Інший співрозмовник, знайомий із станом фінансового забезпечення Міноборони, зазначив, що держава вже почала використовувати гроші на виплати військовим за вересень.

4. Чому не вистачає грошей на снаряди? У 2025 році на наближення видатків оборони впливає фактор США. З огляду на це військове командування вирішило наростити обсяги контрактування боєприпасів за бюджетні кошти в перші місяці 2025 року. Це дозволило Україні бути менш залежною від рішень адміністрації Білого дому.

5. Співрозмовники ЕП в економічному блоці уряду та парламенті впевнені, що є кілька джерел покриття цих видатків. По-перше – перевиконання плану доходів бюджету. За перший квартал 2025 року податкова принесла додаткові 36 млрд грн. Річ у тім, що під час планування бюджету закладалися набагато гірші умови, наприклад, що взимку світла не буде по 12 годин на добу. Як бачимо, цей сценарій не справдився.

6. По-друге, частину оборонних закупівель профінансують коштами партнерів. Зокрема, Велика Британія направить свою частку кредиту, забезпеченого замороженими російськими активами (близько 90 млрд грн), на закупівлю зброї. Крім того, уряд готовий наростити обсяги внутрішніх запозичень через випуск ОВДП.

7. Проте урядовці в розмові з ЕП припускають, що обсяг необхідних змін до бюджету може виявитися набагато більшим. Усе залежить від того, що відбуватиметься на полі бою та на переговорах. Багато в чому це визначатиме стратегію, тактику та необхідність у фінансуванні до кінця року.

Життя після USAID. Що відбувається з українською медициною без американських грошей?

Протягом останніх років USAID був одним із головних партнерів української медичної системи. Що саме фінансував USAID? Як це вплине на пацієнтів, лікарів і майбутнє медичної системи? Та чи є шанс втримати досягнення останніх років без американських грошей? Якщо коротко:

1. Що саме фінансував USAID у сфері охорони здоров’я? Програми USAID в Україні сприяли боротьбі з інфекційними захворюваннями, розвитку медичних установ, реабілітації поранених, цифровізації медицини та підготовці нових медичних кадрів.

2. Одна з важливих змін, яка сталася в Україні завдяки коштам USAID, – технічна та юридична підтримка медичної реформи. Існує висока ймовірність, що тепер впровадження нових механізмів фінансування лікарень або розширення пакета медичних гарантій може бути відкладене. Так само може значно загальмуватися процес цифровізації медицини в Україні.

3. Чи стане складніше отримувати медикаменти? USAID напряму не фінансував програму "Доступні ліки", але фахівці USAID допомагали розробляти нормативно-правові акти, давали рекомендації щодо розширення програми. Відсутність підтримки USAID може вплинути на зменшення кількості аптек-учасниць програми "Доступні ліки" через бюрократичні складнощі; затримки у виплатах аптекам за відпущені ліки, що може призвести до небажання аптек брати участь у програмі; обмеження доступу до деяких груп препаратів.

4. Що буде з ліками проти ВІЛ і туберкульозу? USAID фінансував закупівлю антиретровірусних препаратів та тестування, що було критично важливим для стримування поширення ВІЛ. За даними ВООЗ, Україна увійшла до переліку восьми країн, які можуть зіткнутися з дефіцитом препаратів для лікування ВІЛ через скорочення фінансування USAID.

5. Яке обладнання та ресурси USAID надавав лікарням – і що може змінитися? Зупинка фінансування USAID вплине на скорочення мобільних бригад лікарів, що обслуговували сільські та прифронтові райони; зниження рівня готовності лікарень до надзвичайних ситуацій, оскільки USAID фінансувало аварійні запаси медикаментів; зменшення можливостей для лікування поранених у деокупованих районах через брак технічної підтримки; збільшення навантаження на держбюджет, що може сповільнити виплати медикам у регіонах.

6. Як допомога USAID змінювала сферу реабілітації поранених? Програма Rehab4U з реабілітації воїнів, яку USAID планував реалізовувати впродовж п’яти років (до 2029 року), передбачала створення сучасних центрів реабілітації, проте тепер реалізація програми під загрозою через відсутність фінансування.

7. Як компенсувати втрату підтримки USAID? ЄС вже анонсував намір розширити фінансову підтримку охорони здоров’я в Україні, зокрема через програми Європейського інвестиційного банку та фінансування структурних реформ у межах майбутньої інтеграції до ЄС. Також активізуються переговори з ВООЗ, Глобальним фондом та Світовим банком щодо можливого часткового фінансування програм, які раніше підтримувалися USAID.

Україні бракує грошей на купівлю газу. Де їх узяти?

Україна виходить з надскладного опалювального сезону і вже має готуватися до наступного, який стане не менш важким через рекордно низькі запаси газу. Який обсяг газу до початку зими має закачати Україна і де брати на це гроші? Пояснюємо:

1. Російські обстріли компресорних станцій біля підземних сховищ газу почалися з березня 2024 року. Їх мета – налякати іноземних трейдерів і змусити відмовитися від зберігання блакитного палива в Україні, зірвавши підготовку до зими. Якщо до початку зими 2023-2024-го нерезиденти тримали в українських сховищах 2,5 млрд куб. м газу, то в поточному сезоні його обсяг знизився майже до нуля.

2. Із січня 2025 року росіяни перейшли до ударів по об’єктах газового видобутку – внаслідок чого Україна втратила близько 40% видобутку. Частину обладнання вдалося відновити, ремонт іншої частини може тривати кілька місяців, а на повне відновлення знадобиться понад рік.

3. Таким чином, Путін створив ситуацію, за якої Україна, заблокувавши транзит російського газу через свою територію, вимушена купувати російський газ у Словаччині та Угорщині. Ці країни купують його через "Турецький потік". Через російські атаки по об'єктах видобутку імпорт блакитного палива "Нафтогазом" у лютому зріс до максимуму за півтора року до 512 млн куб. м. Найбільше газу придбали в Словаччині та Угорщині, що становило відповідно 45% та 42% від загального імпорту.

4. За даними Aggregated Gas Storage Inventory, на початку квітня в підземних сховищах було менше 5 млрд куб. м газу, активного – лише 900 млн куб. м. Ідеться про обсяг палива, який фізично можна підняти зі сховищ (у ПСГ завжди повинен залишатися певний обсяг буферного газу – близько 4 млрд куб. м для безпечної експлуатації обʼєкта). Для порівняння: рік тому в сховищах залишалося близно 3,5 млрд куб. м активного газу.

5. За найбільш оптимістичним варіантом розвитку подій, імпортувати треба щонайменше 4 млрд куб. м палива, за песимістичним – 8 млрд куб. м. Якщо відштовхуватися від поточних цін і витрат на доставку, то за 4,5 млрд куб. м доведеться заплатити понад $2 млрд або близько 85 млрд грн. Якщо середня річна ціна становитиме близько $350, як торік, то потреба скоротиться до понад $1,5 млрд. Фінальна сума може дещо змінитися.

6. Частину необхідної суми "Нафтогаз" може заплатити сам, друге джерело – позика від ЄБРР на 270 млн євро, і третє – грантова допомога від уряду Норвегії на 140 млн євро, про яку домовилися 27 березня. Разом із зовнішніх джерел вдалося залучити 410 млн євро. Водночас ці 410 млн євро не покривають і мізеру від реальних потреб.

Що відомо про гучний кейс із гонорарами віцепрем'єрки Свириденко в Київській школі економіки?

22 березня перша віцепрем'єрка-міністерка економіки Юлія Свириденко подала щорічну декларацію. Виявилось, що 2024 року за шість місяців викладання в Київській школі економіки Свириденко отримала 3,1 млн грн.  Що це: "кешбек" від президента КШЕ Милованова за просування його в наглядові ради держпідприємств чи гідна оплата? Зʼясовуємо тут:

1. УП звернулась по коментар до очільниці Мінекономіки, щоб вона пояснила природу таких високих гонорарів. Якщо резюмувати, то пані міністерка читає лекції на кількох програмах, консультує студентів і готує до запуску нову навчальну програму. Усе це – в позаробочий час.

2. Відповідно до порядку нарахування виплат викладачам КШЕ, чинні очільники урядових та бізнесових структур можуть отримувати від 80 до 120 тис грн на місяць, якщо вони мають відчутний внутрішньоукраїнський досвід і визнання, та до 240 тис грн, якщо можуть передати серйозний міжнародний досвід. Тобто оплата 440 тисяч Свириденко за трьома паралельними контрактами не мала порушувати формальні внутрішні процедури КШЕ.

3. Тему конфлікту інтересів у трикутнику Свириденко – Милованов – КШЕ педалюють прихильники Петра Порошенка. Їхня аргументація побудована на кількох пунктах. По-перше – давня професійна пов'язаність Милованова і Свириденко, яка була у нього заступницею в Мінекономіки. По-друге – Мінекономіки начебто номінувало Милованова в наглядову раду Укроборонпрома, а Свириденко голосувала за призначення президента КШЕ в наглядову Енергоатома.

4. Сам Милованов в розмові з УП відкидає можливість формального конфлікту інтересів. Мовляв, він взагалі не має юридичного чи фактичного впливу на українські організації – університет і ГО, він керує американськими організаціями. А в Україні університет від Милованова не залежить ніяк, а робота з урядовими структурами ведеться через ГО, в якій у нього теж немає ніяких позицій.

5. ГО "Інститут КШЕ", тобто аналітичний підрозділ цієї структури, є реципієнтом і виконавцем проєкту міжнародної технічної допомоги "Підтримка України у відбудові та відновленні", де бенефіціаром є саме відомство Свириденко. Запит на цей ґрант був поданий Миловановим ще до призначення Свириденко в уряд, але реалізується з 2022 року, тобто за її каденції. Сума проєкту – майже мільйон євро. Крім того, з кінця 2023 року розпочався великий проєкт Кабміну спільно з американськими партнерами на $150 млн, де ГО "Інститут КШЕ" є одним із виконавців, а Мінекономіки – одним із бенефіціарів.

6. Як видно з усього описаного вище, між структурами Свириденко та Милованова обертаються чималі гроші. Тож, що стосується високих гонорарів для Свириденко, які опоненти Милованова трактують якраз як "кешбек" за отримані гранти і посади, то ніхто не поставить крапки над "і" краще, ніж відповідні органи. Якщо нам не зраджує пам'ять, то свого часу НАЗК акурат для таких випадків і створювалось.

Що робити з EcoFlow, Bluetti, генераторами та акумуляторами, поки світло є?

Що робити з усією технікою, яку ми завбачливо закупили перед можливими блекаутами? Просто сховати під ліжко – не варіант, адже неправильне зберігання = знищена батарея. Тому у цьому відео детально розбираємо, як законсервувати ваші пристрої, щоб вони не "здохли" ще до наступного вимкнення світла. А ось дуже коротко:

1. Загальні рекомендації для зберігання зарядних станцій є стандартними: тримайте станцію зарядженою в проміжку від 60% до 80%; перевіряйте її кожні 3-6 місяців і підзаряджайте за потреби; зберігайте в прохолодному, сухому місці з гарною вентиляцією, подалі від прямих сонячних променів, джерел тепла та вологи за температури від 0 до 25 градусів. Окремі моделі можуть мати специфічні рекомендації.​

2. Павербанки. Перед тим як відправити павербанк у відпустку, зарядіть його на 50-70%, адже повністю заряджені або розряджені пристрої швидше втрачати свою ємність. Не забудьте вимкнути павербанк перед зберіганням, щоб уникнути випадкової розрядки та продовжити термін його служби. Заряджайте його принаймні раз на 2-3 місяці — це допоможе підтримувати акумулятор у робочому стані.

3. Свинцево-кислотні, або AGM-акумулятори потрібно зберігати повністю зарядженими, щоб уникнути сульфатації пластин. Оптимальна температура – від 0°C до +25°C. Раз на 2-3 місяці рекомендують перевіряти напругу мультиметром та підзаряджати акумулятор. Найкраще зберігати акумулятор у вертикальному положенні та уникати зберігання на бетонних підлогах (через можливий перепад температур – краще поставити на дерев'яну дошку).

4. Гелеві акумулятори потрібно зарядити до 100% перед зберіганням. Раз на 3-6 місяців варто підзаряджати акумулятор до повного заряду. Ідеальна температура зберігання – від 5 до 20°C. Зберігати такий акумулятор бажано на дерев'яній або пластиковій поверхні, а не на бетоні, щоб уникнути конденсату. Рекомендується також час від часу протирати корпус сухою ганчіркою.

5. Літій-залізо-фосфатні акумулятори потрібно зарядити до 50–80% ємності. Ідеальний діапазон температур для зберігання — від 0°C до 25°C. Акумулятор рекомендується зберігати у сухому, добре вентильованому приміщенні, подалі від прямих сонячних променів та вологи. Це допоможе уникнути корозії та інших пошкоджень. Не забувайте періодично перевіряти акумулятор на наявність фізичних пошкоджень, витоків або здуття.

6. Літій-іонні акумулятори рекомендується залишати зарядженими на 40-60%. Зберігати батареї рекомендується в сухому, прохолодному місці з температурою від 10°C до 25°C. Рекомендується вийняти батарею з пристрою перед зберіганням. Раз на кілька місяців потрібно перевіряти рівень заряду. Якщо він впав нижче 30% – підзарядити до 50%. І, що важливо, не класти їх поруч із металевими предметами, щоб уникнути короткого замикання.

7. Генератори. Перед зберіганням злийте все паливо з бака. У дизельних генераторах можна додати стабілізатор пального, якщо паливо залишається в системі. Нанесіть антикорозійний спрей на металеві частини та закрийте вихідний отвір генератора, щоб уникнути потрапляння вологи. ​Розташуйте генератор на підставці, щоб уникнути контакту з холодною підлогою, та накрийте його спеціальним чохлом, який захищає від пилу, але дозволяє повітрю циркулювати. ​Раз на місяць запускайте генератор на кілька хвилин та контролюйте стан акумулятора.

Як ТікТок перетворився на головну інформаційну загрозу України?

Колись платформа для танців і котиків, ТікТок після 24 лютого 2022 року перетворився на один із ключових новинних каналів. Тепер українці дізнаються про війну не з новин, а від блогерів з акаунтами про риболовлю, екстрасенсів та пророків, фейкових новинних агенцій і далі за списком. Одним словом – від прихованих російських ботоферм. Тож як Росія використовує Тікток проти нас? Розповідаємо:

1. Важлива особливість алгоритмів ТікТок – аудиторія рідко бачить у стрічці контент від акаунтів, на які підписана. Тобто якщо в якийсь момент один акаунт блокується і потім реєструється новий, то він швидко повертає собі вплив. Одне з ключових вузьких місць ТікТок, яким користується роспропаганда – це те, що навіть відео щойно створеного бота може набрати декілька тисяч переглядів, не маючи жодного підписника.

2. Базова схема російських вкидів виглядає так. Створюється ботоферма – акаунти з випадковими аватарками та мінімумом інформації про профіль. Потім генерується емоційне відео, яке протягом дня масово публікується на сотнях акаунтів. Боти в перші секунди масово ставлять йому вподобайки, коментують та "дивляться" до кінця. Це дає сигнал алгоритмам ТікТоку, що відео має популярність, і вони починають пропонувати його реальним користувачам.

3. Ще одне важливе завдання російських ботоферм – атакувати проукраїнський контент. Вони працюють за принципом – опублікувати 20 перших негативних коментарів. Як наслідок – пониження проукраїнського контенту у видачі ТікТок.

4. ШІ фактично повністю автоматизував процеси генерації контенту. Так наприкінці березня 2025 року під час відступу українських військ із Курщини та на фоні заяв Трампа про "оточення тисячі українських військових" росіяни поширювали згенеровані ШІ-відео. На них нібито українські солдати записували свої останні слова, бо опинилися в оточенні на Курщині, їх кинуло керівництво і вони тут і загинуть. Такі відео набирали мільйони переглядів.

5. Наступний етап впливу ШІ на соцмережі – масове створення та використання в інформаційних операціях віртуальних блогерів, яких буде важко відрізнити від реальних людей. Перші такі акаунти уже зафіксовані в китайській версії ТікТок – Douyin. З викрадених та змінених онлайн-зображень українки Ольги Лоєк були створені аватари, які розмовляють китайською і пропагують любов до Китаю.

6. Одна з популярних тем у ТікТок – критика дій ТЦК. Лише в червні 2024 року в українському сегменті платформи відео з хештегом #ТЦК набрало 470 млн переглядів (3 млрд за весь час). Спочатку Росія вкладається в те, щоб вивести певну тему в тренди, а потім самі українські користувачі створюють потрібний контент у гонитві за переглядами.

7. 27% українців у середині 2024 року сказали, що дізнаються новини з ТікТок. Щоб створити більшу довіру до своїх відео, анонімні новинарі використовують лого відомих новинних брендів. Спектр новин таких агрегаторів дуже широкий. Від патріотичного контенту та кадрів нищення росіян з fpv до російських наративів – між новинами та патріотичними постами вони поширюють вигідну ворогу інформацію.

Бензин в Україні почнуть змішувати зі спиртом. Що буде з цінами та чи нашкодить це авто?

З 1 травня українці заправлятимуться не лише бензином, а ще й спиртом – у прямому сенсі цього слова. Відтепер усі АЗС в Україні додаватимуть до бензину спирт або так званий біоетанол. Що це означає для водіїв і як це вплине на вартість пального? Коротко пояснюємо:

1. Що таке біоетанол? Біоетанол – це обезводнений етиловий спирт, який виробляється з рослинних матеріалів. В Україні його найчастіше роблять із кукурудзи або цукрового буряку. Зазвичай його використовують як біопаливо або паливну добавку. З 1 травня всі без винятку автомобільні заправки в країні будуть зобов’язані продавати бензин з додаванням не менше 5% біоетанолу.

2. Для чого це робити? Перша і ключова причина – при згорянні біоетанол виділяє менше шкідливих речовин, ніж нафтове пальне. Друга причина – це зобов’язання України в рамках євроінтеграції. Третє – зниження енергозалежності. Додаючи спирт до бензину, Україна зменшить імпорт нафтопродуктів. І четверте – підтримка агросектору. Біоетанол виготовляється із зернових та цукрових культур, які вирощуються в країні.

3. Як це працює в інших країнах? У більшості країн біоетанол змішують з бензином давно. Уже кілька років бензин з додаванням 10% біоетанолу заливають у свої баки водії в Австрії, Бельгії, Болгарії, Чехії, Данії, Естонії, Фінляндії, Франції, Ірландії, Угорщині, Латвії, Литві, Швеції, Нідерландах, а з 2023 року – у Польщі, Румунії та Словаччині.

4. На АЗС буде маркування, щоб позначати бензин з біоетанолом? Ні, окремого маркування не буде. З 1 травня змішаний бензин має бути скрізь за замовчуванням. Нова норма закону не стосується лише бензинів з октановим числом 98 і вище, а також пального, яке купують для власних потреб Держрезерв та Міноборони.

5. Чому не можна змішувати бензин в Україні? Уже три роки нафтогазові об’єкти України є мішенями для російських шахедів та ракет. Саме тому більшість трейдерів до зупинки активних боїв будуть везти готовий бензин з додаванням біоетанолу з ЄС, а не змішувати його на власних потужностях.

6. Чи є ризики для авто? У ЄС обов’язкове додавання біоетанолу діє понад 15 років. Головна проблема біоетанолу – він абсорбує воду, після чого бензинова суміш розшаровується і втрачає свої експлуатаційні властивості. Тобто постачальник може купити якісний Е5, але якщо в нього в бензовозі, резервуарі на нафтобазі або на АЗС є мізерні залишки води, іржі або дрібного бруду – будуть проблеми.

7. Що буде з цінами? Пальне на заправках подорожчає, але несуттєво. Бензин Е5 нестандартний для євросоюзівських виробників, бо більшість з них уже давно випускають Е10. Відповідно, щоб випускати Е5 для України, виробникам доведеться облаштувати окремі виробничі потужності. За це вони просять $15-25 за тонну, що означає здорожчання літра на 50-80 копійок. Водночас, є сподівання, що через падіння цін на нафту ніхто нічого і не помітить.