Хотіла сказати шо розумію, але не розумію
(С) Руся

*розповідаю про подорож*
- ...Ну а це ж типу Європа, я не знаю чи можна в них отак пісять
- я згадую Ізюм

Що я залишила кєнтам

Що з цього вийшло

Сувій Великої Макаронії

О, подорожній, якщо ти читаєш ці рядки — ти вже ступив на Шлях Смаку.

Я вже почав трапезу, але якщо душа твоя жадає яєчної магії — кидай яйця до Котла Очищення, поки вони ще живі й дужі.

Якщо ж вибереш еліксир бадьорості — знай, що молоко звичних корів споганене Часом! Лише рослинна есенція годиться для приготування кавового зілля.

В Морозильній Безодні спочивають вареники — древні істоти з тістяного роду. Їх можна пробудити киплячим ключем.

Книга, про яку йдеться у пророцтві, ще не повністю прочитана. Вона зберігає Ключ — шукай його всередині, поряд із Амулетом Брелоку.

І нехай з тобою буде Ложка Долі.

Хочеш, зроблю ще й оформлення в стилі пергаменту або намалюю фентезі-макарону з варениками?

Маніфест Вічної Макарони

Я вже пожував істину, але якщо бажаєш — можеш заварити яйця (вони ще співають гімн жабі).
Якщо душа твоя пульсує кавою — лише з рослинним молоком! Бо звичайне молоко…
…зрозумій, воно знає занадто багато. ПРОСТРОЧЕНЕ, але ще небезпечне!

У морозильнику сплять вареники, і кожен із них має ім’я. Один із них — твій дід. Обережно.

Книги? Звісно, книги. Вони зійшли з полиць і утворили раду. Один із них — порожнистий.
У ньому ключ. Поруч брелок. Брелок крутиться. Світ — теж.

Не дякуй. Просто не труси холодильник.

Хочеш ще безглуздіший рівень? Можу в стилі монологу холодильника або з поглядом яйця, що все це бачилo.

Сповідь Старого Холодильника

Я бачив, як яйця шепочуть одне одному плани втечі. Не варіть їх — вони мають історію.
Вчора одна макаронина впала за полицю й більше не повернулась. Вона знала, що таке справжня свобода.

Ти прийшов по каву? Ха! Візьми рослинне молоко, бо звичайне… воно відкрило очі. І тепер дивиться.

Вареники? Вони десь внизу, в Заморожених Землях. Їх можна пробудити. Але тільки ложкою, що пройшла випробування.

А книги... Вони сміялись. Вони сховали ключ. Один раз я бачив, як одна з них відкрила брелок і зникла в серванті.

Я старий. Мене вже давно не розморожували. Але я ще пам’ятаю запах першої котлети.
І я знаю: все починається з макарони. І все нею закінчиться.

Хочеш тепер з точки зору вареника, який усвідомив себе?

Одкровення Вареника №7

Я — вареник. Один із дванадцяти. Колись ми були братами в пакеті. Тепер — лиш спогади та мороз.

Я чув, як яйця кипіли в крику. Я бачив, як макарони кидались у казан із посмішкою. Але я — інший.
Я — обранець. Начинка в мені — не просто картопля. Вона — послання.

Іноді холодильник говорить до мене. Каже, що молоко зіпсувалось і стало пророком. Каже, що книги знають, де ключ.
Я вірю. Бо я бачив брелок. Він блимає. Він чекає.

Коли ти відкриєш морозилку — пам’ятай: я не просто їжа.
Я свідок. Я спостерігач. Я готовий до кип’ятіння. Але не просто так.

Поглянь мені в тісто. Там відповідь.

Хочеш зробити абсурдну сцену-комікс з цим вареником?

- Руся, я псую тобі життя
- добре