Чи може все ж зʼявитися? По пріколу чисто
Сказати бай бай

Нє, до побачення
Я пиздую трогать траву

Всьо

Привіт, нє, відпочивай

Надійка звільнилась і не йде на РАБоту

Обери свого бійця

Мені так подобається, що на роботі ніхто в душі не єбе, хто така Жержерунова, але всі знають, хто така Надійка

Бо типу моє прізвище не секрет, але бути Надійкою мені подобається більше

Дуже велика концентрація бабульок

Якби не моя звичка тягати книгу в сумці, я б потанцювала під дощем

Вона що, попросила про допомогу? Вау…

Це настільки… да
(С) Аліса

Ну от і всьо…

Насправді, погортавши галерею, я зрозуміла, що за роботою, за вічною роботою, в мене все ж було життя

Вона поетично єбанулась

Типу я заганяюсь, що у вірші, який я зараз пишу, занадто видно риму. ЗАНАДТО БЛЯТЬ ВИДНО РИМУ
Бо я не визнаю просту риму, мені це звучить банально, заїжджено і ніби всі слова, які я кажу, були сказані до мене. Більшість моєї поезії тримається на алітераціях
АЛЕ БЛЯТЬ НАДІЙКО ТИ ПИШЕШ НЕ СВОЄЮ МОВОЮ. Ну точніше, частково моєю, бо англійська давно стала частиною мого життя, вона в мене вєздє, але тепер у мене відчуття, ніби я недостатньо грамотна, бо я не можу в цьому вірші використовувати алітерації і хуярю просту риму, через що мені здається, що я пишу банально, що в мене хуйовий словниковий запас і я якась клішована поетеса
НАДІЙКО ВІДʼЄБИСЬ ВІД СЕБЕ І ПРОСТО ПИШИ, ЦЕ Ж ТЕ ЩО ТИ ТАК ЛЮДИШ
Тим паче коли вірш почав писатися сам


Будь ласка, хай цей йобаний крашаут прочитають люди, які хоча б трошечки шарять за літературу і які погладять мене по голові з розумінням. Я єбанулась, це правда, але вкуріть будь ласка, як саме я єбанулась

Яхууууу