Я паяюсь через те що не маю через шо паяться
(С) Надійка

Тож, заради того оупен колу, на який я вчора нарешті подалась, я працювала будь-яку вільну хвильку. Скрізь. Постійно. І знаєте що? Я звикла писати. Не тоді, коли є натхнення, а за будь-яких обставин. І от зараз я прийшла додому, а мені не треба записувати пригоди чи заримовувати рядки і я тупо не знаю, що робити. Пішла купила випити, добре

Хоча в якійсь мірі мені це подобається, бо тепер дамбскролінг відчувається прям дико

Може когось тріґернути, обережно. Я попередила

Людина це не цифри. Людина завжди більше, ніж цифри. Людина завжди більше, ніж цифри…

Втовкмачити б це в мою розʼїдену червоною фарбою голову. Не вийде. Ну, або вийде ненадовго.

Хай піґмент розʼїдає волосся, я все ще недостатньо червона, най навіть якщо стану лисою - принаймні в моїй зовнішності увагу привертатиме голова. Голова, а не те, чого я так боюсь

Я просто хотіла зважити валізу, аби не довелось платити за перегруз багажу. І себе заодно. Ймовірно, доведеться платити за перегруз пасажира.

Раптом кому там було цікаво - 103 . Мене лякали цифрою сто з самого дитинства. (Коли ще не знали, що все ж страшніші числа існують, 300 та 200)

Тож зараз я все намагаюсь втовкмачити назад собі в голову, що я це більше, ніж цифра на вагах. Виходить погано. Треба більше працювати. Треба більше досягти, щоб мене знали як круту поетесу, сильну волонтерку, чудову людину і людям навкого було байдуже на мої параметри. Хоча в принципі, цього я якраз і досягла. Потрібен новий рівень - щоб мені самій стало байдуже на мої параметри

Відлуння голосів у моїй свідомості ніяк не сприяють прийняттю себе. Батько, тренерка, мати, просто якісь рандомні знайомі, що вважали, що мають право коментувати зовнішність чужої дитини , ну і так, школа, команда і понеслась…

Відчуття, ніби якщо я важу більше ста кг - все, на цьому моє життя закінчилось. Мої досягнення помножуються на нуль, а існування втрачає сенс

І я знаю, що це неправда, що мені просто треба згадати, хто я є, що зараз я значно більше, ніж якась клята цифра, але фарбуй волосся яскравіше. Залупи себе всю татухами, пірсингами, роби все, аби більше ніхто і ніколи не звертав увагу на твою фігуру

Понесло мене трошки #нарис

Ніхуя так повидаляла людей. Просто вирішила, що не хочу боліти людям, яких бачила один раз за життя дай боже
(Це доволі іронічно якщо врахувати один нюанс)

І от тепер почала сумніватися бо я ж типу відкрита для всіх і без компоексів і без якихось зайобів

Ааааа паяє

Ок.

Я з Надійкою
Надійка уїхала(

Моя сімʼя тривожиться через мій відʼїзд більше ніж я
Але вони конвертують тривожність у готівку і це не може не тішити

Ну шо, ваша мандрівна блискітка тронулась. І башкою також ✨

Курвомать, забула пігулки від захитування
Якщо доживу до Дніпра, то важливо там не забути купити

Харашо, чому нога має заболіти саме зараз?

Заклала значить одна собі часу, щоб погуляти Дніпром. От тільки не врахувала, що з чумайданами гулять не прикольно, тому плює в стелю у привокзальному КФС

Тута піздюкі мого баті

І хрещений

В одному потягу їдемо, я вахуї

Кожен раз на одні і ті ж граблі

✍️шорти✍️в потяг✍️обовʼязково✍️

Зі мною бабка і нєфорка. Почуваюсь у безпеці

Почистила ави, як могла
Що ще буде? Порядок у чатиках наведу?