Я щаслива. Я сьогодні відчула вайб як після бурчиків у 2023
Я нарешті вилізла з апатичної ями, сподіваюсь, що остаточно. І мене не лякає чергова ніч єбошингу, я відчуваю свій вогник в очах і сподіваюсь, що сьогодні всі потрібні рядки ляжуть так, як треба

Тася: це морський слон
Я: який пойобаний
Тася: ти себе бачила?

Щойно так заговорила… я віддам поезії все належне. Мені потрібно вкладатися у свої вірші, вони колись дуже давно врятували мені життя

Тож я добʼю цю збірку

Йобані дієслівні рими блять

Надійко, ти пишеш світлий і теплий вірш, най він буде таким до кінця, давай не надо дарку і депресії будь ласочка

*вичитую я значить те що понаписувала

- я поняла, чого ти в мене ночуєш. В пустій квартирі не так цікаво бухтєть
- ну там нема кому покрутити пальцем у віска і сказати «Надійко ти єбанулась»
- бідний привид твоєї бабушкі мабуть в ахує
- він уже рік як тихо курить в шафі
- так от ти яке, пекло

Колись я в канал писатиму щось, окрім поетичних зайобів, а поки зкажу, що от зараз я перечитую і редагую і троха вахуї. Типу я по віршах вже склала-розклала лор, передбачила майбутнє, знайшла купу зв'язків, про які й не думала, коли писала

Щось підказує мені, що якщо мене вчитимуть у школах, учні майбутнього зненавидять мене за кількість підводних каменів у кожному тексті

А ще да, в мене їде дах

Руді отбой, нема гамна, вибач
(С) Тася

Шо прям дітям показать свою йобнутість?

Вдих