Як змусити себе перетворити бєрголу-піздєц на якесь жиле приміщення?

Можливо, пізніше розпишу, чим би маленька Надійка пишалась, побачивши оцю дорослу тьотю

Але зараз я дивлюсь у дзеркало і бачу виснаженого зомбі

Не думала, що в мене є стільки чашок, скільки щойно вигрібла навколо ліжка

Надійко, зберись. Ти мусиш прочитати те що підписуєш

Перевернула вазу, яку колись подарували чуваки з зіро вейст

Думаю «блять whatever», дістаю мітлу, підмітаю

Ловлю себе на тому, що гніву, притаманному людям у ситуаціях таких міні факапів, я просто не відчуваю

Та і взагалі я працюю з дітьми, вони можуть виносити мені мозок, розносити простір, але на то все реакція та ж: «блять, whatever»

Гнів мене виснажує. Не знаю, це суперсила чи пізда психіці, але схильна вірити, що перше

Запотужнічала всю хату, бо псіханула на власне ниття

Виявилось, що як прибрати купу сміття, то може зʼявитися простір для творчості

Згадала як жили з Лесем:
- Ого, в хаті так чисто. На кого ти зла?

Значить 20 рочків назад пані Олені винесли згорток. Отак я в сраці й опинилась

Панікувать ви будете. Головне панікувать розумно
(С) Дашка

- вам мали скинути скрін вашого accomodation
- похуй
- розкажеш історію про церкву

Перша година на роботі - чіл

Інші 2 - горить ачко

Мої діти це:

- А у вас завтра день народження? Я вам подарунок куплю
- та ти шо, дитино, не треба
- треба-треба, шо ви любите?
- (що б сказати, щоб не вилетіти з роботи к хуям, але і діти шоб довольні були) я люблю те, що зроблено руцями
- так нецікаво!

- а там якісь дяді-тьоті прийшли, я не хочу, я хочу з вами

- я назву черепашку з бісера на вашу честь

- а взагалі іді нахєр
- я схожу, мені не важко

*над головою характерно гуде*

- так, є пропозиція пошукати укриття. І бажано швиденько

*розумію шо воно летить у наш бік, а укриття нема або хуй зна де
*піднімаю голову, загорожую свою жінку як у якомусь кіно

- тю блять, це розвідник. Все ок
- шо блять?….
- полетіла какаха

Спілкуюсь з мамою
Її бентежить ситуація в Запоріжжі, пропонує переїжджати
Я кажу що не хочу, відмовляюсь

Сказала що в разі чого мені є куди їхати, бо Карітас надає житло/роботу в Луцьку, але я не хочу, це прям на крайній-крайній випадок

Мама: ну давай в Луцьк переїдемо

А я і думаю що бляяя, у вас теж купа звʼязків і вам є куди поїхати, але якщо раптом вже так станеться, я б хотіла жити з вами в різних містах

Зараз дивиться тіктапки

піду втоплюся у річці глибокій
Описує мене повністю