6 - понеслась епоха «заїби Надійку» і мільйону допоміжних банок. Все чьотко, зібрала, звітанула

7 - запропонувала дівчинці, яка довго не могла закрити збір, допоміжну. Потім так зробила для мене Віка і я зрозуміла, наскільки цінно долучаться до таких міні великих зборів

8 - моя найменша банка. Моя мета була закрити її та з чистим серденьком пензлювати у відпустку. Вийшло

9 - цю банку я закрила, авжеж, пле після неї я зрозуміла, що потрібно відмовляти людям, бо сядуть же на шию. Відтоді я провела межу: збираю тільки на те, що потрібно на фронті. Працюю або з військовими напряму, або з тими хто збирає саме на військо

10 - ще один мегазбір, але чи то на мене справді менше тиснули, чи то моя менталка все ж сформувалася, чи то добилася
Назбирала з тієї суми 30 000, корча на такі гроші не купиш, але полагодити можна

11 - а прикол запустити два немалі збори паралельно? А прикол пдмініструвати їх? А прикол дожати цей збір через півроку в побачити, що екофлошки подорожчали? А прикол піднімати цільову суму, коли і основну закрили з жосткім скрипом

Дуже важкий збір морально, але ніби як на ньому я чітко дала зрозуміти неприємним мені організаторкам баночок, що я збираю як адмінка

12 - найпотужніший і найшвидший збір. Хочу, аби всі так рухались
Мене репостнув новинний тгк

Можна так завжди буде бульбласка

Ну і власне новий збір на немонт автівки, бо пише мені військовий шо без автівки нам пізда

https://send.monobank.ua/jar/6PUoAM4WNU

Боже, шо мені снилося… #сонЇбанька

Я і більшість моїх кєнтів жили чи то на якійсь базі, чи то в якійсь хаті з доволі спартанськими умовами
Той простір був чи то мій, чи то я мала до нього пряме відношення. Тому я взяла на себе організувати побут. Склала список, хто взагалі з нами живе, розписала таски

Всі кудись ділися, типу якраз ці таски виконувати. А я лишилась із якимось малим, у якого задача почистити підлогу. Типу є злив в підлозі каналізаційний, з нього вибивається вода, і малий мав то почистити. Але він видєлувався. Тому я своїм педагогічним талантом вмовила його, але й сама стала робити

Потім зʼявляється мій батя. «Шо ви хєрньой маєтесь, дивіться як треба» і хуяре вантузом по зливу. Я тікаю, зі зливу фонтан, малий псіхує, спальні місця підзалило також

Ну і я роблю так само, не знаю чим керуючись, чи то бажанням чистоти жостким, чи то псіхами, бо живемо під час апокіліпсису

Потім зʼявляються якісь чуваки. Батя починає пропонувати сходити кудись увечері. І ці чувакі такі типу «ви потурбували чергу. У вас на виконання завдання 20 хвилин»

Десь на цьому моменті я прокидаюсь. 6.12. Стоїмо. Йоп, чого мене не розбудили? Спокійно, Запоріжжя кінцева і навряд би ми приїхали раніше і я б не почула людей. Затримуємось. На пару годин
Пупупу

Я знаю. І ціную

Хочецця кушац

Мама забрала мене з вокзалу, ще й батько в схожий час повертався
9.00, я оголошую ХМ
І МАМА ЗІЕРТАЄ В КРАЙНЮ ПРАВУ І ЗУПИНЯЄ МАШИНУ

Треба набувати звичку мазюкати ручки кремом, бо зараз вони як суха кривава наждачка

Ще зі мною криво-косо, але намагаються говорити українською
Я сплю?

Другий день поспіль стаю колінами на сніг
Меніски, артрози - хвилинку потерплять
Я не схиляю голову ні перед яким божеством
Релігія - не запобіжник смерти

Я вже знаю, на що чекати, як чую гул
А машина не спішить, суне повільно
Приспусти прапори, зніми капелюх,
Час навколо справді божевільний…

Якщо я стаю на коліна, то тільки для тих, хто мене закривав щитом
Не забезпечила, не вберегла, недозбирала…
Тож схили голову перед тим, кого повертають на ньом
І працюй. Працюй, аби памʼять не пропадала


Накатала на емоціях

Дивлюсь рілси. Скинула АДИН волейбольний прікольчік Лесю - вся стрічка в спортику
Поверніть мені моїх поні

Існує два варіанти: або я буду сильною потужною загартованою
Або злягу нахуй з болячками

Відвоювати місце у 89 - звучить ніби я пройшла криваве побоїщє (не буду казати що то неправда)

Обсосиш підшапочний

Стою на Маковського, думки
«Так, атб-аврора-єва, ніби нічо не треба, ніби все вдома є… мене вдома немає…»