Опівнічна бібліотека:

Іде на поличку моїх фаворитів
Не так багато часу залишилось до прибуття поїзда, тож просто залишу свої думки для книжкового. Але думок багато. Дуже багато

Доїбалася до дівчинки в потязі - їдемо їсти

- я бачу людей, вау
- де?
- я окуляри протерла

- а БУР Запоріжжя взагалі працює на стройці?
- то медійка, це нормально
- я на тій фотці із зірваною спиною
- оуу, ти як?
- а, та нормально. Я на Еразмус у той день поїхала

Фото in question

Монобанк прікаліст
У мене немає тумбачкі чарівної, я просто в режимі виживання

Ніхуя собі

Дякую за сотку

Треба нарішать собі тумбАчку

Чесно кажучи, я розчарована цьогорічним подячним

Але я побачила людей і це ахуєнно

Та бля

Їду в трамваї у Львові
Хвилина мовчання
А я ненавиджу, коли я в цей момент у транспорті, бо в Запоріжжі всім байдуже, водій гоне, люди не розуміють чому я встала, тому я зазвичай просто розраховую час так, щоб не попасти в транспорті на ХМ

Але у Львові! Трамвай зупинився, люди всі встали, зупинився рух на вулиці і оце справді виглядало як вшанування памʼяті

Чому такого немає в Запоріжжі?

І от зара після цього поста чимось подумалось про те, що в моїй бульбашці мені комфортно, це мої люди, тута питань нема
Але як тільки я з неї виходжу, ака пересікаюсь з рос мовними чудіками, чую «а ви зі Львова?» як у тій пісні «ні, я з Запоріжжя»
- та ну, у вас така вимова… в Запоріжжі якщо людина розмовляє українською то все одно по-іншому
- не знаю. Я з Запоріжжя
- та ви і виглядаєте і говорите як львівʼянка

Нє, дякую. Мабуть. У мене справді доволі колоритне мовлення, але більше за рахунок англіцизмів

Коротше тай таке

Вже відчуваю що поїздОчка буде весела

Дякую за оббльовану постіль, саме те що я хотіла

Сонечко

#очимаНадійки

Бутилка з підсвіткою

Я не відчуваю тривожку? Вау! Можна запакувати цей стан?

Вау! Світить сонечко, цього в принципі достатньо для того, щоб я почувалась щасливою
Нижня поличка біля туалету, з якої мене можуть будь-коли зігнати на мою верхню оббльовану, романтичні вальси в навушниках, поруч книжка, яку купила на знижках аби не знудитись, поля і будиночки навколо і картопелька фрі в руках

І одразу таке тепло і гармонія, оця любов до всього світу…

Конєшно хотіла допичати і байдуже шо завтра буде, але дарма дарма, завтра буде пиздець, не хочу