Надійкооо, тобі дали світло, вимикай прокрастинацію і доробляй таскиии

Мені здається, мій внутрішній тренер у співпраці з обленерго точно доведе мене до сказу

А я шо, колись відмовлялася?

Уффф, бережись Прочитун, мені не спиться і я накатала есе по книжці, прочитавши тільки 120 сторінок

Мене поперло на відосікі

Нарешті сіські на мєстє
(С) мама

Добрий друг
#очимаНадійки

Коли мінімальне щось іде по піздє, настає час цієї імби

(В моїй голові виглядало смішніше)

Втютькалась у паркомісце біля епіцентру. Постояла, подумала «нахуй я тут? Я ж у сільпо хотіла» - іду до сільпо і бачу курва порожню парковку

Вайби

Я кінню цю бро

Та в мене все заїбісь

Я люблю водити
Люблю відчувати кермо і контроль під своїми пальцями

Але трошки раніше я б іще сказала, що я люблю водити, бо ти думаєш про знаки, інших водіїв, пішоходів, які можуть вискочити нізвідки - про ситуацію тут і зараз. І музику. І ніякої тобі тривожки

Зараз, коли я вже впевненіше воджу, знаю дорогу ідеально, де що і як - тривожка наздоганяє. І не можна просто увімкнути музичку і дать по газам. Тривожка наздоганяє і намагається перехопити кермо

Машина їде в темну нічну порожнечу, тіло видає нервовий тік, а вона, тривожність, тільки й чекає, як би схопити за пальці