Ділимося з вами нашою новою роботою – роликом про український схід. Адже заселення та освоєння Донеччини та Луганщини тісно пов’язане з історією українського козацтва.

У боротьбі з кочовими народами Великого Степу та у виснажливих війнах і сутичках з татарами, турками і московитами козацтво освоювало ті великі території, які сучасники до того називали Диким Полем.

Саме козаки стали першим постійним місцевим населенням, а їх зимівники стали основою майбутніх міст та сіл Донбасу.

Козацькі хутори Крутогорівка та Олександрівка – майбутній Донецьк, Кам'яний Брід, Красний Яр та хутір Вергунка – Луганськ, а зимівник Лисичий Байрак дав назву сучасному Лисичанську.

Наша коротка стрічка ще раз нагадує про козацьку історію краю і про те, що зараз у запеклій боротьбі з російськими зайдами ми боронимо і відвойовуємо Своє.
#10роківборотьби

🕯14 червня – десяті роковини збиття літака ІЛ-76 з українськими десантниками на борту під час оборони Луганського аеропорту.

Луганський аеропорт перестав обслуговувати авіацію 5 червня 2014 року. Летовище перебувало під контролем бійців 80-ї окремої аеромобільної (нині десантно-штурмової) бригади. Завдяки генератору та єдиному в аеропорті авіанавіднику вдалось запустити одну зі злітних смуг, яка обслуговувала літаки транспортної авіації, що робили по шість рейсів вдень.

Згодом командування АТО вирішує наростити свої сили коштом зведеної роти 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади та відрізати Луганськ від російського кордону.

13 червня з Дніпра вилетіли три літаки ІЛ-76 з десантниками на борту. Перший літак успішно здійснив посадку на Луганського летовищі. А от уже другий був підбитий, втратив крило та впав у п’яти кілометрах від Луганська. На борту літака перебувало 40 десантників та 9 членів екіпажу. Усі вони загинули. Загибель одразу 49 військових стала на той час найбільшою одночасною втратою Збройних Сил України за весь період її незалежності.

Третій літак отримавши інформацію про збиття ІЛ-76 повернувся у Дніпро. Літак, який перебував в Луганському аеропорту за тиждень, під прикриттям негоди, повернувся назад.

У 2017 році СБУ повідомила, що літак був збитий з ПЗРК «Ігла» російськими найманцями з групи Вагнера росіянами Олександром Гуральовим та Андрієм Лєбєдєвим.

Малюнок Нікіта Тітов

​​#ЦейДеньВісторіїУкраїни
24 червня відзначаємо 130 років з дня народження Володимира Січинського, видатного українського архітектора, графіка та мистецтвознавця.

Володимир Січинський народився у Кам’янці-Подільському. Його батьком був відомий краєзнавець та священник отець Юхим Січинський.

Навчався у Кам’янець-Подільському технічному училищі та на курсах при місцевій художньо-промисловій школі.

У 1917 році закінчив архітектурний факультет в Інституті цивільних інженерів у Петрограді та повернувся до Києва. Однак згодом перебирається до Кам’янця-Подільського через загрозу більшовицького захоплення. Проживав у Кам’янці до 1919 року. На Поділлі вів активну освітянську діяльність: викладав в Українській гімназії, обіймав посаду секретаря місцевої «Просвіти», а також видавав щотижневик «Життя Поділля».

У 1919 році призначається дипкур’єром при Українській республіканській капелі Олександра Кошиця. Разом з капелою виїхав за кордон і більше не повернувся в Україну, яку окупували більшовики. Після турне капели Європою, Січинський переїжджає до Львова, щоб викладати мистецтвознавство у Академічній гімназії, однак згодом змушений покинути Польщу.

З 1923 року проживає у Празі. Займав різні викладацькі та наукові посади в Українській господарсько-технічній академії в Подєбрадах та Українському вільному університеті у Празі. Після окупації Чехословаччини, у 1943 році заарештований гестапо за критику нацизму. Роком раніше Січинський видав працю «Чужинці про Україну: вибір з описів подорожів по Україні та ін. писань чужинців про Україну за десять століть». Перебував в тюрмах Праги та Берліну. Звільнений у 1945 році.

У 1948 році мігрував у США, де викладав в Українському технічному інституті в Нью-Йорку. Взяв участь в оформлені понад 70 книг.
Як архітектор Січинський намагався поєднати стилістику княжої доби та козацького бароко. Його найбільш відомі будівлі – мурована церква в Михайлівцях та дерев’яна в Комарниках (Словаччина), а також православні церкви у Виппені (США), Монреалі (Канада) та Порто-Уніон (Бразилія). Також Січинський створив низку оригінальних надгробків для українських діаспорян.

Помер у 1962 році у місті Патерсон у Нью-Джерсі.