До Дня пам'яті жертв політичних репресій, який традиційно вшановуємо у третю неділю травня (19 травня) презентуємо відеопроєкт, який у трьох відео детально та доступною мовою розповість про обставини та наслідки Великого терору 1937-1938 років.

Перший ролик присвячений Биківні - місцю масових поховань жертв Великого терору. Про те, як село під Києвом перетворилось на "полігон смерті" сталінського режиму розповість заступниця генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька.

Проект підготовлено за співпраці: Українського інституту національної пам’яті, Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності


Над проєктом працювали: Тетяна Шептицька, Віталій Сударкін, Зоя Заблоцька, Тетяна Бойко, Ольга Савенок.

Відемонтаж: Віталій Сударкін

У відео використано матеріали Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Державного архіву м. Києва, Центрального державного аудіовізуального та електронний архіву, Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, відкритих джерел, приватних фотоархівів.

​​🙏18 травня – День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу.

У 1944 році згідно із таємною постановою Державного комітету оборони № 5859-сс «Про кримських татар», підписаною Сталіним, розпочалася спецоперація військ НКВД з метою звільнення Кримського півострова від корінного населення.

Формальною підставою стали обвинувачення кримських татар у масовому дезертирстві та колабораціонізмі, що геть не відповідало дійсності – понад 17 тисяч кримських татар служили в Червоної армії з перших днів війни. Третину учасників партизанського руху, що розгорнувся на півострові, також складали кримські татари.

Спецоперація, у якій було залучено 32 тисячі співробітників НКВД, розпочалася о 3-тій годині ночі. Депортованим (а це були переважно жінки, діти, старі, оскільки усе доросле чоловіче населення воювало) давалося на збори від кількох хвилин до пів години, після чого їх звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, а звідти переповненими, наглухо закритими ешелонами відправляли на «спецпоселення» на схід – в Узбекистан, Казахстан, Таджикистан. Частина депортованих потрапила на примусові роботи до Московського вугільного тресту, до таборів фронтового резерву та до ГУЛАГу. Дорога тривала до трьох тижнів. Багато депортованих від голоду та хвороб померли в дорозі.

Загалом протягом трьох днів з Криму було вивезено понад 190 тисяч кримських татар. Окремою трагічною сторінкою цієї спецоперації стала доля жителів кількох кримськотатарських сіл на Арабатській стрілці – про них просто забули, а коли спохопилися, то просто вивезли на баржі в море і потопили. Також у 1944-му з Криму було депортовано понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турків і ромів.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.
Лише 1989 року кримським татарам дозволили повернутися на батьківщину.

Після незаконної анексії Криму у 2014 році російська влада продовжує дискредитацію та утиски кримських татар, що лишилися на півострові. У 2015 році Верховна Рада визнала примусове виселення корінного народу Криму актом геноциду.

🔸Детальніше про депортацію кримськотатарського народу 1944 року читайте в наших інформаційних матеріалах.

🔸Детальніше про День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу історик Андрій Іванець в інтерв'ю для Радіо Культура.

🔸Дітям про депортацію розказує Джамала в проєкті «Книга-мандрівка».

🔸Перший кримськотатарський художній фільм про сталінські депортації "Хайтарма".

До Дня пам'яті жертв політичних репресій, який традиційно вшановуємо у третю неділю травня (19 травня) презентуємо відеопроєкт, який у трьох відео детально та доступною мовою розповість про обставини та наслідки Великого терору 1937-1938 років.

Другий ролик присвячений тому, як радянська влада приховувала правду про масові репресії. Про те, що говорили родичам жертв Великого терору спецслужбісти та коли стало відомо про масові захоронення у Биківні розповість заступниця генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька.

Проект підготовлено за співпраці: Українського інституту національної пам’яті, Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності

Над проєктом працювали: Тетяна Шептицька, Віталій Сударкін, Зоя Заблоцька, Тетяна Бойко, Ольга Савенок.

Відемонтаж: Віталій Сударкін

У відео використано матеріали Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Державного архіву м. Києва, Центрального державного аудіовізуального та електронний архіву, Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, відкритих джерел, приватних фотоархівів.

До Дня пам'яті жертв політичних репресій, який традиційно вшановуємо у третю неділю травня (19 травня) презентуємо відеопроєкт, який у трьох відео детально та доступною мовою розповість про обставини та наслідки Великого терору 1937-1938 років.

Третій ролик присвячений жертвам Великого терору. Про те, кого і за якими звинуваченням знищувала радянська влада та імена яких видатних діячів поповнили сумнозвісний Биківнянський мартиролог розповість заступниця генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька.

Проект підготовлено за співпраці: Українського інституту національної пам’яті, Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності

Над проєктом працювали: Тетяна Шептицька, Віталій Сударкін, Зоя Заблоцька, Тетяна Бойко, Ольга Савенок.

Відемонтаж: Віталій Сударкін

У відео використано матеріали Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Державного архіву м. Києва, Центрального державного аудіовізуального та електронний архіву, Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, відкритих джерел, приватних фотоархівів.

Два роки тому 20 травня завершився вихід українських захисників із Азовсталі. Два роки півтори тисячі родин чекають на повернення своїх коханих і близьких людей із російського полону.

Завод «Азовсталь» був останнім рубежем українських військових у Маріуполі, які 86 днів тримали оборону в місті, відтягуючи на себе сили ворога.

Бункери «Азовсталі» стали прихистком і для цивільних. Евакуація з заводу розпочалася 16 травня 2022-го. Цивільних доправили на підконтрольну Україні територію. А військові, які отримали наказ від командування скласти зброю задля збереження життя, потрапили в російський полон.

29 липня 2022 року щонайменше 50 полонених оборонців Маріуполя загинули під час теракту, який росіяни скоїли в Оленівці.

За даними Асоціації родин захисників «Азовсталі», понад 1500 українських військових, які обороняли Маріуполь, залишаються в російському полоні. Родини часто навіть не мають змоги дізнатися, в якому стані їхні рідні. Для них важливо, щоб у суспільстві памʼятали про тих, хто вже два роки переживає пекло полону. Памʼятали, що їхні родини продовжують переживати біль розлуки і перебувати у невідомості.

Нагадаємо, що Маріуполь захищали військові 12 бригади Нацгвардії «Азов», 56 мотопіхота й 36 бригади морської піхоти, підрозділи берегової охорони Державної прикордонної служби, поліція, тероборона і добровольці.

Хронологію війни у Маріуполі реконструювали «Тексти».

❤️ Сьогодні 145 років від дня народження Симона Петлюри. Довгий час його ім’я було оповите міфами та фальсифікаціями. Російська і радянська пропаганда не шкодувала грошей і зусиль, щоб дискредитувати його, звинуватити у єврейських погромах, зраді ЗУНР, навісити тавро недалекого «бухгалтера», який взявся керувати країною і її військом. Навіть цілі художні фільми знімали для його дискредитації, а ярлик «петлюрівець» в радянські часи був ознакою неблагонадійності, як до того «мазепинець» і після того – «бандерівець».

Але історія все розставляє на свої місця і розвінчує міфи. Так, Петлюра був різним, він іноді припускався помилок, але їх не робить лише той, хто нічого не робить. Тим цікавіша його постать на тлі тієї епохи. Але він вірив у можливість відродження української держави, він казав: «В українську державність ми віруємо, українську державність ми ісповідуємо, - в її неминучості ми переконані», і все своє життя поклав на те, щоб ці слова стали реальністю.

А як добре ви знаєте біографію голови Директорії, Головного Отамана військ і флоту УНР? Перевіримо у нашому новому тесті?