​​1️⃣2️⃣ жовтня, до Дня захисників та захисниць Україні, у Центральній бібліотеці імені Тараса Шевченка для дітей відбулась презентація першого мальопису Українського інституту національної пам'яті - "Оборона Замостя. Легенда про лопату".

⚔️Мальопис розповідає про українського сапера Гната Вечірнього на прізвисько Лопата та молодого польського стрільця Рафала Круца, які стали побратимами під час оборонних боїв у Замості в 1920 році, коли українські та польські союзні війська розгромили більшовицьку Першу кінну армію Семена Будьонного.

💬 "Взагалі популяризація історії через мальописи - це не нова річ, а вже цілком сформована світова практика. Інша справа, що Україна довгий час перебувала під радянським розумінням культури та підходу до популяризації будь-чого, де комікс вважав низьким жанром для журналу "Перець" і "Барвінок", тоді, як у світі - це повноцінний вид з одного боку мистецтва, а з іншого - медіа. Поляки розповідають про свого героя-підпільника Вітольда Пілецького, чехи про антикомуністичних повстанців братів Машинів та події весни 1968 року. Колись комікси про Капітана Америку змотивували йти на фронти Другої світової війни куди більше американців, ніж всі рекрутингові контори. Тому для нас очевидним є те, що українські герої та українська історія повинні знаходити своє відображення в коміксах", - резюмував співавтор мальопису Ігор Кромф.

📒📕📗Також творці мальопису анонсували створення серії коміксів "Слава Героям", які продовжать пригоди українського сапера Гната Вечірнього та розкриють героїчні сторінки Української революції XX століття, зокрема похід на Крим полковника Болбочана та спецоперацію зі знищення бандитського кубла в Одесі Державною вартою гетьмана Павла Скоропадського. Окрім того, в перспективних планах створення нуарного графічного роману присвяченого подіям повстання в сталінському концтаборі "Степлаг", відомому також, як Кенгірське повстання.

🎁Усі присутні на презентації змогли отримати мальопис з автографами авторів, а також спеціально виготовлену для презентаційних заходів сувенірну продукцію: ручки, блокноти, календарі, стікери та фірмові паперові пакети.

​​Запрошуємо на презентацію інтернет-порталу про факти російської агресії 19 жовтня

Віртуальний музей російської агресії – це перший в Україні інтернет-портал про ключові події та злочини, скоєні під час окупації Російською Федерацією Криму та частини Донецької та Луганської областей.

Презентація відбудеться 19 жовтня, об 11:30, в Мистецькому Арсеналі (Київ, вул. Лаврська, 10-12).

Акредитація ЗМІ обов’язкова.
Акредитація учасників від громадськості обов'язкова до 09:00 15 жовтня.
У зв’язку з обмеженням місць та карантинними вимогами присутність можлива лише після підтвердження від організаторів.

Презентація також транслюватиметься наживо на ютуб-каналі інституту.

Віртуальний музей російської агресії містить найрізноманітніші дані українською та англійською мовами:
✅свідчення очевидців,
✅архівні джерела,
✅усноісторичні джерела,
✅інформацію ЗМІ,
✅рішення та резолюції міжнародних організацій,
✅фото та відеоматеріали.

Уся інформація є достовірною, об’єктивною та базується на даних, підтверджених офіційними українськими та міжнародними організаціями.

Інтернет-портал на сьогодні містить інформацію про ключові події з початку окупації Криму в лютому 2014 року, а також інформацію про конкретних осіб й основні сфери, на які вплинула окупація частини території країни за ці роки. Надалі ресурс буде наповнюватися інформацією про розв’язання Російською Федерацією війни на Сході України.

​​1️⃣4️⃣ жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць, згадуючи всіх, хто в різні часи обороняв та боронить нині наші свободу, суверенітет і територіальну цілісність незалежно від роду діяльності та статі.

🔥 День захисників і захисниць України нероздільно пов'язаний із розвитком українського війська та військових традицій. Сучасні воїни примножують їх, шанують військове побратимство і взаємовиручку, схиляють голови перед полеглими і віншують героїзм живих.

⚔️ Історія цього свята має давню традицію. Покрову Пресвятої Богородиці відзначали козаки, за що свято отримало другу назву – Козацька Покрова. Українське військо 1917–1921 років зберігало козацькі військові традиції в назвах військових частин, структурі, прапорах, одностроях тощо. 14 жовтня 1942 року є символічним днем створення Української повстанської армії.

👫 Вперше це свято відзначається саме під такою назвою - День захисників та захисниць України, що нагадує нам, що оборона Батьківщини - це справа, яка не розділяє людей на статевою чи гендерною ознакою. Кілька десятків тисяч жінок взяло участь у захисті України в складі Збройних сил, а також інших військових та добровольчих формуваннях. Багато з них загинули, захищаючи рідну землю.

💬 "В історіях багатьох країн є війна за Незалежність. Зараз Україна веде свою війну за Незалежність - російсько-українську війну. У цій війні, як і в багатьох попередніх, чоловіки та жінки стали пліч-о-пліч, щоб захистити власну свободу та Батьківщину. Цього року ми вперше акцентуємо, що захист свободи та Батьківщини не пов'язаний з диференціацією статей, а стосується лише таких загальнолюдських якостей, як гідність, хоробрість, партіотизм", - пояснив голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.

❗️Згадаймо сьогодні чин усіх поколінь борців за волю України. Віддаймо шану всім загиблим. Виявімо повагу живим захисникам і захисницям!

🔎Дізнатись більше про жінок, які загинули, захищаючи Україну можна у проєкті "Жінки, які загинули за Україну", який створили Жіночий Ветеранський Рух за підтримки УІНП.

🔎Дізнатись більше про День захисників та захисниць України можна в інформаційних матеріалах, які підготували співробітники Інституту.

​​Всесвітньо відома Паризька художня школа дала мистецтву безліч гучних імен – Пабло Пікассо, Марк Шагал, Амадео Модільяні, Анрі Матісс. Але серед цієї когорти був й уродженець українського Закарпаття – Еміль Ланер. Історію видатного популяризатора абстракціонізму з українських Карпат розповідаємо в рубриці #ЄвропаЦеМи.

Еміль Ланер народився в закарпатському селі Великий Березний у родині німецьких переселенців. У сім років він втратив обох батьків, й опіку над малим Емілем взяв на себе місцевий єпископ.

Спершу Еміль Ланер вчився на інженера та працював на гарматному заводі. Однак бажання бути художником взяло гору, і Ланер вступив у Школу красних мистецтв у Будапешті.

Після розпаду Австро-Угорської імперії Угорщину сколихнули дві хвилі терору – спершу «червоного» під орудою Бела Куна, а потім «чорного» за диктатури Міклоша Горті. Щоб не стати жертвою репресій, Ланер перебрався до Парижа. Живучи в богемних Монмартрі та Латинському кварталі, він вчився у відомого майстра Антуана Бурделя та працював художником в кінематографі й театрі.

З початком Другої світової війни митець переїхав на південь Франції, де вивчав настінні розписи з палеолітичних печер. Саме тоді він вперше поєднав пластику примітивізму з абстракціонізмом.

Пізніше Ланер відвідав Африку. В Алжирі художник розробив вітражі та розписи для каплиці міста Ель-Аффрун. Також митець близько товаришував із президентом Сенегалу Леопольдом Седаром Сенгором, який, окрім політики, займався поезією, живописом та арткритикою. Саме завдяки організованій Сенгором виставці робіт Еміля Ланера у 1961 році, до художника прийшло визнання. За ним закріпилася слава видатного представника одночасно східноєвропейського модернізму, який поєднував у своїй творчості конструктивізм, синтетичне мистецтво, об'єктивне мистецтво, та митця Паризької школи, який синтезував різні жанри, як то фовізм, постімпресіонізм, кубізм та примітивізм.

P.S. Рубрику про історичні та культурні зв'язки України з іншими європейськими країнами Український інститут національної пам'яті веде спільно з Офісом Віцепрем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

​​1️⃣9️⃣ жовтня Український інститут національної пам’яті разом із партнерами презентував інтернет-портал «Віртуальний музей російської агресії».

❗️ Це один із перших у світі цифрових інструментів із забезпечення доступу до правди про ключові події та злочини, скоєні під час окупації Російською Федерацією територій України – Криму та частини Донецької та Луганської областей.

🔎Сьогодні створена та функціонує частина порталу, присвячена злочинам, що були вчинені під час російської агресії та окупації Криму. У майбутньому буде створена частина, що слугуватиме джерелом інформації про російські злочини на тимчасово непідконтрольних Україні територіях Донецької та Луганської областей.

⚖️ Віртуальний музей російської агресії – це перш за все проєкт про пам’ять, але також він безпосередньо стосується права, зокрема, перехідного правосуддя, адже інформація, зібрана на ресурсі проходить верифікацію державними установами та використовується правоохоронними органами.

🌐 Віртуальний музей російської агресії створено спільними зусиллями Українського інституту національної пам'яті, Міжнародного фонду "Відродження", Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

⚡️ Під час презентації виконавча директорка Центру дослідження безпекового середовища «Прометей» Аліна Майорова урочисто передала інтернет-портал «Віртуальний музей російської агресії» на баланс Українського інституту національної пам'яті.

Запрошуємо взяти участь у громадському обговоренні Концепції розвитку (меморіалізації) Бабиного Яру 🤝

Концепцію розробила група істориків, музейників, архітекторів, юристів при Інституті історії України Національної академії наук.

Основна ідея концепції полягає в тому, щоб упорядкувати та об’єднати вже наявні у Бабиному Ярі об’єкти і пам’ятні місця у цілісний меморіальний парк. І створити два музеї – Український музей Голокосту та Меморіальний музей Бабиного Яру.

Дізнатися більше про Концепцію та завантажити документ ⤵️
https://bit.ly/3GfaDbo

Свої пропозиції надсилайте на електронну адресу go@uinp.gov.ua до 10 листопада 2021 року включно.

❕У понеділок, 25 жовтня, о 13:30, розповімо детальніше про громадське обговорення на пресконференції. Взяти участь і поставити запитання співавторам Концепції можна:

▫️прийшовши в Український кризовий медіа-центр (Київ, вул. Хрещатик, 2, «Український дім»),

▫️у чаті онлайн-трансляції на ютуб-каналі центру.

З огляду на епідемічну ситуацію закликаємо долучатися до пресконференції онлайн, а в разі безпосередньої участі – дотримуватися протиепідемічних правил та обмежень.

​​2️⃣8️⃣ жовтня відзначається 77-ма річниця вигнання нацистів з України. Ця дата встановлена указом Президента України від 20 жовтня 2009 року. Навколо подій вигнання нацистів з України існує багато міфів. Пропонуємо розвінчати три найпоширеніші серед них.

https://telegra.ph/Tri-m%D1%96fi-pro-vignannya-nacist%D1%96v-z-Ukraini-10-28

А чи знали ви як виглядав доброволець Студентського куреня Січових Стрільців? А чим відрізнялись уніформа сестри-жалібниці Товариства Українського Червоного Хреста та санітарки Польового шпиталю Галицької Армії?

Про ці та інші тонкощі уніформи та спорядження українських вояків першої половини ХХ століття можна дізнатись у відеоролику створеному в межах виставки Національного музею історії України у Другій світовій війні - "За Волю України. Історія одностроїв українського війська доби Визвольних змагань 1917–1921 рр."

Ролик створений КП "Центр історії Вінниці" за підтримки Українського інституту національної пам'яті.

https://www.youtube.com/watch?v=jDNOBbBzKHE

​​⁉️ А чи знаєте ви, що в часи "холодної війни" українські дисиденти тісно співпрацювали зі своїми "колегами" з країн соціалістичного табору, зокрема щодо поширення "самвидаву" у світі.

💬 Стаття співробітниці УІНП Любов Крупник для "Український Тиждень" "Контрабанда правди" розповідає майже детективні історії про те, як українські та чехословацькі дисиденти обмінювались "самвидавом" та поширювали його у країнах Заходу.

📸 Фото: меморандум чехословацької спецслужби про співпрацю з українською перекладачкою Людмилою Зілинською

​​🔥 Суспільне Харків спільно з Українським інститутом національної пам’яті запустили новий подкаст про Українську революцію 1917-1921 на Харківщині -"П'ятеро з ломбарду".

💬«Чи багато ми знаємо про історію рідного краю? У шкільному курсі, у кращому випадку, є загальні згадки на тлі загальнодержавних подій. Ми спробує заповнити ці лакуни, – говорить начальниця Північно-східного відділу Марія Тахтаулова, — Харківський вимір Української революції — складний, динамічний період, але тим і цікавий, особливо з вуст відомого дослідника, співробітника Інституту Едуарда Зуба».

💬«Національне відродження 1917-го, спричинене падінням російської монархії, було швидким та бурхливим. Але про те, як воно буяло на Харківщині, зараз мало хто знає. Більше говорять про українізацію 20-х років, надзвичайно динамічну і досить суперечливу. Хоча вона була лише наслідком тих процесів, що відбувалися тут у 1917-1920 роках, вимушеною поступкою комуністів національним домаганням українців. Про те, хто і як рухав на наших теренах Українську революцію, чому вона зазнала поразки і чи була та поразка остаточною, розкаже допитливим наш спільний проєкт», — говорить історик, співробітник Українського інституту національної пам’яті, головний спікер подкасту Едуард Зуб.

💬«Це історія впродовж багатьох років була затиснута в рамки радянської ідеології, пропаганди та репресій, — говорить авторка подкасту «П’ятеро з ломбарду» Тетяна Кривоніс. – Ми хочемо зробити регіональну історію видимою та доступною».

📻 Слухати подкаст «П’ятеро з ломбарду» можна від 3 листопада щосереди тут: https://bit.ly/3w63Zjn

Якщо вас цікавить:

✅ що відбувається з Бабиним Яром, дотичними проєктами та об'єктами, які там з'являються,
✅ чи збудують окремий архів з усіма документами радянських спецслужб і що для цього потрібно,
✅ яка ситуація з будівництвом музею Голодомору та музею Революції гідності,
✅ для кого та як працює Національна комісія з реабілітації,
✅ і загалом, куди рухаємося у роботі з пам'яттю про минуле – ділимося інтерв'ю голови Українського інституту національної пам'яті Антона Дробовича.
https://bit.ly/31m94bO

​​Можливо, вас здивує факт, що у XVIII – на початку XX століть Київ, Львів, Одесу розбудовували ті ж майстри, що й Берлін, Відень, Дрезден та багато інших європейських міст. У той час чимало архітекторів з Європи реалізовували будівельні проєкти у просторі українських міст. Які саме – розповідаємо в рубриці #ЄвропаЦеМи.

🔸 Львів

Театр опери й балету – архітектурну перлину Львова у стилі неоренесансу та необароко створив польський архітектор Зиґмунт Ґорґолевський. Споруди за його проєктами є в багатьох містах Польщі та Німеччини. Ґорґолевський навчався архітектури й інженерної справи у Королівській будівельній академії в Берліні. Першим його будівельним об’єктом у цьому місті став Ганноверський залізничний вокзал. Згодом Зиґмунт Ґорґолевський був придворним архітектором німецького імператора, реконструював королівські палаци та замки.

Саме проєкт Ґорґолевського переміг в анонімному конкурсі проєктів нового міського театру Львова. Будівництво розпочалося в 1897-му й тривало понад 3 роки. Зиґмунт Ґорґолевський здійснював нагляд за всіма роботами – від бетонування на складній ділянці, яка була річищем Полтви, до внутрішнього оздоблення, яке теж виконали за проєктом архітектора.

Сучасний Будинок вчених, а спершу – Національне казино, а також готель «Жорж» у Львові спорудили австрійські архітектори Фердинанд Фельнер та Герман Гельмер. Їхнє архітектурне бюро «Фельнер & Гельмер» діяло у Відні у 1873–1919 роках. За проєктами бюро було споруджено понад 200 будівель по всій Європі, зокрема близько пів сотні театрів.

В Україні ці майстри також були архітекторами театру у Чернівцях та Одеської опери. Історія будівництва останньої.

🔸 Одеса

Значна частина представницьких та житлових будинків на Дерибасівській – головній вулиці Одеси й загалом у центральній частині міста були збудовані у XIX столітті під керівництвом двох архітекторів – поляка Фелікса Гонсьоровського й італійця Франческо Боффо. Зокрема, за проєктами Боффо споруджені Воронцовський палац та відомі Потьомкінські сходи. Саме італійський архітектор у 1835 році збудував першу одеську багатоповерхівку на вулиці Пушкінській, 6. До сьогодні в Одесі збереглися понад 30 будинків, спроєктованих Боффо.

🔸 Київ

Велика кам’яна дзвіниця Києво-Печерської лаври, одна з найвідоміших архітектурних пам’яток міста, збудована в 1731–1745 роках за проєктом німецького архітектора Готфріда Йогана Шеделя.

Готфрід Шедель походив з німецького містечка, яке зараз є частиною Гамбурга. Архітектурі навчався у німецьких, нідерландських, італійських зодчих. У XVIII столітті під керівництвом Шеделя були реконструйовані такі відомі пам’ятки барокової архітектури Києва, як староакадемічний корпус Києво-Могилянської академії; брама Заборовського, будинок митрополита і дзвіниця Софійського монастиря, які сьогодні є частиною Національного заповідника «Софія Київська».

P.S. Рубрику про історичні та культурні зв'язки України з іншими європейськими країнами Український інститут національної пам'яті веде спільно з Офіс Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

«Перший несанкціонований мітинг пам’яті в Бабиному Яру у вересні 1966 року відбувся на зламі епох: на переході від хрущовської відлиги до так званого періоду застою. Як відомо, у 1965 році в Україні вже прокотилася перша хвиля політичних репресій постсталінського періоду. Проте за інерцією ще давалися взнаки паростки того ліберальнішого часу, який посприяв певному розкріпаченню людей із дуже різних середовищ. Тому люди, які за покликом сумління зійшлися на мітинги в Бабиному Яру, часто були абсолютно лояльними до радянської системи й навіть не припускали, що вони роблять щось, що можна розцінити як спротив цій системі.

У епіцентрі тих подій опинилися діяч загальнорадянського дисидентського руху Віктор Нєкрасов, сіоніст Амік Діамант і представник українського дисидентства Іван Дзюба. Це були різні за світоглядом люди, і знаковою точкою їх перетину став Бабин Яр. Перший мітинг у Бабиному Яру організував 29-річний працівник Київської обсерваторії Амік Діамант разом з трьома друзями... Людей на свій несанкціонований мітинг вони запрошували просто на вулицях та в громадському транспорті. Врешті 24 вересня 1966 року в Бабиному Яру зібралося близько 50 осіб, які представляли дуже різні середовища».

Другий мітинг у тому ж році у Бабиному Яру відбувся 29 вересня 1966 року. Саме на ньому Іван Дзюба сказав відомі слова про те, що Бабин Яр — це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі, і тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей.

💬 «…ми повинні судити про певне суспільство не за його зовнішніми технічними досягненнями, а за тим, яке місце займає і що значить у ньому людина, як цінують у ньому людську гідність і людську совість», – говорив тоді Дзюба.

Детальніше про те, як кияни зберігали пам'ять про розстріли у Бабиному Ярі в радянський час, коли влада намагалася замовчати трагедію, у статті «Непокора забуттю» історикині Українського інституту національної пам'яті Люби Крупник.

Також є ще два дні, щоб висловити пропозиції, яким має бути простір пам'яті у #БабинЯр.

9️⃣ листопада 1976 року, в Москві, на квартирі дисидента Олександра Гінзбурга колишній фронтовик та письменник Микола Руденко оголосив про створення Української Гельсінської Групи (УГГ) перед іноземними журналістами.

До 45-річчя створення Української Гельсінської групи УІНП підготував історично-пізнавальний ролик.

Засновниками УГГ стали десять українських дисидентів: Петро Григоренко, Микола Руденко, Оксана Мешко, Олесь Бердник, Левко Лук’яненко, Ніна Строката, Мирослав Маринович, Микола Матусевич, Олекса Тихий, Іван Кандиба.

Практично усі члени УГГ були заарештовані. Часто за сфабрикованими кримінальними обвинуваченнями, і засуджені на максимальні терміни. Загальний термін ув’язнення членів УГГ – 550 років, із них 170 – за участь в організації. Але їхній вклад був відчутний, зокрема діяльність членів УГГ стала одним із чинників розвалу СРСР.

Ролик створено студією «Диваки Продакшн» у межах циклу «Події епохи». У відеоролику використана історична хроніка із фондів Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного та кадри Майдану, зняті студією Babylon-13.

https://www.youtube.com/watch?v=oLSW3KlHYgY

​​🔥УІНП долучається до кампанії вшанування Дня Гідності та Свободи Національного меморіального комплексу Алея Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності.

💬«Цього року ми не лише пригадуємо події Революції гідності, а й 100-річчя від завершення подій Української революції 1917 – 1921 років. Це важливо, коли ми говоримо про революції – адже це є не лише акти боротьби за права людини і людську гідності. І це не є частина нашої короткої 30-річної історії, а сторічної боротьби. І це одна тяглість процесу боротьби за цінні речі, які і роблять нас цивілізованою демократичною нацією. І ми будемо акцентувати на цьому увагу. Через 100 років ми цінуємо тих, завдяки кому ми вільні», - підкреслив голова УІНП Антон Дробович.

❗️Цьогоріч заходи продовжують традиції попередніх років – зберігається гасло «Вільні творити майбутнє», продовжується флешмоб #БутиГідним. Безкоштовно синьо-жовту стрічку усі охочі зможуть отримати на всіх подіях Музею Майдану та в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану.

​​До 8️⃣8️⃣-х роковин Голодомору в Україні, жертв якого вшановують кожної четвертої суботи листопада (цьогоріч — це 27 листопада) Український інститут національної пам'яті розпочинає інформаційну кампанію.

❗️Метою кампанії є вшанування жертв Голодомору в Україні та збереження пам'яті про геноцид українців комуністичним режимом в 1932–1933 році.

👶Цього року у фокусі інформаційної кампанії – діти, як найвразливіша категорія жертв сталінського геноциду. А також, те, як розмовляти з сучасними дітьми та підлітками про Голодомор, щоб не травмувати, але водночас передати пам’ять про трагедію наступним поколінням.

🕯Також Інститут закликає долучитися до акції “Запали Свічку пам'яті”. 27 листопада, після 16:00 засвітити свічку і залишити її на підвіконні в пам'ять про мільйони замучених голодом українців.

📈Інститут розробив тематичну соціальну рекламу для поширення в усіх регіонах. Також закликає усіх охочих завантажувати та поширювати матеріали.

​​💬 «Я часто спостерігала, як мати, прийшовши до міста, шукала людну вулицю. Розстеляла на тротуарі хустку, садовила на ній дитину…відходила недалеко і спостерігала, чи не забере хтось її дитину. Через деякий час вона поверталася, забирала дитину, йшла до іншої вулиці і робила те саме. Я ніколи не бачила, щоб хтось підбирав дітей. Попервах це були поодинокі випадки, аж потім перетворилися на сталий потік голодних селян…

Померлих і тих, хто помирав, накладали на спеціальні вантажівки, які їздили вулицями і вивозили їх за місто до сараїв. Ще живих там просто залишали помирати… Селяни думали, що вантажівки виділені для опіки над ними, і матері саджали на них дітей, сподіваючись, що їх годуватимуть… Я пам’ятаю…голодних дітей віком близько п’яти років, які поскоцюблювалися в нішах неподалік входу в театр і поволі помирали…» – ці та інші жахливі факти надала Тетяна Кардиналовська комісії Конгресу США у 1986 році. Жінка жила у Харкові в 1932 році й стала свідком тих подій.

Найбільш вразливою категорією жертв Голодомору 1932 – 1933 років стали діти. Згідно із дослідженнями українських демографів, внаслідок цілеспрямованої політики сталінського режиму в цей час померло понад 1, 5 млн. дітей у віці до 10 років.

Селяни намагалися дістатися міст, де голод відчувався не настільки сильно як у селах. Бо робітники та службовці отримували харчі по продовольчих картках. Тому часто матері, в надії врятувати своїх дітей, відвозили їх до міста і залишали на вокзалах, у під’їздах житлових будинків, біля лікарень, дитсадків, сиротинців. Часто ці сиротинці ставали справжніми таборами смерті для дітей.

Для боротьби з великою кількістю малолітніх безпритульних на вокзалах та на околицях міст, влада почала організовувати приймальники-розподільники. Зокрема в Києві на станції Київ-Пасажирський функціонував спеціальний вагон-приймальник. Сюди доставляли безпритульних, проводили дезсанобробку і відправляли їх до дитячих будинків, інтернатів та комун. З 1 червня по 1 серпня 1932 року через цей вагон пройшло 358 безпритульних, в основному дітей з села. На Харківському залізничному вокзалі лише за 25 травня 1933 року міліція затримала 2 тисячі дітей. Усі вони через недоїдання мали проблеми зі здоров’ям, хворіли на тиф, дистрофію.

💬 «Поблизу будинка, в якому я мешкала, стояла споруда...яку перетворили у «збірний пункт» для безпритульних, яких виловлювали на вулицях і яких після санітарного огляду розсилали по сирітських будинках. Я часто бачила, як до тої споруди під’їжджали вантажівки і як міліціонери вивантажували з них брудних, обідраних дітей. Взимку я бачила як ранком виносили на двір тіла напівголих дітей. Навантажували їх на машини і покривали брезентом. Ідучи аж до вулиці Артема, я чула як гучномовці, які висіли на кожному розі, горланили про жахливі умови, в яких жили люди в капіталістичних країнах і як чудово живуть у нашій Соціалістичній Батьківщині», – зі свідчень (№ 47) жительки Києва Варвари Діберт, які вона дала комісії Конгресу США.

Нагадаємо, що до 88-х роковин Голодомору в Україні, жертв якого вшановують кожної четвертої суботи листопада (цьогоріч — це 27 листопада) Український інститут національної пам'яті розпочинає інформаційну кампанію у фокусі якої діти, як найвразливіша категорія жертв сталінського геноциду.

Також Інститут закликає долучитися до акції “Запали Свічку пам'яті”. 27 листопада, після 16:00 засвітити свічку і залишити її на підвіконні в пам'ять про мільйони замучених голодом українців.

​​2️⃣1️⃣ листопада в Україні згадують Революцію гідності, адже цього дня почались події на Майдані 2013 року, а з різницею у дев’ять років на тому ж місці починалась Помаранчева революція.

"Вільні творити майбутнє!" гасло останніх років кампанії до Дня Гідності та Свободи. Національний музей Революції Гідності • Maidan Museum підготував соціальний відеоролик до цього дня. Пам’ятаємо, що ми українці, які вільні творити майбутнє!
#Вільні_творити_майбутнє #День_Гідності_та_Свободи

До 8️⃣8️⃣-х роковин Голодомору в Україні, жертв якого вшановують кожної четвертої суботи листопада (цьогоріч — це 27 листопада) Український інститут національної пам'яті розпочинає інформаційну кампанію у фокусі якої - діти, як найвразливіша категорія жертв сталінського геноциду.

💬Розповідаємо вам історію про Голодомор відомого письменника-фантаста, правозахисника та одного із засновників Української Гельсінської групи Олеся Бердника, якому в листопаді 1932-го ледве виповнилося шість років.

На той час його родина повернулася в родове село Кийлів, що на Київщині, яке опинилося в епіцентрі Голоду. Тут на його очах тихо згас дід, Трохим Дадович – він просто відмовився їсти, «щоб дітям більше було». Так само голодна смерть чекала іншого діда письменника, Василя Олександровича, який лишився на Херсонщині. Малого Олеся та його сестру від голоду врятував батько, коваль та вправний механізатор Павло Трохимович, який знайшов роботу на третьому селі – голова якого виявився чуйною людиною і допомагав людям як міг: віддав навіть зерно, призначене для посівної, ризикуючи опинитися в таборах. Він повірив новому ковалеві та дав продуктів авансом, щоб той міг прогодувати родину.
Дитячі спогади про Голодомор Олесь Бердник оприлюднив на початку 90-х в автобіографічному романі «Пітьма вогнища не розпалює…», і це стало однією з перших літературних згадок про Голодомор у художній літературі незалежної України.

🕯Також Інститут закликає долучитися до акції “Запали Свічку пам'яті”. 27 листопада, після 16:00 засвітити свічку і залишити її на підвіконні в пам'ять про мільйони замучених голодом українців.

https://telegra.ph/Spogadi-pro-Golodomor-Olesya-Berdnika-11-22

​​2️⃣1️⃣ листопада у селі Базар Народицької селищної територіальної громади Коростенського району Житомирської області відбулось вшанування вояків Армії УНР, які брали участь у Другому Зимовому поході та були полонені й розстріляні більшовиками поблизу села.

💬 "Ми відзначаємо день Гідності та Свободи та згадуємо сьогодні не тільки Революцію на граніті, Помаранчеву революцію та Революцію Гідності, але й Українську революцію 1917-1921 року. Ця пам‘ять робить нас сильними, допомагає відчути, що вільний дух непереможний, що він об‘єднує людей доброї волі навіть через багато поколінь", - зазначив голова УІНП Антон Дробович.

⚔️ Вшанували 361 вояка Армії УНР військовим церемоніалом Збройних Сил Україні. У заходах взяли участь військовослужбовці Окремого президентського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького, Сил спеціальних операцій Збройних сил України, а також курсанти Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова та представники Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ.

Цього року виповнюється сто років від початку масового голоду на Поволжі, Північному Кавказі та на Півдні України. В Україні це був перший масовий голод, що став наслідком поразки Української революції 1917-1921 років.

Масштаби голоду на півдні України більшовики всіляко приховували, ведучи мову лише про «продовольчі труднощі». Нині Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України оцінює втрати українців від надсмертності в 1921-23 роках на рівні 935,8 тисяч осіб. 40% із них становили діти до 14 років.

Масовий голод пригасив і селянський повстанський рух, що ширився Україною. Більшовики це врахували. Уже за десять років вони застосують практику «впокорення голодом», організувавши в Україні штучний Голодомор-геноцид, щоб закріпити свою політику на окупованих землях.

Ролик створено Українським інститутом національної пам’яті спільно зі студією «Диваки-продакшн». У ролику використані історичні фото та відеоматеріали із фондів Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного.

https://www.youtube.com/watch?v=CP44Ue6rGG8