​​Як вибухи на Хрещатику 24 вересня 1941 року використали нацистська і радянська пропаганди?

24 вересня 1941 року в окупованому нацистами Києві на Хрещатику вибухнули будівлі. Це спровокувало пожежу, яка знищила історичний центр міста, що розбудовувався впродовж XVIII – початку XX століть.

До мінування об’єктів у Києві в 1941 році були причетні інженерна частина 37-ї армії СРСР і 4-та дивізія НКВД. У будівлях та інших важливих спорудах заклали радіокеровану вибухівку.
Вибухи в центрі столиці спричинили масштабні пожежі (радянські диверсанти для цього спеціально закладали на горищах запаси коктейлів Молотова). Водогін також був зруйнований радянськими військами. Тому, щоб принаймні локалізувати пожежу, нацисти підривали сусідні приміщення. Так більшовицький та нацистський режими приклали руку до знищення історичного центру Києва. А постраждали від радянської диверсії більшою мірою цивільні кияни.

Нацистська пропаганда звинуватила у вибухах київських євреїв та використала ситуацію як привід для «остаточного розв’язання єврейського питання» в місті. Саме вибухи на Хрещатику стали формальною причиною для нацистів, щоб розпочати розстріли у Бабиному Ярі – чи не найвідоміший та наймасштабніший акт «Голокосту від куль».

Радянська пропаганда до видворення нацистів із Києва замовчувала вибухи у центрі міста. Лише після повернення більшовицької влади в Київ 8 листопада 1943 року в газеті «Правда» виходить стаття Якова Макарченка, в якій у вибухах в центрі Києва звинувачують нацистів:

💬«Захватив Киев, немцы начали методически умерщвлять его. Сначала был разрушен Крещатик — один из самих красивейших и благоустроенных проспектов столицы Украины... Чтобы оправдать свои черные дела, немецкие власти пошли на хитрую и подлую провокацию: все, что ни поднималось силой взрыва на воздух, приписывалось партизанам. Немцы взорвали мосты, дома, водопровод, культурные учреждения».

Таку позицію радянська пропаганда підтримувала до 1963 року. Лише тоді республіканський КГБ УРСР видав довідку про те, що вибухи здійснила диверсійна група, яку очолював Іван Кудря. Однак сучасні історики схиляються до думки, що виникла така довідка лише для того, щоб пояснити вручення Іванові Кудрі посмертної Зірки Героя СРСР. Адже окрім «групи Кудрі», яку координував НКВД УРСР, існувала також диверсійна «група Валерія Карташова», якою керували напряму з Москви. Про діяльність одна одної ці групи не знали, але серед зруйнованих приміщень був так званий «хмарочос Гінзбурга» на вулиці Інститутській, де розташовувались одна з конспіративних квартир Кудрі та велике сховище зі зброєю, грошима й іншим обладнанням. Достеменно невідомо, яка з цих двох груп насправді була причетна до знищення Хрещатика, адже всі дані про цю «спецоперацію» засекречені в архіві російського Міністерства оборони.

📸Київ.Фотолітопис

​​29 вересня вшановуємо пам’ять жертв масових розстрілів цивільних та військовополонених, які здійснювали нацисти у Бабиному Ярі під час окупації Києва в 1941–1943 роках.

29-30 вересня 1941 року жертвами нацистської злочинної політики, спрямованої на знищення цілих національних чи суспільних груп, стали єврейські жителі Києва. За два дні тут розстріляли майже 34 тисячі київських євреїв. Це було одне з найбільших масових убивств цивільних, вчинене нацистами під час Другої світової війни. Згодом Бабин Яр став символом «Голокосту від куль».

Упродовж двох років німецької окупації маховик смерті, розгорнутий нацистами у Бабиному Ярі, забрав життя близько 100 тисяч людей – євреїв, ромів, полонених червоноармійців, пацієнтів психіатричної лікарні, цивільних заручників, українських націоналістів і радянських партизанів, в’язнів Сирецького концтабору.

У 80-ті роковини трагедії, 2021 року, Український інститут національної пам’яті, Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» та Світовий Конґрес Українців започаткували проведення спільного міжрелігійного заходу (молитви) на вшанування пам’яті загиблих з участю глав церков та духовних лідерів іудейських релігійних громад.

У 2022 році ми продовжуємо традицію проведення спільного міжрелігійного заходу.
Вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру з участю представників урядових структур, найвищого духовенства Православної Церкви України та Української Греко-Католицької Церкви, духовних лідерів іудейських релігійних громад (конкретні представники уточнюються) відбудеться:

29 вересня 2022 року, на території Заповідника «Бабин Яр», поруч із пам’ятником «Менора».
Початок спільного міжрелігійного заходу (молитви) о 18:00.

Запрошуємо долучатися незалежно від віросповідання.

Журналістів просимо акредитуватися за номером телефону: 096 248 31 71.

Під час заходу буде організована роздача лампадок та камінців, які можна покласти до пам’ятників на території заповідника на вшанування жертв розстрілів.

Організатори: Український інститут національної пам’яті, Світовий Конґрес Українців за сприяння Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр».

Детальні інформаційні матеріали про трагедію Бабиного Яру, включно з історичною довідкою, можна прочитати за посиланням.

За уточненнями звертайтеся за телефоном: 096 248 31 71 – відділ комунікації та зв’язків зі ЗМІ Українського інституту національної пам’яті.

​​#russiaruinsculture
Звільнені від окупації міста жахають не лише масовими розправами російських військових над місцевими жителями, а й масштабами руйнувань та нищення культурних пам’яток.

📍Ізюм, Харківщина

На в’їзді до міста російські військові ракетним ударом знищили одну з половецьких кам’яних баб. Ці унікальні статуї датуються IX–XIII століттям! Вони збереглися до наших днів з часів Русі, коли частину території сучасної України населяли кочові племена.

Кам’яні баби – це намогильні статуї половців (кипчаків, куманів). Вони є пам'ятками сакрального мистецтва IX–XIII століть. Скульптури зображують чоловіків-воїнів і жінок, символізують предків. Попри примітивність фігур, вони все ж дають певне уявлення про вигляд кочівників, їхній одяг, прикраси та озброєння. Такі фігури встановлювали на спеціально споруджених святилищах на вершинах високих курганів або пагорбів.

На горі Кременець поблизу Ізюма стояло дев’ять таких скульптур. Після захоплення міста російськими військами окупаційна адміністрація встановила на одній із баб радянський «прапор перемоги». А під час відступу росіяни обстріляли гору та знищили одну з дев’яти скульптур.

За словами міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка, вцілілі пам’ятки евакуюють далі від лінії фронту.

«Разом із місцевими адміністраціями будемо, скоріше за все, евакуйовувати до Харкова половецьких баб і допомагати музею відновити дах, щоб зберегти експозицію», – зазначив міністр за підсумками поїздки у звільнений Ізюм.

#stopRussia #russiadestroys

​​😔 29 вересня вшановуємо пам’ять жертв масових розстрілів, які здійснювали нацисти у Бабиному Ярі під час окупації Києва в 1941–1943 роках.

Бабин Яр став символом «Голокосту від куль» у світі: 29–30 вересня 1941 року нацисти розстріляли тут майже 34 тисячі київських євреїв. Їх прирекла на смерть націонал-соціалістична ідеологія, яка спиралася на «расову теорію». Вона ділила людей на «вищі» та «нижчі» раси. А євреї та роми взагалі опинилися поза цим поділом, нацисти не вважали їх вповні людьми, вбачали в них ворогів і загрозу. Бабин Яр залишається нагадуванням, до чого призводять расизм, ненависть і міжнаціональна ворожнеча, переслідування людей на основі національності, віри тощо.

Формальним приводом для злочину нацистів стали вибухи на Хрещатику внаслідок радянських диверсій 24 вересня 1941 року.

Нацистська пропаганда звинуватила євреїв. Уже 28 вересня по всьому місту розклеїли оголошення, в яких євреям наказували вранці наступного дня прийти з документами, грошима, цінними речами й теплим одягом на перехрестя вулиць Мельникова (сьогодні Юрія Іллєнка) та Дегтярівської. Приречені люди думали, що їх переселятимуть, а опинилися на місці страти. Розстрілювали на майже пів кілометровому відтинку яру, який починався біля пам’ятника, встановленого 1976 року, а закінчувався за теперішньою станцією метро «Дорогожичі». До 18-ї години 29 вересня нацисти вбили майже 22 тисячі чоловіків, жінок і дітей. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на вулиці Лагерній. Наступного дня їх чекала така ж доля. Потім сапери підірвали схили, щоб земля засипала тіла, і змусили військовополонених вирівняти дно яру.

Маховик смерті, розгорнутий нацистами в цьому урочищі на тодішній околиці Києва, діяв наступні два роки. Останній розстріл відбувся 4 листопада 1943-го, за два дні до приходу в місто Червоної армії. Жертвами Бабиного Яру, як місця масових злочинів, стали радянські військовополонені, роми, паціенти психіатричних лікарень та українські націоналісти і радянські підпільники. Загалом у Бабиному Ярі було вбито приблизно 100 тисяч людей.

Після жахів Голокосту, засудивши нацизм, світова спільнота проголосила: «Ніколи знову!». Проте геноциди продовжують ставатися. Їх супроводжує знелюднення переслідуваних, відчуття безкарності з боку переслідувачів і спотворення ними історії та фактів сьогодення. Ми бачимо це в Україні, будучи свідками злочинів рашизму. Російські окупанти чимало запозичили в нацистів: риторику про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання»; вбивство військовополонених; знищення тіл, щоб замести сліди, як це було на Київщині… У березні цього року внаслідок російських обстрілів ми знову побачили у Бабиному Ярі страшну картину – обгорілі тіла загиблих. Обстріляні були і єврейські цвинтарі, синагоги та місця пам’яті.

Усе це ще більше спонукає плекати живу пам’ять. І домагатися засудження сучасних організаторів і виконавців злочинів проти людства.

🕯Щоб вшанувати жертв Бабиного Яру, запрошуємо долучатися до пам’ятного заходу 29 вересня, о 18:00. Посилання на подію та додаткову інформацію⬇️