Денис Антіпов був добре відомий у патріотичному середовищі. Він брав активну участь у Революції гідності, підтримував ветеранів ОУН-УПА, заснував паблік історичних мемів «Вагон-ресторан «Свідки П'ятого Універсалу».
За освітою перекладач з корейської мови, Денис викладав у Київському національному університеті імені Шевченка та писав наукову дисертацію про технічний переклад.
Уперше на захист України від російської агресії Денис Антіпов став у 2014 році: на фронт пішов добровольцем. Служив аеророзвідником у десантних військах.
Повернувшись з війни, заснував ветеранський бізнес — майстерню сувенірної продукції UA GIFTS.
Проте йому довелося знову взяти в руки зброю у 2022-му, коли Росія повномасштабно вторглася в Україну. Денис воював у складі 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. 9 березня отримав поранення. Після відновлення знову повернувся на фронт. Загинув 11 травня біля села Довгеньке, що під Ізюмом на Харківщині.
#FightForUkraine
За освітою перекладач з корейської мови, Денис викладав у Київському національному університеті імені Шевченка та писав наукову дисертацію про технічний переклад.
Уперше на захист України від російської агресії Денис Антіпов став у 2014 році: на фронт пішов добровольцем. Служив аеророзвідником у десантних військах.
Повернувшись з війни, заснував ветеранський бізнес — майстерню сувенірної продукції UA GIFTS.
Проте йому довелося знову взяти в руки зброю у 2022-му, коли Росія повномасштабно вторглася в Україну. Денис воював у складі 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. 9 березня отримав поранення. Після відновлення знову повернувся на фронт. Загинув 11 травня біля села Довгеньке, що під Ізюмом на Харківщині.
#FightForUkraine
😢16
Трохи позитивних новин із Європи
⚡️⚡️⚡️ Очільники Естонії, Литви, Латвії, Польщі та Румунії звернулися до ЄС із закликом ширшого засудження злочинів комунізму та вшанування його жертв.
У спільному зверненні до очільників інституцій Європейського Союзу
▫️ прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас,
▫️ президент Литви Ґітанас Науседа,
▫️ прем’єр-міністр Латвії Кріш’яніс Каріньш,
▫️ прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький,
▫️ президент Румунії Клаус Йоганніс
наголосили, що війна Росії проти України спонукає ЄС звернути більшу увагу на засудження злочинів усіх тоталітарних режимів XX століття та вшанування пам’яті їхніх жертв.
💬«Вся Європа має зрозуміти, що відбувається, коли злочини тоталітарних режимів залишаються безкарними. Зараз Росія щодня повторює злочини радянського режиму в Україні. У той час як кінець Другої світової війни означав мир для країн Західної Європи, для Естонії та інших країн нашого регіону він приніс нові масові вбивства, депортації та репресії з боку комуністичних режимів. Щоби зупинити воєнну машину Кремля та притягнути воєнних злочинців до відповідальності, нам потрібно зрозуміти коріння російського імперіалізму», — зазначила прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас.
💬«Те, до чого сучасний кремлівський режим апелює у своїй ідеології та як діє, у багатьох випадках віддзеркалює попередників Російської Федерації – СРСР та Російську імперію. Росія ніколи не засуджувала радянські злочини, а її нинішнє керівництво відкрито толерує і навіть з ентузіазмом підтримує радянську спадщину. Необхідно посилити зусилля на рівні ЄС із застосуванням правових, політичних інструментів та підвищення обізнаності для боротьби зі спробами Росії переписати історію та використовувати наративи тоталітарних режимів у контексті війни проти України. Без точної, чесної та всебічної оцінки минулого ми не зможемо ефективно запобігати злочинам на нашому континенті у майбутньому та розслідувати нинішні злочини в Україні» – йдеться у зверненні.
Наразі комуністичний тоталітарний режим Радянського Союзу не засуджений європейською, спільнотою на рівні з нацизмом. Кроком у цьому напрямку стала резолюція Європейського Парламенту від 2 квітня 2009 року «Європейське сумління й тоталітаризм», яка встановила Європейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму 23 серпня і заснувала Платформу європейської пам’яті та сумління. Членами Платформи за 13 років з моменту її заснування стали також різноманітні українські інституції та організації, які працюють у сфері пам’яті, зокрема Український інститут національної пам’яті. Проте рівноцінного засудження комунізму та нацизму й належного осмислення всіма європейськими суспільствами природи радянського тоталітарного режиму немає досі.
⚡️⚡️⚡️ Очільники Естонії, Литви, Латвії, Польщі та Румунії звернулися до ЄС із закликом ширшого засудження злочинів комунізму та вшанування його жертв.
У спільному зверненні до очільників інституцій Європейського Союзу
▫️ прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас,
▫️ президент Литви Ґітанас Науседа,
▫️ прем’єр-міністр Латвії Кріш’яніс Каріньш,
▫️ прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький,
▫️ президент Румунії Клаус Йоганніс
наголосили, що війна Росії проти України спонукає ЄС звернути більшу увагу на засудження злочинів усіх тоталітарних режимів XX століття та вшанування пам’яті їхніх жертв.
💬«Вся Європа має зрозуміти, що відбувається, коли злочини тоталітарних режимів залишаються безкарними. Зараз Росія щодня повторює злочини радянського режиму в Україні. У той час як кінець Другої світової війни означав мир для країн Західної Європи, для Естонії та інших країн нашого регіону він приніс нові масові вбивства, депортації та репресії з боку комуністичних режимів. Щоби зупинити воєнну машину Кремля та притягнути воєнних злочинців до відповідальності, нам потрібно зрозуміти коріння російського імперіалізму», — зазначила прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас.
💬«Те, до чого сучасний кремлівський режим апелює у своїй ідеології та як діє, у багатьох випадках віддзеркалює попередників Російської Федерації – СРСР та Російську імперію. Росія ніколи не засуджувала радянські злочини, а її нинішнє керівництво відкрито толерує і навіть з ентузіазмом підтримує радянську спадщину. Необхідно посилити зусилля на рівні ЄС із застосуванням правових, політичних інструментів та підвищення обізнаності для боротьби зі спробами Росії переписати історію та використовувати наративи тоталітарних режимів у контексті війни проти України. Без точної, чесної та всебічної оцінки минулого ми не зможемо ефективно запобігати злочинам на нашому континенті у майбутньому та розслідувати нинішні злочини в Україні» – йдеться у зверненні.
Наразі комуністичний тоталітарний режим Радянського Союзу не засуджений європейською, спільнотою на рівні з нацизмом. Кроком у цьому напрямку стала резолюція Європейського Парламенту від 2 квітня 2009 року «Європейське сумління й тоталітаризм», яка встановила Європейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму 23 серпня і заснувала Платформу європейської пам’яті та сумління. Членами Платформи за 13 років з моменту її заснування стали також різноманітні українські інституції та організації, які працюють у сфері пам’яті, зокрема Український інститут національної пам’яті. Проте рівноцінного засудження комунізму та нацизму й належного осмислення всіма європейськими суспільствами природи радянського тоталітарного режиму немає досі.
👍21❤2
Українські захисники продовжують тримати фронт та звільняти метр за метром нашу землю. Найтяжчі бої зараз тривають на Бахмутському та Авдіївському напрямках, де ворог зібрав найбільше сил. Але наші Сили оборони вистоять і переможуть. З нашою підтримкою та вірою!
Зведення Генерального штабу ЗСУ станом на 5 серпня.
Зведення Генерального штабу ЗСУ станом на 5 серпня.
👍13❤8
5 серпня – один із кількох днів у році, коли ми вшановуємо пам’ять жертв сталінського Великого терору 1937–1938 років. Саме 5 серпня 1937 вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи», яка дала поштовх наймасовішим політичним репресіям сталінського режиму.
5 серпня пам’ятні заходи, зокрема, відбувалися в урочищі Сандармох. У цьому лісовому урочищі поблизу карельського містечка Медвеж'єгорськ сталінський режим здійснив одну з масових страт політичних в’язнів. За трохи більш як тиждень у жовтні-листопаді 1937 року на спеціальному полігоні розстріляли понад тисячу людей, переважно в’язнів Соловецького концтабору. Для України це місце по-особливому символічне, тому що тут були вбиті ті, кого зараз називають українським «Розстріляним відродженням» – талановиті митці, письменники, режисери, науковці, діячі культури…
Навіть будучи за «Залізною завісою» й упокоривши значну частину суспільства лещатами тоталітаризму, радянська влада довгий час приховувала розстріл в’язнів так званого першого соловецького етапу. Розповсюджувались версії, що вони чи то були потоплені, чи то потонули самі в Білому морі.
Ставлення до пам’яті про жертв Великого терору в Російській Федерації стало маркером повторного сповзання цієї країни у тоталітаризм.
У 1997 році активісти карельського та петербурзького осередків правозахисної організації «Меморіал» Юрій Дмітрієв, Ірина Фліге та Веніамін Іофе провели експедицію в карельських лісах, в ході якої виявили 236 братських могил. Експедиція довела, що в’язні Соловків були вбиті пострілами в потилицю. А кропітка робота зі встановлення імен жертв на основі архівних даних, до якої долучилися й українські історики, встановила долі багатьох видатних українських діячів, як от Валер’ян Підмогильний, Микола Яловий, Валер’ян Поліщук, Микола Лозинський, Лесь Курбас, Микола Зеров, Антон Крушельницький та багато-багато інших. Але також – долі та імена людей, які не мали стосунку до культурної чи публічної діяльності й жили своїм звичним життям – як от товарознавець з Луганська Генріх Кремзер, колгоспник з Запоріжчини Йосип Балаш, київський залізничний інженер Олександр Біленький чи одеська продавчиня Валентина Розенфельд – аж поки радянський тоталітарний режим злочинно та, на жаль, на довгі роки безкарно не позбавив їх життя.
Дослідження істориків встановило й катів жертв Сандармоху — капітан держбезпеки Михайло Матвєєв та його помічник, молодший лейтенант держбезпеки Георгій Алафер. Більшість убивств вони здійснили власноруч з револьверів. За це начальство нагородило їх цінними подарунками та путівками в санаторій. Обидва кати спокійно вийшли на пенсію після Другої світової війни та померли у 1970-х. Мали державні нагороди та високі військові звання.
Перші вшанування жертв у Сандармосі відбулись восени 1997 року. Тоді українські дисиденти Євген Сверстюк, Іван Драч, Лариса й Тетяна Крушельницькі спільно з правозахисниками «Меморіалу» відвідали могили та встановили дерев’яний хрест. Уже за рік відбулось масштабне вшанування з першими православними та католицькими панахидами і встановленням кам’яного козацького хреста.
Однак, з приходом путінського режиму «матвєєви» й «алафери» – знову в пошані, а за пам’ять про злочини сталінського тоталітаризму переслідують. Юрій Дмітрієв, який відкрив правду про злочини у Сандармосі, став однією з жертв путінського режиму. Звинувативши 64-річного краєзнавця та правозахисника в гидких та не підтверджених злочинах, російська влада ув’язнила Дмітрієва на 13 років у колонії суворого режиму. Чекісти одного покоління покривають злочини чекістів попереднього покоління за мовчазного потурання частини російських публічних інтелектуалів. Тому що правдива історія та пам’ять небезпечні не тільки для тоталітаризму, а й для імперських амбіцій.
5 серпня пам’ятні заходи, зокрема, відбувалися в урочищі Сандармох. У цьому лісовому урочищі поблизу карельського містечка Медвеж'єгорськ сталінський режим здійснив одну з масових страт політичних в’язнів. За трохи більш як тиждень у жовтні-листопаді 1937 року на спеціальному полігоні розстріляли понад тисячу людей, переважно в’язнів Соловецького концтабору. Для України це місце по-особливому символічне, тому що тут були вбиті ті, кого зараз називають українським «Розстріляним відродженням» – талановиті митці, письменники, режисери, науковці, діячі культури…
Навіть будучи за «Залізною завісою» й упокоривши значну частину суспільства лещатами тоталітаризму, радянська влада довгий час приховувала розстріл в’язнів так званого першого соловецького етапу. Розповсюджувались версії, що вони чи то були потоплені, чи то потонули самі в Білому морі.
Ставлення до пам’яті про жертв Великого терору в Російській Федерації стало маркером повторного сповзання цієї країни у тоталітаризм.
У 1997 році активісти карельського та петербурзького осередків правозахисної організації «Меморіал» Юрій Дмітрієв, Ірина Фліге та Веніамін Іофе провели експедицію в карельських лісах, в ході якої виявили 236 братських могил. Експедиція довела, що в’язні Соловків були вбиті пострілами в потилицю. А кропітка робота зі встановлення імен жертв на основі архівних даних, до якої долучилися й українські історики, встановила долі багатьох видатних українських діячів, як от Валер’ян Підмогильний, Микола Яловий, Валер’ян Поліщук, Микола Лозинський, Лесь Курбас, Микола Зеров, Антон Крушельницький та багато-багато інших. Але також – долі та імена людей, які не мали стосунку до культурної чи публічної діяльності й жили своїм звичним життям – як от товарознавець з Луганська Генріх Кремзер, колгоспник з Запоріжчини Йосип Балаш, київський залізничний інженер Олександр Біленький чи одеська продавчиня Валентина Розенфельд – аж поки радянський тоталітарний режим злочинно та, на жаль, на довгі роки безкарно не позбавив їх життя.
Дослідження істориків встановило й катів жертв Сандармоху — капітан держбезпеки Михайло Матвєєв та його помічник, молодший лейтенант держбезпеки Георгій Алафер. Більшість убивств вони здійснили власноруч з револьверів. За це начальство нагородило їх цінними подарунками та путівками в санаторій. Обидва кати спокійно вийшли на пенсію після Другої світової війни та померли у 1970-х. Мали державні нагороди та високі військові звання.
Перші вшанування жертв у Сандармосі відбулись восени 1997 року. Тоді українські дисиденти Євген Сверстюк, Іван Драч, Лариса й Тетяна Крушельницькі спільно з правозахисниками «Меморіалу» відвідали могили та встановили дерев’яний хрест. Уже за рік відбулось масштабне вшанування з першими православними та католицькими панахидами і встановленням кам’яного козацького хреста.
Однак, з приходом путінського режиму «матвєєви» й «алафери» – знову в пошані, а за пам’ять про злочини сталінського тоталітаризму переслідують. Юрій Дмітрієв, який відкрив правду про злочини у Сандармосі, став однією з жертв путінського режиму. Звинувативши 64-річного краєзнавця та правозахисника в гидких та не підтверджених злочинах, російська влада ув’язнила Дмітрієва на 13 років у колонії суворого режиму. Чекісти одного покоління покривають злочини чекістів попереднього покоління за мовчазного потурання частини російських публічних інтелектуалів. Тому що правдива історія та пам’ять небезпечні не тільки для тоталітаризму, а й для імперських амбіцій.
😢15👍5🔥1
Олександр Махов був одним з найпотужніших українських репортерів. Родом з Луганська, він висвітлював події окупації міста у 2014 році. Після чого приєднався до лав ЗСУ та воював на Донеччині у 2015-му.
Після повернення з війни працював на українських телеканалах. Саме Олександр зробив репортажі зі станції українських полярників в Антарктиді, миротворчої місії України в Конго і Нових Санжарів, коли там перебували на обсервації українці, евакуйовані з Уханю. Також він постійно їздив в зону ООС та вів авторський подкаст «Воєнкор».
З початком повномасштабного російського вторгнення Олександр повернувся до Збройних сил. Воював на Харківщині. Загинув 4 травня неподалік Ізюма внаслідок артилерійського обстрілу. Залишився син.
#FightForUkraine
Після повернення з війни працював на українських телеканалах. Саме Олександр зробив репортажі зі станції українських полярників в Антарктиді, миротворчої місії України в Конго і Нових Санжарів, коли там перебували на обсервації українці, евакуйовані з Уханю. Також він постійно їздив в зону ООС та вів авторський подкаст «Воєнкор».
З початком повномасштабного російського вторгнення Олександр повернувся до Збройних сил. Воював на Харківщині. Загинув 4 травня неподалік Ізюма внаслідок артилерійського обстрілу. Залишився син.
#FightForUkraine
❤16😢7
#FightForUkraine
Він був людиною діла, ніколи не відмовляв друзям у підтримці.
Роман Ратушний народився в родині журналістів, але став юристом, аби захищати не свої права – а права громадян своєї країни. Він був надто включений у всі процеси справедливості – і Революцію гідності, й у справи розслідування Героїв Небесної Сотні, його ув’язнювали на акціях, відправляли під домашній арешт, він ходив на суди…
А ще Роман був найвідомішим із київських громадських активістів, які опікувались урбаністикою. У 2018-му він заснував ініціативу, яка згодом переросла в громадську організацію «Захистимо Протасів Яр».
Роман не залишився осторонь 24 лютого 2022. Боронив Київ, звільняв Тростянець на Сумщині. Як розвідник 93-ої окремої механізованої бригади воював на Харківщині. Він загинув за місяць до свого 25-річчя поблизу Ізюма, виконуючи бойове завдання, захищаючи свою країну, яку любив понад усе.
Він був людиною діла, ніколи не відмовляв друзям у підтримці.
Роман Ратушний народився в родині журналістів, але став юристом, аби захищати не свої права – а права громадян своєї країни. Він був надто включений у всі процеси справедливості – і Революцію гідності, й у справи розслідування Героїв Небесної Сотні, його ув’язнювали на акціях, відправляли під домашній арешт, він ходив на суди…
А ще Роман був найвідомішим із київських громадських активістів, які опікувались урбаністикою. У 2018-му він заснував ініціативу, яка згодом переросла в громадську організацію «Захистимо Протасів Яр».
Роман не залишився осторонь 24 лютого 2022. Боронив Київ, звільняв Тростянець на Сумщині. Як розвідник 93-ої окремої механізованої бригади воював на Харківщині. Він загинув за місяць до свого 25-річчя поблизу Ізюма, виконуючи бойове завдання, захищаючи свою країну, яку любив понад усе.
❤24😢10
У першу неділю серпня відзначаємо День Повітряних сил ЗСУ.
Довгий час побутувала хибна думка про те, що Україна має дуже слабку авіацію і не здатна захистити свій повітряний простір. Проте з повномасштабним російським вторгненням саме українські льотчики одними з перших стали на захист країни.
Упродовж понад 5 місяців виснажливої війни Повітряні сили захищають нас у небі – рятують від ворожих ракет і літаків, вступають у повітряні двобої, надають вогневу підтримку нашим наземним військам, ведуть розвідку.
Не дарма першою легендою українського спротиву повномасштабній агресії став Привид Києва, який один за одним збивав літаки окупантів. Як засвідчили згодом військові льотчики та офіційна заява командування Повітряних сил, Привид Києва — це збірний образ українських пілотів, які обороняли столицю у перші тижні повномасштабної війни.
За посиланням – кілька історій відважних українських асів, які боронили країну ціною власного життя.
Довгий час побутувала хибна думка про те, що Україна має дуже слабку авіацію і не здатна захистити свій повітряний простір. Проте з повномасштабним російським вторгненням саме українські льотчики одними з перших стали на захист країни.
Упродовж понад 5 місяців виснажливої війни Повітряні сили захищають нас у небі – рятують від ворожих ракет і літаків, вступають у повітряні двобої, надають вогневу підтримку нашим наземним військам, ведуть розвідку.
Не дарма першою легендою українського спротиву повномасштабній агресії став Привид Києва, який один за одним збивав літаки окупантів. Як засвідчили згодом військові льотчики та офіційна заява командування Повітряних сил, Привид Києва — це збірний образ українських пілотів, які обороняли столицю у перші тижні повномасштабної війни.
За посиланням – кілька історій відважних українських асів, які боронили країну ціною власного життя.
❤38👍1
На 166-й день героїчного спротиву українського народу російській агресії Сили оборони України продовжують стримувати наступ ворога на Бахмутському та Авдіївському напрямках і нищити окупантів на всіх фронтах та всіма можливими засобами. Цей тиждень російський агресор розпочав втратами в 42 тисячі 340 власних солдатів та офіцерів.
🔥16
Сьогодні відзначають своє професійне свято наші військові-зв’язківці — День військ зв’язку та кібербезпеки ЗСУ.
«Вони тягнуть кілометри дротів, крутять антени, виставляють камери. І завжди мають в голові надскладні схеми комунікацій», — описав будні українських зв'язківців міністр оборони Олексій Резніков у своєму вітанні.
Історія українських військ зв’язку бере початок з 1917 року, коли в Українському генеральному військовому штабі створили відділ зв’язку, який очолив майбутній генерал-хорунжий, а тоді полковник Олександр Козьма. Спеціальні радіотелеграфні сотні в армійських корпусах та відділ зв’язку Генштабу існували й за часів правління Павла Скоропадського. Такий самий відділ був і за часів Директорії.
У сучасних війнах, коли оперативна обстановка може змінювати дуже швидко, якісний та стабільний зв’язок між підрозділами — це запорука вдалого виконання бойових задач, а відтак і перемоги.
Але окрім стабільного забезпечення зв’язку на передовій, військові-зв’язківці мають справу з іншими глобальними викликами часу. Зокрема, з веденням кібервійни. Українські ІТ-фахівці, які також входять до цього виду військ, постійно завдають ударів російським урядовим та пропагандистським онлайн-ресурсам та захищають від російських атак українську мережу.
Під час сучасної російсько-української війни з’явились і свої герої-зв’яківці. Наприклад, зв’язківиця 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Анна Архипова стала прототипом для однієї з фігурок Lego, які втілюють образ українських військовослужбовиць.
«Вони тягнуть кілометри дротів, крутять антени, виставляють камери. І завжди мають в голові надскладні схеми комунікацій», — описав будні українських зв'язківців міністр оборони Олексій Резніков у своєму вітанні.
Історія українських військ зв’язку бере початок з 1917 року, коли в Українському генеральному військовому штабі створили відділ зв’язку, який очолив майбутній генерал-хорунжий, а тоді полковник Олександр Козьма. Спеціальні радіотелеграфні сотні в армійських корпусах та відділ зв’язку Генштабу існували й за часів правління Павла Скоропадського. Такий самий відділ був і за часів Директорії.
У сучасних війнах, коли оперативна обстановка може змінювати дуже швидко, якісний та стабільний зв’язок між підрозділами — це запорука вдалого виконання бойових задач, а відтак і перемоги.
Але окрім стабільного забезпечення зв’язку на передовій, військові-зв’язківці мають справу з іншими глобальними викликами часу. Зокрема, з веденням кібервійни. Українські ІТ-фахівці, які також входять до цього виду військ, постійно завдають ударів російським урядовим та пропагандистським онлайн-ресурсам та захищають від російських атак українську мережу.
Під час сучасної російсько-української війни з’явились і свої герої-зв’яківці. Наприклад, зв’язківиця 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Анна Архипова стала прототипом для однієї з фігурок Lego, які втілюють образ українських військовослужбовиць.
❤19👍3🔥1
У 1994 році Генасамблея ООН встановила 9 серпня Міжнародний день корінних народів світу задля щорічної солідарності з тими народами, які становлять меншість на своїй історичній батьківщині.
‣ Корінний народ – це не те саме, що національна меншина. В Україні проживає доволі багато національних меншин і лише декілька корінних народів. Щоб бути корінним народом, етнічна спільнота мала сформуватися як така саме на території України, бути носієм самобутньої мови та культури і не мати власної держави за межами України.
‣ Поряд з українцями корінними народами в Україні є кримські татари, караїми та кримчаки. Їхньою історичною батьківщиною є Крим. Міжнародне право та українське законодавство захищає корінні народи. Йдеться насамперед про збереження та розвиток власних мови, культури й традицій. А також про захист від утисків, примусової асиміляції чи геноциду.
! Але на своїй історичній батьківщині, у восьмий рік поспіль окупованому Криму, представники корінних народів, насамперед кримські татари, мають справу з протилежною реальністю. Тож 9 серпня – ще одна нагода нагадати, що «Росія перетворила Крим на одну велику в’язницю», як каже заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз.
‣ Асиміляція корінних народів – це давня тактика Російської імперії, яку продовжує сучасний російський режим, як у самій РФ (подивіться на становище так званих федеративних республік та їхніх народів), так і на окупованих територіях. Тих, хто протидіє асиміляції чи уникає співпраці з окупаційною владою, – переслідують.
‣ За даними Кримської правозахисної групи, лише у жовтні 2020 року у сфабрикованій «справі Хізб ут-Тахрір», інша назва – «справа кримських мусульман», фігурувало 70 кримських татар. Сама справа була розділена на 11 груп, адже судили незаконним судом кримських татар у різних містах: Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті, Красногвардійську, Білогірську, Алушті.
‣ А з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, за даними громадської організації «КримSOS», почалось переслідування кримських татар на підставі їхньої нібито участі в кримськотатарському підрозділі Сил оборони України – батальйоні імені Номана Челебіджіхана. За словами аналітика ГО Євгена Ярошенка, якщо під так звану «справу Хізб ут-Тахрір» потрібно було затримувати принаймні практикуючих мусульман, то причетність до батальйону імені Номана Челебіджіхана можна «пришити» будь-якому нелояльному до окупаційної адміністрації кримському татарину.
‣ Захист прав корінних народів — це ознака сталої демократії та розвиненої державності. Україна, яка захищає права своїх корінних народів, принципово відрізняється від Росії, яка, маючи в своєму складі десятки корінних народів, спрямовує зусилля на їхню асиміляцію, планомірно знищуючи їхні ідентичності, мови та культури. Та навіть знищує фізично, використовуючи їхнє чоловіче населення як людський матеріал у власних воєнних авантюрах.
‣ Корінний народ – це не те саме, що національна меншина. В Україні проживає доволі багато національних меншин і лише декілька корінних народів. Щоб бути корінним народом, етнічна спільнота мала сформуватися як така саме на території України, бути носієм самобутньої мови та культури і не мати власної держави за межами України.
‣ Поряд з українцями корінними народами в Україні є кримські татари, караїми та кримчаки. Їхньою історичною батьківщиною є Крим. Міжнародне право та українське законодавство захищає корінні народи. Йдеться насамперед про збереження та розвиток власних мови, культури й традицій. А також про захист від утисків, примусової асиміляції чи геноциду.
! Але на своїй історичній батьківщині, у восьмий рік поспіль окупованому Криму, представники корінних народів, насамперед кримські татари, мають справу з протилежною реальністю. Тож 9 серпня – ще одна нагода нагадати, що «Росія перетворила Крим на одну велику в’язницю», як каже заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз.
‣ Асиміляція корінних народів – це давня тактика Російської імперії, яку продовжує сучасний російський режим, як у самій РФ (подивіться на становище так званих федеративних республік та їхніх народів), так і на окупованих територіях. Тих, хто протидіє асиміляції чи уникає співпраці з окупаційною владою, – переслідують.
‣ За даними Кримської правозахисної групи, лише у жовтні 2020 року у сфабрикованій «справі Хізб ут-Тахрір», інша назва – «справа кримських мусульман», фігурувало 70 кримських татар. Сама справа була розділена на 11 груп, адже судили незаконним судом кримських татар у різних містах: Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті, Красногвардійську, Білогірську, Алушті.
‣ А з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, за даними громадської організації «КримSOS», почалось переслідування кримських татар на підставі їхньої нібито участі в кримськотатарському підрозділі Сил оборони України – батальйоні імені Номана Челебіджіхана. За словами аналітика ГО Євгена Ярошенка, якщо під так звану «справу Хізб ут-Тахрір» потрібно було затримувати принаймні практикуючих мусульман, то причетність до батальйону імені Номана Челебіджіхана можна «пришити» будь-якому нелояльному до окупаційної адміністрації кримському татарину.
‣ Захист прав корінних народів — це ознака сталої демократії та розвиненої державності. Україна, яка захищає права своїх корінних народів, принципово відрізняється від Росії, яка, маючи в своєму складі десятки корінних народів, спрямовує зусилля на їхню асиміляцію, планомірно знищуючи їхні ідентичності, мови та культури. Та навіть знищує фізично, використовуючи їхнє чоловіче населення як людський матеріал у власних воєнних авантюрах.
👍14❤2
Варвара Ханенко з роду Терещенків прожила майже 70 років, і за своє життя вона разом із чоловіком зробила зі свого дому музей мистецтв.
У Києві, на вулиці Терещенківській, досі стоїть зведений ними будинок для життя, але він від самого початку був наповнений цінними мистецькими творами.
Коли на початку великого зламу епох, навесні 1917, помер її чоловік Богдан Ханенко, Варварі було 65, і вона мала змогу емігрувати та створити музей за кордоном. Але лишилась в Україні і ризикнула виконати заповіт чоловіка – перетворити їхню приватну колекцію на публічний музей у рідному Києві.
Під час своєї весільної подорожі Італією Ханенки придбали перші раритети і цим започаткували унікальну колекцію предметів мистецтва, на основі якої згодом постало 5(!) музеїв. За 50 років Ханенки зібрали 1200 художніх творів, а також багату бібліотеку з мистецтвознавства.
У Києві, на вулиці Терещенківській, досі стоїть зведений ними будинок для життя, але він від самого початку був наповнений цінними мистецькими творами.
Коли на початку великого зламу епох, навесні 1917, помер її чоловік Богдан Ханенко, Варварі було 65, і вона мала змогу емігрувати та створити музей за кордоном. Але лишилась в Україні і ризикнула виконати заповіт чоловіка – перетворити їхню приватну колекцію на публічний музей у рідному Києві.
Під час своєї весільної подорожі Італією Ханенки придбали перші раритети і цим започаткували унікальну колекцію предметів мистецтва, на основі якої згодом постало 5(!) музеїв. За 50 років Ханенки зібрали 1200 художніх творів, а також багату бібліотеку з мистецтвознавства.
👍30🤩2❤1
У російських окупантів була дуже невдала доба: мінус 9 літаків🔥🔥🔥
Сили оборони України знищили склади боєприпасів у Новоолексіївці та Генічеську на Херсонщині.
Ворог намагається наступати на Харківщині та Донеччині, але зазнає втрат. За минулу добу в росіян, крім 9 знищених літаків:
▪️мінус 9 безпілотників
▪️мінус 15 танків і мінус 10 бронемашин
▪️мінус 7 артилерійських систем
▪️мінус 9 одиниць іншої техніки
Наші оборонці знищили близько 160 ворогів.
Вірте в ЗСУ та зберігайте впевненість у перемозі🇺🇦
Сили оборони України знищили склади боєприпасів у Новоолексіївці та Генічеську на Херсонщині.
Ворог намагається наступати на Харківщині та Донеччині, але зазнає втрат. За минулу добу в росіян, крім 9 знищених літаків:
▪️мінус 9 безпілотників
▪️мінус 15 танків і мінус 10 бронемашин
▪️мінус 7 артилерійських систем
▪️мінус 9 одиниць іншої техніки
Наші оборонці знищили близько 160 ворогів.
Вірте в ЗСУ та зберігайте впевненість у перемозі🇺🇦
🔥26👍4
Вже 43 000 російських окупантів заплатили життям за імперські марення і злочинну політику свого режиму.
Цікаво, чи є у російського суспільства хоч якась червона лінія щодо кількості загублених життів?🤔
За минулу добу втрати ворога:
▪️ мінус 200 військових
▪️ мінус 6 безпілотників
▪️ мінус 1 засіб ППО
▪️ мінус 14 танків і мінус 14 бронемашин
▪️ мінус 3 артилерійські системи
▪️ мінус 14 одиниць іншої техніки
#stopRussia
Цікаво, чи є у російського суспільства хоч якась червона лінія щодо кількості загублених життів?🤔
За минулу добу втрати ворога:
▪️ мінус 200 військових
▪️ мінус 6 безпілотників
▪️ мінус 1 засіб ППО
▪️ мінус 14 танків і мінус 14 бронемашин
▪️ мінус 3 артилерійські системи
▪️ мінус 14 одиниць іншої техніки
#stopRussia
👍9❤4🔥4