Які атрибути держави сучасна Україна успадкувала від державних формувань українців із попередніх періодів своєї історії?
Історія української державності – це не 30 років незалежності. І навіть не 100 років, як могло б здатися, якщо починати відлік від Української Народної Республіки, яка постала в 1917 році.
Українській державності – понад 1000 років. У середньовічній Київській Русі вкорінені не тільки культурні, а й державні традиції українців. З того часу походять деякі вагомі атрибути нашої держави. А щоб відчути свою приналежність до спадку Київської Русі, нам не потрібно покидати меж ані своєї країни, ані її столиці.
За століття після Київської Русі на українських землях змінювалися державні формування, які тією чи іншою мірою творили наші предки. Що успадкувала від них сучасна Україна? Щоб дізнатися – гортайте карусель.
Історія української державності – це не 30 років незалежності. І навіть не 100 років, як могло б здатися, якщо починати відлік від Української Народної Республіки, яка постала в 1917 році.
Українській державності – понад 1000 років. У середньовічній Київській Русі вкорінені не тільки культурні, а й державні традиції українців. З того часу походять деякі вагомі атрибути нашої держави. А щоб відчути свою приналежність до спадку Київської Русі, нам не потрібно покидати меж ані своєї країни, ані її столиці.
За століття після Київської Русі на українських землях змінювалися державні формування, які тією чи іншою мірою творили наші предки. Що успадкувала від них сучасна Україна? Щоб дізнатися – гортайте карусель.
❤28👍1😢1
https://youtu.be/38JRhvLdpdE
Сьогодні вперше відзначаємо День Української Державності🇺🇦
До пам'ятної дати презентуємо анімаційний фільм «Історія України за 15 хвилин»🥳
🎬Це коротка й доступна, але вичерпна історія українців на своїх землях.
Ролик показує, що наші предки творили тут державні формування ще тисячу років тому – і цей процес державотворення простежується крізь усю нашу історію. А ще – унаочнює, що українці тривалий час були включені у європейський цивілізаційний простір, розвивали на своїх землях різні форми урядування, творили культурний простір, взаємодіючи з іншими народами, зокрема європейськими і тюркськими.
З англомовними субтитрами тут: https://youtu.be/fYA_5MMzh7Y
Сьогодні вперше відзначаємо День Української Державності🇺🇦
До пам'ятної дати презентуємо анімаційний фільм «Історія України за 15 хвилин»🥳
🎬Це коротка й доступна, але вичерпна історія українців на своїх землях.
Ролик показує, що наші предки творили тут державні формування ще тисячу років тому – і цей процес державотворення простежується крізь усю нашу історію. А ще – унаочнює, що українці тривалий час були включені у європейський цивілізаційний простір, розвивали на своїх землях різні форми урядування, творили культурний простір, взаємодіючи з іншими народами, зокрема європейськими і тюркськими.
З англомовними субтитрами тут: https://youtu.be/fYA_5MMzh7Y
YouTube
Історія України за 15 хвилин (УКР субтитри)
До Дня Української Державності 28 липня презентуємо ролик у форматі 2D «Історія України за 15 хвилин». Анімаційне відео коротко й доступно, але вичерпно розповідає понад тисячолітню історію українців на своїх землях. Показує, що наші предки творили тут державні…
👍23❤2
Станом на 1 серпня втрати Росії у війні з Україною становлять вже понад 41 тисячу особового складу та більше 5 тисяч танків та іншої бронетехніки. Це масштаби повноцінної армії європейської країни.
Але війна продовжується – і Сили оборони України будуть знищувати стільки ворога та його техніки, скільки буде потрібно для перемоги.
Але війна продовжується – і Сили оборони України будуть знищувати стільки ворога та його техніки, скільки буде потрібно для перемоги.
👍15❤4
2 серпня на міжнародному рівні вшановується пам’ять жертв нацистського геноциду ромів.
В ніч з 2 на 3 серпня 1944 р. в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти вбили близько 3000 ромських в’язнів.
Ромів, як і євреїв, нацисти мали на меті знищити фізично. Проте тривалий час, навіть після поразки Гітлера та засудження нацизму, в Західній спільноті геноцид ромів з різних причин залишався поза увагою. Тим паче поза увагою він залишався в Україні, яка лише з незалежністю поступово почала відновлювати не викривлену радянською пропагандою пам’ять про події Другої світової війни.
Знищення (фізичне чи через руйнацію ідентичності) націй, які вважаються загрозою або перешкодою, – спільна риса для нацизму, сталінського комунізму та сучасного рашизму. Як і мова ненависті, навішування ярликів на націю чи соціальну групу, яку переслідують, прикривання злочинної політики доцільною необхідністю чи іншою «вищою» метою.
В ніч з 2 на 3 серпня 1944 р. в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти вбили близько 3000 ромських в’язнів.
Ромів, як і євреїв, нацисти мали на меті знищити фізично. Проте тривалий час, навіть після поразки Гітлера та засудження нацизму, в Західній спільноті геноцид ромів з різних причин залишався поза увагою. Тим паче поза увагою він залишався в Україні, яка лише з незалежністю поступово почала відновлювати не викривлену радянською пропагандою пам’ять про події Другої світової війни.
Знищення (фізичне чи через руйнацію ідентичності) націй, які вважаються загрозою або перешкодою, – спільна риса для нацизму, сталінського комунізму та сучасного рашизму. Як і мова ненависті, навішування ярликів на націю чи соціальну групу, яку переслідують, прикривання злочинної політики доцільною необхідністю чи іншою «вищою» метою.
👍3
Підібрали кілька фактів про переслідування ромів нацистами. Вони допоможуть дізнатися більше про цей злочин, але також – краще зрозуміти механізми геноцидних практик та їхні наслідки👇
▪️ Нацисти розпочали і здійснювали геноцид ромів не у вакуумі. Упередження щодо ромської спільноти існували у європейських суспільствах. Те, що суперечило усталеним стереотипам, наприклад, внесок у розвиток культури або наявність осілих громад, – ігнорували. Нацисти використали та посилили ці упередження. Після приходу до влади вони поступово ізолювали ромів, позбавляючи їх прав, доступу до освіти та заробітку. Наприклад, ромські артисти й музиканти були виключені з Імперської палати музикантів та діячів культури. Безробіття серед ромів, яке зростало через обмеження, нацисти видавали за доказ того, що роми є «асоціальними».
▪️ Примусові переселення у «табори для циган» почалися ще в 1935-му. А з 1940-го – масові депортації у концтабори переважно на території окупованої Польщі, де більшість ромів загинули від виснажливої праці, голоду й хвороб або були вбиті у газових камерах. Під депортацію люди потрапляли на основі «записів про циган», які вела поліція з попередніх століть і з яких вже нацисти виводили «родовід» переслідуваних. Або ж на основі звітів Центру досліджень расової гігієни та біології Третього Райху. Тут упродовж 1930-х примусово псевдонауковими методами обстежили десятки тисяч ромів. Наприклад, вимірювали діаметр голови. Переслідували й тих, хто походив зі змішаних родин. Так, лише в Аушвіці-Біркенау опинились понад 23 тисячі людей з Німеччини, Австрії, Чехословаччини, Польщі, Угорщини та інших країн Європи незалежно від того, чи кочували вони, а чи мали бізнес і жили у вишуканих будинках, чи навіть служили у Вермахті.
▪️ В Україні роми на початку 1940-х років також вели як кочовий, так й осілий спосіб життя. Коли нацисти окупували Україну, вони, як і в Європі до цього, почали переслідувати ромів незалежно від їхньої соціалізації. Тут більшість ромів загинули не в концтаборах чи газових камерах, а від куль. Задокументовано, що в окремих випадках нацисти, збираючи ромів для розстрілу, маскували свої справжні наміри інформацією про переселення. Наприклад, в 1942 році ромам Чернігівщини повідомили, що їх переселятимуть до Сербії. Натомість – розстріляли. Всього відомо про понад 140 випадків масових вбивств в окупованій нацистами частині України.
▪️ Навіть після поразки нацизму та міжнародного трибуналу над нацистськими злочинцями, дискримінація ромів, зокрема і в німецькому суспільстві, тривала. На жертв перекладали вину за злочин. Наприклад, було розповсюдженим бачення, що причина переслідування ромів полягала не в системній расовій політиці нацистів, а в «асоціальній поведінці» самих ромів. У це складно повірити, але ще в 1970-х роках Ґісенський університет висував теорію, що планомірного знищення ромів не було, вони стали випадковими жертвами поганих санітарно-гігієнічних умов. Щоб змінити ситуацію, потрібні були зміна поколінь та активна позиція і громадський рух на захист своїх прав серед самих ромів. Істотно ситуація в Німеччині змінилася лише після тижневого голодування чоловіків-ромів на території меморіалу в колишньому концтаборі в Дахау у 1980 році, яке набуло міжнародного розголосу. Через два роки канцлер ФРН Гельмут Шмідт офіційно визнав переслідування ромів расизмом.
▪️ Нацисти розпочали і здійснювали геноцид ромів не у вакуумі. Упередження щодо ромської спільноти існували у європейських суспільствах. Те, що суперечило усталеним стереотипам, наприклад, внесок у розвиток культури або наявність осілих громад, – ігнорували. Нацисти використали та посилили ці упередження. Після приходу до влади вони поступово ізолювали ромів, позбавляючи їх прав, доступу до освіти та заробітку. Наприклад, ромські артисти й музиканти були виключені з Імперської палати музикантів та діячів культури. Безробіття серед ромів, яке зростало через обмеження, нацисти видавали за доказ того, що роми є «асоціальними».
▪️ Примусові переселення у «табори для циган» почалися ще в 1935-му. А з 1940-го – масові депортації у концтабори переважно на території окупованої Польщі, де більшість ромів загинули від виснажливої праці, голоду й хвороб або були вбиті у газових камерах. Під депортацію люди потрапляли на основі «записів про циган», які вела поліція з попередніх століть і з яких вже нацисти виводили «родовід» переслідуваних. Або ж на основі звітів Центру досліджень расової гігієни та біології Третього Райху. Тут упродовж 1930-х примусово псевдонауковими методами обстежили десятки тисяч ромів. Наприклад, вимірювали діаметр голови. Переслідували й тих, хто походив зі змішаних родин. Так, лише в Аушвіці-Біркенау опинились понад 23 тисячі людей з Німеччини, Австрії, Чехословаччини, Польщі, Угорщини та інших країн Європи незалежно від того, чи кочували вони, а чи мали бізнес і жили у вишуканих будинках, чи навіть служили у Вермахті.
▪️ В Україні роми на початку 1940-х років також вели як кочовий, так й осілий спосіб життя. Коли нацисти окупували Україну, вони, як і в Європі до цього, почали переслідувати ромів незалежно від їхньої соціалізації. Тут більшість ромів загинули не в концтаборах чи газових камерах, а від куль. Задокументовано, що в окремих випадках нацисти, збираючи ромів для розстрілу, маскували свої справжні наміри інформацією про переселення. Наприклад, в 1942 році ромам Чернігівщини повідомили, що їх переселятимуть до Сербії. Натомість – розстріляли. Всього відомо про понад 140 випадків масових вбивств в окупованій нацистами частині України.
▪️ Навіть після поразки нацизму та міжнародного трибуналу над нацистськими злочинцями, дискримінація ромів, зокрема і в німецькому суспільстві, тривала. На жертв перекладали вину за злочин. Наприклад, було розповсюдженим бачення, що причина переслідування ромів полягала не в системній расовій політиці нацистів, а в «асоціальній поведінці» самих ромів. У це складно повірити, але ще в 1970-х роках Ґісенський університет висував теорію, що планомірного знищення ромів не було, вони стали випадковими жертвами поганих санітарно-гігієнічних умов. Щоб змінити ситуацію, потрібні були зміна поколінь та активна позиція і громадський рух на захист своїх прав серед самих ромів. Істотно ситуація в Німеччині змінилася лише після тижневого голодування чоловіків-ромів на території меморіалу в колишньому концтаборі в Дахау у 1980 році, яке набуло міжнародного розголосу. Через два роки канцлер ФРН Гельмут Шмідт офіційно визнав переслідування ромів расизмом.
😢9👍6
Денис Антіпов був добре відомий у патріотичному середовищі. Він брав активну участь у Революції гідності, підтримував ветеранів ОУН-УПА, заснував паблік історичних мемів «Вагон-ресторан «Свідки П'ятого Універсалу».
За освітою перекладач з корейської мови, Денис викладав у Київському національному університеті імені Шевченка та писав наукову дисертацію про технічний переклад.
Уперше на захист України від російської агресії Денис Антіпов став у 2014 році: на фронт пішов добровольцем. Служив аеророзвідником у десантних військах.
Повернувшись з війни, заснував ветеранський бізнес — майстерню сувенірної продукції UA GIFTS.
Проте йому довелося знову взяти в руки зброю у 2022-му, коли Росія повномасштабно вторглася в Україну. Денис воював у складі 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. 9 березня отримав поранення. Після відновлення знову повернувся на фронт. Загинув 11 травня біля села Довгеньке, що під Ізюмом на Харківщині.
#FightForUkraine
За освітою перекладач з корейської мови, Денис викладав у Київському національному університеті імені Шевченка та писав наукову дисертацію про технічний переклад.
Уперше на захист України від російської агресії Денис Антіпов став у 2014 році: на фронт пішов добровольцем. Служив аеророзвідником у десантних військах.
Повернувшись з війни, заснував ветеранський бізнес — майстерню сувенірної продукції UA GIFTS.
Проте йому довелося знову взяти в руки зброю у 2022-му, коли Росія повномасштабно вторглася в Україну. Денис воював у складі 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. 9 березня отримав поранення. Після відновлення знову повернувся на фронт. Загинув 11 травня біля села Довгеньке, що під Ізюмом на Харківщині.
#FightForUkraine
😢16
Трохи позитивних новин із Європи
⚡️⚡️⚡️ Очільники Естонії, Литви, Латвії, Польщі та Румунії звернулися до ЄС із закликом ширшого засудження злочинів комунізму та вшанування його жертв.
У спільному зверненні до очільників інституцій Європейського Союзу
▫️ прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас,
▫️ президент Литви Ґітанас Науседа,
▫️ прем’єр-міністр Латвії Кріш’яніс Каріньш,
▫️ прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький,
▫️ президент Румунії Клаус Йоганніс
наголосили, що війна Росії проти України спонукає ЄС звернути більшу увагу на засудження злочинів усіх тоталітарних режимів XX століття та вшанування пам’яті їхніх жертв.
💬«Вся Європа має зрозуміти, що відбувається, коли злочини тоталітарних режимів залишаються безкарними. Зараз Росія щодня повторює злочини радянського режиму в Україні. У той час як кінець Другої світової війни означав мир для країн Західної Європи, для Естонії та інших країн нашого регіону він приніс нові масові вбивства, депортації та репресії з боку комуністичних режимів. Щоби зупинити воєнну машину Кремля та притягнути воєнних злочинців до відповідальності, нам потрібно зрозуміти коріння російського імперіалізму», — зазначила прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас.
💬«Те, до чого сучасний кремлівський режим апелює у своїй ідеології та як діє, у багатьох випадках віддзеркалює попередників Російської Федерації – СРСР та Російську імперію. Росія ніколи не засуджувала радянські злочини, а її нинішнє керівництво відкрито толерує і навіть з ентузіазмом підтримує радянську спадщину. Необхідно посилити зусилля на рівні ЄС із застосуванням правових, політичних інструментів та підвищення обізнаності для боротьби зі спробами Росії переписати історію та використовувати наративи тоталітарних режимів у контексті війни проти України. Без точної, чесної та всебічної оцінки минулого ми не зможемо ефективно запобігати злочинам на нашому континенті у майбутньому та розслідувати нинішні злочини в Україні» – йдеться у зверненні.
Наразі комуністичний тоталітарний режим Радянського Союзу не засуджений європейською, спільнотою на рівні з нацизмом. Кроком у цьому напрямку стала резолюція Європейського Парламенту від 2 квітня 2009 року «Європейське сумління й тоталітаризм», яка встановила Європейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму 23 серпня і заснувала Платформу європейської пам’яті та сумління. Членами Платформи за 13 років з моменту її заснування стали також різноманітні українські інституції та організації, які працюють у сфері пам’яті, зокрема Український інститут національної пам’яті. Проте рівноцінного засудження комунізму та нацизму й належного осмислення всіма європейськими суспільствами природи радянського тоталітарного режиму немає досі.
⚡️⚡️⚡️ Очільники Естонії, Литви, Латвії, Польщі та Румунії звернулися до ЄС із закликом ширшого засудження злочинів комунізму та вшанування його жертв.
У спільному зверненні до очільників інституцій Європейського Союзу
▫️ прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас,
▫️ президент Литви Ґітанас Науседа,
▫️ прем’єр-міністр Латвії Кріш’яніс Каріньш,
▫️ прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький,
▫️ президент Румунії Клаус Йоганніс
наголосили, що війна Росії проти України спонукає ЄС звернути більшу увагу на засудження злочинів усіх тоталітарних режимів XX століття та вшанування пам’яті їхніх жертв.
💬«Вся Європа має зрозуміти, що відбувається, коли злочини тоталітарних режимів залишаються безкарними. Зараз Росія щодня повторює злочини радянського режиму в Україні. У той час як кінець Другої світової війни означав мир для країн Західної Європи, для Естонії та інших країн нашого регіону він приніс нові масові вбивства, депортації та репресії з боку комуністичних режимів. Щоби зупинити воєнну машину Кремля та притягнути воєнних злочинців до відповідальності, нам потрібно зрозуміти коріння російського імперіалізму», — зазначила прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас.
💬«Те, до чого сучасний кремлівський режим апелює у своїй ідеології та як діє, у багатьох випадках віддзеркалює попередників Російської Федерації – СРСР та Російську імперію. Росія ніколи не засуджувала радянські злочини, а її нинішнє керівництво відкрито толерує і навіть з ентузіазмом підтримує радянську спадщину. Необхідно посилити зусилля на рівні ЄС із застосуванням правових, політичних інструментів та підвищення обізнаності для боротьби зі спробами Росії переписати історію та використовувати наративи тоталітарних режимів у контексті війни проти України. Без точної, чесної та всебічної оцінки минулого ми не зможемо ефективно запобігати злочинам на нашому континенті у майбутньому та розслідувати нинішні злочини в Україні» – йдеться у зверненні.
Наразі комуністичний тоталітарний режим Радянського Союзу не засуджений європейською, спільнотою на рівні з нацизмом. Кроком у цьому напрямку стала резолюція Європейського Парламенту від 2 квітня 2009 року «Європейське сумління й тоталітаризм», яка встановила Європейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму 23 серпня і заснувала Платформу європейської пам’яті та сумління. Членами Платформи за 13 років з моменту її заснування стали також різноманітні українські інституції та організації, які працюють у сфері пам’яті, зокрема Український інститут національної пам’яті. Проте рівноцінного засудження комунізму та нацизму й належного осмислення всіма європейськими суспільствами природи радянського тоталітарного режиму немає досі.
👍21❤2
Українські захисники продовжують тримати фронт та звільняти метр за метром нашу землю. Найтяжчі бої зараз тривають на Бахмутському та Авдіївському напрямках, де ворог зібрав найбільше сил. Але наші Сили оборони вистоять і переможуть. З нашою підтримкою та вірою!
Зведення Генерального штабу ЗСУ станом на 5 серпня.
Зведення Генерального штабу ЗСУ станом на 5 серпня.
👍13❤8
5 серпня – один із кількох днів у році, коли ми вшановуємо пам’ять жертв сталінського Великого терору 1937–1938 років. Саме 5 серпня 1937 вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи», яка дала поштовх наймасовішим політичним репресіям сталінського режиму.
5 серпня пам’ятні заходи, зокрема, відбувалися в урочищі Сандармох. У цьому лісовому урочищі поблизу карельського містечка Медвеж'єгорськ сталінський режим здійснив одну з масових страт політичних в’язнів. За трохи більш як тиждень у жовтні-листопаді 1937 року на спеціальному полігоні розстріляли понад тисячу людей, переважно в’язнів Соловецького концтабору. Для України це місце по-особливому символічне, тому що тут були вбиті ті, кого зараз називають українським «Розстріляним відродженням» – талановиті митці, письменники, режисери, науковці, діячі культури…
Навіть будучи за «Залізною завісою» й упокоривши значну частину суспільства лещатами тоталітаризму, радянська влада довгий час приховувала розстріл в’язнів так званого першого соловецького етапу. Розповсюджувались версії, що вони чи то були потоплені, чи то потонули самі в Білому морі.
Ставлення до пам’яті про жертв Великого терору в Російській Федерації стало маркером повторного сповзання цієї країни у тоталітаризм.
У 1997 році активісти карельського та петербурзького осередків правозахисної організації «Меморіал» Юрій Дмітрієв, Ірина Фліге та Веніамін Іофе провели експедицію в карельських лісах, в ході якої виявили 236 братських могил. Експедиція довела, що в’язні Соловків були вбиті пострілами в потилицю. А кропітка робота зі встановлення імен жертв на основі архівних даних, до якої долучилися й українські історики, встановила долі багатьох видатних українських діячів, як от Валер’ян Підмогильний, Микола Яловий, Валер’ян Поліщук, Микола Лозинський, Лесь Курбас, Микола Зеров, Антон Крушельницький та багато-багато інших. Але також – долі та імена людей, які не мали стосунку до культурної чи публічної діяльності й жили своїм звичним життям – як от товарознавець з Луганська Генріх Кремзер, колгоспник з Запоріжчини Йосип Балаш, київський залізничний інженер Олександр Біленький чи одеська продавчиня Валентина Розенфельд – аж поки радянський тоталітарний режим злочинно та, на жаль, на довгі роки безкарно не позбавив їх життя.
Дослідження істориків встановило й катів жертв Сандармоху — капітан держбезпеки Михайло Матвєєв та його помічник, молодший лейтенант держбезпеки Георгій Алафер. Більшість убивств вони здійснили власноруч з револьверів. За це начальство нагородило їх цінними подарунками та путівками в санаторій. Обидва кати спокійно вийшли на пенсію після Другої світової війни та померли у 1970-х. Мали державні нагороди та високі військові звання.
Перші вшанування жертв у Сандармосі відбулись восени 1997 року. Тоді українські дисиденти Євген Сверстюк, Іван Драч, Лариса й Тетяна Крушельницькі спільно з правозахисниками «Меморіалу» відвідали могили та встановили дерев’яний хрест. Уже за рік відбулось масштабне вшанування з першими православними та католицькими панахидами і встановленням кам’яного козацького хреста.
Однак, з приходом путінського режиму «матвєєви» й «алафери» – знову в пошані, а за пам’ять про злочини сталінського тоталітаризму переслідують. Юрій Дмітрієв, який відкрив правду про злочини у Сандармосі, став однією з жертв путінського режиму. Звинувативши 64-річного краєзнавця та правозахисника в гидких та не підтверджених злочинах, російська влада ув’язнила Дмітрієва на 13 років у колонії суворого режиму. Чекісти одного покоління покривають злочини чекістів попереднього покоління за мовчазного потурання частини російських публічних інтелектуалів. Тому що правдива історія та пам’ять небезпечні не тільки для тоталітаризму, а й для імперських амбіцій.
5 серпня пам’ятні заходи, зокрема, відбувалися в урочищі Сандармох. У цьому лісовому урочищі поблизу карельського містечка Медвеж'єгорськ сталінський режим здійснив одну з масових страт політичних в’язнів. За трохи більш як тиждень у жовтні-листопаді 1937 року на спеціальному полігоні розстріляли понад тисячу людей, переважно в’язнів Соловецького концтабору. Для України це місце по-особливому символічне, тому що тут були вбиті ті, кого зараз називають українським «Розстріляним відродженням» – талановиті митці, письменники, режисери, науковці, діячі культури…
Навіть будучи за «Залізною завісою» й упокоривши значну частину суспільства лещатами тоталітаризму, радянська влада довгий час приховувала розстріл в’язнів так званого першого соловецького етапу. Розповсюджувались версії, що вони чи то були потоплені, чи то потонули самі в Білому морі.
Ставлення до пам’яті про жертв Великого терору в Російській Федерації стало маркером повторного сповзання цієї країни у тоталітаризм.
У 1997 році активісти карельського та петербурзького осередків правозахисної організації «Меморіал» Юрій Дмітрієв, Ірина Фліге та Веніамін Іофе провели експедицію в карельських лісах, в ході якої виявили 236 братських могил. Експедиція довела, що в’язні Соловків були вбиті пострілами в потилицю. А кропітка робота зі встановлення імен жертв на основі архівних даних, до якої долучилися й українські історики, встановила долі багатьох видатних українських діячів, як от Валер’ян Підмогильний, Микола Яловий, Валер’ян Поліщук, Микола Лозинський, Лесь Курбас, Микола Зеров, Антон Крушельницький та багато-багато інших. Але також – долі та імена людей, які не мали стосунку до культурної чи публічної діяльності й жили своїм звичним життям – як от товарознавець з Луганська Генріх Кремзер, колгоспник з Запоріжчини Йосип Балаш, київський залізничний інженер Олександр Біленький чи одеська продавчиня Валентина Розенфельд – аж поки радянський тоталітарний режим злочинно та, на жаль, на довгі роки безкарно не позбавив їх життя.
Дослідження істориків встановило й катів жертв Сандармоху — капітан держбезпеки Михайло Матвєєв та його помічник, молодший лейтенант держбезпеки Георгій Алафер. Більшість убивств вони здійснили власноруч з револьверів. За це начальство нагородило їх цінними подарунками та путівками в санаторій. Обидва кати спокійно вийшли на пенсію після Другої світової війни та померли у 1970-х. Мали державні нагороди та високі військові звання.
Перші вшанування жертв у Сандармосі відбулись восени 1997 року. Тоді українські дисиденти Євген Сверстюк, Іван Драч, Лариса й Тетяна Крушельницькі спільно з правозахисниками «Меморіалу» відвідали могили та встановили дерев’яний хрест. Уже за рік відбулось масштабне вшанування з першими православними та католицькими панахидами і встановленням кам’яного козацького хреста.
Однак, з приходом путінського режиму «матвєєви» й «алафери» – знову в пошані, а за пам’ять про злочини сталінського тоталітаризму переслідують. Юрій Дмітрієв, який відкрив правду про злочини у Сандармосі, став однією з жертв путінського режиму. Звинувативши 64-річного краєзнавця та правозахисника в гидких та не підтверджених злочинах, російська влада ув’язнила Дмітрієва на 13 років у колонії суворого режиму. Чекісти одного покоління покривають злочини чекістів попереднього покоління за мовчазного потурання частини російських публічних інтелектуалів. Тому що правдива історія та пам’ять небезпечні не тільки для тоталітаризму, а й для імперських амбіцій.
😢15👍5🔥1
Олександр Махов був одним з найпотужніших українських репортерів. Родом з Луганська, він висвітлював події окупації міста у 2014 році. Після чого приєднався до лав ЗСУ та воював на Донеччині у 2015-му.
Після повернення з війни працював на українських телеканалах. Саме Олександр зробив репортажі зі станції українських полярників в Антарктиді, миротворчої місії України в Конго і Нових Санжарів, коли там перебували на обсервації українці, евакуйовані з Уханю. Також він постійно їздив в зону ООС та вів авторський подкаст «Воєнкор».
З початком повномасштабного російського вторгнення Олександр повернувся до Збройних сил. Воював на Харківщині. Загинув 4 травня неподалік Ізюма внаслідок артилерійського обстрілу. Залишився син.
#FightForUkraine
Після повернення з війни працював на українських телеканалах. Саме Олександр зробив репортажі зі станції українських полярників в Антарктиді, миротворчої місії України в Конго і Нових Санжарів, коли там перебували на обсервації українці, евакуйовані з Уханю. Також він постійно їздив в зону ООС та вів авторський подкаст «Воєнкор».
З початком повномасштабного російського вторгнення Олександр повернувся до Збройних сил. Воював на Харківщині. Загинув 4 травня неподалік Ізюма внаслідок артилерійського обстрілу. Залишився син.
#FightForUkraine
❤16😢7
#FightForUkraine
Він був людиною діла, ніколи не відмовляв друзям у підтримці.
Роман Ратушний народився в родині журналістів, але став юристом, аби захищати не свої права – а права громадян своєї країни. Він був надто включений у всі процеси справедливості – і Революцію гідності, й у справи розслідування Героїв Небесної Сотні, його ув’язнювали на акціях, відправляли під домашній арешт, він ходив на суди…
А ще Роман був найвідомішим із київських громадських активістів, які опікувались урбаністикою. У 2018-му він заснував ініціативу, яка згодом переросла в громадську організацію «Захистимо Протасів Яр».
Роман не залишився осторонь 24 лютого 2022. Боронив Київ, звільняв Тростянець на Сумщині. Як розвідник 93-ої окремої механізованої бригади воював на Харківщині. Він загинув за місяць до свого 25-річчя поблизу Ізюма, виконуючи бойове завдання, захищаючи свою країну, яку любив понад усе.
Він був людиною діла, ніколи не відмовляв друзям у підтримці.
Роман Ратушний народився в родині журналістів, але став юристом, аби захищати не свої права – а права громадян своєї країни. Він був надто включений у всі процеси справедливості – і Революцію гідності, й у справи розслідування Героїв Небесної Сотні, його ув’язнювали на акціях, відправляли під домашній арешт, він ходив на суди…
А ще Роман був найвідомішим із київських громадських активістів, які опікувались урбаністикою. У 2018-му він заснував ініціативу, яка згодом переросла в громадську організацію «Захистимо Протасів Яр».
Роман не залишився осторонь 24 лютого 2022. Боронив Київ, звільняв Тростянець на Сумщині. Як розвідник 93-ої окремої механізованої бригади воював на Харківщині. Він загинув за місяць до свого 25-річчя поблизу Ізюма, виконуючи бойове завдання, захищаючи свою країну, яку любив понад усе.
❤24😢10
У першу неділю серпня відзначаємо День Повітряних сил ЗСУ.
Довгий час побутувала хибна думка про те, що Україна має дуже слабку авіацію і не здатна захистити свій повітряний простір. Проте з повномасштабним російським вторгненням саме українські льотчики одними з перших стали на захист країни.
Упродовж понад 5 місяців виснажливої війни Повітряні сили захищають нас у небі – рятують від ворожих ракет і літаків, вступають у повітряні двобої, надають вогневу підтримку нашим наземним військам, ведуть розвідку.
Не дарма першою легендою українського спротиву повномасштабній агресії став Привид Києва, який один за одним збивав літаки окупантів. Як засвідчили згодом військові льотчики та офіційна заява командування Повітряних сил, Привид Києва — це збірний образ українських пілотів, які обороняли столицю у перші тижні повномасштабної війни.
За посиланням – кілька історій відважних українських асів, які боронили країну ціною власного життя.
Довгий час побутувала хибна думка про те, що Україна має дуже слабку авіацію і не здатна захистити свій повітряний простір. Проте з повномасштабним російським вторгненням саме українські льотчики одними з перших стали на захист країни.
Упродовж понад 5 місяців виснажливої війни Повітряні сили захищають нас у небі – рятують від ворожих ракет і літаків, вступають у повітряні двобої, надають вогневу підтримку нашим наземним військам, ведуть розвідку.
Не дарма першою легендою українського спротиву повномасштабній агресії став Привид Києва, який один за одним збивав літаки окупантів. Як засвідчили згодом військові льотчики та офіційна заява командування Повітряних сил, Привид Києва — це збірний образ українських пілотів, які обороняли столицю у перші тижні повномасштабної війни.
За посиланням – кілька історій відважних українських асів, які боронили країну ціною власного життя.
❤38👍1