Станом на кінець червня Міністерство культури та інформаційної політики зафіксувало 396! епізодів воєнних злочинів росіян проти української культурної спадщини.
Одна з таких постраждалих пам’яток – Чернігівська центральна міська бібліотека імені Михайла Коцюбинського.
Бібліотека імені Коцюбинського стала першою міською бібліотекою у Чернігові. Її відкрили у приміщенні колишньої обласної філармонії у 1948 році. На той час бібліотека розміщувалась в одній кімнаті, мала 700 примірників книг і налічувала 130 читачів.
У 1961 році колектив та фонди бібліотеки переїхали у нове приміщення, яке збудували за індивідуальним проєктом. Бібліотека імені Коцюбинського стала важливим центром культури та просвіти в Чернігові. До російсько-української повномасштабної війни тут функціонував Українсько-канадський бібліотечний центр, діяв фотоклуб «Прекрасне поруч» та освітні курси для людей пенсійного віку «Університет 60 плюс».
У перші дні вторгнення, 28 лютого, будівля бібліотеки зазнала серйозних ушкоджень внаслідок вибухових хвиль від російських обстрілів центру Чернігова.
Руйнування об’єктів культурної спадщини також є воєнним злочином відповідно до Гаазької конвенції 1954 року. Наразі рашисти повністю зруйнували в Україні щонайменше 9 таких об’єктів. Пошкоджено щонайменше 123 об’єкти культурної спадщини. Також, за інформацією МКІП, пошкоджено чи знищено 100 об’єктів цінної історичної забудови та 144 релігійні споруди.
#stopRussia #RussiaDestroys
Одна з таких постраждалих пам’яток – Чернігівська центральна міська бібліотека імені Михайла Коцюбинського.
Бібліотека імені Коцюбинського стала першою міською бібліотекою у Чернігові. Її відкрили у приміщенні колишньої обласної філармонії у 1948 році. На той час бібліотека розміщувалась в одній кімнаті, мала 700 примірників книг і налічувала 130 читачів.
У 1961 році колектив та фонди бібліотеки переїхали у нове приміщення, яке збудували за індивідуальним проєктом. Бібліотека імені Коцюбинського стала важливим центром культури та просвіти в Чернігові. До російсько-української повномасштабної війни тут функціонував Українсько-канадський бібліотечний центр, діяв фотоклуб «Прекрасне поруч» та освітні курси для людей пенсійного віку «Університет 60 плюс».
У перші дні вторгнення, 28 лютого, будівля бібліотеки зазнала серйозних ушкоджень внаслідок вибухових хвиль від російських обстрілів центру Чернігова.
Руйнування об’єктів культурної спадщини також є воєнним злочином відповідно до Гаазької конвенції 1954 року. Наразі рашисти повністю зруйнували в Україні щонайменше 9 таких об’єктів. Пошкоджено щонайменше 123 об’єкти культурної спадщини. Також, за інформацією МКІП, пошкоджено чи знищено 100 об’єктів цінної історичної забудови та 144 релігійні споруди.
#stopRussia #RussiaDestroys
😱16😢3
Сучасна Білорусь знов опинилася в імперії. А це означає, що можлива Друга українсько-білоруська війна.
Перша українсько-білоруська війна… вже давно закінчилася. Понад триста років тому. А українська історіографія її навіть не помітила.
Звісно, держави і війни такого далекого минулого – то є спадок, за національні права на який може поборотися багато сучасних претендентів. Велике Князівство Литовське після Любліна – вже не українська держава. Ми вийшли з гри, залишивши змагатися далі литовців, поляків та білорусів. Точніше, їх істориків, митців та освітян.
Хмельниччина – це українська революція проти Речі Посполитої. Принаймні в традиційній нашій історіографії. (Зараз намітилися інші тенденції, та ми не про це.) І козаки воювали не лише проти Корони, але й з Литвою. З Білоруссю воювали – в національній білоруській історіографії.
Не треба іронії та насмішок. У білорусів теж мусить бути своя ранньомодерна історія. Козаки проти ВКЛ воювали на землях сучасної Білорусі. Проти Януша Радзивілла. Вам не здається, що в прізвищі Радзивілл звучить дещо білоруське?
Так от. Білоруси, як актор білоруської історії, виступили лоялістами у конфлікті Чигирина з Варшавою. Вони були за Варшаву. Це не ганебно, бо з воюючи з козаками, білоруси стримували і московську повінь на рідну Річ Посполиту. А шлюзи для тієї повені відкрив Хмельницький.
Україна, як країна східноєвропейського цивілізаційного простору, має сприймати з розумінням аспірації собі подібних: поляків, румунів, білорусів. Міра прикростей, які вони нам здатні доставити, еквівалентна тому, що вони можуть чекати і від нас самих. В історії та в політиці.
Інша справа – імперія. Вона стирає, обнуляє, і принципово відмовляється розуміти. Амбіції та апетити імперії неможливо передбачити та обмежити. Імперію можна хіба що прикінчити, при чому без особливої шкоди для національного біорізноманіття.
Хмельницький навоювався з Радзивілом. Пора вже потиснути руки. І добре, що ми у себе в Східній Європі можемо обійтися без примусу до «братства» та інших нав’язливих сімейних уз.
Сучасна Білорусь знов опинилася в імперії. А це означає, що можлива Друга українсько-білоруська війна. Та, яку вже не прогавить українська історіографія, і за яку цього разу буде соромно історіографії білоруській.
Білоруси знову лоялісти. Але на боці Москви, не Європи. Можливо, білоруські історики колись напишуть, що привівши в Україну московитів 2022-го, їх співвітчизники так віддячили Хмельницькому, який їх привів у Білорусь у 1654-му. Ми не зобов’язані будемо це гаряче спростовувати. Не варто лізти з червоною пастою в чужі підручники історії.
До Білорусі треба ставитись з повагою. Після перемоги над імперією нам буде потрібен на півночі нормальний східноєвропейський сусід, а не казна що.
© Максим Майоров, експерт @spravdi
Перша українсько-білоруська війна… вже давно закінчилася. Понад триста років тому. А українська історіографія її навіть не помітила.
Звісно, держави і війни такого далекого минулого – то є спадок, за національні права на який може поборотися багато сучасних претендентів. Велике Князівство Литовське після Любліна – вже не українська держава. Ми вийшли з гри, залишивши змагатися далі литовців, поляків та білорусів. Точніше, їх істориків, митців та освітян.
Хмельниччина – це українська революція проти Речі Посполитої. Принаймні в традиційній нашій історіографії. (Зараз намітилися інші тенденції, та ми не про це.) І козаки воювали не лише проти Корони, але й з Литвою. З Білоруссю воювали – в національній білоруській історіографії.
Не треба іронії та насмішок. У білорусів теж мусить бути своя ранньомодерна історія. Козаки проти ВКЛ воювали на землях сучасної Білорусі. Проти Януша Радзивілла. Вам не здається, що в прізвищі Радзивілл звучить дещо білоруське?
Так от. Білоруси, як актор білоруської історії, виступили лоялістами у конфлікті Чигирина з Варшавою. Вони були за Варшаву. Це не ганебно, бо з воюючи з козаками, білоруси стримували і московську повінь на рідну Річ Посполиту. А шлюзи для тієї повені відкрив Хмельницький.
Україна, як країна східноєвропейського цивілізаційного простору, має сприймати з розумінням аспірації собі подібних: поляків, румунів, білорусів. Міра прикростей, які вони нам здатні доставити, еквівалентна тому, що вони можуть чекати і від нас самих. В історії та в політиці.
Інша справа – імперія. Вона стирає, обнуляє, і принципово відмовляється розуміти. Амбіції та апетити імперії неможливо передбачити та обмежити. Імперію можна хіба що прикінчити, при чому без особливої шкоди для національного біорізноманіття.
Хмельницький навоювався з Радзивілом. Пора вже потиснути руки. І добре, що ми у себе в Східній Європі можемо обійтися без примусу до «братства» та інших нав’язливих сімейних уз.
Сучасна Білорусь знов опинилася в імперії. А це означає, що можлива Друга українсько-білоруська війна. Та, яку вже не прогавить українська історіографія, і за яку цього разу буде соромно історіографії білоруській.
Білоруси знову лоялісти. Але на боці Москви, не Європи. Можливо, білоруські історики колись напишуть, що привівши в Україну московитів 2022-го, їх співвітчизники так віддячили Хмельницькому, який їх привів у Білорусь у 1654-му. Ми не зобов’язані будемо це гаряче спростовувати. Не варто лізти з червоною пастою в чужі підручники історії.
До Білорусі треба ставитись з повагою. Після перемоги над імперією нам буде потрібен на півночі нормальний східноєвропейський сусід, а не казна що.
© Максим Майоров, експерт @spravdi
👍22👎4❤3
🔥🔥🔥Приморський суд Одеси не лише суворо карає пропагандистів «русского міра», але й змушує вчити те, що вони мали б вивчити в школі.
Так, 4 липня у цьому суді засудили до 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном у три роки проросійського інтернет-агітатора, який кликав «русский мір» в Одесу. Але крім цього, суд зобов’язав пропагандиста прочитати твори української літератури: «Тигролови» Івана Багряного, «Жовтий князь» Василя Барки та «Марія» Уласа Самчука, які розповідають про трагічні сторінки нашої історії, спричинені сталінським режимом.
А вже 12 липня у цьому ж суді іншому «обожнювачу Путіна», який розповідав про «Новоросію», присудили чотири роки ув’язнення з дворічним випробувальним терміном, а також – зобов’язали простудіювати десятитомну монографію «Історія України-Руси» Михайла Грушевського.
Сподіваємось, що вже засуджені пропагандисти відкриють для себе багато нового з цих творів та усвідомлять, яке зло вони кликали в Україну.
Так, 4 липня у цьому суді засудили до 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном у три роки проросійського інтернет-агітатора, який кликав «русский мір» в Одесу. Але крім цього, суд зобов’язав пропагандиста прочитати твори української літератури: «Тигролови» Івана Багряного, «Жовтий князь» Василя Барки та «Марія» Уласа Самчука, які розповідають про трагічні сторінки нашої історії, спричинені сталінським режимом.
А вже 12 липня у цьому ж суді іншому «обожнювачу Путіна», який розповідав про «Новоросію», присудили чотири роки ув’язнення з дворічним випробувальним терміном, а також – зобов’язали простудіювати десятитомну монографію «Історія України-Руси» Михайла Грушевського.
Сподіваємось, що вже засуджені пропагандисти відкриють для себе багато нового з цих творів та усвідомлять, яке зло вони кликали в Україну.
🔥16👍6❤1
🎂Сьогодні три роки святкує пес Патрон, який став символ участі тварин у справі оборони України від російського агресора.
🐕🦺Патрон - це песик породи джек-рассел-тер'єр з Чернігова. На службу в Державну службу надзвичайних ситуацій він заступив у віці шести місяців. Напарник Патрона — це начальник групи піротехнічних робіт та підводного розмінування Головного управління ДСНС у Чернігівській області, майор Михайло Ільєв. Станом на 19 березня, пес Патрон разом зі своїм напарником знайшли та знешкодили 90 ворожих боєприпасів.
💔Але окрім саперної справи, Патрон також став улюбленцем багатьох людей в Україні та закордоном. Його приклад став натхненням для багатьох у перші, кризові місяці російського вторгнення.
🎖У травні президент Володимир Зеленський нагородив пса Патрона медаллю «За віддану службу», а його напарника Михайла Ільєва — орденом «За мужність» III ступеня. Також пес Патрон отримав іноземні нагороди: «Золоту лапу» Ірландського клубу кінологів, відзнаку 75-го Каннського кінофестивалю «PalmDogManitarian» та грамоту і нагородну монету від американських ветеранських організацій, що опікуються мінною безпекою.
⚔️Насправді приклад Патрона, як тварини, що служить поруч з людьми, під час російсько-української війни — не єдиний. Можна згадати історію про пса породи кане-корсо Васю, який служив з нашими морпіхами і втрапивши у ворожий колючий дріт, перегриз собі лапу та дістався українських позицій, лише щоб не потрапити до росіян. Або бельгійську вівчарку Кейт, яка несе службу в складі Національної поліції, та шукає вибухівку на столичному вокзалі та у метрополітені. Та ще багато-багато інших чотирилапих захисників України несе свою службу на фронті та в тилу.
🇬🇧У Британії для відзначення тварин, які проявили мужність під час бойових дій, існує окрема нагорода — Медаль Дікіна. Першими кавалерами цієї медалі стали голуби Королівської поштової служби, які доставляли інформацію під час Другої світової війни. Останнім наразі кавалером медалі став нагородженим у 2022 році німецький короткошерстний пойтнер (курцхаар) Герц, який виконував завдання в Афганістані у складі підрозділу Королівської поліції Повітряних сил.
🐕🦺Патрон - це песик породи джек-рассел-тер'єр з Чернігова. На службу в Державну службу надзвичайних ситуацій він заступив у віці шести місяців. Напарник Патрона — це начальник групи піротехнічних робіт та підводного розмінування Головного управління ДСНС у Чернігівській області, майор Михайло Ільєв. Станом на 19 березня, пес Патрон разом зі своїм напарником знайшли та знешкодили 90 ворожих боєприпасів.
💔Але окрім саперної справи, Патрон також став улюбленцем багатьох людей в Україні та закордоном. Його приклад став натхненням для багатьох у перші, кризові місяці російського вторгнення.
🎖У травні президент Володимир Зеленський нагородив пса Патрона медаллю «За віддану службу», а його напарника Михайла Ільєва — орденом «За мужність» III ступеня. Також пес Патрон отримав іноземні нагороди: «Золоту лапу» Ірландського клубу кінологів, відзнаку 75-го Каннського кінофестивалю «PalmDogManitarian» та грамоту і нагородну монету від американських ветеранських організацій, що опікуються мінною безпекою.
⚔️Насправді приклад Патрона, як тварини, що служить поруч з людьми, під час російсько-української війни — не єдиний. Можна згадати історію про пса породи кане-корсо Васю, який служив з нашими морпіхами і втрапивши у ворожий колючий дріт, перегриз собі лапу та дістався українських позицій, лише щоб не потрапити до росіян. Або бельгійську вівчарку Кейт, яка несе службу в складі Національної поліції, та шукає вибухівку на столичному вокзалі та у метрополітені. Та ще багато-багато інших чотирилапих захисників України несе свою службу на фронті та в тилу.
🇬🇧У Британії для відзначення тварин, які проявили мужність під час бойових дій, існує окрема нагорода — Медаль Дікіна. Першими кавалерами цієї медалі стали голуби Королівської поштової служби, які доставляли інформацію під час Другої світової війни. Останнім наразі кавалером медалі став нагородженим у 2022 році німецький короткошерстний пойтнер (курцхаар) Герц, який виконував завдання в Афганістані у складі підрозділу Королівської поліції Повітряних сил.
❤22🔥1
Необхідність захистити країну привела в ряди ЗСУ людей з дуже різних середовищ. Максим Семенов був відомим популяризатором велосипедного руху у Дніпрі.
Саме він колись створив та очолив Асоціацію велосипедистів Дніпра. Багато років пропагував велоїзду, боровся за створення велодоріжок, а також заснував велошколу, де навчав охочих їздити на роверах за власною методикою.
І загалом Максим популяризував здоровий спосіб життя та заняття спортом. З його ініціативи у Дніпрі з’явились скейт-парк і майданчик для паркуру.
Після повномасштабного російського вторгнення Максим приєднався до Сил оборони України. Воював у Донецькій області. Загинув на початку травня внаслідок ракетного обстрілу. Йому було 49 років. Залишились син та донька.
#FightForUkraine
Саме він колись створив та очолив Асоціацію велосипедистів Дніпра. Багато років пропагував велоїзду, боровся за створення велодоріжок, а також заснував велошколу, де навчав охочих їздити на роверах за власною методикою.
І загалом Максим популяризував здоровий спосіб життя та заняття спортом. З його ініціативи у Дніпрі з’явились скейт-парк і майданчик для паркуру.
Після повномасштабного російського вторгнення Максим приєднався до Сил оборони України. Воював у Донецькій області. Загинув на початку травня внаслідок ракетного обстрілу. Йому було 49 років. Залишились син та донька.
#FightForUkraine
😢5
94% підтримали демонтаж герба СРСР зі щита Батьківщини-матері
Результати опитування в онлайн-застосунку «Дія»:
✅ 85% проголосували за те, щоб замінити герб СРСР на тризуб;
✅ 9% – за те, щоб зняти герб та залишити щит чистим;
✅ І лише 6% висловилися за те, щоб залишити щит у нинішньому вигляді.
Це опитування стало другим у «Дії» за залученістю громадян – проголосували понад 778 тисяч людей🤝
💬 «94% – це чіткий сигнал, що громадяни хочуть жити в країні без привидів минулого, що потрібно нарешті переосмислити досвід Другої світової війни, прибрати з пам’яті про неї пропаганду та облуду. Чесний погляд у минуле допоможе не лише засудити тоталітаризм і його злочини, але і позбутися цілого ряду колективних травм, загоїти рани історії. Так, це наш шлях ставати сильнішими й мудрішими. Це шлях через діалог і спільне міркування, а не примус та маніпуляції», – голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.
Опитування запустили з ініціативи Українського інституту національної пам'яті й Міністерства культури та інформаційної політики України.
Наступним етапом буде розробка проєкту демонтажу. Далі цей проєкт повинен пройти державну експертизу. З ініціативами щодо проєкту демонтажу можна звертатися до МКІП або УІНП.
Результати опитування в онлайн-застосунку «Дія»:
✅ 85% проголосували за те, щоб замінити герб СРСР на тризуб;
✅ 9% – за те, щоб зняти герб та залишити щит чистим;
✅ І лише 6% висловилися за те, щоб залишити щит у нинішньому вигляді.
Це опитування стало другим у «Дії» за залученістю громадян – проголосували понад 778 тисяч людей🤝
💬 «94% – це чіткий сигнал, що громадяни хочуть жити в країні без привидів минулого, що потрібно нарешті переосмислити досвід Другої світової війни, прибрати з пам’яті про неї пропаганду та облуду. Чесний погляд у минуле допоможе не лише засудити тоталітаризм і його злочини, але і позбутися цілого ряду колективних травм, загоїти рани історії. Так, це наш шлях ставати сильнішими й мудрішими. Це шлях через діалог і спільне міркування, а не примус та маніпуляції», – голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.
Опитування запустили з ініціативи Українського інституту національної пам'яті й Міністерства культури та інформаційної політики України.
Наступним етапом буде розробка проєкту демонтажу. Далі цей проєкт повинен пройти державну експертизу. З ініціативами щодо проєкту демонтажу можна звертатися до МКІП або УІНП.
❤21👍8
Сьогодні – 150 днів, як захисники України протистоять повномасштабній російській агресії та щодня збільшують втрати окупанта.
Після ударів Сил оборони України окупанти в Херсонській області почали завозити боєприпаси під виглядом «гуманітарної допомоги» та уникають перевезення особового складу й військових вантажів у світлу пору доби, повідомляє Генштаб ЗСУ.
Переможемо🇺🇦
Після ударів Сил оборони України окупанти в Херсонській області почали завозити боєприпаси під виглядом «гуманітарної допомоги» та уникають перевезення особового складу й військових вантажів у світлу пору доби, повідомляє Генштаб ЗСУ.
Переможемо🇺🇦
🔥11❤4👍3
Рівно 5 місяців тому Росія розпочала повномасштабне вторгнення, сподіваючись захопити Україну за тиждень. За цей час агресор не досягнув жодної з заявлених цілей і втратив величезну кількість людей і техніки⤴️
Нам теж складно, але ворогу не вдалося знищити нашу державу і зламати українців. Наші захисники тримають оборону та крок за кроком просуваються на Херсонщині.
5 місяців повномасштабної війни – це виснажливо. Але скільки б ця війна не тривала, з кожним днем ми на день ближче до перемоги🇺🇦
Нам теж складно, але ворогу не вдалося знищити нашу державу і зламати українців. Наші захисники тримають оборону та крок за кроком просуваються на Херсонщині.
5 місяців повномасштабної війни – це виснажливо. Але скільки б ця війна не тривала, з кожним днем ми на день ближче до перемоги🇺🇦
❤20👍4
#RussiaRuinsCulture
Продовжуємо розповідати про пам’ятки нашої культури й історії, які російська армія зруйнувала чи пошкодила за останні 5 місяців.
📍 Суми
Кадетський корпус у Сумах відкрився 1902 року. Сумський меценат Іван Харитоненко, який роками боровся з російською імперською бюрократією та виділив значну суму на зведення цього корпусу, не дожив до його відкриття трохи менш як рік. Проєкт корпусу створив київський архітектор Кароль Іваницький. Він спроєктував будівлі в еклектиці трьох стилів – неокласицизму, неоготики і «цегляного стилю». У корпусі навчалось 500 кадетів. Функціонував він до 1918 року.
В часи Української Держави Павла Скоропадського корпус став називатись «гетьманським» та готувати офіцерів уже для українського війська.
Після захоплення влади більшовиками в стінах корпусу спершу були курси піхотних офіцерів, а потім відкрили Сумське вище артилерійське командне училище.
Готували в стінах корпусу й офіцерів-артилеристів для ЗСУ – з 1995 до 2007 року тут базувався Інститут ракетних військ та артилерії імені Богдана Хмельницького. А з 2011 року – Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка, який готує майбутню еліту Державної прикордонної служби України.
Приміщення Кадетського корпусу постраждало від повномасштабної російської агресії одним з перших. 25 лютого окупанти обстрілювали навчальні корпуси та КПП. На щастя, на той час ліцеїстів уже евакуювали з навчального закладу. Наразі він тимчасово переїхав в інше місто України.
#stopRussia #russiadestroys
Продовжуємо розповідати про пам’ятки нашої культури й історії, які російська армія зруйнувала чи пошкодила за останні 5 місяців.
📍 Суми
Кадетський корпус у Сумах відкрився 1902 року. Сумський меценат Іван Харитоненко, який роками боровся з російською імперською бюрократією та виділив значну суму на зведення цього корпусу, не дожив до його відкриття трохи менш як рік. Проєкт корпусу створив київський архітектор Кароль Іваницький. Він спроєктував будівлі в еклектиці трьох стилів – неокласицизму, неоготики і «цегляного стилю». У корпусі навчалось 500 кадетів. Функціонував він до 1918 року.
В часи Української Держави Павла Скоропадського корпус став називатись «гетьманським» та готувати офіцерів уже для українського війська.
Після захоплення влади більшовиками в стінах корпусу спершу були курси піхотних офіцерів, а потім відкрили Сумське вище артилерійське командне училище.
Готували в стінах корпусу й офіцерів-артилеристів для ЗСУ – з 1995 до 2007 року тут базувався Інститут ракетних військ та артилерії імені Богдана Хмельницького. А з 2011 року – Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка, який готує майбутню еліту Державної прикордонної служби України.
Приміщення Кадетського корпусу постраждало від повномасштабної російської агресії одним з перших. 25 лютого окупанти обстрілювали навчальні корпуси та КПП. На щастя, на той час ліцеїстів уже евакуювали з навчального закладу. Наразі він тимчасово переїхав в інше місто України.
#stopRussia #russiadestroys
❤10😢4👍1
28 липня ми вперше відзначимо День Державності.
Цим святом ми нагадаємо собі та світу, що є спадкоємцями державотворчої традиції, якій понад 1000 років. А її витоки – саме тут, у Києві, у серці нашої держави.
Як би російська пропаганда не проштовхувала тези про буцімто «єдність» чи «братність» українського та російського народів, чи про те, що Україна – «штучна нежиттєздатна держава», – реальна історія спростовує ці фейки. Варто лише глибше в ній розібратися.
Що й пропонуємо вам цього вечора – перевірити, як добре ви розбираєтесь в історії українського державотворення, за допомогою тесту від Українського інституту національної пам’яті 🙌
Цим святом ми нагадаємо собі та світу, що є спадкоємцями державотворчої традиції, якій понад 1000 років. А її витоки – саме тут, у Києві, у серці нашої держави.
Як би російська пропаганда не проштовхувала тези про буцімто «єдність» чи «братність» українського та російського народів, чи про те, що Україна – «штучна нежиттєздатна держава», – реальна історія спростовує ці фейки. Варто лише глибше в ній розібратися.
Що й пропонуємо вам цього вечора – перевірити, як добре ви розбираєтесь в історії українського державотворення, за допомогою тесту від Українського інституту національної пам’яті 🙌
👍22
Які атрибути держави сучасна Україна успадкувала від державних формувань українців із попередніх періодів своєї історії?
Історія української державності – це не 30 років незалежності. І навіть не 100 років, як могло б здатися, якщо починати відлік від Української Народної Республіки, яка постала в 1917 році.
Українській державності – понад 1000 років. У середньовічній Київській Русі вкорінені не тільки культурні, а й державні традиції українців. З того часу походять деякі вагомі атрибути нашої держави. А щоб відчути свою приналежність до спадку Київської Русі, нам не потрібно покидати меж ані своєї країни, ані її столиці.
За століття після Київської Русі на українських землях змінювалися державні формування, які тією чи іншою мірою творили наші предки. Що успадкувала від них сучасна Україна? Щоб дізнатися – гортайте карусель.
Історія української державності – це не 30 років незалежності. І навіть не 100 років, як могло б здатися, якщо починати відлік від Української Народної Республіки, яка постала в 1917 році.
Українській державності – понад 1000 років. У середньовічній Київській Русі вкорінені не тільки культурні, а й державні традиції українців. З того часу походять деякі вагомі атрибути нашої держави. А щоб відчути свою приналежність до спадку Київської Русі, нам не потрібно покидати меж ані своєї країни, ані її столиці.
За століття після Київської Русі на українських землях змінювалися державні формування, які тією чи іншою мірою творили наші предки. Що успадкувала від них сучасна Україна? Щоб дізнатися – гортайте карусель.
❤28👍1😢1